Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


‘≥лософська сутн≥сть проблеми св≥домост≥




ћ≥н≥стерство внутр≥шн≥х справ ” –јѓЌ»

ƒЌ≤ѕ–ќѕ≈“–ќ¬—№ »… ƒ≈–∆ј¬Ќ»… ”Ќ≤¬≈–—»“≈“

¬Ќ”“–≤ЎЌ≤’ —ѕ–ј¬

 афедра ф≥лософ≥њ та пол≥толог≥њ

Ћекц≥€

 

з дисципл≥ни Ђф≥лософ≥€ї

“ема є 11. Ђѕроблеми бутт€ та њх гносеолог≥чне вир≥шенн€ї

 

(2 години)

 

ƒл€ курсант≥в 1 курсу факультет≥в п≥дготовки фах≥вц≥в дл€ п≥дрозд≥л≥в  ћ, ћ√Ѕ, ѕ— та слухач≥в 2 курсу факультету ‘«Ќ ќ¬—

ƒн≥пропетровськ Ц 2015


 

Ћекц≥€ п≥дготовлена зав≥дувачем кафедри ф≥лософ≥њ та пол≥толог≥њ, доктором ф≥лософських наук, професором  узьменком ¬.¬.

 

–≈÷≈Ќ«≈Ќ“»:

Ўевцов —.¬., зав≥дувач кафедрою ф≥лософ≥њ ƒн≥пропетровського нац≥онального ун≥верситету ≥м. ќлес€ √ончара, доктор ф≥лософських наук.

ѕалагута ¬.≤., зав≥дувач кафедрою ≥нженерноњ педагог≥ки Ќац≥ональноњ металург≥йноњ академ≥њ ”крањни, доктор ф≥лософських наук, професор.

 

 

Ћекц≥€ обговорена та схвалена на зас≥данн≥ кафедри ф≥лософ≥њ та пол≥толог≥њ 10 серпн€ 2015 р., протокол є 1.


ѕЋјЌ Ћ≈ ÷≤ѓ:

 

¬ступ

1. ‘≥лософська сутн≥сть проблеми св≥домост≥.

2. —усп≥льна та ≥ндив≥дуальна св≥дом≥сть.

3. ‘≥лософський зм≥ст проблеми бутт€.

4. ќсобливост≥ розум≥нн€ бутт€. ‘орми бутт€.

5. ѕринципи ≥ основи побудови ф≥лософськоњ теор≥њ. ѕроблема систематизац≥њ закон≥в ≥ категор≥й ф≥лософ≥њ.

¬исновки


–екомендована л≥тература

1. ‘ейербах Ћ. »збранные философские произведени€ / Ћ. ‘ейербах. Ц ћ.: ћысль, 1995. “. 1. Ц 510 с.

2. ’айдеггер ћ. ¬рем€ и бытие / ћ. ’айдеггер. Ц ћ., 1993. Ц 476 с.

3. ’ейзинга …. Homo ludens. ¬ тени завтрашнего дн€. / …. ’ейзинга. Ц ћ., 1992. Ц 415 с.

4. ÷еллер Ё. ќчерки истории греческой философии / Ё. ÷еллер. Ц —ѕЅ.: јлете€, 1996. Ц 294 с.

5. „ерепанов —. ј. Ћюдина культури у творчому с≥нтез≥ ф≥лософ≥њ осв≥ти та мистецтва: ѕерспектива ’’≤ стол≥тт€ / —. ј. „ерепанова. // √уман≥стичн≥ науки. Ц  ., 2001. Ц є1. Ц —.20 Ц 29.


ћ≈“ј Ћ≈ ÷≤ѓ:

 

Ј ќзнайомити з системо загальнолюдських ц≥нностей.

Ј —формувати св≥тогл€д €к складову побудови наукового знанн€.

Ј –озкрити роль ф≥лософ≥њ €к основи юридичного знанн€.

Ј –озкрити звТ€зки м≥ж дисципл≥нами, €к≥ нос€ть деонтолог≥чний характер.

Ј ќзнайомити з методолог≥Їю побудови наукового знанн€.

 

 

¬ступ

 

—учасна ф≥лософ≥€ Ч це не т≥льки р≥зновид св≥тогл€ду, а й система знанн€, €ка претендуЇ на науков≥сть. як наука вона маЇ св≥й специф≥чний предмет, методи п≥знанн€, систему категор≥й ≥ зако≠ни, а також задовольн€Ї певну практичну потребу. ‘≥лософ≥€ Ї знанн€ загального, що зближуЇ њњ з наукою, оск≥льки наука, €к ≥ ф≥≠лософ≥€, в≥дображаЇ св≥т у загальних пон€тт€х. «ближуЇ ф≥лософ≥ю з наукою також ≥ те, що ф≥лософ≥€ прагне теоретично обірунтувати своњ положенн€, довести њх, виразити в теоретичн≥й форм≥.

ћета лекц≥њ: скласти ц≥л≥сне у€вленн€ про найб≥льш фундаментальн≥ розд≥ли ф≥лософського знанн€, њх значенн€ та вплив на формуванн€ Ївропейського св≥тогл€ду двох останн≥х тис€чол≥ть, њх роль у загальному розвитку культури та науки ™вропи.

«авданн€ лекц≥њ: проанал≥зувати так≥ розд≥ли систематичного курсу ф≥лософ≥њ €к проблема св≥домост≥, онтолог≥чний статус ≥деального, проблема бутт€ у ф≥лософ≥њ та њњ вир≥шенн€, основн≥ проблеми, категор≥њ, принципи та закони д≥алектики.

 


‘≥лософська сутн≥сть проблеми св≥домост≥

 

” самому загальному вигл€д≥ св≥дом≥сть можна охарактеризувати €к людську здатн≥сть субТЇктивного (внутр≥шнього духовно-≥нтелектуального) засвоЇнн€ зовн≥шнього св≥ту ≥ самого себе.

≤стор≥€ ф≥лософ≥њ демонструЇ два основних способи досл≥дженн€ св≥домост≥:

а) опис феномену св≥домост≥, тобто опис заход≥в, за допомогою €ких предмети дан≥ у св≥домост≥ (вид≥ленн€ в акт≥ св≥домост≥ окремих посл≥довних етап≥в);

б) по€сненн€ самого феномену св≥домост≥, тобто того, €к можлива сама св≥дом≥сть (чому ≥ €к виникаЇ субТЇктивний звТ€зок людини ≥з зовн≥шн≥м св≥том ≥ з собою).

¬изначальною умовою по€ви ≥ндив≥дуальноњ св≥домост≥ стаЇ формуванн€ самосв≥домост≥, тобто усв≥домленн€ людиною самоњ себе €к чуттЇвоњ, мисл€чоњ ≥ д≥ючоњ ≥стоти; розум≥нн€ власногоУяФ. “аким чином людина вид≥л€Ї себе з≥ св≥ту природи та з≥ сп≥втовариства ≥нших людей. ≤ завд€ки цьому вона здатна п≥знавати навколишн≥й св≥т Ч Уне-яФ. ѕитанн€ про природу УяФ залишаЇтьс€ в≥дкритим. ¬≥дпов≥д≥ на нього наведен≥ у вигл€д≥ верс≥й: природа УяФ божественна, соц≥альна та ≥н.

‘≥лософи оц≥нюють на€вн≥сть феномену св≥домост≥ у людини суперечливо: €к велике диво ≥ €к велике випробуванн€. —права в тому, що завд€ки св≥домост≥ людин≥ дан≥ не т≥льки радощ≥, але й стражданн€ њњ бутт€ в цьому св≥т≥. ÷€ обставина спонукаЇ де€ких людей звертатис€ до спокуси п≥дм≥ни пошук≥в реальних р≥шень проблем свого бутт€ штучно викликаними зм≥нами стан≥в своЇњ св≥домост≥.

Ѕезпосередн≥й контакт ≥з зовн≥шн≥м св≥том людина зд≥йснюЇ за допомогою почутт≥в. ¬ результат≥ цього контакту в њњ св≥домост≥ виникаЇ образ €когось обТЇкта Ч фрагмента д≥йсност≥. ѕроцедура утворенн€ такого образу, тобто згустку р≥зного роду ≥нформац≥њ про обТЇкти реальност≥, називаЇтьс€ сприйн€тт€м. —прийн€тт€ Ї основою св≥домост≥. ѕроцес майже миттЇвого згортанн€ чуттЇвих даних про обТЇкт в ц≥л≥сний образ цього обТЇкту багато в чому ще не€сний. ќбраз Ч це результат скерованост≥ уваги людини на зовн≥шн≥й обТЇкт. ¬ даному процес≥ людина не зосереджуЇтьс€ на соб≥, хоча не€вно ≥ усв≥домлюЇ свою в≥дм≥ну в≥д обТЇкту.

—амосв≥дом≥сть про€вл€Їтьс€ тод≥, коли людина розум≥Ї, що образ зовн≥шнього обТЇкту формуЇтьс€ не т≥льки цим обТЇктом, але й сприймаючим УяФ. јкт усв≥домленн€ обТЇкта зовн≥шнього св≥ту супроводжуЇтьс€ актом усв≥домленн€ власноњ участ≥ в цьому процес≥. “аким чином, людина не т≥льки в≥дображуЇ зовн≥шн≥й обТЇкт, але й одночасно розум≥Ї, що це саме вона створюЇ образ обТЇкта ≥ надаЇ йому смисл. Ѕез самосв≥домост≥, €ка передбачаЇ формуванн€ УяФ, тобто стану вид≥ленн€ даноњ людини з решти св≥ту, св≥дом≥сть неможлива.

«м≥ст св≥домост≥ людини стаЇ надбанн€м ≥нших людей лише тод≥, коли в≥н виражений назовн≥ за допомогою мови. ћова Ч це система знак≥в, використовуючи €ку люди п≥знають,сп≥лкуютьс€, а також збер≥гають ≥ передають ≥нформац≥ю. ¬ид≥л€ють природну систему знак≥в (звук, жест, м≥м≥ка тощо) ≥ спец≥ально створену людьми штучну систему знак≥в (мова музики, живопису, математики тощо). ќдн≥Їю з обовТ€зкових умов виникненн€ ≥ндив≥дуальноњ св≥домост≥ Ї включенн€ людини у св≥т мови. ѕричому, чим багатше зм≥ст св≥домост≥, тим б≥льше людин≥ потр≥бно мовних знак≥в дл€ його виразу. —тверджуючи свою мову, кожна нац≥€ збер≥гаЇ одну з найважлив≥ших засад власноњ культурноњ ≥ндив≥дуальност≥.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 522 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћюди избавились бы от половины своих непри€тностей, если бы договорились о значении слов. © –ене ƒекарт
==> читать все изречени€...

2257 - | 2063 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.012 с.