Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


 орекц≥€ викривленн€ переважно емоц≥йно-афективного розвитку 4 страница




ѕоглибленн€ соц≥альноњ дезадаптац≥њ в≥д важковиховува-ност≥ призводить до дел≥нквентност≥ повед≥нки, тобто до зд≥й≠сненн€ др≥бних правопорушень, за €к≥ завд€ки г≥перпротекц≥њ батьк≥в п≥дл≥тк≥в досить р≥дко карають. ѕ≥дл≥ток н≥би шукаЇ "меж≥ доступного" у своњх д≥€х. ¬загал≥ цей пошук доступно≠го властивий ус≥м школ€рам середнього в≥ку, але в норм≥ це обмежено моральними заборонами, вимогами батьк≥в, вчител≥в. ƒл€ педагог≥чно занедбаний учн≥в ц≥ меж≥ розширен≥ до статей  рим≥нального кодексу. ўоб зн€ти напруженн€, зумовлене ви≠ходом ≥з зони нормальноњ повед≥нки, п≥дл≥тки вдаютьс€ до таких засоб≥в захисту: 1) €кщо моральна заборона Ї особист≥сно значу≠щою, то нейтрал≥зуютьс€ так≥ внутр≥шн≥ структури, €к сов≥сть, ка€тт€; 2) знец≥нюютьс€, ≥гноруютьс€ сам≥ соц≥альн≥ норми.

ќтже, ознакою психолог≥чноњ готовност≥ дитини до дев≥ант-ноњ повед≥нки Ї на€вн≥сть негативних особист≥сних новоутворень, одн≥ з €ких виступають у вигл€д≥ бар'Їр≥в щодо будь-€кого спр€≠мованого впливу, а ≥нш≥ забезпечують спотворене сприйманн€ д≥йсност≥ ≥ себе в н≥й.

–озгл€немо види негативних особист≥сних новоутворень, €к≥ зумовлюють схильн≥сть до дев≥антноњ повед≥нки.

/. —мисловий бар'Їр виникаЇ, коли прийн€тт€ €когось приводу означаЇ дл€ ≥ндив≥да зм≥ну думки про себе у неспри-^€тливий б≥к, що призводить до значного зниженн€ самооц≥нки. ^ ÷ьому ≥ндив≥д ≥ чинить оп≥р. ƒитина не чуЇ, не розум≥Ї того, що эворить њй дорослий. —мисловий бар'Їр може ≥снувати щодо энкретного дорослого або щодо конкретноњ вимоги.

2. ≈моц≥йна холодн≥сть, нечутлив≥сть. ÷е механ≥зм
|захисту в≥д "проникаючих" вплив≥в, адресованих до сов≥ст≥.

≤нод≥ правопорушники навмисно культивують у соб≥ таку нечут-|лив≥сть. ¬они вважають ус€кий про€в почутт≥в слабк≥стю.

3. јфект "неадекватност≥" негативна реакц≥€
невдачу, поразку, що про€вл€Їтьс€ або в ≥гноруванн≥ само-
факту неусп≥ху, або в небажанн≥ визнати себе винним ≥ су-
зводжуЇтьс€ про€вами грубоњ образи, агрес≥њ. “ак само учень

оже реа≥увати у в≥дпов≥дь на зверненн€, зауваженн€, вимоги

 

 

ћодуль III

педагога, батьк≥в. Ќа в≥дм≥ну в≥д звичайного афекту, €к реакц≥њ на сильн≥ подразники, тут спостер≥гаЇтьс€ афективний вибух з незначного приводу. ÷е своЇр≥дна в≥дл€куюча за€ва про себе, прагненн€ в≥дгородити себе в≥д будь-€кого наближенн€ вихова≠тел€, створити своЇр≥дну "безпечну зону" шл€хом попередженн€ про неприЇмн≥ насл≥дки.

4. ѕро€вом афекту неадекватност≥ у сфер≥ сп≥л≠
куванн€
Ї феномен "неадекватного спокою". ”чень, €кий Ї в≥д≠
торгнутим у колектив≥ однол≥тк≥в, впевнений в тому, що його вс≥
любл€ть ≥ поважають.

5. –озб≥жн≥сть ставлень Ч це несп≥впаданн€ у€в≠
лень про взаЇмини у дом≥нуючих сферах (ставленн€ до себе,
до ≥нших, до д≥€льност≥) з реальним зм≥стом та про€вами цих
взаЇмин. ”чень не пом≥чаЇ своњх негативних €костей ≥ тому не
сприймаЇ вимог педагога зм≥нитись.

6. Ќегатив≥зм, у €кому простежуЇтьс€ антагон≥стична
позиц≥€ щодо д≥й, вимог, пропозиц≥й дорослого незалежно в≥д
њхнього зм≥сту та спр€мованост≥, а також тенденц≥€ д≥€ти засо≠
бами протилежними вказ≥вкам ≥ командам дорослого. ѕри цьому
об'Їктивна причина дл€ такоњ негатив≥стичноњ позиц≥њ в≥дсутн€.
Ќа в≥дм≥ну в≥д негатив≥зму, €кий виникаЇ у кризов≥ пер≥оди роз≠
витку ≥ зумовлений потребою самоствердженн€, у даному ви≠
падку йдетьс€ про ставленн€ до дорослого €к до ворога ≥ тод≥
актуал≥зуЇтьс€ принцип "Ќе роби того, що виг≥дно ворогу".

7.  онструктивна брехн€. ѕрограмуЇтьс€ заздалег≥дь
дл€ захисту в≥д покаранн€ перед скоЇнн€м негативного вчинку.
÷е св≥домо заплановане уникненн€ в≥дпов≥дальност≥.

8. ‘еномен схильност≥ до адиктивноњ повед≥нки,

тобто повед≥нки, обт€женоњ вживанн€м наркотичних засоб≥в. ”никаюча мотивац≥€, хрон≥чне переживанн€ негативних емоц≥й, неспроможн≥сть в≥дчувати себе суб'Їктом власноњ д≥€льност≥, нездатн≥сть до продуктивного виходу з фруструючоњ ситуац≥њ, неефективн≥сть засоб≥в психолог≥чного захисту утворюють пси≠холог≥чну готовн≥сть до наркотичноњ залежност≥, оск≥льки по≠роджують прагненн€ пережити позитивн≥ емоц≥њ не через д≥€ль≠н≥сть, а штучно. ћетою вживанн€ наркотичних засоб≥в Ї зм≥на псих≥чного стану, заглушенн€ негативних переживань, пригн≥≠ченн€ докор≥в сумл≥нн€.


ѕсихи/≥ого-псдагог≥чна корекц≥€ в≥дх≥и≥ень у повед≥нц≥ дхтеи

4. ѕсихолог≥чна характеристика важковиховуваност≥ €к основи формуванн€ дев≥ац≥й

ѕередумовою дел≥нквентноњ та адиктнвноњ повед≥нки висту≠паЇ важковиховуван≥сть Ч активне неприйн€тт€ дитиною педа≠гог≥чного впливу, спр€мованого на њњ соц≥ал≥зац≥ю.

«аслуговуЇ на увагу п≥дх≥д до розум≥нн€ психолог≥чноњ сут≠ност≥ важковиховуваност≥, €кий належить грузинському психологу ‘. ¬. √обеч≥€. ¬чений вважаЇ, що одн≥Їю з причин оп≥рност≥ пе≠дагог≥чним впливам окремих п≥дл≥тк≥в виступаЇ загострений випе≠реджаючий розвиток потреб у престиж≥, свобод≥ та самост≥йност≥. якщо формуванн€ цих прагнень зд≥йснюЇтьс€ на фон≥ недостатньо≠го розвитку соц≥альних ≥нтерес≥в та ≥нтелектуальних можливостей, то така дисгармон≥йн≥сть може л€гти в основу конфл≥кту п≥дл≥тка з дорослими ≥ спонукати його до правопорушень. Ќизький р≥вень соц≥альноњ заангажованост≥ створюЇ спри€тливий ірунт дл€ заго≠стренн€ ≥ поглибленн€ егоњстичних потреб ≥ндив≥да. —уб'Їктивна ц≥нн≥сть цих потреб ви€вл€Їтьс€ наст≥льки сильною, що, з одного боку штовхаЇ п≥дл≥тка на необдуман≥ ≥мпульсивн≥ вчинки, а з ≥н≠шого Ч викликаЇ обуренн€ ≥ агрес≥ю у випадку њхньоњ фрустрац≥њ. ” важковиховуваних п≥дл≥тк≥в формуЇтьс€ деформоване в≥дчутт€ справедливост≥ (справедливим Ї все те, що в≥дпов≥даЇ його ≥нтере≠сам, а несправедливим Ч те, що њм суперечить) та власноњ г≥дност≥ (дотриманн€ соц≥альних вимог, доброзичливе ставленн€ до ≥нших, в≥дмова в≥д власних примх або докладанн€ зусиль задл€ дос€гнен≠н€ соц≥альних ц≥лей ≥ т.п. Ї нег≥дним). ќсновними чинниками, що зумовлюють важковиховуван≥сть, ‘. ¬. √обеч≥€ вважаЇ недостат≠н≥сть вол≥ та соц≥альних потреб.

¬ажковиховуван≥сть в залежност≥ в≥д причин њњ виник≠ненн€ та в≥д особливостей ≥ виразност≥ про€ву под≥л€Їтьс€ на чотири види: 1) ситуативна важковиховуван≥сть, 2) соц≥ально-педагог≥чна занедбан≥сть, 3) важковиховуван≥сть, що виникла через в≥дхиленн€ в особист≥сному розвитку, 4) власне важко≠виховуван≥сть.

—итуативна важковиховуван≥сть виникаЇ внасл≥док невм≥≠лих виховних д≥й з боку батьк≥в або педагог≥в ≥ про€вл€Їтьс€ в негатив≥зм≥, в≥дкритому протест≥, небажанн≥ дотримуватись пра≠вил. ѕри цьому ус≥ негативн≥ про€ви повед≥нки дитини мають тимчасовий характер, не призвод€ть до глибинних порушень особист≥сного розвитку ≥ за умови зм≥ни педагог≥чних прийом≥в впливу зникають


ћодуль III

—итуативна важковиховуван≥сть може виникнути також при р≥зк≥й зм≥н≥ умов життЇд≥€льност≥. Ќаприклад, перех≥д дитини з одного колективу в ≥нший, зм≥на м≥сц€ проживанн€, розлу≠ченн€ батьк≥в, зм≥на родини тощо. ќсобливо високим ризик по≠€ви важковиховуваност≥ Ї у пер≥од в≥кових криз, п≥д час €ких зд≥йснюЇтьс€ зм≥на соц≥альноњ ситуац≥њ розвитку дитини. —л≥д зазначити, що у дорослих учасник≥в виховного процесу також бувають своњ кризи, €к≥ не можуть не позначитись на њхн≥х сто≠сунках з д≥тьми.

—оц≥ально-педагог≥чна занедбан≥сть - це тривалий не≠спри€тливий дл€ розвитку особистост≥ стан дитини, пов'€заний з недостатн≥м, суперечливим або негативним впливом на нењ соц≥≠ального м≥кросередовища. явище соц≥альноњ ≥ педагог≥чноњ зане≠дбаност≥ виникаЇ через в≥дсутн≥сть або обмежен≥сть соц≥альних умов, необх≥дних дл€ нормального розвитку дитини. ѕопри всю р≥зноман≥тн≥сть неспри€тливих с≥мейних умов (г≥попротекц≥€, потураюча г≥перпротекц≥€, асоц≥альн≥ с≥м'њ тощо), €к≥ призво≠д€ть до соц≥ально-педагог≥чноњ занедбаност≥, сп≥льним ≥ визна≠чальним Ї в≥дсутн≥сть сп≥лкуванн€, €ке 6 спри€ло моральному та ≥нтелектуальному розвитку дитини, а також системи с≥мейних ц≥нностей, €к≥ б визначали права, обов'€зки, обмеженн€ пове≠д≥нки дитини ≥ забезпечували формуванн€ у нењ здатност≥ до до≠в≥льноњ саморегул€ц≥њ.

—оц≥ально-педагог≥чна занедбан≥сть виникаЇ там, де дитина не одержуЇ достатньоњ свободи дл€ про€ву своЇњ активност≥ у вза≠Їмод≥њ з предметним та соц≥альним середовищем. ѕсихолог≥чним механ≥змом њњ виникненн€ Ї г≥перусам≥тнен≥сть, €ка виражаЇтьс€ у посиленн≥ позиц≥њ "не такий €к ус≥".

ѕерш≥ проблеми у соц≥ально-педагог≥чно занедбаних д≥тей з'€вл€ютьс€ при вступ≥ до школи, до кавчанн€ у €к≥й вони н≥ психолог≥чно, н≥ педагог≥чно, н≥ соц≥ально не готов≥. ѕедагог≥чно занедбаний першокласник не прагне бути школ€рем, мотиви на≠вчальноњ д≥€льност≥ йому не доступн≥, не волод≥Ї необх≥дним обс€гом знань, ум≥нь навичок, не вм≥Ї докладати зусилл€, ус≥ його псих≥чн≥ функц≥њ ви€вл€ютьс€ незр≥лими, його розумова працездатн≥сть знижена.  р≥м того так≥й дитин≥ часто бракуЇ досв≥ду позитивного сп≥лкуванн€ з однол≥тками. ќск≥льки, за≠своњвши негативн≥ стереотипи стосунк≥в у с≥м'њ (в≥дсутн≥сть ем-пат≥њ, дов≥ри, взаЇмоповаги), учень п≥дсв≥домо переносить њх на сп≥лкуванн€ з ровесниками.

—оц≥альна дезадаптац≥€ таких д≥тей починаЇтьс€ з неусп≥ш≠ност≥ в навчанн≥. ѕерш≥ невдач≥, викликаючи негативн≥ емоц≥њ, канал≥зуютьс€ в агрес≥ю, ф≥ксуютьс€ €к образа, несправедлн-


ѕсихолого-педагог≥чна корекц≥€ в≥дхилень у повед≥нц≥ д≥тей

в≥сть. ѕоган≥ оц≥нки призвод€ть до пог≥ршенн€ стосунк≥в з вчи-гелькою, батьками, однокласниками. ѕ≥д впливом негативних зовн≥шн≥х оц≥нок, пост≥йних зауважень, нар≥кань у дитини фор≠муЇтьс€ уникаюча мотивац≥€, невпевнен≥сть у соб≥, низький р≥-зекь самоповаги.

ќсобист≥сть соц≥ально-педагог≥чно занедбаноњ дитини харак≠теризуЇтьс€ нерозвинен≥стю властивостей суб'Їкта сп≥лкуванн€, д≥€льност≥, самосв≥домост≥, а також неадекватною активн≥стю у взаЇмод≥њ з оточенн€м. —уб'Їктивно ц≥ особливост≥ переживають≠с€ дитиною €к особливий образ "€". √оловна суперечн≥сть такоњ особистост≥ пол€гаЇ у тому, що, з одного боку вона прагне до ви-{нанн€ та усп≥ху, а, з ≥ншого боку Ї соц≥ально дезадаптованою. Ќеможлив≥сть розв'€зати цю суперечн≥сть породжуЇ внутр≥шню «а зовн≥шню конфл≥ктн≥сть дитини, актуал≥зац≥ю компенсаторно-ахисних реакц≥й, комплекс неповноц≥нност≥. л —оц≥ально-педагог≥чно занедбан≥ д≥ти Ї недов≥рливими, образ≠ливими, впертими, егоцентричними, негатив≥стичними, невпевне≠ними у соб≥. ” них слабка ≥нтуњц≥€ щодо м≥жособист≥сних взаЇмин, ррим≥тивний п≥дх≥д до розв'€занн€ власних проблем, загострена реакц≥€ на неусп≥х, нест≥йкий настр≥й, в≥дсутн≥й страх у ситуац≥€х в≥двищеного ризику. ¬они важко адаптуютьс€ до нових умов, легко сивод€тьс€ з≥ стану р≥вноваги, сповнен≥ передчутт€ неприЇмностей, ухильн≥ ≥гнорувати соц≥альн≥ вимоги ≥ культурн≥ норми повед≥нки. м' стосунках з дорослими соц≥ально-педагог≥чно занедбан≥ д≥ти над-п≥рно чутлив≥ до оц≥нок та погроз, сором'€злив≥. Ќевдоволен≥сть потреби бути особист≥стю зд≥йснюЇ на них руйн≥вний вплив ≥ ком≠пенсуЇтьс€ агрес≥Їю, схильн≥стю до ризикованих вчинк≥в, прагнен-

€м за будь-€к≥ ц≥ну привернути до себе увагу, зч —оц≥ально-педагог≥чно занедбана дитина вважаЇ себе неро-в^мною, поганою, неприЇмною, нелюбимою. ÷е п≥двищуЇ њњ три-рржн≥сть, знижуЇ р≥вень домагань. ¬она безусп≥шно намагаЇтьс€ н^зними неадекватними способами домогтис€ соц≥ального визна-

т, а в результат≥ ви€вл€Їтьс€ в≥дторгнутою. Ћ≤ ” залежност≥ в≥д характеру та глибину ознак можна вид≥-нењти латентну, початкову та виразну соц≥ально-педагог≥чну за-

:дбан≥сть.

кЋатентний ступ≥нь занедбаност≥ характеризуЇтьс€ тальк≥сною динам≥кою, незначним в≥дхиленн€м у соц≥альному ю- моральному розвитку дитини, в особистост≥ €коњ переважа-епгь позитивн≥ €кост≥, а негативн≥ Ї однор≥дними ≥ про€вл€ютьс€ пр≥зодично через один негативний дом≥нуючи чинник. —туп≥нь рею€ву ознак занедбаност≥ - слабкий або середн≥й. ƒитина доб-почуваЇ себе в с≥м'њ ≥ намагаЇтьс€ адаптуватись у груп≥ од-


ћодуль III

нол≥тк≥в. њњ ставленн€ до навчанн€ можна назвати невиразним ѕроте вже мають м≥сце перш≥ ознаки в≥дставанн€ у псих≥чному розвитку, недостатн≥сть соц≥ального досв≥ду, €к≥, в свою чергу, зумовлюють перш≥ про€ви неусп≥шност≥ в навчанн≥.

—ередн≥й ступ≥нь занедбаност≥ визначаЇтьс€ поглибленн€м в≥дхилень у соц≥альному та моральному розвитку. «б≥льшуЇтьс€ частота негативних про€в≥в повед≥нки, ур≥зноман≥тнюютьс€ ситуа≠ц≥њ, в €ких вони мають м≥сце. ѕоглиблюЇтьс€, стаЇ хрон≥чною неусп≥шн≥сть в навчанн≥, що зумовлюЇ дезадаптац≥ю дитини у шк≥льному середовищ≥. ‘ормуЇтьс€ невпевнен≥сть, незадоволен≠н€ собою, €к≥ супроводжуютьс€ негативними переживанн€ми. ƒитина в≥дчуваЇ негативне ставленн€ до себе з боку педагог≥в, однокласник≥в, батьк≥в. ѕроте, дитина ще спод≥ваЇтьс€ на зм≥ну ситуац≥њ на краще, збер≥гаЇ позитивн≥ €кост≥ особистост≥.

¬иразний ступ≥нь занедбаност≥ супроводжуЇтьс€ пере≠ходом к≥льк≥сноњ динам≥ки у €к≥сну. ѕозитивн≥ €кост≥ особистос≠т≥ втрачають свою глибину, оск≥льки не одержують п≥дкр≥пленн€ у процес≥ сп≥льноњ д≥€льност≥ ≥ сп≥лкуванн€ з дорослими ≥ одно≠л≥тками. ќзнаки занедбаност≥ стають виразними, про€вл€ютьс€ р≥знопланово. —тавленн€ до навчальноњ д≥€льност≥ стаЇ байду≠жим. —постер≥гаЇтьс€ пог≥ршенн€ стосунк≥в у с≥м'њ.

ѕроте значних викривлень у формуванн€ особистост≥, €к≥ 6 стали функц≥ональними органами в таких учн≥в не в≥дм≥чаЇтьс€. њхн€ негативна повед≥нка Ї суто реактивною. ¬они здатн≥ до усв≥≠домленн€ своЇњ проблеми, прагнуть њњ позбутис€, але самост≥йно, без допомоги ≥ пост≥йноњ п≥дтримки цього зробити не можуть.

якщо неспри€тлив≥ умови вихованн€ Ї хрон≥чними, а дити≠на пост≥йно знаходитьс€ в ситуац≥њ неприйн€тт€, негативних пе≠реживань через депривац≥ю потреби у самореал≥зац≥њ, тод≥ занед≠бан≥сть набуваЇ ≥нтегративного характеру, формуЇтьс€ власне важковиховуван≥сть, €ка характеризуЇтьс€ на€вн≥стю негатив≠них особист≥сних новоутворень, описаних вище, ≥ психолог≥ч≠ною готовн≥стю до дев≥антноњ повед≥нки.

ј. ≤.  очетов визначаЇ сутн≥сть власне важковиховуваност≥ €к об'Їднанн€ особист≥сних недол≥к≥в навколо певного пров≥дного негативного утворенн€. Ќа€вн≥сть негативного утворенн€ в струк≠тур≥ особистост≥ (найчаст≥ше це Ч егоњстична спр€мован≥сть) не обов'€зково породжуЇ важковиховуван≥сть. ≤снуЇ певна критична точка, коли через р≥зку зм≥ну взаЇмин з оточуючими, пережи≠ванн€ ц≥лоњ низки невдач, загостренн€ незадоволенн€ собою та ≥ншими, негативне утворенн€ ≥нтегруЇтьс€ з ≥ншими недол≥ками особистост≥ й починаЇ про€вл€тись в порушенн€х повед≥нки.


ѕсихолога-педагог≥чна корекц≥€ вгдхилень ц поведтш д≥тей

ƒо ознак важковиховуваност≥ ј. ≤  очетов в≥дносить:

1) на€вн≥сть егоњстичноњ спр€мованост≥ особистост≥, €ка про€в≠
л€Їтьс€ в негативному ставленн≥ до родини та школи, схиль≠
ност≥ до конфл≥кт≥в, низькому р≥вн≥ самосв≥домост≥, неадек≠
ватн≥й самооц≥нц≥, низьк≥й вимогливост≥ до себе, переживанн≥
образи на ≥нших;

2) конфл≥кт позитивних та негативних про€в≥в особистост≥;

3) нездатн≥сть ≥ небажанн€ протисто€ти ≥мпульсивним пот€гам,
слабк≥сть дов≥льност≥ саморегул€ц≥њ повед≥нки;

4) спотворенн€ суперечностей м≥ж потребами та можливост€ми
п≥дл≥тка, €к≥ вир≥шуютьс€ у будь-€кий спос≥б, т≥льки не шл€≠
хом зм≥ни самого себе;

5) на€вн≥сть аномальних потреб або спотворених способ≥в задо≠
воленн€ природних потреб;

6) побудова виправдувальних мотив≥в повед≥нки €к механ≥зму
психолог≥чного захисту;

7) нездатн≥сть до самовиправленн€ без зовн≥шньоњ допомоги;

8) потреба у збереженн≥ негативного, активн≥сть п≥дл≥тка у праг≠
ненн≥ зберегти своњ повед≥нков≥ установки ≥ €к насл≥док
протид≥€ виховним впливам;

9) недостатн≥сть розумового розвитку, зокрема, низький р≥вень
сформованост≥ вищих дов≥льних псих≥чних функц≥й, б≥дн≥сть
соц≥ального досв≥ду.

¬ м≥ру оформленн€ цих ознак, коли вимальовуЇтьс€ нега≠тивна спр€мован≥сть особист≥сного розвитку, коли ≥ндив≥д сам починаЇ культивувати в соб≥ аморальн≥ €кост≥ ≥ викор≥нювати все, що може стати на завад≥ цьому процесу, важковиховува-н≥сть перетворюЇтьс€ в асоц≥альн≥сть. јсоц≥альна (дев≥антна) особист≥сть м≥стить три групи €костей: 1) ≥нтегрован≥ негативн≥ риси; 2) т≥, що забезпечують маскуванн€; 3) позитивн≥ €кост≥, €к≥ можуть знадобитис€ у протиправн≥й д≥€льност≥. “ака особис≠т≥сть протиставл€Ї себе сусп≥льству, прагне пристосувати ото≠ченн€ до своЇњ дефективноњ псих≥ки.

¬исокий ризик по€ви важковиховуваност≥ в≥дм≥чаЇтьс€ у д≥тей ≥з своЇр≥дним розвитком особистост≥ через особливост≥ вищоњ нервовоњ д≥€льност≥, зокрема через акцентуац≥њ характеру та психопат≥њ.

ƒл€ позначенн€ межового стану м≥ж гармон≥йним ≥ психопа≠тичним розвитком особистост≥ польський психолог  . Ћеонгард вв≥в у психолог≥ю терм≥н "акцентуац≥€ характеру". јкцентуац≥€ це надм≥рне загостренн€ певних рис характеру, €ке робить ≥ндив≥да чутливим щодо психотравмуючих вплив≥в певного типу при достатн≥й ст≥йкост≥ щодо ≥нших.

21.5


ћодуль III

Ќа в≥дм≥ну в≥д психопат≥њ акцентуац≥€ не Ї захворюван≠н€м ≥ в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д останньоњ за певними ознаками (див. табл. 4).

“аблиц€ 4





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1119 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћаской почти всегда добьешьс€ больше, чем грубой силой. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2201 - | 2062 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.02 с.