Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕор≥вн€нн€ акцентуаци та психопат≥њ




 

  јкцентуац≥€ характеру ѕсихопат≥€
  Ќайб≥льш €скраво про€вл€Їтьс€ у п≥дл≥тковому в≥ц≥, а дал≥ маЇ тенденц≥ю до компенсац≥њ ≥ згла≠джуванн€ —воЇр≥дно про€вл€Їтьс€ у кожному в≥ковому пер≥од≥; за в≥дсутност≥ л≥куванн€ мас тенденц≥ю до загостренн€
2. ”складнюЇ адаптац≥ю лише у певних ситуац≥€х «умовлюЇ дезадаптац≥ю неза≠лежно в≥д особливостей ситуац≥њ
3. «бережена критичн≥сть даЇ мож≠лив≥сть усв≥домити власн≥ проб≠леми, ≥нтернально локал≥зувати њх (у соб≥: "винен € сам") ≥ ком≠пенсувати шл€хом уникненн€ або трансформац≥њ психотравму-ючих ситуац≥й «нижена критичн≥сть призво≠дить до екстернальноњ ("винн≥ ≥нш≥") локал≥зац≥њ проблем, неспроможност≥ усв≥домленн€ своЇњ рол≥ в њхньому виник≠ненн≥, нездатност≥ до дов≥ль≠ноњ саморегул€ц≥њ
4. ѕорушенн€ повед≥нки зумовлен≥ д≥Їю сильноњ або тривалоњ психо≠лог≥чноњ травми, стресовоњ ситуац≥њ ѕорушенн€ повед≥нки часто виникаЇ без видимих причин

Ќайб≥льш поширен≥ класиф≥кац≥њ акцентуац≥й розроблен≥  . Ћеонгардом та ј. Ћ≥чко. ¬ основ≥ типолог≥њ акцентуац≥й ха≠рактеру лежить своЇр≥дн≥сть повед≥нки ≥ндив≥да у р≥зних ситуа≠ц≥€х. “ип акцентуац≥њ залежить в≥д властивостей нервовоњ систе≠ми у поЇднанн≥ з особливост€ми вихованн€. –озгл€немо коротку характеристику тип≥в за ј. Ћ≥чко (див. табл. 5).

—еред названих тип≥в схильн≥сть до соц≥альноњ дезадаптац≥њ ≥ психопат≥њ, за результатами досл≥джень ј.™.Ћ≥чко (табл. 5), може виникнути у г≥пертимного, лаб≥льного, сенситивного, ши-зоњдного, еп≥лептоњдного, ≥стероњдного, нест≥йкого. ѕри цьому можлив≥сть дел≥нквентноњ повед≥нки в≥дм≥чаЇтьс€ з високою в≥≠рог≥дн≥стю у нест≥йкого, еп≥лептоњдного, ≥стероњдного, з меншою в≥рог≥дн≥стю Ч у шизоњдного та г≥пертимного тип≥в. ѕ≥дл≥тки ≥з сенситивною та психастен≥чною акцентуац≥Їю до дел≥нквентноњ повед≥нки взагал≥ не схильн≥. ÷иклоњди здатн≥ на еп≥зодичн≥ асо≠ц≥альн≥ вчинки п≥д час г≥пертимноњ фази. јсоц≥альн≥сть шизоњд≥в про€вл€Їтьс€ вже тод≥, коли в≥дхиленн€ характеру дос€гаЇ сту≠пен€ психопат≥њ. ” нест≥йкого, ≥стероњдного, г≥пертимного тип≥в дел≥нквентн≥сть може розвиватись на фон≥ акцентуац≥њ характеру.  ожному типу психопат≥њ та акцентуац≥њ, €к в≥дм≥чаЇ ј. ™. Ћ≥чко, притаманн≥ своњ особливост≥ та мотиви дел≥нквентноњ повед≥нки.


ѕсихолого-педагог≥чна корекц≥€ в≥дхилень у повед≥нц≥ д≥тей

“аблиц€ 5 ’арактеристика тип≥в акцентуац≥й за ј. Ћ≥чко

 

  “ип акцен≠туац≥њ √оловна риса ”мови, що загрожують дезадаптац≥њ
1. ѕпертимний Ќестримна активн≥сть, прагненн€ до л≥дерства —амотн≥сть, регламенто≠ваний режим, обмеже≠н≥сть активност≥, моно≠тонн≥сть д≥€льност≥
2. ÷иклоњдний  оливанн€ настрою в≥д п≥двищеного до депресив≠ного ” фаз≥ пригн≥ченого настрою: невдач≥ ≥ кон≠фл≥кти, зм≥ни життЇвих стереотип≥в. ” фаз≥ активност≥ неспри€тли≠вими Ї т≥ ж сам≥ умови, що й дл€ г≥пертим≥в
3. Ћаб≥льний ћ≥нлив≥сть настрою, чутлив≥сть до м≥жособис-т≥сних взаЇмин ≈моц≥йне в≥дторгненн€, втрата р≥дних
4. —енситивний ¬исока вразлив≥сть, зани≠жена самооц≥нка Ќесправедливе звину≠ваченн€, недоброзич≠ливе ставленн€
5. ѕсихасте≠н≥чний Ќер≥шуч≥сть, тривожн≥сть Ќеобх≥дн≥сть швидко приймати р≥шенн€, в≥д≠пов≥дати за когось
6. јстеноневро-тичний ѕ≥двищена втомлюва≠н≥сть, драт≥влив≥сть, зане≠покоЇнн€ станом власного здоров'€ ¬елик≥ розумов≥ наван≠таженн€, особливо в умовах змагань
7. Ўизоњдний «амкнут≥сть, само≥зол€≠ц≥€, недостатн≥сть ≥нтуњц≥њ та емпат≥њ, схильн≥сть до фантазуванн€ Ќеобх≥дн≥сть встанов≠ленн€ неформальних емоц≥йних контакт≥в
8. ≈п≥лептоњд-ний —хильн≥сть до наростанн€ роздратованост≥, емоц≥й≠них спалах≥в та злобно-тужливого настрою, ≥нерт≠н≥сть псих≥чних процес≥в «м≥на обстановки
9. ≤стероњдний ≈гоцентризм, прагненн€ знаходитись у центр≥ уваги ≤гноруванн€ з боку ≥н≠ших
10. Ќест≥йкий —лабк≥сть вол≥, ≥мпуль≠сивн≥сть, прагненн€ до розваг ¬≥дсутн≥сть зовн≥шнього контролю
   онформний «алежн≥сть повед≥нки та суджень в≥д оточенн€ «м≥на життЇвих стерео≠тип≥в, перебуванн€ в асо≠ц≥альному середовищ≥

ћодуль 111

“ак, нест≥йкий п≥дл≥ток у пошуках задоволенн€ схильний до брод€жництва, крад≥жок, що дають можлив≥сть д≥стати засоби дл€ розваг. ѕ≥ки порушень повед≥нки припадають на пер≥оди, пов'€зан≥ з≥ зм≥ною умов навчанн€ (перех≥д в≥д початковоњ ланки до пред≠метного навчанн€, зак≥нченн€ навчанн€ у школ≥). ƒел≥нквентн≥сть цього типу супроводжуЇтьс€ ранньою алкогол≥зац≥Їю.

” ≥стероњд≥в в≥дм≥чаЇтьс€ особлива схильн≥сть до др≥бних крад≥жок, шахрайства, викликаючоњ манери поводженн€ у сус≠п≥льних м≥сц€х. њхн≥ правопорушенн€ часто зумовлен≥ потребою привернути до себе увагу.

≈п≥лептоњди бувають схильними не лише до крад≥жок, а й до б≥йок, €к≥ можуть бути досить жорстокими. ¬они одержують задоволенн€ в≥д самих протиправних вчинк≥в та њхн≥х насл≥дк≥в дл€ жертв.

—еред шизоњд≥в зустр≥чаютьс€ "символ≥чн≥" крад≥жки: за≠дл€ встановленн€ справедливост≥, поповненн€ колекц≥њ, при≠власненн€ речей, що належать об'Їкту таЇмного обожнюванн€. ƒел≥нквентна повед≥нка у них виникаЇ п≥зн≥ше Ч у 15-16-ти-р≥чному в≥ц≥.

јнтисоц≥альна повед≥нка г≥пертим≥в найчаст≥ше починаЇть≠с€ у 10-12-тир≥чному в≥ц≥ ≥ мотивуЇтьс€ прагненн€м престижнос≠т≥, демонстрац≥њ своЇњ см≥ливост≥ та ун≥кальност≥.

јдиктивна повед≥нка найчаст≥ше зустр≥чаЇтьс€ у ос≥б з еп≥-лептоњдним та нест≥йким типами акцентуац≥њ характеру. —аме њм ф≥зична залежн≥сть загрожуЇ вже в п≥дл≥тковому в≥ц≥. «а даними ј. ™. Ћ≥чко найб≥льша психолог≥чна схильн≥сть до алкогол≥за≠ц≥њ, €ка супроводжуЇтьс€ в≥дсутн≥стю "психолог≥чних бар'Їр≥в" щодо вживанн€ спиртного спостер≥гаЇтьс€ у ос≥б г≥пертимного та нест≥йкого тип≥в, а виразна негативна установка в≥дм≥чаЇтьс€ у сенситивного та шизоњдного тип≥в.

ћотивац≥Їю вживанн€ психоактивних речовин у нест≥йкого типу виступаЇ прагненн€ до ейфоричних стан≥в. ≈п≥лоптоњдн≥ п≥дл≥тки швидко стають залежними в≥д алкоголю чи нарко≠тик≥в. ѕот€г набуваЇ у них ≥нстинктивного компульсивного (нав'€зливого) характеру. ѕсихоактивн≥ речовини викликають у них дисфор≥ю, агрес≥ю, розгальмуванн€ пот€г≥в. ≤стероњди схильн≥ переб≥льшувати свою алкогол≥зац≥ю, зображати з себе "алкогольного естета ≥ знавц€". ѕроте, бажаючи довести компа≠н≥њ, що можуть вс≥х "перепити", вони ризикують д≥йсно перетво≠ритись на адикт≥в. ѕрагненн€ п≥знанн€ та задоволенн€ штовхаЇ на вживанн€ токсичних речовин г≥пертим≥в, проте залежними вони не стають, зупин€Ї њх напевно широке коло ≥нтерес≥в та плани на майбутнЇ. Ўизоњди можуть використовувати алкоголь €к своЇр≥дний доп≥нг, €кий полегшуЇ контакти з ≥ншими людь-


≤≤сиха/юго-педагиг≥чна корекц≥€ тдхш≥ень ≥/ повед≥нц≥ д≥тей

ми, зн≥маЇ напруженн€ при сп≥лкуванн≥, проте у ф≥зично за≠лежних вони не перетворюютьс€.  онформн≥ п≥дл≥тки вживають алкоголь або наркотики п≥д впливом референтноњ групи.

ƒемонстративна суњцидна повед≥нка, заданими ј. ™. Ћ≥чко, найчаст≥ше зустр≥чаЇтьс€ у ос≥б з ≥стероњдним, ≥тероњдно-нест≥йким та ≥стероњдно-г≥пертимним тинами акцентуац≥њ, до афективноњ суњцидноњ повед≥нки схильн≥ ≥ндив≥ди з лаб≥льною та лаб≥льно-≥стероњдною акцентуац≥Їю, а д≥йсна готовн≥сть до самогубства в≥дм≥чаЇтьс€ у сенситивного, та циклоњдного тип≥в.

ќтже, у к≥нцевому результат≥ особливост≥ адаптац≥њ та роз≠витку ≥ндив≥да визначаютьс€ сп≥вв≥дношенн€м двох чинник≥в Ч соц≥ального та б≥олог≥чного.

якщо вища нервова д≥€льн≥сть та псих≥чний стан Ї повно≠ц≥нними у дитини, а сама вона виховуЇтьс€ у спри€тливих со≠ц≥альних умовах, то це забезпечуЇ њњ нормальну адаптац≥ю ≥ роз≠виток. ѕорушенн€ вищоњ нервовоњ д≥€льност≥ та псих≥ки можуть бути компенсован≥ за умови врахуванн€ у виховному процес≥ ≥ндив≥дуальних особливостей дитини та ѓѓ проблем. Ќезадов≥льн≥ соц≥альн≥ умови загострюють нервово-псих≥чн≥ розлади ≥ призво≠д€ть до патолог≥њ ≥ до важковиховуваност≥.

Ќеспри€тливий соц≥альний вплив, в≥дсутн≥сть необх≥д≠них умов дл€ розвитку та соц≥ал≥зац≥њ зумовлюють соц≥ально-педагог≥чну занедбан≥сть, €ка може про€вл€тись €к на к≥льк≥с≠ному, так ≥ на €к≥сному р≥вн€х. «анедбан≥сть, що маЇ к≥льк≥сний характер, про€вл€Їтьс€ лише на повед≥нковому р≥вн≥. ƒев≥ац≥њ такоњ дитини виступають €к пристосуванн€ до асоц≥ального ото≠ченн€. «м≥на середовища пор≥вн€но легко зн≥маЇ про€ви важко≠виховуваност≥. як≥сний характер занедбаност≥ означаЇ форму≠ванн€ негативних особист≥сних новоутворень (власне важковихо≠вуваност≥) ≥ психолог≥чноњ готовност≥ до дев≥антноњ повед≥нки.

5. ѕсихолого-педагог≥чна корекц≥€ дев≥антноњ повед≥нки школ€р≥в у навчально-виховному процес≥

ѕроф≥лактика та корекц≥€ дев≥антноњ повед≥нки повинна зд≥йснюватись у формат≥ соц≥альноњ, педагог≥чноњ, психолог≥ч≠ноњ, медичноњ, юридичноњ роботи. ≈фективн≥сть попередженн€ га усуненн€ дев≥ац≥й значною м≥рою залежить в≥д систематичноњ узгодженоњ д≥€льност≥ в≥дпов≥дних служб, в≥д ч≥ткого усв≥дом≠ленн€ кожним спец≥ал≥стом, залученим до ц≥Їњ роботи, своЇњ рол≥ й функц≥й. «губними у справ≥ запоб≥ганн€ проблем, пов'€заних


ћодуль III

з дев≥антною повед≥нкою, можуть бути спорадичн≥сть роботи, безв≥дпов≥дальн≥сть, непрофес≥йн≥сть, спроби де€ких спец≥ал≥с≠т≥в брати на себе функц≥њ ≥нших служб.

ѕроф≥лактичною та корекц≥йною роботою повинн≥ бути охо плен≥ ус≥ сфери соц≥альноњ взаЇмод≥њ школ€ра. ¬≥дпов≥дна робо≠та повинна проводитись з батьками, педагогами, учн≥вськими групами.

ќ. ¬. «мановська в≥дм≥чаЇ, що психолого-педагог≥чна допо≠мога особам з дев≥антною повед≥нкою маЇ два основних напр€м≠ки. ÷е превенц≥€ (попередженн€, проф≥лактика) та ≥нтервенц≥€ (подоланн€, корекц≥€, реаб≥л≥тац≥€).

5.1. ѕревенц≥€ дев≥антноњ повед≥нки

ѕроф≥лактика дев≥антноњ повед≥нки передбачаЇ систему загаль≠них та спец≥альних заход≥в на р≥зних р≥вн€х соц≥альноњ орган≥за ц≥њ: загальнодержавному, правовому, сусп≥льному, економ≥чному, медико-сан≥тарному, педагог≥чному, соц≥ально-психолог≥чному ”мовами усп≥шноњ проф≥лактичноњ роботи вважають њњ комплек≠сн≥сть, посл≥довн≥сть, диференц≥йован≥сть, вчасн≥сть.

¬сесв≥тн€ орган≥зац≥€ охорони здоров'€ пропонуЇ вид≥л€ти первинну, вторинну, третинну проф≥лактику дев≥ац≥й. ѕервинна проф≥лактика спр€мована на усуненн€ неспри€тливих чинник≥в, €к≥ зумовлюють певне €вище, а також на п≥двищенн€ ст≥йкост≥ особистост≥ щодо впливу щодо цих чинник≥в. «авданн€м вторинноњ проф≥лактики виступаЇ раннЇ ви€вленн€ та реаб≥л≥тац≥€ нервово-псих≥чних розлад≥в та робота з "групою ризику", наприклад, з учн€ми, €к≥ мають виразну схильн≥сть до формуванн€ дев≥антноњ повед≥нки без про€в≥в такоњ у даний час. “ретинна проф≥лактика вир≥шуЇ так≥ спец≥альн≥ завданн€, €к л≥куванн€ нервово-псих≥чних розлад≥в, що супроводжуютьс€ порушенн€ми повед≥нки. “ретинна проф≥лактика також може бути спр€мована на попередженн€ ре≠цидив≥в у ос≥б з уже сформованою дев≥антною повед≥нкою.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 582 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќасто€ща€ ответственность бывает только личной. © ‘азиль »скандер
==> читать все изречени€...

2146 - | 1870 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.01 с.