Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ƒерусиф≥кац≥€ в ”—–– та њњ особливост≥




” ставленн≥ б≥льшовик≥в до нац≥ональних проблем п≥д час √ромад€нськоњ в≥йни в≥дбулас€ своЇр≥дна еволюц≥€. ” лютому 1919 р. голова –аднаркому ”кра≠њни X. –аковський, виступаючи на сес≥њ  ињвськоњ м≥ськоњ ради, стверджував: Ђƒекретуванн€ украњнськоњ мови €к мови державноњ Ї реакц≥йним, н≥кому не потр≥бним заходомї. јле через чотири роки в≥н р≥зко критикував другого се≠кретар€ ÷   ѕ(б)” ƒ. 3. Ћебед€ за ≥гноруванн€ украњнськоњ мови та культури. ѕрагненн€ б≥льшовик≥в завоювати дов≥ру украњнських мас ≥ нац≥ональноњ ≥нте≠л≥генц≥њ знайшло своЇ в≥дображенн€ в резолюц≥њ VIII ¬серос≥йськоњ парт≥йноњ конференц≥њ Ђѕро рад€нську владу на ”крањн≥ї, де йшлос€ про обов'€зок член≥в – ѕ(б) д≥йсно гарантувати право труд€щих учитис€ й розмовл€ти в рад€нських установах р≥дною мовою. Ќе дивно, що тепер X. –аковський змушений був чес≠но визнати: Ђякщо село не з нами, то провина не за селом, а за намиї. ” березн≥ 1920 p., будучи фактично нам≥сником ¬. Ћен≥на в ”крањн≥, в≥н ≥н≥ц≥ював так≥ за≠вданн€, €к створенн€ нац≥онального пролетар≥ату, украњн≥зац≥€ шк≥льноњ осв≥ти, орган≥зац≥€ ÷ентральноњ школи червоних старшин, де навчанн€ проводилос€ украњнською мовою, формуванн€ украњн≥зованих в≥йськових частин.

¬ умовах ≥снуванн€ майже ц≥лком украњнського села (серед нац≥ональних меншин сел€нськими за своЇю природою лишалис€ також молдавани, н≥мц≥, болгари, греки, б≥лоруси, на в≥дм≥ну в≥д рос≥€н та Їврењв) ≥ зрусиф≥кованих м≥ст (у семи губернських центрах ”крањни, кр≥м ѕод≥лл€ та ¬олин≥, проживало лише 14 % украњнц≥в, зате 35 % Їврењв ≥ 44 % рос≥€н) навернути до комун≥зму сел€нство означало: донести до нього комун≥стичн≥ ≥дењ украњнською мовою. ’арактерно, що нав≥ть украњнськ≥ есери з березн€ 1919 р. вимагали не украњн≥зац≥њ м≥ст, а створен≠н€ культурно-нац≥ональних установ на сел≥ ≥ в≥дпов≥дноњ шк≥льноњ пол≥тики.

ѕопул€рний у 1917Ч1920 pp. серед нац≥онально-демократичних сил тер≠м≥н Ђукрањн≥зац≥€ї п≥сл€ Ђзавоюванн€ ”крањни б≥льшовикамиї (вираз, застосо≠ваний ¬. Ћен≥ним навесн≥ 1919 р.) мав такий сенс: формуванн€ нац≥онального за складом адм≥н≥стративного апарату, котрий би безумовно п≥дкор€вс€ мос≠ковському центру, ≥ вимушене ослабленн€ контролю за етн≥чно-культурними процесами. –≥шенн€ ÷  – ѕ(б) 1919 р. Ђѕро рад€нську владу на ”крањн≥ї, €ке вимагало лише толерантного ставленн€ до Ђнац≥онал≥стичних тенденц≥йї, що спостер≥галис€ Ђсеред в≥дсталоњ частини украњнських масї, ви€вилос€ не≠достатн≥м. јдже дл€ в≥дновленн€ Їдност≥ крањни у форм≥ –ад€нського —оюзу знадобилос€ наданн€ певноњ компенсац≥њ республ≥кам у вигл€д≥ рад€низованоњ ≥дењ культурно-етн≥чноњ автоном≥њ.  р≥м того, за час≥в диктатури б≥льшовицькоњ парт≥њ сам х≥д етн≥чно-культурного в≥дродженн€ в≥дкривав можлив≥сть посту≠повоњ б≥льшовизац≥њ сфери осв≥ти (вчител≥ республ≥ки перейшли на платформу рад€нськоњ влади в 1923Ч1924 pp.), науки ≥ культури, вихованн€ Ђновоњ лю≠диниї, ви€вленн€ нац≥онально Ђзанадто заангажованихї громад€н з метою њх подальшоњ ≥зол€ц≥њ в≥д сусп≥льства.

ѕроте в ситуац≥њ, що склалас€ в 20-х pp., ≥шлос€ фактично не про украњ≠н≥зац≥ю, а насамперед про дерусиф≥кац≥ю, јдже навесн≥ 1919 р. в ”—–– на все украњнське населенн€ припадало 10,8 % середн≥х шк≥л, зате було 84,7 % рос≥й≠ських. —еред 5 тис. професор≥в украњнц≥ складали жалюг≥дну менш≥сть Ч п≥вв≥дсотка. ” склад≥  ѕ(б)”, не без п≥дстав охрещеноњ ћ. Ѕухар≥ним ≥ √. «≥нов'Ївим рос≥йсько-Їврейською, в 1923 р. лише 11 % комун≥ст≥в волод≥ли украњнською мовою. ƒо кер≥вноњ верх≥вки ƒѕ” ”крањни в с≥чн≥ 1923 р. входило 18 ос≥б, але т≥льки двоЇ з них були украњнц€ми, до того ж обрус≥лими. ≤ не випадково у кв≥тн≥ цього року заступник √олови ур€ду ”—–– ћ. ‘рунзе занепокоЇно гово≠рив: може статис€ так, що роб≥тники ≥ сел€ни республ≥ки не будуть розум≥ти одне одного через р≥зницю в мов≥ та культур≥.

ўе до схваленн€ XII з'њздом – ѕ(б) ≥ IV нарадою з нац≥ональних питань ≥дењ …. —тал≥на про Ђкорен≥зац≥юї, тобто Ђнац≥онал≥зац≥ю державних ≥ парт≥й≠них установ в республ≥ках та област€хї, кер≥вництво ”—–– у вересн≥ 1920 р. увалило закон про обов'€зкове вивченн€ в школах украњнськоњ мови, ≥стор≥њ та географ≥њ ”крањни. „ерез два роки пленум ÷   ѕ(б)” зробив спробу конкре≠тизувати завданн€, зазначивши, що необх≥дно Ђрад€низуватиї народну школу, боротис€ з≥ штучною украњн≥зац≥Їю та русиф≥кац≥Їю, але ц€ вказ≥вка дещо за≠плутала виконавц≥в.

Ђ орен≥зац≥€ї насправд≥ мала виключно пол≥тико-аг≥тац≥йну мету, ≥ н≥€к не торкалас€ культурно-просв≥тницького аспекту, €кий допускавс€ лише €к необх≥дне зло. –ац≥ональн≥ ≥нтереси зм≥цненн€ економ≥чних зв'€зк≥в м≥ж рес≠публ≥ками, пануванн€ ≥нтернац≥ональноњ парадигми1, комплексу Ђстаршого братаї, вдалий виб≥р рос≥йськоњ мови €к м≥жнац≥онального засобу сп≥лкуванн€, нарешт≥, питанн€ особистоњ кар'Їри прир≥кали Ђкорен≥зац≥юї в етнокультурно≠му план≥ на певну декоративн≥сть. ѕарадигма Ч тут: приклад концепц≥њ або теоретичного п≥дходу.

 оли ж прихильники ≥нтенсивного розвитку украњнськоњ культури й нац≥онального самов≥дчутт€ посилили свою д≥€льн≥сть, њх стали сприймати €к адепт≥в нац≥онал≥стичних тенденц≥й. ” циркул€рному лист≥ ќƒѕ” ”—–– в≥д 4 вересн€ 1926 р. на п≥дстав≥ агентурних донесень ствер≠джувалос€, що украњнська ≥нтел≥генц≥€ усп≥шно виховуЇ с≥льське населенн€, особливо молодь, у дус≥ ненавист≥ до ћоскви та до дос€гнень рад€нського ладу, аг≥туЇ за справжн≥й державний суверен≥тет. Ќасл≥дки такого висновку у€вити неважко.

ƒо грудн€ 1922 р. навчанн€ в школах ¬олинськоњ, ѕод≥льськоњ, ѕолтав≠ськоњ губерн≥й, у селах  ињвщини без будь-€ких вказ≥вок зверху велос€ украњн≠ською мовою, в ≥нших рег≥онах Ч рос≥йською або двома мовами паралельно. —л≥д зазначити й таке: до початку 1919 р. гетьманська адм≥н≥страц≥€ дерусиф≥кувала 5400 початкових шк≥л (понад чверть загальноњ к≥лькост≥), частково украњн≥зувала 262 вищ≥ початков≥ (74%), а також 55 г≥мназ≥й. «азвичай умови навчанн€ в школах були дуже важк≥. ’оча 30 липн€ 1924 р. зг≥дно з наказом Ќаркомату осв≥ти у класах початковоњ школи мало бути не б≥льше 40 учн≥в, але насправд≥ в багатьох школах к≥льк≥сть њх с€гала 55Ч60. јдже гостро не виста≠чало прим≥щень, учител≥в; навчальний р≥к тривав не 224 дн≥, а в м≥стах Ч 180, у селах Ч десь 154 дн≥, бо б≥льш≥сть д≥тей допомагала батькам.

„ерез три м≥с€ц≥ п≥сл€ завершенн€ роботи XII з'њзду – ѕ(б), 27 липн€ 1923 p., вийшов декрет –аднаркому ”крањни Ђѕро заходи украњн≥зац≥њ навчаль≠но-виховних ≥ культурно-осв≥тн≥х установї. Ќа його баз≥ було розроблено за≠ходи щодо забезпеченн€ р≥вноправност≥ мов ≥ спри€нн€ розвитков≥ украњнськоњ мови. ’оча вони передбачали виконанн€ завдань украњн≥зац≥њ прот€гом року ≥ м≥стили вказ≥вку про заборону брати на кер≥вну роботу ос≥б, €к≥ не оволод≥ли украњнською мовою, перший секретар ÷   ѕ(б)” (з березн€ 1925 р. Ч √е≠неральний секретар) ≈.  в≥ринг майже два роки гальмував процес дерусиф≥кац≥њ. Ћише п≥сл€ прибутт€ до ”—–– Ћ.  агановича, €кий зам≥нив  в≥ринга, пленум ÷   ѕ(б)” терм≥ново створив у кв≥тн≥ 1925 р. ком≥с≥ю з украњн≥зац≥њ. ÷е р≥шенн€ 30 кв≥тн€ продублював ¬”÷¬ , сформувавши ¬сеукрањнську ÷ен≠тральну ком≥с≥ю з украњн≥зац≥њ рад€нського апарату (голова Ч ¬. „убар) ≥ видав гр≥зну постанову Ђѕро заходи терм≥нового проведенн€ повноњ украњн≥зац≥њ ра≠д€нського апаратуї. јле спроби форсованого зд≥йсненн€ фактично дерусиф≥кац≥њ зустр≥ли оп≥р €к парт≥йно-рад€нськоњ номенклатури, так ≥ значноњ частини населенн€.  ер≥вництво в ћоскв≥ по-р≥зному реагувало на труднощ≥, пов'€зан≥ з проведенн€м нац≥ональноњ пол≥тики. …. —тал≥н, приховуючи своњ справжн≥ думки, вимагав Ђподолати ≥рон≥ю та скептицизм у питанн≥ украњнськоњ культу≠риї, тод≥ €к √. «инов'Їв був значно в≥дверт≥шим: украњн≥зац≥€, стверджував в≥н, Ђб'Ї по наш≥й л≥н≥њ стосовно даного питанн€, допомагаЇ петлюр≥вщин≥ї. √ене≠ральний секретар ÷   ѕ(б)” Ћ.  аганович наполегливо виконував вказ≥вки …. —тал≥на, хоча дл€ нього не мало особливого значенн€, що саме впроваджу≠вати Ч русиф≥кац≥ю чи украњн≥зац≥ю.

—творен≥ дл€ державних службовц≥в три- та чотирим≥с€чн≥ курси з вивчен≠н€ украњнськоњ мови в б≥льшост≥ м≥ст функц≥онували формально, хоч слухачам ≥ загрожувало зв≥льненн€ з роботи, €кщо на випускному екзамен≥ вони отри≠мають незадов≥льну оц≥нку. Ѕагато хто з них в≥дв≥дували зан€тт€ спорадично, сп≥лкувалис€ м≥ж собою, €к правило, рос≥йською мовою або так званим Ђсур≠жикомї, допов≥д≥ найчаст≥ше виголошувалис€ теж рос≥йською. Ќаприклад, в јртем≥вську з 8323 службовц≥в р≥зного рангу 3680, тобто 44,2 %, зовс≥м не в≥дв≥дували зан€ть, а 796 були зв≥льнен≥ в≥д них, хоча волод≥ли украњнською мовою дуже погано. Ќе вистачало вчител≥в, оск≥льки в 1921Ч1923 pp. учитель≠ський корпус ”крањни зменшивс€ майже вдв≥ч≥ Ч з 85 до 45 тис. ос≥б. Ќестача п≥дручник≥в, словник≥в, в≥дсутн≥сть украњнськоњ терм≥нолог≥њ весь час були бо≠лючими моментами украњн≥зац≥њ. √олова ”крбюро ¬серос≥йськоњ ÷ентральноњ –ади профсп≥лок навесн≥ 1923 р. вагавс€, чи можна поставити на обговоренн€ з'њзду профес≥йних сп≥лок питанн€ украњн≥зац≥њ, побоюючись, що делегати його провал€ть. ƒл€ багатьох чиновник≥в (Ђсовбур≥вї, €к њх називало населенн€, тобто Ђсоветских буржуевї) украњн≥зац≥€ була лише м≥м≥кр≥Їю, викрутасом, не≠серйозним кон'юнктурним заходом. Ќарком осв≥ти ”крањни ќ. Ўумський у 1926 р. так схарактеризував стан справ: Ђ“емп украњн≥зац≥њ нашоњ парт≥њ Ї темп чумацького обозу пор≥вн€но з експресом розвитку украњнськоњ культуриї.

 

≤ справд≥, з 1898 в≥дпов≥дальних прац≥вник≥в  ѕ(б)” т≥льки 345 вважали себе украњнц€ми ≥ добре волод≥ли р≥дною мовою.  редитн≥ установи не приймали вексел≥в украњнською мовою без перекладу рос≥йською. ” цьому в≥дношенн≥ досить характерною Ї дол€ украњнського правопису. ўе в травн≥ 1919 р. ”крањнська јкадем≥€ наук схвалила ЂЌайголовн≥ш≥ правила украњнського правописуї. ¬они були надрукован≥ у 1920 p., але т≥льки через ш≥сть рок≥в њх винесли на обговоренн€. Ќаступного року правила схвалила ¬сеукрањнська правописна ко≠м≥с≥€, але њњ голова Ч украњножер ј. ’вил€ назвав њх нац≥онал≥стичними. Ќарешт≥ 26 кв≥тн€ 1933 р. в≥н поховав ц≥ правила остаточно, углед≥вши в них штучну в≥д≥рван≥сть в≥д рос≥й≠ськоњ мови. —тавши заступником наркома осв≥ти, ј. ’вил€ постановою ЂЌац≥онал≥стична небезпека на мовному фронт≥ й боротьба проти нењї унеможливив реал≥зац≥ю цих правил.

 

÷≥каво, що так≥ гасла, €к Ђукрањн≥зац≥€ї ≥ Ђборотьба з украњнським буржу≠азним нац≥онал≥змомї були двома сторонами Їдиноњ пол≥тики. ѕаралельно дерусиф≥кац≥њ в≥дбувалас€ пролетаризац≥€ навчанн€, а це ускладнювало соц≥альну тканину сусп≥льства, призводило до пересл≥дуванн€ педагог≥в дореволюц≥йно≠го часу. ѕроцв≥тало спрощенн€ складних проблем, нап≥восв≥чен≥сть, хрон≥чно не вистачало кошт≥в на культурно-осв≥тню роботу. ”край пов≥льно проходила украњн≥зац≥€ в комсомол≥ ”крањни, де на 1 травн€ 1924 р. нал≥чувалос€: укра≠њнц≥в Ч 21,1 %, рос≥€н Ч 10,5 %, Їврењв Ч 65,8 %, представник≥в ≥нших етно≠с≥в Ч 2,6 %. Ќе краще просувалас€ справа ≥ в дислокованих на територ≥њ ”—–– в≥йськових частинах, особливо серед командного складу. ѕричина тут теж була на поверхн≥: ≥з 42 начдив≥в ≥ в≥йськових ком≥сар≥в лише двоЇ були украњнц€ми, 21 Ч рос≥€нами, 10 Ч Ївре€ми, 9 Ч латишами, а в штаб≥ ”крањнського в≥йсько≠вого округу з 246 прац≥вник≥в нал≥чувалос€ т≥льки шестеро украњнц≥в.

 

” 1924 р. 66 в≥домих д≥€ч≥в украњнськоњ ем≥грац≥њ схвалили украњн≥зац≥ю, за€вивши у зв'€зку з цим про ло€льне ставленн€ до рад€нськоњ влади. ѕовернувс€ на Ѕатьк≥вщину ≥ ћ. √рушевський, упевнившись, що за його житт€ новоњ революц≥њ не буде, а тому тре≠ба формувати св≥дом≥сть украњнського народу за допомогою ≥стор≥њ. Ќаприк≥нц≥ грудн€ 1923 р. в≥н одержав гарант≥йного листа в≥д презид≥њ ¬”÷¬  про неприпустим≥сть його пересл≥дуванн€ будь-коли, а також Ђохоронну грамотуї за п≥дписами ¬. „убар€ та ¬. Ѕалицького з об≥ц€нкою не робити в нього обшук≥в, не пересл≥дувати й не заарештовувати. ≤сторик не знав, звичайно, що вс≥ його розмови, приватн≥ листи, знайомства контролюва≠лис€ чек≥стами. ј з 1928 р. ƒѕ” почало Ђстворюватиї у€вн≥ контрреволюц≥йн≥ орган≥зац≥њ, ≥ через ш≥сть рок≥в черга д≥йшла до ћ. √рушевського, коли зг≥дно з операц≥Їю Ђ™зуњтиї в 1934 р. планувавс€ ще один суд (п≥сл€ в≥домого процесу Ђ45ї в ’арков≥ 1929 р.) над ним самим, його братом ќлександром та ™. ѕатоном. Ќа перешкод≥ процесу стала дещо загад≠кова смерть ћ. √рушевського, у €к≥й безп≥дставно звинувачували чек≥ст≥в.

 

Ќайактивн≥ше проходила украњн≥зац≥€ в галуз≥ початковоњ осв≥ти; багато р≥≠шень були непродуманими, задоволенн€ культурних запит≥в перетворилос€ на Ђпромиванн€ мозкуї, л≥кв≥дац≥ю нац≥ональних традиц≥й, перемоги в де€ких губер≠н≥€х Ђсуржикуї. ¬одночас не можна заперечити, що завд€ки зусилл€м украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ, нац≥онал-комун≥ст≥в ќ. Ўумського, ћ. —крипника, ћ. ’вильового та ≥нших у республ≥ц≥ спостер≥гавс€ справжн≥й розкв≥т нац≥ональноњ культури, процес украњн≥зац≥њ м≥ст. ѕрогрес у ц≥й справ≥ засв≥дчують ≥ к≥льк≥сн≥ показники: до осен≥ 1927 р. на украњнську мову навчанн€ перейшла чверть ¬Ќ«, близько половини техн≥кум≥в, 80 % пер≥одичних видань стали Ђукрањномовнимиї, понад 92 % першокласник≥в починали навчанн€ в украњнських класах. ” 1931 р. 79 % п≥дручник≥в дл€ ¬Ќ« видавалис€ украњнською мовою.

 

” цей пер≥од нав≥ть Ђаг≥татор-горланї ¬. ћа€ковський писав:

√оворю себе: товарищ москаль! Ќа ”краину зубы не скаль.

–азучите эту мову на знаменах, лексиконах алых,

Ёта мова величава и проста: Ђ„уЇш сурми заграли, „ас розплати наставї.

 

јле надто пом≥тною була нер≥вном≥рн≥сть р≥вн€ дерусиф≥кац≥њ в р≥зних ре≠г≥онах, галуз€х, типах осв≥тн≥х установ. якщо повн≥стю украњн≥зувалис€ ’ер≠сонський ≥ ћиколањвський ≥нститути народноњ осв≥ти, 43 педтехн≥куми, то ’арк≥вський мед≥нститут Ч лише на 9,7 %, фармтехн≥кум Ч на 2,6 %. ћожна продовжити так≥ пор≥вн€нн€: педтехн≥куми забезпечувалис€ л≥тературою укра≠њнською мовою на 60 %, а медичн≥ й с≥льськогосподарськ≥ вузи Ч ледве на чверть в≥д потреби.

ƒосить гострою була проблема кадр≥в. Ќамагаючись њњ розв'€зати, Ќарко≠мат осв≥ти влаштував на роботу в школах рад€нськоњ ”крањни 1500 галицьких педагог≥в. ” свою чергу, Ќаркомат охорони здоров'€ мав под≥бн≥ плани щодо медичних прац≥вник≥в «ах≥дноњ ”крањни, а ¬ища рада народного господарства пропонувала перекинути зв≥дти ≥нженер≥в.

–еальн≥ зм≥ни сталис€ й на т≥й територ≥њ —лобожанщини, де компактно проживало украњнське населенн€, але в адм≥н≥стративних межах –ос≥њ Ч у  ур≠ськ≥й, ¬оронезьк≥й та Ѕр€нськ≥й губерн≥€х. ” 1927 р. тут функц≥онували в≥с≥м украњнських педтехн≥кум≥в, ¬оронезький ун≥верситет готував вчител≥в украњн≠ськоњ мови й л≥тератури, у трьох техн≥кумах ввели украњнознавство, до 1932 р. 13 районних газет виходили украњнською мовою. ¬ цих рег≥онах планувалос€ дерусиф≥кувати 26 район≥в з переважно украњнським населенн€м. Ќе в≥дста≠вала й  убань: до 1930 р. тут в≥дкрили 240 украњнських шк≥л, украњнський пед≥нститут, два педтехн≥куми, украњнськ≥ в≥дд≥ленн€ в с≥льськогосподарському ≥нститут≥ та на робфац≥. ќднак на ƒону ≥  убан≥ рос≥йськ≥ школи були пере≠повнен≥, а в украњнських спостер≥гавс€ недоб≥р учн≥в. ѕрофесура  убан≥ роз≠робл€ла в 1927Ч1928 pp. €кусь вигадану Ђкубанську мовуї зам≥сть, €к вони говорили, Ђчужоњ украњнськоњї.

≤з 1924 р. в ”крањн≥ почалос€ формуванн€ нац≥ональних район≥в, с≥льрад, колгосп≥в. ¬они створювалис€ на баз≥ нац≥ональних меншин з метою актив≥зу≠вати в њхньому середовищ≥ класову боротьбу, спонукати ѕольщу ввести автоно≠м≥ю дл€ украњнц≥в ≥ б≥лорус≥в. ѕроте виникненн€ таких нац≥ональних утворень в ”—–– лише посилило м≥жнац≥ональну ворожнечу, оск≥льки представники ≥нших етнос≥в, що залишалис€ в тому чи ≥ншому нац≥ональному район≥, в≥дчували себе тут чужинц€ми. „утки про те, н≥бито украњнц≥в висел€ть, скаж≥мо, з польського нац≥онального району, примушували њх п≥д час перепису безп≥дставно за€вл€ти про своЇ польське походженн€. «'€вилас€ тенденц≥€ до в≥дродженн€ дореволю≠ц≥йних стан≥в: украњнц≥в ≥ рос≥€н вважали сел€нським станом, н≥мц≥в Ч колон≥с≠тами, пол€к≥в Ч двор€нами. ћасове незадоволенн€ украњнц≥в викликав декрет 1925 р. щодо зб≥льшенн€ на 20 % земельних уг≥дь дл€ н≥мецьких господар≥в, €к≥ мали менше 35 га земл≥. “аким чином, комб≥нац≥€ етн≥чност≥ та проблем контро≠лю над територ≥Їю й земельною власн≥стю зумовила загостренн€ нац≥ональних почутт≥в, ч≥тке розр≥зненн€ пон€ть Ђсв≥й Ч чужийї.

ѕевн≥ труднощ≥ виникали, коли обговорювалос€ питанн€ про визнанн€ рос≥йського населенн€ €к нац≥ональноњ меншини в ”крањн≥. —аме на такому р≥шенн≥ напол€гав ћ. —крипник, опонентами €кого виступали ¬. «атонський ≥ √. √ринько. ѕеремогла перша точка зору, тому 1927 р. в ”—–– сформували дев'€ть рос≥йських нац≥ональних район≥в ≥ 222 рос≥йськ≥ с≥льради.  р≥м того, до 1931 р. на ѕ≥вдн≥ республ≥ки ≥ в  риму було створено чотири нац≥ональних Їврейських аграрних райони ≥ 127 Їврейських с≥льрад.

’оча у кв≥тн≥ 1926 р. …. —тал≥н висловлював побоюванн€, що форсована украњн≥зац≥€ може спровокувати €вища антиукрањнського шов≥н≥зму в ƒонбас≥, пленум ÷   ѕ(б)” у червн≥ 1926 р. вир≥шив продовжити твердий курс на украњн≥зац≥ю, включаючи пролетарськ≥ центри та вищ≥ навчальн≥ заклади. ѕролетар≥в, звичайно, не карали за незнанн€ украњнськоњ мови, дл€ них майже не створювали курс≥в з њњ вивченн€. јле на п≥дприЇмствах, де етн≥чн≥ украњнц≥ складали б≥льш≥сть, њх з ус≥х бок≥в оточували украњнською культурою: преса украњнською мовою, в≥дпов≥дного зм≥сту екскурс≥њ, св€та, лекц≥њ. “ак, ≥з червн€ до вересн€ 1929 р. проводивс€ Ђфестиваль украњнськоњ культуриї, нав≥ть неми≠лий б≥льшовикам письменник ћикола ’вильовий три м≥с€ц≥ њздив ≥ндустр≥аль≠ними м≥стами, читав своњ твори ≥ лекц≥њ дл€ ≥нженерно-техн≥чного персоналу про украњнську культуру.

¬одночас майже на вс≥х п≥дприЇмствах ”крањни сп≥лкувалис€ рос≥йською мовою, мало де випускали газети й журнали украњнською мовою, ст≥нн≥вки виходили виключно рос≥йською. ” заводських б≥бл≥отеках п'€ти найб≥льших харк≥вських завод≥в украњнськ≥ книги складали наприк≥нц≥ 20-х рок≥в в≥д 0,4 до « %. «а таких умов передбаченн€ …. —тал≥на, що украњнська мова переможе в ”—–– так само, €к це сталос€ в Ћатв≥њ, „ех≥њ та ”горщин≥, де тр≥умфували нац≥≠ональн≥ мови, попри тривале засилл€ н≥мецькоњ, не могло справдитись. ”же в 1926 р. з 1,5 млн. опитаних украњнц≥в 1,2 млн. назвали р≥дною мовою рос≥йську. ѕереважна б≥льш≥сть роб≥тник≥в в≥дносила рос≥€н ≥ украњнц≥в до одн≥Їњ культур≠ноњ категор≥њ. ”крањна ви€вилась Їдиною з союзних республ≥к, де намагалис€ украњн≥зувати д≥юч≥ в н≥й союзн≥ ≥нституц≥њ. ќднак дебати про те, чи можлива украњн≥зац≥€ цих установ, тривала понад с≥м рок≥в. ѕрактично питанн€ сто€ло по-≥ншому: чи могли вони листуватис€ з ћосквою украњнською мовою. „ерез впертий саботаж рос≥йських чиновник≥в ≥ небажанн€ прац≥вник≥в ≥нших со≠юзних республ≥к сприймати тексти украњнською мовою ’арк≥в змушений був використовувати у в≥дносинах з ними виключно рос≥йську.

≤з плином часу р≥шенн€ нац≥онального питанн€ ≥ проблема дерусиф≥кац≥њ дедал≥ б≥льше суперечили тенденц≥њ до ун≥ф≥кац≥њ нац≥ональних культур в —–—–, ≥де€м так званого пролетарського ≥нтернац≥онал≥зму, перетворенн€ рос≥йськоњ мови на зас≥б м≥жнац≥онального сп≥лкуванн€. ƒедал≥ впливов≥шою ставала дог≠матична формула Ђсоц≥ал≥стичноњ за зм≥стом, нац≥ональноњ за формою культу≠риї. Ќе припин€вс€ й спротив дерусиф≥кац≥њ: у —тал≥нському окруз≥ ƒонбасу з 92 м≥ських шк≥л лише дв≥ були украњнськими, з≥ 190 заводських шк≥л у 1928 р. украњнськими лишилис€ 42. ѕо€снюючи таку пов≥льну украњн≥зац≥ю, кер≥вники звичайно посилалис€ на вказ≥вку генсека ÷  ¬ ѕ(б), €кий зазначив, що Ђне можна украњн≥зувати зверху.., це процес тривалий, стих≥йний, природнийї.

 

—еред значноњ частини сусп≥льства продовжувала дом≥нувати думка про те, що ”крањна насправд≥ Ї частиною –ос≥њ ≥ н≥коли Ђне буде самост≥йною, завжди буде жити за вказ≥в≠ками мат≥нки-–ос≥њї.  ињвськ≥ службовц≥ зухвало за€вл€ли: Ђћи не розум≥Їмо китайськоњ мови!ї Ч маючи на уваз≥, звичайно, украњнську. ѕрофесор ѕ. “олстой з ќдеського ≥нсти≠туту народного господарства називав ренегатами тих викладач≥в, €к≥ читали лекц≥њ укра≠њнською мовою. „имало б≥льшовик≥в вбачали в украњн≥зац≥њ перемогу м≥щанськоњ, реакц≥й≠ноњ культури, аполог≥ю сел€нських кожушк≥в ≥ чоб≥т у дьогт≥.

 

ѕарт≥йн≥ ≥нстанц≥њ, сам Ћ.  аганович пост≥йно нагадували, що в процес≥ украњн≥зац≥њ не припин€Їтьс€ ≥дейна боротьба, причому буржуазно-нац≥онал≥с≠тична ≥деолог≥€, антирад€нська культура за темпами розвитку н≥бито виперед≠жаЇ пролетарську ≥деолог≥ю ≥ рад€нську культуру. ”же з початку 1926 р. почалис€ нападки на найпосл≥довн≥шого прихильника дерусиф≥кац≥њ ≥ справжньоњ суверенност≥ рад€нськоњ ”крањни, особливо при вир≥шенн≥ кадрових питань, наркома осв≥ти ќ. Ўумського. ƒо його пол≥тичного цькуванн€ не в остан≠ню чергу був причетний ћ. —крипник, €кий дом≥гс€ за п≥дтримки …. —тал≥на ≥ Ћ.  агановича переведенн€, а фактично висилки ќ. Ўумського у вересн≥ 1927 р. на роботу до –ос≥њ.  р≥м жупелу Ђшумськ≥змї, €кий верх≥вка парт≥њ трактувала €к Ђнац≥ональний ухилї, з'€вилис€ також Ђхвильовизмї ≥ ЂволобуЇвщинаї. ќстаннЇ €вище особливо нал€кало догматик≥в: в одн≥й з≥ своњх економ≥чних праць 1927 р. 24-р≥чний комун≥ст ћ. ¬олобуЇв-јртемов, не за≠перечуючи парт≥йноњ програми, розгл€дав ”крањну €к ≥сторично сформований народногосподарський орган≥зм, €кий маЇ власн≥ шл€хи прогресу. —пираючись на оф≥ц≥йн≥ дан≥ рад€нськоњ статистики, в≥н показав споживацьке ставленн€ центру до ”крањни, вимагаючи забезпечити за њњ нац≥ональними установами права й можлив≥стю реального, а не формального кер≥вництва економ≥кою республ≥ки, без будь-€ких вин€тк≥в на користь союзних ≥нстанц≥й, л≥кв≥дувати пров≥нц≥йний статус украњнськоњ мови, л≥тератури ≥ культури загалом.

ћ»’ј…Ћќ —»ћќЌќ¬»„ ¬ќЋќЅ”™¬-ј–“≈ћќ¬ (24 с≥чн€ 1903 Ч 20 червн€ 1972) Ч народивс€ в ћиколаЇв≥, зак≥нчив г≥мназ≥ю, екстерном вчивс€ на економ≥чному в≥дд≥л≥ ’арк≥вського ≥н≠ституту профес≥йноњ осв≥ти. „лен  ѕ(б)” з 17-р≥чного в≥ку, працював у ¬≥нниц≥ зав≥дувачем губернським в≥дд≥лом пол≥тичноњ осв≥ти. ≤з 1923 р. працював у ’арков≥, прот€гом 1930Ч 1933 pp. Ч зав≥дувач кафедри пол≥тичноњ економ≥њ ’арк≥вського механ≥чно-машинобуд≥в≠ного техн≥куму. ћав т≥сн≥ стосунки з Ђдисидентамиї того часу: ќ. Ўумським, ћ. ’вильовим, ћ. яловим, у 24 роки став професором. ѕ≥сл€ публ≥кац≥њ в журнал≥ ЂЅ≥льшовик ”крањниї статт≥ Ђƒо проблеми украњнськоњ економ≥киї 8 грудн€ 1933 р. був заарештований. «а виро≠ком суду п≥сл€ 8 травн€ 1934 р. перебував на засланн≥ в  азахстан≥. Ќеодноразово (в 1937, 1941 ≥ 1943 pp.) звертавс€ до влади з проханн€м про реаб≥л≥тац≥ю, тим б≥льше, що п≥д час н≥мецькоњ окупац≥њ за дорученн€м орган≥в Ќ ¬— працював сп≥вроб≥тником профашистськоњ газети Ђ убаньї у  раснодар≥. Ћише 23 серпн€ 1957 р. був реаб≥л≥тований; працював у од≠ному з донецьких ¬Ќ«, згодом перењхав до –остова, де й помер.

 

ўо стосуЇтьс€ ћ. ’вильового, то в≥дродженн€ ”крањни в≥н, так само €к ≥ нарком осв≥ти ќ. Ўумський, вбачав в ор≥Їнтац≥њ на культурн≥ процеси, що в≥дбувалис€ в «ах≥дн≥й ™вроп≥. ¬≥домо гасло ћ. ’вильового: Ђ√еть в≥д ћоскви! ƒайош ™вропу!ї ƒовол≥ ≥рон≥чно висловив≠с€ про тих митц≥в, €к≥ под≥л€ли ц≥ прагненн€, в≥домий поет ћ. –ильський:

“и випив самогону кварту

≤ б≥л€ л≥жка в бруд≥ спиш,

ј десь там голуби, мансарди,

ѕоети, сонце ≥ ѕариж...

 

ѕозиц≥њ активних прихильник≥в украњн≥зац≥њ ≥стотно вплинули на њњ подаль≠шу долю. ƒл€ Ђправов≥рних зверхцентрал≥затор≥вї вона стала синон≥мом сепа≠ратизму й антирад€нщини. јдже проблема украњн≥зац≥њ була т≥сно пов'€зана ≥з розвитком продуктивних сил ”крањни, њњ ≥ндустр≥ал≥зац≥Їю та модерн≥зац≥Їю виробництва. ѕодальше поглибленн€ нац≥ональноњ самосв≥домост≥ могло по≠родити пот€г до економ≥чноњ, а дал≥ й пол≥тичноњ самост≥йност≥.

ѕрихильники самост≥йност≥ д≥йсно були в ”крањн≥, у тому числ≥ й серед частини комун≥ст≥в. ¬они вважали саме титульну нац≥ю державотворчою в ”—––, а рос≥€н Ч лише нац≥ональною меншиною, спов≥дували ≥дењ нац≥онал-комун≥ст≥в. ” њхн≥х листах ≥ запитах лунали вимоги наданн€ ”крањн≥ ширших бюджетних повноважень, права на самост≥йн≥ м≥жнародн≥ зв'€зки, реального, а не на папер≥, зд≥йсненн€ суверенних прав, а не лише можливост≥, до того ж ур≥заноњ, розвивати нац≥ональну культуру ≥ мову. √овор€чи про т€жке житт€ украњнського народу, нац≥онал-комун≥сти обурювалис€, однак, не фактом над≠м≥рноњ експлуатац≥њ труд€щих, а тим, що одержан≥ в ”крањн≥ кошти надход€ть переважно до центру.

Ќезадоволенн€ ћоскви викликали й вимоги украњн≥зац≥њ „ервоноњ јрм≥њ та репресивно-каральних орган≥в в ”крањн≥, у €ких на той час переважали рос≥€ни ≥ Їврењ. Ѕагатьом не подобалис€ зм≥ни характеру виховного процесу в школах. « цього приводу —. ™фремов писав, що Ђшкола тепер плодить вислужуванн€, доноси й пол≥тичну розпусту, кар'Їризм ≥ неск≥нченну слухн€н≥сть. Ўкола до роботи не привчаЇ, думку забиваЇ, прищеплюЇ др≥бне, огидне пол≥тиканство, виховуЇ покол≥нн€, позбавлене ≥деал≥зму ≥ глибоко нев≥гласнеї. —проби ке≠р≥вник≥в юних комун≥ст≥в-скаут≥в уникнути пол≥тизованого навчанн€ прот€≠гом 1921Ч1923 pp. зак≥нчилис€ забороною цих орган≥зац≥й. јналог≥чна дол€ чекала ≥нш≥ непол≥тичн≥ угрупованн€ молод≥,  омун≥стичну юнацьку сп≥лку (ф≥л≥ал боротьбист≥в), а також ”крањнську комун≥стичну юнацьку сп≥лку (д≥€ла до березн€ 1925 p.). ѕраво на монопол≥ю в молод≥жному рус≥ д≥став комсомол, створений в ”крањн≥ у червн≥ 1919 р. ≤з с≥чн€ 1922 р. в≥н т≥сно сп≥впрацював з Ќадзвичайною  ом≥с≥Їю, борючись з Ђантирад€нськими молод≥жними орган≥≠зац≥€миї Ч €к правило, шл€хом репрес≥й.

 

ўе в березн≥ 1924 р. слухач≥ кињвських медичних курс≥в д≥зналис€, що слова “. Ўевченка ЂЌ≥чого кращого немаЇ, €к та€ мати молода€ з своњм дит€точком малимї Ї буржуазними ≥ контрреволюц≥йними. јдже влада намагалас€ в≥д≥рвати д≥тей в≥д Ђм'€кот≥лоњї с≥м'њ, аби перетворити њх на твердокам'€них б≥льшовик≥в. ” оф≥ц≥йн≥й пропаганд≥ та навчальному процес≥ з середини 20-х рок≥в стверджувалос€, що великий поет н≥бито схвалював ≥дею комун≥зму. « його твор≥в викреслювалис€ так≥ вирази, €к Ђне вернетьс€ козаччина, не встануть гетьманиї, Ђкохайтес€, чорнобрив≥, та не з москал€миї, слово ЂЅогї. ¬иданн€ Ђ обзар€ї 1926 р. вражаЇ Ђпокал≥ченимиї поемами Ђ√айдамакиї, Ђ н€жнаї, Ђ авказї та ≥н. ¬ чотирьохгодинному к≥ноф≥льм≥ 1926 р. Ђ“арас Ўевченкої поет вигл€дав перес≥чним рад€нським аг≥татором-демагогом, в еп≥зодах переважала вульгарн≥сть. « серпн€ 1925 р. органи ƒѕ” наказали реЇструвати тих громад€н, €к≥ читали оф≥ц≥йно тод≥ ще не заборонен≥ твори ћ. √рушевського.

—аме тод≥ €к реакц≥€ на ц≥ д≥њ з'€вивс€ горезв≥с≠ний Ђјкаф≥ст ћарксуї:

–адуйс€, о ћарксе, великий чудотворче,

ќ великий св€титель ново€влений,

—воњми словами й д≥лами прославлений!

 

” 1926Ч1930 pp. рад€нська преса закликала контролювати приватне житт€, а демонстрац≥€ любовних сцен у ф≥льмах вважалас€ контрреволюц≥йною пропагандою. ¬важалос€, що так≥ сцени в≥двол≥кають рад€нських людей в≥д виробничих завдань, стають на завад≥ комун≥стич≠ному буд≥вництву. ѕрославл€вс€ Ђрад€нський аскетизмї, обов'€зков≥сть подвиг≥в на трудо≠вому фронт≥, матер≥альна невибаглив≥сть ≥ рад≥сна жертовн≥сть заради перемоги св≥товоњ революц≥њ. «'€вилас€ нова теор≥€ вихованн€ ј. ћакаренка Ч Ђпарадоксальний гуман≥змї. ѕедагог-новатор стверджував: Ђ“ерор Ч це про€в досконалого гуман≥зму, тому що приму≠шуЇ працювати заради перемоги комун≥зму нав≥ть тод≥, коли людина цього не бажаЇї.

 

ќф≥ц≥йного парт≥йного р≥шенн€ щодо припиненн€ дерусиф≥кац≥њ в ”—–– не було, але спрацював механ≥зм гальмуванн€. “ак, з 1926/27 навчального року в≥д складанн€ випускних ≥спит≥в з украњнськоњ мови були зв≥льнен≥ студенти соц≥ально-≥сторичних в≥дд≥лень факультет≥в профес≥йноњ осв≥ти, бо серед них було багато комун≥ст≥в, €к≥ не знали украњнськоњ мови. ” кв≥тн≥ 1928 р. –аднарком, вивчивши стан справ, д≥йшов висновку про в≥дчутне зростанн€ к≥лькост≥ службовц≥в, котр≥ не волод≥ють украњнською мовою. ј п≥дбиваючи п≥дсумки ходу хл≥бозагот≥вель на ѕ≥вн≥чному  авказ≥, –аднарком —–—– ≥ ÷  ¬ ѕ(б) у р≥шенн≥, прийн€тому в грудн≥ 1932 p., зазначали, що украњн≥зац≥€  убан≥ Ч не що ≥нше €к петлюр≥вщина. ѕ≥сл€ цього будь-€ка украњн≥зац≥€ за межами ”кра≠њни припинилась: з 14 грудн€ Ч на  убан≥, з 15-го Ч на територ≥њ ÷ентраль≠ноњ „орноземноњ област≥ –ос≥њ, в  азахстан≥ ≥ на ƒалекому —ход≥. ≤з 1 вересн€ 1933 р. д≥ти украњнц≥в у цих рег≥онах могли в≥дв≥дувати лише рос≥йськ≥ школи. «а ≥н≥ц≥ативою наркома осв≥ти ”крањни ¬. «атонського були зв≥льнен≥ з роботи вс≥ зав≥дувач≥ в≥дд≥л≥в народноњ осв≥ти в районах, 90 % зав≥дувач≥в облоно, 200 прац≥вник≥в Ќаркомату осв≥ти, чотири тис€ч≥ вчител≥в Ч мабуть, за надм≥рну ретельн≥сть у проведенн≥ дерусиф≥кац≥њ. ” грудн≥ 1932 р. п≥д ’арковом чек≥сти розстр≥л€ли понад 200 кобзар≥в разом з њхн≥ми поводир€ми-охоронц€ми. Ќа жаль, нав≥ть апологет духовноњ свободи ћ. ’вильовий Ђвикривавї цих нос≥њв нац≥онального п≥сенного епосу €к Ђзапеклих контрреволюц≥онер≥вї.

Ќарешт≥, в липн≥ 1933 р. з подач≥ головного ≥деолога  ѕ(б)”, колишнього меншовика ≥ таЇмного сп≥вроб≥тника чек≥стських орган≥в ћ. ѕопова було при≠йн€то постанову Ђѕро нац≥онал≥стичн≥ ухили в лавах украњнськоњ парторган≥зац≥њ ≥ про завданн€ боротьби з нимиї. √оловним ворогом парт≥њ на багато рок≥в став Ђукрањнський буржуазний нац≥онал≥змї. ѕроте з 1935 р. розпочалас€ друга хвил€ украњн≥зац≥њ, метою €коњ було виставити парт≥ю посл≥довним борцем за р≥вн≥ права ран≥ше пригноблених народ≥в у колишн≥х царських нап≥вколон≥€х. ƒо парт≥йних ≥ рад€нських орган≥в почали висувати б≥льше етн≥чних украњнц≥в. ѕ≥зн≥ше стало €сно, що поЇднати нагальн≥ потреби украњн≥зац≥њ з б≥льшовиза≠ц≥Їю кадр≥в просто неможливо. “ому в подальшому нав≥ть у риториц≥, а не т≥льки в пол≥тиц≥ з нац≥онального питанн€, бралис€ до уваги виключно ≥нтере≠си кремл≥вських вожд≥в, €к≥ у своњх висловлюванн€х вдавалис€ до лицем≥рства, в≥дпов≥дно до ситуац≥њ на св≥тов≥й арен≥.

” с≥чн≥ 1934 р. в прес≥ йшлос€ вже т≥льки про б≥льшовицьку украњн≥зац≥ю, а з другоњ половини 1937 р. зник нав≥ть ≥ цей терм≥н. ѕ≥д час реорган≥зац≥њ сис≠теми осв≥ти з'€вилис€ нов≥ п≥дручники, €к≥ фальсиф≥кували ≥стор≥ю ”крањни Ч зокрема, Ѕ. ’мельницького називали провокатором, зрадником рос≥йського й украњнського народ≥в. ” 1938 р. викладанн€ рос≥йськоњ мови з 2-го класу ввели в ус≥х украњнських школах (не без втручанн€ ћ. ’рущова). ќднак мережа шк≥л з украњнською мовою навчанн€ залишилась. —каж≥мо, в 1937/38 навчальному роц≥ в них нал≥чувалос€ 4 054 972 учн≥, тод≥ €к у рос≥йських було 590 990, у зм≥шаних рос≥йсько-украњнських Ч 275 065. ѕереважала й украњномовна пре≠са: у 1933 р. лише 10,1 % газет виходили рос≥йською мовою, ≥ нав≥ть у 1940 р. украњнськ≥ виданн€ становили понад 75 %. ѕоказово й те, що з 8 кв≥тн€ 1940 р. рос≥йську мову в украњнських початкових школах стали вивчати з 4-го, а не з 2-го класу. ƒо реч≥, на XV з'њзд≥  ѕ(б)” 1940 р. терм≥ни Ђкорен≥зац≥€ї чи Ђукрањн≥зац≥€ї вже не вживались. ѕодальше р≥зке пад≥нн€ числа шк≥л з укра≠њнською мовою викладанн€ й посилена деукрањн≥зац≥€ сталис€ через 30 рок≥в п≥сл€ завершенн€ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни.


 ульчицький

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 455 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—ложнее всего начать действовать, все остальное зависит только от упорства. © јмели€ Ёрхарт
==> читать все изречени€...

1989 - | 1893 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.033 с.