Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


—оц≥альн≥ аспекти еколог≥њ. ”крањнська еколог≥чна школа




Ќј¬„јЋ№Ќќ-Ќј” ќ¬»… ≤Ќ—“»“”“ ѕ–ј¬ј “ј ѕ—»’ќЋќ√≤ѓ

 афедра ф≥зичного вихованн€ та безпеки життЇд≥€льност≥

 

 

‘ќЌƒќ¬ј Ћ≈ ÷≤я

з дисципл≥ни У≈колог≥€Ф

 

“ема є 1: У ≈колог≥€ €к загально б≥олог≥чна ≥ гуман≥тарна наука. ѕон€тт€ б≥осфери та екосистеми в еколог≥њФ.

Ќавчальний час 2 години

 

ƒл€ студент≥в юридичного факультету

та факультету правового забезпеченн€ п≥дприЇмницькоњ д≥€льност≥ та психолог≥њ

ЌЌ≤ѕѕ  Ќ”¬—

 

 


 

ѕЋјЌ Ћ≈ ÷≤ѓ:

 

I. ¬ступна частина Ц 5 хв.

≤≤. ќсновна частина - 70 хв.

1. ѕредмет еколог≥њ.

2. —оц≥альн≥ аспекти еколог≥њ. ”крањнська еколог≥чна школа.

3. ѕон€тт€ б≥осфери. ≈косистеми в еколог≥њ.

≤≤≤. «аключна частина Ц 5 хв.

 

Ћ≥тература:

1. Ѕ≥л€вський √. ќснови еколог≥чних знань. -  .: Ћиб≥дь, 1993.

2. Ѕ≥л€вський √. ѕадун ћ. ‘урдуй –.ќснови загальноњ еколог≥њ. -  ., Ћиб≥дь, 1993.

3. «лоб≥н ё.ј. ќснови еколог≥њ. -  .: Ћ≥бра, 1998.

4.  орсак  .¬. ќснови еколог≥њ. Ќавчальний пос≥бник. -  ., ћј”ѕ, 2002.

5. јлен –.  ак спасти «емлю. - ћ.: ћысль, 1983.

6. Ѕиологический энциклопедический словарь. - ћ. —ов. Ёнциклопеди€, 1983.

7. ћельников Ќ.» ѕестициды и окружающа€ среда // јгрохими€. - 1990

ѕ–≈ƒћ≈“ ≈ ќЋќ√≤ѓ

Ћюдина ≥ людство в ц≥лому пов'€зан≥ з природним середовищем тис€чами незримих ниток. ћи дихаЇмо киснем, утвореним зеленими рослинами в процес≥ фотосинтезу, а вуглекислий газ, що вид≥л€Їтьс€ при диханн≥ й ус≥х видах гор≥нн€, у свою чергу поглинаЇтьс€ зеленими рослинами, €к≥ синтезують за його допомогою орган≥чн≥ речовини. ÷≥ орган≥чн≥ речовини Ч основа нашоњ њж≥, корм≥в тварин ≥ база дл€ багатьох вид≥в техн≥чноњ переробки. √армон≥€ взаЇмин людства з природою складалас€ впродовж багатьох тис€чол≥ть, про що св≥дчать л≥тописи, легенди, перекази.

¬заЇмозв'€зок живих орган≥зм≥в ≥з навколишн≥м середовищем вивчаЇ б≥олог≥чна наука, а з другоњ половини XIX ст. њњ окрема галузь - еколог≥€. ”перше терм≥н Ђеколог≥€ї був запропонований н≥мецьким б≥ологом ≈. √еккелем у 1866 р. ” буквальному переклад≥ згрецькоњ означаЇ д≥м - еколог≥€ - це наука про Ђд≥мї людства, тобто про навколишню природу. ¬она прот€гом тривалого часу вивчала умови ≥снуванн€ живих орган≥зм≥в (рослин ≥ тварин) та њх взаЇмод≥ю з навколишн≥м середовищем ≥ одне з одним. “а ц≥ проблеми складають лише частину науковоњ буд≥вл≥ сучасноњ еколог≥њ. Ќаприк≥нц≥ XX ст. зм≥ст еколог≥њ став набагато ширшим, а њњ м≥сце в систем≥ наук ≥стотно зм≥нилос€. ≈колог≥€ виникла €к суто б≥олог≥чна дисципл≥на, але в сучасну епоху вона трансформувалас€ ≥ стала наукою про структуру ≥ функц≥њ природи в ц≥лому, наукою про б≥осферу, наукою про м≥сце людства на наш≥й планет≥, наукою про взаЇмозв'€зки всього живого на наш≥й планет≥ м≥ж собою та з навколишн≥м св≥том.

¬идатний американський учений ё. ќдум одним ≥з перших став розгл€дати еколог≥ю не €к вузьку б≥олог≥чну наукову дисципл≥ну, а €к м≥ждисципл≥нарну науку, що досл≥джуЇ багатокомпонентн≥ й багатор≥внев≥ велик≥ системи в природ≥ й у сусп≥льств≥. ÷€ €к≥сна зм≥на, збер≥гши за еколог≥Їю њњ ≥сторичну назву, привела до зм≥ни об'Їкта ≥ предмета еколог≥њ, збагатила њњ новими мето≠дами ≥ надала надзвичайноњ д≥Ївост≥ у розв'€занн≥ соц≥альних ≥ економ≥чних проблем, що постають перед людством. ¬ласне кажучи, еколог≥€ переростаЇ, €к в≥дзначив ¬.  рисаченко (1992), в ≥нтегральну наукову дисципл≥ну - життЇзнавство.

ќдна з галузей сучасноњ еколог≥њ - соц≥альна еколог≥€ - усе б≥льше збагачуЇ концептуальний ≥ методичний апарат вивченн€ соц≥альних процес≥в ≥ активно досл≥джуЇ проблеми, що виникають на меж≥ соц≥ального ≥ б≥олог≥чного.

Ћюдина - жива ≥стота, ≥ з цього погл€ду њњ взаЇмозв'€зки з природним середовищем також в≥днос€тьс€ до сфери еколог≥чного знанн€. “а зв'€зки людини з њњ оточенн€м €к≥сно в≥др≥зн€ютьс€ в≥д таких зв'€зк≥в у рослин ≥ тварин. ¬ останн≥х взаЇмини з середовищем ≥снуванн€ визначаютьс€ лише б≥олог≥чними властивост€ми орган≥зму, тод≥ €к у людини вони обумовлен≥ науково-техн≥чною озброЇн≥стю. ≤ндустр≥альний тип розвитку цив≥л≥зац≥њ у XX ст. ви€вивс€ наст≥льки швидким ≥ потужним, що гармон≥€ людства ≥ природного середовища почала порушуватис€.

–озв'€занн€ еколог≥чних проблем, €к стало очевидним на меж≥ XX ≥ XXI ст., зробилос€ неможливим унасл≥док т≥сного сплет≥нн€ з демограф≥чними, соц≥альними й економ≥чними проблемами. ќсновн≥ еколог≥чн≥ проблеми по своњй сут≥ Ї глобальними, ≥ вир≥шити њх може т≥льки людство в ц≥лому. јле в даний час нашу цив≥л≥зац≥ю роздирають небезпечн≥ соц≥альн≥ суперечност≥, викликан≥ протисто€нн€м б≥дних ≥ багатих крањн (проблема Ђзолотого м≥ль€рдаї людства, до €кого належить населенн€ —Ўј,  анади ≥ р€ду крањн «ах≥дноњ ™вропи), р≥зних рел≥г≥йних конфес≥й, глобал≥ст≥в ≥ антиглобал≥ст≥в. XXI ст. почалос€ з хвил≥ варварського тероризму. ”се част≥ше людськ≥ житт€ забирають не т≥льки стих≥йн≥ лиха, але й велик≥ техногенн≥ катастрофи. ќтже, розв'€занн€ еколог≥чних проблем - завданн€ не лише еколог≥в, але й соц≥олог≥в та економ≥ст≥в, ≥ обов'€зковою умовою подоланн€ перепон, створених суперечливими ≥нтересами р≥зних угруповань ≥ блок≥в, Ї широке впровадженн€ еколог≥чноњ осв≥ти й вихованн€. Ћюди планети, незалежно в≥д напр€мку своЇњ профес≥йноњ д≥€льност≥, повинн≥ розум≥ти, €к улаштована б≥осфера, €к функц≥онують екосистеми, наск≥льки т≥сно пов'€зане задоволенн€ потреб людства ≥ конкретноњ людини з≥ станом природного середовища, чому такими небезпечними Ї њњ деградац≥€ ≥ руйнуванн€, усв≥домлювати глобальний характер еколог≥чних процес≥в ≥ зростаючоњ еколог≥чноњ кризи. « колом цих проблем ≥ знайомить студент≥в вищоњ школи курс загальноњ еколог≥њ.

як м≥ждисципл≥нарна наука, еколог≥€ маЇ у своЇму арсенал≥ вс≥ методи теор≥њ систем ≥ знаходитьс€ немов на стику б≥олог≥чних ≥ гуман≥тарних наук. « одного боку, еколог≥€ залишаЇтьс€ точною б≥олог≥чною наукою в тому розум≥нн≥, що вона до≠сл≥джуЇ жив≥ об'Їкти та њх сукупност≥, але водночас вона стала гуман≥тарною наукою, оск≥льки визначаЇ м≥сце людини в природ≥, формуЇ њњ св≥тогл€д ≥ спри€Ї оптим≥зац≥њ розвитку соц≥альних ≥ виробничих процес≥в.

—учасна еколог≥€ Ї розчленованою на чотири взаЇмозалежн≥, але певною м≥рою самост≥йн≥ розд≥ли, що лог≥чно випливають один з одного. ÷е фактор≥альна еколог≥€, €ка вивчаЇ фактори середовища ≥снуванн€, суттЇв≥ дл€ живих орган≥зм≥в, аутеколог≥€, завданн€м €коњ Ї вивченн€ взаЇмозв'€зк≥в м≥ж живими орган≥змами ≥ навколишн≥м середовищем, синеколог≥€, що розгл€даЇ законом≥рност≥ сп≥льного ≥снуванн€ живих орган≥зм≥в, њх сп≥втовариств у взаЇмозв'€зку один з одним ≥ умовами ≥снуванн€, ≥ соц≥альна еколог≥€, що вивчаЇ взаЇмозв'€зки людини з б≥осферою ≥ м≥сце людського сусп≥льства в природ≥.

ѕропонуютьс€ й ≥нш≥ способи класиф≥кац≥њ еколог≥њ.  . —итник ≥ ћ. Ѕудико (1990-1992) под≥л€ють еколог≥ю на три частини: загальна еколог≥€, що вивчаЇ основн≥ законом≥рност≥ функц≥онуванн€ еколог≥чних систем; глобальна еколог≥€, €ка вивчаЇ б≥осферу в ц≥лому (в ≥нш≥й терм≥нолог≥њ це б≥осферолог≥€), ≥ приватна еколог≥€, об'Їктом вивченн€ €коњ Ї взаЇмозв'€зки живих орган≥зм≥в ≥з середовищем ≥снуванн€. Ќа думку √. Ѕ≥л€вського ≥ ћ. ѕадун (1991), еколог≥€ складаЇтьс€ з п'€ти основних блок≥в: а) б≥оеколог≥њ з 11-ти розд≥л≥в ≥ п≥дрозд≥л≥в, б) геоеколог≥њ, в) техноеколог≥њ, г) соц≥оеколог≥њ ≥ д) косм≥чноњ еколог≥њ. Ќ. –еймерс вважаЇ, що сучасна еколог≥€ складаЇтьс€ з 39 основних розд≥л≥в ≥ поЇднана з 70-ма великими науковими дисципл≥нами. “аким чином, еколог≥ю можна вважати за метанауку.

” ход≥ активного розвитку загальна еколог≥€ диференц≥ювалас€ на окрем≥ науков≥ п≥дрозд≥ли. Ѕ≥осферна еколог≥€ вивчаЇ б≥осферу ≥ екосистеми нашоњ планети. —оц≥альна еколог≥€ досл≥джуЇ роль людськоњ д≥€льност≥ в ≥снуванн≥ б≥осфери ≥ способи еколог≥чноњ оптим≥зац≥њ соц≥альних процес≥в. ≈колог≥€ антропогенних територ≥й займаЇтьс€ м≥ськими, с≥льськогосподарськими ≥ промисловими екосистемами.

—тановленн€ еколог≥њ €к синтетичноњ науки Ї насл≥дком науково-техн≥чного прогресу та €к≥сноњ зм≥ни м≥сц€ людини в природ≥. јдже на перших етапах розвитку вплив людства на природне середовище мав локальний характер, був незначним, а виробнича д≥€льн≥сть спиралас€ на природн≥ сили навколишнього середовища (енерг≥€ води, в≥тру, викопн≥ ресурси та ≥н.). ” XX ст. людина стала спроможною до активного впливу на довк≥лл€ й почала користуватис€ ран≥ше недоступними дл€ нењ ресурсами. ¬иникла ≥де€, що людина - господар природи, а природа - невичерпне джерело потр≥бних њй ресурс≥в. ” цьому важливу роль в≥д≥грали:

а) стр≥мке зростанн€ чисельност≥ населенн€, що зробило можливим фактично необмежене використанн€ трудових ресурс≥в;

б) по€ва атомноњ енергетики, у початков≥й ейфор≥њ в≥д чого здавалос€, що в≥дтепер людство в≥льне в≥д необх≥дност≥ застосовувати ≥нш≥ енергетичн≥ джерела;

в) розробка та створенн€ озброЇнн€ нового типу, спроможного знищити всю живу природу нашоњ планети;

г) формуванн€ на баз≥ супутникових та комп'ютерних технолог≥й Їдиного св≥тового ≥нформац≥йного простору.

—укупн≥сть цих фактор≥в визначила в друг≥й половин≥ XX ст. технократичну стратег≥ю виробництва та використанн€ природних ресурс≥в, стратег≥ю, що завершилас€ зростанн€м еколог≥чноњ кризи. ” в≥дпов≥дь на це почала розвиватис€ та зм≥нюватис€ еколог≥€.

“≥льки в розробках саме ц≥Їњ науки можна знайти в≥дпов≥дь на питанн€ щодо меж припустимого впливу людини на природне середовище «емл≥, на питанн€ про способи оптим≥зац≥њ природокористуванн€ та взагал≥ про перспективу ≥снуванн€ людства. ÷≥ проблеми набули такоњ значущост≥ та очевидност≥, що зараз жодна людина не може об≥йтис€ без еколог≥чних знань.

ƒан≥ сучасноњ еколог≥чноњ науки та результати виробничоњ д≥€льност≥ призвели до усв≥домленн€ чотирьох важливих фактор≥в.

ѕерший фактор Ч будь-€кий вид живого орган≥зму Ї ун≥кальним. «нищенн€ окремих вид≥в рослин та тварин Ї непоправною втратою, збитки в≥д €коњ в наш час нав≥ть важко у€вити, оск≥льки де€к≥ види, що зникли або зникають, можуть мати поки що нев≥дом≥, але потенц≥йно корисн≥ людин≥ властивост≥.

ƒругий фактор - природн≥ ресурси, €к≥ ще донедавна оц≥нювалис€ €к невичерпн≥ й до того ж розгл€далис€ €к безплатний дар природи, насправд≥ ви€вилис€ вичерпними ≥ такими, що можуть бути знищен≥. —ама ж €к≥сть ресурс≥в п≥д впливом глобального антропогенезу отримала ≥ншу оц≥нку.

“рет≥й фактор - б≥осфера та њњ складов≥ частини мають досить складну структуру та непрост≥ закони функц≥онуванн€. Ўтучне конструюванн€ екосистем та самоњ б≥осфери - завданн€, непосильне дл€ сучасноњ людини, а, можливо, ≥ дл€ майбутньоњ. Ѕ≥льш≥сть б≥осферних структур, €к ви€вилос€, мають не таку вже й високу ст≥йк≥сть та пластичн≥сть. «руйнувати њх людина може, але в≥дновити, в≥дтворити - поки що н≥.

„етвертий ≥, напевно, найб≥льш важливий фактор - усв≥домленн€ сучасною людиною можливост≥ виживанн€ т≥льки в умовах збереженн€ такого природного середовища, до €кого вона адаптована €к живий орган≥зм ≥ €к учасник сучасних технолог≥чних процес≥в.

÷≥ та багато ≥нших фактор≥в показують, що хоча людина й може жити на просторах в≥д јрктики до јнтарктиди, та все ж таки вона залишаЇтьс€ частиною природи, а людство - частиною б≥осфери. ѕов≥тр€, воду та њжу сучасна людина на 99% отримуЇ або у форм≥ безпосередньо природних ресурс≥в, або ж спец≥ально вирощуЇ чи виробл€Ї, та знову ж таки, використовуючи природн≥ ресурси. —учасна суперечлива епоха, що поЇднуЇ техн≥чн≥ можливост≥ людини з њњ залежн≥стю в≥д природи, поставила перед цив≥л≥зованим св≥том серйозну альтернативу: або ж ми повн≥стю зруйнуЇмо та докор≥нно перетворимо ≥снуючу б≥осферу на своЇр≥дну техносферу, де все потр≥бне людин≥ дл€ житт€ буде виробл€тис€ штучно, або збережемо зв'€зки людства з т≥Їю б≥осферою, в €к≥й воно виникло ≥ з €кою прот€гом м≥льйон≥в рок≥в пов'€зане тис€чами видимих та невидимих ниток.

 ласична еколог≥€ першоњ половини нашого стол≥тт€ була наукою, що т≥льки по€снювала. Ќа п≥дстав≥ анал≥зу тих чи ≥нших природних €вищ вона по€снювала причину њх виникненн€ та механ≥зм д≥њ. —учасна еколог≥€ стала наукою, що прогнозуЇ та конструюЇ. «авд€ки методу математичного моделюванн€, що став одним ≥з основних у сучасн≥й еколог≥њ, створюютьс€ сер≥њ картин, €к≥ показують можлив≥ результати того чи ≥ншого впливу людини на природу. “ак≥ прогнози на основ≥ мон≥торингу певних д≥л€нок б≥осфери за допомогою наземних засоб≥в або супутникового зондуванн€ можуть пост≥йно уточнюватис€. ”се б≥льш в≥дчутною, хоча ще недостатньою, Ї конструкторська функц≥€ еколог≥њ, коли на основ≥ еколог≥чних знань спец≥ал≥ст≥в та часто за широкого залученн€ громадського руху приймаютьс€ р≥шенн€ про реал≥зац≥ю тих чи ≥нших промислових або с≥льськогосподарських проект≥в. “ак, наприклад, наприк≥нц≥ 80-х рр. п≥д тиском еколог≥в-профес≥онал≥в та за п≥дтримки громадськост≥, журнал≥ст≥в ≥ письменник≥в був в≥дхилений проект перекиданн€ частини водотоку п≥вн≥чних р≥чок (ќб, ™н≥сей та ≥н.) на п≥вдень, у —ередню јз≥ю. ¬ ”крањн≥ припинен≥ роботи з перекиданн€ дунайськоњ води до ƒн≥пра, €к≥ були розпочат≥ в межах проекту каналу ƒунай - ƒн≥про.

’арактерною особлив≥стю к≥нц€ XX ст. стала еколог≥зац≥€ багатьох конкретних наук, посиливс€ та набув нових форм зв'€зок еколог≥њ з ф≥лософ≥Їю та соц≥олог≥Їю. ѕостало питанн€ про необх≥дн≥сть широкомасштабноњ еколог≥чноњ конверс≥њ с≥льського господарства та р€ду галузей виробництва. ”с≥ заходи з охорони природи зд≥йснюютьс€ на основ≥ теоретичних еколог≥чних знань. ” сучасних умовах ≥нтерес до еколог≥њ став загальним, еколог≥чний п≥дх≥д до вир≥шенн€ проблеми взаЇмод≥њ людини та природи пройн€в ус≥ сфери житт€.  урс еколог≥њ у вищ≥й школ≥ ”крањни вводить студент≥в у широке коло проблем житт€ сучасного сусп≥льства, проблем, що однаково стосуютьс€ й ≥нженера, й агронома, й л≥кар€, ≥ юриста, ≥ пол≥тичного д≥€ча, ≥ фах≥вц€ будь-€кого ≥ншого проф≥лю.

–озум≥нн€ людиною складност≥ закон≥в еколог≥њ прийшло т≥льки наприк≥нц≥ XX ст. јле ц≥ закони ≥снували завжди й не залежали в≥д вол≥ людини. Ќерозум≥нн€ законом≥рностей ≥снуванн€ екосистем уже не раз призводило до непоправних природних катастроф та дорого коштувало людству. “ак, найродюч≥ш≥, добре обводнен≥ та вкрит≥ л≥сом земл≥ ћесопотам≥њ п≥д впливом бездумного вирубуванн€ л≥су, мел≥орац≥њ та розведенн€ худоби перетворилис€ на нап≥впустелю. Ќезл≥ченних моральних та матер≥альних збитк≥в зазнали ”крањна, Ѕ≥лорус≥€ та –ос≥€ в результат≥ економ≥њ кошт≥в на буд≥вництво „орнобильськоњ ј≈— та розм≥щенн€ њњ в густонаселен≥й частин≥ ”крањни. ƒокор≥нне перетворенн€ ландшафт≥в та втрата ними багатьох ц≥нних властивостей стали насл≥дком ≥нтродукц≥њ крол≥в та овець в јвстрал≥њ. Ќа жаль, к≥льк≥сть таких приклад≥в досить велика.

ѕеред ученими, що працюють у галуз≥ еколог≥њ, постають ≥ моральн≥ проблеми. Ќаск≥льки глибоко та в €ких напр€мках повинн≥ розробл€тис€ т≥ чи ≥нш≥ науков≥ проблеми, €кщо њх використанн€ може зашкодити людин≥? Ќа це питанн€ сьогодн≥ маЇ в≥дпов≥сти не т≥льки вчений-атомник чи генетик, але й еколог. јдже €к збро€ може використовуватис€ не т≥льки атомна бомба. Ќа основ≥ еколог≥чноњ ≥нформац≥њ та техн≥чних промислових засоб≥в людина вже сьогодн≥ може викликати штучн≥ посухи, повен≥, землетруси, еп≥дем≥њ. јмериканський учений, лауреат Ќобел≥вськоњ прем≥њ ћ. ƒельбрюк (1989) взагал≥ розгл€даЇ вчених €к особливу соц≥альну групу (Ќомо) руш≥Їм д≥€льност≥ €коњ Ї допитлив≥сть ≥ наукова одержим≥сть. ј його колега, в≥домий американський б≥ох≥м≥к, колишн≥й президент Ќац≥ональноњ академ≥њ наук —Ўј ‘. ’ендлер (1989) в≥дверто писав: ЂЌе наука завдаЇ лиха, а люди чин€ть лихої.

«авданн€ сучасноњ еколог≥њ р≥зноман≥тн≥ й складн≥. ќсновними напр€мками еколог≥чних досл≥джень Ї:

1) визначенн€ тип≥в основних екосистем та ландшафтних одиниць з оц≥нкою особливост≥ њх складу та функц≥онуванн€, щор≥чноњ та багатор≥чноњ динам≥ки, що Ї основою дл€ зд≥йсненн€ рац≥онального влаштуванн€ великих та малих територ≥й;

2) розробка метод≥в пошуку ≥нформац≥њ та њњ анал≥зу й отриманн€ ≥нтегральних параметр≥в, що характеризують стан б≥осфери в ц≥лому;

3) оц≥нюванн€ р≥вн€ ст≥йкост≥ б≥осфери та окремих екосистем до зовн≥шн≥х вплив≥в, њх здатност≥ до поверненн€ в початковий стан п≥сл€ тих чи ≥нших зм≥н та виробленн€ рекомендац≥й щодо розм≥ру та обс€гу антропогенних зм≥н б≥осфери;

4) розробка пропозиц≥њ щодо створенн€ запов≥дних та охоронних територ≥й;

5) обірунтуванн€ пропозиц≥й щодо розробки законодавства з питань експлуатац≥њ природних ресурс≥в та охорони природного середовища;

6) вчасне складанн€ на основ≥ еколог≥чних знань прогноз≥в про можлив≥сть еп≥дем≥й, еп≥зоот≥й, стих≥йних лих ≥ техногенних катастроф та поданн€ рекомендац≥й щодо њх запоб≥ганн€;

7) формуванн€ природо центричного св≥тогл€ду.

≈колог≥€ вир≥шуЇ також багато ≥нших загальнонаукових ≥ прикладних проблем. ¬она формуЇ у€вленн€ про б≥осферу €к про природний д≥м людства ≥ п≥дводить кожну людину до усв≥домленн€ першор€дноњ важливост≥ збереженн€ б≥ор≥зноман≥тт€ €к головного чинника стаб≥льного ≥снуванн€ б≥осфери. «агроза втрати б≥ор≥зноман≥тт€ - це загроза самому людству, тому проблема б≥ор≥зноман≥тт€ на початку XXI ст. набула соц≥ального, пол≥тичного та етичного значенн€. «апропонований курс загальноњ еколог≥њ вм≥щуЇ опис загальних закон≥в ≥ принцип≥в ≥снуванн€ та функц≥онуванн€ б≥осфери та њњ компонент≥в в умовах сучасного природокористуванн€, розгл€даЇ питанн€ взаЇмод≥њ людини та природи. ≈колог≥чна п≥дготовка спец≥ал≥ста-профес≥онала не може вважатис€ завершеною без подальшого вивченн€ ≥ глибокого освоЇнн€ того чи ≥ншого спец≥ального курсу: агроеколог≥њ, еколог≥њ буд≥вель ≥ споруд, промисловоњ еколог≥њ, медичноњ еколог≥њ тощо.

ћетоди еколог≥чних досл≥джень. ≈колог≥€ - це комплексна наука. ¬она використовуЇ широкий арсенал р≥зноман≥тних метод≥в, €к≥ можна под≥лити на три основн≥ групи:

1) методи, за допомогою €ких збираЇтьс€ ≥нформац≥€ про стан рослин, тварин, м≥кроорган≥зм≥в, екосистем, б≥осфери;

2) методи обробки отриманоњ ≥нформац≥њ, згортанн€, ущ≥льненн€ та узагальненн€;

3) методи ≥нтерпретац≥њ отриманих фактичних матер≥ал≥в.
Ѕудь-€ке еколог≥чне досл≥дженн€ починаЇтьс€ з≥ спостережень, в≥дм≥тною рисою €ких Ї невтручанн€ спостер≥гача в переб≥г процес≥в. “ак≥ спостереженн€ можуть зд≥йснюватис€, так би мовити, неозброЇним оком, що було характерним дл€ еколог≥њ першоњ половини XX ст. ¬ останн≥ дес€тир≥чч€ еколог≥чн≥ спостереженн€ ведутьс€ ≥з застосуванн€м р≥зноман≥тних прилад≥в та техн≥чних засоб≥в. ÷е вже начебто ≥ не спостереженн€ в побутовому значенн≥ цього слова, а отриманн€ ≥нформац≥њ про стан об'Їкт≥в.

” сучасн≥й еколог≥њ спостереженн€ за допомогою прилад≥в - один з основних метод≥в досл≥дженн€. Ўл€х до нього був досить довгим - в≥д мальовничих опис≥в картин природи, чудов≥ вз≥рц≥ €ких зустр≥чаютьс€ в прац€х ј. √умбольдта, ј. ”оллеса, „. ƒарв≥на в перш≥й половин≥ XIX ст., до сучасних комп'ютерних баз даних видового складу, параметр≥в середовища тих чи ≥нших екосистем. ƒл€ вивченн€ властивостей природного середовища - пов≥тр€, води та ірунту - застосовуютьс€ досить р≥зноман≥тн≥ прилади та устаткуванн€, до обслуговуванн€ €ких доводитьс€ залучати спец≥ально п≥дготовлен≥ ≥нженерн≥ кадри. —пециф≥чними Ї також ≥ методи вивченн€ живих орган≥зм≥в. ƒл€ њх реал≥зац≥њ необх≥дн≥ спец≥ал≥сти-б≥ологи.

ќсоблив≥стю сучасних еколог≥чних спостережень за допомогою прилад≥в Ї комплексн≥сть та довгостроков≥сть, коли на одн≥й ≥ т≥й же д≥л€нц≥ екосистеми ведутьс€ прот€гом досить великого в≥др≥зку часу спостереженн€ за живими орган≥змами та факторами середовища. ƒл€ реал≥зац≥њ комплексних спостережень створюютьс€ спец≥альн≥ стац≥онари, що розм≥щуютьс€ в типових ≥ особливо характерних б≥отопах так, щоб вони давали найб≥льш характерну ≥нформац≥ю про екосистему.

 р≥м комплексних спостережень, на стац≥онарах може проводитись глобальний мон≥торинг екосистем ≥ б≥осфери в ц≥лому. “ак, сер≥Їю стац≥онар≥в був орган≥зований глобальний мон≥торинг концентрац≥њ вуглекислого газу в атмосфер≥. «а допомогою л≥так≥в, супутник≥в та спец≥альних ракет проводитьс€ мон≥торинг стану озонового екрану нашоњ планети.

як м≥ждисципл≥нарна наука еколог≥€ широко застосовуЇ метод експерименту. …ого суть пол€гаЇ в тому, що до екосистеми св≥домо вноситьс€ €кась зм≥на, ≥ через де€кий час з≥ставл€ютьс€ результати спостережень на контрольн≥й (вона обов'€зкова) та експериментальн≥й д≥л€нках екосистеми. јле так≥ класичн≥ одно факторн≥ експерименти в еколог≥њ мало реальн≥. “ут б≥льш доречн≥ багатофакторн≥ експерименти, коли зм≥нюютьс€ значенн€ в≥дразу багатьох фактор≥в, а стан екосистеми в к≥нц≥ експерименту оц≥нюЇтьс€ за багатьма параметрами.

ѕрикладом еколог≥чного експерименту може служити внесенн€ м≥неральних добрив у замкнену водойму з реЇстрац≥Їю розм≥ру первинноњ б≥опродукц≥њ та взаЇмозв'€зк≥в р≥зних груп орган≥зм≥в; штучне витоптуванн€ й ущ≥льненн€ ірунту в л≥сах чи на луках дл€ встановленн€ впливу рекреац≥њ (в≥дпочинку населенн€) на ц≥ екосистеми тощо. Ўирокоњ попул€рност≥ набули результати комплексних польових експеримент≥в, проведених у 1956-64 рр. у л≥сових б≥огеоценозах п≥д кер≥вництвом ¬. —укачова. ¬сесв≥тнЇ значенн€ мають численн≥ експерименти, зд≥йснен≥ в 1964-1974 рр. за ћ≥жнародною б≥олог≥чною програмою (ћЅѕ). ¬ њњ реал≥зац≥њ вз€ли участь учен≥ практично вс≥х крањн св≥ту, ≥ вона дала дуже важлив≥ результати по встановленню основних глобальних законом≥рностей б≥опродукц≥йного процесу.

«начну роль в еколог≥њ в≥д≥грають модельн≥ експерименти. ¬они провод€тьс€ в спец≥альних лабораторних установках ≥ по≠л€гають у вирощуванн≥ окремих вид≥в рослин чи розведенн≥ тварин у контрольованих еколог≥чних умовах. ” результат≥ таких експеримент≥в було отримано чимало ц≥кавих даних ≥ висновк≥в.  ласичними Ї лабораторн≥ експерименти з ≥нфузор≥€ми, виконан≥ √. √аузе в 1933-45 рр. ” них уперше було ви€влено роль щ≥льност≥ попул€ц≥њ ≥ хижацтва в народжуваност≥, смертност≥ ≥ п≥дсумков≥й чисельност≥ особин. ¬. —укачов у середин≥ XX ст. пров≥в польов≥ модельн≥ експерименти (що вже стали класичними) з вирощуванн€ окремих вид≥в вищих рослин при п≥двищен≥й щ≥льност≥ њх розм≥щенн€, €к≥ показали, що в≥дмиранн€ особин у таких випадках маЇ гомеостазуючий характер, спри€ючи збереженню попул€ц≥њ.

≈колог≥€ широко використовуЇ результати стих≥йних експеримент≥в, €к≥ ставить сама природа або €к≥ Ї насл≥дком виробничоњ д≥€льност≥ людини. ¬≥доме виверженн€ вулкану  ракатау, що сталос€ наприк≥нц≥ XIX ст., знищило все живе на р€д≥ остров≥в ѕ≥вденно-—х≥дноњ јз≥њ. ÷≥ острови були використан≥ дл€ вивченн€ природного ходу заростанн€ та заселенн€ вулкан≥чних поклад≥в. „имало корисноњ ≥нформац≥њ додаЇ вивченн€ масових вирубок л≥су, створенн€ великих водосховищ ≥ т.п.

” результат≥ спостережень та експеримент≥в у розпор€дженн≥ еколога накопичуЇтьс€ сукупн≥сть наукових факт≥в. јле за науковий факт не можна приймати результати будь-€кого спостереженн€. ¬ажливим критер≥Їм достов≥рност≥ результат≥в спостережень та експеримент≥в Ї в≥дтворн≥сть. ¬она дос€гаЇтьс€, €к правило, багаторазовим повторенн€м спостережень та експеримент≥в. –езультати таких повторюваних спостережень у сукупност≥ складають так звану виб≥рку. ¬≥дпов≥дне статистичне опрацюванн€ даних досл≥дженн€ дозвол€Ї оц≥нити р≥вень статистичноњ достов≥рност≥ результат≥в та вважати њх науковим фактом.

ѕевним джерелом факт≥в дл€ еколога Ї л≥тературн≥ дан≥ та службова ≥нформац≥€. ¬икористанн€ л≥тературних даних ц≥лком допустиме з урахуванн€м репутац≥њ автора та з посиланн€м на нього. —кладн≥ше буваЇ з використанн€м службовоњ ≥нформац≥њ. ¬она нер≥дко Ђзахищенаї, тому сл≥д отримати дозв≥л на ознайомленн€з нею. « ≥ншого боку, ус≥м в≥дом≥ випадки, коли службова ≥нформац≥€ (особливо щодо €кост≥ природного середовища) упереджено викривл€лас€ чи приховувалас€. Ќаселенн€ м.  иЇва п≥с누орнобильськоњ авар≥њ не мало своЇчасних достов≥рних в≥домостей про забрудненн€ рад≥оактивними речовинами атмосфе≠ри та водойм у м≥ст≥ та передм≥ст≥. Ѕула прихована в≥д населенн€ п≥вденного ”ралу ≥нформац≥€ про викиди рад≥оактивних речовин у 1950-х рр.

 

—ќ÷≤јЋ№Ќ≤ ј—ѕ≈ “» ≈ ќЋќ√≤ѓ. ” –јѓЌ—№ ј ≈ ќЋќ√≤„Ќј Ў ќЋј.

«акони соц≥ального житт€ традиц≥йно розгл€далис€ комплексом сусп≥льних наук. ÷ентральною ≥деЇю цих наук Ї пон€тт€ про Ђсоц≥ально-економ≥чноњ формац≥њї. ƒл€ марксистсько-лен≥нськоњ соц≥олог≥њ це пон€тт€ було самодостатн≥м, хоча вже наприк≥нц≥ XIX ст. накопичилос€ багато факт≥в, що св≥дчили про не останню роль у житт≥ та розвитку людського сусп≥льства б≥ологоеколог≥чних феномен≥в.

ќдними з перших, хто зробив спробу пов'€зати соц≥альне та б≥олог≥чне людини, були соц≥ал-дарв≥н≥сти. ќднак њхнЇ трактуванн€ еволюц≥њ та розвитку сусп≥льства мало €вно вульгарно-спрощений характер, а висновки були пол≥тизован≥ та поставлен≥ на службу пануючого класу. «а цих обставин уже в середин≥ XX ст. ≥нтерес до соц≥ал-дарв≥н≥зму р≥зко впав.

¬≥дродила ≥нтерес до проблеми сп≥вв≥дношенн€ соц≥ального та б≥олог≥чного публ≥кац≥€ в 1975 р. ќ. ”≥лсоном роботи Ђ—оц≥об≥олог≥€: новий синтезї. ѕосл≥довники ќ. ”њлсона шукають нов≥ шл€хи синтезу соц≥альних, еколог≥чних та б≥олог≥чних законом≥рностей у розвитку людськоњ цив≥л≥зац≥њ. «авд€ки њхн≥м зусилл€м на стику соц≥альних та б≥олог≥чних наук почала формуватис€ своЇр≥дна Ђметаеколог≥€ї €к частина загального гуман≥тарного знанн€.

ќсновою дл€ розвитку еколог≥њ €к гуман≥тарноњ дисципл≥ни Ї статус людини €к б≥осоц≥альноњ ≥стоти. Ћюдина водночас ≥ суб'Їкт сусп≥льно-≥сторичного процесу, ≥ б≥олог≥чна ≥стота, взаЇмод≥€ €коњ з природним середовищем п≥дкор€Їтьс€ загальним еколог≥чним законам.

ћ≥стком м≥ж соц≥альними €вищами та еколог≥чними законами до певноњ м≥ри послужила розробка в 30-х рр. лауреатом Ќобел≥вськоњ прем≥њ  . Ћоренцом науки про повед≥нку тварин - етолог≥њ.  . Ћоренц, зокрема, вважав схильн≥сть до агрес≥њ характерною особлив≥стю повед≥нки не т≥льки тварин, але й людини. Ќим же було показано, що нав≥ть у тварин агресивне начало затушовуЇтьс€ так званою Ђзм≥щеною повед≥нкоюї, коли агрес≥€ не про€вл€Їтьс€ в пр€мих д≥€х, а обмежуЇтьс€ ритуальними сигналами та позами. як результат - у групах орган≥зм≥в установлюютьс€ стосунки, €к≥ спри€тлив≥ дл€ групи в ц≥лому, хоча завдають шкоду окрем≥й особин≥. —л≥д зауважити, що б≥льшост≥ прихильник≥в  . Ћоренца було властиве досить в≥льне перенесенн€ даних, отриманих п≥д час спостережень за тваринами, на людське сусп≥льство з ≥гноруванн€м соц≥ально-культурного оточенн€.

«а ќ. ”њлсоном, соц≥об≥олог≥€ покликана розкривати б≥олог≥чн≥ основи вс≥х форм сусп≥льноњ повед≥нки, включаючи людину. ÷ю тезу прийн€ти важко. ” повед≥нц≥ тварин переважають ≥нстинктивн≥ механ≥зми, повед≥нка людини знаходитьс€ п≥д дом≥нуючим впливом соц≥альних закон≥в. Ќеможливо ставити знак р≥вност≥ м≥ж соц≥об≥олог≥Їю та соц≥оеколог≥Їю. ѕредмет соц≥оеколог≥њ €к гуман≥тарного блоку загальноњ еколог≥њ ≥нший. ¬она вивчаЇ систему Ђлюдина - природне середовищеї.

—татус людини в ц≥й систем≥ €вно зазнав еволюц≥њ. “ут Ї щонайменше три етапи:

1. ѕерв≥сна людина, €ка була, скор≥ше, сусп≥льною твариною ≥ вир≥зн€лас€ лише здатн≥стю використовувати знар€дд€ прац≥ дл€ здобуванн€ њж≥.

2. Ћюдина епохи рабовласництва та феодал≥зму використовувала природн≥ ресурси переважно в не переробленому вигл€д≥. ¬онабула спроможна вносити в природне середовище лише локальн≥ зм≥ни, що не впливали на б≥осферу в ц≥лому. –оль соц≥альних фактор≥в у њњ житт≥ вперше стаЇ пров≥дною.

3. —учасна людина епохи науково-техн≥чноњ революц≥њ використовуЇ все р≥зноман≥тт€ природних ресурс≥в ≥ перетворюЇ њх. –езультати њњ д≥€льност≥ спричин€ють глобальн≥ зм≥ни в б≥осфер≥. —оц≥альн≥ закони дом≥нують у розвитку людськоњ цив≥л≥зац≥њ.

ѕаралельно до цих трьох етап≥в в≥дбувавс€ процес соц≥альноњ ≥нтеграц≥њ людини. «ростала роль соц≥ального начала в ус≥й д≥€льност≥ людини. —оц≥альн≥ критер≥њ повед≥нки почали безумовно дом≥нувати над б≥олог≥чними.

≈волюц≥€ рослин та тварин упродовж усього њх ≥снуванн€ була спр€мована на п≥двищенн€ ефективност≥ адаптац≥њ орган≥зм≥в та попул€ц≥й до середовища. ≈волюц≥€ людини ви€вилас€ €к≥сно ≥ншою: вона спр€мована на вдосконаленн€ спроможност≥ дос€гати автономност≥ людського сусп≥льства в≥д природного середовища, а в ≥деал≥ - п≥дкорити природне середовище своњм потребам. ÷е зробило актуальним гуман≥тарний аспект еколог≥њ людини, призвело до необх≥дност≥ розробки системи етичних критер≥њв у взаЇмов≥дносинах людського сусп≥льства з природним середовищем.

—ерцевиною гуман≥зац≥њ та гуман≥таризац≥њ еколог≥њ Ї зм≥на напр€мку еколог≥чних досл≥джень. √уман≥стичн≥ ≥дењ при цьому збагачують б≥олог≥чний блок еколог≥њ, а б≥олог≥чн≥ п≥дходи ведуть до ор≥Їнтац≥њ гуман≥тарних наук на знаходженн€, в обм≥н споживчих, нових критер≥њв оц≥нки стану системи Ђлюдина - природне середовищеї. ” результат≥ еколог≥чна наука повертаЇтьс€ обличч€м до людини, а в людському сусп≥льств≥ зростаЇ роль морально-етичних ц≥нностей у взаЇмод≥њ з природою.

√уман≥зм визнавав та визнаЇ людину найвищою ц≥нн≥стю. √уман≥зац≥€ еколог≥чного знанн€ веде до збереженн€ ц≥Їњ тези, але трансформуЇ њњ, визначаючи, що людське розкриваЇтьс€ в людин≥ в процес≥ взаЇмод≥њ з природним середовищем.

—оц≥альна роль еколог≥њ в сучасному сусп≥льств≥ пол€гаЇ в ор≥Їнтац≥њ науково-виробничих та техн≥чних р≥шень на в≥дпов≥дн≥сть гуман≥стичн≥й етиц≥, €ка перетворюЇтьс€ в еколог≥чну етику. «розум≥ло, що пров≥дна роль критер≥њв еколог≥чноњ етики можлива лише в демократичному сусп≥льств≥ з добре розвиненим виробничо-економ≥чним базисом. ƒосв≥д передових крањн «ах≥дноњ ™вропи, —Ўј та  анади показуЇ, що еколог≥чна етика й економ≥чна потужн≥сть держави можуть ≥ти пл≥ч-о-пл≥ч.

≈тичн≥ критер≥њ ви€вл€ютьс€ незам≥нними при розв'€занн≥ таких пекучих проблем сучасност≥, €к можлив≥сть зм≥ни кл≥мату великих рег≥он≥в «емл≥, штучна зм≥на геному людини методами генноњ ≥нженер≥њ, генетичний контроль при укладанн≥ шлюб≥в ≥, нарешт≥, клонуванн€ людей методами б≥отехнолог≥њ. Ќауково-еколог≥чних критер≥њв у цих випадках недостатньо.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1008 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

≈сли вы думаете, что на что-то способны, вы правы; если думаете, что у вас ничего не получитс€ - вы тоже правы. © √енри ‘орд
==> читать все изречени€...

2020 - | 1989 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.048 с.