Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


—оц≥ально-психолог≥чна проф≥лактика дев≥ац≥й




≤снують р≥зноман≥тн≥ форми соц≥альноњ превенц≥њ дев≥антноњ повед≥нки.

ѕерша форма Ч орган≥зац≥€ соц≥ального середовища, вплив на сусп≥льство загалом, наприклад, через створенн€ негативноњ сусп≥льноњ думки щодо дев≥антноњ повед≥нки.


ѕсихолого-педагог≥чна корекц≥€ в≥дхилень у ≥ижед≥нц≥ д≥тей

” рамках даноњ модел≥ проф≥лактика включаЇ, передус≥м, соц≥альну рекламу щодо формуванн€ установок на здоровий со≠ц≥ально ор≥Їнтований спос≥б житт€.

ƒо такоњ роботи залучаютьс€ ус≥ засоби масовоњ ≥нформац≥њ, зокрема, преса ≥ телебаченн€. Ќа фон≥ всеохоплюючоњ телеман≥њ нагально необх≥дною стала служба соц≥ально-психолог≥чноњ цен≠зури, €ка б займалась вивченн€м впливу телепродукц≥њ, реклами на псих≥ку п≥дростаючого покол≥нн€ ≥ вилученн€м з еф≥ру тих передач, що ви€вились шк≥дливими дл€ незр≥лоњ особистост≥ д≥≠тей та п≥дл≥тк≥в, а також забезпеченн€м умов, за €ких корис≠на ≥нформац≥€ позитивно сприйматиметьс€ ≥ засвоюватиметьс€ юними гл€дачами. «а в≥дсутност≥ такоњ цензури альтернативою Ї не заборона споживанн€ продукц≥њ «ћ≤ сумн≥вноњ €кост≥, а орган≥зац≥€ обговоренн€ та анал≥зу њњ зм≥сту з≥ школ€рами, ви≠хованн€ смаку, забезпеченн€ умов дл€ ц≥кавого активного до≠зв≥лл€, €ке б спри€ло задоволенню особист≥сних потреб учн≥в. ” школах можуть функц≥онувати своњ газета, рад≥о, телебаченн€, до роботи в €ких залучаютьс€ сам≥ д≥ти

ƒруга форма проф≥лактичноњ роботи Ч це ≥нформуванн€ (лекц≥њ, бес≥ди, поширенн€ спец≥альноњ л≥тератури, в≥деопродук-ц≥њ) про шк≥длив≥ насл≥дки р≥зних форм дев≥антноњ повед≥нки. —утн≥сть п≥дходу пол€гаЇ у спроб≥ впливу на когн≥тивн≥ про≠цеси особистост≥ з метою п≥двищенн€ њњ здатност≥ до прийн€тт€ конструктивних р≥шень. ћетод д≥йсно зб≥льшуЇ знанн€ але по≠гано впливаЇ на зм≥ну повед≥нки. —амо по соб≥ ≥нформуванн€ не знижуЇ р≥вн€ дев≥ац≥њ. ” де€ких випадках, навпаки, раннЇ знайомство з дев≥ац≥€ми стимулюЇ посиленн€ ≥нтересу до них. «ал€куванн€ також може викликати когн≥тивно-емоц≥йний дисо≠нанс, €кий мотивуЇ даний вид повед≥нки.

” р€д≥ випадк≥в ≥нформац≥€ подаЇтьс€ невчасно: занадто п≥з≠но або занадто рано. Ќаприклад, досв≥д роботи з п≥дл≥тками п≥д≠казуЇ, що бес≥ди з попередженн€ наркозалежноњ повед≥нки повин≠н≥ проводитись не п≥зн≥ше 12-ти рок≥в. ¬они не повинн≥ м≥стити детальний опис наркотик≥в та ефект≥в, €к≥ вони викликають.

ћало результативними ви€вл€ютьс€ й бес≥ди про покаранн€ за р≥зн≥ злочини, €к≥ провод€тьс€ з п≥дл≥тками прац≥вниками правоохоронних орган≥в з установкою, що знанн€ крим≥нально го кодексу, страх перед покаранн€м повинн≥ утримати в≥д по≠рушенн€ закону.

“рет€ форма проф≥лактичноњ роботи - активне соц≥аль≠не навчанн€ соц≥ально важливим навичкам. «араз поширен≥ на≠ступн≥ форми:

22!


ћодуль III

1. “рен≥нг резистентност≥ (ст≥йкост≥) до негативного соц≥аль≠
ного впливу. ” процес≥ трен≥нгу зм≥нюютьс€ установки на дев≥-
антну повед≥нку, формуютьс€ навички розп≥знаванн€ рекламних
стратег≥й, розвиваЇтьс€ здатн≥сть говорити "н≥" у випадку тиску
однол≥тк≥в, даЇтьс€ ≥нформац≥€ про можлив≥сть негативного впли≠
ву батьк≥в та ≥нших дорослих, €к≥ вживають алкоголь ≥ т.п.

2. “рен≥нг асертивност≥ або афективно-ц≥нн≥сного навчанн€.
•рунтуЇтьс€ на у€вленн≥, що дев≥антна повед≥нка безпосередньо
пов'€зана з емоц≥йними порушенн€ми. ƒл€ попередженн€ даноњ
проблеми п≥дл≥тк≥в навчають розп≥знавати емоц≥њ, виражати њх
прийн€тним чином ≥ продуктивно справл€тись з≥ стресом. ¬ про≠
цес≥ груповоњ психолог≥чноњ роботи також формуютьс€ навички
прийн€тт€ р≥шенн€, п≥двищуЇтьс€ самооц≥нка, стимулюютьс€
процеси самовизначенн€ ≥ розвиток позитивних ц≥нностей.

3. “рен≥нг формуванн€ життЇвих навичок Ч найважлив≥ших
соц≥альних ум≥нь особистост≥, а саме: ум≥нн€ сп≥лкуватис€, п≥д≠
тримувати дружн≥ зв'€зки ≥ конструктивно розв'€зувати м≥жосо-
бист≥сн≥ конфл≥кти; здатн≥сть приймати на себе в≥дпов≥дальн≥сть,
ставити ц≥л≥, в≥дстоювати свою позиц≥ю та ≥нтереси; навички са≠
моконтролю, впевненоњ повед≥нки, зм≥ни себе та оточенн€.

Ќазван≥ трен≥нги в осв≥тн≥х закладах п≥сл€ в≥дпов≥дноњ п≥д≠готовки можуть проводити психологи, соц≥альн≥ педагоги, вчи≠тел≥ ≥ нав≥ть учн≥-актив≥сти.

„етверта форма ~ орган≥зац≥€ д≥€льност≥, альтернативноњ дев≥антн≥й повед≥нц≥. јльтернативними формами активност≥ ви≠знан≥: п≥знанн€ (мандр≥вки), випробуванн€ себе (спорт), значу≠ще сп≥лкуванн€, любов, творч≥сть, сусп≥льна д≥€льн≥сть (у тому числ≥ профес≥йна, рел≥г≥йно-духовна, доброчинна).

” с≥мейному вихованн≥ пров≥дним проф≥лактичним завдан≠н€м виступаЇ раннЇ вихованн€ ст≥йких ≥нтерес≥в, розвиток здат≠ност≥ любити ≥ бути любимим, формуванн€ ум≥нн€ працювати ≥ розважати себе.

—учасн≥ психолог≥чн≥ досл≥дженн€ формуванн€ особистост≥ (ќ.  . ƒусавицький, ќ. —. Ѕезверхий та ≥н.) показують, що го≠ловною утворюючою цього процесу виступаЇ розвиток ≥нтерес≥в ≥ндив≥да. якщо в учн€ актуал≥зованим Ї широке коло п≥знаваль≠них та соц≥альних потреб, прагненн€ самоактуал≥зац≥њ, €кщо в≥н будуЇ стратег≥чн≥ плани на майбутнЇ, то в≥н зможе усп≥шно про≠тисто€ти негативним впливам, а у його житт≥ не ви€витьс€ м≥сц€ дев≥ац≥€м. ≤, навпаки, б≥дн≥сть, утил≥тарн≥сть ≥нтерес≥в, несфор-мован≥сть життЇвих перспектив виступаЇ спри€тливим ірунтом дл€ дев≥антноњ повед≥нки.


ѕсихалого-педагог≥чна корекц≥€ в≥дхилень у повед≥нц≥ д≥тей

¬ажливою формою проф≥лактики виступаЇ створенн€ ши≠рокоњ мереж≥ шк≥льних та позашк≥льних заклад≥в (гуртк≥в, сту≠д≥й, секц≥й, клуб≥в ≥ т.п.), в €ких д≥ти й п≥дл≥тки могли б знайти соб≥ зан€тт€ до душ≥. ‘ункц≥онуванн€ таких заклад≥в не повин≠но сприйматись €к щось другор€дне у пор≥вн€нн≥ з навчанн€м. —ерйозно сл≥д поставитись до в≥дбору спец≥ал≥ст≥в: вимоги повин≠н≥ пред'€вл€тись не лише р≥вню профес≥йност≥, а й психолого-недагог≥чним зд≥бност€м, ум≥нню зац≥кавлювати, впливати, встановлювати з п≥дл≥тками дов≥рлив≥ взаЇмини. «ауважимо, що серед дорослих, €к≥ орган≥зовують гуртки та секц≥њ, на жаль, Ї так≥, що зловживають своњм авторитетом у школ€р≥в, використо≠вуючи њх у власних ц≥л€х, залучаючи до асоц≥альноњ д≥€льност≥. “ому першочергове значенн€ в оц≥нц≥ профес≥йност≥ прац≥вник≥в позашк≥льних заклад≥в мають моральн≥ установки.

ƒобре в≥дом≥ випадки, коли в≥дв≥дуванн€ гуртка чи спор≠тивноњ секц≥њ надавали сенс життю, задовольн€ли зафрустровану у с≥м'њ та школ≥ потребу п≥дл≥тка в ≥нтимно-особист≥сному сп≥л≠куванн≥ та позитивних емоц≥€х, цим самим запоб≥гаючи по€в≥ схильност≥ до дев≥антноњ повед≥нки. ѕ≥дл≥ток, €кий, наприклад, зав≥тав на станц≥ю юннат≥в, щоб поцупити хвил€стих папуг, там ≥ залишавс€, зац≥кавлений д≥€льн≥стю гуртка юних зоолог≥в. ”чень, €кий в≥дчуваЇ, що тренер його ц≥нуЇ й поважаЇ, готовий задл€ нього, а п≥зн≥ше задл€ власних дос€гнень у спорт≥ позбу≠тис€ негативних звичок, в≥дпов≥дальн≥ ще ставитись до навчанн€, дотримуватись соц≥альних норм. Ўкол€р≥, €к≥ з р≥зних причин в клас≥ мають низький соц≥альний статус, Ї в≥дторгнутими або ≥зольованими, в гуртках часто знаход€ть можлив≥сть компенсу≠вати недостатн≥сть у сп≥лкуванн≥ з однол≥тками, що утримуЇ њх в≥д залученн€ до угруповань асоц≥альноњ спр€мованост≥.

Ќа територ≥њ колишнього –ад€нського —оюзу у 20-х роках минулого стол≥тт€, п≥сл€ громад€нськоњ в≥йни, одним з важких насл≥дк≥в €коњ була масова дит€ча безпритульн≥сть, в осв≥тн≥х закладах особливо попул€рним був учн≥вський театр, в €кому д≥ти могли задовольнити своњ потреби в активност≥, творчост≥, самореал≥зац≥њ, розвитку р≥зноман≥тних зд≥бностей. —учасна пси≠холог≥€ розгл€даЇ театральну д≥€льн≥сть загалом ≥ драматизац≥ю, зокрема, €к потужний зас≥б психолог≥чноњ корекц≥њ, спр€мований на в≥дреагуванн€ негативних емоц≥й, виробленн€ нових повед≥н-кових стратег≥й, зм≥ну життЇвих установок. Ўк≥льний театр Ї одн≥Їю з ефективних форм проф≥лактики дев≥ац≥й.

ѕ'€та форма орган≥зац≥€ здорового способу житт€, €ка √рунтуЇтьс€ на у€вленн€х про особисту в≥дпов≥дальн≥сть за здоров'€, гармон≥ю з оточуючим св≥том та своњм орган≥змом.


ћодуль III

“руднощ≥ впровадженн€ цього п≥дходу в нашому сусп≥льств≥ зу≠мовлен≥, особливост€ми пострад€нського ментал≥тету, в €кому в≥дм≥чаютьс€ досить м≥цн≥ установки нехтуванн€м власним ≥ чу≠жим здоров'€м та ф≥зичним станом.

Ўоста форма - актив≥зац≥€ особист≥сних ресурс≥в, €ка стаЇ можливою п≥сл€ проведенн€ потужноњ психоконсультатив-ноњ роботи. ¬ результат≥ ≥ндив≥д виразно усв≥домлюЇ власний внутр≥шн≥й св≥т з його суперечност€ми та конфл≥ктами, прагне зм≥нитис€ ≥ в≥рить у своњ сили.

—ьома форма Ч м≥н≥м≥зац≥€ негативних насл≥дк≥в дев≥ант-ноњ повед≥нки. ÷€ форма роботи використовуЇтьс€ випадках вже сформованоњ дев≥ац≥њ. ¬она спр€мована на проф≥лактику реци≠див≥в або њх негативних насл≥дк≥в.

як в≥домо, дев≥антнии п≥дл≥ток, пройшовши курс реаб≥л≥та≠ц≥њ, повертаЇтьс€ у середовище, в €кому, по-перше, збер≥гають≠с€ чинники, що зумовили асоц≥альну спр€мован≥сть його роз≠витку, по-друге, незм≥нною залишаЇтьс€ установка щодо його повед≥нки. …детьс€ про те, що найближче соц≥альне оточенн€ колишнього дев≥анта св≥домо чи мимовол≥ демонструЇ негативну упереджен≥сть, п≥дозр≥лив≥сть, небажанн€ в≥дновлювати взаЇми≠ни тощо. “руднощ≥ адаптац≥њ та самоствердженн€ в такому сере≠довищ≥ можуть зумовити рецидиви. “ому виникаЇ необх≥дн≥сть третинноњ проф≥лактики, €ка пол€гаЇ в контрол≥, наданн≥ допо≠моги у вир≥шенн≥ проблем та в психолог≥чн≥й п≥дтримц≥.

ѕсихопроф≥лактика зд≥йснюЇтьс€ у вигл€д≥ трен≥нг≥в, осв≥т≠н≥х програм, психолог≥чного консультуванн€, кризовоњ допомо≠ги (телефон дов≥ри), психотерап≥њ межових стан≥в та нервово-псих≥чних розлад≥в.

2. ѕсихолого-педагог≥чна проф≥лактика дев≥антноњ повед≥нки

Ќа в≥дм≥ну в≥д соц≥ально-психолог≥чноњ превенц≥њ дев≥ац≥й, ор≥Їнтованоњ на соц≥альн≥ групи загалом, психолого-педагог≥чна Ї ≥ндив≥дуально спр€мованою. ќб'Їктом психолого-педагог≥чноњ ≥нтервенц≥њ виступаЇ не група учн≥в в ц≥лому, а лише т≥ з них, у кого ви€влено психолог≥чну схильн≥сть до дев≥антнии акт≥в - цс д≥ти, так званоњ, Ђгрупи ризикуї. ќдн≥Їю з умов результативнос≠т≥ психолого-педагог≥чного впливу на групу ризику Ї системний командний п≥дх≥д, при €кому до роботи залучаютьс€ психолог, соц≥альний педагог, вчител≥, батьки ≥, за потреби, медичн≥ прац≥вники та соц≥альн≥ служби ” психолого-педагог≥чн≥й про≠ф≥лактиц≥ дев≥антноњ повед≥нки вид≥л€Їтьс€ три основних етл-


ѕсихолого-педагог≥чна корекц≥€ в≥дхилень у повед≥нц≥ д≥тей

пи: д≥агностика ютовност≥ до дев≥антноњ повед≥нки ≥ складанн€ програми корекц≥њ; встановленн€ дов≥рливих взаЇмин з учнем, формуванн€ у нього мотивац≥њ щодо особист≥сного саморозвит≠ку; реал≥зац≥€ програми психолого-педагог≥чноњ корекц≥њ.

ƒ≥агностика психолог≥чноњ готовност≥ до дев≥антноњ пове≠д≥нки проводитьс€ у початков≥й школ≥ з метою ви€вленн€ групи ризику. ƒо групи ризику можна в≥днести д≥тей, €к≥:

Х не встигають у навчанн≥,

Х мають проблеми у взаЇминах в с≥м'њ або школ≥,

Х уникають сп≥лкуванн€ з однол≥тками,

Х мають низький соц≥альний статус в учн≥вському колектив≥,

Х ви€вл€ють обмежен≥сть ≥нтерес≥в та соц≥альних потреб,

Х схильн≥ до ≥мпульсивност≥, г≥перактивност≥, тривожност≥,
агрес≥њ,

Х характеризуютьс€ зниженими можливост€ми до саморегул€≠
ц≥њ повед≥нки,

Х ви€вл€ють конфл≥ктну самооц≥нку та р≥вень домагань,

Х мають асоц≥ально спр€мованих або псих≥чно хворих батьк≥в.

як уже зазначалось, до визначенн€ групи ризику залуча≠ютьс€ вчитель, психолог, соц≥альний педагог. ¬читель шл€хом педагог≥чного спостереженн€ ви€вл€Ї д≥тей з≥ ст≥йкими трудно≠щами у навчанн≥, з на€вн≥стю проблем у повед≥нц≥ та побудови взаЇмод≥њ з ≥ншими учн€ми. —оц≥альний педагог збираЇ ≥нформа≠ц≥ю про с≥м'њ учн≥в, звертаючи увагу на соц≥альн≥ установки та стан здоров'€ батьк≥в, д≥знаЇтьс€ про на€вн≥сть ст≥йких конфл≥к≠т≥в у родин≥ та визначаЇ њхню природу; оц≥нюЇ, на ск≥льки с≥≠мейна атмосфера може спри€ти або перешкоджати формуванню дев≥ац≥й дитини. ѕсихолог вивчаЇ особливост≥ ставленн€ учн€ до родини, його соц≥альний статус у клас≥, коло ≥нтерес≥в, на≠€вн≥сть та зм≥ст конфл≥ктних переживань, оц≥нюЇ його здатн≥сть до саморегул€ц≥њ повед≥нки, ступ≥нь особист≥сноњ зр≥лост≥, став≠ленн€ до навчанн€ ≥ школи, д≥агностуЇ психолог≥чну схильн≥сть до дев≥антноњ повед≥нки на основ≥ визначенн€ виразност≥ про€ву негативних особист≥сних новоутворень.

÷≥л≥сний анал≥з результат≥в обстеженн€ дозвол€Ї зважити ризик формуванн€ схильност≥ до важковиховуваност≥ та склас≠ти ≥ндив≥дуальну програму психолого-педагог≥чноњ проф≥лак≠тичноњ роботи.

¬ ≥ндив≥дуальн≥й програм≥ психолого-педагог≥чноњ проф≥лакти≠ки дев≥антноњ повед≥нки розробл€Їтьс€ система заход≥в, спр€мова≠них на опгим≥зац≥ю псих≥чного розвитку ≥ гармон≥зац≥ю соц≥альноњ адаптац≥њ дитини. ƒо корекц≥йноњ роботи залучаютьс€ батьки учн€.


ћодуль 111

ѕрограма психолого-псдагог≥чноњ корекц≥йноњроботи, спр€ мованоњ на проф≥лактику схильност≥ до дев≥антноњ повед≥нки, складаЇтьс€ ≥ндив≥дуально на кожну дитину на основ≥ даних психолог≥чного обстеженн€. ”н≥версальноњ програми корекц≥њ бути не може, оск≥льки р≥зними Ї у кожного учн€ соц≥альна ситуац≥€ розвитку, механ≥зми ≥ причини виникненн€ важковихо-вуваност≥, њњ глибина, супутн≥ психолог≥чн≥ проблеми, компенса≠торн≥ можливост≥.

–озгл€немо завданн€ ≥ напр€мки корекц≥њ, €к≥ випливають з узагальненого розум≥нн€ психолог≥чноњ сутност≥ схильност≥ до дев≥антноњ повед≥нки.

¬ище вже йшлос€ про те, що головною проблемою, €ка штовхаЇ учн€ до дев≥ац≥й, Ї насиченн€ його житт€ негатив≠ними емоц≥€ми ≥ зафрустрован≥сть потреби у самореал≥зац≥њ “ому важливим Ї створенн€ умов, €к≥ б спри€ли в≥дреагуван-ню негативних емоц≥й. ƒл€ цього в практичн≥й психолог≥њ тра≠диц≥йно використовуютьс€ засоби арттерап≥њ (музикотерап≥€, психомалюнок). ѕереживанн€ позитивних емоц≥й забезпечу≠Їтьс€ шл€хом моделюванн€ ситуац≥й усп≥ху, дос€гнень, долан≠н€ труднощ≥в.

ќск≥льки джерелом неприЇмностей часто виступаЇ в≥дста≠ванн€ у навчальн≥й д≥€льност≥, учню надаЇтьс€ допомога дл€ його подоланн€. « допомогою розвивальних вправ розумового характеру вдосконалюютьс€ ≥нтелектуальн≥ процеси, дос€гаЇть≠с€ п≥двищенн€ гнучкост≥ мисленн€, формуванн€ п≥знавальних ≥нтерес≥в.  орекц≥€ розумовоњ д≥€льност≥ зд≥йснюЇтьс€ на на≠вчальному матер≥ал≥, €кий в≥дпов≥даЇ програм≥, за €кою вчить≠с€ кл≥Їнт. ÷е полегшуЇ перенесенн€ сформованих навичок в повс€кденне житт€. –ольов≥ ≥гри в школу, репетиц≥€ урок≥в тощо Ч прийоми, €к≥ використовуЇ психолог дл€ п≥двищенн€ усп≥шност≥ навчанн€.

якщо через значн≥ в≥дставанн€ у розвитку, педагог≥чну занедбан≥сть або з ≥нших причин усп≥шност≥ в навчальн≥й д≥€≠льност≥ дос€гти неможливо, сл≥д знайти вид зан€ть, у €кому учень м≥г би ствердитись ≥ компенсувати неприЇмн≥ переживан≠н€, пов'€зан≥ з≥ школою.

”н≥версальним джерелом задоволенн€ виступаЇ творч≥сть “ому кожне зан€тт€ повинно бути орган≥зоване таким чином щоб учн≥ могли про€вити фантаз≥ю, видумку. “ворч≥сть д≥тей та п≥дл≥тк≥в, обт€жених негативними особист≥сними новоутво≠ренн€ми, гальмуЇ невпевнен≥сть у соб≥, соц≥альн≥ обмеженн€, страх негативноњ оц≥нки ¬ив≥льненн€ творчоњ енерг≥њ потребу! додаткових зусиль. ¬се залежить в≥д того, наск≥льки педагогу 226


ѕсихолого-педагог≥чна корекцгл в≥дхилень у повед≥нц≥ д≥тей

вдастьс€ створити атмосферу невимушеност≥, дов≥ри, безумов≠ного прийн€тт€.

ѕе менш важливим завданн€м корекц≥њ Ї усуненн€ феноме≠ну афекту неадекватност≥ шл€хом формуванн€ ум≥нь правильно реагувати на невдач≥. « ц≥Їю метою учн€м пропонуютьс€ ≥гри-змаганн€, в €ких психолог маЇ можлив≥сть моделювати ситуац≥ю усп≥ху ≥ невдач≥. ѕри цьому розгл€даютьс€ р≥зн≥ вар≥анти по≠вед≥нки у випадку поразки ≥ обираютьс€ дл€ насл≥дуванн€ най≠б≥льш прийн€тн≥, анал≥зуютьс€ можлив≥ почутт€ та установки людини, що програла.

“руднощ≥ адаптац≥њ важковиховуваних часто пов'€зан≥ з властивим дл€ них егоцентризмом, нездатн≥стю сприймати си≠туац≥ю з позиц≥њ ≥нших людей. ƒл€ формуванн€ здатност≥ до емоц≥йноњ децентрац≥њ учн€м пропонують анал≥зувати причини вчинк≥в, думки й переживанн€ героњв л≥тературних твор≥в.

ѕроблемним в особистост≥ важковиховуваного Ї також все, що пов'€зано з м≥жособист≥сною взаЇмод≥Їю - в≥д не-сформованост≥ навичок сп≥лкуванн€, невм≥нн€ прийн€тним способом висловлювати своњ почутт€ до нездатност≥ йти на компром≥с, конструктивним способом вир≥шувати конфл≥кти. –озвиток комун≥кативних навичок зд≥йснюЇтьс€ шл€хом њх в≥дпрацюванн€ на модел€х типових дл€ даного учн€ життЇвих ситуац≥й. «авданн€ пол€гаЇ не в тому, щоб вказати Їдино пра≠вильний шл€х вир≥шенн€ конфл≥кту чи спос≥б поводженн€, а в тому, щоб зробити повед≥нку дитини гнучк≥шою, показати ≥снуванн€ великоњ к≥лькост≥ вар≥ант≥в реагуванн€ на той чи ≥нший подразник.

√оловним завданн€м корекц≥њ схильност≥ до дев≥антноњ по≠вед≥нки Ї подоланн€ незр≥лост≥ особистост≥, розвиток самосв≥до≠мост≥ та саморегул€ц≥њ. ƒов≥льна регул€ц≥€ власноњ повед≥нки, прагненн€ до самовдосконаленн€ виникають на основ≥ адекват≠ного, зр≥лого, диференц≥йованого у€вленн€ про себе €к особис≠т≥сть. ”чень повинен усв≥домити своњ потреби, позитивн≥ та не≠гативн≥ €кост≥, побудувати образ ≥деального "€", визначити р≥з≠ницю м≥ж ≥деальними прагненн€ми та реальною повед≥нкою ≥ на основ≥ цього намагатись керувати власними вчинками. ѕроцес формуванн€ самосв≥домост≥ повинен в≥дпов≥дати загальним за≠коном≥рност€м його розвитку в онтогенез≥.

—початку увагу д≥тей привертають до власноњ зовн≥шност≥ та ф≥зичних €костей, а згодом пропонують досл≥дити й особист≥ внутр≥шн≥ €кост≥ Ќа перших порах д≥ти навчаютьс€ вид≥л€ти ц≥ €кост≥ у л≥тературних героњв, у своњх однокласник≥в, а пог≥м вже у себе


ћодуль III

” розвитку особистост≥ велике значенн€ маЇ формуван≠н€ почутт€ власноњ ун≥кальност≥, сприйманн€ свого "€" непо≠вторним ≥ ц≥л≥сним у минулому, тепер≥шньому ≥ майбутньому. ÷≥нним у цьому в≥дношенн≥ Ї обговоренн€ з учн€ми под≥й њхньо≠го дитинства, ближн≥х та перспективних план≥в, узгоджуюч≥њ њх з бажанн€ми та можливост€ми, а також ≥з сусп≥льними ц≥н≠ност€ми, визначаючи, що у реальному спри€Ї або перешкоджаь зд≥йсненню цих план≥в.

ќдним ≥з пров≥дних напр€мк≥в корекц≥њ особист≥сноњ незр≥≠лост≥ важковиховуваних виступаЇ формуванн€ дов≥льноњ регу≠л€ц≥њ повед≥нки, розвиток вол≥. ” цьому процес≥ неаби€ку роль в≥д≥граЇ формуванн€ прагненн€ та ум≥нь самост≥йно приймати р≥шенн€ та реал≥зовувати його, самост≥йно розв'€зувати конфл≥к≠ти. « ц≥Їю метою можна використовувати прийом моделюванн€ типових ситуац≥й вибору з наступним пошуком р≥зних вар≥ант≥в виходу з них.

¬раховуючи загальн≥ психолог≥чн≥ законом≥рност≥ іене-зи вол≥, особливу увагу сл≥д звернути на корекц≥ю недол≥≠к≥в регулюючоњ функц≥њ внутр≥шнього мовленн€. «а висловом Ћ. — ¬иготського, ключем до останнього виступаЇ писемне мов≠ленн€. “ому одним ≥з прийом≥в формуванн€ дов≥льност≥ повед≥н≠ки Ї розвиток у них писемного мовленн€. ѕотр≥бно спец≥ально спонукати д≥тей до висловлюванн€ власних думок на письм≥, вчити њх писати твори, вести особист≥ щоденники, листуватис€ з р≥дними та друз€ми, складати ближн≥ та перспективн≥ плани, анал≥зувати усп≥шн≥сть њх виконанн€ тощо.

ќтже, корекц≥йна робота щодо проф≥лактики важковихову-ваност≥ може включати наступн≥ напр€мки:

■ розвиток п≥знавальноњ д≥€льност≥;

■ стимул€ц≥€ до творчост≥ та реал≥зац≥њ своњх зд≥бностей;

■ створенн€ умов дл€ в≥дреагуванн€ негативних емоц≥й,
зокрема, тривожност≥ й агресивност≥;

 

■ забезпеченн€ переживанн€ почутт€ задоволенн€ в≥д до-
. с€гиенн€ усп≥ху, доланн€ труднощ≥в;

■ формуванн€ ум≥нь адекватноњ реакц≥њ не невдачу;

 

■ розвиток здатност≥ до емоц≥йноњ децентрац≥њ, навичок
асертивност≥, сп≥лкуванн€, конструктивного вир≥шенн€
конфл≥кт≥в;

■ п≥двищенн€ р≥вн€ самосв≥домост≥ та дов≥льноњ саморегу
л€ц≥њ повед≥нки


ѕсихолого-педагог≥чна корекц≥€ вгдхи.гень у повед≥нц≥ д≥тей

ƒл€ реал≥зац≥њ зазначених напр€мк≥в можна використовува≠ти наступн≥ методи психокорекц≥њ: п≥сочна терап≥€, арттерап≥€, ≥грова психотерап≥€, казкотерап≥€, психог≥мнастика, психодра-ма, веденн€ особистого щоденника тощо.

5.2. ѕсихолого-педагог≥чна ≥нтервенц≥€ дев≥антноњ повед≥нки

/. ¬ивченн€ особистост≥ важковиховуваного п≥д≠л≥тка передуЇ корекц≥њ важковиховуваност≥. ѕотреба у ви€в≠ленн≥ таких п≥дл≥тк≥в в≥дпадаЇ, оск≥льки њх одразу можуть назва≠ти педагоги та батьки. ѕроте, нас ц≥кавл€ть особливост≥ њхньоњ самосв≥домост≥, характеру, причини та обставини, що призве≠ли до важковиховуваност≥, збережен≥ позитивн≥ сторони осо≠бистост≥, з опорою на €к≥ можна було б зд≥йснювати корекц≥ю. ѕсихолог≥чне обстеженн€ повинно бути орган≥зованим таким чином, щоб за його результати дозвол€ли визначити тип важко≠виховуваност≥. ≤ншим завданн€ психолог≥чного вивченн€ важко≠виховуваного п≥дл≥тка Ї ви€вленн€ патолог≥чних рис характеру та пот€г≥в ≥ схильност≥ до шк≥дливих звичок.

—оц≥альну ситуац≥ю розвитку важковиховуваного п≥дл≥тка вивчаЇ соц≥альний педагог. ¬ажковиховуван≥сть з одного боку зумовлена проблемами взаЇмод≥њ п≥дл≥тка з найближчим соц≥аль≠ним оточенн€м, а з ≥ншого Ч про€вл€Їтьс€ в них. “ому вивчен≠н€ цього феномену буде неповним без досл≥дженн€ конкретних соц≥альних умов формуванн€ особистост≥ п≥дл≥тка.

« ц≥Їю метою проводитьс€ педагог≥чна д≥агностика, €ка по≠кликана з'€сувати:

Х виховн≥ можливост≥ с≥м'њ та учн≥вського колективу;

Х причини виникненн€ важковиховуваност≥, неспри€тлив≥ умо≠
ви, що п≥дтримують њњ;

Х позитивн≥ €кост≥ п≥дл≥тка, на €к≥ необх≥дно покластис€ у пе≠
ревихованн≥;

Х типове ≥ своЇр≥дне у духовному св≥т≥ п≥дл≥тка;

Х р≥вень його педагог≥чноњ занедбаност≥.

¬ивченн€ виховних вплив≥в с≥м'њ передбачаЇ:

1. ”точненн€ складу, культурних, матер≥альних та побу≠тових умов с≥м'њ ¬изначенн€ соц≥альноњ спр€мованост≥ с≥м'њ. ” цьому в≥дношенн≥ с≥м'€ може бути'


ћодуль III

Х соц≥альною за духом та зм≥стом;

Х з правильним ставленн€м до сусп≥льства, але з порушеними
внутр≥шн≥ми взаЇминами;

Х з егоњстичними установками;

Х з асоц≥альними установками;

Х з конфл≥ктними взаЇминами.

2. ќц≥нка педагог≥чноњ атмосфери с≥м'њ, а саме:

Х с≥мейн≥ взаЇмини, њх характер, зм≥ст, стиль ≥ тон с≥мейного
житт€;

Х поЇднанн€ поваги, любов≥, вимог до дитини;

Х з'€суванн€ на€вност≥ проблем та труднощ≥в у с≥мейному ви≠
хованн≥;

Х визначенн€ ставленн€ дитини до с≥м'њ (кого любить ≥ за що,
з ким рахуЇтьс€, €к≥ с≥мейн≥ обов'€зки виконуЇ, €к ставитьс€
до брат≥в та сестер);

Х на€вн≥сть помилок у вихованн≥, зокрема:

Х в≥дсутн≥сть погл€д≥в на вихованн€;

Х низька педагог≥чна культура батьк≥в;

Х в≥дсутн≥сть в с≥м'њ трудовоњ атмосфери;

Х сл≥па любов чи навпаки Ч байдуж≥сть до д≥тей.

 

3. ¬ивченн€ с≥мейних традиц≥й, звичањв, прав та обов'€зк≥в
кожного члена с≥м'њ. «б≥р ≥нформац≥њ про ≥стор≥ю њњ розвитку.

4. ƒ≥агностика типу с≥м'њ

ƒ≥агностика виховного впливу школи передбачаЇ:

1. ¬изначенн€ пров≥дних педагог≥чних установок, €к≥ скла≠
лис€ в педагог≥чному колектив≥. Ќа€вн≥сть/в≥дсутн≥сть Їдиноњ
педагог≥чноњ думки та творчого п≥дходу до орган≥зац≥њ педагог≥ч≠
ного процесу.

2. ¬становленн€ виховних можливостей учн≥вського са≠
мовр€дуванн€ та р≥зних вид≥в д≥€льност≥ школ€р≥в (гуртки
≥ т.д.).

3. ќц≥нка результат≥в роботи школи у напр€мку вихованн€
пров≥дних особист≥сних €костей п≥дл≥тка - колектив≥зму, пра≠
цьовитост≥, чесност≥, нетерпимост≥ до аморальних вчинк≥в, само≠
ст≥йност≥, людинолюбства, почутт€ г≥дност≥ й сов≥ст≥.

4.  онстатац≥€ на€вност≥ педагог≥чних помилок вчител≥в,
батьк≥вського активу, активу учн≥в, зокрема:

Х роз'Їднаност≥ у д≥€льност≥ педагог≥в;

Х зб≥льшенн€ числа прогул≥в у школ≥;

Х нев≥рного п≥дходу до важковиховуваност≥;


ѕси.голого-педагог≥чна корекц≥€ в≥дхилень у повед≥нц≥ д≥тей

' невм≥нн€ досл≥джувати духовний св≥т п≥дл≥тка;

Х педагог≥чноњ безтактност≥.

¬ивченн€ виховних можливостей первинного колективу

маЇ на мет≥ складанн€ загальноњ психолого-педагог≥чноњ характе≠ристики первинного колективу за наступною схемою:

1. —пр€мован≥сть колективу (≥нтереси, потреби учн≥в, ц≥л≥,
завданн€ колективу, духовн≥ ц≥нност≥)

2. «р≥л≥сть сусп≥льноњ думки: на€вн≥сть Їдиних критер≥њв
дл€ оц≥нки д≥€льност≥ один одного, ефективн≥сть впливу на дум≠
ку учн€ з боку б≥льшост≥, сп≥льн≥сть ≥деал≥в, на€вн≥сть хибних
≥деал≥в та помилкових погл€д≥в.

3. —п≥вв≥дношенн€ оф≥ц≥йноњ та неоф≥ц≥йноњ структури ко≠
лективу.

4. ќрган≥зован≥сть колективу: на€вн≥сть/в≥дсутн≥сть згурто≠
ваност≥, взаЇмодопомоги; особливост≥ м≥жособист≥сних взаЇмин.

5. Ќа€вн≥сть традиц≥й.

6. ќхопленн€ учн≥в дорученн€ми, чергуванн€ кер≥вництва
≥ п≥длеглост≥.

7. —татус особистост≥ важковиховуваного в колектив≥ за да≠
ними соц≥ометр≥њ.

¬ивченн€ важковиховуваного п≥дл≥тка передбачаЇ:

ƒ≥агностику пров≥дноњ л≥н≥њ аморальноњ повед≥нки, €ка маЇ на мет≥ визначити три моменти:

1) €кий недол≥к об'ЇднуЇ вс≥ негативн≥ про€ви особистост≥:

Х спотворена спр€мован≥сть особистост≥;

Х комплекс антисоц≥альних потреб, що визначаЇ мотив та ц≥л≥
повед≥нки;

Х комплекс об'Їднаних егоњзмом негативних €костей, на€вн≥сть
€ких служить швидкому задоволенню аномальних потреб;

2) на ск≥льки п≥дл≥ток чинить оп≥р педагог≥чному впливу,
€к до нього ставитьс€:

Х активно-вороже;

Х пасивно-байдуже.

3) сп≥вв≥дношенн€ позитивних та негативних аспект≥в осо≠
бистост≥ п≥дл≥тка.

ƒл€ з'€суванн€ зазначених обставин використовуютьс€ ме≠тоди психолого-педагог≥чноњ д≥агностики, зокрема, спостережен≠н€ та бес≥да.


ћодуль III

÷≥л≥сний анал≥з результат≥в психолого-педагоњ ≥чного об стеженн€ повинен бути спр€мований на вир≥шенн€ наступних питань:

Х €к≥ психолог≥чн≥ механ≥зми лежать в основ≥ формуванн€ важ
ковиховуваност≥;

Х €кою Ї структура особистост≥ п≥дл≥тка (спр€мован≥сть, ≥нте≠
реси, потреби, ц≥нност≥, ставленн€ до себе та до ≥нших, здат≠
н≥сть до саморегул€ц≥њ);

Х на €к≥ збережен≥ сторони особистост≥ можна спиратись п≥д
час корекц≥њ;

Х €к≥ соц≥альн≥ умови спри€ють, а €к≥ перешкоджають ефектив≠
ност≥ корекц≥йноњ роботи?

Ќа основ≥ психолого-педагог≥чного обстеженн€ на п≥дл≥тка складаЇтьс€ характеристика з зазначенн€м ≥стор≥њ псих≥чного розвитку, причин та механ≥зм≥в важковиховуваност≥, особливос≠тей особистост≥, соц≥альних зв'€зк≥в, а також тих ц≥нностей та властивостей ≥ндив≥да, €к≥ можна використати у корекц≥йн≥й ро≠бот≥. ¬≥д точност≥ та глибини д≥агностичноњ ≥нформац≥њ залежить ефективн≥сть психолого-педагог≥чного впливу.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 431 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќеосмысленна€ жизнь не стоит того, чтобы жить. © —ократ
==> читать все изречени€...

2079 - | 1825 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.09 с.