Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


‘≥лософський зм≥ст проблеми бутт€. ѕроблема Їдност≥ св≥ту




 

ѕрактикою, наукою, в тому числ≥ ≥ ф≥лософ≥Їю, доведено, що прост≥р, час, рух ≥ матер≥€ нерозривно поЇднан≥ ≥ взаЇмоповТ€зан≥. јле ≥снуЇ й метаф≥зична точка зору на прост≥р, час ≥ матер≥ю. Ќьютон, наприклад, вважав, що коли з св≥ту посл≥довно вилучати вс≥ матер≥альн≥ т≥ла, то все, що залишитьс€, й буде прост≥р ≥ час. “обто в≥н виступав за ≥снуванн€ абсолютно Ђчистогої простору ≥ часу, розгл€даючи њх €к звичайний склад, де розм≥щуютьс€ матер≥альн≥ т≥ла. Ќасправд≥ ж, €кщо вдалос€ б вилучити з≥ св≥ту вс≥ матер≥альн≥ т≥ла, то не залишилось би н≥чого, а дл€ цього не потр≥бно н≥ простору, н≥ часу. Ќа це звернув увагу ј. ≈йнштейн, €кий створив загальну ≥ часткову теор≥ю в≥дносност≥, де дов≥в орган≥чний звТ€зок геометр≥њ простору ≥ часу з характером пол€ т€ж≥нн€ (взаЇмним розташуванн€м мас, що т€ж≥ють одна до одноњ), а також внутр≥шн≥й звТ€зок самого простору ≥ часу, зм≥ни њхньоњ метрики залежно в≥д швидкост≥ руху системи. ” цьому пол€гаЇ один з аспект≥в доказу Їдност≥ матер≥ального св≥ту.

≤нший аспект Їдност≥ св≥ту перев≥р€Їтьс€ через призму вир≥шенн€ основного питанн€ ф≥лософ≥њ. ћова йде про те, на €кому принцип≥ ми будуЇмо ф≥лософсько-св≥тогл€дну систему Ч на основ≥ принципу мон≥зму чи дуал≥зму ≥ плюрал≥зму.

ƒл€ буденноњ св≥домост≥ пон€тт€ Убутт€Ф констатуЇ ≥снуванн€ р≥зноман≥тних процес≥в ≥ €вищ (людей, ≥дей, предмет≥в). ≤снувати Ч означаЇ мати визначен≥сть ≥ бути заф≥ксованим у думц≥.

Ѕутт€ €к ф≥лософська категор≥€ вимогаЇ усв≥домленн€ сутност≥, засад ≥снуванн€, тобто в≥дпов≥д≥ на питанн€: що означаЇ або що таке У≥снуватиФ, УбутиФ? як≥ особливост≥ бутт€ р≥зних клас≥в €вищ (перш за все Улюдського ≥снуванн€Ф)?

ќц≥нка бутт€ задаЇ основн≥ напр€мки ор≥Їнтац≥њ людини у св≥т≥, €к≥ виражен≥ позиц≥€ми ф≥лософ≥њ бутт€ ≥ ф≥лософ≥њ свободи.

‘≥лософ≥€ бутт€ визнаЇ на€вн≥сть бутт€, тобто обірунтовуЇ залежн≥сть людського ≥снуванн€ в≥д одв≥чноњ, неск≥нченоњ реальност≥ (Ѕог,  осм≥чний –озум, ƒух, матер≥€).

‘≥лософ≥€ свободи оголошуЇ людське ≥снуванн€ автономним, самодостатн≥м, €ке не потребуЇ допомоги одв≥чноњ реальност≥. ¬она доводить, що людина сама творить себе та ≥стор≥ю.

‘≥лософське розум≥нн€ проблеми бутт€ ≥сторично зм≥нювалос€: в античну ф≥лософ≥ю цю проблему в≥в ѕрамен≥д (V-IV ст.. до н.е.). ¬ його тлумаченн≥ бутт€ Ч це јбсолютна ƒумка (Ѕожество, ƒол€), €ка упор€дковуЇ св≥т, забезпечуЇ йому стал≥сть ≥ над≥йн≥сть;

в середньов≥чн≥й ф≥лософ≥њ справжн≥м бутт€м Ї Ѕог Ч творець св≥ту ≥ людини;

у ф≥лософ≥њ епохи ¬≥дродженн€ бутт€ ототожнювалось з природою;

у ф≥лософ≥њ Ќового часу людське бутт€ оголошувалось субТЇктивним, залежним в≥д св≥домост≥ ≥ бутт€ самоњ людини (–. ƒекарт: Уя мислю, отже, € ≥снуюФ). ‘≥лософ≥€ бутт€ поступаЇтьс€ в цей час м≥сцем ф≥лософ≥њ свободи;

в марксистськ≥й ф≥лософ≥њ бутт€ позначаЇ реальн≥сть, €ка ≥снуЇ обТЇктивно, поза ≥ незалежно в≥д св≥домост≥ людини;

у сучасн≥й зах≥дн≥й ф≥лософ≥њ визначальним залишаЇтьс€ субТЇктивне розум≥нн€ бутт€: в ф≥лософ≥њ житт€ бутт€ Ч це б≥олог≥чне житт€ в його розвитков≥; в екзистенц≥ал≥зм≥ справжн≥м бутт€м Ї людина, дл€ постмодерну сенс житт€ розкриваЇтьс€ у сп≥лкуванн≥ людей.

‘≥лософи, €к≥ визнають реальн≥сть бутт€, по-р≥зному ≥нтерпретують його сутн≥сть. ¬ченн€, €к≥ стверджують первинн≥сть ≥ справжн≥сть трансцендентного (потойб≥чного) бутт€ (Ѕога, јбсолютноњ ≤дењ, Ћогосу) називаютьс€ ≥деал≥стичними.

¬ченн€, €к≥ визнають Їдино ≥снуючим зовн≥шн≥й св≥т, €кий чуттЇво сприймаЇтьс€ людьми, виражають матер≥ал≥стичну тенденц≥ю в ф≥лософ≥њ.

Ѕутт€ по р≥зному характеризуЇтьс€ ≥ в залежност≥ в≥д розум≥нн€ його стану. ¬же антична ф≥лософ≥€ задаЇ основн≥ вар≥анти такого розум≥нн€:

ѕармен≥д характеризував бутт€ €к дещо одв≥чне, ст≥йке, нерухоме, €ке знаходитьс€ за св≥том к≥нцевих речей ≥ €вищ. “ривалий час у ф≥лософ≥њ панувало саме таке розум≥нн€ бутт€.

√еракл≥т вважав бутт€ таким, €ке безупинно зм≥нюЇтьс€, розвиваЇтьс€. ÷€ позиц≥€ була близькою до ф≥лософ≥њ марксизму, а зараз њњ в≥дстоюЇ ф≥лософ≥€ постмодерну.

ѕлатон стверджував ≥снуванн€ Усв≥ту ≥дейФ ≥ Усв≥ту речейФ. —правжнЇ бутт€, за його думкою, маЇ одв≥чний, незм≥нний Усв≥т ≥дейФ. ћ≥нливий Усв≥т речейФ в≥н в≥дмовл€вс€ вважати бутт€м ≥ називав його св≥том становленн€.

‘≥лософська матер≥ал≥стична традиц≥€ вид≥л€Ї наступн≥ основн≥ взаЇмоповТ€зан≥ форми бутт€:

Ѕутт€ природного, €ке про€вл€Їтьс€ €к:

а) Уперша природаФ, тобто обТЇктивна реальн≥сть, €ка ≥снуЇ поза ≥ незалежно в≥д сусп≥льства; сукупн≥сть природних умов ≥снуванн€ людського сусп≥льства;

б) Удруга природаФ Ч сукупн≥сть штучних матер≥альних умов ≥снуванн€ сусп≥льства, тобто речей ≥ €вищ, створених людиною в процес≥ перетворенн€ Упершоњ природиФ.

Ѕутт€ соц≥ального Ч система сусп≥льних процес≥в, €ка створюЇтьс€ р≥зноман≥тними в≥дносинами, €к≥ виникають м≥ж людьми у переб≥гу њхньоњ д≥€льност≥ (на виробництв≥, у побут≥, родин≥, держав≥ тощо) ≥ повТ€зуЇ ≥ндив≥д≥в та њхн≥ розр≥знен≥ д≥њ в Їдине ц≥ле.

Ѕутт€ людини Ч це система њњ багатоман≥тних звТ€зк≥в ≥з ус≥м оточуючим. Ѕутт€ людини перш за все виражаЇтьс€: природною основою, сусп≥льними в≥дносинами, активною трудовою д≥€льн≥стю, псих≥кою ≥ духовн≥стю.

Ѕутт€ духовного охоплюЇ процеси св≥домост≥ та несв≥домого, включаючи ≥нформац≥ю, €ка збер≥гаЇтьс€ в природних ≥ штучних мовах. ƒуховне функц≥онуЇ у двох основних взаЇмоповТ€заних про€вах:

а) €к св≥дом≥сть ≥ндив≥да Ч пот≥к ун≥кальних переживань, вражень, думок, переконань, ц≥нн≥сних установок окремоњ людини;

б) €к продукт духовного обм≥ну людей, в≥дносно незалежний в≥д ≥ндив≥д≥в. ¬≥н вт≥лений в сусп≥льно значущих в≥дносно ст≥йких духовних утворенн€х (наукових ≥де€х ≥ теор≥€х, моральних нормах, правилах сп≥лкуванн€ та ≥н.), заф≥ксованих у наукових прац€х, л≥тератур≥, в творах мистецтва тощо.

 

¬»—Ќќ¬ » « третього ѕ»“јЌЌя:

 

‘≥лософи, €к≥ визнають реальн≥сть бутт€, по-р≥зному ≥нтерпретують його сутн≥сть. ¬ченн€, €к≥ стверджують первинн≥сть ≥ справжн≥сть трансцендентного (потойб≥чного) бутт€ (Ѕога, јбсолютноњ ≤дењ, Ћогосу) називаютьс€ ≥деал≥стичними.

¬ченн€, €к≥ визнають Їдино ≥снуючим зовн≥шн≥й св≥т, €кий чуттЇво сприймаЇтьс€ людьми, виражають матер≥ал≥стичну тенденц≥ю в ф≥лософ≥њ.

Ѕутт€ по р≥зному характеризуЇтьс€ ≥ в залежност≥ в≥д розум≥нн€ його стану. ¬же антична ф≥лософ≥€ задаЇ основн≥ вар≥анти такого розум≥нн€:

 






ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 810 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—ложнее всего начать действовать, все остальное зависит только от упорства. © јмели€ Ёрхарт
==> читать все изречени€...

1976 - | 1883 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.012 с.