Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


 орекц≥€ викривленн€ переважно емоц≥йно-афективного розвитку 2 страница




ѕредставники анарх≥стсько-≥ндив≥дуального типу не визнають сусп≥льних норм та закон≥в, ≥нод≥ в≥днос€ть себе до особливоњ касти, €к≥й усе дозволено, зверхньо ставл€тьс€ до ≥н≠ших. јморальний вчинок або злочин сприймаЇтьс€ ними €к до≠каз власноњ ун≥кальност≥.

Ќа€вн≥сть корисливо-зажерливих мотив≥в означаЇ, що особа прагне за будь-€ку ц≥ну задовольнити своњ потреби, не зва≠жаючи при цьому на ≥нтереси ≥нших людей. ƒл€ такого типу де-л≥нквент≥в соц≥альне прийн€тт€ та схваленн€ Ї неактуальними ¬они повн≥стю усв≥домлюють протиправний характер своњх д≥й њх в≥др≥зн€Ї скритн≥сть, аморальн≥сть. ќкремими мотивами, що спонукають до протиправних д≥й, можуть бути: прагненн€ негай≠но одержати задоволенн€, бажанн€ самоствердитись, прагненн€ до комфорту, високого соц≥ального статусу, агрес≥€ та садистич≠н≥ нахили, насл≥дуванн€ соц≥альних стереотип≥в ≥ традиц≥й, по≠треба в≥дчувати належн≥сть до групи ≥ одержувати њњ схваленн€, нудьга, прагненн€ до ризику ≥ гострих в≥дчутт≥в, фрустрац≥€.

ќсновною характеристикою легковажно-безв≥дпов≥да≠льних дел≥нквент≥в виступаЇ ≥мпульсивн≥сть повед≥нки, низький р≥вень особист≥сноњ саморегул€ц≥њ, неспроможн≥сть протисто€ти спокусам, в≥дсутн≥сть схильност≥ планувати своЇ майбутнЇ, пе≠редбачати насл≥дки своЇњ повед≥нки. “ак≥ особи живуть сьогод≠н≥шн≥м днем, прагнуть без зусиль одержувати задоволенн€, не замислюючись над його ц≥ною та насл≥дками.

Ѕо€зливо-малодушн≥ особи потрапл€ють до розр€ду де л≥нквент≥в через слабк≥сть вол≥, нездатн≥сть протисто€ти тиску ¬они внутр≥шньо глибоко переживають нев≥дпов≥дн≥сть власних вчинк≥в сусп≥льним нормам, проте перебувають у пол≥ залежнос≠т≥ в≥д сильн≥шоњ особистост≥ ≥ не можуть вирватись з цього пол€. побоюючись моральноњ чи ф≥зичноњ розправи.

ќ. ¬. «мановська вид≥л€Ї чотири основн≥ групи причин, €к≥ зумовлюють протиправну повед≥нку, ≥ в≥дпов≥дн≥ типи дел≥нк вентноњ особистост≥, а саме: ситуативний, субкультурний, пато≠психолог≥чний, антисоц≥альний.

—итуативний (тимчасовий) тип дел≥нквентност≥ зумов лений загостренн€м суперечностей псих≥чного розвитку ≥ндив≥да у п≥дл≥тковому в≥ц≥, коли бажанн€ бути дорослим, самост≥йним незалежним, поЇднуЇтьс€ л особист≥сною незр≥л≥стю та невм≥н


ѕсихалого-педагоггчна корекц≥€ в≥дхилень у повед≥нц≥ д≥тей

н€м прогнозувати насл≥дки своњх вчинк≥в, в≥дпов≥дати за них. ѕереживанн€ такими п≥дл≥тками насл≥дк≥в своњх аморальних чи протиправних вчинк≥в спри€ють докор≥нн≥й перебудов≥ особис≠тост≥, €ка зокрема пол€гаЇ у дом≥нуванн≥ соц≥альних ц≥нностей та зм≥цненн≥ ≥мун≥тету щодо негативних вплив≥в.

якщо псих≥чний розвиток ≥ндив≥да розгортаЇтьс€ в умовах ≥ п≥д впливом асоц≥ального оточенн€, то ц≥нност≥ цього оточенн€ сприймаютьс€ ним €к норма, привласнюютьс€ ≥ в≥дтворюютьс€ у повед≥нц≥. “аким чином формуЇтьс€ субкультурний типде-л≥нквентноњ особистост≥.

¬ основ≥ становленн€ схильност≥ до порушень соц≥альних норм може лежати патолог≥€ псих≥чного розвитку, зу≠мовлена невротичними та психотичними розладами, орган≥чним ѕошкодженн€м кори головного мозку. “ак≥ особи характеризу≠ютьс€ порушенн€ми св≥домост≥, ≥мпульсивн≥стю, емоц≥йною не≠ст≥йк≥стю, нездатн≥стю контролювати своњ д≥њ, на€вн≥стю патоло≠г≥чних пот€г≥в, таких €к клептоман≥€, п≥роман≥€, дромоман≥€, г≥персексуальн≥сть тощо.

ѕроте схильн≥сть до дел≥нквентноњ повед≥нки виникаЇ не лише п≥д впливом хвороби або неспри€тливого антисоц≥ального оточенн€. якщо у ≥ндив≥да з негативною "€-концепц≥Їю" ви€в≠л€ютьс€ реформованими вищ≥ почутт€ так≥, €к сов≥сть, в≥дпов≥≠дальн≥сть, прив'€зан≥сть до близьких, це зумовлюЇ формуванн€ асоц≥ального типу дел≥нквентноњ особистост≥, €ка св≥домо оби≠раЇ асоц≥ааьний спос≥б житт€.

ѕон€тт€ про соц≥опат≥ю. ѕсихолог≥чне вивченн€ дел≥нк-њ|ентност≥ зумовило по€ву особливого терм≥ну - соц≥опат≥€, €кий означаЇ нечутлив≥сть до соц≥альних санкц≥й позитивного чи " негативного характеру.

ƒитина одразу п≥сл€ народженн€ ви€вл€Їтьс€ повн≥стю за-ною в≥д соц≥ального оточенн€, що спри€Ї формуванню по-би в аф≥л€ц≥њ, тобто прагненн€ бути прийн€тим, захищеним, держувати ≥ надавати допомогу. « двох м≥с€ц≥в дитина потре-уе пост≥йного контакту з батьками; починаючи з 2-3-х рок≥в включно важливим регул€тором повед≥нки дл€ нењ стаЇ схва-~њн€ дорослого; потреба у контактах з однол≥тками примушуЇ шк≥льника вчитись поступатись, стримуватись, розум≥ти ≥ вра-вувати ≥нтереси ≥нших. ѕривертають увагу д≥ти, €к≥ не пра-уть заслужити похвалу, не переживають провини, не шкоду-?ь про своњ вчинки. “аким чином про€вл€Їтьс€ схильн≥сть до "÷≥опат≥њ, €ка розвиваючись може призвести до дел≥нквентнос-ѕричини соцюпат≥њ Ї р≥зними

≥ 87


ћодуль 1÷

 онституц≥йною передумовою соц≥опат≥њ може бути, напри≠клад, велика базальна агрес≥€ або знижена реактивн≥сть нерво≠воњ системи. ќсоблива конституц≥€ може по€снювати пост≥йне прагненн€ таких людей до гострих в≥дчутт≥в, знижену здатн≥сть сприймати педагог≥чний вплив ≥ навчатись соц≥ально-прийн€тн≥й повед≥нц≥, неспроможн≥сть одержувати задоволенн€ в≥д звичних дл€ ≥нших людей речей Ч музики, природи, хорошоњ роботи. √≥перактивна, вимоглива, незосереджена дитина потребуЇ значно б≥льшоњ участ≥ батька у вихованн≥. ƒитина, енерг≥йн≥ша н≥ж њњ батьки, може засвоњти, що можна ≥гнорувати потреби ≥нших лю дей, робл€чи все, що заманетьс€, ман≥пулюючи повед≥нкою ≥н ших. —тавленн€ до таких д≥тей з боку батьк≥в характеризуЇтьс€: нестаб≥льн≥стю, в≥дсутн≥стю дисципл≥ни, потуранн€м, емоц≥йним нерозум≥нн€м, експлуатац≥Їю, а ≥нод≥ жорсток≥стю. ƒитинство антисоц≥альних людей часто в≥др≥зн€Їтьс€ безпритульн≥стю, на≠€вн≥стю небезпек та хаосу (хаотична сум≥ш сувороњ дисципл≥ни ≥ потуранн€; слабка мати ≥ запальний садистичний батько; алкого≠л≥зм та наркотики у с≥м'њ; с≥мейн≥ розриви). ” таких нестаб≥льних ≥ загрозливих умовах дитина не одержуЇ почутт€ захищеност≥, що може п≥дштовхнути њњ витратити решту житт€ на пошук п≥д≠твердженн€ власноњ всемогутност≥ ƒл€ с≥мей антисоц≥альноњ осо≠бистост≥ Ї нетиповим розум≥нн€ ≥ промовл€нн€ своњх почутт≥в (алекситим≥€). якщо б≥льш≥сть з нас використовують слова дл€ вираженн€ власноњ особистост≥, соц≥опати використовують њх дл€ ман≥пул€ц≥й. Ѕатьки ви€вл€ютьс€ неспроможними в≥дпов≥дати на емоц≥йн≥ потреби дитини. ¬они можуть також п≥дсв≥домо про€в≠л€ти непокору ≥ ненависть до авторитет≥в (педагог≥в), €к≥ нама≠гаютьс€ обмежити повед≥нку њхньоњ дитини. «агалом батьки ви≠€вл€ютьс€ залученими в демонстрац≥ю дитиною сили, а соц≥опат маЇ серйозн≥ труднощ≥ щодо дос€гненн€ самоповаги нормальним шл€хом через переживанн€ любов≥ та гордост≥ батьк≥в за нього. јнтисоц≥альний ≥ндив≥д, напевно, н≥коли не в≥дчував прив'€заност≥ ≥ взаЇмноњ любов≥. ¬≥н не ≥дентиф≥кувавс€ з тими, хто турбував с€ про нього. «ам≥сть цього ви€вилась можливою ≥дентиф≥кац≥€ з ворожим об'Їктом, €кий переживаЇтьс€ €к хижий. ¬≥дсутн≥сть первинноњ ≥дентиф≥кац≥њ з батьками перешкоджаЇ ≥дентиф≥кац≥њ з сусп≥льством ≥ людською культурою загалом.

„ерез в≥дсутн≥сть повноц≥нного супер-≈го не ≥снуЇ н≥€ких внутр≥шн≥х вимог, €к≥ б викликали почутт€ провини. ѕри цьому ≥ндив≥д добре розум≥Ї насл≥дки повед≥нки. Ќегайне задоволенн€ Ї важлив≥шим н≥ж покаранн€ у майбутньому.

—оц≥опати в≥дкрито вихвал€ютьс€ своњми злочинами, €кшо думають, що можуть ними вразити, продемонструвати свою силу. «лочинц≥ часто з≥знаютьс€ у вбивствах, розпов≥даючи


-педагог≥чна корекц≥€ в≥дхилень у повед≥нц≥ д≥тей

одробиц≥, ≥ приховують менш≥ злочини, €к≥ на њх думку можуть розц≥нен≥ €к слабк≥сть.

ќтже, основним механ≥змом саморегул€ц≥њ соц≥опатичноњ 5истост≥ виступаЇ в≥дреагуванн€ назовн≥ внутр≥шнього напру-■ш€ ≥ негативних почутт≥в. ѕри цьому у таких людей виникаЇ гайне спонуканн€ до д≥њ. ¬они не мають досв≥ду п≥двищенн€ Ђоповаги через контроль за власними ≥мпульсами. —оц≥опат т≥льки швидко в≥дреаговуЇ тривогу, що оточуюч≥ не встига-

≤√№ ѓѓ ѕќћ≤“»“».

ѕро€ви дел≥нквентноњ повед≥нки. ƒел≥нквентна повед≥нка њвл€Їтьс€ у р≥зних формах. –озгл€немо де€к≥ з них.

¬теч≥ з дому та брод€жництво. Ѕрод€жництво Ї одн≥Їю з айн≥х форм аутсайдерства. —оц≥альн≥ аутсайдери Ч це люди, через об'Їктивн≥ або суб'Їктивн≥ причини не змогли знайти 5≥ м≥сц€ в сусп≥льств≥ ≥ опинились "на дн≥". Ѕрод€жництво це ециф≥чний спос≥б житт€, €кий формуЇтьс€ в ход≥ поступового …риву соц≥альних зв'€зк≥в особистост≥, ≥ часто поЇднуЇтьс€ з ними видами дев≥антноњ повед≥нки.

•рунтуючись на даних ј. ”. ЌуреЇвоњ, ј. ™. Ћ≥чко в за-тост≥ в≥д мотивац≥њ вид≥л€Ї наступн≥ типи втеч з дому: еман-зван≥, €к≥ зд≥йснюютьс€ задл€ прагненн€ позбутис€ оп≥ки та элю з боку батьк≥в та виховател≥в ≥ поЇднуютьс€ з кра-кками, алкогол≥зац≥Їю та наркоман≥Їю; ≥мпун≥тивн≥, €к≥ в≥доб-ають прагненн€ позбутис€ жорстокого поводженн€; демон-ативн≥, що зумовлен≥ прагненн€м привернути до себе увагу; амоман≥чн≥, детерм≥нован≥ невмотивованим пот€гом до зм≥ни

перебуванн€ та вражень.

ѕотенц≥йними безпритульними ≥ брод€гами Ї випускники ачих будинк≥в та ≥нтернат≥в у тому випадку, €кщо вони не мо-> знайти роботу та житло. ќсобливу групу брод€г складають (гличн≥ д≥ти", €к≥ втекли з долгу. „исло таких д≥тей останн≥м сом зростаЇ ≥ наближаЇтьс€ до показник≥в 1918-1920 рок≥в.

ќдн≥Їю з форм дел≥нквентноњ повед≥нки виступаЇ вандал≥зм | безглузде знищенн€ культурних та матер≥альних ц≥нностей, ≤≥иоман≥тн≥ види руйнуючоњ повед≥нки. Ѕ≥льш≥сть акт≥в ванда-зд≥йснюЇтьс€ особами чолов≥чоњ стат≥ 11-25 рок≥в. ѕопри ќч≥ у€вленн€ соц≥ально-психолог≥чне досл≥дженн€ не ви€ви-√ орел€ц≥њ м≥ж схильн≥стю до вандал≥зму у п≥дл≥тк≥в ≥ њхн≥м вм ≥нтелекту та належн≥стю до соц≥альних груп з низьким вм осв≥ти та культури.

аасиф≥кац≥€ мотив≥в вандал≥зму пропонуЇтьс€ ƒ.  анте-1) корислив≥ ц≥л≥; 2) помста; 3) гн≥в, €к ви€в нездатност≥ ≤ћи засобами справитись з≥ стресом; 4) нудьга, €ка поро-


ћодуль ≥ц

джуь прагненн€ розважитись, набути нових вражень, пережни≥ гостр≥ в≥дчутт€, пов'€зан≥ з небезпекою та порушенн€м заборон 5) досл≥дженн€; 6) естетичн≥ переживанн€; 7) екзистенц≥йн≥ до≠сл≥дженн€ -- зас≥б самоствердженн€, визначенн€ меж власних можливостей, приверненн€ до себе уваги.

ќдн≥Їю з форм вандал≥зму за ё. ј.  лейбергом Ї граф≥т≥ “ерм≥н походить в≥д ≥тал≥йського "graffito" Ч "писати карак\-л≥", "нашкр€бати", ≥ означаЇ недозволен≥ написи, знаки, зро блен≥ на об'Їктах громадськоњ та приватноњ власност≥ (на будин≠ках, парканах, у транспорт≥, л≥фтах, туалетах, на столах тощо) √раф≥т≥ м≥ст€ть р≥зноман≥тн≥ пов≥домленн€, вислови, малюнки, символи, €к≥ можуть носити нецензурний, непристойний харак≠тер. “≥Їю м≥рою, €кою граф≥т≥ виражають деструктивн≥ ≥мпульси людськоњ природи, вони спри€ють засвоЇнню зразк≥в агресив≠ною повед≥нки.

ћотиви, що спонукають п≥дл≥тк≥в до публ≥чних малюнк≥в р≥зноман≥тн≥. ÷е ≥ прагненн€ ствердити особист≥сну або групову ≥дентичн≥сть, висловити протест проти соц≥альних та культурних норм, п≥знати свою сексуальн≥сть, розважитись, ≥ бажанн€ ви≠разити свою озлоблен≥сть, ≥ про€в творчост≥.

Ќа думку ё. ј.  лейберга, граф≥т≥ так само €к ≥ розбите скло, см≥тт€ сприймаютьс€ €к симптом деградац≥њ, ослабленн€ механ≥зм≥в соц≥ального контролю, що породжуЇ у людей почутт€ незахищеност≥.  р≥м того, в≥дчутт€ безладу знижуЇ пор≥г стри≠муванн€ в≥д деструктивних д≥й, що в свою чергу зб≥льшуЇ в≥ро≠г≥дн≥сть подальших руйнувань.

–азом з тим, граф≥т≥ виступаЇ одним ≥з €скравих приклад≥в того, €к дев≥антна повед≥нка трансформуЇтьс€ у вид мистецтва, у творч≥сть.

2.2. ’арактеристика адиктивноњ (залежноњ) повед≥нки

∆иттЇд≥€льн≥сть та розвиток людини залежн≥ в≥д багатьох чинник≥в. ќб'Їктом залежност≥ виступають њжа, €ку ми вживаь мо, пов≥тр€, €ким ми дихаЇмо, певн≥ умови та спос≥б житт€, до €ких ми звикли, коло соц≥альних контакт≥в тощо. —хильн≥сть до залежност≥ Ї ун≥версальною особлив≥стю людини. ѕроте, за певних умов нейтральн≥ об'Їкти перетворюютьс€ дл€ нењ у жнг-тЇво важлив≥. ” де€ких випадках спостер≥гаЇтьс€ надм≥рна ла лежн≥сть, €ка породжуЇ адиктивну повед≥нку.  оло предмет


го-псдагоггчна корекц≥€ в≥д.сгилень у повед≥нц≥ д≥тей

иежност≥ зм≥нюЇтьс€ ≥ розширюЇтьс€ з розвитком техн≥чного эгресу у галуз≥ харчовоњ промисловост≥, фармацевтичноњ ≥нду-р≥њ, комп'ютерноњ та ≥гровоњ техн≥ки, €к≥ створюють все нов≥ й в≥ потенц≥йн≥ об'Їкти залежност≥. ƒо найпоширен≥ших пред- г≥в адикц≥њ належать: психоактивн≥ речовини (наркотики), ал- њжа, азартн≥ ≥гри, секс (зокрема так≥ його перверз≥њ €к њ≥л≥€, фетишизм, п≥гмал≥он≥зм, трансвестизм, ексг≥б≥ц≥он≥зм, ≥райеризм, некроф≥л≥€, садомазох≥зм), рел≥г≥€ (наприклад, ре-г≥йний фанатизм, властивий ≥ндив≥дам, залученим до секти). —ьогодн≥ дуже швидко поширюЇтьс€ комп'ютерна залежн≥сть ембл≥нг). ¬одночас де€к≥ форми поступово втрачають €рлик в≥антност≥. “ак, гомосексуал≥зм у сучасн≥й соц≥альн≥й ситуац≥њ в≥дноситьс€ до в≥дхилень у повед≥нц≥.

ќтже, адиктивна повед≥нка - це одна з форм аутодеструк-ноњ дев≥антноњ повед≥нки особистост≥, €ка пов'€зана ≥з зловжи-ш€м чимось або кимсь з метою саморегул€ц≥њ, зм≥ни псих≥чно- f стану або адаптац≥њ. —туп≥нь виразност≥ адиктивноњ повед≥нки ке бути р≥зним Ч в≥д практично нормальноњ до важких форм |Ў>лог≥чноњ залежност≥, €к≥ супроводжуютьс€ виразною соматич-ою ≥ псих≥чною патолог≥Їю. ” зв'€зку з цим де€к≥ автори роз-зн€ють адиктивну повед≥нку ≥ просто шк≥длив≥ звички, €к≥ не Ї эзливими. Ќаприклад, кур≥нн€ або перењданн€ хоч ≥ Ї залеж- формами повед≥нки, але не вважаютьс€ дев≥антними.

0. ¬. «мановська вид≥л€Ї загальн≥ ознаки адиктивноњ по-
|вед≥нки:

1. Ќа€вн≥сть пост≥йного ≥мпульсивного ненасичуваного, не-
зланного пот€гу до зм≥ни психоф≥зичного стану, €кому ≥нди-

не в змоз≥ протисто€ти.

2. ѕроцесуальний та цикл≥чний характер адикц≥њ, €ка маЇ
початок, ≥ндив≥дуальний переб≥г ≥ завершенн€ та проходить

ез певн≥ фази:

на€вн≥сть внутр≥шньоњ готовност≥ до адиктивноњ повед≥нки;

посиленн€ бажанн€ ≥ напруженн€;

оч≥куванн€ ≥ активний пошук об'Їкту адикц≥њ;

одержанн€ об'Їкта ≥ дос€гненн€ специф≥чних переживань;

розслабленн€;

фаза рем≥с≥њ, п≥сл€ €коњ все починаЇтьс€ спочатку.

3. –езультатом адикц≥њ виступаЇ трансформац≥€ особистос-
соц≥альна дезадаптац≥€. ќсоба поступово втрачаЇ колишн≥

ереси та соц≥альн≥ зв'€зки, зд≥йсннлтьс€ перебудова ≥Їрарх≥њ ÷≥нностей, все сприймаЇтьс€ та оц≥нюЇтьс€ нею чере.≥ приз


ћодуль Ў

му адиктивноњ потреби. ќстанн€ набуваЇ адц≥нного емоц≥йного забарвленн€, стаЇ метою ≥снуванн€. ∆иттЇвий прост≥р звужу≠Їтьс€ до ситуац≥њ одержанн€ об'Їкта. ¬се ≥нше колишн≥ мо≠ральн≥ ц≥нност≥, ≥нтереси, взаЇмини Ч втрачають значущ≥сть «алежн≥сть наст≥льки дом≥нуЇ, що ≥ндив≥д здатен подолати будь-€к≥ перешкоди. —постер≥гаЇтьс€ зниженн€ критичност≥, людина виправдовуЇ свою повед≥нку, знаходить причини, €к≥ перешко≠джають њй в≥дмовитись в≥д предмету залежност≥. ’арактерною ознакою адиктивноњ повед≥нки Ї анозогноз≥€ - запереченн€ хво роби, небажанн€ визнати на€вн≥сть залежност≥ «'€вл€Їтьс€ не≠дов≥ра до людей (до родич≥в, друз≥в, до спец≥ал≥ст≥в, €к≥ можуть надати допомогу), €к≥ намагаютьс€ надати допомогу. Ћюдина вдаЇтьс€ до брехн≥. ѕосилюЇтьс€ агресивно-захисна повед≥нка, наростають ознаки соц≥альноњ дезадаптац≥њ.

ѕричини виникненн€. –ан≥ше причини адиктивноњ повед≥н≠ки пов'€зувались слабк≥стю вол≥, гр≥ховн≥стю та моральною не≠досконал≥стю. «годом ѓѓ почали вважати хворобою, €ка зумов≠лена ≥манентною схильн≥стю до залежност≥ в≥д екзогенних речо≠вин. ќдна ≥з сучасних концепц≥й розгл€даЇ адиктивну повед≥нку €к результат звички.

¬≥дпов≥дно до системно-особист≥сноњ модел≥ залежна пове≠д≥нка зумовлена порушенн€ми значущих дл€ ≥ндив≥да стосунк≥в Ќаприклад, причиною алкогол≥зму може бути втрата близькоњ людини, вживанн€ наркотик≥в може бути засобом встановленн€ контакт≥в п≥дл≥тка з референтною групою.

—еред чинник≥в, що визначають по€ву схильност≥ до за≠лежноњ повед≥нки, неаби€ку роль в≥д≥грають макро- та м≥кро-соц≥альн≥ умови житт€ ≥ндив≥да.

ѕричиною формуванн€ адиктивноњ повед≥нки у п≥дл≥тково≠му в≥ц≥ досить часто ви€вл€Їтьс€, властив≥ цьому в≥ку, з одного боку, в≥дчуженн€ в≥д батьк≥в, €к≥ не визнають свою дитину до≠рослою, обмежують њњ самост≥йн≥сть, не розум≥ють њњ, а з ≥ншого боку Ч потреба в≥дпов≥дати, так званому, п≥дл≥тковому кодексу чест≥ ≥ спотвореному образу дорослост≥, в €кому в €кост≥ важли≠воњ ознаки виступаЇ вживанн€ алкоголю та наркотик≥в.

ƒл€ де€ких соц≥альних груп залежна повед≥нка Ї про€вом груповоњ динам≥ки. Ќаприклад, вживанн€ наркотик≥в виступе в рол≥ перепустки до субкультури п≥дл≥тк≥в, формуЇ почутт€ належност≥ до групи, створюЇ середовище дл€ неформального сп≥лкуванн€, даЇ можлив≥сть в≥дреагувати сексуальн≥ та агрес≥њ в н≥ пот€ги, не спр€мовуючи њх на людей, допомагаЇ регулювати емоц≥йний стан, реал≥зуЇ креативний потенц≥ал через експери менти з р≥зними речовинами


ѕсихолого-педагог≥чна корекц≥€ в≥вх≥игень у повед≥нц≥ д≥тей

ѕров≥дна роль у походженн≥ адиктивноњ повед≥нки при писуетьс€ с≥м'њ. ¬ ход≥ численних досл≥джень був ви€влений зв'€зок м≥ж повед≥нкою батьк≥в ≥ формуванн€м залежност≥ у д≥≠тей. ќсобливо чутливим у цьому розум≥нн≥ Ї немовл€чий в≥к. ” багатьох аднкт≥в в анамнез≥ в≥дм≥чаЇтьс€ на€вн≥сть важкоњ пси≠холог≥чноњ травми у сам≥ ранн≥ пер≥оди житт€. “равма може бути пов'€зана з ф≥зичною хворобою, втратою матер≥, з нездатн≥стю матер≥ розум≥ти ≥ задовольн€ти базов≥ потреби немовл€ти, з не≠сум≥сн≥стю темперамент≥в матер≥ та дитини, з надм≥рною вро≠дженою збудлив≥стю малюка. Ѕатьки, зазвичай, не здогадують≠с€ про травмуючий характер своњх д≥й. “ак, наприклад, вони можуть з найкращих нам≥р≥в привчати малюка до жорстокоњ регламентац≥њ режиму харчуванн€, заборон€ти соб≥ "балувати" дитину, наполегливо ламати њњ вперт≥сть. “аким чином, базова потреба немовл€ти у захищеност≥ ви€вл€Їтьс€ зафрустрованою, що в свою чергу зумовлюЇ формуванн€ низькоњ афективноњ толе≠рантност≥: дитина уже в старшому в≥ц≥ неспроможна переносити в≥дчутт€ небезпеки ≥ оч≥куванн€ неприЇмностей. “ак≥ особи, з одного боку, не вм≥ють п≥клуватись про себе ≥ гостро потребують когось, а з ≥ншого боку не дов≥р€ють люд€м, не п≥дпускають њх близько до себе. ” цьому випадку неживий об'Їкт може зам≥ни≠ти людськ≥ взаЇмини.

—≥м'€ може не дати дитин≥ необх≥дноњ любов≥ ≥ не навчити любити себе, що призводить до в≥дчутт€ н≥кчемност≥, непотр≥б≠ност≥, до знев≥ри в себе. ѕозбутис€ негативного ставленн€ до себе допомагаЇ залежна повед≥нка.

„асто батьки адиктивних д≥тей сам≥ мають емоц≥йн≥ розла≠ди, €к≥ супроводжуютьс€ алекситим≥Їю Ч нездатн≥стю виражати свою почутт€ з допомогою сл≥в (розум≥ти, позначати, прогово≠рювати). ƒитина не лише заражаЇтьс€ в с≥м'њ негативними по- k чутт€ми, а й навчаЇтьс€ у батьк≥в замовчувати своњ переживанн€, |прига≥чувати њх ≥ нав≥ть заперечувати њхнЇ ≥снуванн€. ўе од-f-€им негативним с≥мейним чинником виступаЇ в≥дсутн≥сть межї≥ж покол≥нн€ми, надм≥рна психолог≥чна залежн≥сть член≥в с≥м'њ дан в≥д одного. ћ. ћаллер акцентувала увагу на важливост≥ |дл€ нормального розвитку дитини процесу сепарац≥њ Ч посту-эвого в≥докремленн€ в≥д матер≥ та ≥ндив≥дуал≥зац≥њ дитини. ”:'њ з розмит≥стю кордон≥в адиктивна повед≥нка виступаЇ одним ≥ засоб≥в впливу на повед≥нку ≥нших.

—≥м'€ в≥д≥граЇ суттЇву роль не лише у походженн≥, айв цтримц≥ адиктивноњ повед≥нки. –одич≥ сам≥ можуть мати р≥зн≥ еихолог≥чн≥ проблеми, через що вони часто провокують реци-ви эдикту. ¬ свою чергу залежна повед≥нка одного з член≥в


ћодуль 111

с≥м'њ може спри€ти по€в≥ проблем психолог≥чного характеру \ ≥нших родич≥в Ч розвиваЇтьс€ стан сп≥взалежност≥ — ≥≥≥взалеж-н≥сть Ч це негативн≥ травматичн≥ зм≥ни в особистост≥ ≥ нове д≥нц≥ родич≥в через залежну повед≥нку когось ≥з член≥в с≥м'њ —п≥взалежн≥сть п≥дтримуЇ залежн≥сть. ”творюЇтьс€, таким чи≠ном, замкнуте коло с≥мейних психолог≥чних проблем. « членами с≥м'њ в≥дбуваютьс€ наступн≥ зм≥ни: Ч втрачаЇтьс€ власне "я" че≠рез ф≥ксац≥ю на вживанн≥ наркотик≥в; повед≥нка эдикта повн≥стю визначаЇ емоц≥йний стан ≥нших член≥в с≥м'њ; переважають афек-ти лют≥, провини, в≥дчаю; знижуЇтьс€ самооц≥нка ≥ самоповања, посилюютьс€ псевдорол≥ жертви або р€т≥вника; переживаютьс€ стани апат≥њ, емоц≥йноњ тупост≥, наступаЇ ≥зол€ц≥€; на фон≥ хро≠н≥чного стресу неухильно пог≥ршуЇтьс€ здоров'€: загострюютьс€ соматичн≥ хвороби, розвиваЇтьс€ депрес≥€.

Ќаприклад, все житт€ родини наркозалежного п≥дл≥тка крутитьс€ навколо циклу вживанн€ наркотик≥в. —≥м'€ живе м≥≠фами, взаЇмними об≥ц€нками та ≥люз≥€ми. ѕ≥сл€ чергового зри≠ву п≥дл≥ток щиро каЇтьс€ ≥ даЇ щедр≥ об≥ц€нки. Ѕатьки готов≥ обманювати себе знову ≥ знову, що все найстрашн≥ше позаду –одина вибудовуЇ р≥зноман≥тн≥ захисн≥ механ≥зми, серед €ких проекц≥€, запереченн€, замовчуванн€ проблеми, ≥зол€ц≥€. —ам≥ того не усв≥домлюючи, родич≥ п≥дштовхують адикта до зрив≥в ” пер≥од "невживанн€" в с≥м'њ поступово наростаЇ напруженн€, тривога, посилюютьс€ п≥дозри. Ќарешт≥ напруженн€ стаЇ таким високим, що хтось не витримуЇ ≥ провокуЇ конфл≥кт. ¬се по≠вторюЇтьс€ спочатку. ѕарадоксальним Ї той факт, що адикц≥€ згуртовуЇ с≥м'ю, даЇ ≥люз≥ю близькост≥.

” рамках взаЇмин сп≥взалежност≥ часто зустр≥чаЇтьс€ ситуа≠ц≥€ неоф≥ц≥йноњ домовленост≥: "€ закриваю оч≥ на твою адик-тивну повед≥нку, а ти робиш те й те". Ѕувають також стосунки за типом паралельного ≥снуванн€, коли кожен член с≥м'њ живе своњм житт€м ≥ не втручаютьс€ в проблеми один одного.

” с≥м'њ з≥ сп≥взалежн≥стю завжди ви€вл€Їтьс€ порушеним роз≠под≥л ролей та в≥дпов≥дальност≥. ¬≥дпов≥дальн≥сть за житт€ адикта ≥ провину за його залежну повед≥нку беруть на себе родич≥.

–азом з тим, особливост≥ повед≥нки та особист≥сного розвит≠ку дитини не можна назвати однозначно залежними в≥д с≥мейних умов. “ак, далеко не завжди дитина, що зростаЇ у с≥м'њ алкогол≥ к≥в стаЇ сама алкогол≥ком. ќчевидно, що не менш важливу роњь в≥д≥грають ≥ндив≥дуальн≥ особливост≥ конкретноњ особистост≥

јдиктивна повед≥нка може бути зумовлена невротичними розладами особистост≥. ¬ажливим ≥ндив≥дуальним чинником, ≥ по впл≥ши на повед≥нку людини, може виступати знижена зданиеп> 194


ого-педагог≥чна корекц≥€ в≥дхилень у повед≥нц≥ д≥тей

≥равл€тис€ з≥ стресами. јдиктивна повед≥нка часто виникаЇ при њрушенн≥ коп≥нг-функц≥њ (здатност≥ у певний спос≥б вир≥шува-проблеми, справл€тис€ з≥ стресами) Ќаприклад, наркозалеж-п≥дл≥тки демонструють так≥ реакц≥њ на стрес, €к уникненн€ зв'€занн€ проблем, запереченн€ њх на€вност≥, ≥зол€ц≥€.

’≥м≥чна залежн≥сть. ÷е залежн≥сть в≥д вживанн€ будь-шх психоактивиих речовин, €к≥ под≥л€ютьс€ на легальн≥ (тю-эн, алкоголь, л≥ки) та нелегальн≥ (кокањн, пох≥дн≥ конопл≥, ≥≥анти). ¬живанн€ наркотик≥в незр≥лою особист≥стю породжуЇ ≤йначн≥ соц≥ально-психолог≥чн≥ проблеми: неможлив≥сть нормаль-≤вого соц≥ально-психолог≥чного ≥ ф≥зичного розвитку, шк≥льну 4(езадаптац≥ю, проблеми вибору профес≥њ, труднощ≥ у створенн≥ |€артнерських стосунк≥в, асоц≥альн≥сть.

ƒл€ синдрому ф≥зичноњ залежност≥ характерн≥ наступн≥ кл≥- шчн≥ ознаки: Ч непереборне бажанн€ вжити психоактивн≥ ре-|„овини; знижений контроль за дозуванн€м; ≥гноруванн€ ≥нших задоволень заради прийому наркотик≥в; на€вн≥сть псих≥чних розлад≥в, руйнуванн€ соц≥альних проблем.

—оц≥альна деградац≥€ про€вл€Їтьс€ передус≥м у зниженн≥ усп≥шност≥ в навчанн≥, в≥дмов≥ в≥д навчанн€ та профес≥йноњ д≥-'€льност≥, у конфл≥ктах з соц≥альним оточенн€м, в по€в≥ проблем « законом, у в≥дчуженн≥ в≥д с≥м'њ та друз≥в, звуженн≥ сп≥лкуван≠н€ до наркотичного кола, ≥зол€ц≥њ.

ѕаралельно з соц≥альною деградац≥Їю в≥дбуваЇтьс€ вираз≠на зм≥на характеру. ќсоба втрачаЇ колишн≥ ≥нтереси (амотива-≥ц≥йний синдром). «апереченн€ стаЇ стилем повед≥нки. јдикт за≠перечуЇ буквально все: факти вживанн€ наркотик≥в, правила, |своњ вчинки, свою в≥дпов≥дальн≥сть, на€вн≥сть проблеми, залеж≠н≥сть та необх≥дн≥сть њњ л≥куванн€. —проби оточуючих допомогти знец≥нюютьс€, або викликають агрес≥ю. –еальн≥сть повн≥стю зм≥нюЇтьс€ фантаз≥€ми, ≥люз≥€ми, незд≥йсненними об≥ц€нками, наркозалежноњ людини Ч це св≥т м≥ф≥в: "€ можу вколотис€ ≥ьки один раз", "€ можу контролювати дозу", "≥нш≥ не вжива≠ть тому, що не знають, що це таке", "л≥кар≥ н≥чого в цьому не зум≥ють", "ломку пережити неможливо".

—еред мотив≥в первинного вживанн€ наркотик≥в можна ви-»лити: - атарактичн≥ (дос€гненн€ психолог≥чного комфорту релаксац≥њ); субм≥сивн≥ (прагненн€ належност≥ до групи ≥ њњ њваленн€); гедон≥стичн≥ (одержанн€ специф≥чного ф≥зичного цоволенн€); г≥перактивац≥њ (п≥двищенн€ тонусу та самооц≥н- рси); псевдокультурн≥ (демонстрац≥€ €коњсь €кост≥, наприклад, зрослоњ повед≥нки); п≥знавально-досл≥дницьк≥ (ц≥кав≥сть, праг-енн€ до нових вражень).


ћодуль ѕ≤

ѕричиною попул€рност≥ наркотик≥в та алкоголю Ї те, що з њхньою допомогою можна домогтис€ певних психолог≥чних та соц≥альних ефект≥в. “ак, вони спри€ють послабленню ф≥зич≠ного болю, подоланню душевних хвилювань, втоми. «окрема, психостимул€тори послаблюють депрес≥ю та г≥перактивн≥сть, анальгетики-оп≥анти знижують лють, почутт€ провини та соро≠му, галюц≥ногени допомагають подолати депрес≥ю та в≥дчутт€ порожнеч≥. ѕсихолог≥€ по€снюЇ наркотизм €к форму втеч≥ в≥д проблем та конфл≥кт≥в. ≤нод≥ у такий спос≥б п≥дл≥тки демонстру≠ють св≥й протест проти стосунк≥в, €к≥ њх не влаштовують.

ѕсихолог≥чне вивченн€ п≥дл≥тк≥в з наркотичною залежн≥с≠тю ви€вило у них наступн≥ особливост≥: слабкий розвиток само≠контролю, самодисципл≥ни, низьку ст≥йк≥сть до неспри€тливих вплив≥в, високу нав≥юван≥сть, невм≥нн€ долати труднощ≥, емо≠ц≥йну лаб≥льн≥сть, невм≥нн€ конструктивно розв'€зувати кон≠фл≥кти. ≤ншим особист≥сним порушенн€м, пов'€заним з нарко≠тиками, Ї порушенн€ здатност≥ турбуватись про себе.

«ловживанн€ наркотичними засобами починаЇтьс€ в груп≥ “ут спрацьовуЇ властива п≥дл≥тковому в≥ку зор≥Їнтован≥сть на референтну групу. ѕотреба за вс€ку ц≥ну бути прийн€тим штов≠хаЇ на в≥дпов≥дн≥ вчинки. “ак, вживаючи алкоголь, п≥дл≥ток п'Ї, не ор≥Їнтуючись на самопочутт€, йому важливо не в≥дстати в≥д ≥нших. ” п≥дл≥ткових асоц≥ального спр€муванн€ компан≥€х за≠ведено пити до "в≥дключки". ¬живанн€ великих доз спиртного пригн≥чуЇ контроль орган≥зму за к≥льк≥стю випитого ≥ швидко призводить до виникненн€ алкогольноњ залежност≥.

” формуванн≥ наркотичноњ залежност≥ вид≥л€ютьс€ певн≥ стад≥њ. ѕерше вживанн€ наркотик≥в зазвичай зумовлене ц≥≠кав≥стю або прагненн€м бути €к вс≥. якщо завд€ки наркотикам п≥дл≥тку вдаЇтьс€ зм≥нити псих≥чний стан з негативного, пригн≥≠ченого на позитивний, п≥днесений, в≥н починаЇ активно шукати нагоди спробувати нов≥ наркотичн≥ засоби. ¬живанн€ наркотик≥в стаЇ част≥шим, формуЇтьс€ св≥й стереотип використанн€ психо≠тропних речовин. “ак виникаЇ наступна стад≥€ Ч пошуковий пол≥наркотизм. Ќа ц≥й стад≥њ пот€г до наркотик≥в поки що в≥дсутн≥й. јдиктивна повед≥нка тут виступаЇ €к стандарт групо≠воњ повед≥нки, €к ситуативна (групова) залежн≥сть, коли бажан≠н€ вжити ту чи ≥ншу психотропну речовину виникаЇ т≥льки в пев≠н≥й ситуац≥њ ≥ в певному оточенн≥ ≥ Ї компонентом приемного до≠зв≥лл€. ƒал≥ наступаЇ стад≥€ колекц≥онуванн€, коли п≥дл≥ток прагне познайомитись з д≥сю р≥зноман≥тних наркотичних засоб≥в, що призводить до фонового пол≥наркотизму ўоб дос€п"


ѕсихалого-педагог≥чна корекц≥€ в≥дхилень у повед≥нц≥ д≥тей

бажаного результату потр≥бн≥ вже сильнод≥юч≥ засоби, а також зб≥льшенн€ дози. «ахисн≥ рефлекси орган≥зму зникають, ≥ндив≥д стаЇ залежним в≥д наркотик≥в €к псих≥чно, так ≥ ф≥з≥олог≥чно.

2.3. ’арактеристика суњцидноњ повед≥нки

ƒо аутодеструктивноњ дев≥антноњ повед≥нки кр≥м адикц≥й в≥д-|.носитьс€ ≥ суњцид - схильн≥сть до самогубства. —амогубство

Ч €вище суто антрополог≥чне ≥ не спостер≥гаЇтьс€ у тварин. ÷е
св≥доме позбавленн€ себе житт€. —амогубство сл≥д розгл€дати у
рамках комплексноњ проблеми суњцидноњ повед≥нки, €ка вклю-
€аЇ суњцидн≥ думки, суњцидн≥ приготуванн€, нам≥ри та власне

” позбавленн€ себе житт€. —уњцидн≥ д≥њ включають суњцид-jLHy спробу Ч ц≥леспр€моване оперуванн€ засобами позбавленн€ |-©ебе житт€, €ке не завершуЇтьс€ смертю, ≥ завершений суњцид

Ч д≥њ, пю призвод€ть до смерт≥. —уњцидн≥ про€ви включають
[суњцидн≥ думки -- пасивн≥ фантаз≥њ на тему своЇњ смерт≥ (на
*зразок: "добре було б заснути ≥ не прокинутись"), переживан-
ьЂ€, суњцидн≥ тенденц≥њ (задуми Ч продумуванн€ способу, часу
й м≥сц€ самогубства, та нам≥ри - коли до замислу приЇдну≠
Їтьс€ вольовий компонент ≥ з'€вл€Їтьс€ готовн≥сть перейти до
^.реал≥зац≥њ нам≥ченого). ѕер≥од в≥д виникненн€ суњцидних думок
|до спроб њхньоњ реал≥зац≥њ називаЇтьс€ пресуњцидом. ¬≥н може





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 466 | Ќарушение авторских прав


Ћучшие изречени€:

Ћибо вы управл€ете вашим днем, либо день управл€ет вами. © ƒжим –он
==> читать все изречени€...

2087 - | 1834 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.044 с.