Тестовий контроль знань має й істотні недоліки, які можна поділити на три групи

Недоліки, які лежать в основі сутності контролю:

- ймовірність випадкового вибору правильної відповіді або здо­гадка про неї;

- можливість при застосуванні тестів закритого типу оцінити тільки кінцевий результат (правильно – неправильно), у той час як сам процес, що привів до цього, не розкривається.

Недоліки психологічного характеру стандартизація мис­лення без урахування рівня розвитку особистості.

Недоліки, що ґрунтуються на організаційно-методичних показниках:

- велика витрата часу на складання необхідного "банку" тестів, їх варіантів, трудомісткість процесу;

- необхідність високої кваліфікації вчителів та експертів, що роз­робляють тестові завдання.

Підвищення об'єктивності вимірювання сприяє застосуванням різних за конструкцією тестових завдань. Для того, щоб тестовий кон­троль знань був результативним, необхідно дотримуватись таких психолого-педагогічних вимог щодо його застосування:

- поступове впровадження тестового контролю, що дасть змогу психологічно підготувати студентів. Розпочинати слід з простих тестів, через деякий час вводячи більш складні конструкції;

- завдання повинні мати комплексний характер;

- тестовий контроль мусить гарантувати об'єктивність оцінки знань, умінь, і навичок студентів, сприяти усуненню суб'єктивізму, а відтак і формуванню позитивного ставлення до навчального предмета, а також до викладача, який його викладає.

Важливим є дотримання організаційної чіткості в проведенні тестового контролю, яка передбачає:

- наявність оргмоменту, під час якого викладач пояснює тестові завдання, дає відповіді на запитання студентів, обов'язково визначає час, необхідний для виконання робо­ти; забезпечення кожного студента бланком відповідей стандартного зразка, що великою мірою заощаджує час і студентів, і викладачів;

- тестові завдання дають змогу значно скоротити час очікування студентами оцінки після виконання завдання, що є дуже суттєвим фактором – як психологічним, так і виховним;

- обов'язково слід робити аналіз результатів тестування.

Критерії оцінки і норми оцінки:

- критерії оцінки – це ті положення, урахування яких є обов'язко­вим при виставленні тієї чи іншої оцінки;

- норми оцінки – це опис умов, на які має спиратися педагог, виставляючи студентові оцінку.

Особливо важливо розкрити критерії оцінки, оскільки їх аналіз є аналізом об'єкта перевірки. Виставляючи студентові ту чи іншу оцінку, педагог має ураховувати:

- характер засвоєння вже відомого знання (рівень усвідомлення, міц­ність запам'ятовування, обсяг, повноту і точність знань);

- якість виявленого студентом знання (логіку мислення, аргументацію, послідовність і самостійність викладу, культуру мовлення);

- ступінь оволодіння вже відомими способами діяльності, – умін­нями і навичками застосування засвоєних знань на практиці;

- оволодіння досвідом творчої діяльності;

- якість виконання робот (зовнішнє оформлення, темп виконання, ретельність та ін.).

Оцінки ”відмінно” заслуговує студент, який виявив всебічні, сис­тематичні і глибокі знання навчально-програмового матеріалу, вміння вільно виконувати завдання, передбачені програмою, ознайомлений з основною і додатковою літературою, що рекомендована програмою. Як правило, оцінка ”відмінно” виставляється студентам, які засвоїли взає­мозв'язок основних понять дисципліни в їхньому значенні для набутої професії, виявили творчі здібності в розумінні і використанні навчально-програмового матеріалу.

Оцінки ”добре” заслуговують студенти, які виявили повне знання навчально-програмового матеріалу, успішно ви­конують передбачені програмою завдання, засвоїли основну літературу, рекомендовану програмою. Як правило, оцінка ”добре” виставляється студентам, які засвідчили систематичний характер знань із дисципліни і здатні до їх самостійного поповнення і оновлення у ході подальшої на­вчальної роботи і професійної діяльності.

Оцінки ”задовільно” заслуго­вує студент, що виявив знання основного навчального матеріалу в об­сязі, необхідному для подальшого навчання і майбутньої роботи за професією, який справляється з виконанням завдань, передбачених програмою, ознайомлений з основною літературою, рекомендованою програмою. Як правило, оцінка ”задовільно” виставляється студентам, що припустилися огріхів у відповіді на іспиті і при виконанні екзамена­ційних завдань, але продемонстрували спроможність усунути ці огріхи.

Оцінка «незадовільно» виставляється студентові, який виявив прогали­ни у знаннях основного навчальне-програмового матеріалу, припустився принципових помилок у виконанні передбачених програмою завдань. Як правило, оцінка «незадовільно» ставиться студентам, які неспроможні продовжити навчання чи приступити до професійної діяльності після закінчення вузу без додаткових занять із відповідної дисципліни.

Об'єктом оцінювання мають бути структурні компоненти навча­льної діяльності. Змістовий компонент – знання про об'єкт вивчення (уявлен­ня, поняття, явище тощо, в т.ч. про правила, засоби його перетворен­ня, вимоги до результату; складові та послідовність виконання за­вдання як одиниці навчальної діяльності і т.д.). Обсяг знань визначений навчальними програмами, державними стандартами. При оцінюванні підлягають аналізу такі характеристики знань: повнота; правильність; логічність; усвідомленість (розуміння, виокремлення головного і другорядного, вербалізація – словесне оформлення у вигляді відтворення (переказ), пояснення); застосування знань (адекватність, самостійність в умовах новизни (за зразком, аналогічні, відносно нові), надання допомоги).

Операційно – організаційний компонент – дії, способи дій (вміння, навички), діяльність:

- предметні (відповідно до програм із навчальних предметів)

- розумові (порівнювати, абстрагувати, класифікувати, узагаль­нювати тощо);

- загальнонавчальні (аналізувати, планувати, організовувати, контролювати процес і результати виконання завдання, діяльності в цілому; вміння користуватися підручником та іншими доступними дже­релами інформації).

Підлягають аналізу й такі характеристики дій, способів дій, діяльності:

- правильність виконання;

- самостійність виконання в умовах новизни (за разком, ана­логічні, відносно нові);

- надання допомоги: практичної (спільне виконання дії викладача і студентів, показ, надання зразка); вербальної (повторний інструктаж, пояснення, запитання, підказка, вказівка); загальної(стимулювання, підтримка, схвалення, активізація уваги);

- усвідомленість способу виконання – розуміння та словесне оформлення: відтворення (переказ), пояснення, застосування в умо­вах новизни (за зразком, аналогічні, відносно нові).

Емоційно-мотиваційний компонент – ставлення до навчання. Аналізуються такі його характеристики:

- характер і сила (байдуже, недостатньо виразне позитивне, зацікавлене, виразне позитивне);

- дієвість(від споглядального (пасивного) до дійового);

- сталість(від епізодичного до сталого).

Саме ці характеристики змістового, операційно-організаційного та емоційно-мотиваційного компонентів навчання студентів можуть бути покладені в основу визначення рівнів навчальних досягнень (І – почат­ковий, II – середній, III – достатній, IV – високий), загальних критеріїв їх оцінювання та відповідних оцінок (у балах).

Поняття ”компетенція” включає сукупність якостей особи­стості, загальну обізнаність, яка ґрунтується не лише на знаннях, досвіді, певних цінностях, набутих в процесі навчання в ЗНЗ, а також і на власних здібностях. Увага педагогів акцен­тується не тільки на необхідність озброєння студентів певною сумою знань, умінь та навичок, а й на обов'язковій сформованості певних компетенцій.

Критеріями оцінювання навчальних досягнень студентів мають бути такі групи компетенцій:

- соціальні (активність у суспільному житті, участь в діяльності громадських організацій, вміння попереджувати, урегульовувати конфлікти, самостійно приймати рішення й брати на себе відповідальність за їх виконання тощо);

- полікультурні (вміння досягати консенсусу, вирішуючи різні питання, що стосуються як професійної діяльності, так і повсякденного спілкування з людьми різних поглядів, релігійних конфесій, інших національностей тощо);

- комунікативні (високий рівень культури спілкування в колективі, знання декількох мов і використання їх в практичній діяльності за пев­них обставин);

- інформаційні (вміння знаходити різноманітну інформацію за допомогою сучасних інформаційних технологій, критично її осмислю­вати та використовувати для здобуття знань);

- саморозвитку та самоосвіти (передбачають потребу у само­вдосконаленні, підвищенні професійної майстерності, загального рівня культури, розвитку власних здібностей і т. ін.);

- компетенції, що виявляються як здатність до раціональної про­дуктивної, творчої діяльності.

У сучасних освітянських документах підкреслюється, що особистісно зорієнтована шкільна освіта передбачає:

- застосування нової педагогічної етики спілкування педагогів і учнів (взаємоповага, взаєморозуміння, творче співробітництво);

- обов'язкове особистісне спілкування;

- використання у спілкуванні діалогу (як домінуючої форми співпраці), що формує уміння вільно обмінюватися думками, моделю­вати життєві ситуації;

- орієнтацію у навчально-виховному процесі на розвиток твор­чості, творчої активності;

- утвердження всіма засобами цінності дитячої особистості;

- наявність у педагога уміння організувати одночасно навчання студентів ”на різних рівнях складності” і т. ін.

В основі рейтингової системи лежить накопичення оцінок за пев­ний період навчання (модуль, семестр, рік, 5 років) і за різнобічну дія­льність. Сума цих оцінок виступає в ролі кількісного показника якості роботи студента порівняно з успіхами його товаришів. Однак вона ві­дображає не тільки якість знань і вмінь, а й точність у роботі, актив­ність, самостійність, творчість. Провадиться періодичне ранжування студентів (а також кінцеве – випускників).

Метою роботи є побудова рейтинг-системи, здатної стимулювати самостійну роботу студента та оцінювати якість і повноту засвоєння матеріалу. Обсяг засвоєного матеріалу оцінюється за шкалою:

- від 70% до 79% фактичного матеріалу - ”задовільно”;

- від 80% до 89% фактичного матеріалу - ”добре”;

- від 89% до 100% фактичного матеріалу - ”відмінно”.

Якість знань оцінюється за традиційною п’ятибальною шкалою. Тоді загальний рейтинг визначається за такою формулою:

,

де 0(5), 0(4),0(3) - кількість позитивних оцінок (відповідно ”5”,”4”,”3”), отриманих під час засвоєння курсу;

К – кількість занять, відведених за навчальною програмою.

Високі оцінки з окремих тем курсу не можуть компенсувати відсутність знань з інших тем. З метою стимулювання самостійної та активності студентів під час проведення аудиторних занять, а також для більшого заохочення їх до навчання пропонується пасивність оцінювати ”незадовільно”оцінки.

Отже, загальний рейтинг студента визначається за формулою:

,

де 0(2) – кількість ”незадовільних” оцінок, отриманих під час засвоєння всього курсу.

Рейтинг повинен бути не нижчим як 70% засвоєння матеріалу з оцінкою "задовільно" і не нижчим, ніж 30% кількості "незадовільних"оцінок, тобто:

Р=0,7х 3-0,3x2=1,5;

для оцінки "добре":

Р=0,8х 4-0,2x2=2,8;

для оцінки "відмінно":

Р=0,9х 5-0,1 х 2=4,3

Введення додаткового рейтингу при оцінюванні навчальної дія­льності студентів дає змогу диференціювати її. Так, якість виконання домашнього чи індивідуального завдання можна визначити, виходячи з "узагальненої функції Бажаності УФБ Харрінгтона", використовуючи таблиці відповідностей між співвідношеннями бажаності в емпіричній та психологічних системах:

"задовільно" – 0,4-0,6

"добре" – 0,6-0,8

"дуже добре" – 0,8-1,0

Рейтинг індивідуальної роботи студента визначається за форму­лою:

Р_інд ⁼ Б/К,

де Б – сума балів, отриманих за самостійну роботу; К – кількість лабораторно-практичних занять, відведених нав­чальною програмою для засвоєння курсу.

Причому загальний бал індивідуальної роботи студента починає набувати суттєвих значень тільки тоді, коли кількість індивідуальних завдань перевищує кількість занять, відведених програмою на засво­єння курсу.

Індивідуальну роботу будується на трьох рівнях:

- репродуктивний, що вимагає від студента знань основних за­конів і закономірностей та уміння їх застосовувати для виконання еле­ментарних завдань;

- репродуктивно-творчий, що потребує знань основних законів, закономірностей, принципів та вміння їх застосовувати відповідно до розглянутих на практичних заняттях алгоритмів розв'язку типових педагогічних задач;

- творчо-пошуковий, передбачає наявність умінь самостійно побудувати алгоритм розв'язку навчальної абопедагогічної задачі.

За умови активної участі студента у самостійній роботі він при подоланні завдань "нижчого" рівня може отримати загальний рейтинг з оцінкою на бал вищою.

Такий комплексний підхід до оцінювання знань дає змогу врахо­вувати обсяг, якість засвоєного матеріалу, стимулювати самостійну роботу студента, аналізувати навчальний процес у динаміці.

За умови модульної програми підсумкова оцінка студентів скла­дається за результатами навчальної діяльності протягом усього семе­стру. Рівень творчої активності визначається кількістю та змістом актів позитивної активності студентів за результатами поточного контролю (участь у вікторинах; написання рефератів, кросвордів; надання обґрунтованих пропозицій тощо). При цьому визначається індивідуальний коефіцієнт творчої активності студента (КТА) як відношення кількості індивідуальних актів творчої активності (АТА) до АТА найліпшого студента або нормативного значення.

Бали рейтингу під час проведення поточного, проміжного й підсумкового модульного контролю додаються і по закінченні курсу перетворюються на індивідуальний кумулятивний індекс кожного сту­дента, таким чином, кожен може наочно бачити свої інтелектуальні й професійні здобутки, зіставити їх з рейтингом своїх товаришів. Ці мо­тиваційні умови реалізують принцип змагальності в навчальній діяльності, стимулюють кожного студента вдосконалювати свою робо­ту та організацію всього навчального процесу.

Бальна шкала оцінок

 

Оцінка	К1	Рівень складності кон­трольних запитань	К2
”5” (відмінно) " ”4” (добре) ”3” (задовільно) ”2”(незадовільно)	+ 10 + 8 + 6	Розширена програма Стандартна програма Програма-мінімум	+ п + 1 0
Рівень творчої активності	КЗ	Відвідування практичних занять	К4
КТА 0,7:.. 1,0 КТА 0,3... 0,7 КТА 0...0,3	+ 2 + 1	Постійно 1 і більше пропусків Відсутність на всіх практичних заняттях модуля	+1   -1
Якість ведення конспекту	К5
Змістовно, акуратно Є конспект Немає конспекту	+1 -1

Примітка: якщо студент пропустив усі лекції модуля, його тестують за програмою-мінімум. За наявності відмінного резуль­тату він переходить до наступного рівня.

 

За таких умов творчі контакти педагога й студента значно роз­ширюються, що дає змогу інтенсифікувати навчальний процес. При цьому більшість студентів планує свою особисту індивідуальну стра­тегію навчання (за змістом, темпом, формами засвоєння), що унемож­ливлює випадковість і суб'єктивізм на екзамені і приводить кожного до запланованої мети.

Студенти, котрі хочуть підвищити свій рейтинг і одержати вищу екзаменаційну оцінку, складають екзамен. На екзамені студент може одержати не більше, ніж 22% балів від набраної ним суми протягом семестру. "Вартість" екзаменаційної оцінки підсумовується з рейтингом студента протягом семестру. Підсумкова оцінка визначається сумар­ним рейтингом. За незадовільної оцінки студент залишається на попе­редньому рівні оцінки знань.

"Вартість" екзаменаційної оцінки визначається за формулою:

Е= (М1... М7) х Р1 х Р2/5,

де (М1... М7) – сумарний рейтинг студента за підсумком ро­боти протягом семестру; Р1 – коефіцієнт складності екзаменаційних запитань; Р2 – коефіцієнт оцінки.