Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


”крањнська культура в друг≥й половин≥ XIX —“. 19. 2. «добутки художньоњ л≥тератури




19.1. —тан осв≥ти ≥ науки.

19.2. «добутки художньоњ л≥тератури.

19.3. –озвиток мистецтва.

 

–озвитку украњнськоњ культури цього пер≥оду спри€ли ре≠форми 60Ч70-х pp. XIX ст. ≥ бурхливий розвиток кап≥тал≥стич≠них в≥дносин. јле водночас перебуванн€ украњнських земель у склад≥ –ос≥йськоњ та јвстро-”горськоњ ≥мпер≥й зумовило рег≥о≠нальн≥ особливост≥ розвитку њхньоњ культури, а насаджуванн€ монарх≥чноњ, клерикальноњ ≥деолог≥њ, соц≥альне гнобленн€, нехтуванн€ пол≥тичними ≥ нац≥ональними правами украњнсь≠кого народу негативно впливали на стан ≥ розвиток культури.

ќсобливо €скраво така пол≥тика про€вилас€ в галуз≥ осв≥ти. Ќа рубеж≥ 60-х pp. демократична молодь почала орган≥зову≠вати нед≥льн≥ школи дл€ сел€н, роб≥тник≥в ≥ рем≥сник≥в. ” 1862 р. њх д≥€ло в ”крањн≥ 115. Ќавчанн€ в багатьох з них ве≠лос€ украњнською мовою за розширеною програмою з гуман≥≠тарних ≥ природознавчих дисципл≥н, були видан≥ навчальн≥ по≠с≥бники, в тому числ≥ ЂЅукварь южнорусскийї “. Ўевченка. ѕроте за царським указом в≥д 10 червн€ 1862 р. нед≥льн≥ школи були л≥кв≥дован≥, багатьох орган≥затор≥в ≥ викладач≥в заарештовано. “≥льки на початку 70-х pp. знову пожвавлюЇть≠с€ культурно-осв≥тнЇ житт€, що в значн≥й м≥р≥ пов'€зане з д≥€льн≥стю земств. —аме вони зб≥льшили асигнуванн€ на буд≥в≠ництво шк≥л. ” пер≥од з 1871 по 1895 р. асигнуванн€ зросли в 6 раз≥в. як насл≥док у 1897 р. т≥льки у —х≥дн≥й ”крањн≥ ≥снува≠ло близько 17 тис. початкових шк≥л ус≥х тип≥в. Ќа жаль, на≠вчанн€м вони охоплювали т≥льки третину д≥тей. „ерез скрутне матер≥альне становище д≥ти незаможних верств населенн€ до≠сить часто змушен≥ були кидати навчанн€. “ому наприк≥нц≥ 90-х pp. у р≥зних губерн≥€х ”крањни в≥дсоток письменних ко≠ливавс€ в≥д 15,5 до 27,9.

ќсновними середн≥ми осв≥тн≥ми закладами залишалис€ г≥мназ≥њ. Ќаприк≥нц≥ XIX ст. т≥льки у —х≥дн≥й ”крањн≥ д≥€ло 129 г≥мназ≥й ≥ 19 реальних училищ, де навчались переважно представники заможних верств.

ѕол≥тика репрес≥й царизму (¬алуЇвський циркул€р 1863 p., ≈мський указ ќлександра II у 1876 р.) не послабили прогресив≠них тенденц≥й у галуз≥ осв≥ти. ” 70Ч90-х pp. в≥дкриваютьс€ нов≥ вищ≥ навчальн≥ заклади, зокрема Ќоворос≥йський ун≥вер≠ситет в ќдес≥ (1865 p.), Ќ≥жинський ≥сторико-ф≥лолог≥чний ≥нститут, створений на баз≥ м≥сцевого л≥цею, ’арк≥вський вете≠ринарний ≥нститут, ѕ≥вденнорос≥йський технолог≥чний ≥нсти≠тут у ’арков≥,  ињвський пол≥техн≥чний ≥нститут, ¬ище г≥рни≠че училище у  атеринослав≥. якщо в трьох ун≥верситетах Ќаддн≥пр€нщини навчалось у 1865 р. 1200 студент≥в, то в сере≠дин≥ 90-х рок≥в Ч понад 4 тис€ч≥.

ѕевних здобутк≥в у галуз≥ осв≥ти було дос€гнуто ≥ на зах≥д≠ноукрањнських земл€х. “ут теж були в≥дкрит≥ вищ≥ навчальн≥ заклади: „ерн≥вецький ун≥верситет (1875 p.), Ћьв≥вський по≠л≥техн≥чний ≥нститут ≥ јкадем≥€ ветеринарноњ медицини. « 1896 р. запроваджувалось обов'€зкове навчанн€ д≥тей в≥ком в≥д 6 до 14 рок≥в. јле разом з тим австро-угорський ур€д фак≠тично продовжував пол≥тику полон≥зац≥њ —х≥дноњ √аличини, мад€ризац≥њ «акарпатт€, румун≥зац≥њ ѕ≥вн≥чноњ Ѕуковини. ” 1897 р. 80% учн≥в середн≥х шк≥л √аличини становили пол€≠ки ≥ т≥льки 16% Ч украњнц≥. ѕереважна б≥льш≥сть населенн€ јвстр≥йськоњ ”крањни залишалась неписьменною.

 

–озвиток науки в ”крањн≥ в≥дбувавс€ переважно в ун≥верси≠тетах ≥ спец≥альних вищих навчальних закладах. ¬≥н гальму≠вавс€ ≥мперськими ур€дами, €к≥ недостатньо асигнували кош≠ти на науков≥ досл≥дженн€, не дбали про впровадженн€ наукових розробок у господарство, п≥дозр≥ло ставилис€ до про≠гресивних вчених, ≥деолог≥зували сусп≥льн≥ науки. ≤ все ж дру≠га половина XIX ст. знаменна значним пожвавленн€м в ус≥х галуз€х науковоњ творчост≥.

Ќовим €вищем було виникненн€ численних наукових товариств. «окрема, при  ињвському ун≥верситет≥ виникли ф≥зико-математичне, псих≥атричне, акушерсько-г≥неколог≥чне, това≠риство досл≥дник≥в природи, ≥сторичне Ќестора-л≥тописц€ та ≥нш≥ товариства. ѕри Ќоворос≥йському ун≥верситет≥ орган≥зу≠валис€ товариства природодосл≥дник≥в, ≥сторико-ф≥лолог≥чне та ≥нш≥. Ќауков≥ товариства пл≥дно працювали при ’арк≥в≠ському ун≥верситет≥, Ќ≥жинському ≥сторико-ф≥лолог≥чному ≥нститут≥ та ≥нших вищих навчальних закладах. ” Ћьвов≥ в 1873 р. було створене Ћ≥тературно-наукове товариство ≥м. “а≠раса Ўевченка, €ке у 1892 р. перейменували в Ќаукове това≠риство ≥м. “араса Ўевченка (Ќ“Ў). ¬ товариств≥ ≥снували пров≥дн≥ науков≥ секц≥њ Ч ≥сторико-ф≥лософська, ф≥лолог≥чна, математично-природничо-медична, а також археограф≥чна, б≥бл≥отечна, етнограф≥чна, правова, статистична та ≥н. ¬изнач≠ним був вплив ћ. √рушевського, €кий очолив його роботу з 1897 р. ƒо реч≥, ус≥ товариства видавали своњ пер≥одичн≥ орга≠ни, €к≥ читали не лише науковц≥, а й громадськ≥сть.

¬ ун≥верситетах працювало чимало талановитих вчених: за≠в≥дуючий кафедрою техн≥ки ’арк≥вського ун≥верситету ќ. Ћ€≠пунов створив загальну теор≥ю сталост≥ руху, там же працював в≥домий фах≥вець у галуз≥ математичного анал≥зу й механ≥ки ¬. ≤мшенецький. 40 рок≥в читав р≥зн≥ курси математики у  и≠њвському ун≥верситет≥ ћ. ¬ащенко-«ахарченко. Ќим були ство≠рен≥ п≥дручники, за €кими навчалос€ багато покол≥нь. ѕо≠м≥тний сл≥д в ун≥верситет≥ залишили математики ¬. ™рмаков, ≤. –ахман≥нов, √. —услов. ” Ќоворос≥йському ун≥верситет≥ тво≠рили в≥дом≥ математики —. —аб≥н≥н, —. ярошенко, ≤. “имченко.

« 1865 по 1890 р. кафедру ф≥зики  ињвського ун≥верситету очолював ћ. јвенар≥ус, €кий став засновником одн≥Їњ з пер≠ших наукових шк≥л з молекул€рноњ ф≥зики. •рунтовний анал≥з основних пон€ть термодинам≥ки зробив ћ. Ў≥ллер, €кий очо≠лював створену вперше в ”крањн≥ кафедру теоретичноњ ф≥зики. ќдин з п≥онер≥в рентгенограф≥њ та рентгенолог≥њ ћ. ѕильчиков працював у ’арк≥вському ун≥верситет≥.

ѕ≥днесенню геолог≥чноњ науки в ”крањн≥ спри€ла  ињвська школа геолог≥в  . ‘еоф≥дактова, з €коњ вийшли в≥дом≥ нау≠ковц≥ ѕ. јрмашевський, ¬. “арасенко, ѕ. “утковський.

—еред х≥м≥к≥в  ињвського ун≥верситету було багато ориг≥≠нальних вчених: ћ.  а€ндер, я. ћихайленко, ћ. Ѕунге, ѕ. јлексеев, ≤. Ѕорщов, ‘. Ўведов.

Ѕагатогранною була д≥€льн≥сть ћ. Ѕекетова Ч зав≥дуючого кафедрою ун≥верситету та ј.  раснова Ч зав≥дуючого першоњ в ”крањн≥ кафедри ф≥зичноњ географ≥њ в цьому ж ун≥верситет≥.

≤нтенсивно розвивалас€ в ”крањн≥ б≥олог≥чна наука. ” 1886 р. ≤. ћечников та ћ. √амал≥€ заснували в ќдес≥ першу в≥тчизн€ну ≥ другу в св≥т≥ бактер≥олог≥чну станц≥ю. ѕрацюючи у ѕастер≥вському ≥нститут≥ в ѕариж≥, ≤. ћечников був удостоЇ≠ний найвищоњ св≥товоњ нагороди Ч Ќобел≥вськоњ прем≥њ.

«начн≥ зрушенн€ в≥дбулис€ в ≥сторичн≥й науц≥. –озшири≠лась њњ джерельна база, зр≥с обс€г друкованоњ продукц≥њ, поси≠ливс€ ≥нтерес до ≥стор≥њ ”крањни. ¬елику ц≥нн≥сть дл€ вивчен≠н€ ≥стор≥њ украњнського народу становили виданн€ Ђјрхива ёго-«ападной –оссииї Ч зб≥рника ≥сторичних документ≥в ≥ л≥тературних пам'€ток ѕравобережноњ ≥ «ах≥дноњ ”крањни XIV-XVIII ст. та 15-томн≥ Ђјкты ёжной и «ападной –усиї, опубл≥кован≥ в ѕетербурз≥ у 1863-1892 pp.

ќб'Їктивно намагались висв≥тлювати ≥стор≥ю ”крањни, ко≠зацтва, походженн€ украњнського народу ћ.  остомаров, ќ. Ћазаревський, ¬. ≤конников, ¬. јнтонович, ƒ. Ѕагал≥й, ќ. Ћевицький та ≥нш≥.

—еред видатних вчених були економ≥сти ћ. «≥бер ≥ ћ. “уган-Ѕарановський, правознавець ќ.  ≥ст€к≥вський.

∆орсток≥ нац≥ональн≥ утиски, пересл≥дуванн€ украњнськоњ мови ускладнили розвиток ф≥лолог≥чних наук, але не зупини≠ли прогрес украњнського мовознавства, €ке дос€гло нових вер≠шин. „имало зробили дл€ досл≥дженн€ лексикограф≥њ вчен≥-ф≥лологи ѕ. ∆итецький, ќ. ѕотебн€, ‘. ћ≥щенко, ћ. ƒашкевич, ћ. ѕетров, ≤. ‘ранко, ѕ. „убинський, ћ. —умцов, ћ. ƒрагома≠нов, Ѕ. √р≥нченко, ј.  римський та багато ≥нших.

 

–озвиток л≥тературноњ мови, њњ словникового фонду найб≥ль≠ше завд€чуЇ класичн≥й художн≥й л≥тератур≥. ѕро значн≥ њњ ус≠п≥хи у друг≥й половин≥ XIX ст. св≥дчить творч≥сть “. Ўевченка та ≤. ‘ранка. «агалом, у цей пер≥од повноњ зр≥лост≥ дос€гли вс≥ њњ жанри Ч проза, поез≥€, драматург≥€, публ≥цистика тощо. –озширилас€ ≥ тематика л≥тературних твор≥в.

–озвитков≥ нац≥ональноњ л≥тератури спри€в журнал Ђќсноваї (1861-1862 pp.) „имало письменник≥в —х≥дноњ ”крањни друкували своњ твори у пер≥одичних виданн€х на зах≥дноукра≠њнських земл€х Ч Ђ¬ечорниц€хї, Ђћет≥ї, Ђѕравд≥ї, Ђ«ор≥ї.  онсол≥дац≥њ л≥тературних сил ”крањни спри€ли альманахи Ђ–адаї, Ђ—тепї, Ђ—кладкаї та ≥н. ѕопул€рност≥ на той час набули видатн≥ зах≥дноукрањнськ≥ письменники ¬. —тефаник, ќ,  обил€нська та ≥н.

ѕисьменниц€ ћарко ¬овчок (ћар≥€ ¬≥л≥нська), €ка пред≠ставл€ла демократичний напр€м в украњнськ≥й л≥тератур≥, у своњх творах засуджувала кр≥посний лад, зображувала бороть≠бу народу проти гнобител≥в, ≥ноземних загарбник≥в, розкрива≠ла образи простих людей.

¬ алегоричн≥й форм≥ в≥дтворював безправне становище се≠л€н, свав≥лл€ ≥ паразитизм пом≥щик≥в, буржуаз≥њ, чиновник≥в видатний байкар Ћ. √л≥бов. ѕопул€рними стали його л≥ричн≥ поез≥њ дл€ д≥тей. ѕерший зразок реал≥стичного соц≥ально-побу≠тового роману тогочасного житт€ (ЂЋюборацьк≥ї) створив та≠лановитий письменник-р≥зночинець ј. —видницький. Ўиро≠коњ попул€рност≥ набули твори —. –уданського: Ђѕов≥й, в≥тре, на ¬крањнуї, Ђ“и не мо€ї, ЂЌад колискоюї, Ђ√ей, бики!ї, ЂЌе≠хай гнетьс€ лозаї, ЂЌе кидай менеї та ≥нш≥. —лаву поетов≥ принесли його гумористично-сатиричн≥ в≥рш≥ Ч сп≥вомовки.

” 1863 р. в≥домий етнограф ≥ фольклорист ѕ. „убинський на≠писав славетний в≥рш Ђўе не вмерла ”крањнаї. ѕокладений на музику ћ. ¬ербицьким, в≥н став нац≥ональним г≥мном ”крањни.

” 70Ч90-х pp. у л≥тературу вв≥йшла нова пле€да таланови≠тих письменник≥в: ≤. Ќечуй-Ћевицький (Ђћикола ƒжер€ї, Ђ айдашева с≥м'€ї, ЂЅурлачкаї, Ђћарус€ Ѕогуславкаї), ѕ. ћирний (ѕ. –уденко) (Ђ’≥ба ревуть воли, €к €сла повн≥?ї, Ђѕов≥€ї, ЂЋих≥ людиї, Ђ√олодна вол€ї), ѕ. √рабовський (Ђѕрол≥сокї, Ђ« п≥вноч≥ї, Ђ обзаї), ≤. ћанжура (Ђ—тепов≥ ду≠ми та сп≥виї, ЂЌад ƒн≥промї), ћ.  оцюбинський (Ђƒорогою ц≥ноюї, Ђƒл€ загального добраї), Ћес€ ”крањнка (Ћ.  осач- в≥тка) (Ђƒосв≥тн≥ вогн≥ї, ЂЅез над≥њ спод≥ваюсьї, Ђ“оваришц≥ на споминї, Ђ—лово, чому ти не тверда€ криц€ї). «аслуговуЇ на увагу творч≥сть Ѕ. √р≥нченка (Ђѕ≥д с≥льською стр≥хоюї, Ђ—о≠н€чний пром≥ньї, Ђѕ≥д тихими вербамиї).

¬агомий внесок у розвиток украњнськоњ л≥тератури зробили письменники ѕ.  ул≥ш, ќ.  ониський, ќлена ѕч≥лка, ƒ. ћордовець, зах≥дноукрањнськ≥ л≥тератори ћ. ѕавлик, Ќ.  обринська, —.  овал≥в, “. Ѕордул€к, —. ярошинська, ё. ‘едькович та ≥нш≥.

” 70-90-х pp. у —х≥дн≥й √аличин≥ розцв≥в багатогранний та≠лант письменника, вченого, громадсько-пол≥тичного д≥€ча ≤. ‘ранка. …ого творч≥сть Ч ун≥кальне €вище не т≥льки укра≠њнськоњ, а й св≥товоњ культури. ¬≥н створив класичн≥ зразки гро≠мадськоњ, ф≥лософськоњ та ≥нтимноњ л≥рики (Ђ« вершин ≥ низинї, Ђ«≥в'€ле лист€ї, Ђ≤з дн≥в журбиї), змалював величн≥ образи борц≥в (Ђ амен€р≥ї, Ђ√≥мнї, Ђ“оваришам ≥з тюрмиї). ќсобливе м≥сце у його творчост≥ пос≥в бориславський цикл (Ђ–≥пникї, ЂЌа робот≥ї, ЂЅорислав см≥Їтьс€ї), де в≥дтворена ≥стор≥€ перв≥с≠ного кап≥тал≥стичного нагромадженн€, жорстока експлуатац≥€ роб≥тник≥в п≥дприЇмц€ми, перш≥ роб≥тнич≥ виступи.

«начним творчим доробком в≥дзначилась ≥ драматург≥€. Ѕа≠гатогранним був талант письменника ≥ драматурга ћ. —тарицького (Ђ“арас Ѕульбаї, Ђ«а двома зайц€миї), ћ.  ропивницького (Ђƒоки сонце з≥йде, роса оч≥ вињстьї, Ђ√литай, або ж павукї), ≤.  арпенка- арого (“об≥левича) (ЂЅурлакаї, Ђ—то ти≠с€чї, Ђ’аз€њнї, Ђћартин Ѕорул€ї). ÷≥ зразки соц≥ально-побу≠товоњ драми ≥ сатиричноњ комед≥њ актуальн≥ й сьогодн≥.

¬идатним майстром драматург≥њ був ≤. ‘ранко. ” його дра≠матичних творах Ђ”крадене щаст€ї, Ђ”чительї, Ђ ам'€на ду≠шаї в≥дображен≥ картини народного житт€, сусп≥льн≥ процеси, що в≥дбувалис€ на зах≥дноукрањнських земл€х.

 

Ќезважаючи на заборони та утиски ≥мперських ур€д≥в, зро≠с≥йщенн€ на сход≥ ≥ он≥меченн€ та полон≥зац≥ю на заход≥, ус≠п≥шно в≥дбувавс€ процес становленн€ театрального мистецтва. ” друг≥й половин≥ XIX ст. украњнський театр зм≥цн≥в. ѕерша украњнська профес≥йна трупа в √аличин≥ виникла у 1867 р. у Ћьвов≥ при товариств≥ Ђ–уська бес≥даї. —творив ≥ очолив њњ ќ. Ѕачинський. ѕершу на Ћ≥вобережн≥й ”крањн≥ украњнську профес≥йну трупу з участю ћ. «аньковецькоњ, ≤. Ѕурлака, ћ. —адовського, Ќ. ∆арковоњ, ј. ћаксимовича сформував 1882 року в ™лизаветград≥ в≥домий драматург, автор майже 50 п'Їс ћ.  ропивницький. „ерез р≥к трупу очолив таланови≠тий драматург ≥ письменник ћ. —тарицький, а ћ.  ропивниць≠кий залишивс€ режисером ≥ актором. 1885 року трупа, €ка на≠л≥чувала близько 100 актор≥в, розд≥лилас€ на дв≥. ќдну очолив ћ.  ропивницький, а другу Ч ћ. —тарицький.

ѕ≥зн≥ше виникло ще дек≥лька профес≥йних колектив≥в, се≠ред €ких високою майстерн≥стю славилас€ трупа ≤.  арпенка- арого. —лаву украњнському театру принесли актори ћ. «аньковецька, ћ. —адовський, ѕ. —аксаганський, ј. ћаксимович, √. Ѕорисогл≥бська.

” 80-90-х рр. в ”крањн≥ д≥€ло також дек≥лька дес€тк≥в украњнсько-рос≥йських труп, сезонн≥ рос≥йськ≥ колективи. ” 1891 р. в  иЇв≥ був орган≥зований перший пост≥йний рос≥йський театр ћ. —оловцова.

 

”крањнськ≥ драматичн≥ колективи спри€ли п≥днесенню му≠зичноњ культури, бо широко пропагували народну п≥сню, музи≠ку, ставили оперн≥ спектакл≥. “а й сам≥ кер≥вники колектив≥в були досить обдарованими ≥ музично осв≥ченими людьми. «ок≠рема, ћ.  ропивницький сам був сп≥ваком ≥ композитором. Ўироку попул€рн≥сть здобули його п≥сн≥ Ђ—оловейкої, Ђƒе ти бродиш, мо€ долеї.

—лаветний сп≥вак —. √улак-јртемовський створив першу ук≠рањнську оперу Ђ«апорожець за ƒунаЇмї (1863 p.). ѕопул€рними були Ђ¬ечорниц≥ї ѕ. Ќ≥щинського, опера Ђ атеринаї на текст однойменноњ поеми “. Ўевченка композитора ћ. јркаса, опера Ђћазепаї за поемою ќ. ѕушк≥на Ђѕолтаваї ѕ. —окальського.

÷≥лу епоху в музичному житт≥ пос≥даЇ талановитий компо≠зитор ћ. Ћисенко, €кий обробив понад 600 зразк≥в украњнського музичного фольклору. ¬≥н створив оперу Ђ“арас Ѕульбаї, драми Ђ–≥здв€на н≥чї, Ђ”топленаї та багато ≥нших опер, хор≥в, дует≥в, написав музику до п'Їси ≤.  отл€ревського ЂЌаталка ѕолтавкаї.

¬еликою попул€рн≥стю на зах≥дноукрањнських земл€х ко≠ристувалас€ музика ћ. ¬ербицького, ≤. Ћавровського, ј. ¬ахн€нина, ƒ. —≥чинського та ≥нших композитор≥в.

 

–озвитков≥ образотворчого мистецтва в ”крањн≥ спри€ли об'≠Їднанн€ художник≥в: “овариство художн≥х виставок у  иЇв≥, “овариство п≥вденнорос≥йських художник≥в в ќдес≥, “овари≠ство харк≥вських художник≥в. ѕом≥тну роль в≥д≥грали в≥дкрит≥ в ќдес≥, ’арков≥ ≥  иЇв≥ художн≥ школи (згодом училища).

—еред художник≥в-передвижник≥в одним з найб≥льш в≥до≠мих майстр≥в пейзажу та ≥сторичного жанру став украњнець —. ¬асильк≥вський. ѕопул€рност≥ набули його пейзажн≥ полот≠на Ђ—теп на ”крањн≥ї, Ђ озача левадаї, Ђ–анокї, Ђ–омоданський шл€хї ≥ твори на ≥сторичну тематику Ђ озачий п≥кетї, Ђ—торож≥ запорозьких вольностейї.

Ўевченк≥вськ≥ традиц≥њ у живопису продовжували Ћ. ∆емчужников, ≤. —околов,  . “рутовський, ћ. ѕимоненко, €к≥ створили визначн≥ мистецьк≥ твори. “ак, майстер побутового жанру ћ. ѕимоненко уславивс€ полотнами Ђ—в€точне ворож≥≠нн€ї, Ђѕроводи рекрут≥вї, Ђ—ватиї, Ђ—≥нок≥сї.

”крањнська тема пос≥ла ч≥льне м≥сце у творчост≥ рос≥йських художник≥в ќ.  ≥вшенка, ¬. ќрловського, ј.  уњндж≥, брат≥в ¬олодимира та  ост€нтина ћаковських. ќсобливе м≥сце належить ≤. –Їп≥ну. ¬изначним €вищем в≥тчизн€ного ≥сторичного жанру стало його полотно Ђ«апорожц≥ пишуть листа турецькому султануї, €ке надовго визначило шл€хи подальших по≠шук≥в украњнських митц≥в.

ƒл€ творчост≥ зах≥дноукрањнських майстр≥в пензл€ досить характерним був вплив Ївропейських академ≥чних традиц≥й. јле поступово в≥дбулос€ становленн€ зах≥дноукрањнськоњ реал≥стичноњ школи. њњ зачинател€ми стали  . ”сти€нович та “.  опистинський. «аслужену славу здобули полотна  . ”сти€новича ЂЅойк≥вська параї, Ђ√уцулка б≥л€ джерелаї, ЂЎевченко на засланн≥ї ≥ “.  опистинського Ђ√уцул з Ћиповиц≥ї, Ђ¬ се≠л€нськ≥й хат≥ї, Ђѕогор≥льц≥ї. Ќаприк≥нц≥ XIX ст. розпочав свою д≥€льн≥сть видатний живописець ≤. “руш. ¬исок≥ здобутки живописного мистецтва на Ѕуковин≥ пов'€зан≥ з ≥менами ё. ѕ≥гул€ка, ћ. ≤васюка, а на «акарпатт≥ Ч √. –ошковича.

 

¬ арх≥тектур≥ переважав еклектизм Ч сум≥ш елемент≥в р≥зних стил≥в. “ак, у  иЇв≥ були споруджен≥ будинки ћ≥ськоњ думи (арх≥тектор ќ. Ў≥лле), готелю Ђ онтинентальї, пол≥тех≠н≥чного ≥нституту, першоњ г≥мназ≥њ (арх≥тектор ќ. Ѕеретт≥), те≠атру —оловцова, оперного театру (арх≥тектор ¬. Ўреттер), ¬олодимирського собору (арх≥тектори ≤. Ўтром, ѕ. —парро, ќ. Ѕеретт≥). ” ’арков≥ за проектом ќ. Ѕекетова були збудован≥ комерц≥йне училище ≥ земельний банк. ¬ ќдес≥, окр≥м оперно≠го театру, побудованого ран≥ше, з'€вивс€ будинок Ќовоњ б≥рж≥ (арх≥тектор ќ. Ѕернардацц≥), у Ћьвов≥ Ч будинки ѕол≥техн≥ч≠ного ≥нституту (арх≥тектор ё. «ахарович), √алицького крайо≠вого сейму (арх≥тектор ё. √охбергер), оперного театру (арх≥≠тектор 3. √орголевський), у „ерн≥вц€х Ч будинок резиденц≥њ митрополита Ѕуковини (арх≥тектор …. √лавка), на «акар≠патт≥ Ч мисливський палац граф≥в Ўенборн≥в.

 

ќтже, культура ”крањни у друг≥й половин≥ XIX ст. зробила подальший крок уперед. «начних зм≥н зазнала осв≥та. «б≥льшилас€ загальна к≥льк≥сть шк≥л, з'€вилис€ нов≥ типи на≠вчальних заклад≥в, а ун≥верситети та ≥нститути стали не т≥льки осв≥т€нськими, а й науковими осередками. Ќауковц≥ ”крањни зробили пом≥тний внесок у св≥тову наукову скарбницю. Ќезва≠жаючи на жорстокий нац≥ональний гн≥т, украњнське мистецтво дос€гло вагомих здобутк≥в.


 оваленко





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 828 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќе будет большим злом, если студент впадет в заблуждение; если же ошибаютс€ великие умы, мир дорого оплачивает их ошибки. © Ќикола “есла
==> читать все изречени€...

2360 - | 2092 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.021 с.