Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


—усп≥льно-пол≥тичне та культурне житт€ ”крањни




”крањнське в≥дродженн€ середини 20-х Ч початку 30-х pp. надзвичайно ц≥каве €вище ≥стор≥њ ”крањни, на жаль, малодосл≥джене ≥ маловивчене. Ѕезсумн≥вним Ї те, що громадсько-культурне в≥дродженн€ мало своЇ кор≥нн€ у 1917Ч 1919 pp. в пер≥од недовготривалоњ украњнськоњ державност≥, €кий, незважаючи на пароксизми червоного, б≥лого, чорного ≥ зеленого терору, розкував творч≥ можливост≥ украњнськоњ нац≥њ. ƒинам≥ка процесу в≥дродженн€ нац≥њ була наст≥льки (ч≥льною, що в≥н розвивавс€ дал≥, незважаючи на велик≥ втра≠ти ≥з р€дах ≥нтел≥генц≥њ п≥д час громад€нськоњ в≥йни, на ве≠лику ем≥грац≥ю творчих сил за меж≥ рад€нськоњ ”крањни. ѕроцес розвивавс€ по висх≥дн≥й в умовах загальноњ л≥бера≠л≥зац≥њ час≥в Ќ≈ѕу, проголошеного курсу украњн≥зац≥њ.

”крањнське в≥дродженн€ охопило р≥зн≥ аспекти житт€ нац≥њ, особливо позначившись на л≥тератур≥, мистецтв≥, осв≥т≥ й науц≥.

 

¬ ”крањн≥ розгорнули досл≥дницьку д≥€льн≥сть в≥дом≥ науков≥ колективи, так≥, наприклад, €к математична школа ƒ. √раве, створювалис€ нов≥. «окрема, прац≥ ћ.  рилова та його учн€ ћ. Ѕоголюбова заклали основи нел≥н≥йноњ меха≠н≥ки, чим було покладено початок розвитку ц≥Їњ галуз≥ ма≠тематики.

ѕл≥дна робота з теоретичноњ ф≥зики тривала в ”крањн≠ському ф≥зико-техн≥чному ≥нститут≥ (’арк≥в), в €кому де≠€кий час працював ≤.  урчатов. Ќаписана тут прац€ Ћ. Ћандау в галуз≥ к≥нетичноњ теор≥њ плазми стала осново≠положною на дес€тир≥чч€ вперед у досл≥дженн€х з термо≠€дерного синтезу. ¬ 1932 р. у цьому ≥нститут≥ вперше в —–—– зд≥йснили штучне розщепленн€ атом≥в л≥т≥ю. Ќа рубеж≥ 20Ч30-х pp. ™. ѕатон почав велику перспективну роботу з електричного зварюванн€ метал≥в, що було новим словом у розвитку науки й техн≥ки. Ѕагато ≥нженерних вир≥шень, €к≥ подарував людству ё.  ондратюк (ќ. Ўар гей) Ч людина енциклопедичних знань, талановитий вина х≥дник, на дес€тки рок≥в випередили св≥товий р≥вень р€ду галузей науки ≥ техн≥ки. ”же в 20-х pp. його розробки з теор≥њ косм≥чних польот≥в спец≥ал≥сти в≥тчизн€ного ракетного двигунобудуванн€ використовували пор€д ≥з прац€ми  . ÷≥олковського. «годом на основ≥ ц≥Їњ теор≥њ готували косм≥чн≥ польоти у —Ўј.

ѕродовжували пл≥дну роботу в галуз≥ еп≥дем≥олог≥њ вчен≥ ≥з св≥товими ≥менами ћ. √амал≥€ ≥ ƒ. «аболотний. «м≥цню вали зв'€зки з практикою охорони здоров'€ видатний кл≥н≥цист-терапевт ‘. яновський, засновник рад€нськоњ терапевтичноњ школи ћ. —тражеско, в≥домий ф≥з≥олог ¬. ƒанилевський.

ћ. ’олодний, ј. —апег≥н, ¬. ёр'Їв та ≥нш≥ вчен≥ пл≥дно працювали в галуз≥ генетики й селекц≥њ рослин ≥ тварин, впровадженн€ науково обірунтованих с≥возм≥н. –озвитков≥ досл≥джень у ц≥й галуз≥ науки спри€ла д≥€льн≥сть ћ. ¬ав≥≠лова, обраного у 1929 р. д≥йсним членом јЌ ”–—–. ¬и≠значних усп≥х≥в дос€гли учн≥ й посл≥довники ≤. ѕавлова Ч вчен≥ ”крањни ќ. Ѕогомолець, ќ. ѕаллад≥й та ≥нш≥.

” галуз≥ сусп≥льних наук активно працювали в≥дом≥ ≥сто≠рики ƒ. Ѕагал≥й (академ≥к јЌ ”—–– з 1919 р.), ƒ. яворницький (академ≥к јЌ ”—–– з 1929 р.). ” 1924 р. з ем≥грац≥њ до  иЇва повернувс€ ћ. √рушевський, найвидатн≥п≥ий ≥сто≠рик ”крањни, прац≥ €кого з давньоњ ≥стор≥њ ”крањни та украњн≠ськоњ л≥тератури були в≥дом≥ в усьому св≥т≥. њх видавали й перевидавали ≥ноземними мовами за кордоном. Ќезабаром його обрали академ≥ком јЌ ”—––, а в ≤929 р. Ч академ≥≠ком јЌ —–—–. ќдночасно йому не дов≥р€ли, оск≥льки в минулому в≥н був одним ≥з л≥дер≥в ”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки, очолював ÷ентральну –аду.

 

” розвитку украњнськоњ л≥тератури 20Ч30-х pp. поЇдну≠валис€ демократичн≥ традиц≥њ дореволюц≥йноњ доби ≥ но≠вий досв≥д св≥жих сил, пробуджених украњнською револю≠ц≥Їю. ѕисьменники створювали р≥зн≥ гуртки, студ≥њ, шука≠ли своЇ м≥сце в л≥тературному процес≥. ’удожн≥ здобутки багатьох талановитих митц≥в зростали. ƒо цього часу сфор≠мувалас€ €скрава революц≥йно-романтична теч≥€: ѕавло “ичина, ¬асиль ≈ллан-Ѕлакитний (≈лланський), ¬асиль „умак, ¬олодимир —осюра. јктивно виступали представ≠ники ≥нших напр€м≥в ≥ творчих теч≥й у л≥тератур≥: ћ. –иль≠ський, ѕ. ‘илипович, ћихайло ƒрай-’мара. «начним вне≠ском у л≥тературне житт€ республ≥ки були памфлети ћи≠коли ’вильового, сонети ћиколи «ерова, новели й опов≥≠данн€ √ригор≥€  осинки, сатира ≥ гумор ќстапа ¬ишн≥, ≤ва≠на ћикитенка. ѕобачили св≥т високохудожн≥ твори ≤вана Ће, √ригор≥€ ≈п≥ка, ёр≥€ яновського та багато ≥нших.

’арактерною особлив≥стю л≥тературного процесу в ”крањ≠н≥ у т≥ часи було виникненн€ й розпад багатьох л≥тератур≠них орган≥зац≥й (Ђ√артї, Ђѕлугї, Ђћолодн€кї, Ђ«ах≥дна ”крањнаї, Ђјвангардї, ЂЌова генерац≥€ї, Ђ”рб≥ної, ¬”—ѕѕ тощо), перех≥д письменник≥в з одн≥Їњ творчоњ групи до ≥ншоњ.

” 1925 р. виникла ¬≥льна јкадем≥€ пролетарськоњ л≥те≠ратури (¬јѕЋ≤“≈), €ка об'Їднала 22-ох письменник≥в. ≤дей≠ним кер≥вником ¬јѕЋ≤“≈ був ћ. ’вильовий, а першим њњ президентом ћ. яловий. ÷е була л≥тературно-мистецька орган≥зац≥€ талановитих письменник≥в, €к≥ прагнули про≠тисто€ти адм≥н≥стративно-командному втручанню чинов≠ник≥в в≥д культури у творч≥ справи.

ƒискус≥€ щодо визначенн€ шл€х≥в розвитку украњнськоњ л≥тератури широко розгорнулас€ в 1925 р. ” ц≥й дискус≥њ разом з творчими питанн€ми поступово почали визр≥вати й пол≥тичн≥ оц≥нки, а згодом ≥ пол≥тичн≥ звинуваченн€. ќдним з найб≥льш дискус≥йних момент≥в було гасло Ђ√еть в≥д ћоскви!ї ћ. ’вильового, що стосувалос€ ставленн€ до рос≥йськоњ л≥тератури. …шлос€ не про розрив з рос≥йською культурою, адже письменник у своњй творчост≥ звергавс€ до рос≥йських класик≥в ≥ тогочасних л≥тератор≥в, а про ви≠користанн€ дос€гнень св≥тового мистецтва. ÷е був виступ за самобутн≥сть украњнськоњ нац≥ональноњ культури, проти хутор€нства й в≥друбност≥ л≥тературного процесу в ”крањн≥. ѕроте учасники дискус≥њ Ч письменники, державн≥ й парт≥йн≥ кер≥вники республ≥ки Ч звинуватили ћ. ’вильо≠вого в нац≥онал≥зм≥, €кий, до того ж, начебто був представле≠ний новою ≥деолог≥чною теч≥Їю Ч хвильовизмом.

 

” республ≥ц≥ ≥нтенсивно розвивалос€ музичне мистецтво: п≥сенна творч≥сть, хорова ≥ симфон≥чна, оперна ≥ балетна музика. „имало талановитих твор≥в украњнських композитор≥в ув≥йшли в скарбницю €к нац≥ональноњ, так ≥ св≥товоњ музичноњ культури. ¬еликий творчий вклад у њњ розвиток внесли Ћ. –евуцький, ¬. Ћ€тошинський, ћ. ¬ерик≥вський та ≥нш≥.

¬досконалювали майстерн≥сть виконавськ≥ колективи, серед €ких широков≥домими були хорова капела Ђƒумкаї, капела бандурист≥в та багато ≥нших. ¬елике значенн€ дл€ розвитку музичного мистецтва, п≥дготовки висококвал≥ф≥кованих мистецьких кадр≥в мало в≥дкритт€ у 30-х pp.  ињвськоњ, ’арк≥вськоњ та ќдеськоњ консерватор≥й.

 

«начну роль у розвитку украњнськоњ культури в≥д≥грав театр. Ќезважаючи на р≥зн≥ художн≥ смаки, його представ≠ники вишукували так≥ шл€хи розвитку сцен≥чного мис≠тецтва, €к≥ б найб≥льше задовольн€ли запити сусп≥льства. ” республ≥ц≥ створювалис€ дес€тки профес≥йних та ама≠торських театр≥в.

¬ украњнському театр≥ працювали так≥ прославлен≥ ко≠рифењ сцени, €к ѕ. —аксаганський, ћ. —адовський. њм на зм≥ну прийшла пле€да середн≥х за в≥ком ≥ молодших май≠стр≥в Ч ќ. —ердюк, Ќ. ”жв≥й, ќ. ¬атул€, ј. Ѕучма, ё. Ўумський, ≤. ѕаторжинський, ќ. ѕетрусенко, ћ. √ришко та ба≠гато ≥нших.

—тановленн€ й розвиток украњнського театральною мис≠тецтва нерозривно пов'€зан≥ з акторською та режисерською д≥€льн≥стю √ната ёри. ¬≥н один ≥з засновник≥в, а з середини 20-х pp. Ч незм≥нний кер≥вник драматичного театру ≥мен≥ ≤. ‘ранка.

¬идатним д≥€чем украњнського театру був Ћесь (ќлек≠сандр)  урбас :Ч енциклопедично осв≥чений ≥ високообдарований новатор, людина надзвичайного таланту, митець, те≠оретик ≥ педагог. …ого акторська ≥ особливо режисерська творч≥сть Ч €скрава й водночас драматична стор≥нка в ≥стор≥њ в≥тчизн€ного театрального мистецтва. ѕрагнучи ви≠вести украњнський нац≥ональний театр ≥з рутини ≥ пров≥н≠ц≥ального тупика, Ћесь  урбас ще у 1922 р. орган≥зував ун≥кальний театральний колектив п≥д назвою ЂЅерез≥льї Ч своЇр≥дний експериментальний центр, метою €кого було оновленн€ нац≥онального театру.

ƒолаючи штучн≥ перешкоди, театральне мистецтво в республ≥ц≥ розвивалос€. Ќаприк≥нц≥ 30-х pp. в ”крањн≥ пра≠цювало понад 80 театр≥в.

 

–≥зноман≥тн≥ творч≥ й орган≥зац≥йн≥ процеси в≥дбували≠с€ у середовищ≥ художник≥в. ”творювалис€ асоц≥ац≥њ та групи, в €ких точилас€ ≥дейно-мистецька боротьба м≥ж пред≠ставниками р≥зних напр€м≥в. ѕл≥дно працювали художни≠ки старшого покол≥нн€ Ч ћ. Ѕойчук, ≤. ѓжакевич, ‘.  ричевський, ћ. —амокиш та ≥нш≥. Ќа меж≥ 20Ч30 pp. ва≠гомо за€вл€ли про себе митц≥ молодшого покол≥нн€ Ч ћ. ƒерегус, ¬.  остецький, ј. ѕетрицький, скульптори Ч Ѕ. ≤ванов, ћ. Ћисенко, граф≥к ¬.  ас≥€н та ≥нш≥.

”сп≥хи в культурному буд≥вництв≥ 20-х Ч початку 30-х pp. дос€гнут≥, перш за все, завд€ки зд≥йсненню пол≥тики, що вв≥йшла в ≥стор≥ю п≥д назвою Ђкорен≥зац≥€ї, част≥ше - €к Ђукрањн≥зац≥€ї.

 

 орен≥зац≥ю почали розгортати п≥сл€ XII з'њзду – ѕ(б) (кв≥тень 1923 р.), на €кому було засуджено великорос≥й≠ський шов≥н≥зм ≥ колон≥заторство. ¬ ”крањн≥ реформа поча≠лас€ проголошенн€м ÷   ѕ(б)” в червн≥ 1923 р. пол≥тики украњн≥зац≥њ. ¬она зводилас€ до дерусиф≥кац≥њ пол≥тичного ≥ громадського житт€ (украњнська мова Ч мова публ≥чних виступ≥в, державного ≥ парт≥йного д≥ловодства, зовн≥шн≥х про€в≥в влади Ч напис≥в, вив≥сок, печаток), до обов'€зкового вживанн€ украњнськоњ мови в установах, особливо при кон≠тактах ≥з с≥льським населенн€м, до переведенн€ судочинства на украњнську мову, зм≥цненн€ позиц≥й украњнськоњ школи, культури, науки (украњнська мова Ч мова початковоњ, середньоњ ≥ вищоњ школи, театр≥в, к≥но, концерт≥в, ≥нших видовищ, пер≥одичноњ преси, книжок, зокрема наукових ≥ п≥дручник≥в ≥ т. д.).  оротко кажучи, це мала бути л≥кв≥дац≥€ русиф≥каторськоњ пол≥тики та њњ насл≥дк≥в. ƒл€ службовц≥в, викладач≥в встановили терм≥н (переважно один р≥к) переходу на украњнську. ƒ≥€ли державн≥ курси вивченн€ украњнськоњ мови ≥ культури з випускними ≥спитами.

¬≥дбулас€ украњн≥зац≥€ окремих в≥йськових частин (дн≥ оф≥церськ≥ школи ≥ кавалер≥йська див≥з≥€), церкви (”крањнськоњ автокефальноњ православноњ).

”се це швидко набуло м≥жнародного звучанн€. V з'њзд  ом≥нтерну (червень Ч липень 1924 р.) проголосив украњнське питанн€ одним з головних у ÷ентральн≥й ™вроп≥. ”крањн≥зац≥ю €к часткове зд≥йсненн€ нац≥ональних прагнень позитивно сприймали на украњнських земл€х, за межами рад€нськоњ ”крањни та в ем≥грац≥њ.

ќднак декларована та повально реал≥зована украњн≥за≠ц≥€ викликала ≥ жорстокий оп≥р. ќсь €ким було розташу≠ванн€ сил.

 адри украњн≥зац≥њ. ѕро велетенськ≥ втрати украњнства ми вже згадували. ≈м≥грувала значна частина ≥нтел≥генц≥њ. Ќ≥ – ѕ(б), н≥  ѕ(б)” практично не мали украњнських на≠ц≥онально св≥домих ≥ осв≥чених кадр≥в. ” 1918 р. украњнц≥в у  омун≥стичн≥й парт≥њ було 7%. ѕот≥м њх к≥льк≥сть зб≥ль≠шилас€ за рахунок влитт€ ” ѕ ≥ боротьбист≥в ≥ в 1925 р. становила 37%. 1927 р. за рахунок посиленого прийому украњнц≥в њх стало в парт≥њ 47%, а в 1933 р. Ч 61%. ѕереваги ж у номенклатур≥, проте, не було. ” 1927 р. лише 39% член≥в кер≥вництва, включених до спец≥ального обл≥ку ÷ , були украњнц€ми, а в 1930 Ч 43%. ” 1927 р. т≥льки 35% член≥в ÷  були украњнц€ми. ƒо колишн≥х боротьбист≥в, укап≥ст≥в ≥ тогочасних украњнц≥в-комун≥ст≥в у рол≥ кадр≥в украњн≥за≠ц≥њ без вагань приЇднувалис€ реем≥гранти, що поверталис€ п≥сл€ проголошенн€ украњн≥зац≥њ, ем≥гранти-галичани.

ѕротивники украњн≥зац≥њ. ѕо-перше Ч верх≥вка  ѕ(б)”, в €к≥й украњнц≥ н≥коли не дос€гали хоча б к≥льк≥сноњ пере≠ваги. ћайже неймов≥рно, але генеральний секретар ÷   ѕ(б)” до смерт≥ —тал≥на н≥коли не був украњнцем (були латв≥йц≥, Їврењ, пол€ки, згодом рос≥€ни). ” контрукрањн≥зац≥йн≥й пол≥тиц≥ верх≥вка могла розраховувати на п≥дтрим≠ку —тал≥на, антиукрањнськ≥ тенденц≥њ €кого вилилис€ в орга≠н≥зац≥ю штучного голоду 1931Ч1933 pp., у нам≥р депорту≠вати до —иб≥ру весь украњнський народ. “ак чи ≥накше, вже на третьому роц≥ украњн≥зац≥њ в  ѕ(б)” було викрито Ђвели≠кодержавний ухилї, про €кий у зв≥т≥ ÷  X з'њзду  ѕ(б)” згадував Ћ.  аганович.

ƒруга сила Ч рос≥йська бюрократична верх≥вка, особли≠во кер≥вники п≥дпор€дкованих безпосередньо ћоскв≥ мо≠гутн≥х трест≥в ≥ синдикат≥в, де працювало понад 100 тис. роб≥тник≥в ≥ службовц≥в в кожному.  р≥м того, апарат дер≠жавних установ.

“рет€ сила Ч рос≥йське та обрус≥ле м≥щанство, так само €к рос≥йське й обрус≥ле роб≥тництво, котре дес€тир≥чч€ми отруювали ≥де€ми про його рос≥йський мес≥ан≥зм, вин€тко≠в≥сть, престижн≥сть усього рос≥йського ≥ непрестижн≥сть та некультурн≥сть, а також контрреволюц≥йн≥сть украњнського ≥ сел€нського. ”крањн≥зац≥ю сприймали €к встановленн€ бар'Їру на шл€ху м≥грац≥њ рос≥€н на благодатну ”крањну.

ƒо контрукрањн≥зац≥йного походу приЇдналис€ „ервона арм≥€ ≥ нав≥ть видатн≥ представники рос≥йськоњ ≥нтел≥генц≥њ. ј. Ћуначарський, нарком осв≥ти ––‘—–, виступив у 1926 р. проти украњнських шк≥л на  убан≥. ћ. √орький писав про те, що нема потреби перекладати рос≥йську л≥тературу укра≠њнським Ђнаречиемї. ќдеський юрист професор ѕ. “олстой оголосив ренегатами вс≥х тих, хто викладав у вузах украњнською.

™врейська ≥нтел≥генц≥€ по-р≥зному ставилас€ до украњн≥зац≥њ. Ѕули й так≥, €к≥ п≥дтримували ё. Ћар≥на (тест€ ћ. Ѕухар≥на), котрий виступив з позиц≥њ безнац≥онального ≥ н≥би≠то парт≥йного ≥нтернац≥онал≥зму, звинувачуючи украњнських комун≥ст≥в в украњн≥зац≥њ украњнц≥в та в ≥дишизац≥њ Їврењв (Ћар≥н вважав, що Їврењ повинн≥ забути свою мову, а в цьому њм перешкоджають украњнц≥).

ѕри такому розташуванн≥ сил украњн≥зац≥€ ≥з самого по≠чатку була приречена на провал.

’оча пол≥тикою украњн≥зац≥њ формально ≥ фактично мало керувати ѕол≥тбюро ÷   ѕ(б)”, виконанн€ вс≥х заход≥в доручили ¬сеукрањнськ≥й центральн≥й ком≥с≥њ украњн≥зац≥њ при – Ќ ”–—–. ѕрактично ж украњн≥зац≥ю переклали на плеч≥ Ќаркомату осв≥ти. Ќаркомат перетворили в суперм≥н≥стерство, але його сил забракло, щоб охопити вс≥ сторони житт€, домогтис€ суворого виконанн€ вказ≥вок.

ѕриродним сп≥льником украњн≥зац≥њ стала б≥льш≥сть л≥тератор≥в. ƒосить неспод≥вано њњ п≥дтримали економ≥сти, зокрема ћ. ¬олобуЇв.

 

ќдне з головних завдань своЇњ пол≥тики украњн≥затори вбачали у задоволенн≥ потреб нац≥ональних меншостей. Ѕуло утворено –аду нац≥ональних меншостей у Ќаркомат≥ осв≥ти.

” жовтн≥ 1924 р. створено ћолдавську автономну рес≠публ≥ку. ƒо 1931 р. завершено орган≥зац≥ю 8 рос≥йських, 7 н≥мецьких, 3 грецьких, 3 болгарських, 3 Їврейських ≥ 1 польського автономних район≥в. “од≥ ≥снувало 414 рос≥й≠ських, 251 н≥мецька, 148 польських, 167 Їврейських, 16 мол≠давських (кр≥м автономноњ республ≥ки), 34 болгарських, «ќ грецьких, 10 чеських, 4 б≥лоруськ≥ с≥льради. ƒ≥€ли нац≥о≠нальн≥ школи. ” 1925/26 навчальному роц≥ було 1214 рос≥й≠ських шк≥л, 625 Ч н≥мецьких, 457 Ч Їврейських, 337 Ч польських, 74 Ч болгарських, 31 Ч татарських, 17 Ч чеських, 5 Ч в≥рменських, 3 Ч ассир≥йських, 1 Ч шведська.

” 1926 р. 65% д≥ловодства зд≥йснювали украњнською мовою (в попередньому роц≥ Ч 20%). якщо в 1923 р. сп≥вв≥дношенн€ украњнських ≥ двомовних шк≥л становило 3:1, то у 1930 р. Ч 10:1 (14430 Ч украњнських шк≥л, 1504 Ч рос≥йських). ” 1926 р. 80% початкових шк≥л Ч укра≠њнськ≥. ѕонад 97% украњнських д≥тей у 1929 р. навчалис€ р≥дною мовою. ” вузах в 1933 р. було 55% студент≥в-украњнц≥в (у 1923 р. Ч 30%).

–≥шуче украњн≥зували пресу: до 1926 р. 60% газет ви≠давали украњнською мовою, а в 1932 р. Ч вже 87,5%, у 1933 р. Ч 89%. якщо в 1925Ч1926 pp. украњнською мо≠вою видавали 46% книжок, то у 1931 р. Ч 77%. ”с≥ оперн≥ театри перейшли на украњнську мову.  ≥ностуд≥њ в 1928 р. випустили 36 к≥ноф≥льм≥в лише украњнською; рад≥омовлен≠н€, що виникло в 1924 p., зд≥йснювали т≥льки украњнською.

”крањнська мова була основним засобом сп≥лкуванн€, ц≥лком здатним обслуговувати сучасне високорозвинуте сусп≥льство.

ћогутн€ революц≥йна хвил€ розкувала творч≥ можливос≠т≥ нац≥њ. ƒерусиф≥кац≥€ стала не причиною, а одним ≥з ре≠зультат≥в культурного розвитку всього украњнського. ”крањ≠н≥зац≥€ перейшла меж≥ республ≥ки, охопила  убань,  азах≠стан, ƒалекий —х≥д, де видавали украњнськ≥ газети, ≥снувало украњнське рад≥омовленн€. Ќа  убан≥ (там проживало 3 млн. украњнц≥в) д≥€ло 240 шк≥л, пед≥нститут, видавали книжки.

” 1932 р. украњн≥зац≥€ безпосередньо п≥д≥йшла до дерусиф≥кац≥њ великих м≥ст, де вона мала завершитис€ повернен≠н€м до украњнства населенн€, €ке вживало в побут≥ м≥шану рос≥йсько-украњнську мову, Ђсуржикї. ≤ тут дос€гли значних усп≥х≥в, незважаючи на перешкоди бюрократичноњ верх≥вки. Ќав≥ть у ’арков≥, де в 1923 р. 38% населенн€ вважали себе украњнц€ми, цей показник у 1933 р. зр≥с до 50%, у «апор≥ж≠ж≥ в≥дпов≥дно Ч з 28 до 56%, у ƒн≥пропетровську Ч з 31 до 48%, у Ћуганську Ч з 31 до 37%.

ѕостала Ђзагрозаї, що украњн≥зац≥€ може вдатис€; над≥њ на те, що вона задушитьс€ або загине п≥д ударами м≥сцевоњ бюрократ≥њ, ви€вилис€ марними.

 

Ќаприк≥нц≥ 20-х pp. в ”крањн≥ почавс€ погром у науц≥. ѕересл≥дували науковц≥в, особливо тих, котр≥ сформували с€ €к учен≥ в дореволюц≥йний час. „ерез необірунтован≥ звинуваченн€ й наклепи були репресован≥ й замучен≥ ака≠дем≥ки јЌ ”—–– геолог ћ. —в≥тальський, генетик ≤. јгол, ф≥лософ —. —емк≥вський та ≥нш≥. «винувачували колишнього президента јЌ ”—–– ¬. ¬ернадського ≥ щойно обраного президентом республ≥канськоњ јкадем≥њ ќ. Ѕогомольц€. —тавши у 1934 р. академ≥ком јЌ ”—––, “. Ћисенко посилив пересл≥дуванн€ багатьох видатних вчених ”крањни ≥ крањни в ц≥лому.

Ѕезп≥дставно звинувачений у шк≥дництв≥ й заарештований у 1930 р. ё.  ондратюк ≥ на засланн≥ продовжував науков≥ досл≥дженн€. ¬изволений ≥з засланн€ з допомогою ќрджон≥к≥дзе, в≥н з великою в≥дпов≥дальн≥стю виконував його завданн€. ¬ступивши в липн≥ 1941 р. добровольцем у народне ополченн€, загинув у першому бою з фашистами.

“ривожне становище склалос€ навколо Ћ. Ћандау. ѕогромники науки ще в 1931 р. називали його неприхованим ворогом.  оли почалис€ масов≥ арешти вчених, ѕ.  апица уберезн≥ 1937 р. запросив Ћ. Ћандау до ћоскви в ≤нститут ф≥зичних проблем, €кий в≥н очолив. ≤ все-таки його за арештували, звинувативши в неймов≥рному Ч шпигунств≥ на користь фашистськоњ Ќ≥меччини, й в≥дпрацьованими методами примусили п≥дписатис€ п≥д цим. «авд€ки над≠звичайним зусилл€м вчених, насамперед ѕ.  апиц≥, вдало≠с€ вр€тувати житт€ вченого, €кий незабаром став одним з найвидатн≥ших ф≥зик≥в св≥ту.

ѕ≥д час дискус≥њ з питань ≥сторичноњ науки ще у 1923 р. були п≥ддан≥ упереджен≥й критиц≥ €к немарксистськ≥ й нац≥онал≥стичн≥ прац≥ ћ. яворського. јвтора усунули з ус≥х посад, виключили з парт≥њ, позбавили членства в обох ака≠дем≥€х, а в 1937 р. кинули до в'€зниц≥, де в≥н ≥ загинув.

 

ѕроцес украњн≥зац≥њ припинивс€ раптово на початку 1933 р. п≥сл€ прибутт€ на ”крањну особистого представни≠ка —тал≥на ѕ. ѕостишева Ч озброЇного диктаторськими повноваженн€ми секретар€ ÷  ¬ ѕ(б). –азом з ним з оновленою командою ƒѕ” прибув ¬. Ѕалицький. ”продовж 1933 р. з –ос≥њ в ”крањну було переведено багатьох в≥дпов≥≠дальних прац≥вник≥в украњнськоњ нац≥ональност≥. —п≥льними зусилл€ми вони потопили украњн≥зац≥ю в кров≥, задушили в муках штучного голоду.

ѕроте пол≥тичн≥ репрес≥њ були в ”крањн≥ ≥ в 20-х pp. —тавленн€ —тал≥на до пол≥тики Ђукрањн≥зац≥њї з самого по≠чатку њњ проведенн€ було негативне, адже вона стимулюва≠ла нац≥ональну самосв≥дом≥сть украњнського народу, ≥ отже, його прагненн€ реального суверен≥тету. ¬ к≥нц≥ 20-х pp. почалас€ ц≥леспр€мована боротьба проти кадр≥в украњнськоњ нац≥ональноњ ≥нтел≥генц≥њ, насл≥дком €коњ стало викритт€ так званого Ђнац≥онального ухилуї в  ѕ(б)”, розгром м≥ф≥ч≠них Ђ”крањнського нац≥онального центруї, Ђѕольськоњ орга≠н≥зац≥њ в≥йськовоњї, ЂЅлоку украњнських нац≥онал≥стичних парт≥йї, Ђ¬сеукрањнського боротьбистського центруї, Ђ“роцьк≥стсько-нац≥онал≥стичного блокуї та ≥нших. ќсобливий склад ¬ерховного суду ”–—– 19 кв≥тн€ 1930 р. вин≥с вирок у справ≥ —п≥лки визволенн€ ”крањни (—¬”), трактованоњ €к контрреволюц≥йна орган≥зац≥€. ÷ей вирок був остаточний ≥ оскарженню не п≥дл€гав: 45 д≥€ч≥в украњнськоњ культури, з-пом≥ж €ких 2 академ≥ки Ч —ерг≥й ™фремов, ћихайло —лабченко, 11 професор≥в, в т. ч. …. √ермайзе, ќ. „ерн€х≥вський, ¬. √анцов, письменники Ч Ћ. —тарицька-„ерн€х≥вська, ћ. ≤вченко, науковц≥ ¬сеукрањнськоњ јкадем≥њ наук (¬”јЌ), викладач≥ вуз≥в, учител≥, юристи, св€щеники, сту≠денти, звинуватили в приналежност≥ до —¬”. —мертного вироку не оголосили н≥кому, але вс≥х звинувачених нав≥чно накрили хвил≥ п≥зн≥ших репрес≥й. ќдин ≥з сл≥дчих у справ≥ —¬” Ѕрук цин≥чно за€вив: ЂЌам треба украњнську ≥нтел≥≠генц≥ю поставити на кол≥на.  оли не поставимо Ч перестр≥≠л€Їмої. —тал≥нським катам вдалос€ виконати це завдан≠н€. “раг≥чною була дол€ украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ. —к≥льки вчител≥в, л≥кар≥в, ≥нженер≥в, науковц≥в, найкращих ≥нтелек≠туальних сил ”крањни, нос≥њв справжнього њњ духовного в≥дродженн€ загинуло в тюрмах ≥ концтаборах! „≥льне м≥сце в ц≥й траурн≥й шеренз≥ пос≥дали письменники.

” 1932 р. постановою ÷  ¬ ѕ(б) було л≥кв≥довано чис≠ленн≥ л≥тературн≥ групи, а 12 червн€ 1934 р. створено —п≥лку письменник≥в ”крањни. “ак легше було керувати Ђнеслухн€≠нимиї л≥тераторами, контролювати л≥тературний процес. ” тому ж роц≥ письменники подали понад 400 за€в з прохан≠н€м зарахувати до —ѕ”, але прийн€ли близько 200. ≤з 193 член≥в —ѕ” прот€гом наступних трьох-чотирьох рок≥в репре≠сували 97. —еред них: ћикола «еров, ¬асиль Ѕобинський, ћикола ¬ороний, Ћесь √ом≥н, ќлесь ƒосв≥тн≥й, ћирослав ≤рчан, ћикола  ул≥ш... –епрес≥њ п≥др≥зали крила молод≥й укра≠њнськ≥й л≥тератур≥ ≥ знекровили њњ. —аме про цих людей гово≠р€ть, що вони символ≥зують Ђрозстр≥л€не в≥дродженн€ї.

Ѕули репресован≥ д≥€ч≥ украњнського мистецтва: теат≠ральний режисер Ћесь  урбас, засновник украњнськоњ рад€нськоњ школи монументального мистецтва ћ. Ѕойчук та ≥нш≥. ”мови культу особи деформували талант тих д≥€ч≥в л≥тера тури та мистецтва, €ких не зачепили репрес≥њ. Ќа противагу ≥сторичн≥й д≥йсност≥ вони в своњх творах прославл€ли —тал≥на та його оточенн€, њхн≥ д≥€нн€. ÷е було насл≥дком атмосфери страху, €ку влада насаджувала у сусп≥льств≥. —трах мимовол≥ ставав складовою частиною св≥домост≥ багатьох людей.

Ѕезп≥дставн≥ репрес≥њ, що на рубеж≥ 20Ч30-х pp. про≠йшлис€ злов≥сною хвилею по дол≥ багатьох людей, були лише своЇр≥дною прелюд≥Їю до 1937 p., €кий залишивс€ у пам'€≠т≥ народу г≥рким ≥ траг≥чним символом жахливих злочин≥в.

ћасова кампан≥€ репрес≥й почалас€ п≥сл€ вбивства —.  ≥≠рова 1 грудн€ 1934 р. ∆ертвами њњ стали парт≥йн≥ й дер≠жавн≥ д≥€ч≥, члени ÷  парт≥њ, лен≥нськ≥ соратники.

—еред перших потрапив п≥д колесо репрес≥й в ”крањн≥ ё.  оцюбинський, заарештований у лютому 1935 р. ≥ роз≠стр≥л€ний у 1937 р. «а приналежн≥сть до м≥ф≥чного Ђантирад€нського украњнського нац≥онального центруї засудили до 10 рок≥в ув'€зненн€ й незабаром розстр≥л€ли ¬. «атонського. ¬≥н, €к голова л≥чильноњ ком≥с≥њ, знав правду про результати вибор≥в ÷  ¬ ѕ(б) на XVII з'њзд≥ парт≥њ, про те, що проти —тал≥на було подано не 3, €к оф≥ц≥йно значилос€, а 292 голоси.

” 1937 р. стратили одного з орган≥затор≥в  омпарт≥њ ”крањни ≈.  в≥р≥нга. “ого ж таки року за загадкових обста≠вин загинув √олова –аднаркому ”крањни ѕ. Ћюбченко. ” 1939 р. розстр≥л€ли колишнього голову –ади Ќародних  ом≥сар≥в ”–—– ¬.„убар€. Ѕуло фактично розгромлено ÷   ѕ(б)”: з 11 член≥в ѕол≥тбюро загинуло 10, з 5 кандидат≥в у члени ѕол≥тбюро Ч 4. –епресували вс≥х член≥в ќргбюро.

—трашного удару завдали ≥ по в≥йськових кадрах. «ок≠рема, повн≥стю знищили штаб  ињвського в≥йськового округу, €кий очолював …. як≥р. —тал≥нськ≥ репрес≥њ не т≥льки в≥д≠торгнули в≥д сусп≥льства тих, кого було знищено, а й пон≥≠вечили долю член≥в њхн≥х с≥мей, затаврованих €к Ђчлени с≥мей ворог≥в народуї з ус≥ма насл≥дками. —тал≥нське свав≥л≠л€ розбещувало тих, кого обминула траг≥чна дол€. √инули ≥деали чест≥, сов≥ст≥, добра, заохочувалис€ нег≥дницьк≥ д≥€н≠н€, доноси та наклепи.


 урс лекц≥й





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 611 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

„тобы получилс€ студенческий борщ, его нужно варить также как и домашний, только без м€са и развести водой 1:10 © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2235 - | 2111 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.035 с.