Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


“. Ўевченко ≥ прац€ осв≥чених ”крањнц≥в




“арас Ўевченко народивс€ в сел≥ ћоринц€х, «венигородського пов≥ту,  ињвськоњ губ. (р. 1814), в убог≥й сем'њ кр≥пака. «ростав у нужд≥ та в невол≥, терп≥в знущанн€, зоставс€ малим сиротою, попиха≠чем; пас в≥вц≥ та свин≥, спитувавс€ вчитись письма у п'€ного д€ка, ходив ≥ до мал€ра вчитис€ малювати, та скр≥зь йому не щастило. ѕан уз€в його до себе в покоњ за "козачка" до послуг домашн≥х. ѕом≥тивши, що хлопець маЇ дотепн≥сть у мал€рств≥, пан в≥ддав його до мал€ра, попереду в ¬аршав≥, а пот≥м у ѕетербурз≥, щоб то був панов≥ св≥й мал€р. ” ѕетербурз≥ стр≥в молодого “араса земл€к його —ошенко, познайомив з другими земл€ками, -письменником √реб≥нкою та иньшими. ѕридивившись до “араса, €кий в≥н дотепний парубок, вони змовилис€ викупити його в≥д пана. ƒобр≥ люди (художник Ѕрюлов, поет ∆уковський та и.) помогли, ≥ “араса викуплено за 2500 руб.

ѕрийн€ли “араса вчитис€ до академ≥њ художеств, ≥ в≥н пильно заходивс€ вчитись. ¬ол€ дала душ≥ “арасов≥й крила, в т≥й душ≥ з новою силою прокинулис€ згадки про милу ”крањну, про њњ старовину. ѕочав в≥н складати п≥сн≥. як прочитали т≥ п≥сн≥ земл€ки, то побачили, що н≥коли ще н≥хто не писав так гарно по-украњнському. –оку 1840 вийшов перший " обзарь". як т≥льки д≥йшла с€ книжка на ”крањну, то молод≥ осв≥чен≥ ”крањнц≥ дуже зрад≥ли: тепер вони бачили, €к голосно залунало р≥дне слово. —коро Ўевченко написав ≥ видав нову книжку - поему "√айдамаки", про повстаннЇ людей проти пан≥в за час≥в ѕольщ≥. —к≥нчивши науку, “арас поњхав на ”крањну. “ут його стр≥ли й в≥тали з великою пошаною, €к нового пророка та сп≥вц€ народного визволенн€. √остював в≥н б≥льше на л≥в≥м боц≥, у √етьманщин≥, бо тут було не мало осв≥чених ”крањнц≥в, а на т≥м (прав≥м) боц≥ зоставалис€ в панськ≥й невол≥ його брати ≥ сестри, пани ж там були здеб≥льшого з ѕол€к≥в.

ѕерш≥ украњнськ≥ письменники, хоч писали инод≥ й дуже добр≥ твори, не здобули дл€ украњнського слова великоњ поваги й сили. ¬они або описували старовину, або народн≥ звичањ, або просто см≥шили читач≥в, ≥дучи сл≥дом за "≈нењдою". Ќайб≥льше тод≥шнЇ лихо - неволю кр≥пацьку, - вони обминали, - трохи через цензуру, а то й через те, що сами були здеб≥льшого з пан≥в ≥ мали кр≥пак≥в. Ўевченко ж сам вийшов з-пом≥ж зневоленого люду й через те став заступником ус≥х зневолених брат≥в своњх. ” гар€чих п≥сн€х Ўевченко проклинав рабство, кликав до боротьби за волю, радив панам схаменутись, поки ще не п≥зно, поки народ сам не вз€вс€ скинути €рмо й помститис€.

”  ињв≥, де вже тод≥ було заведено ун≥верситет, з≥бралис€ осв≥чен≥ ”крањнц≥; перейшов сюди з ћоскви ћих. ћаксимович, з ’арькова - ћик.  остомаров. “ут уже роспочинав свою працю ѕантелеймон  ул≥ш, що пот≥м уславивс€ своњми писанн€ми, €к чолов≥к дуже дотепний ≥ працьовитий. Ѕуло й ще тут чимало молодих народолюбц≥в. ” сьому гурт≥ найщир≥ше в≥тали Ўевченка, ≥ в≥н був сп≥вцем њхн≥х думок ≥ над≥й.

” сьому гурт≥ заклалос€ тайне товариство, що звалос€ Ѕрацтвом  ирила ≥ ћ Ї ф о д ≥ €.

ќсновател€ми Ѕрацтва були: ћикола √улак,  остомаров, ќпанас ћаркович, Ќавроцький, ¬ас. Ѕ≥лозерський та иньш≥. Ѕрацтво намагалось мирним способом, ширеннЇм своњх думок, добитись визволенн€ кр≥пак≥в ≥ знищенн€ вс€коњ невол≥, €к на ”крањн≥, так ≥ по вс≥х слав'€нських земл€х. —коро знайшовс€ шпиг, що дон≥с на братчик≥в начальству, ≥ товариш≥в арештовано (на весн≥ р. 1847). Ѕратчик≥в попереду держали в тюрм≥, а тод≥ визначили њм кари:  ул≥ша вислано в “улу,  остомарова в —аратов, √улака посадили в кр≥пость, иньших теж порозсила≠ли. Ўевченка, хоч в≥н ≥ не належав формально до братства, в≥ддали в салдати без строку й послали в ќренбург, а пот≥м - у  иргизськ≥ степи за  асп≥йським морем, заборонивши йому писати й малювати. —алдацька служба тод≥ була дуже т€жка, салдат≥в били, ган€ли "кр≥з строй", знущалис€ з њх; а “араса в≥ддали без строку, без над≥њ на визволеннЇ, неначе живим поховали.

ќтак спинивс€ й той просв≥тний громадський рух, що був почавс€ серед молодих осв≥чених ”крањн≠ц≥в. ј тим часом панувала невол€, кр≥пацтво. ”с€ка в≥льна думка спин€лас€, осв≥та не могла ширитис€. Ќа ”крањн≥ осв≥та так упала в перш≥й половин≥ XIX ст., що бували ц≥л≥ села зовс≥м неграмотн≥; тод≥ €к ран≥ш, за в≥льн≥ших час≥в, грамотних було дуже багато. ѕо судах ≥ ур€дах не було правди, завелос€ хабарництво; казенн≥ грош≥ роскрадалис€.

ѕравительство цар€ ћикола€ ≤ вз€лос€ боротис€ з "революц≥йним духом" не т≥льки в –ос≥њ, а й по чужих земл€х. ≤ коли року 1848 почалас€ революц≥€ в ¬енгр≥њ (”горщин≥), то царь послав своЇ в≥йсько проти ”горц≥в.

”се те викликало незадоволеннЇ Ївропейських народ≥в проти –ос≥њ. ≤ €к почалас€  римська в≥йна (р. 1854-56), то ви€вилос€, що й в≥йськова справа в –ос≥њ стоњть не добре, €к ≥ иньш≥ справи. ¬ороги (‘ранцузи, јнгл≥йц≥, “урки) здобули —евастополь ≥ примусили миритис€ на т€жких умовах: в≥ддати частину Ѕесараб≥њ, не мати на „орному мор≥ воЇнних корабл≥в ≥ кр≥постей.

ѕ≥д час т≥Їњ в≥йни вмер царь ћиколай ≤, почав царювати ќлександер II. ¬≥н бачив, що люде вже дал≥ не схочуть миритис€ з старим безладдЇм, зоставатис€ в невол≥. “реба було дбати про реформи, про полегкости дл€ людей, про визволеннЇ кр≥пак≥в, про осв≥ту, кращ≥ суди ≥ т.п.

—под≥валис€, що тепер випуст€ть на волю “.Ўев≠ченка. “а й ще довгенько довелос€ ждати, клопота≠тис€, просити. јж року ѓ858 повернувс€ Ўевченко з невол≥.

 р≥пацька невол€ видимо доживала останн≥ дн≥.  р≥паки не могли вже й не хот≥ли дал≥ коритис€. Ѕагато з них забивали пан≥в на смерть, або просто починали бунти ≥ повстанн€. —ама кр≥пацька невол€ не була вже виг≥дна дл€ пут€щих хоз€њн≥в, бо невольники працювали не добре, не щиро.

—еред двор€н та серед член≥в самого правительства (де теж були сами двор€ни) почалис€ суперечки про визволеннЇ кр≥пак≥в. Ѕагато було таких, що не хот≥ли зовс≥м давати вол≥. »ньш≥ ж згоджувалис€ њњ дати, т≥льки без земл≥. —к≥нчилос€ на тому, що кр≥пакам дано волю, дано потроху й земл≥ за великий викуп.

ѕ≥сл€ визволенн€ кр≥пак≥в (1861 р.) почалис€ иньш≥ реформи: заведено земство, щоб народ сам, через своњх виборних, упор€дковував де€к≥ м≥сцев≥ справи громадськ≥; заведено нов≥ с у -д и, з прис€жними зас≥дател€ми дл€ справ карних. ” судах справи стали розб≥ратис€ прилюдно, давалас€ кожному д≥йсна спроможн≥сть оборон€тись од неспра≠ведливого обвинуваченн€. ƒл€ меньших справ заве≠дено виборних мирових судд≥в. “ак вернулис€ на ¬крањн≥ суди прилюдн≥ й виборн≥, €к≥ колись були.

—ел€нам не дано прав, однакових з иньшими сослов≥€ми. Ќад сел€нами настановлено багато на≠чальства, ≥ сел€ни зосталис€ п≥д опекою того начальства. ƒл€ сел€н зоставлена соромицька кара на т≥л≥ (р≥зками).

ѕ≥сл€ нещасливоњ  римськоњ в≥йни, в к≥нц≥ 50-х рок≥в, гурток осв≥чених ”крањнц≥в, з≥бравшись у ѕетербурз≥ (де було в≥льн≥ше) почав видавати книжки, а пот≥м ≥ м≥с€чний журнал "ќснову" (1861-62 p.); складалис€ й видавалис€ граматики (буквар≥), иньш≥ книжки дл€ шк≥л, пропов≥д≥ ≥ т.и. Ѕагато п≥д той час працював  ул≥ш; в≥н писав дуже гарно народньою мовою науков≥ прац≥, а се р≥ч тод≥ була трудна, й окр≥м  ул≥ша мало хто вм≥в се робити.  ул≥ш принатурив азбуку до украњнськоњ мови, ≥ т≥Їю азбукою "кул≥ш≥вкою", ми пишемо й тепер, трохи в≥дм≥н≥вши й поправивши њњ.

 остомаров тод≥ ж по€вл€в у св≥т своњ знаменит≥ ≥сторичн≥ прац≥ про украњнську старовину. ¬ "ќснов≥" та в окремих виданн€х у т≥ часи виступили молод≥ письменники: ћарко ¬овчок, що писав гарн≥ опов≥данн€ з житт€ сел€н; —тепан –уданський, поет; як≥в ўогол≥в, теж поет; ќлександер  ониський, що пот≥м довго ≥ багато працював в украњнський л≥тератур≥ та громадському житт≥; Ћеонид √ л ≥ б о в, що трохи ран≥ш почав писати байки й ними пот≥м уславивс€, ≥ чимало иньших.

ƒ≥ждавшись того часу, що можна працювати дл€ народу, осв≥чена молод≥ж на ”крањн≥ щиро вз€лас€ до прац≥. «аведен≥ були школи, особливо школи н Ї д ≥ л ь н ≥, дл€ дорослих. ѕоступово молод≥ж намагалас€ "вернутис€ до народу", в≥дновити в своЇму житт≥ народн≥ звичањ, одежу ≥ т.и.

“а скоро увесь той рух був спинений. Ќе був в≥н м≥цний у корен≥, бо мало ще було людей, що розум≥ли добре справу, що готов≥ були ≥ вм≥ли працювати дл€ ”крањнського народу. Ќе всп≥в той рух зм≥цнитис€ й пустити глибше кор≥нн€, €к правительство вже почало його заборон€ти.

«мучений неволею й недолею, “арас Ўевченко помер (р. 1861) за к≥лька день до "вол≥", за €ку в≥н боровс€ й лихо терп≥в. ∆урнал "ќснова", що подавав велик≥ над≥њ й м≥г би зробити багато добра дл€ нашого народу, - впав ≥ перестав виходити, через де€к≥ перешкоди з боку ур€ду, та й через байдуж≥сть людей осв≥чених, пан≥в, що вже в≥дбилис€ в≥д нашого народу. ј сам простий народ ще не вм≥в читати...

—коро почалис€ й иньш≥ утиски. « украњнських город≥в повиснлано без суду видатн≥ших д≥€ч≥в. Ќед≥льн≥ школи позакривано. ћ≥н≥стерство заборони≠ло видавати украњнськ≥ книжки дл€ вивченн€ д≥тей, переклад —в. ѕисьма (р. 1863).

« одного боку московськ≥ централ≥сти гукали, що "украњнофильство" (прих≥льн≥сть до ”крањни) виду≠мали Ћ€хи, на погибель –ос≥њ. « другого ж боку польськ≥ пани на правому боц≥ ƒн≥пра жал≥лис€ ур€дов≥ ж винуватили "украњнофилл≥в" у тому, що н≥би-то вони п≥дбурюють людей проти пан≥в ≥ хочуть п≥дн€ти нову гайдамаччину. ѕольськ≥ пани ще тод≥ над≥€лис€ в≥дбудувати польську державу аж по ƒн≥про, ≥ через те њм немиле було в≥дрожденнЇ ”крањнського народу.

–оку 1863 ѕол€ки почали повстаннЇ й хот≥ли п≥дн€ти, ради своЇњ справи, ≥ наших людей на правому боц≥, намовл€ючи њх боротис€ "за нашу ≥ вашу в≥льн≥сть". “а люде не п≥шлиза ними, ще й сами виступили проти пан≥в. ѕовстаннЇ було скоро задавлене, багато повстанц≥в покарано на смерть, заслано на —иб≥р. њхн≥ маЇтки одб≥ралис€ в казну та над≥л€лис€ панам з –ос≥њ, щоб завести в тому крањ природних московських пан≥в.

ѕом≥ж спольщеними панами й осв≥ченими людьми на правому боц≥ €вл€лись, хоч не часто, так≥, що вважали за св≥й обов'€зок працювати дл€ ”к≠рањнського народу. ћ≥ж ними треба згадати славного професора-≥сторика ¬олодимира јнто≠новича, “аде€ –ильського.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 415 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬ы никогда не пересечете океан, если не наберетесь мужества потер€ть берег из виду. © ’ристофор  олумб
==> читать все изречени€...

2089 - | 1921 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.012 с.