Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


”крањнське нац≥ональне в≥дродженн€




 олон≥альний гн≥т, €кий панував на украњнських земл€х пор€д з м≥цн≥ючим у масах почутт€м громадськоњ свободи, спричинив актив≥зац≥ю нац≥онального руху в ус≥х його фор≠мах, €к у культурних, так ≥ в пол≥тичних. ” сукупност≥ ц≥ процеси д≥стали назву украњнського нац≥онального в≥дро≠дженн€ XIX Ч початку XX ст. …ого традиц≥йно умовно по≠в'€зують з виходом у св≥т першоњ частини "≈нењди" ≤вана  отл€ревського (1798 р.) Ч першого твору новоњ украњнськоњ л≥тератури, написаного живою народною мовою. ѕерсонаж≥ твору, переод€гнен≥ автором в украњнський од€г козацькоњ доби, Ч св≥дченн€ т≥сного зв'€зку "≈нењди" з народною пам'€т≠тю про козацтво. ÷€ пам'€ть про славне минуле ”крањни ще довго збер≥галас€ серед населенн€ Ћ≥вобережноњ ”крањни ≥ —лобожанщини. —аме козацька ел≥та цього рег≥ону ≥ стала головним джерелом постачанн€ д≥€ч≥в першоњ хвил≥ украњнського нац≥онального в≥дродженн€. ¬ажливе значенн€ дл€ його розвитку мало поширенн€ нових пол≥тичних й ≥нтелектуальних ≥дей, €к≥ йшли в ”крањну ≥з «аходу. ¬елика фран≠цузька революц≥€ 1789Ч1794 pp., л≥кв≥дувавши владу мо≠нарха ≥ староњ аристократ≥њ, ознаменувала народженн€ новоњ пол≥тичноњ та соц≥ально-економ≥чноњ системи, що спиралас€ на маси. ƒедал≥ б≥льше Ївропейц≥в приймали ≥дею про права особи ≥ про те, що нос≥Їм суверен≥тету Ї народ, а не його правител≥.

¬иникненн€ та поширенн€ в ™вроп≥, у тому числ≥ ≥ в ”крањ≠н≥, нових ≥дей пов'€зано з по€вою новоњ категор≥њ людей, €к≥ ц≥ ≥дењ народжували. ” —х≥дн≥й ™вроп≥ њх називали ≥нтелек≠туалами, або ≥нтел≥генц≥Їю. ¬они походили здеб≥льшого з м≥щан, а також з др≥бноњ шл€хти, козак≥в ≥ сел€н. ¬ одну ц≥льн≥сть об'Їднувала ≥нтел≥генц≥ю вища осв≥та. “ому ц≥лком зрозум≥ло, що вона виникла в м≥стах Ч насамперед у тих, де були вищ≥ навчальн≥ заклади. —аме в ≤ пол. XIX ст. на украњн≠ських земл€х почали д≥€ти перш≥ ун≥верситети Ч у ’арков≥ (1805 р.) ≥  иЇв≥ (1834 р.) (Ћьв≥вський ун≥верситет було в≥дкри≠то ран≥ше Ч 1661 p.). ¬они стали не просто науково-осв≥тн≥≠ми центрами рег≥он≥в, а й пропов≥дниками украњнськоњ ≥стор≥њ та культури. Ќе пов'€зана вже з двор€нством, нова ≥нтел≥≠генц≥€ щораз б≥льше переконувалас€, що влада маЇ належати не панству-старшин≥, а черн≥. —аме в народ≥ ≥нтел≥генц≥€ шу≠кала джерела св≥домост≥ та нац≥ональноњ сили.

ќдн≥Їю з найб≥льш захоплюючих концепц≥й, €к≥ висували ≥нтелектуали XIX ст., була концепц≥€ нац≥њ (нац≥ональноњ св≥до≠мост≥). јдже в цей час починаЇ формуватис€ нове пон€тт€ сп≥льност≥ людей, €ке спираЇтьс€ на територ≥альну ц≥л≥сн≥сть б≥льшост≥ земель, на економ≥чн≥ зрушенн€ II пол. XIX ст., на зм≥ни в рег≥онально-к≥льк≥сному й соц≥альному склад≥ населен≠н€, на сп≥льн≥сть мови та культури. ” цих умовах важливого значенн€ набуваЇ славнозв≥сний принцип: кожн≥й нац≥њ Ч (сво€) держава, а боротьба за нац≥ональн≥ права водночас стаЇ бороть≠бою за соц≥альне визволенн€, демократ≥ю ≥ справедлив≥сть.

—ильним збудником украњнського нац≥онального в≥дро≠дженн€ стало поширенн€ ≥дей н≥мецького ф≥лософа ≥ письмен≠ника Ч просв≥тител€ …оганна √ердера (1744Ч1803), €к≥ по≠ступово доходили ≥ в ”крањну. ÷ентральним пунктом його вченн€ була роль мови у розвитку нац≥ональноњ св≥домост≥. √ердер стверджував, що дл€ нац≥й, ще не повн≥стю сформова≠них, мова, €к зас≥б в≥дтворенн€ ≥ св≥дченн€ минулого, Ї Їди≠ним джерелом дл€ встановленн€ њхнього нац≥онального об≠личч€. ќкр≥м √ердерських ≥дей, великого значенн€ набувало поширенн€ романтизму, представники €кого прославл€ли народ, його культуру, традиц≥њ, €к ви€в своЇр≥дного духу, ствер≠джуючи, що саме з народного джерела ≥нтелектуали можуть черпати найкращ≥ зразки дл€ своЇњ творчост≥.

÷≥ ≥дењ вт≥лювали у своњй творчост≥ харк≥вськ≥ письменники-романтики ѕ. √улак-јртемовський, √.  в≥тка-ќснов'€ненко, ™. √реб≥нка та ≥нш≥. ¬они виробили концепц≥ю на≠ц≥онального романтизму, зг≥дно з €кою джерелом культур≠них ц≥нностей Ї дух нац≥њ, сконцентрований у фольклорних пам'€тках Ч достов≥рних документах славного минулого народу. “ому ц≥лком зрозум≥ло, що етнограф≥чн≥ досл≥дженн€ незабаром захопили украњнську ≥нтел≥генц≥ю, €ка ходила по селах, розшукувала, збирала й згодом публ≥кувала перли≠ни народноњ мудрост≥. ” цей час виход€ть зб≥рки народних п≥сень, пам'€ток фольклору, ведутьс€ перш≥ етнограф≥чно-фольклорн≥ (ћ. ÷ертелЇв, ћ. ћаксимович, ≤. —резневський), мовознавч≥ (ќ. ѕавловський, ≤. ¬ойцехович, …. Ћевицький), ≥сторичн≥ (я. ћаркович, ќ. ћаркович, –. Ѕерл≥нський, ƒ. Ѕантиш- аменський) досл≥дженн€.

” складному процес≥ нац≥онального в≥дродженн€ початку XIX ст. велику роль в≥д≥гравало виданн€ таких перших аль≠манах≥в, €к "”краинский вестник", "”краинский альманах", "”краинский сборник", "’арьковский еженедельник", "’арь≠ковские извест≥€", "«апорожска€ старина" тощо. ’оча й ви≠ходили вони рос≥йською мовою, за своњм спр€муванн€м були украњнськими. Ќавколо цих видань гуртувалас€ тогочасна передова ≥нтел≥генц≥€, д≥€льн≥сть €коњ спр€мовувалас€ на формуванн€ нац≥ональноњ ≥дентичност≥ на етн≥чн≥й основ≥. ÷е був перший академ≥чний етап нац≥онального в≥дроджен≠н€ ”крањни.

 

ƒругий етап нац≥онального в≥дродженн€ Ч культурно-осв≥тн≥й, або орган≥зац≥йний, характеризуЇтьс€ створенн€м перших громадських та наукових товариств, культурно-осв≥тн≥х та наукових ≥нституц≥й, громадсько-пол≥тичних орган≥зац≥й, заснуванн€м чисельних видань.

Ќеобх≥дно зауважити, що весь цей громадсько-пол≥тичний масив спр€мовувавс€ на поширенн€ ≥дењ нац≥ональноњ ≥ден≠тичност≥ на значно ширш≥ верстви населенн€, на створенн€ наукового ≥ культурно-осв≥тнього фундаменту украњнського нац≥онального в≥дродженн€, на перетворенн€ його в масовий демократичний, нац≥онально-визвольний рух, на утворенн€ ≥нституц≥йних п≥двалин украњнськоњ нац≥њ. ѕри цьому сл≥д зазначити, що п≥сл€ поразки Ќаполеона в –ос≥њ 1812 р. в ™вроп≥ в≥дновилис€ жорстка реакц≥€ абсолютизму, а в –ос≥њ Ч гнобленн€ царизму. ”насл≥док цього в ”крањн≥ виникають таЇмн≥ товариства ≥ формуютьс€ на зах≥дноЇвропейський вз≥рець масонськ≥ лож≥ (нелегальн≥ угрупованн€, €к≥ ставили перед собою передовс≥м гуман≥стичн≥ й соц≥альн≥ завданн€, а п≥зн≥ше в них почали проникати л≥беральн≥ ≥дењ). Ќайб≥льшу масонську ложу було засновано п≥д назвою "Ћюбов до ≥сти≠ни" в ѕолтав≥. „ленами њњ були в≥домий украњнський пись≠менник ≤.  отл€ревський та ≥сторик ¬. Ћукашевич. ƒругий намагавс€ утворити ћалорос≥йське товариство з метою бо≠ротьби за пол≥тичну незалежн≥сть ”крањни. ¬одночас у  иЇв≥ виникла ложа "ќб'Їднаних слов'€н", членами €коњ були здеб≥льше польськ≥ пом≥щики та рос≥йськ≥ ≥нтел≥генти. ћенш≥ лож≥ д≥€ли в ∆итомир≥,  ременц≥, –афал≥вц≥ на ¬олин≥.

Ѕагато член≥в масонських лож в ”крањн≥ вв≥йшли до складу декабристських товариств. ” 1821 р. в “ульчин≥, на ѕод≥лл≥, утворилос€ ѕ≥вденне товариство декабрист≥в, кер≥вництво €ким зд≥йснював полковник ѕ. ѕестель. ¬оно мало своњ ф≥л≥њ у  ам'€нц≥ й ¬асильков≥ на  ињвщин≥. ” 1823 р. в Ќовгород≥-¬олинському виникло “овариство об'Їднаних слов'€н, засновниками €кого були брати Ѕорисови та ≤. √орбачовський, украњнц≥ за походженн€м. Ќазван≥ орган≥зац≥њ вимагали по≠валенн€ самодержавства, створенн€ республ≥канського ладу, скасуванн€ кр≥посного права, запровадженн€ осв≥ти дл€ вс≥х стан≥в, наданн€ пол≥тичних свобод ≥ соц≥альноњ р≥вност≥ вс≥м громад€нам. ќднак ѕ. ѕестель, €к й ≥нш≥ рос≥йськ≥ револю≠ц≥онери, в≥дкидав ≥дею створенн€ самост≥йноњ ≥ незалежноњ украњнськоњ держави. Ќе п≥дтримало нав≥ть ≥дењ автоном≥њ ”крањни в склад≥ майбутнього державного об'Їднанн€ ≥ “ова≠риство об'Їднаних слов'€н. ’оча висунута ним ≥де€ феде≠ративноњ слов'€нськоњ держави знайшла в≥дображенн€ ≥ роз≠виток у пол≥тичн≥й програм≥ украњнського визвольного руху.

÷арський ур€д жорстоко розправивс€ з декабристами. јле њхн€ д≥€льн≥сть, њхн≥ волелюбн≥ ≥дењ, в≥дкритий виступ проти самодержавства й кр≥пацтва, мужн≥сть ≥ героњзм стали вз≥рцем дл€ майбутн≥х покол≥нь борц≥в за соц≥альне й нац≥ональне в≥дродженн€.

ѕ≥д впливом повстанн€ декабрист≥в на початку 1826 р. у ’арк≥вському ун≥верситет≥ виник таЇмний пол≥тичний гур≠ток, членами €кого було 20 студент≥в, службовц≥в, оф≥цер≥в. ¬они читали ≥ поширювали революц≥йн≥ твори, що заклика≠ли до поваленн€ самодержавства. “аЇмний гурток прот€гом 1827Ч1830 pp. д≥€в також у Ќ≥жинськ≥й г≥мназ≥њ вищих наук, членами €кого були викладач≥ та г≥мназисти, зокрема май≠бутн≥ письменники ћ. √оголь, ™. √реб≥нка. јле врешт≥ й ц≥ осередки в≥льнодумства було розгромлено, а њхн≥ учасники потрапили п≥д суворий нагл€д пол≥ц≥њ ≥ втратили можлив≥сть працювати та навчатис€.

 

Ќа боротьбу проти самодержавства в 40-х роках XIX ст. стають нов≥ сили не лише двор€нськоњ, а й р≥зночинноњ ≥нте≠л≥генц≥њ. Ќезадоволен≥ т≥льки культурно-просв≥тницькими заходами, вони на передн≥й край боротьби проти нац≥ональ≠ного гнобленн€ висували загальн≥ сусп≥льно-пол≥тичн≥ вимо≠ги л≥кв≥дац≥њ самодержавно-кр≥посницького режиму, встанов≠ленн€ демократично-республ≥канськоњ форми правл≥нн€, дер≠жавноњ незалежност≥ ”крањни.

ѕершою такою орган≥зац≥Їю, члени €коњ прагнули не лише зв≥льненн€ сел€н в≥д кр≥пацтва, а й нац≥ональноњ свободи, стало  ирило-ћефод≥њвське братство (товариство), €ке заснували в с≥чн≥ 1846 р. в  иЇв≥ ћ.  остомаров, ћ. √улак ≥ ¬. Ѕ≥лозерський. Ќевдовз≥ до них приЇднавс€ ѕ.  ул≥ш. ” кв≥тн≥ 1846 р. членом товариства став “. Ўевченко. « товариством п≥дтри≠мували зв'€зки близько 100 ос≥б. ѕрограму товариства ви≠кладено в " низ≥ бутт€ украњнського народу", або "«акон≥ Ѕожому", головним автором €коњ був ћ.  остомаров. ќс≠новними положенн€ми цього документу були: перебудова сусп≥льства на засадах христи€нських ≥деал≥в справедливост≥, свободи ≥ р≥вност≥, поЇднаних з почутт€м украњнського патр≥о≠тизму; утвердженн€ федерац≥њ слов'€нських народ≥в, у €к≥й кожен народ творив би свою державу. ¬елике значенн€ при≠д≥л€лос€ також скасуванню кр≥пацтва та поширенню осв≥ти серед народу. як в≥домо,  ирило-ћефод≥њвське братство не встигло зд≥йснити своњ нам≥ри. Ќавесн≥ 1847 р. царськ≥ власт≥ заарештували в  иЇв≥ вс≥х 12 пост≥йних учасник≥в товари≠ства ≥ без вс€кого суду заслали до р≥зних м≥сцевостей –ос≥й≠ськоњ ≥мпер≥њ.

’арактеризуючи значенн€  ирило-ћефод≥њвського това≠риства, сл≥д наголосити, що його д≥€льн≥сть пос≥даЇ ч≥льне м≥сце в ≥стор≥њ украњнського нац≥онального руху. ÷е перша, хоча ≥ невдала, спроба ≥нтел≥генц≥њ перейти в≥д культурницького до пол≥тичного стану нац≥онального в≥дродженн€. ÷е був "пер≠ший крик збудженоњ до житт€ украњнськоњ нац≥њ", €ка вуста≠ми кирило-мефод≥њвц≥в проголосила своЇ прагненн€ до зд≥й≠сненн€ пол≥тичних ≥деал≥в державност≥, народоправства, фе≠дерал≥зму.

Ќаприк≥нц≥ 50-х рок≥в украњнський нац≥ональний рух, що зазнав жорсткого удару в≥д розгрому в 1847 р.  ирило-ће≠фод≥њвського братства, ви€вив нов≥ ознаки житт€. ≤ центром його став ѕетербург. —юди, де режим був дещо м'€кший, н≥ж у пров≥нц≥њ, з'њхалис€ зв≥льнен≥ ≥з засланн€ кирило-мефод≥њвц≥: ћикола  остомаров, ¬асиль Ѕ≥лозерський, “арас Ўевченко, ѕантелеймон  ул≥ш. « метою поширенн€ своњх погл€д≥в пе≠тербурзька група з великими труднощами у с≥чн≥ 1861 р. отримала дозв≥л на публ≥кац≥ю першого в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ украњнського часопису, €кий д≥став назву "ќснова".  ошти на його виданн€ дали пом≥щики-патр≥оти ¬асиль “арнавський ≥ √ригор≥й √алаган. ”продовж свого 22-м≥с€чного ≥снуванн€ "ќснова" виступила засобом сп≥лкуванн€, розвитку украњн≠ськоњ культури, п≥днесенн€ на вищий р≥вень осв≥ти, пробу≠дженн€ нац≥ональноњ св≥домост≥ народу.

¬≥дсутн≥сть демократичних свобод у –ос≥њ змушувала мо≠лоду патр≥отично настроЇну ≥нтел≥генц≥ю об'Їднуватис€ в нап≥влегальн≥ сусп≥льно-пол≥тичн≥ орган≥зац≥њ Ч громади. “ак≥ орган≥зац≥њ виникли на початку 60-х рок≥в XIX ст. у  иЇв≥, ’арков≥, „ерн≥гов≥, ќдес≥ та в ≥нших м≥стах ”крањни. «аймалис€ вони в основному культурно-просв≥тницькою д≥€льн≥стю: несли в народ знанн€, пропагували украњнську нац≥ональну ≥дею, ставили перед владою р≥зн≥ культурницьк≥ вимоги. ќдна з перших громад п≥д назвою гуртка "хлопоман≥в" сформувалас€ ≥з студент≥в  ињвського ун≥верситету. „ерез де€кий час цей гурток перетворивс€ на таЇмне това≠риство "”крањнська громада". …ого кер≥вником був випуск≠ник ≥сторико-ф≥лолог≥чного факультету  ињвського ун≥вер≠ситету 1860 р. ¬олодимир јнтонович (1834Ч1908 pp.), зго≠дом професор, видатний украњнський ≥сторик. —воњ основн≥ зусилл€ громада зосередила на розвитку мереж≥ нед≥льних шк≥л дл€ неписьменного сел€нства. ”чител€ми були пере≠важно студенти та г≥мназисти старших клас≥в. “од≥ ж було надруковано р€д п≥дручник≥в дл€ початкового навчанн€, серед них "Ѕуквар южноруський" “. Ўевченка ≥ "√рамати≠ка" ѕ.  ул≥ша.

—еред учасник≥в громади були знаменит≥ спец≥ал≥сти, котр≥ почали досл≥джувати р≥зн≥ д≥л€нки украњнського житт€. ≤сто≠ричн≥ досл≥дженн€ зосереджувалис€ у виданн€х јрхеолог≥ч≠ноњ ком≥с≥њ, багато своњх праць у €ких друкував ¬. јнтоно≠вич. “а головним центром украњнськоњ науки став ѕ≥вденно-«ах≥дний в≥дд≥л –ос≥йського географ≥чного товариства, в≥дкритий у  иЇв≥ в 1873 р. завд€ки  ињвськ≥й громад≥. ” цьому товариств≥, €ке стало серйозною науковою орган≥за≠ц≥Їю в справах украњнознавства, працювали видатн≥ представ≠ники украњнськоњ науки Ч ≥сторики ¬. јнтонович, ћ. ƒраго≠манов, етнографи ѕ. „убинський, ћ. Ћисенко, ≤. –уденко, мо≠вознавц≥  . ћихальчук, ѕ. ∆итецький, статистик ≥ соц≥олог ќ. –усинов, економ≥ст ћ. «≥бер та ≥н.

’арактеризуючи громад≥вц≥в загалом, сл≥д п≥дкреслити, що вони, захищаючи украњнську нац≥ональну культуру, виступа≠ли проти шов≥н≥стичноњ пол≥тики царизму, провод€чи знач≠ну культурно-осв≥тню та наукову роботу. њхн€ д≥€льн≥сть в≥д≥грала значну роль у п≥днесенн≥ нац≥ональноњ самосв≥до≠мост≥. ” к≥нц≥ XIX Ч на початку XX ст. чимала частина громад≥вц≥в вз€ла участь в утворенн≥ та д≥€льност≥ р≥зноман≥т≠них украњнських парт≥й ≥ груп. јле царський ур€д л€кала нав≥ть культурницька д≥€льн≥сть громад ≥ њх було забороне≠но. Ѕ≥льш≥сть з них змушен≥ були самол≥кв≥дуватис€. «акривалис€ й нед≥льн≥ школи, припинилос€ виданн€ в ѕетербурз≥ журналу "ќснова".

 

Ќищ≥вного удару украњнському осв≥тньо-культурному ру≠хов≥ завдав циркул€р м≥н≥стра внутр≥шн≥х справ –ос≥њ ѕ. ¬алуЇва в≥д 18 липн€ 1863 р. «аборон€лос€ виданн€ книг украњнською мовою "€к духовного зм≥сту, так ≥ навчальних пос≥бник≥в, ≥ взагал≥ призначених дл€ початкового читанн€ народу". —лова валуЇвського циркул€ра про те, що й самоњ украњнськоњ мови €к такоњ "не було, немаЇ ≥ бути не може", св≥дчили про в≥дверто антиукрањнське спр€муванн€ вс≥Їњ внут≠р≥шньоњ пол≥тики царського ур€ду. ј в≥н не обмеживс€ лише цим циркул€ром. 1886 р. в спец≥альн≥й ≥нструкц≥њ (€к до≠датку до цього указу) заборон€лос€ друкувати украњнською мовою ≥ попул€рну л≥тературу. “ак на украњнську л≥тературу, науку, культуру було, за висловом ≤. ќг≥Їнка, накладено важк≥ пута, а украњнську ≥нтел≥генц≥ю од≥рвано в≥д народу, заборо≠нено њй промовл€ти до нього р≥дною мовою.

“а царату ≥ цього було мало. 18 травн€ 1876 р. рос≥й≠ський ≥мператор ќлександр II, що в≥дпочивав у н≥мецькому м≥стечку ≈мс, п≥дписав ганебний так званий ≈мський указ, за €ким суворо заборон€лос€ ввозити в меж≥ ≥мпер≥њ будь-€к≥ книги ≥ брошури, видан≥ за кордоном украњнською мовою. Ќе дозвол€лис€ також театральн≥ вистави украњнською мо≠вою, друкуванн€ текст≥в до музичних твор≥в. ћ≥н≥стерство осв≥ти одержало розпор€дженн€ заборонити викладанн€ в початкових класах будь-€ких предмет≥в украњнською мовою, зам≥нити вчител≥в-украњноф≥л≥в на рос≥€н, що вело до суц≥ль≠ноњ неписьменност≥. “≥льки демократична революц≥€ 1905Ч 1907 pp. поклала край оф≥ц≥йному знущанню над мовою ≥ культурою украњнського народу.

ѕ≥д впливом ≥дей романтизму й слов'€нського в≥дроджен≠н€, €к≥ поширювалис€ через чех≥в ≥ пол€к≥в, та ознайомленн€ з творами новоњ украњнськоњ л≥тератури в –ос≥њ нац≥ональне в≥дродженн€ набирало сили ≥ на зах≥дноукрањнських земл€х, €к≥ перебували в склад≥ јвстр≥йськоњ монарх≥њ. ÷ентром першоњ хвил≥ нац≥онального в≥дродженн€ став ѕеремишль. “ут у 1816 р. Їпископ греко-католицькоњ церкви …осип Ћевицький та його пом≥чник у справах школи ≤ван ћогильницький орган≥зували товариство з метою поширенн€ осв≥ти й культури. ”часники гуртка ви€вили великий ≥нтерес до в≥тчизн€ноњ ≥стор≥њ, до житт€ народу, до його мови й усноњ творчост≥, орган≥зували початков≥ школи дл€ м≥сцевого на≠селенн€. ≤. ћогильницький став автором першоњ в √али≠чин≥ "√раматики украњнськоњ мови" (1822 р.) ≥ наукового трактату "¬≥дом≥сть о руськ≥м €зиц≥", у €кому аргументо≠вано дов≥в, що украњнська мова Ї окремою реальною сх≥дно≠слов'€нською мовою.

 

¬изначну роль у нац≥ональному в≥дродженн≥ в цей час в≥д≥гравав гурток прогресивноњ молод≥ "–уська тр≥йц€" (1833Ч1837 рр.), €кий заснували вихованц≥ Ћьв≥вськоњ греко-католицькоњ духовноњ сем≥нар≥њ ≥ водночас студенти Ћьв≥вського ун≥верситету ћарк≥€н Ўашкевич, ≤ван ¬агилевич та як≥в √оловацький. ¬они глибоко переживали терито≠р≥альну розчленован≥сть ”крањни ≥ щиро вбол≥вали за г≥рку долю народу. —воЇ основне завданн€ вбачали в тому, щоб за допомогою друкованого слова та л≥тературноњ творчост≥ р≥дною мовою "п≥дн€ти дух народний, просв≥тити народ", до≠помогти йому усв≥домити "г≥дн≥сть свою ≥ свою силу". „лени гуртка збирали ≥сторичн≥, обр€дов≥, вес≥льн≥ й колисков≥ на≠родн≥ п≥сн≥ та думи, а також рукописи. њхн≥й перший руко≠писний фольклорно-л≥тературний зб≥рник "«ор€" (1834 р.) проголошував ≥дею Їдност≥ вс≥х украњнських земель ≥ нац≥о≠нально-культурного в≥дродженн€. ќднак через цензурну за≠борону цей рукопис не побачив св≥т. ”в≥нчалас€ усп≥хом друга спроба видати зб≥рник. ” 1837 р. в Ѕудапешт≥ було видано альманах "–усалка ƒн≥строва", €кий закликав до Їднанн€ вс≥х слов'€н, осп≥вував боротьбу украњнського народу, його героњв, козацтво, гайдамаччину. ”в≥вши мову галицьких ру≠син≥в у л≥тературу, знаменита тр≥йц€ ц≥Їю зб≥ркою довела, що њхн€ мова ≥ мова наддн≥пр€нц≥в не мають суттЇвих в≥дм≥нно≠стей, а отже, вони один ≥ той самий народ. —хвально зустр≥ну≠тий передовою ≥нтел≥генц≥Їю —х≥дноњ √аличини, цей альманах викликав ненависть ≥ лють консервативно-реакц≥йних к≥л ур€дового табору. ¬≥денська цензура конф≥скувала ≥ знищи≠ла зб≥рник, а його автори зазнали пересл≥дувань. Ќезважаю≠чи на це, "–усалка ƒн≥строва", пор€д ≥з " обзарем" “. Ўев≠ченка, стала духовним ор≥Їнтиром нац≥онально-патр≥отич≠них сил зах≥дноукрањнських земель на тривалу перспективу.

Ќеобх≥дно також зауважити, що революц≥€ 1848 р. дала невеликому прошарков≥ зах≥дноукрањнського сусп≥льства, €кий переважно становили представники духовенства та ≥нтел≥≠генц≥њ, поштовх ≥ нагоду до формального самовизначенн€ своЇњ нац≥њ €к окремоњ та до заснуванн€ нац≥ональних установ. 19 кв≥тн€ 1848 р. група представник≥в греко-католицького духовенства в≥д ≥мен≥ вс≥х украњнц≥в √аличини звернулас€ до ≥мператора з петиц≥Їю з низкою демократичних вимог. ” н≥й, зокрема, зазначалос€, що украњнц≥-автохтони в √аличин≥ мали колись державну самост≥йн≥сть, що вони ц≥нують свою нац≥ю ≥ хочуть њњ зберегти. ” петиц≥њ було висловлено про≠ханн€ ввести у школу украњнську мову, зробити доступними дл€ украњнц≥в ур€дов≥ посади й зр≥вн€ти в правах греко- та римо-католицьке духовенство.

„ерез два тижн≥, 2 травн€ 1848 р. у Ћьвов≥ було засновано √оловну –уську –аду Ч першу украњнську пол≥тичну орган≥≠зац≥ю, котра вз€ла на себе роль представника ≥нтерес≥в украњнц≥в √аличини перед центральним ур€дом. ќсновною вимогою √оловноњ –уськоњ –ади був под≥л √аличини на украњнську ≥ польську частини (пров≥нц≥њ) з окремими адм≥н≥≠страц≥€ми. ѕо вс≥й сх≥дн≥й √аличин≥ орган≥затори –ади утворили 50 м≥сцевих руських рад, до складу €ких обирали≠с€ представники демократичних верств населенн€. ѕочало≠с€ формуванн€ загон≥в нац≥ональноњ самооборони. Ѕуло в≥дновлено герб галицько-волинських кн€з≥в (золотий лев на голубому тл≥) ≥ прийн€то синьо-жовтий прапор €к нац≥о≠нальний ст€г украњнського народу. ƒрукованим органом √оловноњ –уськоњ –ади стала "«ор€ √алицька" Ч перший украњнський тижневик, €кий почав виходити з 15 травн€ 1848 р. ” в≥дозв≥ до украњнського народу, опубл≥кован≥й у першому номер≥ газети, √оловна –уська –ада за€вила: "ћи, русини галицьк≥, належимо до великого руського (украњн≠ського) народу, котрий одним говорить €зиком". “о була пер≠ша в √аличин≥ оф≥ц≥йна за€ва про те, що наддн≥пр€нськ≥ й галицьк≥ украњнц≥ Ч одна нац≥€. ” жовтн≥ 1848 р. √оловна –уська –ада скликала з'њзд украњнських учених Ч перший з'њзд д≥€ч≥в украњнськоњ науки ≥ культури, в €кому вз€ли участь 118 ос≥б. «'њзд одностайно рекомендував користуватис€ ки≠рилицею, а не латинською абеткою. Ѕуло також вир≥шено, що основою дл€ л≥тературноњ норми маЇ служити розмовна украњнська мова. ¬л≥тку 1848 р. √оловна –уська –ада засну≠вала просв≥тницько-видавниче товариство "√алицько-руська матиц€", €ке мало видавати п≥дручники дл€ шк≥л ≥ взагал≥ бути осередком письменництва й просв≥ти р≥дною мовою.

≤гноруючи б≥льш≥сть вимог украњнських народних мас, правл€ч≥ кола јвстр≥њ все ж погодилис€ на запровадженн€ 1848 р. навчанн€ украњнською мовою в народних школах та викладанн€ ц≥Їњ мови €к обов'€зкового предмета в г≥мназ≥≠€х. Ќаприк≥нц≥ 1848 р. було в≥дкрито кафедру украњнськоњ мови ≥ л≥тератури у Ћьв≥вському ун≥верситет≥. њњ професо≠ром призначили я. √оловацького, котрий незабаром видав граматику украњнськоњ мови.

ќтже, д≥€льн≥сть √оловноњ руськоњ ради в≥д≥грала неперех≥д≠ну роль у формуванн≥ ≥деолог≥њ украњнського нац≥онального руху

в √аличин≥. « цього часу вимоги под≥лу √аличини на дв≥ части≠ни й утворенн€ з украњнських земель јвстр≥њ окремоњ пров≥нц≥њ розгл€далас€ €к м≥н≥мальна пол≥тична програма галицьких украњнц≥в аж до розпаду јвстр≥йськоњ ≥мпер≥њ 1918 р.

ќднак цього не сталос€, бо не др≥мали сили контррево≠люц≥њ. ѕ≥сл€ того, €к австр≥йський ур€д з допомогою рос≥й≠ських в≥йськ приборкав революц≥ю в ”горщин≥, остаточно запанувала реакц≥€. Ѕуло в≥дм≥нено австр≥йську конститу≠ц≥ю, а вл≥тку 1851 р. розпущено √оловну –уську –аду. ¬во≠дилис€ де€к≥ обмеженн€ щодо украњнськоњ мови. ѕроте за≠значимо, що, незважаючи на поразку, революц≥€ 1848Ч 1849 pp. мала важлив≥ позитивн≥ насл≥дки дл€ населенн€ зах≥дноукрањнських земель. ¬она л≥кв≥дувала значн≥ перешко≠ди на шл€ху њхнього розвитку, спри€ла актив≥зац≥њ нац≥о≠нально-визвольноњ боротьби народних мас, п≥днесенню р≥вн€ њхньоњ нац≥ональноњ св≥домост≥.

 

” II пол. XIX ст. украњнський нац≥ональний рух перехо≠дить в≥д "двор€нського" до "народницького" стану, що ха≠рактеризуЇтьс€ д≥€льн≥стю народник≥в ≥ представник≥в р≥зно≠чинноњ ≥нтел≥генц≥њ, в погл€дах €ких поЇднувалис€ ради≠кально-демократичн≥ ≥дењ з ≥де€ми соц≥ал≥зму. Ќародниц≠тво, €к рух революц≥йно настроЇноњ р≥зночинноњ ≥нтел≥генц≥њ, набрало широкого розмаху ≥ д≥Ївост≥ в ”крањн≥. Ќародники виражали ≥нтереси др≥бних виробник≥в, демократичн≥ праг≠ненн€ сел€н, визначали перех≥д до соц≥ал≥зму через с≥льську громаду, вели пропаганду серед сел€нства, роб≥тник≥в та ≥нте≠л≥генц≥њ, "ходили в народ". њхн€ д≥€льн≥сть посилювала не≠вдоволенн€ мас своњм соц≥альним становищем ≥ спри€ла революц≥он≥зац≥њ сел€нства, роб≥тник≥в та передовоњ молод≥. Ќа початку 80-х pp. б≥льш≥сть народницьких гуртк≥в було розгромлено. ”загал≥, народники своЇю д≥€льн≥стю спри€ли поширенню революц≥йних настроњв серед народних мас та розгортанню боротьби проти самодержавства. «аклики до знищенн€ ≥снуючого ладу знаходили п≥дтримку й серед член≥в молод≥жних гуртк≥в-громад. ƒе€к≥ з них переходи≠ли до њхн≥х лав. «в'€зки з народниками п≥дтримував ≥ ћ. ƒрагоманов, €кий з 1876 р. перебував в ем≥грац≥њ в ∆е≠нев≥. –азом ≥з —. ѕодолинським та ћ. ѕавликом в≥н вида≠вав журнал "√ромада" (1878Ч1882 рр.), €кий нелегально доставл€ли в ”крањну, брав участь у випуску "–усской со≠циально-революционной библиотеки", попул€ризував де€к≥ виданн€ народницькоњ л≥тератури. ѕроте ƒрагоманов в≥дки≠дав ≥деал≥зац≥ю рос≥йськоњ громади ≥ терористичну тактику народник≥в. ¬≥н був переконаний у тому, що соц≥ал≥стична сусп≥льно-пол≥тична думка лише тод≥ може принести прак≠тичну користь своЇму народов≥, коли зважатиме на його нац≥ональн≥ особливост≥.

ѕ≥д впливом революц≥йних под≥й у ™вроп≥ другоњ полови≠ни XIX ст., а також у зв'€зку з конституц≥йними реформами початку 60-х рок≥в загострилос€ пол≥тичне становище на украњнських земл€х јвстр≥йськоњ ≥мпер≥њ. ¬иступи роб≥тник≥в поступово набували форм пол≥тичноњ боротьби. ” с≥чн≥ 1870 р. льв≥вськ≥ друкар≥ провели семиденний страйк, €кий зак≥н≠чивс€ њхньою перемогою. –об≥тники проводили не лише страй≠ки, а й демонстрац≥њ, збори, м≥тинги. Ќа них, кр≥м економ≥ч≠них, висувалис€ пол≥тичн≥ вимоги запровадженн€ загально≠го виборчого права, свободи слова й друку тощо. “ак≥ форми боротьби, €к страйки, збори, захопленн€ пом≥щицьких земель, п≥дпали широко використовували сел€ни. ¬иразниками бо≠ротьби за пол≥тичн≥ та нац≥ональн≥ права украњнц≥в √аличи≠ни, Ѕуковини ≥ «акарпатт€ стали русоф≥ли (москвоф≥ли) ≥ народовц≥ (украњноф≥ли). ѕол≥тична теч≥€ русоф≥л≥в об'Їд≠нувала частину греко-католицького духовенства й консерва≠тивноњ ≥нтел≥генц≥њ, знев≥рених насл≥дками реформ та нал€≠каних польськими впливами. ” своњй д≥€льност≥ вони ор≥Їн≠тувалис€ на реакц≥йн≥ кола царськоњ –ос≥њ. ” газет≥ "—лово", €ка таЇмно ф≥нансувалас€ рос≥йським ур€дом, представники русоф≥л≥в 1866 р. за€вили: "ћи б≥льше не Ї русини 1848 року, ми справжн≥ рос≥€ни". ¬ище галицьке духовенство почало очищати греко-католицьку обр€дов≥сть в≥д римського впли≠ву, вз€вши за вз≥рець православ'€.

ѕроти ц≥Їњ консервативноњ теч≥њ староњ ≥нтел≥генц≥њ висту≠пила молода ≥нтел≥генц≥€ Ч письменники, вчител≥, студенти, котр≥ належали до пол≥тичноњ теч≥њ народовц≥в. —еред њхн≥х л≥дер≥в були ¬. Ўашкевич (син ћ. Ўашкевича), ¬. Ѕарв≥нський, ё. –оманчик,  .  лимкович та ≥нш≥. ”спадкувавши нац≥ональ≠но-визвольн≥ ≥дењ "–уськоњ тр≥йц≥" й великого  обзар€, вони проводили культурницьку роботу, пропагували р≥дну мову, л≥те≠ратуру, в≥дстоювали самобутн≥сть украњнського народу. «аснован≥ ними гуртки-громади, ставши важливими осередками нац≥онального руху в √аличин≥, спри€ли пробудженню св≥до≠мост≥ широких мас. «а п≥дтримки наддн≥пр€нських громад≥вц≥в народовц≥ видали украњномовн≥ журнали "¬ечорниц≥", "ћета", "Ќива", "–усалка". ƒрукованим органом галицьких народовц≥в була газета "ƒ≥ло" (1880Ч1939 pp.), а буковинських Ч газета "Ѕуковина" (1885Ч1910 pp.). Ќа стор≥нках цих видань дру≠кувалис€ найкращ≥ твори наддн≥пр€нських, галицьких та бу≠ковинських письменник≥в.

” 1868 р. у Ћьвов≥ з ≥н≥ц≥ативи народовц≥в було утворено культурно-осв≥тнЇ товариство "ѕросв≥та", €ке п≥дтримувало т≥сн≥ зв'€зки з пров≥дними д≥€чами  ињвськоњ громади. ” м≥стах ≥ м≥стечках краю д≥€ли ф≥л≥њ товариства, €к≥ ≥дейно та орган≥за≠ц≥йно об'Їднували чисельн≥ м≥сцев≥ осередки. ¬они спри€ли виданню украњномовних книг ≥ газет, засновували установи клубного типу з б≥бл≥отеками та читальн€ми, орган≥зовували лекц≥њ з украњнознавства, музичн≥ вечори, благод≥йн≥ концерти, що виступали важливими чинниками консол≥дац≥њ украњн≠ських народних мас. «а прикладом галичан буковинськ≥ на≠родовц≥ 1869 р. створили таке саме товариство п≥д назвою "–уська бес≥да" в „ерн≥вц€х. јктивним членом його був в≥до≠мий письменник ≥ громадсько-пол≥тичний д≥€ч ё. ‘едькович, котрий писав своњ твори дл€ "ѕросв≥ти" та њњ театру.

” 70Ч90-х роках XIX ст. унасл≥док пересл≥дувань ца≠ризмом украњноф≥л≥в-громад≥вц≥в у Ќаддн≥пр€нськ≥й ”крањн≥ центром нац≥онально-визвольного руху стають зах≥дно≠украњнськ≥ земл≥. ” 1873 р. з ≥н≥ц≥ативи наддн≥пр€нц≥в ћ. ƒрагоманова, ќ.  ониського, ƒ. ѕальчикова та за актив≠ноњ участ≥ галицьких народовц≥в у Ћьвов≥ було утворено л≥те≠ратурно-наукове товариство ≥м. “араса Ўевченка, €ке в 1892 р. реорган≥зувалос€ в Ќаукове товариство ≥мен≥ Ўев≠ченка (Ќ“Ў) ≥ стало фактично першою нов≥тньою всеукрањн≠ською академ≥Їю наук. ” ньому було три секц≥њ: ≥сторико-ф≥лософська, €ку тривалий час очолював видатний укра≠њнський ≥сторик ћ. √рушевський, ф≥лолог≥чна, €кою керува≠ли ≤. ‘ранко та ¬. √натюк, ≥ математико-природничо-медична. ƒо складу секц≥њ входило б≥льш €к 20 наукових ком≥с≥й. Ќ“Ў мало б≥бл≥отеку, музей, друкарню, видавало "«аписки Ќаукового товариства ≥мен≥ Ўевченка", а також перш≥ украњномовн≥ журнали у галуз≥ ≥стор≥њ, ф≥лософ≥њ, права, демо≠граф≥њ, математико-природничих наук. ” них друкувалис€ сер≥йн≥ виданн€, а також твори “араса Ўевченка, ≤вана ‘ранка та ≥нших украњнських письменник≥в, науков≥ прац≥ й матер≥али. «а вс≥ма ознаками народовський рух 60Ч80-х рок≥в в≥дпов≥дав орган≥зац≥йн≥й (культурн≥й) стад≥њ нац≥о≠нального в≥дродженн€ з ≥сторичною дом≥шкою елемент≥в стад≥њ пол≥тичноњ.

ѕ≥дсумовуючи д≥€льн≥сть народовц≥в у √аличин≥, сл≥д п≥дкреслити, що репрезентований ними нац≥ональний рух на зах≥дноукрањнських земл€х мав чимале значенн€ дл€ Ќад≠дн≥пр€нськоњ ”крањни ≥ дл€ вс≥Їњ загальноукрањнськоњ спра≠ви. ¬ умовах жорстких репрес≥й проти украњнства на Ќад≠дн≥пр€нщин≥ та —лобожанщин≥ √аличина п≥сл€ революц≥йних под≥й 1848 р., коли в јвстр≥њ посилилас€ тенденц≥€ пе≠ретворенн€ в конституц≥йну монарх≥ю, уже до к≥нц€ XIX ст. поступово перетворюЇтьс€ в украњнський духовний "ѕ'Їмонт", тобто всеукрањнський центр нац≥онально-визвольного руху.


ћирончук-ћј”ѕ





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 964 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

“ак просто быть добрым - нужно только представить себ€ на месте другого человека прежде, чем начать его судить. © ћарлен ƒитрих
==> читать все изречени€...

2279 - | 2023 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.029 с.