Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


”сп≥хи в л≥кв≥дац≥њ неписьменност≥




Ћ≥кв≥дац≥€ неписьменност≥ дл€ рад€нськоњ влади була справою чест≥. ¬исунувши це гасло в≥дразу п≥сл€ революц≥њ, вона повинна була реал≥зувати його за вс€ку ц≥ну. Ќа подоланн€ неписьменност≥ дорослого населенн€ в роки перших п'€тир≥чок вид≥л€лис€ значн≥ кошти. ƒо середини 30-х рок≥в ур€д поставив вимогу Ђзакрити проблемуї. якщо виникала потреба, до не≠письменних вживалис€ примусов≥ заходи. “их, хто працював, змушували в≥дв≥дувати зан€тт€ в школах грамоти в позаробочий час. ” 1933 р. в ”крањн≥ школи грамоти в≥д≠в≥дували 799 тис. ос≥б, у 1934 р. - близько 840 тис, у 1938 р.-620 тис.

’оч зусилл€ держави ≥ громадськост≥ не дали стопроцентного результату, дос€гнут≥ показники були вагом≥. ѕерепис 1897 р. засв≥дчив, що в украњнських губерн≥€х нал≥чу≠валос€ 72 в≥дсотки неписьменних, а у 1939 р. було зареЇстровано лише 15 в≥д≠сотк≥в неписьменних у в≥ц≥ до 50 рок≥в.

—тан шк≥льноњ осв≥ти

” липн≥ 1930 р. ÷  ¬ ѕ(б) прийн€в по≠станову Ђѕро загальне обов'€зкове навчан≠н€ї.

ўоб реал≥зувати принцип обов'€зко≠вост≥ навчанн€, потр≥бн≥ були нов≥ шк≥льн≥ прим≥щенн€, кадри учител≥в, п≥дручники ≥ пос≥бники. ƒл€ розв'€занн€ цих завдань при –Ќ  ”—–– було створено ком≥тет спри€нн€ всеобучу* на чол≥ з головою ур€ду ¬. „у≠барем.  ом≥тети створювалис€ й на м≥сц€х.

* ¬сеобуч Ч скорочено: Ђвсеобщее обучениеї. ÷ей рос≥йський неолог≥зм у 30-т≥ роки вв≥йшов у мови народ≥в —–—– без перекладу.

«д≥йснювалас€ докор≥нна перебудова шк≥льноњ мереж≥. ѕочатков≥ школи перево≠дилис€ на семир≥чне навчанн€. ƒе€к≥ семи≠р≥чки переходили на 10-р≥чний строк на≠вчанн€ (особливо у великих м≥стах).

” травн≥ 1934 р. було запроваджено Їди≠ну структуру загальноосв≥тньоњ школи трьох тип≥в: початкова (чотирир≥чне на≠вчанн€), неповна середн€ (семир≥чне) ≥ се≠редн€ (дес€тир≥чне).

” 1932/33 навчальному роц≥ в ”крањн≥ було охоплено навчанн€м 98 в≥дсотк≥в учн≥в початковоњ школи. ѕроте б≥льшу частину цього навчального року в украњнських селах лютував голодомор, п≥д час €кого гинули насамперед д≥ти. “ому в 1933/34 навчальному роц≥ за парти с≥льських шк≥л с≥ло на 170 тис. учн≥в менше, н≥ж у попередньому роц≥.

” друг≥й п'€тир≥чц≥ в ”крањн≥ було по≠будовано 1864 школи на 556 тис. учн≥вських м≥сць, ≥ завд€ки цьому л≥кв≥довано третю зм≥ну. Ѕ≥льш≥сть початкових шк≥л було пе≠ретворено на семир≥чки.  ≥льк≥сть середн≥х шк≥л за п'€тир≥чку зросла майже в дес€ть раз≥в ≥ в 1937/38 навчальному роц≥ с€гнула 2531. ” них навчалос€ близько третини учн≥в.

” 1931 р. ÷  ¬ ѕ(б) ухвалив поста≠нову, в €к≥й ≥шлос€ про те, що початкова та середн€ школа Ђповинна виховати покол≥н≠н€, здатне остаточно встановити комун≥змї. ”читель мусив дотримуватис€ апробованих програм ≥ текст≥в п≥дручник≥в.

ќсобливо контролювалос€ викладанн€ ≥стор≥њ. ” постанов≥ ÷  ¬ ѕ(б) ≥ –Ќ  —–—– Ђѕро викладанн€ громад€нськоњ ≥стор≥њ у школах —–—–ї (травень 1934 р.) критику≠валас€ спроба п≥дм≥нити викладанн€ пред≠мета в ≥сторико-хронолог≥чн≥й посл≥дов≠ност≥ под≥й абстрактними соц≥олог≥чними схемами.

ѕредметом в≥тчизн€ноњ ≥стор≥њ вважа≠лас€ ≥стор≥€ —–—–. ѕ≥д нею розум≥ли ≥сто≠р≥ю –ос≥њ з де€кими в≥домост€ми про ми≠нуле ≥нших нац≥ональних республ≥к. ≤стор≥€ ”крањни розчинилас€ в загальному курс≥ громад€нськоњ ≥стор≥њ й зникла €к окремий предмет.

«д≥йснюючи курс на корен≥зац≥ю, нар≠ком осв≥ти ћ. —крипник дбав про нац≥о≠нальну школу, у €к≥й навчанн€ зд≥йснюва≠лос€ мовою м≥сцевого населенн€. Ќа по≠чаток другоњ п'€тир≥чки в украњномовних школах навчалос€ понад 80 в≥дсотк≥в учн≥в. ÷е в≥дпов≥дало частц≥ украњнц≥в у склад≥ населенн€ республ≥ки. Ќац≥ональн≥ менши≠ни мали своњ школи - рос≥йськ≥, Їврейськ≥, польськ≥, н≥мецьк≥, болгарськ≥, молдавськ≥, татарськ≥ тощо.  оли пол≥тику корен≥зац≥њ було припинено, у школах нац≥ональних меншин стали викладати рос≥йською або украњнською мовами.

” нерос≥йських школах з 1938/39 на≠вчального року було запроваджене обов'€зкове вивченн€ рос≥йськоњ мови. ѕередбача≠лос€ вивчати рос≥йську мову з 2 до 10 класу, ќск≥льки планувалос€ 4-5 урок≥в з мови на тиждень, рос≥йська мова ставала основною навчальною дисципл≥ною. Ќа≠вчальн≥ програми з ≥нших предмет≥в ≥стотно скорочувалис€. “ак почалас€ повзуча русиф≥кац≥€ украњнськоњ школи.

”чительськ≥ кадри були найб≥льш ма≠совим загоном украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ. Ќаркомат осв≥ти п≥сл€ ћ. —крипника очо≠лював ¬. «атонський. ¬иступаючи на пле≠нум≥ –ади нац≥ональних меншин у серпн≥ 1933 p., новий нарком б≥дкавс€ з приводу того, що Ђнавколо залишилос€ ще чимало куркул≥в, махновських, петлюр≥вських ≥ де-н≥к≥нських посл≥довник≥вї. «а його розра≠хунками, Ђкласово ворож≥ елементиї серед украњнського вчительства дор≥внювали май≠же 10 в≥дсоткам загальноњ його чисельност≥. “рохи п≥зн≥ше нарком п≥двищив частку Ђкласово ворожих елемент≥вї серед учи≠тельства до 30-40 в≥дсотк≥в. « огл€ду на те, що чисельн≥сть учительських кадр≥в дор≥в≠нювала в ”крањн≥ в перш≥й половин≥ 30-х рок≥в 140 тис, к≥льк≥сть тих, кого сл≥д було репресувати, с€гала 50 тис. ос≥б. ≤ справд≥, учительство найб≥льше постраждало в≥д стал≥нсько-постишевських репрес≥й 30-х рок≥в. ¬≥дпов≥дно катастроф≥чно знизилас€ €к≥сть навчанн€ в школ≥.

–озвиток вищоњ школи

√оловним завданн€м вищоњ школи була п≥дготовка спец≥ал≥ст≥в дл€ народного гос≠подарства. “реба було швидко зам≥нити тих, хто ем≥грував за кордон або був позбавле≠ний роботи за фахом через пол≥тичну недо≠в≥ру.

 ≥льк≥сть вищих навчальних заклад≥в в ”крањн≥ зб≥льшилас€ з 19в 1914/15 навчаль≠ному роц≥ до 129 в 1938/39, а чисельн≥сть студент≥в у них - в≥дпов≥дно з 27 до 124 тис. –ад€нська ”крањна за чисельн≥стю студент≥в випередила, зокрема, ¬елику Ѕритан≥ю (50 тис), Ќ≥меччину (70 тис), ‘ранц≥ю (72 тис). ”перше центрами вищоњ школи стали 28 м≥ст. —еред них по чотири ≥нсти≠тути мали ¬≥нниц€, ѕолтава, —тал≥но (ко≠лишн€ ёз≥вка), по три Ц ¬орошиловград (Ћуганськ), «апор≥жж€ (колишн≥й ќлександр≥вськ),  ривий –≥г, ∆итомир, ћиколањв, ’ерсон.

” 1933 р. в≥дновилас€ д≥€льн≥сть ун≥≠верситет≥в у  иЇв≥, ƒн≥пропетровську, ќде≠с≥ й ’арков≥.

” с≥чн≥ 1934 р. було встановлено науков≥ ступен≥ кандидат≥в ≥ доктор≥в наук, а також науков≥ званн€ доцент≥в ≥ професор≥в. Ќаприк≥нц≥ 1935 р. було скасовано обмеженн€, пов'€зан≥ з соц≥альним походженн€м аб≥ту≠р≥Їнт≥в.

” роки першоњ п'€тир≥чки вузи ≥ тех≠н≥куми ”крањни п≥дготували 110 тис, у роки другоњ - близько 196 тис спец≥ал≥ст≥в. ѕроте значну частину њх було репресовано.

–озвиток науки

√оловним осередком науковоњ д≥€льно≠ст≥ залишалас€ ¬”јЌ. ” 1936 р. при за≠твердженн≥ нового статуту њњ було пере≠йменовано в јкадем≥ю наук ”–—–.

« 1930 р. у ¬”јЌ основним осередком науковоњ роботи стали ≥нститути. јкадем≥€ наук почала працювати за планом. ƒержава ц≥лком ф≥нансувала јкадем≥ю ≥ контро≠лювала виконанн€ планових завдань.

” науково-досл≥дних ≥нститутах та ≥н≠ших осередках ¬”јЌ було дос€гнуто ва≠гомих результат≥в. ћ.  рилов та його учень ћ. Ѕоголюбов створили нову наукову га≠лузь - нел≥н≥йну механ≥ку. —в≥тового ви≠знанн€ набули фундаментальн≥ прац≥ мате≠матик≥в ћ.  равчука, ћ.  рейна, √. ѕфейффера.

¬ ”крањнському ф≥зико-техн≥чному ≥н≠ститут≥ у ’арков≥ було введено в д≥ю при≠скорювач елементарних частинок, на €кому одержано €дерну реакц≥ю шл€хом розщеп≠ленн€ €дра л≥т≥ю. ѕрац≥ Ћ. Ћандау, ™. Ћ≥фшиц€ та ≥нших науковц≥в цього ≥нституту св≥дчили про народженн€ в ”крањн≥ центру теоретичноњ ф≥зики св≥тового класу.

ѕочинаючи з середини 30-х рок≥в у ¬”јЌ прискоривс€ розвиток досл≥джень у галуз≥ техн≥ки. ѕрац€ми ™. ѕатона та його учн≥в було поставлено на наукову основу теор≥ю зварюванн€ ≥ вивченн€ м≥цност≥ зварних конструкц≥й. ” 1934 р. було ство≠рено ≥нститути електрозварюванн€ та г≥р≠ничоњ механ≥ки.

јкадем≥чн≥ кафедри ≥ ком≥с≥њ, очолюван≥ ƒ. Ѕагал≥Їм, ћ. ¬асиленком, ћ. √рушевсь-ким, ћ. —лабченком пл≥дно працювали над проблемами ≥стор≥њ ”крањни. ” л≥тературо≠знавств≥ вагом≥ здобутки були одержан≥ ћ. ¬озн€ком, —. ™фремовим, ј.  римсь≠ким. ќднак украњнознавч≥ досл≥дженн€ влада пост≥йно критикувала €к нац≥она≠л≥стичн≥.

” березн≥ 1930 р. в ’арков≥ в≥дбувс€ процес над вигаданою в каб≥нетах сл≥дчих —п≥лкою визволенн€ ”крањни (—¬”). Ќа лаву п≥дсудних с≥ли 45 чолов≥к: академ≥ки, професори, л≥кар≥, св€щеники, письменники, студенти, викладач≥ вищоњ школи, вчител≥. √оловним обвинувачуваним влада зробила в≥це-президента ¬”јЌ —. ™фремова. ќбвинувальний висновок у справ≥ зай≠н€в к≥лька номер≥в столичноњ газети Ђ¬≥ст≥ї. ” ньому вказувалос€, що —¬” - це ретельно законсп≥рована п≥дривна нац≥онал≥стична орган≥зац≥€, метою €коњ була п≥дготовка ан-тирад€нського заколоту. Ќасправд≥ наукову й творчу ≥нтел≥генц≥ю судили за њњ участь у д≥€льност≥ пол≥тичних парт≥й, €к≥ утворили ÷ентральну –аду, та за в≥дм≥нний в≥д оф≥≠ц≥йного спос≥б мисленн€.

Ќаступним було Ђвикритт€ї ще одн≥Їњ контрреволюц≥йноњ орган≥зац≥њ - ”крањн≠ського нац≥онального центру (”Ќ÷). ƒо

ц≥Їњ орган≥зац≥њ сл≥дч≥ включили багатьох представник≥в украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ, за≠арештованих у ’арков≥,  иЇв≥, ƒн≥пропетровську та ≥нших м≥стах.  ер≥вництво ”Ќ÷ спочатку приписали ћ. √рушевському. ” 1931 р. вченого заарештували, й в≥н п≥д тиском сл≥дчих ƒѕ” змушений був ви≠знати свою приналежн≥сть до контрреволю≠ц≥йноњ орган≥зац≥њ. ѕроте через де€кий час √рушевський в≥дмовивс€ в≥д св≥дчень, ≥ справа розсипалас€. …ому дозволили жити т≥льки в ћоскв≥, тобто фактично у вигнанн≥. ” 1934 р. п≥д час в≥дпочинку в  исловод≠ську п≥сл€ нескладноњ операц≥њ ћ. √рушев≠ський помер.

ѕоза рамками ¬”јЌ у 1931 р. було утво≠рено ¬сеукрањнську асоц≥ац≥ю марксист≠сько-лен≥нських ≥нститут≥в (¬”јћЋ≤Ќ),

президентом €коњ став ќ. Ўл≥хтер. ¬лада розраховувала на те, що таке об'Їднанн€ наукових установ усп≥шн≥ше розробл€тиме проблеми сусп≥льних наук, н≥ж Ђбуржу≠азнаї ¬”јЌ. ќднак такий розрахунок не справдивс€. ” друг≥й половин≥ 1936 р. були орган≥зован≥ академ≥чн≥ ≥нститути гуман≥≠тарного проф≥лю - економ≥ки, ≥стор≥њ ”кра≠њни, украњнського фольклору, украњнськоњ л≥тератури. ”станови ¬”јћЋ≤Ќ формально злилис€ з ними. ‘актично ж унасл≥док ре≠прес≥й сп≥вроб≥тник≥в у них майже не зали≠шилос€.

Ћ≥тература та мистецтво

Ћ≥тература та мистецтво вважалис€ од≠н≥Їю з в≥дпов≥дальних д≥л€нок Ђкультурного фронтуї.  омпарт≥йно-рад€нське кер≥в≠ництво вир≥шило докор≥нно оновити склад митц≥в поповненн€м з роб≥тник≥в ≥ сел€н. ” 1930 р. профсп≥лки оголосили всесоюзний призов роб≥тник≥в-ударник≥в у л≥тературу.

„ерез р≥к ви€вилос€, що в ”крањн≥ до л≥≠тературних гуртк≥в було Ђпризваної близь≠ко 2 тис. роб≥тник≥в. ƒл€ них утворювалас€ мережа консультативних бюро при редак≠ц≥€х л≥тературних журнал≥в, у €ких працю≠вали письменники-профес≥онали.

ѕ≥д патронатом ÷   ѕ(б)” в≥дбулас€ орган≥зац≥йна п≥дготовка ≤ з'њзду письмен≠ник≥в ”крањни. «'њзд розпочавс€ у червн≥ 1934 р. в ’арков≥, а п≥сл€ перенесенн€ сто≠лиц≥ продовжив роботу в  иЇв≥. Ќа ньому було оформлено —п≥лку письменник≥в ”к≠рањни. ” творч≥ сп≥лки об'Їдналис€ й пра≠ц≥вники мистецтва. «а допомогою цих сп≥≠лок власт≥ прагнули ун≥ф≥кувати зм≥ст куль≠турного процесу за ≥деолог≥чними стандар≠тами так званого соц≥ал≥стичного peaл≥зму. ”твердилас€ жорстка система конт≠ролю над духовною творч≥стю, €ка харак≠теризувалас€ брутальним втручанн€м пар≠т≥йних чиновник≥в у л≥тературно-художнЇ житт€.

 онтроль ≥ регламентац≥€ згубно впли≠нули на творчу долю такого €скравого пое≠та, €к ѕ. “ичина. ¬≥н Ђвписавс€ї в стал≥н≠ську добу, завоював становище оф≥ц≥йно ви≠знаного метра поез≥њ, але проти раннього пер≥оду творчост≥ його талант потьм€н≥в.

ћ. –ильському довелось в≥дсид≥ти п≥в≠року у в'€зниц≥ за звинуваченн€м в Ђукра≠њнському буржуазному нац≥онал≥зм≥ї. јле його поетична муза не п≥ддалас€ регламен≠тац≥њ. «б≥рки поета Ђ ињвї, ЂЋ≥тої, Ђ”кра≠њнаї, Ђ«б≥р виноградуї становили вершини украњнськоњ поез≥њ м≥жвоЇнного пер≥оду.

„итач≥в захоплювали дотепн≥ гуморески ќстапа ¬ишн≥ (ѕ. √убенка). ” 1933 р. пись≠менника звинуватили у причетност≥ до вигаданоњ чек≥стами ”крањнськоњ в≥йськовоњ орган≥зац≥њ (”¬ќ) й засудили до 10 рок≥в концтабор≥в. «а приналежн≥сть до ”¬ќ був засланий на —оловки ћ. ≤рчан, ћ. ’вильо≠вий наклав на себе руки.

¬ грудн≥ 1934 р. була сфабрикована справа ЂЅ≥логвард≥йського терористич≠ного центруї, до €кого залучили 37 чоло≠в≥к. ¬≥домого письменника ј.  рушельницького, €кий у 20-х роках прињхав з √а≠личини, заслали з донькою на —оловки, а його син≥в стратили. Ќа —оловки потрапив й ≥нший галичанин, вчений ≥ громадський д≥€ч ё. Ѕачинський. —еред розстр≥л€них представник≥в нац≥ональноњ ≥нтел≥генц≥њ, €ких цин≥чно звинуватили в приналежност≥ до ЂЅ≥логвард≥йського центруї, були драмагург  . Ѕурев≥й, поети ќ. Ѕлизько, ƒ. ‘альк≥вський, новел≥ст √.  осинка.

Ђ ≥ровськ≥ї експрес-процеси були т≥ль≠ки початком. ¬сього прот€гом 1934Ч 1938 pp. за безп≥дставними звинуваченн€ми було репресовано 97 член≥в ≥ кандидат≥в у члени —п≥лки письменник≥в ”крањни. ÷е становило б≥льше половини в≥д складу —ѕ”, затвердженого п≥д час першого пись≠менницького з'њзду.

 

” передвоЇнному дес€тил≥тт≥ розкв≥т≠нув талант багатьох украњнських майстр≥в мистецтв. «окрема в розвиток музичноњ культури великий внесок зробили компо≠зитори ћ. ¬ерик≥вський,  . ƒанькевич, ј.  озицький, ¬.  осенко, Ѕ. Ћ€тошинсь-кий, Ћ. –евуцький.

ѕл≥дно працювали ветерани украњнськоњ сцени ћ. —адовський ≥ ѕ. —аксаганський, молодш≥ в≥ком ј. Ѕучма, —. ¬атул€, ¬. ƒобровольський, Ќ. ”жв≥й, ё. Ўумський, √. ёра. «авоювали славу оперн≥ сп≥ваки Ѕ. √мир€, ћ. √ришко, ћ. Ћитвиненко-¬ольгемут, ≤. ѕаторжинський, ќ. ѕетрусенко.

¬ ≥стор≥њ украњнського театру ч≥льне м≥с≠це пос≥в Ћесь  урбас - актор-новатор, тала≠новитий режисер, кер≥вник прославленого театрального колективу ЂЅерез≥льї. ” 1933 р. в≥н був звинувачений в нац≥онал≥зм≥ й загинув у таборах.

 

ѕл≥дно працювали художники старшого покол≥нн€ - ћ. Ѕойчук, ≤. њжакевич, ‘.  ричевський, ћ. —амокиш,  . “рохименко, ќ. Ўовкуненко та ≥н. ” 1936 р. за сфабри≠кованими звинуваченн€ми чек≥сти заареш≠тували ћ. Ѕойчука та к≥лькох його учн≥в. Ќезабаром ус≥ вони були розстр≥л€н≥.

 

” к≥номистецтв≥ про€вилис€ таланти ќ. ƒовженка (к≥ноф≥льми Ђјрсеналї, Ђ«ем≠л€ї), ≤.  авалер≥дзе, ≤. —авченка.

 

“ворч≥сть украњнських майстр≥в л≥тера≠тури та мистецтва мала €скраво виражений нац≥ональний характер. —аме через це багатьох з них тотал≥тарний режим звинуватив у Ђбуржуазному нац≥онал≥зм≥ї. ѕисьменники украњнськоњ д≥аспори назвали 30-т≥ роки добою Ђрозстр≥л€ного в≥дродженн€ї.

ѕ≥дсумки Ђкультурноњ революц≥њї

Ќезважаючи на терор, чисельн≥сть ≥нте≠л≥генц≥њ в –ад€нському —оюз≥ зростала за рахунок вих≥дц≥в ≥з роб≥тничо-сел€нського середовища.

«≥ставленн€ показник≥в ¬сесоюзних пе≠репис≥в населенн€ 1926 ≥ 1939 pp. св≥дчить, що за цей час чисельн≥сть с≥льськоњ ≥нтел≥генц≥њ зросла в 5,5 раза, а м≥ськоњ-в 6,4 раза.

Ќайб≥льш≥ темпи зростанн€ спостер≥га≠лис€ в груп≥ техн≥чних спец≥ал≥ст≥в (≥нду≠стр≥альн≥ та аграрно-техн≥чн≥ кадри) - у 8 раз≥в.

 ер≥вний персонал державних установ зр≥с у 14 раз≥в. ÷€ цифра найб≥льш €скраво визначаЇ масштаби одержавленн€ вс≥х сфер житт€. ƒержавна парт≥€ утворювала р≥зно≠ман≥тн≥ органи й орган≥зац≥њ, €к≥ ставили кожного громад€нина п≥д тотальний контроль.

 вал≥ф≥кац≥йно-профес≥йний р≥вень прац≥вник≥в розумовоњ прац≥ знизивс€. «а даними перепису 1939 р., в ”крањн≥ вищу осв≥ту мали т≥льки 13 в≥дсотк≥в спец≥ал≥ст≥в, а середню спец≥альну - 18 в≥дсотк≥в.

—короченн€ строк≥в навчанн€ у вищих ≥ середн≥х спец≥альних закладах, прагненн€ дати спец≥альн≥ знанн€ у вуз≥вському обс€з≥ тим, хто не мав повноц≥нноњ середньоњ осв≥ти - все це фатально позначалос€ на €кост≥ п≥дготовки.

ѕереписи не показують своЇр≥дного змаганн€ м≥ж установами, €к≥ готували спец≥ал≥ст≥в, ≥ органами державноњ безпеки, €к≥ њх винищували. як правило, чек≥сти випереджали професор≥в.

«а переписом 1926 p., частка украњнц≥в у кер≥вному склад≥ промисловост≥ не переви≠щувала 31 в≥дсотка, а серед кер≥вник≥в

аграрного сектора становила 62 в≥дсотки. ѕерепис 1939 р. показав, що в ус≥х сферах д≥€льност≥ украњнц≥ становили 70 в≥дсотк≥в кер≥вного персоналу. “ому кампан≥€ украњ≠н≥зац≥њ в ”крањн≥ була поступово згорнута.  ампан≥€ корен≥зац≥њ п≥сл€ 1933 р. ц≥лком припинилас€.  омпарт≥йно-рад€нський центр у ћоскв≥ над≥слав в ”крањну ћ. ’ру≠щова, €кий почав розгортати кампан≥ю повзучоњ русиф≥кац≥њ.

ѕон€тт€ та терм≥ни

Ќац≥онал≥зм - ≥деолог≥€, €ка проголошуЇ нац≥ю одн≥Їю з найвищих ц≥нностей, вважаЇ, що нац≥€ повинна бути в≥льною ≥ становити окреме пол≥тичне т≥ло (автоном≥ю або самост≥йну державу).


ƒов≥дник новий





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 853 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—ложнее всего начать действовать, все остальное зависит только от упорства. © јмели€ Ёрхарт
==> читать все изречени€...

1990 - | 1896 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.021 с.