Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ƒос€гненн€ украњнськоњ культури в перш≥й половин≥ XIX ст




” т≥сному зв'€зку з економ≥чними та соц≥ально-пол≥тич≠ними процесами розвивалось духовне житт€ ”крањни. ¬и≠р≥шальне значенн€ дл€ п≥днесенн€ культури украњнського народу мала осв≥та. –озвиток промисловост≥, торг≥вл≥, м≥ст вимагав дедал≥ б≥льшоњ осв≥ченост≥, квал≥ф≥кованост≥ прац≥в≠ник≥в. ¬≥н зумовлював зб≥льшенн€ к≥лькост≥ навчальних заклад≥в та учн≥в у них.

«г≥дно з ѕопередн≥ми правилами народноњ осв≥ти 1803 р. впроваджували чотири типи шк≥л: параф≥€льн≥, пов≥тов≥, губернськ≥ (г≥мназ≥њ), ун≥верситети.

” параф≥€льних школах, €к≥ в≥дкривали при церковних параф≥€х ≥ були початковими, навчанн€ тривало 4Ч6 м≥с€ц≥в у селах ≥ до одного року Ч у м≥стах. ƒ≥тей навчали (рос≥й≠ською мовою) читати, писати, елементарних арифметичних д≥й, основ рел≥г≥њ.

” г≥мназ≥€х (середн≥х школах) навчалис€ переважно д≥ти двор€н, чиновник≥в. “ут викладали латинську, н≥мецьку, французьку мови, ≥стор≥ю, географ≥ю, початковий курс ф≥ло≠соф≥њ ≥ слов'€нських наук, математику, ф≥зику, природознав≠ство, пол≥тичну економ≥ю, малюванн€. « 1828 р. навчанн€ тривало 7 рок≥в. «а статутом 1828 р. з навчальних план≥в були виключен≥ природознавство, ф≥лософ≥€ ≥ пол≥теконо≠м≥€, впроваджено викладанн€ закону Ѕожого, св€щенноњ ≥ церковноњ ≥стор≥њ, грецькоњ мови.

 р≥м державних, у р€д≥ с≥л, особливо на ѕолтавщин≥ ≥ „ерн≥г≥вщин≥, продовжували д≥€ти д€к≥вськ≥ школи, €к≥ утримувалис€ на кошти батьк≥в. “ут д€ки навчали д≥тей, переважно украњнською мовою, читати буквар, часослов ≥ псалтир, а також церковних сп≥в≥в.

≤снували приватн≥ панс≥онати (майже у кожн≥й губерн≥њ), що працювали за програмою середн≥х навчальних заклад≥в. ƒоньки двор€н здобували осв≥ту ≥ виховувалис€ в ≥нститу≠тах шл€хетних д≥вчат, заснованих у ’арков≥ (1812), ѕол≠тав≥ (1817), ќдес≥ (1829),  ерч≥ (1836) ≥  иЇв≥ (1838).

ѕром≥жне м≥сце м≥ж г≥мназ≥€ми й ун≥верситетами займа≠ли л≥цењ, €ких в ”крањн≥ було три: –≥шельЇвський в ќдес≥ (1817),  ременецький на ¬олин≥ (1819), заснований на баз≥ г≥мназ≥њ (п≥сл€ польського повстанн€ 1830Ч1831 pp. за≠критий, а пот≥м переведений до  иЇва ≥ реорган≥зований в ун≥верситет), ≥ Ќ≥жинський, на €кий у 1832 р. перетворено г≥мназ≥ю вищих наук, засновану в 1820 р. на кошти брат≥в Ѕезбородьк≥в.

¬ ”крањн≥, кр≥м загальноосв≥тн≥х, д≥€ло к≥лька профес≥й≠них навчальних заклад≥в. ” ™лисаветград≥ (нин≥  ≥рово≠град) працювала медична фельдшерська школа, у ћико≠лаЇв≥ Ч артилер≥йське (1794) ≥ штурманське (1798) учили≠ща, заснован≥ морським в≥домством. ” ’ерсон≥ в 50-т≥ pp. почало д≥€ти училище торгового мореплавства, в —евасто≠пол≥ Ч морська школа. ” 1851 р. поблизу ’аркова в≥дкри≠лас€ землеробська школа, €ка готувала агроном≥в.

÷ентрами осв≥ти ≥ науки в ”крањн≥ були ун≥верситети. ѕерш≥ з них виникли у ’арков≥ (1805) та  иЇв≥ (1834).

’арк≥вський ун≥верситет, заснований з ≥н≥ц≥ативи ¬.  араз≥на, спочатку мав чотири факультети. ” р≥к в≥дкритт€ ун≥≠верситету в ньому навчалос€ 65 студент≥в, у 1855 р. Ч 492.  ињвський ун≥верситет, в≥дкритий у 1834 p., спочатку мав один факультет Ч ф≥лософський, що складавс€ з в≥дд≥л≥в ≥сторико-ф≥лолог≥чного та ф≥зико-математичного; у 1835 р. почав працювати юридичний, а в 1841 р. Ч медичний фа≠культет. ” 1834 р. в ун≥верситет≥ навчалис€ 62 студенти, а в 1855 р. Ч 808.

«а дореформений час 56 вихованц≥в ’арк≥вського ун≥≠верситету стали професорами ≥ працювали €к у ’арк≥в≠ському, так ≥ в  ињвському, ћосковському,  азанському ун≥≠верситетах. Ќайв≥дом≥шими були математик ћ. ќстроградський, слав≥ст ≤. —резневський, ф≥лолог ќ. ѕотебн€, ≥сто≠рик ћ.  остомаров.

 

” перш≥й половин≥ XIX ст. в ”крањн≥ було видано р€д важливих праць з р≥зних галузей знань, зокрема 4 томи опису губерн≥й ѕравобережж€, Ћ≥вобережж€, тритомн≥ Ђ«а≠писки о ѕолтавской губернииї ћ. јрандаренка, тритомне Ђ—татистическое описание  иевской губернииї, €ке п≥дго≠тував ƒ. Ўуравський.

«начний крок вперед у перш≥й половин≥ XIX ст. зро≠била в ”крањн≥ ≥сторична наука. ¬елика робота була прове≠дена ≥з збиранн€, систематизац≥њ ≥ публ≥кац≥њ ≥сторичних джерел Ч актового, арх≥вного матер≥алу, л≥топис≥в та ≥нших твор≥в, пам'€ток народноњ творчост≥. Ѕагато ≥сторичних джерел, зокрема арх≥вних матер≥ал≥в, з≥брали й опубл≥кува≠ли сп≥вроб≥тники  ињвського тимчасового ком≥тету дл€ роз≠гл€ду давн≥х акт≥в, в≥дкритого у  иЇв≥ в 1843 р.

¬ ≥стор≥ограф≥њ к≥нц€ XVIII Ч початку XIX ст. в ”крањ≠н≥ особливе м≥сце займаЇ Ђ≤стор≥€ рус≥вї, €ку опубл≥кував ќ. Ѕод€нський у 1846 р.

Ѕагато арх≥вних матер≥ал≥в про запорозьке козацтво ≥ Ќоворос≥йський край з≥брав ј. —кальковський. Ќайб≥льш значною Ї Ђ»стори€ Ќовой —ечи или последнего коша «а≠порожскогої (1841).

«начний вклад у розвиток ≥сторичноњ думки в ”крањ≠н≥ вн≥с ћ. ћаксимович. ¬≥н виступив проти норманськоњ теор≥њ походженн€ –ус≥, став першим ≥сториком  ол≥њв≠щини Ч великого народного повстанн€ на ѕравобережж≥ у 1768 р.

” 20Ч30-х pp. XIX ст. у Ћьв≥вському ун≥верситет≥ три≠вали досл≥дженн€ в галуз≥ краЇзнавства ≥ гуман≥тарних наук. ≤. ћогильницький написав першу в √аличин≥ граматику украњнськоњ мови. ѕередмова до нењ Ч це важлива наукова прац€ Ђ¬≥дом≥сть о руськ≥м €зиц≥ї (1829), €ка м≥стила зм≥стовний нарис ≥стор≥њ ”крањни, визначала украњнську мову одн≥Їю ≥з самост≥йних сх≥днослов'€нських мов. Ќад грама≠тикою украњнськоњ мови працював також професор Ћьв≥в≠ського ун≥верситету ≤. Ћавр≥нський. ¬≥н уклав 6-томний украњнсько-польсько-н≥мецький словник, на €кому позна≠чивс€ вплив народноњ мови, переклав на польську мову Ђѕов≥сть временних л≥тї.

« 1784 р. д≥€ла б≥бл≥отека Ћьв≥вського ун≥верситету, у €к≥й нал≥чувалось близько 50 тис. том≥в л≥тератури з р≥зних галузей знань. ” м≥ст≥ було також к≥лька б≥бл≥отек монас≠тир≥в, г≥мназ≥й, приватних шк≥л.

–ос≥йський царат, √абсбургська монарх≥€, рос≥йськ≥, н≥мецьк≥, польськ≥, угорськ≥ шов≥н≥сти ≥гнорували украњн≠ську мову, не дозвол€ли користуватис€ нею н≥ в школ≥, н≥ в державних установах. јле так само, €к не могли добитис€ денац≥онал≥зац≥њ ≥ знищенн€ украњнського народу, не мож≠на було спинити розвиток його мови.

”крањнська ≥нтел≥генц≥€, письменники, громадськ≥ ≥ куль≠турн≥ д≥€ч≥ в≥дстоювали право украњнського народу на свою нац≥ональну мову, п≥клувалис€ про њњ розвиток ≥ вивченн€.

” 1818 р. в ѕетербурз≥ була опубл≥кована перша грамати≠ка украњнськоњ мови, €ку склав рос≥йський ф≥лолог ќ. ѕавловський. ¬≥дом≥ вчен≥ ≤. —резневський ≥ ћ. ћаксимович у своњх прац€х по-науковому спростували безп≥дставн≥ твер≠дженн€ рос≥йських ≥ польських великодержавник≥в про те, що украњнська мова Ч не окрема мова, а д≥алект рос≥йськоњ або польськоњ, доводили, що це багата за лексичним скла≠дом, живописна, поетична, музична мова.

ѕрогресивн≥ вчен≥ ≥ письменники (ѕ. Ѕ≥лецький-Ќосенко, ћ. ћаркевич, ќ. јфанасьЇв-„ужбинський, ѕ.  ул≥ш, я. √оловацький) розробл€ли проблеми украњнськоњ лексикограф≥њ, збирали матер≥али ≥ готували до друку словники украњн≠ськоњ мови.

1848 р. у Ћьвов≥ в≥дбувс€ з'њзд ≥нтел≥генц≥њ (Ђ—обор русь≠ких ученихї), на €кому я. √оловацький прочитав науковий реферат про окрем≥шн≥сть украњнськоњ мови, там же обго≠ворено р€д наукових ≥ л≥тературних проблем, у тому числ≥ питанн€ народноњ мови у школ≥.

“од≥ ж у Ћьв≥вському ун≥верситет≥ в≥дкрили кафедру украњнськоњ мови та л≥тератури. ѕ.  ул≥ш у виданн≥ Ђ об≠зар€ї “. Ўевченка 1860 р. та в ≥нших книгах застосовував розроблений ним украњнський правопис (кул≥ш≥вку). ÷ей правопис ірунтувавс€ на фонетичному принцип≥, що був покладений в основу п≥зн≥шого украњнського правопису.

 

¬ир≥шальну роль у завершенн≥ процесу становленн€ украњнськоњ нац≥ональноњ мови в≥д≥грали твори основопо≠ложник≥в новоњ украњнськоњ л≥тератури: ≤.  отл€ревського, √.  в≥тки-ќснов'€ненка, ѕ. √улака-јртемовського, ™. √реб≥н≠ки, ћ. Ўашкевича ≥ особливо великого украњнського поета “. Ўевченка.

«ачинателем новоњ украњнськоњ л≥тератури, њњ класиком став ≤.  отл€ревський (1769Ч1838), автор Ђ≈нењдиї.

«начний вплив на розвиток украњнськоњ л≥тератури пер≠шоњ половини XIX ст. мала творч≥сть √.  в≥тки-ќснов'€нен≠ка, ≤. —резневського, ј. ћетлинського, ћ.  остомарова.

« к≥нц€ 30-х pp. починають привертати до себе увагу поез≥њ “. Ўевченка. ¬иданн€ Ђ обзар€ї, а пот≥м Ђ√айда≠мак≥вї стали важливими под≥€ми в украњнськ≥й л≥тератур≥. « виходом на л≥тературну ниву Ўевченка украњнське в≥дро≠дженн€ стало безсумн≥вним, а л≥тература ≥ мова не потребу≠вали вагом≥ших доказ≥в свого права на ≥снуванн€.

 

”крањнський живопис у перш≥й половин≥ XIX ст. розвивавс€ у загальному русл≥ розвою Ївропейського мистецтва.

 артина розвитку мистецтва першоњ половини XIX ст. по була однозначною. “од≥ панував класицизм, але пара≠лельно з ним чи в його надрах розвивавс€ романтизм, за≠кладалис€ п≥двалини реал≥зму €к стилю. ƒемократично на≠строЇн≥ художники саме в реал≥зм≥ бачили справжн≥й роз≠питок мистецтва.

як пров≥дний навчальний осередок ѕетербурзька јка≠дем≥€ мистецтв давала високу фахову п≥дготовку своњм вихованц€м, але, €к оф≥ц≥йний заклад, обмежувала творчу д≥€льн≥сть своњми естетичними канонами класицизму. « 30Ч40-х pp. класицизм став консервативним напр€мом у мистецтв≥. ¬ середин≥ XIX ст. ѕ. ‘едотов ≥ “. Ўевченко закладали основу критичного, реал≥стичного мистецтва.

 

¬ ”крањн≥ у скульптур≥ й арх≥тектур≥ переважав класи≠цизм, що прийшов на зм≥ну стилю бароко. —еред скульпто≠р≥в того часу одним з найвидатн≥ших був виходець з ”крањ≠ни ≤. ћартос (1754Ч1835), €кий з 1814 р. працював у ѕетер≠бурзьк≥й јкадем≥њ мистецтв професором ≥ ректором.  ра≠щими його творами Ї пам'€тник ћ≥н≥ну ≥ ѕожарському на  расн≥й площ≥ у ћоскв≥, пам'€тник –≥шельЇ в ќдес≥, пам'€тник-надгробок фельдмаршалов≥ ѕ. –ум'€нцеву-«адунайському в  иЇво-ѕечерськ≥й лавр≥.

ƒо кращих зразк≥в арх≥тектури належать будинок  ињв≠ського ун≥верситету (1842) за проектом в≥домого академ≥ка арх≥тектури ¬. Ѕеретт≥, дзв≥ниц€ ”спенського собору в ’ар≠ков≥, споруджена у 1821Ч1841 pp. за проектом арх≥тек≠тора —. ¬асильЇва на честь перемоги рос≥йських в≥йськ над Ќаполеоном; —тарий театр у Ћьвов≥ (нин≥ ≥мен≥ ћ. «аньковецькоњ) арх≥тектор≥в ј. ѕихл€ ≥ я. «альцмана (1837Ч1843); будинок Ћьв≥вського природничого музею за проектом арх≥≠тектора ¬. –авського.

 

¬исоким р≥внем розвитку в≥дзначилас€ музично-п≥сен≠на творч≥сть. Ўироко побутували народн≥ п≥сн≥ календарного циклу, кол€дки, весн€нки, гањвки, колисков≥, вес≥льн≥ та ≥нш≥. ≤з середовища народу виростали талановит≥ сп≥вц≥-кобзар≥, л≥рники (јндр≥й Ўут, ќстап ¬ересай).

ќсередками розвитку музичноњ культури були духовн≥ навчальн≥ заклади, г≥мназ≥њ, приватн≥ панс≥они, ун≥версите≠ти, в €ких багато уваги прид≥л€ли вивченню нотноњ грамо≠ти ≥ теор≥њ музики. ” багатьох м≥стах ≥ селах ≥снували хори, оркестри грали у м≥ських парках ≥ театрах.

ѕ≥ан≥ст, композитор ≥ педагог …. ¬итвицький (1813Ч 1866) написав у  иЇв≥ музичний тв≥р Ђ”крањнаї (1836) Ч вар≥ац≥њ на тему народноњ п≥сн≥ Ђ«≥бралис€ вс≥ бурлакиї.  омпозитор ј. ™дл≥чка (1819Ч1841), чех за нац≥ональн≥≠стю, пл≥дно працював €к профес≥йний музикант ≥ педагог на ѕолтавщин≥. ¬≥домим оперним сп≥ваком ≥ композито≠ром був —. √улак-јртемовський (1813Ч1873) Ч автор пер≠шоњ украњнськоњ опери Ђ«апорожець за ƒунаЇмї. јктив≥≠зувалос€ музичне житт€ в √аличин≥. ” Ћьвов≥ виступали польський композитор ≥ диригент ё. ≈льснер, п≥ан≥ст ≥ ком≠позитор я. ћедерич-√аллюс, в≥домий скрипаль ≥ компози≠тор  . Ћ≥п≥нський. «начний сл≥д у музичному житт≥ м≥ста залишив син ¬.-ј. ћоцарта ‘ранц- савер ћоцарт, €кий створив тут ћузичне товариство (1826). 1838 р. у Ћьвов≥ було орган≥зовано “овариство спри€нн€ музиц≥.

«начну роль у становленн≥ украњнськоњ профес≥йноњ музи≠ки на зах≥дноукрањнських земл€х в≥д≥грало пожвавленн€ культурних зв'€зк≥в з Ќаддн≥пр€нською ”крањною. —еред украњнського населенн€ м≥ста велику попул€рн≥сть здобула, зокрема, творч≥сть класика украњнськоњ хоровоњ музики ƒ. Ѕортн€нського. …ого твори з к≥нц€ 20-х pp. XIX ст. вико≠нували численн≥ аматорськ≥ хоров≥ колективи Ћьвова. ѕерши≠ми украњнськими композиторами-профес≥оналами у Ћьвов≥ в середин≥ XIX ст. стали ћ. ¬ербицький та ≤. Ћавр≥вський.

 

—при€тлив≥ умови дл€ розвитку театрального мистецт≠ва складалис€ на ѕолтавщин≥, де завд€ки ≤.  отл€ревсько≠му та ћ. ўепк≥ну започаткував свою ≥стор≥ю профес≥йний украњнський театр. ¬елик≥ зрушенн€ у його розвитку в≥дбу≠лис€ з постановкою у 1819 р. ЂЌаталки ѕолтавкиї ≥ Ђћоскал€-чар≥вникаї ≤.  отл€ревського. Ќац≥ональна драматур≠г≥€, кр≥м згаданих п'Їс, за€вила про себе творами √.  в≥тки-ќснов'€ненка, я.  ухаренка, “. Ўевченка.

–озвиток нац≥онального театру особливо актив≥зувавс€ н 30Ч40-≥ pp. ” зм≥цненн≥ його реал≥стичних ≥ демократич≠них принцип≥в важливу роль в≥д≥грав “. Ўевченко. …ого драма ЂЌазар —тодол€ї (1843) Ч одна з перших в украњн≠ськ≥й драматург≥њ, сюжет €коњ побудований не на побутово-любовному, а на соц≥альному конфл≥кт≥.

« к≥нц€ XVIII ст. пожвавилос€ театральне житт€ на за≠х≥дноукрањнських земл€х. «начною под≥Їю тут став вих≥д у св≥т зб≥рки п≥сень ќ. Ћозинського Ђ”крањнське вес≥лл€ї (1835). ћатер≥ал зб≥рки театрал≥зував ≥ поставив аматор≠ський театр Ћьв≥вськоњ духовноњ сем≥нар≥њ. ¬истава прой≠шла з усп≥хом.

ѕоштовхом до дальшого розвитку украњнського театру в —х≥дн≥й √аличин≥ послужили п'Їси ≤.  отл€ревського ЂЌа≠талка ѕолтавкаї й Ђћоскаль-чар≥вникї, що з'€вилис€ там у 1844 р. ≥ швидко здобули попул€рн≥сть. ”  оломињ ви≠ник аматорський гурток ≤. ќзаркевича (червень 1848). «го≠дом на баз≥ цього гуртка утворилас€ театральна трупа, в репертуар≥ €коњ були в≥дом≥ п'Їси ≤.  отл€ревського та √.  в≥тки-ќснов'€ненка. јматорськ≥ вистави театральних гуртк≥в в≥дбулис€ у ѕеремишл≥ й “ернопол≥, де ставили пер≠ш≥ п'Їси галицьких драматург≥в —. ѕетрушевича, ћ. ”сти€новича. “еатральний рух, пов'€заний з ≥менем ќ. ƒухновича, розвивавс€ ≥ на «акарпатт≥.

 

Ќаприк≥нц≥ XVIII Ч у перш≥й половин≥ XIX ст. в ”крањн≥ почали виникати пейзажн≥ парки. ¬ м. ”ман≥ у маЇтку магната ѕотоцького було закладено прекрасний парк Ђ—оф≥њвкаї, на околиц€х Ѕ≥лоњ ÷еркви, в долин≥ р≥чки –ось розкинувс€ парк Ђќлександр≥€ї, на „ерн≥г≥вщин≥ почали створювати “рост€нецький дендропарк, а у Ћьвов≥ Ч —трийський парк.

¬ажливою под≥Їю сусп≥льно-пол≥тичного житт€ √аличи≠ни стало створенн€ в 1868 р. з ≥н≥ц≥ативи народовц≥в куль≠турно-осв≥тнього товариства Ђѕросв≥таї. ¬оно поставило за мету Ђспомагати народню просв≥ту в напр€мках мо≠ральн≥м, матер≥альн≥м ≥ пол≥тичн≥м, поширювати дешев≥ книжки ≥сторичного, а також ≥ економ≥чного зм≥сту...ї. ѕершим його головою став учитель г≥мназ≥њ ј. ¬ахн€нин (1868Ч1870).

” 70Ч80-х pp. XIX ст. Ђѕросв≥таї в≥д≥гравала пров≥дну роль у громадському та пол≥тичному житт≥ √аличини. ” м≥стах ≥ м≥стечках краю д≥€ли ф≥л≥њ товариства, €к≥ ≥дейно та орган≥≠зац≥йно об'Їднували численн≥ м≥сцев≥ осередки. Ђѕросв≥таї вела досить широку видавничу д≥€льн≥сть. ¬иходили у св≥т твори украњнських письменник≥в, шк≥льн≥ п≥дручники, попу≠л€рн≥ брошури, газета Ђ„итальн€ї, л≥тературно-науков≥ аль≠манахи, щор≥чно читач≥ отримували ЂЌародний календарї. « Ђѕросв≥тиї вийшла ≥н≥ц≥атива створенн€ друкованого орга≠ну народовц≥в Ч газети Ђƒ≥лої (1880), першоњ пол≥тичноњ народовськоњ орган≥зац≥њ ЂЌародна радаї (1885).

–едакторами книг, календар≥в та ≥нших видань Ђѕро≠св≥тиї були видатн≥ д≥€ч≥ украњнськоњ культури ќ. ѕартицький, ¬. Ўашкевич (син ћ. Ўашкевича), ё. ÷елевич, ё. ‘едькович, ≤. ‘ранко, ¬. Ћукич-Ћевицький, ќ. ќгоновський,  . ѕаньк≥вський,  . Ћевицький, √. ’откевич та ≥нш≥.

„ерез друкован≥ виданн€, читальн≥, самоосв≥тн≥, театральн≥, вокально-хореограф≥чн≥, музично-≥нструментальн≥ гуртки товариство несло в широк≥ народн≥ маси ≥ культуру, ≥ знан≠н€, ≥ нац≥ональну св≥дом≥сть.  ожен зах≥д Ђѕросв≥тиї: буд≥в≠ництво Ќародного дому, конкурси художньоњ творчост≥, сп≥льн≥ св€т-вечер≥ та ≥нш≥ Ч були важливими чинниками консол≥дац≥њ украњнських народних мас. Ѕезкорисливу про≠св≥тницьку роботу вели г≥мназисти, студенти, св€щеники, вчител≥, ≥нш≥ галицьк≥ ≥нтел≥генти.

 ошти на просв≥тницьку д≥€льн≥сть здеб≥льшого нагро≠маджували з членських внеск≥в, р≥зних платних заход≥в, а також пожертвувань меценат≥в.

Ђѕросв≥таї зд≥йснювала д≥€льн≥сть в основному на гро≠мадських засадах. ѕравда, за невелику плату доводилос€ наймати службовц≥в ф≥л≥й та крайового товариства, а та≠кож де€ких кер≥вник≥в художн≥х колектив≥в.

 

«а прикладом галичан буковинськ≥ народовц≥ 1869 р. створили культурно-осв≥тнЇ товариство Ђ–уська бес≥даї. јктивну участь у його д≥€льност≥ брали ё. ‘едькович, брати √. ≥ —. ¬оробкевич≥, Ќ.  обринська, ќ. ћаковей.

” таких умовах на хвил≥ нац≥онального в≥дродженн€ у Ћьвов≥ в 1873 р. виникаЇ “овариство ≥мен≥ “. Ўевченка, €ке п≥дтримали народовц≥. «адумане €к осередок розвитку украњнськоњ мови та л≥тератури, товариство поступово пе≠ребирало соб≥ роль л≥дера у формуванн≥ украњнськоњ науки, перетворюЇтьс€ на першу нов≥тню украњнську академ≥ю наук. ѕереломним дл€ товариства був 1892 p., коли воно за новим статутом перетворилос€ на Ќаукове товариство ≥мен≥ “. Ўевченка (Ќ“Ў). ¬≥дтод≥, кр≥м гуман≥тарних наук, набувають розвитку в рамках Ќ“Ў б≥льш €к двадц€ть на≠укових ком≥с≥й ≥ так≥ дисципл≥ни, €к математика, ф≥зика, х≥м≥€, б≥олог≥€, право, економ≥ка. ќсновним науковим орга≠ном товариства стали Ђ«аписки Ќ“Ўї. Ѕуло започаткова≠но ще р€д пер≥одичних видань Ч перших за нашу ≥стор≥ю украњномовних журнал≥в в галуз≥ ≥стор≥њ, ф≥лолог≥њ, права, демограф≥њ, математико-природничих наук.

—еред засновник≥в товариства Ч письменник ќлександр  ониський, ф≥лолог ќмел€н ќгоновський, перший голова товариства  ирило —уп≥кевич, видатний етнограф ¬олоди≠мир Ўухевич, славетний ф≥зик ≤ван ѕулюй. ќсоблив≥ за≠слуги перед Ќ“Ў маЇ його довгол≥тн≥й голова Ч найвидатн≥ший украњнський ≥сторик ус≥х час≥в ћихайло √рушевський. ¬≥н реформував товариство на зразок нац≥ональних академ≥й, розгорнув багатопроф≥льну наукову роботу його секц≥й та безпрецедентну за масштабами видавничу д≥€ль≠н≥сть.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1410 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

ƒва самых важных дн€ в твоей жизни: день, когда ты по€вилс€ на свет, и день, когда пон€л, зачем. © ћарк “вен
==> читать все изречени€...

2025 - | 1871 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.024 с.