Міністерство навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України (Мінекобезпеки України) є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України.
Міністерство реалізує державну політику в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту населення і навколишнього природного середовища, від негативного впливу господарської діяльності шляхом регулювання екологічної, ядерної та радіаційної безпеки на об’єктах усіх форм власності.
Мінекобезпеки України проводить державну екологічну, науково-технічну та економічну політику, спрямовану на збереження та відтворення безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, забезпечення безпеки функціонування та розвитку ядерного комплексу з мирною метою, захист життя і здоров’я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення стійкого соціально-економічного розвитку та гармонійної взаємодії суспільства і природи. Серед головних завдань Міністерства: захист екологічних інтересів України на міжнародній арені, державний контроль за додержанням вимог законодавства України з питань охорони навколишнього природного середовища, ядерної та радіаційної безпеки. Крім того, Мінекобезпеки України здійснює нормативно-правове регулювання щодо використання природних ресурсів, організовує і проводить державну екологічну експертизу, обґрунтовує доцільність розроблення державних і регіональних екологічних програм.
До складу Мінекобезпеки України входить ряд структурних підрозділів:
· Адміністрація ядерного регулювання;
· Управління міжнародних відносин;
· Управління науки;
· Юридичне управління;
· Відділ зі спеціальної роботи;
· Управління економіки;
· Управління регіональної політики і територіального розвитку;
· Управління державної екологічної експертизи;
· Управління відходів та вторинних ресурсів;
· Управління техногенно-екологічної безпеки;
· Управління моніторингу;
· Управління нормативно-технічної політики та енергозбереження;
· Управління атмосферного повітря;
· Управління водних ресурсів та надр;
· Управління біологічних та земельних ресурсів.
Екологічне право.
Право має важливу роль в регулюванні взаємовідносин природи й суспільства, у встановленні науково обґрунтованих правил поведінки людини щодо природи. Такі правила закріплюються державою в законодавстві і стають загальнообов’язковими для виконання та дотримання нормами права.
Екологічне право ґрунтується на нормах Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” передбачає мету, завдання, принципи та механізми забезпечення ефективного природокористування, охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки.
Розвиток цього закону знайшов своє відображення в законі України “Про екологічну експертизу”, Земельному, Водному та Лісовому кодексах, в Кодексі України про надра, законах України “Про тваринний світ”, “Про охорону атмосферного повітря”, “Про природно-заповідний фонд” і т.п.
Названими законами закріплено цілий пакет екологічних прав громадян, що ґрунтуються на загальнолюдських, природних правах, у тому числі:
· право на безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище;
· право на одержання повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища і його вплив на здоров’я людей;
· право на участь у проведенні громадської екологічної експертизи;
· право на здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів;
· право на участь у розробці і здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;
· право на регіональне і комплексне використання природних ресурсів;
· право на одержання екологічної освіти;
· право на об’єднання в громадські природоохоронні формування;
· право на участь в обговоренні проектів законів та екологічно значущих проектів і рішень;
· право на подання до суду позовів до фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров’ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє середовище.
· Екологічне законодавство України включає 5 основних блоків законодавчого і підзаконного регулювання:
· Конституційне регулювання економічних правовідносин;
· Еколого-правове регулювання;
· Регулювання екологічних правовідносин еколого-правовими нормами;
· Регулювання екологічних правовідносин нормами забезпечувальних галузей законодавства.
