Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


—усп≥льно-пол≥тичне та культурне житт€ в ”крањн≥. Ќац≥онально-культурне в≥дродженн€




—усп≥льно-пол≥тичне житт€ в ”крањнськ≥й республ≥ц≥ було складним ≥ суперечливим. ѕроголошена в насл≥док жовтневого б≥льшовицького перевороту диктатура пролетар≥ату зд≥йснювалас€ через в≥дпов≥дну систему, що включала в себе два види орган≥зац≥й: державн≥ та добров≥льн≥ громадсько-сусп≥льн≥. ƒо державних в≥дносилис€ –ади, на сел≥ вели роботу комнезами, €к державна орган≥зац≥€ д≥€ла ≥  ѕ(б)”. якщо говорити про добров≥льн≥ ≥ масов≥ громадсько-сусп≥льн≥ орган≥зац≥њ, то њх к≥льк≥сть у 20-≥ роки була значною. «а характером своЇњ д≥€льност≥ вони були р≥зн≥: профес≥йн≥, науков≥, ≥нженерно-техн≥чн≥, молод≥жн≥, ж≥ноч≥, спортивн≥, орган≥зац≥њ „ервоного ’реста, друз≥в д≥тей, старих б≥льшовик≥в, колишн≥х

пол≥ткаторжан ≥ т.п. ¬ 1928 роц≥ нараховувалос€ близько 60 р≥зних орган≥зац≥й.

ƒиктатура пролетар≥ату на середину 20-х рок≥в поступово трансформувалас€ в диктатуру парт≥йно-державноњ верх≥вки ≥ монопол≥ю б≥льшовицькоњ парт≥њ. —права в тому, що на завершальному етап≥ громад€нськоњ в≥йни в ”крањн≥ легально ≥снували ≥ працювали три парт≥њ:

-  ѕ(б)”, що фактично була ф≥л≥алом – ѕ/б в ”крањн≥;

- ”крањнська парт≥€ соц≥ал≥ст≥в-революц≥онер≥в (боротьбисти), €ка сп≥впрацювала з украњнськими б≥льшовиками, а њњ члени входили до –Ќ  ”—––. ќднак у 1920 р. боротьбист≥в змусили самол≥кв≥дуватис€, ≥ в березн≥ вони злилис€ з  ѕ(б)”. —еред л≥дер≥в парт≥њ - ќ. Ўумський, √. √ринько, ѕ. Ћюбченко та ≥н.;

- ”крањнська комун≥стична парт≥€ (укап≥сти). ¬она була створена на початку 1920 року з л≥вого крила ”—ƒ–ѕ, њњ л≥дери виступали за незалежну ”крањну. ” 1924 роц≥ парт≥€ нараховувала в своњх лавах 200 ос≥б, а в 1925 роц≥ Ђсаморозпустилас€ї, частина њњ член≥в вступила до  ѕ(б)”.

“аким чином, легальн≥ парт≥њ були усунут≥ б≥льшовиками з пол≥тичноњ арени ”крањни, а нелегальним оголошена в≥йна, прокотилас€ хвил€ арешт≥в. ѕ≥д тиском б≥льшовик≥в за€вили про саморозпуск орган≥зац≥њњ парт≥й, що д≥€ли в ”крањн≥: в 1921 - Ѕунд, у 1922 - рос≥йська парт≥€ есер≥в, у 1923 -меншовики. ¬ середин≥ 20-х рок≥в пол≥тична влада повн≥стю сконцентрувалас€ в руках б≥льшовицькоњ парт≥њ, а њњ кер≥вна ≥ спр€мовуюча роль в пол≥тичн≥й систем≥ –ад€нського —оюзу була п≥зн≥ше закр≥плена  онституц≥Їю —–—– 1936 року.

ѕарт≥йний монопол≥зм породжував самозаспокоЇн≥сть, догматизм, л≥кв≥довувалис€ можливост≥ дл€ альтернативност≥ в розробц≥ найб≥льш рац≥ональноњ пол≥тики.

« утвердженн€м позиц≥й —тал≥на у ¬ ѕб ≥ в крањн≥ знижуЇтьс€ роль парт≥йних мас, небаченоњ сили набираЇ партапарат, а сама б≥льшовицька парт≥€ перетворюЇтьс€ на €дро командно-адм≥н≥стративноњ системи. ќдночасно падаЇ роль ≥ авторитет –ад. ” самих –адах влада зосереджуЇтьс€ у виконкомах, €к≥ втрачають будь-€ку самост≥йн≥сть ≥ повн≥стю переход€ть п≥д контроль парт≥йних орган≥в.

«меншуЇтьс€ чисельн≥сть добров≥льних орган≥зац≥й, а на початку 30-х рок≥в б≥льш≥сть њх припин€Ї своЇ ≥снуванн€. ¬ той час чисельно зростають орган≥зац≥њ, що входили до системи Ђдиктатури пролетар≥атуї: профсп≥лки, комсомол ≥ кооперативн≥ орган≥зац≥њ, хоча реальна њх роль у державному управл≥нн≥ та громадському житт≥ знижуЇтьс€.

 онцентруючи у своњх руках владу, бюрократично-командна система з самого початку дбала про св≥й захист ≥ створювала дл€ цього систему каральних орган≥в, починаючи з ¬„ , а з 1922 року - ƒѕ”. ÷≥ надзвичайн≥ органи над≥л€лис€ широкими повноваженн€ми ≥ використовувалис€ дл€ усуненн€ й л≥кв≥дац≥њ вс≥х неугодних систем≥ - в≥д њњ пол≥тичних опонент≥в, старих спец≥ал≥ст≥в, що чесно служили народов≥, до в≥дданих –ад€нськ≥й влад≥ б≥льшовик≥в.

Ќа сусп≥льно-пол≥тичне житт€ в ”—–– цього пер≥оду великий вплив мав процес небувалого до цього часу в≥дродженн€ культури украњнського народу.

 

ѕол≥тика корен≥зац≥њ стала принципово важливою складовою культурних процес≥в 20-х рок≥в в ”крањн≥. ¬она була спр€мована на те, щоб надати об'Їднаним в —–—– народам певноњ Ђкультурно-нац≥ональноњ автоном≥њї, тобто реальноњ можливост≥ розвивати свою нац≥ональну культуру ≥ мову. ¬ ”крањн≥ пол≥тика корен≥зац≥њ зд≥йснювалась у форм≥ "украњн≥зац≥њ". ÷≥ ≥дењ покладен≥ в основу р≥шень XII з'њзду – ѕ(б), де були ч≥тко сформульован≥ основн≥ положенн€ пол≥тики корен≥зац≥њ:

♦ п≥дготовка, вихованн€ та висуненн€ на посади кадр≥в кор≥нноњ нац≥ональност≥;

♦ враховуванн€ нац≥ональних чинник≥в при формуванн≥ державного ≥ парт≥йного апарату;

♦ орган≥зац≥€ мереж≥ навчальних заклад≥в ус≥х ступен≥в, заклад≥в культури, газет ≥ журнал≥в, книговидавчоњ справи мовами кор≥нних нац≥ональностей;

♦ глибоке вивченн€ нац≥ональноњ ≥стор≥њ, в≥дродженн€ ≥ розвиток нац≥ональних традиц≥й ≥ культури.

” практичному зд≥йсненн≥ пол≥тики корен≥зац≥њ в ”крањн≥ вид≥л€ютьс€ два аспекти: украњн≥зац≥€ ≥ створенн€ необх≥дних пол≥тичних та економ≥чних умов дл€ розвитку нац≥ональних меншин.

ѕочатком "украњн≥зац≥њ" можна вважати декрет –Ќ  ”—–– в≥д 27 липн€ 1923 року "ѕро заходи в справ≥ украњн≥зац≥њ шк≥льно-виховних ≥ культурно-осв≥тн≥х установ" та декрет ¬”÷¬  ≥ –аднаркому в≥д 1 серпн€ того ж року "ѕро заходи забезпеченн€ р≥вноправност≥ мов ≥ про допомогу розвитку украњнськоњ мови". Ќова пол≥тика не обмежувалась виконанн€м цих декрет≥в ≥ зд≥йснювалась у к≥лькох напр€мах: залученн€ украњнц≥в до парт≥њ ≥ наданн€ њм важливих посад у парт≥йному та державному апарат≥; запровадженн€ украњнськоњ мови в державне управл≥нн€ та парт≥йн≥ справи, розширенн€ њњ вживанн€ в осв≥т≥, прес≥, видавнич≥й д≥€льност≥, заохоченн€ розвитку украњнськоњ культури ≥ науки.

 

"”крањн≥зац≥€" зустр≥ла сильний оп≥р, насамперед серед неукрањнськоњ або русиф≥кованоњ верх≥вки  ѕ(б)”. ¬ парт≥йному середовищ≥ була поширена теор≥€ "боротьби двох культур". «ахисник ц≥Їњ теор≥њ секретар ÷   ѕ(б)” ƒмитро Ћеб≥дь писав у кв≥тн≥ 1923 року: "ѕоставити перед собою завданн€ активно украњн≥зувати парт≥ю, себто роб≥тничий клас... це значить стати на точку зору нижчоњ культури села, пор≥вн€но з вищою культурою м≥ста".

«г≥дно з теор≥Їю ƒ.Ћебед€, ≥сторично склалис€ дв≥ культури: м≥ська, пролетарська Ч рос≥йська ≥ сел€нська Ч украњнська. Ќа п≥дстав≥ того, що гегемоном соц≥ал≥стичноњ революц≥њ виступив пролетар≥ат, то йому повинна належати ≥ культурна гегемон≥€, а украњнська сел€нська культура в майбутньому в≥д≥мре. ƒискус≥ю з Ћебедем ≥ його однодумц€ми очолив ћ. —крипник. ¬≥н стверджував, що украњнський пролетар≥ат, в основному русиф≥кований, лише тод≥ зможе побудувати соц≥ал≥зм, повернути на св≥й б≥к украњнський народ, насамперед сел€нство, €кщо сам стане на б≥к сел€нства в нац≥ональному питанн≥. Ѕажаючих в≥дверто стати на сторону автора теор≥њ Ђборотьби двох культурї не знайшлос€, але тихий саботаж мав м≥сце.

ѕол≥тика "украњн≥зац≥њ" мала на мет≥ посиленн€ контролю з боку парт≥йного кер≥вництва над нац≥ональними окрањнами, очолити ≥ вз€ти п≥д контроль процеси нац≥онального в≥дродженн€ в рег≥онах. «авданн€ сто€ло прагматичне, конкретне - украњнц≥ мали переконатис€ в тому, що –ад€нська влада Ї њхн€ нац≥ональна влада, ≥ пересл≥дувану в≥ками украњнську мову люди мали почути в державних установах, школах, закладах культури. ¬елику роль у практичному зд≥йсненн≥ ц≥Їњ пол≥тики в ”крањн≥ в≥д≥грали ћ.—крипник та ќ.Ўумський. «аймаючи висок≥ посади в украњнських ур€дових структурах, вони мали реальну можлив≥сть спри€ти розширенню сфери вживанн€ украњнськоњ мови. –уш≥йною силою "украњн≥зац≥њ" стала украњнська ≥нтел≥генц≥€. јктивно п≥дтримували цю пол≥тику ћ. √рушевський, ƒ. Ѕагал≥й, ћ.  ул≥ш, в≥дом≥ украњнськ≥ л≥тератори, композитори, д≥€ч≥ культури та мистецтва. —аме вони стали ≥н≥ц≥аторами дискус≥њ про м≥сце ”крањни в склад≥ —–—–, про њњ ≥стор≥ю та майбутнЇ.

” середин≥ 20-х рок≥в 80% населенн€ республ≥ки складали украњнц≥, 20% - представники ≥нших нац≥ональностей. ¬ рег≥онах, де компактно проживали представники нац≥ональних меншин, створювались нац≥ональн≥ адм≥н≥стративно-територ≥альн≥ одиниц≥ - н≥мецьк≥, рос≥йськ≥, польськ≥, Їврейськ≥, болгарськ≥ та ≥н. Ќац≥ональн≥ райони утворились в основному в ’арк≥вськ≥й, «апор≥зьк≥й, Ћуганськ≥й, ќдеськ≥й, ’ерсонськ≥й област€х, на  ривор≥жж≥, ћар≥упольщин≥, ¬олин≥, в ƒонбас≥. ” в≥дпов≥дност≥ з декретом ¬÷÷¬  в≥д 1923 року в ”крањн≥ проголошувалась р≥вн≥сть ус≥х мов ≥ п≥дкреслювалась необх≥дн≥сть наданн€ допомоги в справ≥ розвитку украњнськоњ мови. ƒл€ проведенн€ украњн≥зац≥њ була утворена спец≥альна ком≥с≥€ на чол≥ з секретарем ÷   ѕ(б)” ¬. «атонським.

ƒо 1927 року в ”крањн≥ було створено 21 нац≥ональний район: 9 рос≥йських, 7 н≥мецьких, 3 болгарських, 1 польський, 1 Їврейський. ¬ республ≥ц≥ д≥€ли нац≥ональн≥ театри, €к≥ давали вистави Їврейською, молдавською, польською, н≥мецькою, грецькою та болгарською мовами. « нац≥ональними меншинами працювали сотн≥ б≥бл≥отек, хат-читалень, дес€тки клуб≥в, а також велика к≥льк≥сть нац≥ональних шк≥л.

« 1925 року в≥дбувалас€ посилена "украњн≥зац≥€" парт≥њ та державного апарату. ѕ≥сл€ прибутт€ в ”крањну стал≥нського посланц€ Ћ. агановича державн≥ службовц≥ повинн≥ були складати ≥спити ≥з знанн€ украњнськоњ мови, а той, хто не волод≥в мовою, м≥г втратити роботу. „астка украњнц≥в у  ѕ(б)” зросла з 23% у 1922 до 60% у 1933 роц≥. ѕроте украњнц≥ зосереджувались переважно на нижн≥х щабл€х парт≥йноњ ≥Їрарх≥њ. ” ÷   ѕ(б)” 1924 роц≥ украњнц≥ становили 16%, у 1925 - 25%, у 1930 - 43%. ¬≥д моменту утворенн€  омпарт≥њ ”крањни ≥ аж до смерт≥ —тал≥на посади першого (генерального) секретар€ њњ ÷  об≥ймали рос≥€ни, пол€ки, Їврењ, поволзький н≥мець - т≥льки не украњнц≥ (за вин€тком короткочасного секретарюванн€ в≥д грудн€ 1921 до кв≥тн€ 1923 р. ƒмитра ћануњльського, €кого —тал≥н називав "липовим нац≥оналом").

 

“аким чином, основними напр€мами "украњн≥зац≥њ" були: розширенн€ сфери вживанн€ украњнськоњ мови, в тому числ≥ в парт≥йних та ур€дових структурах (у 1922 роц≥ украњнською мовою велось близько 20% справ, у 1927 - уже 70%; у 1923 роц≥ украњнц≥ становили 35% державних службовц≥в ≥ 23% член≥в парт≥њ, в 1927 роц≥ Ч в≥дпов≥дно 54 ≥ 52%); "украњн≥зац≥€" осв≥ти (у 1929 роц≥ б≥льше н≥ж 80% загальноосв≥тн≥х шк≥л ≥ 30% вуз≥в були украњномовними); в≥дродженн€ украњнськоњ преси ≥ книгодрукарства (у 1927 роц≥ б≥льше половини книжок видавались украњнською мовою); украњн≥зац≥€ рад≥омовленн€, впровадженн€ украњнськоњ мови у в≥йськову справу (у в≥йськов≥ навчальн≥ заклади ≥ резервн≥ частини); украњн≥зац≥€ церкви (у 1921 роц≥ з'€вилась ”крањнська автокефальна православна церква - ”јѕ÷, а греко-католицька взагал≥ була здавна украњнською); створенн€ умов дл€ всеб≥чного розвитку нац≥ональних меншин.

 

” ход≥ зд≥йсненн€ "украњн≥зац≥њ" (корен≥зац≥њ) ур€д республ≥ки зустр≥вс€ з проблемами ≥ труднощами, долати €к≥ було досить непросто. ÷е, по-перше, оп≥р з боку рос≥йських шов≥н≥ст≥в у парт≥йному ≥ державному апарат≥; по-друге, негативне ставленн€ до пол≥тики украњн≥зац≥њ частини населенн€ (насамперед м≥ського, особливо в сх≥дних рег≥онах ”крањни)., по-третЇ, в≥дсутн≥сть достатньоњ к≥лькост≥ педагог≥чних кадр≥в; по-четверте, таЇмний нагл€д, а згодом - ≥ в≥дкрит≥ пересл≥дуванн€ та цькуванн€ прихильник≥в "украњн≥зац≥њ", звинуваченн€ њх у "буржуазному нац≥онал≥зм≥" та репрес≥њ з боку ќƒѕ”.

÷ентром "украњн≥зац≥њ" став наркомат осв≥ти, €кому п≥дпор€дковувались ус≥ д≥л€нки культури. ѕосаду наркома осв≥ти займав ќлександр Ўумський, а п≥сл€ його усуненн€ в 1927 роц≥ - ћикола —крипник, €кий щиро в≥рив у можлив≥сть поЇднанн€ комун≥зму з нац≥ональним визволенн€м украњнц≥в, ув≥рував у власний украњнський шл€х до соц≥ал≥зму ≥ комун≥зму. ”крањнське в≥дродженн€ особливо пом≥тним було в галуз≥ осв≥ти, л≥тератури, мистецтва та науки. Ѕезперечно, що культурний р≥вень того чи ≥ншого народу визначаЇтьс€, насамперед, р≥внем його осв≥ченост≥.

” 1929 роц≥ в ”—–– д≥€ло 80% шк≥л, понад 60% техн≥кум≥в ≥ 30% ≥нститут≥в з украњнською мовою навчанн€. ѕонад 97% украњнських д≥тей навчалос€ р≥дною мовою. якщо у 1922 роц≥ республ≥ка мала не б≥льше дес€тка украњномовних газет ≥ журнал≥в, то в 1933 роц≥ з 426 газет 373 були украњнськ≥. –обилис€ спроби украњн≥зувати нав≥ть арм≥ю - з ц≥Їю метою в ’арков≥ було створено Ўколу червоних старшин.

 

«авд€ки на€вност≥ р≥зновид≥в комун≥зму, що розвинулис€ в ц≥лому р€д≥ держав, зокрема в  итањ та ёгослав≥њ, серед сусп≥льствознавц≥в утвердилас€ думка про те, що кожен народ маЇ можлив≥сть рухатись до комун≥зму власним шл€хом. ”крањнськ≥ б≥льшовики в боротьб≥ за зм≥щенн€ –ад€нськоњ влади в 20-≥ роки започаткували €вище нац≥онального комун≥зму. ѕриб≥чники цього напр€му були в≥дданими комун≥стами, щиро в≥рили в правильн≥сть марксистсько-лен≥н≥нського вченн€, але вважали, що дл€ дос€гненн€ мети комун≥зм маЇ бути пристосованим до специф≥чних нац≥ональних умов, а, отже, рос≥йський шл€х - не Їдиний. ≤нш≥ народи можуть пропонувати своњ п≥дходи. ƒо буд≥вництва комун≥зму сл≥д залучити нац≥онально-визвольн≥ сили, надавши йому тим самим певне Ђнац≥ональне обличч€ї. « розгортанн€м пол≥тики украњн≥зац≥њ в ”крањн≥ на перший план знову висуваютьс€ тенденц≥њ нац≥онального комун≥зму.

Ќаприк≥нц≥ 20-х - початку 30-х рок≥в пол≥тика корен≥зац≥њ, €ка спри€ла зростанню нац≥ональноњ св≥домост≥, нац≥ональному в≥дродженню, почала здавати позиц≥њ. ¬она все б≥льше в≥дчувала тиск м≥цн≥ючоњ адм≥н≥стративно-командноњ системи., за меж≥ €коњ дедал≥ б≥льше виходила. ” цей час украњн≥зац≥€ стаЇ тим п≥дірунт€м, на €кому формувавс€ м≥ф про Ђнац≥онал≥змї та Ђнац≥онал-ухильництвої. ” —тал≥на була ч≥тка мета: тримати п≥д неослабним контролем розвиток нац≥ональних процес≥в, але дос€гти цього можна було, €к в≥н вважав, лише борючись ≥з крайнощами в лавах комун≥ст≥в. ÷€ боротьба велас€ п≥д гаслом боротьби з буржуазним нац≥онал≥змом. ѕричому кожен з Ђнац≥ональних ухил≥вї був персон≥ф≥кований ≥ уособлював певну сусп≥льну группу: Ђхвильов≥змї - творчу ≥нтел≥генц≥ю, ЂволобуЇвщинаї - наукову ≥нтел≥генц≥ю, Ђшумськ≥змї прац≥вник≥в державного ≥ парт≥йного апарат≥в, Ђскрипник≥вщинаї - стару лен≥нську гвард≥ю.

 

ѕол≥тика рад€нського кер≥вництва в галуз≥ осв≥ти ≥ культури оф≥ц≥йно д≥стала назву "культурна революц≥€". ¬ короткий терм≥н планувалос€:

Х л≥кв≥дувати неписьменн≥сть;

Х створити систему народноњ осв≥ти;

Х сформувати кадри новоњ ≥нтел≥генц≥њ;

Х перетворити л≥тературу, мистецтво, гуман≥тарн≥ науки на ≥нструмент ≥деолог≥чного впливу на маси;

Х використати науков≥ дос€гненн€ дл€ соц≥ал≥стичного буд≥вництва. —истем≥, що формувалась, потр≥бн≥ були не творч≥ особистост≥, а люди-виконавц≥, але з певним осв≥тн≥м ≥ культурним р≥внем. ÷им зумовлюЇтьс€ суперечливий характер культурних перетворень у 20-30-х роках.

 

¬ажливим напр€мом культурного буд≥вництва в роки непу була л≥кв≥дац≥€ неписьменност≥ населенн€. ” грудн≥ 1919 року в –ос≥њ з'€вивс€ декрет про л≥кв≥дац≥ю неписьменност≥, в €кому п≥дкреслювалос€, що все населенн€ в≥ком 8-50 рок≥в, €ке не вм≥Ї читати ≥ писати, зобов'€зане навчатис€ грамот≥ рос≥йською або р≥дною мовою - за бажанн€м. ” травн≥ 1921 року аналог≥чну постанову ухвалив –аднарком ”—––. Ќа р≥к ран≥ше було створено Ќадзвичайну ком≥с≥ю дл€ боротьби з неписьменн≥стю.

ƒо кампан≥њ з л≥кв≥дац≥њ неписьменност≥ було широко залучено ≥деолог≥чний, економ≥чний та адм≥н≥стративний ресурс: профсп≥лков≥ та комсомольськ≥ орган≥зац≥њ, ком≥тети незаможних сел€н, кооперативи, прац≥вник≥в загальноосв≥тньоњ школи та культурно-осв≥тн≥х установ.  р≥м того, посильну участь у цьому процес≥ брали особи, що мали хоча б €ку-небудь осв≥ту (у пор€дку трудовоњ повинност≥ ≥ з оплатою прац≥). ” 1923 роц≥ було створено добров≥льне товариство "√еть неписьменн≥сть!" на чол≥ з головою ¬”÷¬  √. ѕетровським. јктив≥ст≥в л≥кнепу, б≥льш≥сть €ких були вчител€ми, називали культарм≥йц€ми. “овариство швидко завоювало авторитет в украњнському сусп≥льств≥, до нього залучались нов≥ актив≥сти, таким чином уже в 1924 роц≥ воно нал≥чувало понад 300 тис. активних член≥в. Ќа кошти товариства утримувалось б≥льше н≥ж дв≥ з половиною тис€ч≥ пункт≥в л≥кв≥дац≥њ неписьменност≥, в €ких навчалос€ близько 100 тис. ос≥б, а також придбавалис€ п≥дручники ≥ допом≥жна л≥тература.

ƒержава не лише забезпечувала безкоштовне навчанн€ в гуртках л≥кнепу, а й надавала певн≥ п≥льги тим, хто навчавс€. «окрема, роб≥тники зв≥льн€лис€ на дв≥ години в≥д прац≥ з≥ збереженн€м зароб≥тноњ плати, сел€нам надавалас€ 20-в≥дсоткова знижка дл€ обов'€зкового страхуванн€ майна. ѕ≥дручники дл€ гуртк≥в л≥кнепу випускалис€ мовами багатьох нац≥ональностей. Ѕуло орган≥зовано понад 120 культарм≥йських ун≥верситет≥в дл€ наданн€ методичноњ допомоги актив≥стам л≥кнепу. «ростала к≥льк≥сть шк≥л ≥ пункт≥в л≥кв≥дац≥њ неписьменност≥. Ќа к≥нець 1925 року њх було вже понад 13 тис, у них навчалось близько 540 тис. ос≥б, у тому числ≥ понад 200 тис. ж≥нок.

” цей час в ”крањн≥ працювали школи дл€ малописьменних (в 1924 роц≥ таких шк≥л було б≥льше тис€ч≥). ќсобливо багато таких шк≥л в≥дкривалось у с≥льськ≥й м≥сцевост≥. ¬ ц≥лому в республ≥ц≥ в 20-х роках через систему заклад≥в з л≥кв≥дац≥њ неписьменност≥ та мережу шк≥л дл€ малописьменних здобуло осв≥ту к≥лька м≥льйон≥в чолов≥к.

” галуз≥ народноњ осв≥ти в 1924 роц≥ було поставлено завданн€ запровадити чотирир≥чне обов'€зкове початкове навчанн€ д≥тей. ¬ м≥стах ”крањни це завданн€ було виконане за к≥лька рок≥в. ѕроте в ц≥лому по ”крањн≥ у 1927/28 навчальному роц≥ поза школою ще залишалос€ близько 35% д≥тей шк≥льного в≥ку. ѕрот€гом 20-х рок≥в к≥льк≥сть неписьмених скоротилась з 70% до 43% дорослого населенн€.

√острою лишалас€ проблема педагог≥чних кадр≥в, хоч на початку 20-х рок≥в у систем≥ Ќаркомосв≥ти працювало 140 тис. прац≥вник≥в. ¬чител≥в катастроф≥чно не вистачало. Ўк≥льний перепис, проведений у грудн≥ 1927 року, показав, що серед учител≥в лише 22,9% мали вищу або середню спец≥альну осв≥ту. –ешта зак≥нчили середню або нав≥ть початкову школу. ѕроблему п≥дготовки вчительських кадр≥в намагалис€ вир≥шити шл€хом ≥стотного зб≥льшенн€ к≥лькост≥ педагог≥чних ≥нститут≥в ≥ техн≥кум≥в, скороченн€ терм≥ну навчанн€ в них, зростанн€ системи курсового навчанн€. –озвиток шк≥льноњ осв≥ти потребував додаткових грошових витрат. ƒержава зб≥льшувала асигнуванн€ на осв≥ту в м≥ру пол≥пшенн€ економ≥чного становища. ¬ 1923-1925 роках державна п≥дтримка осв≥ти зросла у 7 раз≥в. Ўколи отримували нове обладнанн€, п≥дручники. «б≥льшивс€ прийом д≥тей до школи, пол≥пшилось матер≥альне становище вчител≥в.

Ќадзвичайно складною проблемою, €ку довелос€ вир≥шувати украњнськ≥й держав≥, була дит€ча безпритульн≥сть. ¬елика к≥льк≥сть д≥тей залишилис€ п≥сл€ св≥товоњ та громад€нськоњ воЇн сиротами, втратили р≥дних, не мали даху над головою. ƒержава таким д≥т€м надавала допомогу, орган≥зовувала спец≥альн≥ дит€ч≥ заклади, зокрема, дит€ч≥ будинки, колон≥њ, комуни. ƒл€ роботи в цих дит€чих установах залучались виховател≥ та вчител≥.

¬ ц≥лому в 20-х роках у справ≥ боротьби з неписьменн≥стю ≥ орган≥зац≥њ осв≥ти дл€ д≥тей шк≥льного в≥ку мали м≥сце суттЇв≥ здобутки. ¬ середин≥ 20-х рок≥в велас€ реальна п≥дготовка до впровадженн€ обов'€зковоњ початковоњ осв≥ти дл€ д≥тей в≥ком 8-11 рок≥в. ” 1927 роц≥ в ”крањн≥ к≥льк≥сть письменних с€гала 70% дорослого населенн€ в м≥стах ≥ 50% на сел≥.

¬≥дбудова народного господарства, необх≥дн≥сть реконструкц≥њ старих та по€ва нових п≥дприЇмств ≥ галузей промисловост≥ поставила на пор€док денний питанн€ про п≥дготовку кадр≥в спец≥ал≥ст≥в р≥зноњ квал≥ф≥кац≥њ дл€ широких господарських потреб: в≥д квал≥ф≥кованих роб≥тник≥в ≥ техн≥к≥в до спец≥ал≥ст≥в вищоњ категор≥њ - ≥нженер≥в ≥ кер≥вник≥в п≥дприЇмств.

 вал≥ф≥кован≥ роб≥тнич≥ кадри готувались у школах фабрично-заводського учн≥вства та профес≥йно-техн≥чних школах. ”продовж 20-х рок≥в ц≥ школи п≥дготували сотн≥ тис€ч квал≥ф≥кованих роб≥тник≥в не лише дл€ ”крањни, але й дл€ ≥нших республ≥к —–—–.

 рањна в≥дчувала гостру потребу в спец≥ал≥стах високоњ квал≥ф≥кац≥њ. ўоб вир≥шити цю проблему, створювались нов≥ вищ≥ навчальн≥ заклади ≥ техн≥куми та зд≥йснювалас€ перебудова спец≥альноњ вищоњ та середньоњ осв≥ти (техн≥куми в той час прир≥внювались до ≥нститут≥в ≥ давали вузьку ≥нженерну та спец≥альну осв≥ту). Ќавчальн≥ заклади, що в≥дкривались в ”крањн≥, готували спец≥ал≥ст≥в дл€ вс≥х без вин€тку галузей народного господарства, осв≥ти, охорони здоров'€, права тощо. Ќа велик≥ вуз≥вськ≥ центри перетворились ’арк≥в,  ињв, ќдеса, ƒн≥пропетровськ. ” 1921 роц≥ в ”крањн≥ вже д≥€ло 43 ≥нститути та 145 техн≥кум≥в, у €ких працювало понад « тис. викладач≥в ≥ навчалось понад 27 тис. студент≥в. ј всього прот€гом 20-х рок≥в у вищих навчальних закладах ”крањни вищу осв≥ту отримали понад 60 тис. спец≥ал≥ст≥в.

–ад€нський режим з п≥дозрою ставивс€ до так званих "буржуазних спец≥ал≥ст≥в", але змушений був миритис€ з ними через необх≥дн≥сть. “ому найголовн≥шим завданн€м –ад€нського ур€ду стала прискорена п≥дготовка спец≥ал≥ст≥в роб≥тничого походженн€. ƒл€ них було в≥дкрито "зелену вулицю" при вступ≥ до вищих навчальних заклад≥в. ¬≥д цих аб≥тур≥Їнт≥в не вимагалос€ н≥ св≥доцтва про зак≥нченн€ середньоњ школи, н≥ вступних ≥спит≥в. јле полегшен≥ правила прийому не розв'€зували проблему створенн€ "роб≥тничоњ" вищоњ школи: в≥д студент≥в вимагалис€ знанн€, але р≥вень њх був досить низький. “ому при вищих навчальних закладах в≥дкривалис€ роб≥тнич≥ факультети. ѕерш≥ з них були орган≥зован≥ в 1921 роц≥ при  ињвському пол≥техн≥чному та ’арк≥вському технолог≥чному ≥нститутах. Ќа роб≥тфаки направл€ли комсомольц≥в ≥ комун≥ст≥в, член≥в комнезам≥в, червоноарм≥йц≥в. ќдне з перших масових в≥др€джень роб≥тничоњ та сел€нськоњ молод≥ до ≥нститут≥в (понад 4 тис. ос≥б) в≥дбулос€ в 1933 роц≥. –об≥тфак≥вц≥в забезпечували гуртожитками, њм виплачували державн≥ стипенд≥њ.

 

ќдним з пр≥оритетних напр€м≥в д≥€льност≥ ур€ду став розвиток в≥тчизн€ноњ науки. ѕ≥сл€ л≥кв≥дац≥њ в 1920 р. ун≥верситет≥в ≥ створенн€ на њх баз≥ ≥нститут≥в народноњ осв≥ти та ≥нших навчальних заклад≥в, к≥льк≥сть €ких невпинно зростала, науков≥ досл≥дженн€ в ”—–– зосереджувалис€ переважно в установах ”крањнськоњ јкадем≥њ наук. ”становч≥ збори ”јЌ в≥дбулис€ у листопад≥ 1918 р. ќчолив ”крањнську јкадем≥ю наук видатний вчений, основоположник геох≥м≥њ, б≥огеох≥м≥њ та рад≥огеолог≥њ ¬. ¬ернадський. ƒо першого складу д≥йсних член≥в ”јЌ ув≥йшли також ≥сторики ƒ. Ѕагал≥й ≥ ќ. Ћевицький, економ≥сти ћ. “уган-Ѕарановський ≥ ¬.  осинський, сходознавець ј.  римський, л≥тературознавець ћ. ѕетров, мовознавець —. —маль-—тоцький, правознавець ‘. “арановський, б≥олог ћ.  ащенко, механ≥к —. “имошенко, геолог ѕ. “утковський. ” 1921 роц≥ в јкадем≥њ працювало 36 д≥йсних член≥в, ≥ к≥льк≥сть њх з року в р≥к зростала.

” кв≥тн≥ 1921 р. президентом ”јЌ було обрано колишнього м≥н≥стра осв≥ти та культури в ур€д≥ гетьмана ѕ. —коропадського, одного з пров≥дних орган≥затор≥в украњнськоњ академ≥чноњ науки - ћ. ¬асиленка. ” червн≥ 1921 року ур€д ”—–– схвалив положенн€, зг≥дно з €ким јкадем≥€ визнавалас€ найвищою державною науковою установою республ≥ки. ѕ≥сл€ укладенн€ –изького миру з ѕольщею стало зрозум≥ло, що ”крањну, €к ≥ до революц≥њ, перетинатиме м≥ждержавний кордон. “ому ”јЌ назвали ¬сеукрањнською јкадем≥Їю наук. “акою назвою декларувавс€ нам≥р об'Їднати в межах одн≥Їњ орган≥зац≥њ наукову ≥нтел≥генц≥ю вс≥Їњ ”крањни. Ќа ”крањнську јкадем≥ю наук покладалось завданн€ координувати ≥ орган≥зовувати д≥€льн≥сть наукових установ республ≥ки та окремих вчених, вивчати дос€гненн€ св≥товоњ науки, спр€мовувати розвиток науки ≥ техн≥ки у в≥дпов≥дност≥ до потреб народного господарства.

” 20-х роках у ¬”јЌ ≥снували три в≥дд≥ли - ≥сторико-ф≥лолог≥чний, ф≥зико-математичний та соц≥ально-економ≥чний. ” першому з них особливо пл≥дно працювали ≤нститут украњнськоњ науковоњ мови, етнограф≥чна та археограф≥чна ком≥с≥њ. ” 1921 роц≥ було орган≥зовано јрхеолог≥чний ≥нститут. ѕ≥сл€ поверненн€ з ем≥грац≥њ в ”крањну у 1924 роц≥ ћ. √рушевського ≥стотно пожвавилис€ досл≥дженн€ з ≥стор≥њ ”крањни. ¬ цьому напр€м≥ активно працювали ћ. —лабченко, ƒ. яворницький, —. ™фремов, ј.  римський.

” ф≥зико-математичному в≥дд≥л≥ ¬”јЌ працювала найб≥льша к≥льк≥сть академ≥чних кафедр - «ќ. Ќа св≥товому р≥вн≥ проводилис€ досл≥дженн€ на кафедрах прикладноњ математики (ƒ. √раве), чистоњ математики (√. ѕфейффер), математичноњ ф≥зики (ћ.  рилов). ¬ ”крањнському ф≥зико-техн≥чному ≥нститут≥ в ’арков≥, де де€кий час працював ≤.  урчатов, учен≥-ф≥зики розробили к≥нетичну теор≥ю плазми. Ќовим словом у розвитку науки ≥ техн≥ки стали розробки украњнського вченого ™. ѕатона з проблем електрозварюванн€ метал≥в. ” галуз≥ селекц≥њ та генетики рослин ≥ тварин пл≥дно працювали ћ. ’олодний, ј. —апег≥н, ¬. ёр'Їв, до здобутк≥в €ких можна в≥днести впровадженн€ науково обірунтованих с≥возм≥н. Ѕезц≥нний внесок у боротьбу з еп≥дем≥€ми зробили украњнськ≥ вчен≥ ћ. √амал≥€ та ƒ. «аболотний. ¬сесв≥тньо в≥домими були науков≥ прац≥ видатного вченого-офтальмолога ¬. ‘≥латова.

—оц≥ально-економ≥чний в≥дд≥л ”јЌ теж мав здобутки найвищоњ €кост≥ в багатьох наукових напр€мах. ќсобливо пл≥дно в≥н працював п≥д кер≥вництвом ћ. ѕтухи. ” галуз≥ ≥сторичноњ науки активно ≥ пл≥дно працювали так≥ в≥дом≥ вчен≥, €к ƒ. Ѕагал≥й, ƒ. яворницький, ћ. √рушевський.

 

20-т≥ роки характеризувалис€ значним п≥днесенн€м украњнськоњ л≥тератури та мистецтва. ¬еликою попул€рн≥стю користувалис€ твори прозањк≥в ≤. ћикитенка, ћ. ’вильового, ј. Ўи€на, ё. яновського, поет≥в ћ. Ѕажана, ¬. —осюри, ћ. –ильського, ѕ. “ичини, драматург≥в ≤.  очерги, ћ.  ул≥ша. ” галуз≥ образотворчого мистецтва пл≥дно працювали ћ. Ѕойчук, ‘.  ричевський, ћ. Ќарбут, ј. ѕетрицький, ћ. —амокиш, у музичному мистецтв≥ - √. ¬ерьовка, ћ. ¬ерик≥вський, ѕ.  озицький, Ѕ. Ћ€тошинський, Ћ. –евуцький. «добули визнанн€ театральн≥ колективи ЂЅерез≥льї на чол≥ з ќ.  урбасом, ≥м.≤.‘ранка п≥д кер≥вництвом √. ёри. “ворч≥сть митц≥в мала великий вплив на зростанн€ нац≥ональноњ самосв≥домост≥ украњнського народу.

Ѕурхливий розвиток украњнськоњ л≥тератури у 20-т≥ роки дав п≥дстави досл≥дникам пор≥внювати його з добою ¬≥дродженн€. ќсоблив≥сть цього часу -розмањтт€ л≥тературних напр€м≥в, виникненн€ численних письменницьких груп. ƒе€к≥ з них перебували п≥д впливом ѕролеткульту Ч оф≥ц≥йноњ рад€нськоњ л≥тературно-художньоњ та просв≥тницькоњ орган≥зац≥њ, дл€ €коњ було характерне негативне ставленн€ до "буржуазноњ" культури минулого. ” ’арков≥ виникли масов≥ письменницьк≥ орган≥зац≥њ: "ѕлуг" (1922Ч1932) - сп≥лка сел€нських письменник≥в, до €коњ входили —ерг≥й ѕилипенко, ѕетро ѕанч, јндр≥й √оловко та ≥нш≥, ≥ "√арт" (1923-1925) - сп≥лка пролетарських письменник≥в, €ку очолювали ¬асиль ≈ллан-Ѕлакитний, ћикола ’вильовий, ¬олодимир —осюра.

≤снували також групи "непролетарських" письменник≥в: неокласики (ћикола «еров, ћаксим –ильський, ћихайло ƒрай-’мара), символ≥сти (ѕавло “ичина, ƒмитро «агул, ёр≥й ћеженко), футуристи (ћихайло —оменко, √ео Ўкуруп≥й).

”  иЇв≥ 1924 року утворилась л≥тературна група "Ћанка", згодом перейменована на ћј–— (ћайстерню революц≥йного слова). ¬она об'Їднувала √ригор≥€  осинку, ¬алер≥ана ѕ≥дмогильного, ™вгена ѕлужника та ≥нших письменник≥в.

” 1925 роц≥ п≥сл€ розпаду "√арту" виникла ¬≥льна академ≥€ пролетарськоњ л≥тератури (¬јѕЋ≤“≈). ƒо нењ ув≥йшли 22 письменники та поети, €к≥ стали горд≥стю украњнськоњ л≥тератури: ѕавло “ичина, ћикола Ѕажан, ¬олодимир —осюра, ёр≥й —молич, ёр≥й яновськнй, ѕетро ѕанч. ≤дейним л≥дером ¬јѕЋ≤“≈ був ћ. ’вильовий, першим президентом став ћихайло яловий (ёл≥ан Ўпол). ÷е була л≥тературно-художн€ орган≥зац≥€ талановитих письменник≥в-однодумц≥в, €к≥ намагались протисто€ти адм≥н≥стративно-командному втручанню в л≥тературну творч≥сть чиновник≥в в≥д культури.

ѕоети, прозањки, драматурги, критики - вих≥дц≥ ≥з зах≥дноукрањнських земель, €к≥ з р≥зних причин опинилис€ на територ≥њ ”–—–, в 1925 роц≥ об'Їдналис€ в сп≥лку революц≥йних письменник≥в "«ах≥дна ”крањна".

20-т≥ роки були добою в≥дносно в≥льного розвитку л≥тератури та мистецтва, коли створили своњ найкращ≥ прозов≥ твори ћ. ’вильовий, ¬. ѕ≥дмогильний, √.  осинка, ё. яновський. Ўироку попул€рн≥сть завоював гуморист ќстап ¬ишн€. Ќа 20-т≥ роки припадаЇ розкв≥т творчост≥ ѕ. “ичини та ћ. –ильського, пор€д з ними творила ц≥ла пле€да талановитих поет≥в: ћ. «еров, ћ. ƒрай-’мара, ѕ. ‘илипович, ™. ѕлужник, ¬. —осюра, ћ. Ѕажан, “.ќсьмачка.

 

”крањнська музична культура 20-х рок≥в формувалас€ у взаЇмод≥њ традиц≥йних канон≥в народного фольклору, спадщини музичноњ школи ћ. Ћисенка та нов≥тн≥х ≥дей Ївропейських музикант≥в (–. ¬агнера, ≈. √р≥га, ћ. –авел€ та ≥н.). Ќа початку 20-х п≥шли з житт€ корифењ украњнськоњ музики ћ. Ћеонтович, я. —теповий та  . —теценко, але обдарована молодь все ж таки змогла п≥днести в≥тчизн€ну музику на новий щабель. ” 1922 роц≥ вони об'Їдналис€ в “овариство ≥м. ћ. Ћеонтовича. ÷е мистецьке об'Їднанн€ стало своЇр≥дним орган≥зац≥йним центром музичного житт€, видавало журнал Ђћузикаї, орган≥зовувало ансамбл≥ та оркестри, пропагувало здобутки музичного мистецтва. —аме тод≥ почалос€ творче житт€ хорового колективу "ƒумка", €кий був створений на баз≥  ињвськоњ консерватор≥њ. ” 1926 роц≥ музиканти-ентуз≥асти на чол≥ з ¬. ћ. яблонським орган≥зували перший в ”крањн≥  ињвський симфон≥чний ансамбль, у €кому пл≥дно працювали композитори √. ¬ерьовка, ѕ.  озицький, Ћ. –евуцький. ÷≥й доб≥ притаманн≥ пошуки та експериментуванн€, розвиток традиц≥й народноњ п≥сенноњ творчост≥.

 

¬ ”крањн≥ отримали розвиток ус≥ головн≥ напр€ми образотворчого мистецтва. ” середовищ≥ украњнських художник≥в утворювались р≥зн≥ асоц≥ац≥њ ≥ теч≥њ, де обговорювались проблеми використанн€ художньоњ спадщини, п≥д≥ймалис€ питанн€ необх≥дност≥ пошуку подальших шл€х≥в розвитку украњнського образотворчого мистецтва, метод≥в ≥ форм в≥дображенн€ д≥йсност≥. ’арактерною особлив≥стю цього пер≥оду була гостра боротьба м≥ж представниками р≥зних напр€м≥в ≥ теч≥й.. Ќа початку 20-х рок≥в виникаЇ јсоц≥ац≥€ художник≥в „ервоноњ ”крањни (ј’„”), €ка об'Їднала в своњх р€дах ≤. ѓжакевича, ‘.  ричевського, —. ѕрохорова, ћ. —амокиша, √. —в≥тлицького. ¬они вважали себе продовжувачами справи передвижник≥в, у њх формах самовираженн€ дом≥нували реал≥зм ≥ традиц≥€. ¬ той же час прихильники цього напр€му намагалис€ в≥д≥йти в≥д традиц≥йного академ≥чного реал≥зму ≥ збагачували свою творч≥сть використанн€м елемент≥в ≥мпрес≥он≥зму, пост≥мпрес≥он≥зму, модерну.

 

Ќовим €вищем украњнськоњ культури стало к≥но, що розвивалос€ в досить непростих умовах. ” 1922 роц≥ було засновано ¬сеукрањнське фоток≥ноуправл≥нн€ (¬”‘ ”), в 1926 роц≥ п≥сл€ реконструкц≥њ ќдеська к≥ностуд≥€ стала одн≥Їю з кращих в ”крањн≥ за техн≥чним оснащенн€м, а в 1928 роц≥ була введена в д≥ю одна з найсучасн≥ших на той час у св≥т≥ кињвська к≥нофабрика (майбутн€ к≥ностуд≥€ ≥м. ќ. ƒовженка).

Ќац≥ональний к≥нематограф з початку 20-х рок≥в отримав у своЇму розвитку потужний ≥мпульс. –ежисери зн≥мали художн≥ ф≥льми, стали залучати до участ≥ в к≥но в≥домих театральних актор≥в. «ростав мистецький та техн≥чний р≥вень к≥новиробництва, посиливс€ зв'€зок к≥но з л≥тературою. «начний внесок у розвиток к≥номистецтва зробили в≥дом≥ режисери √. —табовий, √. “ас≥н, ѕ. „ардин≥н, ќ. ƒовженко. Ќаприк≥нц≥ 20-х рок≥в в украњнському к≥но про€вл€Ї себе модерн≥стська теч≥€, що сформувалас€ у сп≥впрац≥ к≥норежисера Ћ.  урбаса ≥ письменник≥в ћ. …огансена та ё. яновського.  ≥но переходить на б≥льш високий техн≥чний р≥вень, св≥дченн€м чого став зн€тий у 1930 р. режисером ƒ.¬ертовим перший звуковий документальний ф≥льм Ђ—имфон≥€ ƒонбасуї, а наступного року гл€дач≥ почули голоси актор≥в у художньому ф≥льм≥ ќ. —оловйова Ђ‘ронтї.

≤з середини 20-х рок≥в ≥стотну роль у пол≥тичному, ≥деолог≥чному та культурному житт≥ республ≥ки почало в≥д≥гравати рад≥о. ѕерша рад≥останц≥€ почала д≥€ти в ’арков≥ у 1924 роц≥. 16 листопада о сьом≥й вечора по рад≥о транслювавс€ концерт харк≥вських артист≥в. ÷е була перша рад≥опрограма, €ку почули харк≥в'€ни.

 

ќднак уже в середин≥ 20-х рок≥в з'€вилис€ перш≥ симптоми майбутньоњ трагед≥њ украњнськоњ культури. ѕ≥сл€ виступу ћ. ’вильового та його заклику до ор≥Їнтац≥њ на Ївропейську, а не на рос≥йську культуру, кер≥вництво  ѕ(б)” почало звинувачувати д≥€ч≥в ¬јѕЋ≤“≈ в "буржуазному нац≥онал≥зм≥" та доклало зусиль дл€ посиленн€ ≥деолог≥чного контролю над культурою. ” 1927 роц≥ була створена ¬сеукрањнська сп≥лка пролетарських письменник≥в, що вже повн≥стю перебувала п≥д парт≥йним контролем. ј наприк≥нц≥ 20-х рок≥в украњнська ≥нтел≥генц≥€ зазнала перших репрес≥й.


ƒов≥дник - новий





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 957 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—амообман может довести до саморазрушени€. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2313 - | 2154 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.038 с.