Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


”крањнська культура в перш≥й половин≥ XIX ст




15.1. ќсв≥та в ”крањн≥.

15.2. –озвиток науки.

15.3. «добутки новоњ украњнськоњ л≥тератури.

 

√оловним чинником ≥сторичного процесу в ”крањн≥ у перш≥й половин≥ XIX ст. стало нац≥ональне в≥дродженн€, спер≠шу у сфер≥ культури. ѕроте в умовах поневоленн€ ”крањни –о≠с≥йською та јвстр≥йською ≥мпер≥€ми розвиток украњнськоњ культури гальмувавс€ колон≥заторською пол≥тикою правл€чих верх≥вок цих держав. ќсобливо в≥дчутною ≥мперська антиук≠рањнська пол≥тика була в систем≥ осв≥ти. њњ характерн≥ ознаки: класовий п≥дх≥д, навчанн€ чужою мовою ≥ рел≥г≥йне вихованн€ при нестач≥ прим≥щень, п≥дручник≥в, низьк≥й матер≥альн≥й за≠безпеченост≥, що негативно впливало на р≥вень навчанн€ ≥ об≠межувало доступ до середньоњ ≥ вищоњ осв≥ти б≥льшост≥ населенн€. «окрема, на украњнських територ≥€х, що перебували у склад≥ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, украњнська мова €к навчальна дис≠ципл≥на була вилучена з 1804 p., коли њњ заборонили. Ќавчан≠н€ зд≥йснювалось переважно рос≥йською ≥ польською мовами. ј п≥сл€ придушенн€ польського повстанн€ 1830 року Ч т≥льки рос≥йською. Ќа зах≥дноукрањнських земл€х п≥д владою јвст≠р≥йськоњ ≥мпер≥њ б≥льш≥сть предмет≥в викладалас€ польською, н≥мецькою ≥ латинською мовами. ≤ хоча п≥сл€ революц≥њ 1848Ч1849 pp. розпочалос€ навчанн€ украњнською мовою у си≠стем≥ початковоњ та середньоњ школи, вже у 50-х pp. обов'€зко≠ве вивченн€ украњнськоњ мови було скасоване.

¬≥дпов≥дно до попередн≥х Ђѕравил народноњ осв≥тиї (1803 p.), Ђ—татуту ун≥верситет≥вї, Ђ—татуту навчальних зак≠лад≥в, п≥дв≥домчих ун≥верситетамї (1804 р.) у Ќаддн≥пр€нщин≥ функц≥онували чотири типи навчальних заклад≥в: пара≠ф≥€льн≥, пов≥тов≥, губернськ≥ школи (г≥мназ≥њ), ун≥верситети.

” параф≥€льних школах здобували початкову осв≥ту в≥д к≥лькох м≥с€ц≥в до року. Ќавчали рос≥йською мовою читанню, ум≥нню писати, основам православноњ рел≥г≥њ, елементарних арифметичних д≥й. јле й таких шк≥л не вистачало. Ќа 1844 р. у  ињвськ≥й, ¬олинськ≥й, ѕод≥льськ≥й, „ерн≥г≥вськ≥й та ѕол≠тавськ≥й губерн≥€х на кожних 713 жител≥в припадав лише один учень. ” к≥нц≥ 50-х pp. на територ≥њ вс≥х украњнських зе≠мель, що входили до складу –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, працювало ли≠ше 1300 початкових шк≥л, де навчалось 67 тис. учн≥в.

” пов≥тових училищах осв≥ту здобували переважно вих≥дц≥ ≥з заможних верств населенн€. ƒл€ д≥тей прив≥лейованих стан≥в у багатьох м≥стах ”крањни, зокрема Ѕар≥, ¬≥нниц≥, Ќе-миров≥,  атеринослав≥,  иЇв≥, ќдес≥, ѕолтав≥, ’арков≥, ’ер≠сон≥, „ерн≥гов≥, були в≥дкрит≥ г≥мназ≥њ. ¬сього њх було 19, з 1828 р. навчалис€ в них 7 рок≥в.

≤снували також приватн≥ панс≥онати, €к≥ теж давали серед≠ню осв≥ту. ƒоньки двор€н виховувалис€ ≥ здобували осв≥ту в ≥нститутах шл€хетних д≥вчат, в≥дкритих у ’арков≥ (1812 p.), ѕолтав≥ (1817 p.), ќдес≥ (1829 p.),  ерч≥ (1836 р.) ≥  иЇв≥ (1838 p.).

ћ≥ж г≥мназ≥€ми й ун≥верситетами знаходилис€ л≥цењ. ¬ ”к≠рањн≥ њх було три Ч –≥шельЇвський в ќдес≥ (1817 p.),  реме≠нецький на ¬олин≥ (1819 р.) ≥ Ќ≥жинський (1820 p.), €кий у 1832 р. став г≥мназ≥Їю вищих наук.

≤гнорувати потреби сусп≥льства в осв≥чених люд€х правл€≠ча верх≥вка ≥мпер≥њ довго не могла. “ому з ≥н≥ц≥ативи м≥сцевого двор€нства, знову ж таки дл€ заможних верств ”крањни, в≥дкриваютьс€ ун≥верситети у ’арков≥ (1805 р.) та  иЇв≥ (1834 p.). ƒуже швидко ун≥верситети стали всеукрањнськими центрами науки ≥ культури. “≥льки ’арк≥вський ун≥верситет до середини стол≥тт€ п≥дготував близько 3 тис. фах≥вц≥в, 56 ви≠хованц≥в ун≥верситету стали професорами ≥ працювали у найпрестижн≥ших навчальних закладах ≥мпер≥њ.

ѕевн≥ зм≥ни в≥дбулис€ ≥ в систем≥ п≥дготовки кадр≥в духовенства. «окрема, 1814 року загальноосв≥тню  ињвську акаде≠м≥ю було перетворено у вищий навчальний заклад.

Ќа зах≥дноукрањнських земл€х п≥д владою јвстр≥њ лише не≠значна к≥льк≥сть украњнц≥в могли отримати вищу ≥ середню ос≠в≥ту. “а й початкова осв≥та дл€ зах≥дних украњнц≥в теж не зав≠жди була доступною. ¬ищу осв≥ту в √аличин≥ здобували у Ћьвов≥: ун≥верситет (в≥дкритий 1661 p.), реальна (торговельна) школа (1817 р.) ≥ “ехн≥чна академ≥€ (1844 р.). Ќа «акарпатт≥ не було жодного вищого навчального закладу. Ќа Ѕуковин≥ „ерн≥вецький л≥цей спец≥ал≥зувавс€ на п≥дготовц≥ кадр≥в духо≠венства. ¬загал≥ вс€ система початковоњ осв≥ти на зах≥дноукра≠њнських земл€х була п≥дпор€дкована церковним власт€м.

ќсобливих перешкод ≥мперськ≥ режими не чинили лише в систем≥ профес≥йноњ осв≥ти. јдже в≥д п≥дготовлених спец≥а≠л≥ст≥в залежав розвиток продуктивних сил господарства. ќсь чому 1884 року в „ерн≥гов≥ було в≥дкрито перше у Ќаддн≥пр€н≠щин≥ рем≥сниче училище. ѕ≥зн≥ше училища дл€ п≥дготовки службовц≥в державних установ були в≥дкрит≥ у ѕолтав≥ ≥ ’ер≠сон≥. ¬ ќдес≥ в≥дкрили сад≥вниче училище, у ’арков≥ Ч р≥льниче, у  рем≥нц≥ Ч землем≥рне. ѕрофес≥йних мор€к≥в ≥ суднобуд≥вельник≥в готувало ’ерсонське училище торговель≠ного мореплаванн€. ” де€ких м≥стах д≥€ли фельдшерськ≥ учи≠лища.

 

ѕевних усп≥х≥в у цей пер≥од дос€гла наука. ќсередками на≠уково-досл≥дноњ д≥€льност≥ в ”крањн≥ були вищ≥ навчальн≥ зак≠лади, державн≥ установи, громадськ≥ фахов≥ товариства. Ќау≠ков≥ досл≥дженн€ зд≥йснювали де€к≥ заможн≥ пом≥щики, що не об≥ймали державних посад.

” зв'€зку з тим, що ≥мперськ≥ ур€ди прихильно ставилис€ до природничих наук, в ”крањн≥ сформувалис€ харк≥вський ≥ кињвський науков≥ центри з астроном≥њ, математики, ф≥зики, х≥м≥њ, агроном≥њ, ботан≥ки, геолог≥њ, географ≥њ, л≥с≥вництва, зооветеринар≥њ, метеоролог≥њ, г≥дрогеолог≥њ, медицини тощо. «ок≠рема, далеко за межами ”крањни були в≥дом≥ харк≥вськ≥ мате≠матики “имоф≥й ќсиповський ≥ ћихайло ќстроградський. “ритомна прац€ професора ’арк≥вського ун≥верситету “. ќсиповського Ђ урс математикиї дек≥лька дес€тир≥ч використо≠вувалась €к п≥дручник дл€ вищих навчальних заклад≥в. …ого учень ћ. ќстроградський зд≥йснив вагомий внесок у розробку, проблем математичного анал≥зу, був обраний академ≥ком ѕе≠тербурзькоњ јкадем≥њ наук. ¬еликим попитом користувавс€ двотомний навчальний пос≥бник дл€ студент≥в Ђќснови ботан≥≠киї вченого-енциклопедиста, першого ректора  ињвського ун≥≠верситету ћихайла ћаксимовича. …ому належало понад 1000 праць з р≥зних наукових проблем. ј сам в≥н вважаЇтьс€ одним з перших в≥тчизн€них вчених-еволюц≥он≥ст≥в.

«агалом дл€ даного пер≥оду характерним було посиленн€ ≥нтересу осв≥чених к≥л украњнського сусп≥льства до минулого, до своњх виток≥в, до розум≥нн€ великоњ рол≥ ≥сторичноњ св≥до≠мост≥ у самовизначенн≥ людини, до пошуку всього того, що орган≥чно пов'€зуЇ ≥ндив≥да з нац≥Їю.

як ≥сторик ћ. ћаксимович виступав проти норманськоњ те≠ор≥њ походженн€ –ус≥, став першим досл≥дником  ол≥њвщини Ч народного повстанн€ на ѕравобережж≥ у 1768 р. …ому нале≠жить пров≥дна роль у створенн≥ в 1835 р. “имчасового ком≥тету дл€ розшуку старожитностей, що став базою сформованоњ у 1843 р. “имчасовоњ ком≥с≥њ дл€ розгл€ду давн≥х акт≥в. њњ члени Ч ћ. Ѕерлинський, ћ.  остомаров та ≥нш≥ в≥дом≥ ≥сторики у 1852 р. при  ињвському ун≥верситет≥ створили ÷ентральний арх≥в давн≥х акт≥в, де було з≥брано багато ц≥нних документ≥в з ≥стор≥њ ”крањни.

„имало документ≥в про запорозьке козацтво було з≥брано й опубл≥ковано јполлоном —кальковським. ¬агоме значенн€ в ≥стор≥ограф≥њ «апорожж€ маЇ його прац€ Ђ»стори€ Ќовой —ечи или последнего  оша «апорожскогої (1841 р.).

≤стотну роль у формуванн≥ ≥сторичноњ св≥домост≥ украњнц≥в в≥д≥грала п'€титомна Ђ≤стор≥€ ћалорос≥њї (1842-1843 pp.). ѓњ автор, видатний ≥сторик та етнограф ћикола ћаркевич, про≠довжив кращ≥ традиц≥њ у висв≥тленн≥ в≥тчизн€ноњ ≥стор≥њ, запо≠чаткован≥ Ђ≤стор≥Їю рус≥вї.

”крањнськ≥ ≥сторики ћ. ћаркевич, ћ.  остомаров, ѕ.  у≠л≥ш протиставили великодержавним рос≥йським ≥сторичним

концепц≥€м ћ.  арамз≥на, ћ. ѕогод≥на, ћ. ”стр€лова, €к≥ за≠перечували факт ≥снуванн€ украњнського народу, ≥гнорували його нац≥ональн≥ ≥нтереси, альтернативн≥ Ч самобутн≥сть ≥сто≠ричного розвитку ”крањни, право њњ народу на самост≥йний роз≠виток.

„имало праць з ≥стор≥њ давньоруськоњ мови видав ≤змањл —резнЇвський, €кий очолював кафедру слов'€нознавства ’ар≠к≥вського ун≥верситету. як ≥ ћ. ћаксимович, ≤. —резнЇвський спростував у своњх прац€х твердженн€ вчених великодержав≠ноњ –ос≥њ та ѕольщ≥, що н≥бито украњнська мова не окрема мо≠ва, а д≥алект рос≥йськоњ чи польськоњ.

 

¬изначальну роль у завершенн≥ процесу становленн€ сучас≠ноњ украњнськоњ л≥тературноњ мови належить ≤.  отл€ревсько≠му, √.  в≥тц≥-ќснов'€ненку, ѕ. √улаку-јртемовському, ™. √ре≠б≥нц≥, ћ. Ўашкевичу, “. Ўевченку.

 ультурне житт€ в ”крањн≥ значною м≥рою було пов'€зане з розвитком л≥тератури. «ачинателем новоњ украњнськоњ л≥тера≠тури з ч≥тко вираженими рисами нац≥ональноњ св≥домост≥ став автор безсмертноњ Ђ≈нењдиї ≤.  отл€ревський. —уперечлив≥сть тогочасного духовного житт€ в ”крањн≥ в≥дбилас€ на творчост≥ визначного письменника, ≥сторика, мовознавц€ ≥ публ≥циста ѕ.  ул≥ша. ” своњх численних наукових ≥ художн≥х творах в≥н €к палкий прихильник украњнського культурно-нац≥онального в≥дродженн€ пропов≥дував просв≥тительськ≥ та христи€нськ≥ ≥деали. –азом з тим ус≥ назван≥ поети ≥ письменники виступали €скравими виразниками нац≥ональноњ самосв≥домост≥.

Ќайважлив≥шою под≥Їю в л≥тературному житт≥ стало ви≠данн€ Ђ обзар€ї (1840 p.) T. Ўевченка. …ого поез≥€ п≥дн€ла украњнський народ на новий щабель духовного розвитку, на≠ц≥онального самоусв≥домленн€.

 

«начну роль у розвитку нац≥ональноњ культури в≥д≥грали культурно-осв≥тн≥ установи: б≥бл≥отеки, друкарн≥, музењ, теат≠ри тощо. ѕерша в ”крањн≥ публ≥чна б≥бл≥отека була в≥дкрита в ќдес≥ у 1830 р. « к≥нц€ 30-х pp. стали користуватис€ книгами ун≥верситетськоњ б≥бл≥отеки жител≥  иЇва. ¬еликими з≥бранн€≠ми славились б≥бл≥отеки Ќ≥жинськоњ г≥мназ≥њ вищих наук ≥ –≥шельЇвського л≥цею.

Ќавчальним ≥ науковим ц≥л€м слугували створен≥ музењ старожитностей у ‘еодос≥њ (1840 p.),  ерч≥ (1826 p.), археолог≥њ в ќдес≥ (1828 p.), а також при ’арк≥вському (1835 р.) ≥  ињвському (1842 p.) ун≥верситетах, картинна галере€ при Ќ≥жинсько≠му л≥цењ (1845 p.).

 

“еатральне мистецтво ≥снувало у форм≥ народних драм, л€лькового ≥ Ђживогої вертепу, ≥нтермед≥й. ѕродовжував ≥сну≠вати кр≥пацький театр. ѕерший профес≥йний украњнський те≠атр був започаткований у ѕолтав≥ ≤.  отл€ревським та ћ. ўепк≥ним. ” 1819 р. тут були поставлен≥ ЂЌаталка ѕолтав≠каї ≥ Ђћоскаль-чар≥вникї ≤.  отл€ревського.  р≥м п'Їс ≤.  от≠л€ревського, нац≥ональна драматург≥€ за€вила про себе твора≠ми √.  в≥тки-ќснов'€ненка, я.  ухаренка, “. Ўевченка. “еатральн≥ колективи знайомили гл€дача ≥ з шедеврами св≥то≠воњ драматург≥њ.

ќдночасно в ”крањн≥ продовжував ≥снувати рос≥йський про≠фес≥йний театр. ’арактерним дл€ цього пер≥оду стало створен≠н€ зм≥шаних труп. “ак, в украњнських виставах брали участь ћ. ўепк≥н, ћ. –ибаков, Ћ. ћолотковська та ≥нш≥ рос≥йськ≥ ак≠тори, у рос≥йських Ч я. Ўумський, ¬.  апн≥ст,  . —омник.

” великих м≥стах Ќаддн≥пр€нщини дл€ пост≥йних теат≠ральних вистав були побудован≥ у стил≥ античноњ арх≥тектури будинки театр≥в. ¬они стали окрасою  иЇва (арх≥тектор ј. ћеленський) та ќдеси (арх≥тектор ∆. “ома де “омон).

¬ «ах≥дн≥й ”крањн≥ перш≥ аматорськ≥ трупи виникли напе≠редодн≥ революц≥њ 1848 р. ” њхньому репертуар≥ переважали п'Їси ≤.  отл€ревського ≥ √.  в≥тки-ќснов'€ненка, а також м≥сцевих автор≥в ћ. ”сти€новича, —. ѕетрушевича, ќ. ƒухновича. «а патр≥отизм, нац≥ональну та соц≥альну спр€мован≥сть австр≥йськ≥ власт≥ нер≥дко заборон€ли вистави украњнських те≠атральних колектив≥в.

 

” музичному мистецтв≥ культурн≥ традиц≥њ минулого дбай≠ливо збер≥гали ≥ передавали кобзар≥, бандуристи, л≥рники. Ќайв≥дом≥ш≥ з них Ч ќстап ¬ересай, ≤ван  рюковський, јндр≥й Ўут. ѕопул€рними були п≥сн≥-романси Ђњхав козак за ƒунайї, Ђ¬≥ють в≥триї, Ђ—онце низенької, а також створен≥ на в≥рш≥ “. Ўевченка Ђƒуми моњї, Ђ«апов≥тї. ¬ той же час почи≠наЇтьс€ розвиток украњнськоњ симфон≥чноњ музики. ¬исокого р≥вн€ дос€гло хорове мистецтво.

 

¬ажливу роль у житт≥ тогочасного украњнського сусп≥ль≠ства в≥д≥грали календарн≥ традиц≥йно-побутов≥ та церковн≥ св€≠та, €к≥ стали нев≥д'Їмною частиною нац≥ональноњ культури.

 

“вори масового декоративно-прикладного мистецтва, €к ≥ ран≥ше, створювало сел€нство. —аме його естетичн≥ уподо≠банн€, обр€ди, звичањ, св≥тогл€дн≥ у€вленн€, моральн≥ норми визначали той образ украњнського народу, €кий вражав ≥ за≠хоплював багатьох ≥ноземц≥в, €к≥ в≥дв≥дували ”крањну ≥ зму≠шен≥ були впевнюватис€, що украњнц≥ Ч окремий народ.

¬исокого р≥вн€ дос€гла творч≥сть майстр≥в гончарного мис≠тецтва, художнього скла, килимарства ≥ ткацтва, художньоњ р≥зьби по дереву тощо. ѕоступово ц≥ галуз≥ набували промисло≠вого значенн€ ≥ переростали у кап≥тал≥стичну мануфактуру, згодом фабрику. ’оча при цьому дещо знизивс€ техн≥чний р≥вень виготовлених предмет≥в, але вони залишалис€ худож≠ньо привабливими ≥ не поступалис€ виробам попередн≥х час≥в.

 

ќтже, прот€гом першоњ половини XIX ст. у культурному житт≥ ”крањни в≥дбулис€ значн≥ зрушенн€. ¬они охопили перш за все осв≥ту на вс≥х њњ р≥вн€х, в≥д початковоњ школи до ун≥верситет≥в. –озвиток осв≥ти, особливо профес≥йноњ, в≥дбу≠вавс€ зг≥дно з потребами часу ≥ сусп≥льства. ¬агомих здобутк≥в дос€гла украњнська наука, зокрема ≥сторична. ѕл≥дно працю≠вали ћ.  остомаров, ѕ.  ул≥ш, ћ. ћаксимович. ” цей пер≥од завершивс€ процес становленн€ сучасноњ украњнськоњ л≥тера≠турноњ мови, на культурному небосхил≥ з≥ркою першоњ величи≠ни зас€€ло ≥м'€ “. √. Ўевченка. ”крањнська творча ≥нтел≥ген≠ц≥€ зд≥йснила вагомий внесок у розвиток нац≥ональноњ св≥домост≥ свого народу.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 739 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќасто€ща€ ответственность бывает только личной. © ‘азиль »скандер
==> читать все изречени€...

2123 - | 1853 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.017 с.