Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


–озвиток культури ”крањни у друг≥й половин≥ XIX ст




÷арський ур€д перешкоджав розвитков≥ украњнськоњ культури, зокрема мови, заборон€в д≥€льн≥сть товариств, друкуванн€ книжок украњнською мовою, не допускав р≥дноњ мови у навчальн≥ заклади, театри, судов≥ й державн≥ установи. ѕрот€гом другоњ половини XIX ст. к≥льк≥сть початкових шк≥л в ”крањн≥ зб≥льшилась, але близь≠ко третини д≥тей шк≥льного в≥ку зовс≥м не вчилис€. «а даними оф≥≠ц≥йного перепису 1897 р. неписьменн≥сть населенн€ Ќаддн≥пр€нськоњ ”крањни була масовим €вищем. ≤з кожних 100 ос≥б в≥д 72 до 85 були неписьменн≥. Ўколи на Ќаддн≥пр€нськ≥й ”крањн≥ Ч в≥д вищоњ до нижчоњ Ч стали знар€дд€м русиф≥кац≥њ украњнськоњ молод≥. ÷ьому спри€ла загальна в≥йськова повинн≥сть (з 1872 р.), бо украњнц≥в на≠вмисне засилали на службу далеко в≥д р≥дного краю.

Ќезважаючи на зб≥льшенн€ к≥лькост≥ середн≥х навчальних закла≠д≥в (г≥мназ≥й, реальних та комерц≥йних заклад≥в), а також в≥дкритт€ в ќдес≥ Ќоворос≥йського ун≥верситету (1864 p.), ѕол≥техн≥чного ≥нсти≠туту в  иЇв≥ (1898 p.), ≥нших ≥нститут≥в та навчальних заклад≥в стан справ у народн≥й осв≥т≥ докор≥нно не зм≥нивс€, оск≥льки доступ до на≠вчанн€ д≥т€м роб≥тник≥в та сел€н фактично був закритий.

ѕрот€гом 1860-1867 pp. јвстр≥€ прийн€ла конституц≥йний устр≥й. –азом з ≥ншими народами украњнц≥ гуртувалис€ в товариства, влаш≠товували збори ≥ в≥ча, видавали книжки ≥ часописи.

” √аличин≥ ≥снували п'€ти- та шестикласн≥ середн≥ школи з латин≠ською мовою навчанн€. ” 1867 p., всупереч бажанню украњнц≥в, мо≠вою викладанн€ в г≥мназ≥€х стала польська. ¬икладати украњнською мовою було дозволено т≥льки в чотирьох нижчих класах јкадем≥чноњ г≥мназ≥њ у Ћьвов≥. “≥льки з 1874 р. було дозволено викладати украњн≠ською мовою в ус≥х класах. Ѕоротьба за украњнську г≥мназ≥ю зак≥нчи≠лас€ наприк≥нц≥ XIX ст. компром≥сом: при польських г≥мназ≥€х дозвол€лос€ мати паралельн≥ украњнськ≥ класи. ” 1887 р. було засно≠вано першу украњнську г≥мназ≥ю в ѕеремишл≥, у 1893 р. Ч у  оломињ, у 1898 р. Ч у “ернопол≥, у 1899 р. на всю √аличину було 29 польських г≥мназ≥й ≥ т≥льки 6 украњнських.

Ќа Ѕуковин≥ в г≥мназ≥€х мовами викладанн€ були украњнська ≥ ру≠мунська. “≥льки в 1896 р. було в≥дкрито другу, н≥мецько-украњнську, г≥мназ≥ю в „ерн≥вц€х.

Ќа Ѕуковин≥ в 1875 р. було засновано „ерн≥вецький ун≥верситет з викладанн€м н≥мецькою мовою, але були кафедри й з украњнською мовою навчанн€: украњнськоњ мови ≥ л≥тератури, церковнослов'€н≠ськоњ мови та практичного богослов'€.

” Ћьв≥вському ун≥верситет≥, заснованому в 1784 p., мовою викла≠данн€ спершу була латинська. ” 1817 р. навчанн€ вже велос€ н≥мець≠кою мовою. ” 1849 р. в ун≥верситет≥ запрацювали кафедри украњн≠ськоњ мови та л≥тератури. ” 1871 р. скасовано обмеженн€ щодо мови викладанн€, але фактично ун≥верситет сполон≥зувавс€. ќднак у 1894 р. було засновано кафедру ≥стор≥њ ”крањни, а в 1900 р. Ч окрему кафедру украњнськоњ л≥тератури.

Ќа «акарпатт≥ до ѕершоњ св≥товоњ в≥йни було три г≥мназ≥њ: в ”жго≠род≥ Ч з 1646 p., у ћукачев≥ Ч з 1872 p., а також у Ѕерегов≥.

 

” Ќаддн≥пр€нщин≥ працювало багато видатних учених. ” 1896 р. в ќдес≥ ≤. ћечников ≥ ћ. √амал≥€ заснували першу в≥тчизн€ну бакте≠р≥олог≥чну станц≥ю. «начну роль у попул€ризац≥њ ≥ розвитку наукових знань в≥д≥гравали численн≥ науков≥ товариства, €к≥ мали на мет≥ дос≠л≥джувати минуле ”крањни, њњ археолог≥ю, ≥стор≥ю, мистецтво. ѕрац≥ цих товариств, звичайно, друкувалис€ рос≥йською мовою. Ќасл≥дком њх д≥€льност≥ залишилис€ сотн≥ том≥в р≥зних видань. «аслуги цих товариств Ч досл≥дник≥в природи при ’арк≥вському ун≥верситет≥, ≥сторичного товариства Ќестора Ћ≥тописц€ при  ињвському ун≥вер≠ситет≥, ≥сторико-ф≥лолог≥чного товариства при ќдеському ун≥верси≠тет≥ та ≥нших Ч перед украњнською наукою величезн≥. ¬агомим був внесок у розвиток в≥тчизн€ноњ ф≥лолог≥њ мовознавц€ ќ. ѕотебн≥. ” своњх прац€х "»з записок по русской грамматике" ≥ "ћысль и речь" в≥н започаткував психолог≥чний напр€мок у в≥тчизн€ному мовознав≠ств≥, активно розвивав ф≥лософ≥ю мови, вир≥шував конкретн≥ про≠блеми загального мовознавства, д≥алектолог≥њ.

« к≥нц€ XIX ст. Ћьв≥вське Ќаукове товариство ≥м. “. Ўевченка ста≠ло вже не м≥сцевою краЇзнавчою орган≥зац≥Їю, а всеукрањнським на≠уковим осередком, що охоплював ус≥ галуз≥ науки. ” виданн€х “ова≠риства друкували прац≥ украњнц≥в з ус≥Їњ ”крањни. Ќаприк≥нц≥ XIX ст. ћ. √рушевський очолив “овариство ≥ почав друкувати свою багато≠томну працю "≤стор≥€ ”крањни-–уси". Ѕагато под≥й з житт€ народних мас ”крањни, ≥стор≥њ украњнського народу знайшли в≥дображенн€ у прац€х ≥сторик≥в ќ. Ћазаревського, ќ. ™фименко, ƒ. Ѕагал≥€. Ќапри≠к≥нц≥ XIX ст. широке досл≥дженн€ ≥стор≥њ запорозького козацтва роз≠почав ≥сторик ƒ. яворницький.

 

”крањнська л≥тература наприк≥нц≥ XIX ст. дос€гла художньоњ зр≥≠лост≥. ѕогл€ди “. Ўевченка щодо значенн€ прогресивного реал≥с≠тичного мистецтва були розвинут≥ у творчост≥ ≤. ‘ранка, ѕ. √рабовського, ћ.  оцюбинського, Ћес≥ ”крањнки.

” √аличин≥ й на Ѕуковин≥ в≥домими письменниками стали Ќ.  обринська, ќ.  обил€нська, ќ. ћаковей, ¬. —тефаник, ё. ‘едькович, —. ¬оробкевич.

ƒуже близькими були зв'€зки Ќаддн≥пр€нщини з √аличиною. Ќад≠дн≥пр€нськ≥ письменники, €ким у –ос≥њ не дозвол€ли друкуватис€, по≠силали своњ твори до галицького видавництва. ≤. ‘ранко, найб≥льший письменник √аличини, був у дружн≥х стосунках з украњнськими культурними д≥€чами Ќаддн≥пр€нщини ≥ разом з ними зд≥йснював активну л≥тературну й наукову д≥€льн≥сть.

ћ. ƒрагоманов у своњх творах пропов≥дував потребу боротьби за пол≥тичну ≥ нац≥ональну волю, наголошував на необх≥дност≥ йти за прикладом Ївропейських пол≥тичних рух≥в ≥ бути на р≥вн≥ нових соц≥≠альних ≥дей. ѕобачили св≥т пов≥ст≥ й опов≥данн€ ≤. Ќечу€-Ћевицького, ѕ. ћирного, п≥зн≥ше Ч ¬. ¬инниченка, ќ. ќлес€, €к≥ стали ц≥н≠ним надбанн€м украњнськоњ культури.

“ворц€ми украњнськоњ драматург≥чноњ л≥тератури стали ћ.  ропивницький, ћ. —тарицький та ≤,  арпенко- арий. ћ.  ропивницький ≥ ћ. —тарицький стали засновниками, а також режисерами та пров≥дними акторами украњнського профес≥йного театру, що був ство≠рений у 1882 р. у ™лисаветград≥. Ќа цей пер≥од припадаЇ розкв≥т та≠ланту в≥домоњ украњнськоњ актриси ћ. «аньковецькоњ.

 

≤з театральним мистецтвом був пов'€заний розвиток украњнськоњ музики.  ер≥вник льв≥вського музично-культурного товариства "Ѕо€н", диригент ≥ композитор ј. ¬ахн€нин став автором першоњ на за≠х≥дноукрањнських земл€х опери " упало". ѕершою украњнською на≠ц≥ональною оперою була "«апорожець за ƒунаЇм" (1863 р.) — √улака-јртемовського.

”крањнськ≥ композитори, €к ≥ ран≥ше, багато уваги прид≥л€ли об≠робц≥ музичного фольклору. ” творчому доробку видатного украњн≠ського композитора ћ. Ћисенка (1842-1912) понад 600 твор≥в, €к≥ на≠писано на основ≥ народних п≥сень ≥ текст≥в в≥тчизн€них ≥ заруб≥жних поет≥в. ¬≥н Ї також творцем репертуару украњнськоњ оперноњ класики, зокрема опер "Ќаталка-ѕолтавка", "“арас Ѕульба".

 

¬ украњнському живопису визначн≥ представники побутового ≥ пей≠зажного жанр≥в —. ¬асильк≥вський,  .  останд≥, ѕ. Ћевченко, ћ. ѕимоненко та ≥нш≥ г≥дно вт≥лили у своњх творах ≥деали високоњ люд€≠ност≥ й краси, створили полотна, сповнен≥ почутт€ народного гумо≠ру ≥ проникливого л≥ризму.

Ўедевром монументальноњ скульптури у друг≥й половин≥ XIX ст. в ”крањн≥ Ї пам'€тник Ѕ. ’мельницькому, в≥дкритий у  иЇв≥ в 1888 р. (автор ћ. ћикешин). Ќаприк≥нц≥ XIX ст. були споруджен≥ оперн≥ те≠атри в ќдес≥ (арх≥тектори ‘. ‘ельнер ≥ √. √ельмер),  иЇв≥ (арх≥тек≠тор ¬. Ўретер) та Ћьвов≥ (арх≥тектор 3. √орголевський).





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 447 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќаука Ч это организованные знани€, мудрость Ч это организованна€ жизнь. © »ммануил  ант
==> читать все изречени€...

2047 - | 1864 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.009 с.