Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


 орекц≥€ викривленн€ переважно емоц≥йно-афективного розвитку 1 страница




–обота, спр€мована на корекц≥ю раннього дит€чого ду тизму, - це тривалий багатор≥чний процес, ефективн≥сть €кого значною м≥рою залежить в≥д залученост≥ до нього бать 174


/ та огсб/ш€х-€и рсбоггш з ними в умовах кпрекцато≥ та ≥кк/аозивноњ остти

≥в, медичних фах≥вц≥в (пед≥атр, психоневролог), психолога-сихотерапевта, соц≥ального педагога, вчител€, а також в≥д системност≥ та посл≥довност≥ впливу. ѕед≥атр стежить за ста≠ном ф≥зичного здоров'€ дитини; психоневролог визначаЇ потре≠бу в медичному л≥куванн≥ у раз≥ пог≥ршенн€ псих≥чного само-≤дочутт€; психолог забезпечуЇ оптим≥зац≥ю псих≥чного розвитку умови соц≥альноњ адаптац≥њ; функц≥€ педагог≥в пол€гаЇ у на≠ш≥ осв≥тн≥х послуг в≥дпов≥дно до актуального р≥вн€ сформо-њност≥ знань, ум≥нь, навичок та можливостей дитини в той чи ний пер≥од њњ розвитку; батьки створюють дл€ нењ умови пси≠хоф≥зичного комфорту, захищеност≥, прийн€тт€ ≥ п≥дтримки, ≥'≤…безпечують реал≥зац≥ю корекц≥йних ц≥лей в домашн≥х умо-≤щах, спри€ють закр≥пленню дос€гнень дитини. .'¥' ” залежност≥ в≥д розум≥нн€ психолог≥чноњ сутност≥ –ƒј та цептуальних засад психотерап≥њ ≥снуЇ дек≥лька погл€д≥в щодо акц≥йного впливу. Ќайпоширен≥шими з них Ї повед≥нковий п≥д-1 (б≥хев≥ористична психотерап≥€) за €кими формуванн€ навичок ў(д≥тей зд≥йснюЇтьс€ маленькими кроками. Ќавичка розбиваЇть-на окрем≥ ланки, виконанню €ких навчають д≥тей.  ожна д≥€, кен рух у правильному напр€мку позитивно п≥дкр≥плюЇтьс€ ≥ имулюЇтьс€. Ќа основ≥ закр≥пленого руху чи д≥њ вибудовуЇтьс€ рр≥ступний, доки не буде сформованим потр≥бне ум≥нн€.

≤нший п≥дх≥д до корекц≥њ –ƒј розроблений, на основ≥ ибинного анал≥зу структури дефекту рос≥йськими авторами —. Ќ≥кольською, ™. –. ЅаЇнською, ћ. ћ. Ћ≥бл≥нг, ¬. ¬. Ће-

ѓ—№ »ћ.

ќсобливост≥ корекц≥йноњ роботи залежать в≥д (пен€ виразност≥ –ƒј. “ак, наприклад, €кщо по€ва с≥в та моторних стереотип≥й при –ƒј 4-го ступен€ св≥дчить регрес ≥ пог≥ршенн€ стану дитини, то при –ƒј 1-го ступен€ ознакою розвитку, по€ви виб≥ркового ставленн€ до середо-“ому корекц≥йн≥й робот≥ обов'€зково маЇ передувати ре-ьна д≥агностика структури дефекту, ступен€ його виразност≥ ^Хсильних стор≥н особистост≥ дитини.

*≥: ” випадку глибокого ступен€ –ƒј добре зарекомендував метод холд≥нг-тсрап≥њ, розроблений ћ. ”Їлч. …ого сут-пол€гаЇ в тому, що матер≥ пропонують вз€ти дитину на ≥, попри њњ агресивний спротив, обн≥мати њњ, гладити, при-ати до себе ƒитина при цьому вириватиметьс€, кусатиме≥ь-*њ*арапатиметьс€. ” в≥дпов≥дь мати ще дужче об≥ймаЇ ≥ пере-

17>


ћодуль II ѕсиххх≥юго-педахачна характеристика д≥тей з порушенн€ми ncujoafiiswatctxi

конуЇ дитину у своњй любов≥. «рештою дитина виснажуЇтьс€ ≥ заспокоюЇтьс€ ’олдшг проводитьс€ щодн€ ѕоступово пер≥оди конфронтац≥њ та в≥дторгненн€ скорочуютьс€ в час≥ ≥ звод€тьс€ на н≥вець. ¬ такий спос≥б дос€гаютьс€ дов≥рлив≥ взаЇмини дитин€ з мат≥р'ю, на основ≥ €ких можна вибудовувати подальшу корек-ц≥йну роботу.

ќсновним завданн€м корекц≥йноњ робота Ї розви≠ток у дитини здатност≥ взаЇмод≥€ти з навколишн≥м св≥том. ‘ах≥вц≥ з проблем –ƒј ќ. —. Ќ≥кольска€, ™. –. Ѕа-Їнска€, ћ. ћ. Ћ≥бл≥нг застер≥гають в≥д типових помилок в орган≥зац≥њ корекц≥йного впливу, до €ких, зокрема, в≥днос€ть ф≥ксац≥ю на питанн€х "’то винен?", "ўо чекаЇ дитину у май≠бутньому?"; прагненн€ зробити дитину "зручною"; п≥дведенн€ дитини до шаблон≥в в≥ковоњ норми; установку на те, що окреме дос€гненн€ дитини кардинально вир≥шить вс≥ проблеми.

ѕершим завданн€м корекц≥йного впливу при –ƒј, в≥д €кого залежить усп≥шн≥сть вс≥Їњ роботи, Ї встановленн€ емоц≥йного контакту з дитиною. —початку за п≥дтримки матер≥ вона повинна призвичањтись до прим≥щенн€, в €кому проход€ть зан€тт€, переконатись в тому, що њй тут н≥чого не загрожус ƒитину можуть нал€кати голосн≥ розмови, р≥зк≥ рухи, надм≥р≠на активн≥сть та метушлив≥сть дорослого; неприЇмними можуть бути пр€ме зверненн€, запитанн€, активн≥ спроби привернут≥њ увагу, настирн≥ пропозиц≥њ щось подивитись, т≥лесн≥ контакти, зазиранн€ в оч≥. ќзнакою того, що дитина призвичањлась до об≠становки може бути њњ прагненн€ досл≥дити прим≥щенн€ або його окрем≥ об'Їкти. ƒорослий доброзичливим погл€дом, посм≥шкою п≥дтримуЇ щонайменш≥ про€ви активност≥ дитини, невербальни-ми засобами виказуЇ готовн≥сть допомогти (п≥дн€ти ≥грашку, що впала п≥д ст≥л; подати руку дл€ опори, €кщо дитина хоче вил≥зти на ст≥лець, щоб подивитись у в≥кно тощо). ƒорослий терпл€че оч≥куЇ, коли дитина сама п≥д≥йде до нього ≥ ви€вить готовн≥сть до взаЇмод≥њ. ¬ажливо, щоб дитина в≥дчувала, що сама контро≠люЇ ситуац≥ю сп≥лкуванн€: дистанц≥ю, засоби, тривал≥сть та ≥н≠тенсивн≥сть контакту. ћожна терпл€че вислуховувати шаблонн≥ розпов≥д≥ дитини, даючи њй цим самим досв≥д комфорту у сп≥л≠куванн≥. ћожна встановлювати контакт опосередковано через батьк≥в, сп≥лкуючись з ними у присутност≥ дитини на ц≥кав≥ дл€ нењ теми. ¬ процес≥ сп≥лкуванн€ сл≥д стежити за наростанн€м моторноњ напруженост≥, метушливост≥, ≥ншими р≥зкими зм≥на


розвитку та особливост≥ роботи з ними в умовах каргкигшкп та ≥нклюзивноњ освтги

ми у повед≥нц≥, €к≥ можуть бути сигналами наростанн€ тривоги. ” такому випадку дорослий повинен негайно знизити свою ак тивн≥сть ≥ пошукати приЇмн≥шу дл€ дитини тему. ¬становивши дов≥рлив≥ взаЇмини, можна переходити до сп≥льних ≥гор, малю≠ванн€ та ≥нших вид≥в активност≥, €к≥ принос€ть задоволенн€ ди-, тин≥, в €ких вона почуваЇтьс€ усп≥шною.

Ќаступним завданн€м коре'кц≥йноњ роботи Ї роз≠виток активного осмисленого ставленн€ до св≥ту.,;Ќа завад≥ цьому стоњть схильн≥сть д≥тей з –ƒј до одноман≥т-itforo повторенн€ тих самих рух≥в, фраз, д≥й. —тереотип≥њ не ћожна усунути, оск≥льки вони виступають у €кост≥ захисту в≥д, тривоги та засобу аутостимул€ц≥њ. ƒорослий може прийн€ти ^киву повед≥нку дитини, приЇднатис€ до нењ ≥ трансфор≠мувати њњ з середини. “ак, до сюжету агресивноњ фантаз≥њ дити- ≤щ можна ввести доповненн€ неагресивного побутового харак-й?™ру. –озширенн€ ≥ ускладненн€ стереотип≥в дитини перетво-Ij њх ≥з випадкового набору в систему зв'€зк≥в з оточенн€м. ”св≥домленн€ життЇвого стереотипу €к звичноњ посл≥довност≥ њокремих под≥й даЇ дитин≥ можлив≥сть навчитись чекати, загл€-ати в майбутнЇ, а отже планувати.

¬пливати на повед≥нку дитини з –ƒј можна через в≥дпо-чу орган≥зац≥ю простору. “ак, в≥дкрита книга спонукаЇ до), щоб погортати њњ, роздивитись малюнки; встановлен≥ качел≥ щоб на них погойдатись; в≥дкрита коробка з пластил≥ном -

пол≥пити тощо.

ƒ≥ти з –ƒј потребують пост≥йноњ емоц≥йноњ п≥дтримки, бливо при по€в≥ неспод≥ваних подразник≥в, труднощ≥в та пе-чкод. ƒитина повинна в≥дчути впевнен≥сть дорослого у тому, вона хороша, попри невдач≥. ѕозитивну та негативну оц≥нку

надавати дуже обережно. ѕро помилки в д≥€льност≥ можна зрити €к результат сп≥льного неусп≥ху, €кий сп≥льними ж зу-

≥ми обов'€зково буде виправлений ≥ншим разом.

‘ормуванн€ навчальноњ д≥€льност≥ дитини з –ƒј залежить усп≥шност≥ психокорекц≥йноњ роботи, спр€мованоњ на соц≥а-њ≥ю. “ому описан≥ вище напр€мки роботи повинн≥ переду-

навчанню.

Ќайчаст≥ше дитина з –ƒј не може навчатись в колекти≠ве Ї п≥дставою дл€ призначенн€ ≥ндив≥дуального навчанн€, цемо особливост≥ реал≥зац≥њ ≥ндив≥дуального п≥дходу у на-є≥ аутичних д≥тей


ћодуль II ѕсшамаео-гихк≥хегчна характеристикаќ≥тей з порушенн€ми психофничтм*

ќсобливост≥ реал≥зац≥њ ≥ндив≥дуального п≥дходу у навчанн≥ аутичних д≥тей

Х дл€ орган≥зац≥њ навчанн€ повинно бути обладнане спец≥альне
пост≥йне м≥сце;

Х педагог повинен проводити зан€тт€ в той самий час;

Х перш н≥ж приступати до навчанн€ педагогу необх≥дно встано
вити контакт з дитиною;

Х передус≥м сл≥д ви€вити р≥вень актуальних знань дитини,
адже розвиток при –ƒј може бути наст≥льки нер≥вном≥рним,
що навчати дитину з таким д≥агнозом за певною програмою
ви€вл€Їтьс€ недоц≥льним. « кожного предмета даютьс€ т≥
знанн€, €к≥ дитина спроможна засвоњти. Ќавчаючи дитину
з –ƒј, важливо пост≥йно ор≥Їнтуватись на њњ актуальн≥ш
стан;

Х по€ва напруженн€, стереотипних рух≥в, ≥нших про€в≥в неа≠
декватноњ повед≥нки Ї ознакою п≥двищенн€ тривожност≥. “ом\
н≥ в €кому раз≥ не можна дитину карати за таку повед≥нку
” сп≥вроб≥тництв≥ з психологом вчитель може виробити кон
кретн≥ прийоми усуненн€ таких стан≥в або њх попередженн€,

Х у процес≥ навчанн€ не варто ф≥ксуватись на ун≥кальних зд≥б≠
ност€х дитини до обчислень, механ≥чного запам'€товуванн€
тощо;

Х сл≥д стежити за тим, щоб учень усв≥домлював практичну зна≠
чущ≥сть одержаних знань, вм≥в застосовувати њх у своњй д≥
€льност≥;

Х нав≥ть €кщо дитина з –ƒј спроможна навчатись в умовах
класу, вона часто ЂвипадаЇї з фронтальноњ роботи, тому по≠
требуЇ пост≥йноњ п≥дтримки та заохоченн€;

Х опитуванн€ такоњ дитини краще проводити ≥ндив≥дуально;

Х учню з аутизмом сл≥д допомогти встановити контакт з одно≠
класниками;

Х клас необх≥дно налаштовувати на п≥дтримку комфортного са≠
мопочутт€ такоњ дитини.

 онтрольн≥ запитанн€

1. ѕроанал≥зувати специф≥чн≥ особливост≥ вивченн€ та орган≥ зац≥њ навчанн€ ≥ корекц≥йноњ роботи з д≥тьми, що мають по рушенн€ емоц≥йно-вольовоњ сфери.

2 ќхарактеризувати структуру дефекту при недорозв≥пк} емоц≥йно-вольовоњ сфери внас≥≥док недостатност≥ регулюю чоњ функц≥њ лобних в≥дд≥л≥в кори головного мозк\


≤ та оооб€шост≥ роботи ≥ ними в умовах кореюрйнсп та тклюли€ю≥ осв≥ти

ќхарактеризувати структуру дефекту при асинхронному дисгармон≥йному розвитку екстрапушгивного типу. ќхарактеризувати структуру дефекту при асинхронному дисгармон≥йному розвитку штрапун≥тивного типу. ќхарактеризувати структуру дефекту при асинхронному дисгармон≥йному розвитку апатичного типу. –озкрити сутн≥сть пон€тт€ "психопат≥€". –озкрити сутн≥сть пон€тт€ "невроз".

ѕроанал≥зувати психолог≥чн≥ механ≥зми формуванн€ невро≠з≥в та психопат≥й

ѕор≥вн€ти ознаки психопат≥њ та неврозу. ќхарактеризувати структуру дефекту при ранньому дит€чо≠му аутизм≥.

ќхарактеризувати шл€хи виховноњ роботи д≥тей з вадами емоц≥йно-вольовоњ сфери, спр€мован≥ на розвиток самосв≥до≠мост≥.

ќхарактеризувати шл€хи виховноњ роботи д≥тей з вадами емоц≥йно-вольовоњ сфери, спр€мован≥ на розвиток вол≥. ќхарактеризувати шл€хи виховноњ роботи д≥тей з вадами емоц≥йно-вольовоњ сфери, спр€мован≥ на розвиток мотива≠ц≥йноњ сфери.

ќхарактеризувати шл€хи виховноњ роботи д≥тей з вадами емоц≥йно-вольовоњ сфери, спр€мован≥ на розвиток позитив≠них звичок.

¬изначити напр€мки корекц≥йноњ роботи при недорозвитку емоц≥йно-вольовоњ сфери внасл≥док недостатност≥ регулюю≠чоњ функц≥њ лобних в≥дд≥л≥в кори головного мозку. ¬изначити напр€мки корекц≥йноњ роботи при асинхронному дисгармон≥йному розвитку екстрапун≥тивного типу. ¬изначити напр€мки корекц≥йноњ роботи при асинхронному њ дисгармон≥йному розвитку ≥нтрапун≥тивного типу. ¬изначити напр€мки корекц≥йноњ роботи при асинхронному дисгармон≥йному розвитку апатичного типу. ¬изначити напр€мки корекц≥йноњ роботи при ранньому дит€≠чому аутизм≥.


ћодуль III

ѕ—»’ќЋќ√ќ-ѕ≈ƒј√ќ√≤„Ќј

 ќ–≈ ÷≤я ¬≤ƒ’»Ћ≈Ќ№

” ѕќ¬≈ƒ≤Ќ÷≤ ƒ≤“≈…

ѕлан

1. ѕон€тт€ про дев≥антну повед≥нку.

2. —оц≥ально-психолог≥чна характеристика вид≥в дев≥антноњ по≠
вед≥нки.

 

2.1. ’арактеристика дел≥нквентноњ поведе≥нки.

2.2. ’арактеристика адиктивноњ повед≥нки.

2.3. ’арактеристика суњцидноњ повед≥нки.

 

3. Ѕ≥олог≥чн≥, соц≥альн≥ та психолог≥чн≥ детерм≥нанти в≥дхилень
у повед≥нц≥.

4. ѕсихолог≥чна характеристика важковиховуваност≥ €к основи
формуванн€ дев≥ац≥й.

5. ѕсихолого-педагог≥чна корекц≥€ дев≥антноњ повед≥нки школ€≠
р≥в у навчально-виховному процес≥.

 

5.1. ѕревенц≥€ дев≥антноњ повед≥нки.

5.2. ѕсихолого-педагог≥чна ≥нтервенц≥€ дев≥антноњ повед≥нки

Ћ≥тература

1. јнтонова-“урченко ќ. √. ѕсихологическа€ диагностика и
коррекци€ личности трудновоспитуемых детей и подростков
/ ќ. √. јнтоноза-“урченко, ≈. ». ƒранищева, Ћ. —. ƒро-
бот. -  .: ≤«ћЌ, 1997. - 312 с.

2. Ѕай€рд –. “. ¬аш беспокойный подросток / –. “. Ѕай€рд,
ƒ. Ѕай€рд. Ч ћ.: ѕросвещение, 1991. - 224 с.

3. Ѕандура ј. ѕодросткова€ агресси€ / ј. Ѕандура, –. ”олтере

- ћ.: јпрель ѕресс; »зд-во Ё —ћќ-ѕресс, 1999 - 512 с

4. Ѕорба ћ. Ќет плохому поведению: 38моделей плохого по≠
ведени€ ребенка и как с ним боротьс€ / ћ. Ѕорба. ћ
»здательский дом Ђ¬иль€меї, 2004. - 320 с.

5. ¬оспитание трудного ребенка: дети с девиантным поведе≠
нием / под ред ћ » –ожкова - ћ.: ¬Ћјƒќ—, 2001

- 240 с.
180


6. «ахаров ј »  ак предупредить отклонени€ в поведении ре≠
бенка ј. ». «ахаров. ћ ѕросвещение, 1986. - 128 с

7. «ннченко —. Ќ “рудные дети — Ќ «инченко Ч   Х
–ад€нська школа, 1988. - 62 с

8. «мановска€ ≈. ¬. ƒевиантологи€. (психологи€ отклон€ю≠
щегос€ поведени€): учеб. пособие дл€ студ. высш. учеб.
завед / ≈. ¬. «мановска€. Ч ћ: »здательский центр
Ђјкадеми€ї, 2003. - 288 с.

9.  оролев ¬. ¬. ѕсихические отклонени€ у подростков-пра≠
вонарушителей / ¬. ¬.  оролев. ћ.: ћедицина, 1992.
- 208 с.

10. Ћеонгард  . јкцентуированные личности /  . Ћеонгард. -
 .: ¬ища школа, 1981. - 392 с.

11. ћаксимова Ќ. ё. ќснови дит€чоњ патопсихолог≥њ /
Ќ. ё. ћаксимова,  . Ћ. ћ≥лют≥на, ¬. ћ. Ўскун. Ч  . Х

1 ѕерун, 1996. - 464 с.

12. ћедико-соц≥альн≥ та правов≥ аспекти дев≥антноњ повед≥н≠
ки д≥тей та п≥дл≥тк≥в / √. ќ. —лабкий, ¬. ¬. Ѕеспалько,
ќ. ¬.  оган, ќ. ќ. ‘едьков.  ам'€нець-ѕод≥льський ■
јбетка-Ќќ¬ј, 2004. - 32 с

ћиллер ј. ». ѕротивоправное поведение несовершеннолет≠них / ј. » ћиллер. -  .: Ќаукова думка, 1985. Ч 150 с. ћиньковский √. ћ. ѕрофилактика правонарушений среди несовершеннолетних / √. ћ. ћиньковский, ј. ѕ. “узов. -  .: ѕолитиздат ”краины, 1987. 215 с. ћихайловска€ ». Ѕ. “рудные ступени: профилактика антиобщественного поведени€ / ». Ѕ. ћихайловска€, √. ¬. ¬ершинина. Ч ћ.: ѕросвещение, 1990. ~ 143с. ќвчарова – ¬. ѕрактическа€ психологи€ в начальной школе ■ / –. ¬. ќвчарова. - ћ.: “÷ Ђ—фераї, 1996. - 240 с. ќвчарова –. ¬. —правочна€ книга школьного психолога / –. ¬. ќвчарова. - ћ.: ѕросвещение, 1996. - 352 с. ѕсихологическа€ профилактика недисциплинированного по≠дведени€ учащихс€ / под ред. Ћ. ћ. ѕроколиенко, ¬. ј. “а-*1генко. -  .: ¬ища школа, 1989. - 254 с.?гйанн€€ профилактика отклон€ющегос€ поведени€ учащихс€ / под ред. ¬. ј. “атенко, “. ћ. “итаренко -  .: –ад. |:школа, 1989. 128 с. —удик ¬. ј –абота психолога в наркологическом стациона-

/ ¬. ј. ’удик  . ■ «доровье, 1989. 96 с ≤малей —. ¬. ќсновы наркологии — ¬ Ўмалей ’ерсон, 2000 224 с


ћодуль 111

1. ѕон€тт€ про дев≥антну повед≥нку

ƒев≥антна повед≥нка Ч це один ≥з вид≥в дезадаптивноњ по вед≥нки, €кий €вл€Ї собою систему вчинк≥в, що суперечать прий н€тим у сусп≥льств≥ правилам або моральним нормам ≥ нанос€ть шкоду сусп≥льству або сам≥й особистост≥.

ƒев≥антна повед≥нка займаЇ свою особливу н≥шу серед пси холопчних феномен≥в. ¬она ≥снуЇ пор€д з такими €вищами, €к псих≥чна хвороба, патолог≥чний стан, невроз, психосоматичн≥ розлади ≥ т.п. Ќазван≥ феномени розгл€даютьс€ з точки зору ме дичноњ норми на ос≥ "здоров'€ Ч хвороба" ƒев≥аитна повед≥нка не може розгл€датись з позиц≥й патопсихолог≥њ або дефектолог≥њ оск≥льки вона виражаЇ соц≥ально-психолог≥чний статус особис≠тост≥ на ос≥ "соц≥ал≥зац≥€ Ч дезадаптац≥€ Ч ≥зол€ц≥€".

0. ¬. «мановська вид≥л€Ї специф≥чн≥ особливост≥ дев≥ант
ноњ повед≥нки:

1. Ќе в≥дпов≥даЇ загальноприйн€тим або оф≥ц≥йно визнаним
соц≥альним нормам.

2. ¬икликаЇ негативну оц≥нку з боку оточуючих, €ка може
мати форму осуду, соц≥альних санкц≥й аж до крим≥нального по≠
каранн€. —л≥д вз€ти до уваги, що санкц≥њ, виконуючи функц≥ю
попередженн€ небажаноњ повед≥нки, можуть призводити до та
кого негативного €вища, €к стигматизац≥€ особистост≥ - нав≥
шуванн€ на нењ €рлик≥в ѕоступово €рлики дев≥анта формують
дев≥антну ≥дентичн≥сть, посилюють ≥зол€ц≥ю, перешкоджають
позитивним зм≥нам, зумовлюють рецидиви.

3. Ќаносить реальну шкоду сам≥й людин≥ та оточуючим, тоб
то може бути деструктивною або аутодеструктивною. Ќазван≥й
ознац≥ не в≥дпов≥дають так≥ соц≥альн≥ €вища €к радикал≥зм, креа-
тивн≥сть та марг≥нальн≥сть. “ому њх не можна в≥дносити до дев≥-
антноњ повед≥нки. ’оч вони також Ї в≥дхиленн€м в≥д соц≥альних
норм ≥ викликають роздратуванн€ у консервативно налаштова≠
ноњ частини населенн€, але Ї швидше корисними дл€ сусп≥льс≥
ва, н≥ж небезпечними. “ак, радикальн≥ особистост≥ прагнуть
кор≥нних перетворень в сусп≥льств≥, що стимулюЇ прогресивн≥
зм≥ни в ньому.  реатори, в≥др≥зн€ючись нестандартн≥стю, орип
нальн≥стю, виступають у €кост≥ досл≥дник≥в ≥ першов≥дкривач≥в
ћаргинали протиставл€ють себе б≥льшост≥, розширюючи таким
чином меж≥ соц≥альних норм.

≥. њњ можна охарактеризувати €к пост≥йну, тривалу, багато разову. “ак, €кщо дитина одного разу поцупила €кусь р≥ч, ви знанн€ такоњ повед≥нки €к дев≥антноњ буде не коректним ƒана


 

юц≥йна нест≥йк≥сть ≥ вразлДв"с“ Дег^^ —Ћаб ≤" ¬Ћ1' _рактеру. “ака повед≥нка не ћо' бу√^л≥д≥Щ" ^ ќ! або кризовоњ ситуац≥њ, насл≥дком самооборони Ќ™—“а¬ƒа њ 6. «находитьс€ в межах медичноњ норми ƒев≥антн€ п * ь може займати будь-€ке м≥сце Да ос√"здооќ¬'7

ороба - хвороба". здоров € - перед

__7. —упроводжуЇтьс€ р≥зними про€вами соц≥альноњ дезадап-

своЇр≥д-


себе, тимчасових чи €к- пп

Ўного в≥ку, оск≥льки в б≥льш тнвкпм,, Х ильки 3 у 10-Щ-
* бх≥дн≥ у€вленн€ про соц≥√н≥“о√м√в”сутн√“а√“–Ћ№ “Ё
яазвати дев≥антною повед≥нку трьохо≥чно“п^ ' ћ∆Ќа

÷сь почут≥ нецензурн≥ слова “р№’р≥„Ќќ1 ƒ»тини- €ка повторюЇ

Ќ–ћ

№-ѓ√њњ^√ѓѓ√-падднуЇтьс€ 3 хороЩ

ерд^√111^ ≤¬ƒ»№^' я »» ∞∞ра¬ —аме Ч й спос≥б само-ѕри цьому дев≥антн≥ д≥њ виступають:

' €кост≥ засобу дос€гненн€ значущоњ мети (крад≥жки)-
к зас≥б психолог≥чноњ розр€дки, --- Х „ *ћƒ≤∆ »ј
*" [ƒ≥€льност≥

Чрдженн≥


ƒев≥антна повед≥нка найб≥льш


€скраво



ћодуль 111

1. ѕон€тт€ про дев≥антну повед≥нку

ƒев≥антна повед≥нка Ч це один ≥з вид≥в дезадаптивноњ по вед≥нки, €кий €вл€Ї собою систему вчинк≥в, що суперечать при≥≥ н€тим у сусп≥льств≥ правилам або моральним нормам ≥ нанос€ть шкоду сусп≥льству або сам≥й особистост≥.

ƒев≥антна повед≥нка займаЇ свою особливу н≥шу серед пси холог≥чних феномен≥в. ¬она ≥снуЇ пор€д з такими €вищами, €к псих≥чна хвороба, патолог≥чний стан, невроз, психосоматичн≥ розлади ≥ т.п. Ќазван≥ феномени розгл€даютьс€ з точки зору ме≠дичноњ норми на ос≥ "здоров'€ Ч хвороба". ƒев≥аитна повед≥нка не може розгл€датись з позиц≥й патопсихолог≥њ або дефектолог≥њ оск≥льки вона виражаЇ соц≥ально-психолог≥чний статус особис≠тост≥ на ос≥ "соц≥ал≥зац≥€ Ч дезадаптац≥€ Ч ≥зол€ц≥€".

0. ¬. «мановська вид≥л€Ї специф≥чн≥ особливост≥ дев≥анг-
ноњ повед≥нки:

1. Ќе в≥дпов≥даЇ загальноприйн€тим або оф≥ц≥йно визнаним
соц≥альним нормам.

2. ¬икликаЇ негативну оц≥нку з боку оточуючих, €ка може
мати форму осуду, соц≥альних санкц≥й аж до крим≥нального по≠
каранн€. —л≥д вз€ти до уваги, що санкц≥њ, виконуючи функц≥ю
попередженн€ небажаноњ повед≥нки, можуть призводити до та
кого негативного €вища, €к стигматизац≥€ особистост≥ - нав≥
шуванн€ на нењ €рлик≥в. ѕоступово €рлики дев≥анта формують
дев≥антну ≥дентичн≥сть, посилюють ≥зол€ц≥ю, перешкоджають
позитивним зм≥нам, зумовлюють рецидиви.

3. Ќаносить реальну шкоду сам≥й людин≥ та оточуючим, тоб≠
то може бути деструктивною або аутодеструктивною. Ќазван≥њ!
ознац≥ не в≥дпов≥дають так≥ соц≥альн≥ €вища €к радикал≥зм, крса-
тивн≥сть та марг≥нальн≥сть. “ому њх не можна в≥дносити до дев≥-
антноњ повед≥нки. ’оч вони також Ї в≥дхиленн€м в≥д соц≥альних
норм ≥ викликають роздратуванн€ у консервативно налаштова≠
ноњ частини населенн€, але Ї швидше корисними дл€ сусп≥льст≠
ва, н≥ж небезпечними. “ак, радикальн≥ особистост≥ прагнуть
кор≥нних перетворень в сусп≥льств≥, що стимулюЇ прогресивн≥
зм≥ни в ньому.  реатори, в≥др≥зн€ючись нестандартн≥стю, орип
нальн≥стю, виступають у €кост≥ досл≥дник≥в ≥ першов≥дкривач≥в
ћаргинали протиставл€ють себе б≥льшост≥, розширюючи таким
чином меж≥ соц≥альних норм.

4. њњ можна охарактеризувати €к пост≥йну, тривалу, багато
разову. “ак, €кщо дитина одного разу поцупила €кусь р≥ч, ви
знанн€ такоњ повед≥нки €к дев≥антноњ буде не коректним ƒана


го-педагог≥чна корекц≥€ в≥дхилень у повед≥нц≥ д≥тей

лака маЇ вин€тки. Ќаприклад, нав≥ть одноразова спроба само-гва Ї небезпечною ≥ розц≥нюЇтьс€ €к дев≥ац≥€. 5. ѕовинна в≥дпов≥дати загальн≥й спр€мованост≥ особистост≥. ' походженн≥ дев≥антноњ повед≥нки велику роль часто в≥д≥грають >-перше, дефекти правовоњ та моральноњ св≥домост≥, по-друге, €стичний зм≥ст потреб особистост≥, по-третЇ слабк≥сть вол≥, зц≥йна нест≥йк≥сть ≥ вразлив≥сть, негативн≥ звички та €кост≥ ’арактеру. “ака повед≥нка не може бути насл≥дком нестандарт≠ен або кризовоњ ситуац≥њ, насл≥дком самооборони. - 6. «находитьс€ в межах медичноњ норми. ƒев≥антна особис-гь може займати будь-€ке м≥сце на ос≥ "здоров'€ Ч перед-њроба Ч хвороба".

7. —упроводжуЇтьс€ р≥зними про€вами соц≥альноњ дезадап-
≥њ-

8. ћаЇ виразну ≥ндив≥дуальну, в≥кову та статеву своЇр≥д-
гь. ≤ндив≥дуальн≥ в≥дм≥нност≥ зач≥пають мотиви, форми про€-

≥√, динам≥ку, частоту та виразн≥сть повед≥нки, а також ставлен-особи до власних дев≥ац≥й Ч €к до небажаних, неприЇмних себе, тимчасових, чи €к до привабливих. “ерм≥н дев≥антна овед≥нка може використовуватись щодо д≥тей т≥льки з 9-10-ти-р≥чного в≥ку, оск≥льки в б≥льш ранньому в≥ц≥ самоконтроль та 5х≥дн≥ у€вленн€ про соц≥альн≥ норми в≥дсутн≥. “ак, не можна [назвати дев≥антною повед≥нку трьохр≥чноњ дитини, €ка повторюЇ сь почут≥ нецензурн≥ слова.

ƒев≥антна повед≥нка поЇднуЇтьс€ з хорошим знанн€м норм зрал≥ та закон≥в. јле розум≥нн€ того, що так поводитись не зжна, не зупин€Ї ≥ндив≥да, €кий обрав саме такий спос≥б само-гвердженн€.

ѕри цьому дев≥антн≥ д≥њ виступають:

у €кост≥ засобу дос€гненн€ значущоњ мети (крад≥жки); €к зас≥б психолог≥чноњ розр€дки, зам≥щенн€ блокованоњ по- v. треби ≥ переключенн€ д≥€льност≥ (вживанн€ алкоголю та нар-|* котик≥в);

€к самоц≥ль, що задовольн€Ї потребу у самоствердженн≥ (знущанн€ над тваринами).

ƒев≥антна повед≥нка найб≥льш €скраво про€вл€Їтьс€ у п≥д-гковому в≥ц≥ ≥ по€снюЇтьс€ пор≥вн€но невисоким р≥внем ≥н-ектуального розвитку, особист≥сною незр≥л≥стю, залежн≥стю вимог групи ≥ прийн€тих в н≥й ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й, на€в-великоњ к≥лькост≥ суперечностей соц≥ально-психолог≥чного рактеру у цьому в≥ковому пер≥од≥ ƒев≥антна повед≥нка у п≥д гк≥в може виступати у €кост≥ засобу самоствердженн€, про-


ћодуль 111

тесту проти дорослих. ƒев≥антн≥ п≥дл≥тки часто ви€вл€ють ц≥лий р€д особливостей, €к≥ св≥дчать про значн≥ емоц≥йн≥ порушенн€ ¬они, зазвичай, ≥мпульсивн≥, драт≥влив≥, запальн≥, агресивн≥, конфл≥ктн≥.

Ќайб≥льш повною та зручною Ї класиф≥кац≥€ дев≥ац≥й ќ. ¬. «мановськоњ, за €кою вид≥л€Їтьс€ дв≥ групи: деструктив≠на (антисоц≥альна та асоц≥альна повед≥нка) та аутодеструктивна (адиктивна та суњцидна повед≥нка).

јнтисоц≥альна повед≥нка суперечить правовим нормам, по≠грожуЇ соц≥альному пор€дку та оточуючим люд€м. ” дорослих людей вона про€вл€Їтьс€ у форм≥ правопорушень, €к≥ карають≠с€ законом. ” п≥дл≥тк≥в переважають так≥ види €к хул≥ганство, крад≥жки, пограбуванн€, вандал≥зм, ф≥зичне насилл€, торг≥вл€ наркотиками. ” в≥ц≥ в≥д 5 до 12 рок≥в найб≥льш поширеними Ї насилл€ щодо молодших, жорсток≥сть до тварин, др≥бне хул≥≠ганство, руйнуванн€ майна, п≥дпали, крад≥жки.

јсоц≥альна (аморальна) дев≥ац≥€ Ч це порушенн€ мораль≠них норм, що загрожуЇ благополуччю м≥жособист≥сних взаЇмин ћоже про€вл€тис€ в агрес≥њ, сексуальних дев≥ац≥€х (безладн≥ статев≥ зв'€зки, проституц≥€, звабленн€, вуайеризм, ексг≥б≥ц≥о≠н≥зм), азартних ≥грах на грош≥, брод€жництв≥, утриманств≥ ” п≥дл≥тковому в≥ц≥ найб≥льш поширеними Ї: втеч≥ з дому, брод€ж≠ництво, шк≥льн≥ прогули, брехн€, агресивна повед≥нка, промис-ку≥тет (безладн≥ статев≥ зв'€зки), граф≥т≥, субкультурн≥ дев≥ац≥њ (сленг, татуюванн€). ” д≥тей част≥ше зустр≥чаютьс€ втеч≥ з дому, брод€жництво, шк≥льн≥ прогули, агресивна повед≥нка, брехн€, крад≥жки, жебракуванн€, здирство.

јутодеструктивна дев≥ац≥€ в≥дхил€Їтьс€ в≥д медичних або психолог≥чних норм ≥ загрожуЇ ц≥л≥сност≥ та розвитку самоњ осо≠бистост≥. —аморуйнуюча повед≥нка зустр≥чаЇтьс€ у таких фор≠мах: суњциди, х≥м≥чна залежн≥сть, фанатизм (наприклад, участь в деструктивно-рел≥г≥йному культ≥), в≥ктимн≥сть (психолог≥чна схильн≥сть до того, щоб стати жертвою).

—пециф≥кою аутодеструктивноњ повед≥нки п≥дл≥тк≥в t и опосередкован≥сть груповими ц≥нност€ми. ” п≥дл≥тк≥в зустр≥ча≠Їтьс€: наркозалежн≥сть, самопор≥зи, комп'ютерна залежн≥сть. дит€чому в≥ц≥ можуть бути: кур≥нн€, токсикоман≥€.

–озгл€немо детальн≥ше особливост≥ р≥зних вид≥в дев≥антно≥ повед≥нки.


вї ѕсихолого-педагог≥чна корекц≥€ в≥дхилень у пове^≥нщ д≥тей

2. —оц≥ально-психолог≥чна ’арактеристика вид≥в дев≥антноњ повед≥нки

2.1. ’арактеристика дел≥нквентноњ повед≥нки

“ерм≥н дел≥нквентн≥сть походить в≥д латинського delinquens 'провинн≥сть". ” психолог≥њ дел≥нквентною називаЇтьс€ по-њ≥нка, €ка порушуЇ сусп≥льн≥ норми €к морально-етичн≥, так правов≥. ¬≥дпов≥дно можна вид≥лити дв≥ форми дел≥нквентноњ |*повед≥нки: асоц≥альну та антисоц≥альну, 4Kj розгл€даютьс€ ≥ €к -етапи становленн€ протизаконноњ повед≥нки, ≥ €к в≥дносно неза- Х*'лежн≥ про€ви.

¬≥кова динам≥ка про€в≥в дел≥нквенпцюњ повед≥нки. ѕору-аенн€ соц≥альноњ повед≥нки на ранн≥х етапах онтогенезу св≥д-гь про проблеми псих≥чного розвитку або про перех≥дн≥ невро≠тичн≥ реакц≥њ. Ќаприклад, крад≥жки дошк≥льника можуть бути "пов'€зан≥ з г≥перактивн≥стю, невротичною потребою в уваз≥, ≥н≠телектуальною неповноц≥нн≥стю тощо.

прогулюванн€ уро-

—итуац≥€ принципово м≥н€Їтьс€ з≥ вступом дитини до шко≠ли. “ут починаЇтьс€ ≥нтенсивна соц≥ал≥зац≥€ особистост≥. ѕеред дитиною ставл€тьс€ певн≥ вимоги ≥ правила, €ких вона повинна |" "ƒотримуватись. ” молодшому шк≥льному в≥ц≥ дел≥нквентна по≠вед≥нка може про€вл€тись у таких формах; др≥бне хул≥ганство, 'ѕорушенн€ шк≥льних правил ≥ дисципл≥ни, к≥в, втеча з дому, брехлив≥сть, крад≥жки.

ѕротиправн≥ д≥њ у п≥дл≥тковому в≥ц≥ Ї ще б≥льше св≥домими дов≥льними. ’арактерн≥ дл€ цього в≥ку ѕорушенн€ Ч це кра≠д≥жки, хул≥ганство - у хлопчик≥в, крад≥жки", проституц≥€ - у …≥вчат. Ќабули поширенн€ останн≥м часом торг≥вл€ наркотика≠ми, зброЇю, рекет, сутенерство, напади на б≥знесмен≥в та ≥нозем-,≥в, шахрайство. «а статистикою б≥льш≥сть злочин≥в, скоЇних рйдл≥тками, Ї груповими. ” груп≥ знижуЇтьс€ страх покаранн€, илюЇтьс€ агрес≥€ ≥ жорсток≥сть, знижуЇтьс€ критичн≥сть до ого, що в≥дбуваЇтьс€, ≥ до себе. ѕоказовим прикладом групо- *п протиправноњ повед≥нки Ї хул≥ганськ≥ вчинки вбол≥вальник≥в л€ футбольного матчу.

¬. ¬. Ћун≥Їв пропонуЇ розгл€дати настуѕЌ≥ пров≥дн≥ мотиви иправних д≥й: корисливо-зажерливий, насильницько-его-ний, анарх≥стсько-≥ндив≥дуал≥стичний, легковажно-безв≥д-≥дальний, бо€зливо-малодушний.

ѕри насильницькому тип≥ мас м≥сце прагненн€ до само-рдженн€, бажанн€ продемонструвати свою силу, гправедти


ћодуль III

в≥сть, чуйн≥сть, готовн≥сть прийти на допомогу ѕроте, у€вленн€ про справедлив≥сть у таких ос≥б спотворен≥. “иповим дл€ них виступаЇ груповий егоњзм, жорсток≥сть, культ сили, перекона≠н≥сть у правильност≥ своЇњ повед≥нки





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 469 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—тудент всегда отча€нный романтик! ’оть может сдать на двойку романтизм. © Ёдуард ј. јсадов
==> читать все изречени€...

2237 - | 1993 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.077 с.