Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


—в≥дом≥сть €к в≥дображенн€ бутт€




—в≥дом≥сть Ч це найвища, притаманна т≥льки люд€м ≥ повТ€зана з мовою функц≥€ мозку, €ка пол€гаЇ в узагальненому ≥ ц≥леспр€мованому в≥дображенн≥ д≥йсност≥, в попередн≥й у€вн≥й побудов≥ д≥й ≥ передбаченн≥ њх результат≥в, у розумному регулюванн≥ ≥ самоконтрол≥ повед≥нки людини. ¬она не т≥льки в≥дображаЇ, а й творить св≥т на основ≥ практичноњ д≥€льност≥.

—в≥дом≥сть вивчають багато наук: ф≥лософ≥€, соц≥олог≥€, психолог≥€, мовознавство, педагог≥ка, ф≥з≥олог≥€ вищоњ нервовоњ д≥€льност≥, сем≥отика, к≥бернетика, ≥нформатика. ѕрот€гом в≥к≥в точатьс€ суперечки щодо њњ сутност≥. Ѕогослови розгл€дають св≥до≠м≥сть €к ≥скру божественного розуму. ≤деал≥сти вважають св≥дом≥сть первинною щодо матер≥њ, вона, на њхню думку, незалежна в≥д матер≥њ, навпаки, останн€ Ї продуктом першоњ. ћатер≥ал≥стична ф≥лософ≥€ ≥ психолог≥€ вважають св≥дом≥сть функц≥Їю мозку ≥ в≥дбитт€м зовн≥шнього св≥ту. Ќезважаючи на розб≥жн≥сть думок, ус≥ ф≥лософи згодн≥, що св≥дом≥сть Ч це реальн≥сть, ≥ вона в≥д≥граЇ величезну роль у житт≥ людини та сусп≥льства в ц≥лому.

√оловними ознаками св≥домост≥ Ї в≥дображенн€ св≥ту, в≥дношенн€, ц≥лепокладанн€, управл≥нн€. —в≥дом≥сть €к в≥дображенн€ в≥дтворюЇ насамперед форми людськоњ д≥€льност≥ ≥ через них форми природного бутт€. —пециф≥ка св≥домост≥ €к в≥дношенн€ пол€гаЇ в њњ нац≥леност≥ на бутт€, на п≥знанн€, освоЇнн€ того, що лежить поза св≥дом≥стю, на розкритт€ його сутност≥. ¬одночас обТЇктом розгл€ду св≥домост≥ може бути вона сама та њњ нос≥њ, тобто св≥дом≥сть повТ€зана з самосв≥дом≥стю. ¬их≥дним пунктом людського ставленн€ до св≥ту Ї перетворенн€ його в≥дпов≥дно до людських потреб, що набираЇ форми ц≥лепокладанн€ Ч створенн€ ≥деальноњ модел≥ бажаного майбутнього, визначенн€ мети ≥ засоб≥в, розробки програми д≥€льност≥. —в≥дом≥сть не зводитьс€ повн≥стю до мисленн€, пон€тт€, п≥знанн€ ≥ знанн€, вона охоплюЇ €к рац≥ональне, так ≥ чуттЇве в≥дображенн€ д≥йсност≥, €к п≥знавальне, так ≥ емоц≥йно-оц≥ночне ставленн€ людини до св≥ту. ”с≥ ц≥ компоненти сл≥д розгл€дати €к елементи ц≥л≥сного процесу предметно-матер≥ального, теоретичного та духовно-практичного способ≥в освоЇнн€ св≥ту.

ќтже, основними елементами св≥домост≥, €к≥ перебувають у д≥алектичному взаЇмозвТ€зку, Ї: усв≥домленн€ €вищ, знанн€, самосв≥дом≥сть, емоц≥њ, вол€. –озвиток св≥домост≥ Ч це насамперед збагаченн€ њњ новими знанн€ми про навколишн≥й св≥т ≥ про саму людину. ѕ≥знанн€ речей маЇ р≥зний р≥вень, глибину проникненн€ в обТЇкт ≥ ступ≥нь €сност≥ розум≥нн€. «в≥дси повс€кденне, наукове, ф≥лософське, естетичне ≥ рел≥г≥йне усв≥домленн€ св≥ту, а також чуттЇвий ≥ рац≥ональний р≥вн≥ св≥домост≥.

√енетичною передумовою виникненн€ св≥домост≥ Ї загальна властив≥сть ус≥х на€вних предмет≥в ≥ €вищ €к природних, так ≥ соц≥альних, властив≥сть в≥дображенн€.

¬≥дображенн€ Ї здатн≥сть матер≥альних обТЇкт≥в, процес≥в, €вищ в≥дтворювати повТ€зан≥ з ними обТЇкти зовн≥шнього св≥ту. Ѕудь-€ка д≥€ залишаЇ в предмет≥ Ђсл≥дї, в≥дпов≥дний в≥дбиток, простий чи складний.  ожн≥й форм≥ руху матер≥њ в≥дпов≥даЇ форма в≥дображенн€. ”мовно можна вид≥лити в≥дображенн€ в нежив≥й природ≥, жив≥й природ≥, на соц≥альному р≥вн≥, €к≥ становл€ть €к≥сно р≥зн≥ його форми.

Ќа неорган≥чному р≥вн≥ основою в≥дображенн€ Ї збереженн€ матер≥њ. Ќа б≥олог≥чному р≥вн≥ сутн≥сть в≥дображенн€ пол€гаЇ в обм≥н≥ речовин, без €кого не можуть ≥снувати й розвиватис€ жив≥ ≥стоти. Ќа цьому р≥вн≥ в≥дображенн€ маЇ випереджувальний, виб≥рковий характер. ќдна й та сама тварина по-р≥зному реагуЇ на зовн≥шн≥ подразники залежно в≥д того, сита вона чи голодна. Ћюдина, на в≥дм≥ну в≥д тварини, не зм≥нюЇ свою анатомо-ф≥з≥олог≥чну орган≥зац≥ю в≥дпов≥дно до зм≥н зовн≥шнього середовища, а зм≥нюЇ це середовище в≥дпов≥дно до своњх потреб. “ак, наприклад, з похолоданн€м на «емл≥ багато тварин зм≥нили свою б≥олог≥чну структуру. Ћюдина ж, пристосовуючись до б≥льш прохолодного кл≥мату, почала од€гати шкури тварин, робити житло тощо. ј це можливе лише на основ≥ матер≥ально-практичноњ д≥€льност≥, на€вност≥ мисленн€, св≥домост≥. ќтже, специф≥ка соц≥альноњ форми в≥дображенн€ у св≥домост≥ пол€гаЇ в активному перетворенн≥ св≥ту на основ≥ прац≥, творчост≥.

” переход≥ на вищ≥ р≥вн≥ в≥дображенн€ значну роль в≥д≥гравала по€ва ≥нформац≥йного в≥дображенн€. ќстаннЇ повТ€зане з використанн€м насл≥дк≥в зовн≥шньоњ д≥њ дл€ ор≥Їнтир≥в у навколишньому середовищ≥. ≤нформац≥йне в≥дображенн€ зТ€вл€Їтьс€ завд€ки виникненню таких матер≥альних структур, €к≥ не пасивно в≥дображають зовн≥шн≥ д≥њ, а активно будують своњ в≥дносини з д≥йсн≥стю, використовуючи т≥ фактори, що спри€ють самозбереженню ≥ розвитку. «наченн€ ≥нформац≥йного в≥дображенн€ особливо зростаЇ в сусп≥льств≥ (наприклад, економ≥чноњ ≥нформац≥њ). яскравим про€вом цього Ї по€ва новоњ науки Ч ≥нформатики.

Ќеобх≥дно розр≥зн€ти пон€тт€ Ђпсих≥каї ≥ Ђсв≥дом≥стьї. ѕсих≥ка в розвинут≥й форм≥ виникаЇ з по€вою нервовоњ системи. ¬она притаманна €к тваринам, так ≥ людин≥. ѕсих≥ка людини складаЇтьс€ з двох компонент≥в: усв≥домлене (мисленн€, в≥дчутт€, увага, памТ€ть, вол€) та неусв≥домлене (емоц≥њ, навички, автоматичн≥ д≥њ, ≥нстинкти, ≥нтуњц≥€). ¬они перебувають у д≥алектичн≥й взаЇмод≥њ, причому пров≥дну ≥нтелектуальну роль в≥д≥граЇ св≥дом≥сть. —л≥д розр≥зн€ти два види неусв≥домлених д≥й. ƒо першого виду належать д≥њ, €к≥ н≥коли не усв≥домлювалис€, а до другого Ч д≥њ, €к≥ ран≥ше усв≥домлювалис€, пот≥м автоматизувалис€ ≥ стали зд≥йснюватис€ вже стих≥йно. ќтже, вчинки людини не завжди усв≥домлен≥. Ќеусв≥домлене може про€витис€ у людин≥ в форм≥ р≥зноман≥тноњ ≥люзорноњ сфери сновид≥нь, владних ≥нстинкт≥в та ≥н. ѕроте людина Ч це насамперед св≥дома ≥стота. —в≥том св≥домост≥ в нењ пронизан≥ не т≥льки мисленн€, а й в≥дчутт€.

” розум≥нн≥ св≥домост≥ можлив≥ дв≥ крайност≥: повний в≥дрив њњ в≥д матер≥њ ≥ ототожненн€ з останньою. ћатер≥ал≥стична ф≥лософ≥€ розгл€даЇ св≥дом≥сть €к результат розвитку матер≥њ. ¬она Ї властив≥стю високорозвиненоњ матер≥њ Ч людського мозку. ѕроцес мисленн€ супроводжуЇтьс€ певними б≥ох≥м≥чними, певними ф≥з≥олог≥чними та ≥ншими зм≥нами в мозку, але не вони становл€ть його суть. ÷€ проблема знаходить свою конкретизац≥ю в пон€тт€х матер≥ального та ≥деального. ћатер≥альне Ї ф≥лософське пон€тт€ про бутт€, €ке вказуЇ на його обТЇктивно-реальне, тобто незалежне в≥д св≥домост≥, ≥снуванн€. ≤деальне Ч ф≥лософська категор≥€ дл€ позначенн€ нематер≥альноњ, субТЇктив≠но-духовноњ природи, образного в≥дображенн€ д≥йсност≥ в людськ≥й св≥домост≥. ≤деальне характеризуЇ принципову в≥дм≥нн≥сть м≥ж в≥дображенн€м ≥ в≥дображуваним, образом ≥ обТЇктом. ÷€ в≥дм≥нн≥сть пол€гаЇ в тому, що субТЇктивн≥ образи, в≥дтворюючи властивост≥ реальних обТЇкт≥в, сам≥ цих властивостей не мають, оск≥льки позбавлен≥ вс≥л€коњ т≥лесност≥, матер≥альност≥. ≤деальне €вл€Ї собою субТЇктивно-псих≥чну реальн≥сть й ≥снуЇ лише в актах св≥домост≥. ¬оно Ї вторинне, пох≥дне в≥д матер≥ального, €к субТЇктивний образ обТЇктивного св≥ту.

—в≥дом≥сть в≥дображаЇ безпосередньо не саму д≥йсн≥сть, а д≥йсн≥сть, перетворену людьми, тобто њхнЇ бутт€, матер≥ально-практичну д≥€льн≥сть. ÷ей процес характеризуЇтьс€ €к розпредметненн€м (розкритт€м сутност≥ предмет≥в та њх можливостей з допомогою св≥домост≥), так ≥ опредметненн€м (перетворенн€м ≥дей, ц≥лей в реальн≥ предмети, €вища). ” процес≥ своЇњ реал≥зац≥њ потреби людини, перш н≥ж привести до матер≥ального результату, повинн≥ усв≥домитис€, перетворитис€ на ≥деальне ≥ лише згодом, у процес≥ практичноњ реал≥зац≥њ, знову перейти з ≥деальноњ форми ≥снуванн€ в матер≥альну. Ќезважаючи на те, що св≥дом≥сть Ї субТЇктивна реальн≥сть, позбавлена вс≥л€коњ т≥лесност≥, можливост≥ сприйн€тт€ з допомогою орган≥в в≥дчутт≥в, њњ можна вивчати завд€ки њњ орган≥чному звТ€зку з матер≥альними процесами. —в≥дом≥сть ви€вл€Їтьс€ через мову, €к њњ матер≥ального нос≥€, вт≥ленн€ норм св≥домост≥, вона про€вл€Їтьс€ через практичн≥ д≥њ та њх насл≥дки.

Ѕ≥олог≥чн≥ передумови виникненн€ св≥домост≥ з можливост≥ перетворилис€ на д≥йсн≥сть завд€ки включенню в антропогенез соц≥альних фактор≥в, головн≥ з €ких Ч прац€, колективний спос≥б житт€ та членорозд≥льна мова. ¬ище було показано вир≥шальну роль у цьому практичноњ д≥€льност≥. јле не менше значенн€ мала й по€ва мови. ћова така ж давн€, €к ≥ св≥дом≥сть. —утн≥сть мови ви€вл€Їтьс€ в њњ двоЇдин≥й функц≥њ: бути засобом сп≥лкуванн€ ≥ знар€дд€м мисленн€. ћова Ч це сам процес сп≥лкуванн€, обм≥ну думками, в≥дчутт€ми, побажанн€ми, ц≥лепокладанн€ми ≥ т.п. «а допомогою мови думки, емоц≥њ окремих людей перетворюютьс€ з њх особистого надбанн€ в сусп≥льне, в духовне багатство всього сусп≥льства. «авд€ки мов≥ продукти св≥домост≥ ≥ форми св≥домост≥ Ї загальнозначущими €вищами, њх можна засвоювати в≥д попередн≥х покол≥нь ≥ передавати наступним. “аким чином, св≥дом≥сть обТЇктивуЇтьс€ у формах матер≥альноњ ≥ духовноњ культури людства. Ѕудучи сусп≥льною за своњм походженн€м ≥ сутн≥стю, св≥дом≥сть реал≥зуЇтьс€ через св≥дом≥сть окремих ≥ндив≥д≥в.

Ќабуваючи завд€ки мов≥ в≥дносноњ незалежност≥ в≥д практики, св≥дом≥сть випереджаЇ практичну д≥ю, формуЇ ту саму ≥деальну мету, €ка визначаЇ спос≥б ≥ характер самоњ практичноњ д≥њ.

Ћюдина одержуЇ ≥нформац≥ю не т≥льки за допомогою звичайноњ мови, а й штучних мов р≥зних знакових систем (мова математики, к≥бернетики, система символ≥в, азбука ћорзе ≥ т. п.). «нак Ч це матер≥альний предмет, €кий виконуЇ в сп≥лкуванн≥ роль представника чогось ≥ використовуЇтьс€ дл€ одержанн€, збереженн€, перетворенн€ та переданн€ ≥нформац≥њ. «наков≥ системи виникли ≥ розвиваютьс€ €к матер≥альна форма, в €к≥й реал≥зуЇтьс€ св≥дом≥сть, мисленн€, ≥нформац≥йн≥ процеси в сусп≥льств≥, а в наш час ≥ в техн≥ц≥ (особливо в компТютерн≥й). ¬их≥дною знаковою системою Ї звичайна, природна мова.

 

¬»—Ќќ¬ » « ѕ≈–Ўќ√ќ ѕ»“јЌЌя:

 

Ѕудучи в≥дбитт€м сусп≥льного бутт€ людей, св≥дом≥сть маЇ активний, творчий характер. “ворч≥сть Ч це продуктивна людська д≥€льн≥сть, здатна породжувати €к≥сно нов≥ матер≥альн≥ ≥ духовн≥ ц≥нност≥ сусп≥льного значенн€. √оловна ц≥нн≥сть в≥дображуваноњ д≥€льност≥ людськоњ св≥домост≥ пол€гаЇ у творчому њњ функц≥онуванн≥, коли розпредметненн€ результат≥в попередньоњ д≥€льност≥ супроводжуЇтьс€ внесенн€м у них нового зм≥сту, що ≥стотно зм≥нюЇ попередн≥й зм≥ст. «вТ€зок з реальним св≥том зд≥йснюЇ не сама по соб≥ св≥дом≥сть, а реальн≥ люди, €к≥ практично перетворюють св≥т. —в≥дом≥сть через практику зд≥йснюЇ зворотний вплив на д≥йсн≥сть, що њњ породила. јктивн≥сть характерна не т≥льки ≥ндив≥дуальн≥й, а й сусп≥льн≥й св≥домост≥, насамперед прогресивним ≥де€м, €к≥, оволод≥вши масами, стають Ђматер≥альною силоюї.






ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 687 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћогика может привести ¬ас от пункта ј к пункту Ѕ, а воображение Ч куда угодно © јльберт Ёйнштейн
==> читать все изречени€...

2042 - | 2005 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.01 с.