Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕринципи вихованн€ ….ѕестјлоцц≥




  п р и р о д о в ≥ д в о п ≥ д н е в и х о в а н н €  
     
  саморозвиток  
сили серц€ (моральн≥ €кост≥) ¬иростають ≥з природноњ схильност≥ до любов≥, в≥ри, почутт€ сорому, волод≥нн€ собою   сили розуму (знанн€) ¬иростають ≥з природноњ схильност≥ до зовн≥шнього та внутр≥шнього спогл€данн€ —»ла рук (ум≥нн€) ¬иростають ≥з природних зд≥бностей до розвитку т≥ла та його орган≥в
гармон≥йний розвиток ус≥х природних сил людини
  елементарн≥сть  
“ака орган≥зац≥€ навчанн€ ≥ вихованн€, за €коњ вид≥л€ютьс€ найпрост≥ш≥ елементи моральноњ сфери дитини, п≥знанн€, практичноњ д≥€льност≥, що дозвол€Ї безперервно просуватис€ в≥д простого до б≥льш складного, доводити доброчинн≥, знанн€ та практичн≥ навички д≥тей до можливого р≥вн€ досконалост≥
           

“ворч≥ завданн€ ≥ реферати

1. “еор≥€ ≥ методика початкового навчанн€ …. ѕесталоцц≥.

2. ѕор≥вн€льний анал≥з зм≥сту ≥ методики навчанн€ ….ѕесталоцц≥, ј.ƒ≥стервега, ….√ербарта.

3. ≤де€ поЇднанн€ навчанн€ з працею –. ќуена.

4. ќсновн≥ етапи навчального процесу (….ƒ≥стервега ≥ сучасноњ дидактики).

ѕитанн€ дл€ роздум≥в ≥ проблемн≥ запитанн€

1. як розум≥ють рел≥г≥ю ….ѕесталоцц≥ у сучасн≥й педагог≥ц≥?

2. „и простежуЇтьс€ звТ€зок м≥ж ≥деЇю гармон≥йного вихованн€ ….ѕесталоцц≥ ≥ сучасним завданн€м вихованн€ школ€р≥в?

3. ” чому Ї звТ€зок м≥ж метою вихованн€ ….ƒ≥стервега ≥ такою в ”крањн≥?

4. ќбірунтуйте сутн≥сть авторитаризму вихованн€ у ….√ербарта.

“ест

ќсновою початкового навчанн€. ….ѕесталоцц≥ Ї: а) звук; б)буква; в) цифра; г) слово, форма, число; д) кол≥р, звук, смак; е) в≥дчутт€, досв≥д, прац€.

‘≥лантроп≥сти (Ѕазедов, «альцман) запровадили у початкове навчанн€: а) урок; б) екскурс≥њ; в) гру; г) вправи.

Ќавчальний принцип ….ƒ≥стервега, €кий Ї генерал≥зуючим у сьогоденн≥: а) гуман≥зму; б) культуров≥дпов≥дност≥; в) народност≥; г)демократизму.

ѕринцип виховуючого навчанн€ ≤.√ербарта у ’’ ст. трактувавс€ €к: а) гуман≥зм; б) народн≥сть; в) природов≥дпов≥дн≥сть; г) ≥нтелектуал≥зм.

–. ќуен обірунтував сутн≥сть вихованн€ людського характеру €к принцип: а) природов≥дпов≥дност≥; б) доступност≥; в) наступност≥; г)системност≥.

 онтрольн≥ завданн€ дл€ студент≥в дистанц≥йноњ форми навчанн€:

–озвТ€зуванн€ тесту.

¬ар≥ант 1. ќбгрунтуванн€ принципу природов≥дпов≥дност≥ я. оменьского ≥ ∆.-∆.–уссо (пор≥вн€льний анал≥з).

¬ар≥ант 2. ќсновн≥ елементи педагог≥чноњ системи я.  оменьского.

¬ар≥ант 3. ƒидактика ….√.ѕесталоцц≥, ‘. ƒистервега ≥ …. √ербарта (пор≥вн€льний анал≥з).

 


ћодуль 1.3. «агальна характеристика св≥товоњ педагог≥ки к≥нц€ ’≤’ Ц ’’ стол≥тт€ (варт≥сна оц≥нка модул€ Ц 5 б.).

“≈ћј V

«агальн≥ тенденц≥њ —в≥товоњ педагог≥ки к≥нц€ ’≥’ ‑ початку ’’ стол≥тт€

1. –еформаторська педагог≥ка (педагог≥ка в≥льного вихованн€, педагог≥ка особистост≥, експериментальна педагог≥ка)

2. ѕрагматична педагог≥ка ƒ. ƒьюњ.

3. √уман≥стичн≥ засади осв≥ти й вихованн€. –ух нового вихованн€ (ћ.ћонтессор≥, —. ‘рене).

4. ≤де€ ц≥л≥сного вихованн€ –. Ўтайнера.

Ћ≥тература:

1. јбашк≥на Ќ.¬. Ќов≥ концепц≥њ навчанн€ й вихованн€ у сучасн≥й н≥мецьк≥й педагог≥ц≥: ћетодико-≥нформац≥йний матер≥ал. Ц  .,1995.

2. Ѕине ј. —овременные идеи о дет€х/ѕер. с франц. Ц ћ.,1910.

3. ƒьюи ƒ. Ўкола и общество /ѕер. с англ. Ц ћ., 1907.

4.  ей Ё. ¬ек ребенка/ ѕер. с нем. Ц ћ.,1905.

5.  ершенштейнер √. ѕон€тие трудовой школы / ѕер. с нем. Ц ћ., 1915.

6. ћонтессори ћ. –уководство к моему методу /ѕер. с итал. Ц ћ., 1916.

7. ѕомелов ¬.Ѕ. ѕетер ѕетерсен и его У…ена-планФ // ѕедагогика. Ц 1997. Ц є3.

8. ‘рене —. »збранные педагогические сочинени€. Ц ћ., 1990.

9. ≤стор≥€ педагог≥ки /за ред. ћ. ¬. Ћевк≥вскього, ќ. ј. ƒубасенюк/. Ц ∆итомир, 1999.

10.  равець ¬. «аруб≥жна школа ≥ педагог≥ка ’’ стол≥тт€. Ц “ерноп≥ль, 1996.

11. —бруЇва ј.ј., –ис≥на ћ.ё. ≤стор≥€ педагог≥ки у схемах, картах, д≥аграмах: Ќавчальний пос≥бник. Ц —уми: —умƒѕ”, 2000.

 лючов≥ слова та терм≥ни

 лерикальна педагог≥ка, реформаторська педагог≥ка, теор≥€ в≥льного вихованн€, експериментальна педагог≥ка, ≥нстинкт боротьби, навчанн€ за Уцентрами ≥нтерес≥вФ, функц≥ональна педагог≥ка, педагог≥ка особистост≥, педоцентризм, ≥де€ Уабсолютноњ свободиФ учн≥в, концепц≥€ педагог≥чного прагматизму, ≥нструментал≥зм, рух нового вихованн€, вальдорфська педагог≥ка, антропософ≥€, евритм≥€.

1. –еформаторська педагог≥ка (педагог≥ка в≥льного вихованн€, педагог≥ка особистост≥, експериментальна педагог≥ка)

Ќа рубеж≥ ’≤’Ц’’ стол≥ть зТ€вл€Їтьс€ ц≥лий р€д нових концепц≥й осв≥ти ≥ вихованн€, що склали у своњй сукупност≥ €к≥сно нову теоретичну базу розвитку шк≥льництва у «ах≥дн≥й ™вроп≥ та —Ўј. ѕров≥дними чинниками розвитку педагог≥чноњ думки у цей пер≥од стали так≥: а) нев≥дпов≥дн≥сть школи вимогам часу, перш за все, потребам промислового виробництва у квал≥ф≥кованих роб≥тниках та науково-техн≥чних кадрах, що стала не т≥льки осв≥тньою, а й державною проблемою; б) розвиток науково-техн≥чного прогресу, €кий вимагав наданн€ учн€м у школ≥ значно б≥льшого обс€гу знань, ум≥нь та навичок; в) накопиченн€ педагог≥кою та психолог≥Їю достатньоњ дл€ побудови нових концепц≥й к≥лькост≥ знань про природу дитинства та п≥знавальн≥ процеси.

ѕедагог≥чн≥ ор≥Їнтири попередньоњ епохи Ц гербарт≥анство, спенсер≥анство, клерикальна педагог≥ка, Ц базувались на жорстких авторитарних методах управл≥нн€ процесом формуванн€ особистост≥, обмежували самост≥йн≥сть дитини, њњ ≥н≥ц≥ативу в рамках глобальноњ регламентац≥њ вс≥х аспект≥в навчально-виховного процесу. ÷≥ ор≥Їнтири не в≥дпов≥дали вимогам нового часу, що призвело до кризи традиц≥йноњ педагог≥ки, по€ви ц≥лого р€ду нових концепц≥й ≥ теч≥й. ¬с≥ вони, вз€т≥ у сукупност≥, отримали назву реформаторськоњ педагог≥ки ( або нового вихованн€).

≤дењ реформаторськоњ педагог≥ки отримали розвиток у ц≥лому р€д≥ концепц≥й, зокрема таких, €к теор≥€ в≥льного вихованн€, експериментальна педагог≥ка, педагог≥чний прагматизм, теор≥€ центр≥в ≥нтерес≥в, функц≥ональна педагог≥ка, педагог≥ка особистост≥, вихованн€ засобами мистецтва.

ѕров≥дною ознакою нових педагог≥чних концепц≥й стала поглиблена увага до особистост≥ дитини. ÷е була педагог≥ка УцентрованаФ на дитин≥, а не на метод≥, на предмет≥ навчанн€, що було характерним дл€ абсолютноњ б≥льшост≥ попередн≥х педагог≥чних теор≥й.

ѕров≥дною метою засновники реформаторськоњ педагог≥ки вважали вивченн€ природи дитинства та шл€х≥в формуванн€ особистост≥ прот€гом всього цього пер≥оду.

ќдн≥Їю з найб≥льш попул€рних та радикальних теч≥й цього напр€му на початку ’’ стол≥тт€ була теор≥€ в≥льного вихованн€, своЇр≥дним ман≥фестом €коњ стала книга в≥домоњ шведськоњ письменниц≥ ≈лен  ей У ¬≥к дитини Ф. ѕров≥дною думкою ц≥Їњ книги стало утвердженн€ важливост≥ п≥знанн€ законом≥рностей розвитку дитини, формуванн€ людськоњ особистост≥ у справ≥ соц≥альних перетворень.

√аслом ≥деолог≥в в≥льного вихованн€ стало: Уйдучи в≥д дитиниФ. ѕрихильник≥в ц≥Їњ теч≥њ обТЇднала в≥дмова в≥д старих авторитарних виховних традиц≥й, ≥де€ в≥льного розвитку творчих сил кожноњ дитини. ¬они вважали, що дитина може наочно у€вити лише те, що вона пережила, тому пров≥дну роль у вихованн≥ ≥ навчанн≥ повинн≥ в≥д≥гравати дит€ч≥ переживанн€ ≥ накопичений дитиною власний досв≥д.

ќдн≥Їю ≥з найб≥льш ц≥кавих реформаторських теч≥й початку ’’ ст. стала експериментальна педагог≥ка. Ќайвидатн≥шими њњ представниками були ¬.ј.Ћай та ™.ћейман у √ерман≥њ, ј.Ѕ≥не у ‘ранц≥њ, ќ.ƒекрол≥ у Ѕельг≥њ, ѕ.Ѕове та ™  лапаред у Ўвейцар≥њ, ™.“орндайк у —Ўј.

ѕредставники цього педагог≥чного напр€му поставили за мету вив≥льнити теор≥ю та практику навчанн€ ≥ вихованн€ в≥д приблизних, ненаукових п≥дход≥в, здобути на основ≥ лабораторних експеримент≥в над природою дитини, њњ повед≥нкою точн≥ науков≥ факти. ƒосл≥дженн€ зазначених вище та багатьох ≥нших представник≥в експериментальноњ педагог≥ки дозволили, за висловом ј.Ѕ≥не, Увисунути на перший план психолог≥ю дитини, щоб виход€чи з нењ, з математичною точн≥стю визначити характер виховного впливу на дитинуФ. ќсновним принципом зд≥йсненн€ навчально-виховного процесу засновники експериментальноњ педагог≥ки вважали принцип саморозвитку дит€чоњ особистост≥.

¬≥льгельм јвгуст Ћай розгл€дав дитину €к активно д≥ючу частину соц≥ального ≥ б≥олог≥чного середовища, д≥€льн≥сть €коњ Ї реакц≥Їю на оточуючий св≥т. “ому центром виховного процесу Ї, на його думку, не д≥€льн≥сть педагога, його вплив, €к вважали гербарт≥анц≥, а д≥€льн≥сть самоњ дитини, €ку треба орган≥зовувати, враховуючи њњ психолог≥чн≥ та ф≥з≥олог≥чн≥ особливост≥, њњ рефлекси та потреби. ќсобливого значенн€ серед дит€чих рефлекс≥в ј.Ћай надавав ≥нстинкту боротьби, розвиток €кого допом≥г людин≥ зайн€ти м≥сце Угосподар€ св≥туФ.

¬≥дпов≥дно до концепц≥њ ј.Ћа€, сформульованоњ ним у робот≥ У ≈кспериментальна дидактика Ф, характер засвоЇнн€ учн€ми знань залежить в≥д психолого-ф≥з≥олог≥чних особливостей д≥тей.

ќдн≥Їю з пров≥дних ≥дей ј.Ћа€ була зам≥на школи навчанн€ школою д≥њ. ¬ основу ц≥Їњ ≥дењ, сформульованоњ, зокрема, у робот≥ У Ўкола д≥њ Ф, була покладена теза про Їдн≥сть сприйн€тт€, мисленнЇвоњ переробки сприйн€того ≥ в≥дпов≥дних зовн≥шн≥х реакц≥й €к основних елемент≥в навчального процесу. √оловне м≥сце у ц≥й тр≥ад≥ Ц сприйн€тт€, переробка, вираз Ц ј.Ћай в≥дводив третьому компоненту, €кий власне ≥ €вл€Ї собою д≥€льн≥сть, зм≥стом €коњ Ї пристосуванн€ дитини до оточуючих умов житт€.

—уттЇвим внеском у вивченн€ ф≥з≥олог≥чних та психолог≥чних законом≥рностей розвитку дит€чого орган≥зму стала д≥€льн≥сть представника французькоњ школи експериментальноњ педагог≥ки та психолог≥њ јльфреда Ѕ≥не. ¬≥н виступав проти абсолютизац≥њ слова учител€ €к засобу навчанн€, за перетворенн€ учн€ у активного учасника власноњ осв≥ти. як ≥ абсолютна б≥льш≥сть представник≥в експериментальноњ педагог≥ки, ј.Ѕ≥не дотримувавс€ б≥олог≥заторських п≥дход≥в до визначенн€ сутност≥ та шл€х≥в розвитку дит€чоњ природи. ¬иховний процес, на його думку, треба будувати спираючись, перш за все, на природжен≥ €кост≥ дитини. —оц≥альний же фактор розгл€давс€ спрощено, йому не прид≥л€лось достатньо уваги.

≤де€ вивченн€ дит€чоњ природи, навчанн€ за У центрами≥нтерес≥в Ф дитини були покладен≥ в основу педагог≥чноњ теор≥њ та практики бельг≥йського педагога ќв≥да ƒекрол≥.

” 1907 роц≥ ќ.ƒекрол≥ заснував у Ѕрюссел≥ навчальний заклад У Ўкола дл€ житт€, через житт€ Ф, що став широко в≥домим €к у крањн≥, так ≥ за њњ межами, ≥ слугував вз≥рцем дл€ насл≥дуванн€. ќ.ƒекрол≥ критично ставивс€ до практики традиц≥йних шк≥л, €к≥ не враховували у достатн≥й м≥р≥ н≥ дит€чих ≥нтерес≥в, н≥ њх еволюц≥њ, н≥ особливостей дит€чого мисленн€, н≥ активноњ природи дитини.

≤де€ ќ.ƒекрол≥ пол€гала у необх≥дност≥ побудови навчанн€ на основ≥ У центр≥в ≥нтерес≥в Ф дитини. ¬≥н вважав, що основними потребами д≥тей Ї, по-перше, ф≥зичн≥ потреби у њж≥, у захист≥ в≥д неспри€тливого кл≥мату, р≥зних небезпек ≥ ворог≥в, а по-друге, духовн≥ Ц у сол≥дарност≥, прац≥, в≥дпочинку ≥ самовдосконаленн≥.

“ворцем теор≥њ функц≥ональноњпедагог≥ки став швейцарський психолог та педагог ≈дуар  лапаред Ц один з орган≥затор≥в ѕедагог≥чного ≥нституту ≥м.∆.-∆.–уссо у ∆енев≥ (1912) ≥ журналу У јрх≥ви психолог≥њ Ф, що видаЇтьс€ ≥ понин≥ починаючи з 1901 року. ” концепц≥њ ≈. лапареда акцентуЇтьс€ роль ≥нтересу, мотив≥в, потреб у повед≥нц≥ дитини. –€д його роб≥т присв€чений проблемам виробленн€ навчальних навичок, вольових €костей особистост≥, потреби у прац≥, питанн€м профес≥йноњ ор≥Їнтац≥њ. ≈. лапаред розробив теор≥ю гри, в €к≥й, зокрема, розгл€дав њњ €к зас≥б п≥двищенн€ ефективност≥ навчанн€, вир≥шенн€ проблеми ≥нтерес≥в д≥тей ≥ њх потреби у рус≥.

ѕрихильником ≥дей функц≥ональноњ педагог≥ки був ≥ один з л≥дер≥в нового вихованн€, швейцарський педагог јдольф ‘ерТЇр. …ого внеском у розвиток реформаторськоњ педагог≥ки стала нова пер≥одизац≥€ псих≥чного розвитку дитини ≥ њњ ≥нтерес≥в Ц в≥д безсистемних до ц≥леспр€мованих. Ўвейцарський педагог вважав, що школа повинна спри€ти природному розвитку дитини, формувати не ≥нтелектуал≥в-ерудит≥в, а людей, у €ких знанн€ ув≥йшли у њх Уплоть ≥ кровФ, здатних застосувати ц≥ знанн€ на практиц≥.

ј.‘ерТЇр узагальнив теоретичн≥ основи д≥€льност≥ одного з пров≥дних тип≥в експериментальних навчальних заклад≥в, що виникли на меж≥ ’≤’Ц ’’ стол≥ть Ц нових шк≥л. …ого зусилл€ми у 1899 роц≥ у ∆енев≥ було створено теоретичний та методичний центр цього реформаторського руху Ц ≤нтернац≥ональне бюро нових шк≥л.

Ѕлизькою до концепц≥њ в≥льного вихованн€ була педагог≥каособистост≥. ѓњ засновники Ц ≈.¬ебер, √.√ауд≥г, ‘.√ансберг, ≈.Ћ≥нде, √.Ўаррельман виступали з критикою традиц≥йноњ школи з њњ жорсткою регламентац≥Їю д≥€льност≥ учител€ та учн≥в. Ўкола, на думку представник≥в педагог≥ки особистост≥, повинна стати трудовим товариством д≥тей, €к≥ за допомогою учител€ висувають перед собою конкретн≥ ц≥л≥ ≥ шукають шл€х≥в њх дос€гненн€. ѕедагог≥чне кер≥вництво у так≥й школ≥ маЇ максимально тактовний, дружн≥й характер ≥ сприймаЇтьс€ €к сп≥вроб≥тництво р≥вних. ”читель не повинен зд≥йснювати попереднього плануванн€ своЇњ д≥€льност≥ ≥ дотримуватись продуманоњ заздалег≥дь методики. √оловне у навчальному процес≥ Ц в≥льна творч≥сть учител€, що Ї результатом його педагог≥чноњ ≥нтуњц≥њ.

«авданн€м школи ≥деологи педагог≥ки особистост≥ вважали в≥льний духовний розвиток дитини, формуванн€ у нењ рад≥сного св≥тосприйн€тт€. ” звТ€зку з цим особливо великого значенн€ надавалос€ самост≥йним творчим роботам учн≥в.

ўе одн≥Їю ≥деЇю, що продовжувала перебувати в центр≥ уваги у колах педагог≥в-реформатор≥в у англомовних крањнах у 20Ц30-х рр. ’’ст., став педоцентризм. јнгл≥йський вчений ƒ.јдамс, американськ≥ Ц ’.–агг та ј.Ўумахер головними принципами шк≥льного навчанн€ вважали свободу на противагу авторитарному контролю, дит€чу ≥н≥ц≥ативу на противагу ≥н≥ц≥атив≥ учител€, ≥нтерес дитини €к головний критер≥й при створенн≥ шк≥льних програм.

 еруючись ≥де€ми педоцентризму, англ≥йськ≥ педагоги ј.Ќейл ≥ Ѕ.–ассел розробили програму перетворенн€ школи у в≥льний демократичний навчально-виховний заклад. ÷€ програма вт≥лювалась ј.Ќейлом у школ≥, створен≥й ним у —аммерх≥л≥ у 1924 р.

√аслом ц≥Їњ школи стала ≥де€ Уабсолютноњ свободиФ учн≥в. ¬≥дв≥дуванн€ зан€ть ≥з загальноосв≥тн≥х дисципл≥н не було обов'€зковим, учн€м дозвол€лось обирати факультативи за ≥нтересами: курс дл€ п≥дготовки до коледжу, спорт, мистецтво, трудове навчанн€. ѕроте дуже швидко Уабсолютна свободаФ прийшла у нев≥дпов≥дн≥сть з реальними вимогами часу: необх≥дн≥стю набутт€ системи наукових знань дл€ п≥дготовки до житт€. —ам≥ учн≥ стали вимагати введенн€ обов'€зкового в≥дв≥дуванн€ зан€ть, оск≥льки УсвободаФ у цьому питанн≥ заважала вс≥м, нав≥ть тим, хто нею безпосередньо не користувавс€, просуватис€ вперед в оволод≥нн≥ навчальним матер≥алом в оптимальному темп≥. ќсновна мета д≥€льност≥ школи —аммерх≥л була сформульована €к формуванн€ соц≥ально активноњ особистост≥. ќсоблива увага прид≥л€лась ≥ шк≥льному самовр€дуванню, оск≥льки без нього, €к вважав ј.Ќейл, школа не може вважатис€ прогресивною.

“аким чином, з к≥нц€ ’≤’ ст. до другоњ св≥товоњ в≥йни у заруб≥жн≥й педагог≥ц≥ сформувались педагог≥чн≥ теч≥њ, концепц≥њ, €к≥ стали основою суттЇвого реформуванн€ шк≥льноњ осв≥ти ≥ вихованн€ на засадах гуман≥зму, обовТ€зкового трудового навчанн€, урахуванн€ ≥нтерес≥в дитини €к основи побудови навчальних програм та методики навчанн€, заохоченн€ самост≥йност≥, творчост≥, ≥н≥ц≥ативи особистост≥ в навчальному процес≥.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1050 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

ѕобеда - это еще не все, все - это посто€нное желание побеждать. © ¬инс Ћомбарди
==> читать все изречени€...

2022 - | 1877 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.016 с.