Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


 орекц≥€ викривленн€ переважно емоц≥йно-афективного розвитку 3 страница




≥ривати в≥д дек≥лькох хвилин до дек≥лькох м≥с€ц≥в.

—уњциди под≥л€ютьс€ на ≥стинн≥, демонстративн≥, прихо-

ан≥. ≤стинний суњцид спр€мовуЇтьс€ бажанн€м вмерти.

њому завжди передують пригн≥чений настр≥й, депрес≥€, пере-ванн€ щодо сенсу житт€. ƒемонстративний суњцид не Ї

^в'€заним з бажанн€м померти, а виступаЇ у €кост≥ шантажу ≥ засобу звернути увагу на своњ проблеми. —мерть в останньо-випадку може бути лише випадковою. ѕрихований суњцид це д≥њ, €к≥ супроводжуютьс€ високою в≥рог≥дн≥стю смерт≥,

≥ повед≥нка пов'€зана з ризиком, грою з≥ смертю. ј. ™. Ћ≥чко названих вид≥л€Ї ще афективну форму, €ка виникаЇ

ў впливом сильноњ психотравмуючоњ ситуац≥њ.

≤инники ризику суњцидноњ повед≥нки особистост≥:

њвн≥сть попередн≥х спроб суњциду в людини; чейна ≥стор≥€ суњциду;

кризова ситуац≥€ (невил≥ковна хвороба, смерть близькоњ лю ти, безроб≥тт€ та ф≥нансов≥ проблеми, розлученн€);


ћодуль Ќ≥

Х с≥мейний чинник (депресивн≥сть батьк≥в, дит€ч≥ гравми, хро
н≥чн≥ конфл≥кти, дизгармон≥йне вихованн€);

Х емоц≥йн≥ порушенн€ (передус≥м, депрес≥€);

Х псих≥чн≥ захворюванн€ (алкогол≥зм, наркоман≥€, шизофрен≥€)

Х соц≥альне моделюванн€ (демонстрац≥€ суњциду, засоби масо
воњ ≥нформац≥њ, зображенн€ в л≥тературних творах - "ефем
¬ертер" (√ете "—тражданн€ молодого ¬ертера")

—уњцид може бути про€вом гострих або хрон≥чних псих≥ч≠них розлад≥в. ¬исокий ризик самогубства в≥дм≥чаЇтьс€ у людей з депресивним або психотичним станом.

ƒепрес≥€ переживаЇтьс€ суб'Їктивно €к пригн≥чений на≠стр≥й, €к стан безнад≥йност≥, безпорадност≥, провини. ” €кост≥ пров≥дного дл€ д≥агностики депрес≥њ досл≥дниками називаЇтьс€ соматичний сидром. ” конкретноњ особи не менше двох тижн≥в повинн≥ мати м≥сце три ≥ б≥льше њњ ознак:

Х зниженн€ ≥нтерес≥в або задоволенн€ в≥д д≥€льност≥, зазвичай
приЇмноњ;

Х в≥дсутн≥сть реакц≥њ на д≥€льн≥сть, под≥њ, €к≥ в норм≥ њњ викли≠
кають;

Х пробудженн€ вранц≥ за дв≥ та б≥льше години до необх≥дного
часу;

Х виразна зовн≥шн€ психомоторна розгальмован≥сть та ажита≠
ц≥€;

Х пом≥тне зниженн€ або п≥двищенн€ апетиту;

Х зниженн€ ваги;

Х пом≥тне зниженн€ л≥б≥до;

Х зниженн€ енерг≥њ;

Х п≥двищена втомлюван≥сть.

ƒодатково до соматичних вид≥л€ютьс€ психолог≥чн≥ ознаки депрес≥њ: зниженн€ самооц≥нки; безп≥дставне почутт€ самоосу≠ду; надм≥рне неадекватне почутт€ провини; думки про смерть, що повторюютьс€, суњцидна повед≥нка; нер≥шуч≥сть, порушен≠н€ €сност≥ та ефективност≥ мисленн€, €ке може бути наст≥льки виразним, що приймаЇтьс€ за орган≥чну деменц≥ю, спотворене сприйманн€ реальност≥ Ч ф≥ксац≥€ на проблем≥, "тунельне ба≠ченн€" Ч феномен звуженоњ св≥домост≥, коли ≥ндив≥д сприймаЇ все через призму психотравмуючоњ ситуац≥њ, ≥нше втрачаЇ дл€ нењ будь-€кий сенс.

Ќа особливост≥ суњцидноњ повед≥нки ≥стотно впливаЇ в≥ь “ак, п≥двищена суњцидна готовн≥сть в≥дм≥чаЇтьс€ у юнацьком} та похилому в≥ц≥. —уњцидна активн≥сть виразно зросгас до 1 J~ 15 рок≥в ≥ дос€гаЇ максимуму у 16-19-тир≥чному в≥ц≥ 198


Х-педагог≥чна корекц≥€ в≥дхилень у повед≥нц≥

—амогубство у дит€чому в≥ц≥ спонукастьс€ гн≥вом, страхом, ш€м покарати себе або ≥нших, а також депресивними ста-S. ќзнаками депрес≥њ у д≥тей можуть бути: смуток, порушен-jy, апетиту, зниженн€ ваги, соматичн≥ скарги, страх невда-аниженн€ ≥нтересу до навчанн€, почутт€ неповноц≥нност≥ абоїргнутост≥, надм≥рна самокритичн≥сть, замкнут≥сть, занепо-йн€, агресивн≥сть, знижена ст≥йк≥сть до фрустрац≥й. (it, ≤ншу картину суњцидноњ повед≥нки ми спостер≥гаЇмо у п≥д-≥в. ” них спроби самогубства зустр≥чаютьс€ значно част≥ше, у д≥тей, переважно мають демонстративний характер, при лише незначна частина з них (1%) дос€гаЇ своЇњ мети. ” ^п≥дл≥тк≥в (за даними ј. ™. Ћ≥чко та ј. ј. јлександрова) њ≥ д≥њ були зумовлен≥ гострою афектиною реакц≥Їю. ” гру-≥л≥тк≥в також зростаЇ роль псих≥чних розлад≥в, зокрема, ≥рес≥њ. ƒо дит€чих ознак депрес≥њ у п≥дл≥тковому в≥ц≥ дода-ще наступн≥: почутт€ нудьги ≥ втоми, ф≥ксац≥€ уваги на 5ниц€х, схильн≥сть до бунту та неслухн€ност≥, зловживанн€ оголем та наркотиками.

1 «начною м≥рою на суњцидну повед≥нка п≥дл≥тк≥в впливають 5ист≥сн≥ стосунки з однол≥тками та батьками. ¬ажливим €ком виступаЇ також п≥дл≥ткова субкультура. ” зв'€зку з ќ. ¬. «мановська у €кост≥ прикладу наводить випадок са-гва дек≥лькох д≥вчат, €к≥ цим насл≥дували свого куми-І≥домого сп≥вака. ” молодому в≥ц≥ суњцидна повед≥нка часто в'€зана з ≥нтимно-особист≥сними стосунками, наприклад, з не-аим коханн€м.

ѕсихолог≥чним новоутворенн€м юнацького в≥ку Ї форму-св≥тогл€ду, пошуки сенсу житт€. ≤нод≥ роздуми про влас-рнуванн€ п≥д впливом сер≥њ невдач у р≥зних сфера провоку-, депресивн≥ стани. ¬иразн≥сть депрес≥њ часто Ї показником

зност≥ суњцидноњ загрози. ≥ —оц≥ологи в≥дм≥чають зв'€зок м≥ж частотою суњцидних спроб усп≥льств≥ та соц≥альними умовами. “ак, згуртован≥сть су-ства, €ка маЇ тенденц≥ю зростати в умовах загальноњ небез-|їс(наприклад, в≥йни) або загальноњ спр€мованост≥ на дос€г- щ певних ц≥лей, знижують частоту самогубств.  оли ж згур-њ≥сть сусп≥льства слабне, ≥ндив≥д в≥дходить в≥д соц≥ального ≥ ставить своњ особист≥ ц≥л≥ вище прагненн€ до загального |а, що може стати причиною р≥шенн€ п≥ти з житт€. “ак, по-

гь схильн≥сть до самогубства економ≥чн≥ кризи. ≥,¬ екстремальн≥й ситуац≥њ одн≥ особи за рахунок пластичност≥ та резерв≥в збер≥гають попередн≥й загальний р≥вень адаптац≥њ, тимчасово знижують р≥вень, але без руйнуванн€ основних


ћодуль III

напр€мк≥в адаптац≥њ. ” цьому випадку дезадаптац≥€ не призводить до хвороби, не породжуЇ патолог≥чних форм адаптац≥њ.

якщо ж екстремальн≥ навантаженн€ поЇднуютьс€ з ≥ндив≥ду альними проблемами (наприклад, неврозами), зниженн€м плас≠тичност≥, в≥рог≥дн≥сть порушенн€ значно зростаЇ. “од≥ соц≥ально-психолог≥чна дезадаптац≥€ веде за собою €к≥сну трансформац≥ю процесу пристосуванн€, по€ву патолог≥чних форм адаптац≥њ  онфл≥кт, €кий перевищуЇ пор≥г дезадаптац≥њ особистост≥, Ї крн зовим. ¬ умовах неможливост≥ реальним способом зм≥нити кон≠фл≥ктну ситуац≥ю Їдиною реакц≥Їю, €ка зам≥нюЇ собою ус≥ ≥нш≥ д≥њ, ви€вл€Їтьс€ суњцид €к зас≥б усуненн€ вс€коњ д≥€льност≥.

ј. ™. Ћ≥чко в≥дм≥чаЇ зв'€зок м≥ж типом акцентуац≥њ характе≠ру п≥дл≥тка та суњцидною повед≥нкою. “ак, суњцидн≥ демонстрац≥њ у 50% випадк≥в поЇднуютьс€ з ≥стероњдним, нест≥йким, г≥пертим-ним типами, а суњцидн≥ замахи - з сенситивним та циклоњдним типами. ј. ™. Ћ≥чко в≥дм≥чаЇ низьку суњцидну активн≥сть шизо њд≥в. ¬. “.  ондратенко, навпаки, наводить данн≥ на користь шизоњдного, психастен≥чного, сенситивного, збудливого та еп≥-лептоњдного тип≥в. јвтори сход€тьс€ на думц≥, що практично не схильн≥ до суњцид≥в п≥дл≥тки з астен≥чним, г≥пертимним, нест≥й≠ким типами акцентуац≥њ характеру.

ќпишемо узагальнений психолог≥чний портрет суњциден та. ÷е сенситивна, емпат≥йна людина з≥ зниженою здатн≥стю переносити б≥ль. њњ в≥др≥зн€Ї на€вн≥сть глибокого внутр≥шньо го конфл≥кту м≥ж низькою самооц≥нкою та високою потребою у самореал≥зац≥њ, €кий, в свою чергу, посилюЇ тривожн≥сть, при≠гн≥чен≥сть, в≥дчутт€ безпорадност≥, схильн≥сть ф≥ксуватис€ на проблемах. јктивному виходу з депресивного стану, докладай ню зусиль дл€ подоланн€ проблем, з одного боку, перешкоджаЇ песим≥зм, а з ≥ншого Ч слабк≥сть вольовоњ регул€ц≥њ. ”складнюЇ ситуац≥ю амб≥валентне ставленн€ до суњциду та схильн≥сть до аутоагрес≥њ. ¬арто п≥дкреслити, що наведений портрет Ї пр€мо протилежним характеристиц≥ антисоц≥альноњ особистост≥.

—л≥д зауважити, що суњцид зм≥нюЇ житт€ ус≥Їњ родини, робить њњ заручником. „астина емоц≥йних переживань людей, близьких суњциденту, Ї тимчасовими, ≥нш≥ тривають дек≥лька ро≠к≥в, де€к≥ Ч все житт€.  ожний член с≥м'њ платить за це певну психолог≥чну ц≥ну.  . Ћукас та √. —ейген називають це угодою (оборуткою). —постер≥гаютьс€ наступн≥ модел≥ небажаноњ нове д≥нки у в≥дпов≥дь на самогубство близькоњ людини:

■ пошук людей, €к≥ можуть бути в≥дпов≥дальними за смерть са≠могубц€ Ч зам≥сть прийн€тт€ того, що сталось, €к особистоњ вол≥ суњцидента;


ѕсихалого-педагог≥чна корекц≥€ в≥дхги≥ень у повед≥нц≥ д≥тей

Х прийн€тт€ трауру на довг≥ роки - зам≥сть того, щоб продов≠
жувати жити;

Х переживанн€ провини та самозвинуваченн€, картанн€ себе;

Х соматизац≥€ - зануренн€ в хворобу зам≥сть спонтанного ви≠
раженн€ почутт≥в;

Х самообмеженн€ Ч уникненн€ радост≥ житт€;

Х втеча в роботу, в сексуальн≥ зв'€зки, в адикц≥ю Ч зам≥сть
того, щоб визнати та виразити своњ почутт€;

Х нарешт≥, новий суњцид Ч "ти помер, отже помру ≥ €".

ќтже, до основних вид≥в дев≥антноњ повед≥нки в≥днос€тьс€ деструктивна, €ка наносить шкоду сусп≥льству та його членам, й аутодеструктивна, €ка в першу чергу негативно впливаЇ на самого дев≥анта. ѕроте ус≥ форми аутодеструктивноњ повед≥нки Ч ≥ залежн≥сть, ≥ схильн≥сть до суњцид≥в, ≥ в≥ктимн≥сть, так чи ≥накше руйнуюче впливають на соц≥альне оточенн€ дев≥ант≥в. “ак, в≥ктими провокують злочинц≥в до антисоц≥альних вчинк≥в; адикти руйнують с≥м'њ, залучають ≥нших ос≥б до вживанн€ нар≠котик≥в чи алкоголю, сам≥ вдаютьс€ до злочин≥в задл€ одержан≠н€ продукту залежност≥; суњциденти залишають близьких людей з дов≥чним почутт€м провини, можуть спровокувати спроби са≠могубства в ≥нших людей.

3. Ѕ≥олог≥чн≥, соц≥альн≥ та психолог≥чн≥ детерм≥нанти в≥дхилень у повед≥нц≥

ћожна вид≥лити б≥олог≥чн≥, соц≥альн≥ та психолог≥чн≥ при≠чини виникненн€ схильност≥ до дев≥антноњ повед≥нки. ƒо б≥о≠лог≥чних причин в≥днос€ть т≥ чинники, €к≥ травмують нервову систему ≥ через це зумовлюють в≥дхиленн€ в особист≥сному роз≠витку, а саме: травми, ≥нфекц≥њ, ≥нтоксикац≥њ нервовоњ системи, спадков≥сть, тип нервовоњ системи.

ѕошкодженн€ кори головного мозку, особливо лобних до≠л≥в, досить часто в≥дм≥чаЇтьс€ у людей, схильних до правопо≠рушень. ”. ѕ≥рс в результат≥ генетичного досл≥дженн€, прове-s деного у середин≥ 60-х рок≥в прийшов до висновку, що на€в≠н≥сть зайвоњ ≥грек хромосоми у чолов≥к≥в зумовлюЇ схильн≥сть до крим≥нального насильства. —еред ≥нших б≥олог≥чних детер≠м≥нант дев≥антноњ повед≥нки називають вплив гормон≥в, зокрема, тестостерону. ƒаббс та ћорр≥с на приклад≥ вивченн€ 4 тис€ч; ветеран≥в в≥йни прийшли до висновку про на€вн≥сть зв'€зку м≥ж., р≥внем тестостерону та схильн≥стю до антисоц≥альноњ повед≥нки


X. јйзенк, вивчаючи в'€зн≥в, визначив, що екстраверти бпьп≥ схильн≥ до зд≥йсненн€ злочин≥в, н≥ж ≥нтраверти, а це в сою чергу зумовлено типом нервовоњ системи.

—л≥д зауважити, що успадковуЇтьс€ не €кась конкретна форма дев≥антноњ повед≥нки, а певн≥ ≥ндив≥дуально-типо.юпчн≥ властивост≥ нерзовоњ системи, €к≥ зб≥льшують в≥рог≥дн≥сть фор≠муванн€ в≥дхилень; що саме по соб≥ пошкодженн€ нервовоњ сис≠теми не визначаЇ формуванн€ асоц≥альних €костей характеру а лише утворюЇ основу, на €к≥й п≥д впливом неспри€тливих со≠ц≥альних фактор≥в, через неврахуванн€ ≥ндив≥дуальних особли≠востей ≥ндив≥да в≥дбуваЇтьс€ викривленн€ особист≥сного розвит≠ку. “акого викривленн€ можна уникнути, €кщо вихованн€ буде зор≥Їнтоване на створенн€ спец≥альних умов псих≥чного розвит≠ку, необх≥дних саме дл€ такоњ дитини з пошкодженою нервовою системою або з особливими властивост€ми нервовоњ д≥€льност≥

ƒо неспри€тливих соц≥альних умов, через €к≥ може виник≠нути схильн≥сть до дев≥антноњ повед≥нки, можна в≥днести непра≠вильне вихованн€ в с≥м'њ (коли дитина почуваЇтьс€ в≥дторгну≠тою, непотр≥бною в родин≥, коли батьки зловживають такими ме≠тодами впливу на д≥тей, €к покаранн€, коли дитина виховуЇтьс€ в умовах вседозволеност≥), асоц≥альн≥ с≥м'њ, нехтуванн€ пробле≠мами учн€ у школ≥, на€вн≥сть т≥сних контакт≥в з дев≥антними од≠нол≥тками або старшими. ¬плив с≥мейного вихованн€ на особис-т≥сний розвиток ≥ндив≥да визначаЇтьс€ наступними чинниками-р≥вень протекц≥њ, ступ≥нь задоволеност≥ потреб дитини, к≥льк≥сть та €к≥сть вимог до нењ в с≥м'њ, посл≥довн≥сть стилю вихованн€.

–≥вень протекц≥њ в процес≥ вихованн€ визначаЇтьс€ тим, ск≥льки сил, уваги, часу прид≥л€ють батьки вихованню дитини. ћожна вид≥лити два р≥вн€ протекц≥њ, €к≥ призвод€ть до пор} шенн€ процесу вихованн€, а саме: надм≥рна (г≥перпротекщ€) та недостатн€ (г≥попротекц≥€). ” випадку г≥перпротекц≥њ бать ки прид≥л€ють дитин≥ дуже багато сил, часу, уваги. ¬ихованн€ дитини стаЇ дл€ батьк≥в найважлив≥шою центральною справою √≥попротекц≥€ це ситуац≥€, коли дитина опин€Їтьс€ на пери фер≥њ уваги батьк≥в, до нењ "не доход€ть руки". «а нењ берутьс€ лише тод≥, коли трапитьс€ щось серйозне.

—туп≥нь задоволеност≥ потреб дитини це м≥ра спр€мованост≥ д≥€льност≥ батьк≥в на задоволенн€ матер≥ально побутових (њжа, од€г, розваги) та духовних (сп≥лкуванн€, в≥д чутт€ психолог≥чного комфорту) потреб дитини. ” ступен≥ задо воленн€ потреб може бути два вар≥анта в≥дхиленн€: потуранн€ максимальне ≥ некритичне задоволенн€ будь-€ких бажань, и


€о-педагог≥чна корекц≥€ в≥дхилень у повед≥нц≥ &≥тей

гнн€ потреб недостатнЇ прагненн€ батьк≥в задовольн€ти 5и дитини, зокрема, духовн≥.

¬имоги до дитини виступають, по-перше, у вигл€д≥ њњ ^в'€зк≥в, по-друге, це вимоги-заборони, €к≥ визначають, дитина не повинна робити. ‘орми порушенн€ системи ви-Х р≥зноман≥тн≥: надм≥рн≥сть/недостатн≥сть вимог-обов' €зк≥в; ≥≥рн≥сть/недостатн≥сть вимог-заборон, €к≥ визначають р≥-самост≥йност≥ дитини; надм≥рн≥сть/м≥н≥мальн≥сть санкц≥й арань) за порушенн€ вимог. Ќадм≥рн≥сть вимог-обов'€зк≥в призвести до психотравматизац≥њ дитини, а недостатн≥сть до формуванн€ таких €костей характеру €к безв≥дпов≥даль-≥нфантильн≥сть, егоцентризм. Ќадм≥рн≥сть вимог-заборон ен≥чних д≥тей викликаЇ протест ≥ прагненн€ до емансипа-а в астен≥чних Ч розвиток рис сенситивноњ та тривожно-тивоњ акцентуац≥њ. —≥мейне вихованн€, при €кому дитин≥ дозволено", ≥ нав≥ть незначний перел≥к заборон вона може рушити, знаючи, що њњ за це не покарають, стимулюЇ розвиток ертимного, нест≥йкого тип≥в характеру. —хильн≥сть батьк≥в €сь до суворих покарань нав≥ть за найменшу провину зу-г≥юЇ у стен≥чних д≥тей формуванн€ агресивност≥, негатив≥зму, ≥ астен≥чних Ч невротизац≥ю особистост≥.

¬≥дсутн≥сть посл≥довност≥ у вихованн≥, перех≥д в≥д су- |ворих до л≥беральних засоб≥в, нест≥йк≥сть вимог до дитини, м≥н-≥≥сть ставленн€ до нењ спри€Ї формуванню упертост≥, схиль-г≥ протисто€ти будь-€кому авторитету. Ќест≥йк≥сть стилю шванн€ найчаст≥ше зустр≥чаЇтьс€ в с≥м'€х, д≥ти €ких ви€вл€≠тьс€ схильними до дев≥антноњ повед≥нки.

¬ар≥анти поЇднанн€ описаних вище чинник≥в с≥мейного вихо-[ дають велику к≥льк≥сть тип≥в. –озгл€немо т≥ з них, €к≥ спри€-■ формуванню схильност≥ до дев≥антноњ повед≥нки у д≥тей.

ѕотураюча г≥перпротекц≥€ (г≥перпротекц≥€, потуранн€, ƒостатн≥сть вимог-обов'€зк≥в та вимог-заборон, м≥н≥мальн≥сть €кц≥й) Ч коли дитина знаходитьс€ в центр≥ уваги с≥м'њ, €ка гне максимально задовольнити њњ потреби, що зумовлюЇ фор-(гванн€ демонстративних та г≥пертимних рис характеру.

ƒом≥нуюча г≥перпротекц≥€ (г≥перпротекц≥€, надм≥рн≥сть-њмог-заборон) - коли дитина знаходитьс€ в центр≥ уваги, ьки в≥ддають њњ вихованню багато сил, обмежують њњ само-њ≥сть. “акий тип вихованн€ призводить до формуванн€ над≠аноњ реакц≥њ емансипац≥њ, агресивност≥ та ≥нших загострених активних реакц≥й екстрапун≥тивного типу у д≥тей з сильним њпом нервовоњ системи ≥ до посиленн€ астен≥чних рис та невро-≥ц≥њ д≥тей з чутливим типом нервовоњ системи.


ћодуль 111

≈моц≥йне в≥дторгненн€ (ппопротекц≥€, ≥гноруванн€ потреб, надм≥рн≥сть санкц≥й) Ч вихованн€ за типом ѕопелюшки, поси≠люЇ ≥нертно-≥мпульсивну (еп≥лептоњдну) акцентуац≥ю, призво≠дить до декомпенсац≥њ ≥ до формуванн€ невротичних розлад≥в \ д≥тей з емоц≥йно-лаб≥льною, сенситивною та астено-невротичною акцентуац≥Їю характеру.

ѕ≥двищена моральна в≥дпов≥дальн≥сть (г≥попротекц≥€, ≥г≠норуванн€ потреб, надм≥рн≥сть вимог-обов'€зк≥в) Ч поЇднанн€ високих вимог з≥ зниженою увагою до дитини, що стимулюЇ роз≠виток тривожно-надумливоњ акцентуац≥њ характеру.

√≥попротекц≥€ (г≥попротекц≥€, ≥гноруванн€ потреб, недо≠статн≥сть вимог-обов'€зк≥в ≥ вимог-заборон) - коли дитиною н≥хто не ц≥кавитьс€, њњ н≥хто не контролюЇ. “акий стиль Ї особ≠ливо неспри€тливим дл€ г≥пертимного, нест≥йкого, конформного тип≥в акцентуац≥њ.

ƒо психолог≥чних причин негаразд≥в у с≥мейному вихованн≥ можна в≥днести: в≥дхиленн€ характеру самих батьк≥в; особист≥сн≥ проблеми самих батьк≥в, €к≥ вони вир≥шують за рахунок дитини, а саме: розширенн€ сфери батьк≥вських почутт≥в, небажанн€ до≠росл≥шанн€ дитини, невпевнен≥сть у соб≥, €к у виховател≥, фоб≥€ втрати дитини, несформован≥сть батьк≥вських почутт≥в, проек≠ц≥€ на дитин≥ власних небажаних €костей, винесенн€ конфл≥кт≥в м≥ж подружж€м у сферу вихованн€, зсув в установках батьк≥в щодо дитини в залежност≥ в≥д њњ стат≥.

јкцентуац≥€ характеру батьк≥в часто визначаЇ певн≥ пору≠шенн€ у вихованн≥. «а нест≥йкоњ акцентуац≥њ батьки схильн≥ до г≥попротекц≥њ, зниженому задоволенню потреб дитини, недостат≠ньому р≥вню вимог до нењ.

≤нертно-≥мпульсивна (еп≥лептоњдна) акцентуац≥€ батьк≥в част≥ше н≥ж ≥нш≥ зумовлюЇ дом≥нуванн€, жорстоке ставленн€ до д≥тей. —тиль дом≥нуванн€ також може бути зумовлений сенси≠тивним або конформним типами.

ƒемонстративна акцентуац≥€ характеру та ≥стероњдна пси≠хопат≥€ часто призвод€ть до суперечливого типу вихованн€: де≠монстративна турбота ≥ любов до дитини за на€вност≥ гл€дач≥в та емоц≥йне в≥дторгненн€ за њх в≥дсутност≥.

–озширенн€ сфери батьк≥вських почутт≥в виникаЇ найчас≠т≥ше тод≥, коли подружн≥ стосунки м≥ж батьками ви€вл€ютьс€ порушеними: за в≥дсутност≥ чолов≥ка (смерть, розлученн€); в умовах, коли подружн≥ взаЇмини не задовольн€ють одного -≥ батьк≥в. ѕри цьому мати або батько, сам≥ того не усв≥домлююч≥њ прагнуть до того, щоб дитина стала дл€ них чимось б≥льшим шл\


ѕсихолого-педагоггчна корекц≥€ в≥дхилень у повед≥нц≥ д≥тей

просто дитиною. Ѕатьки хочуть, щоб дитина задовольнила хоча б частину потреб, €к≥ у звичайн≥й с≥м'њ повинн≥ бути задоволен≥ в психолог≥чних стосунках подружж€. ћати часто в≥дмовл€Їтьс€ в≥д реальних можливостей повторного одруженн€. «'€вл€Їтьс€ прагненн€ в≥ддати дитин≥ Ч част≥ше протилежноњ стат≥ Ч "ус≥ почутт€", "всю любов".

Ќебажанн€ доросл≥шанн€ дитини детерм≥нуЇ порушенн€ вихованн€ у вигл€д≥ потураючоњ г≥перпротекц≥њ, €ка стимулюЇ розвиток псих≥чного ≥нфантил≥зму. ” цьому випадку у батьк≥в ≤ спостер≥гаЇтьс€ прагненн€ ≥гнорувати доросл≥шанн€ д≥тей, сти≠мулювати збереженн€ у них таких дит€чих €костей, €к безпо≠середн≥сть, нањвн≥сть, грайлив≥сть. ƒл€ таких батьк≥в дитина Ї ^завжди маленькою. „асто вони в≥дкрито визнають, що маленьк≥ д≥ти њм подобаютьс€ б≥льше, що з великими вже не так ц≥каво.

Ќевпевнен≥сть у соб≥, €к у виховател≥ зумовлюЇ потураю≠чий стиль вихованн€, знижений р≥вень вимог. ” цьому випадку в≥дбуваЇтьс€ перерозпод≥л влади м≥ж батьками ≥ дитиною на ко≠ристь останньоњ.

‘об≥€ втрати дитини детерм≥нуЇ такий тип порушенн€ ви≠хованн€, €к потураюча або дом≥нуюча г≥перпротекц≥€. "—лабке м≥сце" Ч п≥двищена невпевнен≥сть, страх помилитис€, переб≥ль≠шен≥ у€вленн€ про "тенд≥тн≥сть" дитини, њњ хворобливост≥ ≥ т.п. Ќесформован≥сть батьк≥вських почутт≥в зумовлюЇ г≥попро-текц≥ю, емоц≥йне в≥дторгненн€, жорстоке ставленн€ щодо д≥≠тей ≥ про€вл€Їтьс€ в небажанн≥ мати справу з дитиною, поган≥й терпимост≥ до њњ товариства, поверховост≥ ≥нтересу до њњ справ. ≥ ѕричиною нерозвиненост≥ батьк≥вських почутт≥в може бути в≥д-^торгненн€ самого батька у дитинств≥ його батьками, те, що в≥н |сам у св≥й час не в≥дчув батьк≥вськоњ теплоти. ≤ншою причиною ^можуть бути особливост≥ характеру батька, наприклад, вираз-шизоњдн≥сть. Ѕатьк≥вськ≥ почутт€ часто ви€вл€ютьс€ знач-слабшими у дуже молодих батьк≥в. ” цьому випадку при кких, напружених, конфл≥ктних стосунках в с≥м'њ на дитину сто перекладаЇтьс€ значна частина батьк≥вських обов'€зк≥в, ≥вищена моральна в≥дпов≥дальн≥сть, або до дитини виникаЇ ат≥вливо-вороже ставленн€.

ѕроекц≥€ на дитину власних небажаних €костей детерм≥-емоц≥йне в≥дторгненн€, жорстоке ставленн€ до нењ. ¬ дитин≥ з батьк≥в бачить риси характеру, €к≥ в≥дчуваЇ але не визнаЇ 5≥. ÷е може бути агресивн≥сть, ледач≥сть, пот€г до алкоголю, њв≥зм, нестриман≥сть.

ѕеренесенн€ подружнього конфл≥кту в сферу вихованн€ зу-влюе суперечливий тип вихованн€ поЇднанн€ потураючоњ


ћодуль ≥ц

г≥перпротекц≥њ одного з батьк≥в з в≥дторгненн€м або дом≥нуючою г≥перпротекц≥Їю ≥ншого Ѕатьки висловлюють незадоволенн€ ви ховними методами один одного, але кожного з них хвилюь це ст≥льки питанн€ вихованн€, ск≥льки прагненн€ ствердити свою правоту у виховних суперечках.

«б≥льшуЇтьс€, €к показуЇ статистика, ризик формуванн€ схильност≥ до дев≥антноњ повед≥нки у дитини, €ка виховуЇтьс€ у неповн≥й с≥м'њ. ѕроте, сл≥д зазначити, що сама по соб≥ непов≠на с≥м'€ не виступаЇ безпосередньою причиною в≥дхилень у со ц≥альному розвитку. Ќеприйн€тт€ соц≥альних норм найчаст≥ше виникаЇ у тих д≥тей з неповноњ с≥м'њ, €к≥ у своњй родин≥ не мають статево-рольового зразка дл€ повед≥нки.

—уб'Їктивною причиною порушенн€ повед≥нки може ви€ви≠тись ставленн€ самого ≥ндив≥да до соц≥альних норм. Ќаприклад, щоб зв≥льнитис€ в≥д моральних вимог ≥ виправдати себе, людина може нейтрал≥зувати д≥ю норм наступним чином: послатис€ на вищ≥ пон€тт€ (дружбу, в≥ддан≥сть груп≥), заперечувати на€вн≥сть жертви, шкоди в≥д своЇњ д≥€льност≥, або свою в≥дпов≥дальн≥сть.

–изик зростанн€ дев≥ац≥й у сусп≥льств≥ зб≥льшуЇтьс€ у пер≥о≠ди економ≥чноњ та пол≥тичноњ нестаб≥льност≥, коли недостатньо прид≥л€Їтьс€ увага ≥деолог≥њ та пропаганд≥ здорового способу житт€ €к на р≥вн≥ держави, так ≥ на р≥вн≥ с≥м'њ. “од≥ коло ≥нте рес≥в значноњ части п≥дростаючого покол≥нн€ звужуЇтьс€ до за≠доволенн€ прагматичних потреб, стаЇ непрестижною продуктив≠на прац€, тод≥ вживанн€ алкоголю та наркотик≥в, сп≥лкуванн€ з використанн€м нецензурноњ лексики, самоствердженн€ через приниженн€ ≥нших ≥ т.п. стають модним способом проведенн€ дозв≥лл€, тод≥ попитом користуЇтьс€ к≥нопродукц≥€ з в≥добра≠женн€м р≥зноман≥тних форм насильства та агрес≥њ.

ƒо психолог≥чних причин виникненн€ схильност≥ до дев≥≠антноњ повед≥нки можна в≥днести депривац≥ю потреби у само-реал≥зац≥њ та прагненн€ бути прийн€тим референтною групою, на€вн≥сть внутр≥шн≥х конфл≥кт≥в, особист≥сну незр≥л≥сть, над≠м≥рне загостренн€ суперечностей п≥дл≥ткового в≥ку, порушенн€ псих≥чного розвитку.

¬арто зазначити, що перерахован≥ б≥олог≥чн≥, соц≥альн≥ та психолог≥чн≥ чинники спри€ють формуванню лише готовност≥ до дев≥антноњ повед≥нки. ўоб ц€ готовн≥сть була реал≥зована, по≠тр≥бна в≥дпов≥дна ситуац≥€, €ка виступаЇ у рол≥ "пускового меха н≥зму". ÷е може бути значущий дл€ п≥дл≥тка конфл≥кт у родин≥ чи в школ≥, стимул€ц≥€ до антиморальних чи антиправових д≥й з боку референтних ос≥б, на€вн≥сть проблем, шл€х розв'€занн€ €ких п≥дл≥ток бачить т≥льки в порушенн≥ соц≥альних норм


го-педагог≥чна корекц≥€ в≥дх≥ь≥снь у повед≥нц≥ д≥тей

ƒо психолог≥чних механ≥зм≥в формуванн€ схильност≥ до де-гноњ можна в≥днести:

негативний життЇвий досв≥д негативн≥ звички, дев≥антний досв≥д, риг≥дн≥ повед≥нков≥ стереотипи, психолог≥чн≥ травми, досв≥д насилл€;

когн≥тивн≥ спотворенн€ - - дисфункц≥ональн≥ думки, стерео≠типи мисленн€, обмежен≥ знанн€, неадекватн≥ установки; проблеми саморегул€ц≥њ Ч порушенн€ здатност≥ ставити ц≥л≥ ≥ дос€гати њх, неадекватна самооц≥нка, надм≥рний або недо≠статн≥й самоконтроль, низька рефлекс≥€, низьк≥ адаптивн≥ можливост≥, деф≥цит позитивних ресурс≥в особистост≥; емоц≥йн≥ проблеми Ч тривога, депрес≥€, негативн≥ емоц≥њ, труднощ≥ розум≥нн€ ≥ вираженн€ емоц≥й; деформац≥њ у ц≥нн≥сно-мотивац≥йн≥й систем≥ особистост≥ -дев≥антн≥ ц≥нност≥, ситуативно-егоцентрична ор≥Їнтац≥€, фру-строван≥сть потреб, внутр≥шн≥ конфл≥кти, малопродуктивн≥ механ≥зми психолог≥чного захисту;

духовн≥ проблеми Ч в≥дсутн≥сть або втрата смислу житт€, несформован≥сть моральних ц≥нностей, блокуванн€ потреби в самореал≥зац≥њ.

 ожна новонароджена дитина ви€вл€Їтьс€ ц≥лковито залеж- > в≥д батьк≥в, €к≥ дбають про нењ, оск≥льки жодна њњ ф≥з≥олог≥ч- потреба не може бути задоволена без участ≥ дорослих. Ќа фон≥ [}Їњ залежност≥ поступово формуЇтьс€ соц≥альна потреба бути за-ценим ≥ прийн€тим спочатку в родин≥, а згодом ≥ в б≥льш шир-рму соц≥альному оточенн≥. ƒитин≥ дуже важливо в≥дчувати, що [.любл€ть, що њњ повед≥нку схвалюють, що вона завжди може њраховувати на п≥дтримку ≥ допомогу. “ому вже в дошк≥льно-в≥ц≥, попри особист≥сну незр≥л≥сть та несформован≥сть пере-ань, виникаЇ прагненн€ поводитись в≥дпов≥дно до соц≥альних рм, бути хорошим, добре вчитись у школ≥. ”сп≥шна реал≥зац≥€ прагнень викликаЇ схваленн€ дорослих ≥ супроводжуЇтьс€ зитивними емоц≥€ми. ≤, навпаки, ситуац≥њ, в €ких дошк≥льник молодший школ€р не зм≥г в≥дпов≥дати оч≥куванн€м батьк≥в педагог≥в, викликають глибок≥ негативн≥ переживанн€.

ѕроте, на в≥дм≥ну в≥д дорослих, дитина ще не волод≥Ї меха≠змами саморегул€ц≥њ, тому њњ повед≥нка њй не належить ≥ визна≠Їтьс€ не ст≥льки прагненн€ми, ск≥льки природними задатками, школ€ру з флегматичним типом темпераменту значно про-(≥е дотримуватись дисципл≥ни на уроц≥, н≥ж холерику; учень високою розумовою працездатн≥сть швидше засвоњть програм-*й матер≥ал, н≥ж дитина з виснажливою нервовою системою.


ћодуль ill

ƒитина, €ка не може ствердитись в одному вид≥ д≥€льност≥, ш\ кае себе в ≥ншому. Ќаприклад, неприЇмност≥ у школ≥ можуњь бути компенсован≥ усп≥хами у спорт≥, мистецтв≥ або ж сп≥лкуван н€м з друз€ми чи у родинному кол≥. 1, навпаки, с≥мейн≥ конф л≥кти стають дл€ дитини менш руйн≥вними, €кщо њй вдаЇтьс€ про€вити себе у навчанн≥. якщо ж дитина не може реал≥зувати своЇ бажанн€ "бути хорошою" у жодн≥й сфер≥ життЇд≥€льност≥, €кщо вона не може розраховувати на п≥дтримку ≥ розум≥нн€ н≥ з боку батьк≥в, н≥ з боку педагог≥в, тод≥ виникаЇ ≥нше прагненн€ Ч уникати негативних емоц≥йних переживань.

“аким чином, €кщо дитина не маЇ досв≥ду позитивних емо≠ц≥йних переживань у зв'€зку з дос€гненн€м усп≥ху в значущ≥й дл€ нењ сусп≥льн≥й д≥€льност≥, формуЇтьс€ уникаюча мотивац≥€ ”чень не усв≥домлюЇ себе суб'Їктом власноњ д≥€льност≥, стаЇ па≠сивним, не вважаЇ можливим €кось вплинути на своЇ житт€ Ќеможлив≥сть задоволенн€ потреб у самореал≥зац≥њ зумовлюЇ пошук зовн≥шн≥х штучних засоб≥в переживанн€ задоволенн€, що зрештою призводить до асоц≥альноњ повед≥нки.

” житт≥ кожноњ дитини рано чи п≥зно виникають ситуац≥њ перешкод у задоволенн≥ соц≥альних потреб. Ѕ≥льш≥сть д≥тей до≠лають њх шл€хом тимчасовоњ в≥дмови в≥д мети або через зам≥щен н€ ≥ншим видом д≥€льност≥. ƒоланн€ труднощ≥в полегшуЇтьс€, €кщо дитина може розраховувати на п≥дтримку дорослих, або €кщо у њњ попередньому досв≥д≥ уже були усп≥шно розв'€зан≥ по≠д≥бн≥ ситуац≥њ. Ќезр≥лу ж, ≥нфантильну особист≥сть перешкоди не стимулюють до активност≥, спр€мованоњ на њхнЇ подоланн€ ”чень не може вийти з кризи через саморозвиток. “ому д≥€ль н≥сть його св≥домост≥ спр€мовуЇтьс€ шл€хом найменшого опору, що й детерм≥нуЇ виникненн€ захисних механ≥зм≥в, €к≥ виконують функц≥ю захисту "€" в≥д травмуючих переживань. «ахисн≥ ме≠хан≥зми в≥дгороджують внутр≥шнЇ благополучч€ особистост≥ в≥д зовн≥шн≥х травм. ÷е система уникненн€ зовн≥шн≥х вплив≥в шл€ хом специф≥чних бар'Їр≥в, перешкод, €к≥ св≥домо чи неусв≥дом-лено будуютьс€ на шл€ху ус≥х вплив≥в, що йдуть в≥д дорослих

Ўкол€р по€снюЇ своњ поразки необ'Їктивним ставленн€м дорослих до себе, знец≥нюЇ ц≥л≥, €к≥ йому не вдаЇтьс€ дос€гти. в≥дмовл€Їтьс€ в≥д загальноприйн€тих ц≥нностей. —тан емоц≥йно го благополучч€ дос€гаЇтьс€ шл€хом викривленого сприйман≠н€ д≥йсност≥. ћета психолог≥чного захисту дос€гаЇтьс€ ц≥ною дез≥нтеграц≥њ повед≥нки, виникненн€ негативних особист≥сних новоутворень, що спотворюють нормальний переб≥г процесу со ц≥ал≥зац≥њ- ÷≥ новоутворенн€ Ї гальмом у розвитку особистоњ п Ѕ≥льше того, скасовуючи необх≥дн≥сть д≥€льност≥ суб„к≥а \


“≥сих(х≥≥ого-педагогшна корекц≥€ в≥дхш≥ень у повед≥нц≥ д≥тей

напр€мку перетворенн€ д≥йсност≥ ≥ самовдосконаленн€, ц≥ нов≥ "функц≥ональн≥ органи" детерм≥нують повед≥нку, €ка начебто задовольн€Ї соц≥альн≥ потреби ≥ндив≥да. ”никаюча мотивац≥€ приводить п≥дл≥тка до асоц≥альних угруповань, де з'€вл€ютьс€ почутт€ емоц≥йноњ захищеност≥, нов≥ засоби самореал≥защњ, мож≠лив≥сть заслужити позитивну оц≥нку.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 618 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

∆изнь - это то, что с тобой происходит, пока ты строишь планы. © ƒжон Ћеннон
==> читать все изречени€...

2075 - | 1884 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.038 с.