Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


“ема 11. ‘≥лософ≥€ п≥знанн€




ћета:

- ѕ≥знавальна: познайомитись з проблемами та методолог≥Їю ф≥лософ≥њ п≥знанн€.

- ¬иховна: виховати висококультурну особист≥сть.

- –озвиваюча: розвити п≥знавальн≥ процеси (п≥знавально-псих≥чн≥ процеси: памТ€ть, абстрактне мисленн€, увага, у€ва).

ѕлан лекц≥њ:

1. ѕрирода та структура п≥знавальноњ д≥€льност≥.

2. ѕроблема ≥стини в теор≥њ п≥знанн€.

3. ћетоди наукового п≥знанн€.

‘≥лософська теор≥€ п≥знанн€ (гносеолог≥€) вивчаЇ проблеми природи п≥знавальноњ д≥€льност≥ та њњ можливостей, в≥дношенн€ знань до реальност≥, визначаЇ умови достов≥рност≥ та ≥стинност≥ знань, анал≥зуЇ форми та методи п≥знанн€.

ѕ≥знанн€ - це процес взаЇмод≥њ об'Їкта ≥ суб'Їкта, сутн≥стю €кого Ї пе≠ретворенн€ предметного зм≥сту у зм≥ст мисленн€ (отриманн€ знань), а к≥н≠цевою метою - дос€гненн€ ≥стини. ѕредмет теор≥њ п≥знанн€ - знанн€ в ц≥ло≠му, €ке служить людству в його практичн≥й д≥€льност≥.

”мовою ≥ об'Їктивною основною п≥знанн€ Ї сусп≥льно-практична д≥€льн≥сть. “еоретико-п≥знавальна функц≥€ практики пол€гаЇ в тому, що вона служить основою п≥знанн€ (даЇ матер≥ал п≥знанню, визначаЇ характер його засоб≥в, р≥вень ≥ особливост≥ в≥дображенн€ д≥йсност≥, обумовлюЇ формуван≠н€ об'Їкта ≥ суб'Їкта), його метою, а також критер≥Їм ≥стинност≥ знань. ѕрак≠тика не лише породжуЇ п≥знавальн≥ зд≥бност≥ людей, але й створюЇ ту соц≥альну атмосферу, що спри€Ї отриманню знань, њх накопиченню, забезпечуЇ передачу њх ≥ншим покол≥нн€м. Ќа основ≥ практики розвиваЇтьс€ потреба в подальшому розвитку знань. ≤з практичноњ потреби виникають теоретичн≥ науки (математика, астроном≥€, ф≥зика тощо). ќтже, практика з початку ≥ до к≥нц€ обумовлюЇ п≥знанн€, надаЇ йому сусп≥льного характеру.

ѕроцес п≥знанн€ Ї в≥дображенн€м об'Їктивноњ д≥йсност≥ в людськ≥й св≥домост≥. јле об'Їктивна реальн≥сть, природа, матер≥€, не тотожн≥ об'Їкту, предмету п≥знанн€. ќб'Їкт - це лише частина об'Їктивноњ реальност≥, лише той фрагмент, €кий включений в людську д≥€льн≥сть ≥ п≥знанн€. ќб'Їктивна реальн≥сть ≥снуЇ незалежно в≥д людини, суб'Їкта. ѕроте у €кост≥ об'Їкта вона знаходитьс€ в Їдност≥, у взаЇмозв'€зку з суб'Їктом. “аким чином, об'Їкт - це те, що вид≥лено суб'Їктом з об'Їктивного взаЇмозв'€зку природи ≥ сусп≥льст≠ва, це те, на що спр€мована людська д≥€льн≥сть.

Ђ—уб'Їктї у загальному розум≥нн≥ - це той, хто д≥Ї, впливаЇ на об'Їкт. Ћюдина не Ї суб'Їктом сама по соб≥. ¬она стаЇ ≥ усв≥домлюЇ себе суб'Їктом т≥льки в процес≥ предметноњ д≥€льност≥ ≥ сп≥лкуванн€. ѕ≥д суб'Їктом потр≥б≠но розум≥ти людину €к соц≥ально-≥сторичну ≥стоту, ≥ндив≥дуальне вт≥ленн€ людського сусп≥льства, €к в≥дбиток сусп≥льноњ здатност≥ до п≥знанн€. Ћог≥ч≠ний склад мисленн€, система пон€ть ≥ категор≥й, форми ≥ методи п≥знанн€ Ц все це формуЇтьс€ ≥ розвиваЇтьс€ всередин≥ сусп≥льства, маЇ сусп≥льно-практичний характер.

ѕроцес п≥знанн€ €к взаЇмозв'€зок ≥ взаЇмод≥€ суб'Їкта ≥ об'Їкта маЇ опо≠середкований характер. ” €кост≥ посередник≥в виступають засоби п≥знанн€ €к матер≥ального характеру (знар€дд€ прац≥, прилади, ≥нструменти, ≈ќћ тощо), так ≥ ≥деального (пон€тт€, категор≥њ, художн≥ образи, моральн≥ норми, науков≥ теор≥њ, концепц≥њ тощо).

ѕ≥знанн€ Ї складним процесом, що маЇ певну структуру. ¬ид≥л€ють основн≥ форми п≥знанн€ - чуттЇву та рац≥ональну, а також р≥вн≥ п≥знанн€ - емп≥ричнийтеоретичний.

„уттЇва сторона п≥знанн€ Ї Їдн≥стю в≥дчутт€, сприйн€тт€ ≥ у€вленн€. ¬≥дчутт€ Цце в≥дображенн€ за допомогою орган≥в чутт€ окремих властивос≠тей, певних стор≥н речей. —прийн€тт€ Цце синтетичний комплекс р≥зного роду в≥дчутт≥в, що даЇ можлив≥сть створенн€ Їдиного образу предмета, отриманн€ ≥нформац≥њ про об'Їкт в його ц≥л≥сност≥. ”€вленн€ Ц це образ реч≥ чи €вища, що виникаЇ на основ≥ минулого чуттЇвого досв≥ду. „уттЇве в≥до≠браженн€ не механ≥чно в≥дтворюЇ реальн≥сть. ≤деальн≥ чуттЇв≥ образи - це завжди поЇднанн€ минулого ≥ на€вного чуттЇвого досв≥ду, вони обумовлен≥ не лише самим об'Їктом в≥дображенн€, але й особливост€ми суб'Їкта, а також формами рац≥онального п≥знанн€.

–ац≥ональне (абстрактно-лог≥чне) п≥знанн€ зд≥йснюЇтьс€ у формах пон€ть, суджень ≥ умовивод≥в. јкт п≥знанн€ - це завжди Їдн≥сть чуттЇвоњ ≥ рац≥ональноњ його форми. „уттЇве п≥знанн€ зд≥йснюЇ безпосередн≥й зв'€зок з обТЇктом, рац≥ональне - в≥дображаЇ загальн≥, ≥стотн≥ властивост≥ предмет≥в ≥ €вищ, €к≥ не доступн≥ чуттЇвому п≥знанню. —воЇр≥дною формою Їдност≥ чуттЇвого ≥ рац≥онального знанн€ Ї ≥нтуњц≥€.

јле €ким же чином мисленн€ в змоз≥ охопити те, що недаЇтьс€ в почутт€х? ÷е стаЇ можливим завд€ки тому, що мисленн€, рац≥онально-лог≥чна форма п≥знанн€ Ї аналогом ≥ в≥дображенн€м практичноњ д≥€льност≥. —аме практичне перетворенн€ об'Їкт≥в ви€вл€Ї њх внутр≥шн≥ потенц≥њ ≥ властивос≠т≥. «м≥нюючи предмети, формуючи њх, створюючи нов≥ об'Їкти, €к≥ не дан≥ природою, людина ос€гаЇ њх суттЇв≥ ознаки, стал≥ зв'€зки, пост≥йн≥ форми, тобто те, що залишаЇтьс€ в≥дносно незм≥нним, ст≥йким у зм≥н≥ зовн≥шн≥х форм предмету. “ак виникають пон€тт€ Ц форми мисленн€, що в≥добража≠ють загальн≥, ≥стотн≥, суттЇв≥ властивост≥ ≥ в≥дносно стал≥, ст≥йк≥ в≥дношенн€ предмет≥в, €вищ, процес≥в. ѕон€тт€ вт≥люють в соб≥ не лише знанн€ про об'Їкти п≥знанн€, але ≥ знанн€ про суб'Їкт, його активн≥сть, про р≥вень розвитку практичноњ д≥€льност≥. ¬ образах д≥йсност≥, що виникають на основ≥ чуттЇвого ≥ рац≥онального п≥знанн€, в≥дображаютьс€ потреби ≥ ≥нтереси, ре≠ал≥зуютьс€ мотиви ≥ ц≥л≥, ≥деали ≥ настанови людини ≥ людства.

–озвиток п≥знанн€ в≥дбуваЇтьс€ на двох р≥вн€х - емп≥ричному ≥ теоре≠тичному, що в≥дпов≥даЇ руху мисленн€ в≥д знанн€ €вищ до знанн€ сутност≥. явища Ц це окрем≥ в≥дношенн€ предмет≥в, њх зовн≥шнЇ бутт€. —утн≥сть Ц ос≠нова в≥дношень, зв'€зк≥в предмету, його внутр≥шн≥й зм≥ст. ≈мп≥ричне знан≠н€ Ї в≥дображенн€м €вищ, окремих в≥дношень, безпосередн≥х зв'€зк≥в пред≠мету. ќдиниц€ емп≥ричного знанн€ - факт. “еоретичне знанн€ Ї в≥добра≠женн€м сутност≥, на основ≥ €коњ по€снюютьс€ р≥зноман≥тн≥ €вища. ќснов≠ним елементом теоретичного знанн€ Ї теор≥€ €к форма лог≥чного мисленн€, в €к≥й найб≥льш повно реал≥зуютьс€ знанн€ про предмет.

≤стина у суто гносеолог≥чному план≥ Ї в≥дпов≥дн≥стю знанн€ д≥йсност≥, адекватним в≥дображенн€м об'Їктивноњ реальност≥ в св≥≠домост≥ людей. —утн≥сть проблеми ≥стини пол€гаЇ у можливост≥ отриманн€ об'Їктивноњ ≥стини, тобто такого зм≥сту нашого знанн€, €кий не залежить в≥д людини та людства. ≤ншими словами, це питанн€ про те, чи мають наш≥ знанн€ об'Їктивний зм≥ст. –озум≥нн€ мисленн€, п≥знавальноњ д≥€льност≥ €к таких, що обумовлен≥ практикою, даЇ можлив≥сть позитивноњ в≥дпов≥д≥ на це питанн€.

ѕроте в нашому знанн≥ завжди Ї певна нев≥дпо≠в≥дн≥сть п≥знавального образу об'Їктивн≥й д≥йсност≥. ѕо-перше, це обумов≠лено неск≥нченн≥стю самого об'Їкта п≥знанн€, по-друге Ц на€вн≥стю в об'Їк≠тивному зм≥ст≥ ≥стини суб'Їктивноњ сторони. ≤стинне знанн€ завжди Ї знан≠н€м певного суб'Їкта - ≥ндив≥да, соц≥альноњ групи, людства в ц≥лому Ц суб'Їкт п≥знанн€, його п≥знавальн≥ можливост≥ обумовлен≥ певним р≥внем розвитку сусп≥льства та його практики, обмежен≥ рамками набутого досв≥ду людства на даний час. јле це не означаЇ, що людина неспроможна отрима≠ти об'Їктивну ≥стину €к такий зм≥ст наших знань, що не залежить в≥д суб'Їкта. ѕотр≥бно лише пам'€тати, що ≥стина Ї процесом; њњ не можна розум≥ти €к готове знанн€, незм≥нне ≥ дане раз ≥ назавжди. ≤стина, за висловом √егел€, ЂЇ в≥дкарбованою монетою, вона не даЇтьс€ в готовому вигл€д≥ й њњ не можна в такому ж вигл€д≥ покласти в кишенюї. ≤стина Ї неск≥нченним проце≠сом наближенн€ до об'Їкта, €кий сам знаходитьс€ в розвитку. ќб'Їкт роз≠виваЇ все нов≥ гран≥ завд€ки людськ≥й суб'Їктивност≥, людськ≥й практиц≥. “ому суб'Їктивна сторона ≥стини не Ї чимось таким, що лише заважаЇ п≥≠знанню об'Їктивного зм≥сту. Ќасправд≥ ж суб'Їктивна д≥€льн≥сть Ї формою ви€вленн€ ≥ формою розвитку самого об'Їктивного зм≥сту. ≤стина €к процес Ї об'Їктивною за зм≥стом, але суб'Їктивною за своЇю формою.

ќб'Їктивна ≥стина Ї Їдн≥стю абсолютного ≥ в≥дносного момент≥в. јбсолютн≥сть ≥стини не може розум≥тис€ €к абсолютно завершене ≥ остато≠чне знанн€. јбсолютн≥сть ≥стини означаЇ њњ ст≥йк≥сть, стал≥сть, неспростов≠н≥сть. ћаЇтьс€ на уваз≥, що будь-€ке знанн€, €ке претендуЇ на ≥стинн≥сть, м≥стить в соб≥ дещо таке, що знайдене на в≥ки, що Ї безумовним ≥ безпереч≠ним надбанн€м людства.

–азом з тим, св≥т Ї неск≥нченним ≥ невичерпним, неск≥нченним, неви≠черпним ≥ неостаточним Ї ≥ його п≥знанн€. “ому будь-€ке ≥стинне знанн€ буде уточнюватис€, доповнюватис€, поглиблюватис€. ¬≥дносна сторона ≥стини пол€гаЇ саме в так≥й неповнот≥, неостаточност≥.

“аким чином, ≥стина Ї суб'Їктивним образом об'Їктивного св≥ту, во≠на Ї Їдн≥стю абсолютного ≥ в≥дносного, об'Їктивного ≥ суб'Їктивного. ѕо своњй природ≥, характеру ≥ ц≥л€х п≥знанн€ Ї необмеженим ≥ може давати об'Їктивне ≥ точне в≥дображенн€ св≥ту. јле ≥стина завжди конкретна, тобто ≥сторично обумовлена ≥ маЇ певн≥ меж≥ застосуванн€. —аме тому за своњм конкретним зм≥стом ≥ на€вними дос€гненн€ми вона Ї обмеженою, в≥д≠носною. ѕроцес п≥знанн€ ≥стини - пост≥йна боротьба за подоланн€ обмеже≠ност≥ людських можливостей дос€гненн€ ≥стини.

ѕ≥д методом у найзагальн≥шому значенн≥ розум≥ють певний спос≥б, прийом, шл€х вир≥шенн€ €коњсь проблеми чи задач≥. ћетоди наукового п≥≠знанн€ мають об'Їктивний характер, осно≠вою њх формуванн€ Ї законом≥рн≥ зв'€зки ≥ в≥дношенн€ предмет≥в. ‘≥лософ≠ське вченн€, що досл≥джуЇ методи п≥знанн€, називають методолог≥Їю.

—учасна система метод≥в науки досить р≥зноман≥тна, €к ≥ сама наука. ” методолог≥њ ≥снуЇ безл≥ч класиф≥кац≥й наукових метод≥в. …детьс€, наприклад, про методи експерименту, методи обробки емп≥ричних даних, про методи побудови наукових теор≥й та њх перев≥рки, методи викладенн€ наукових результат≥в.  р≥м того, розр≥зн€ють методи емп≥ричного п≥знанн€ (вим≥рюванн€, експеримент, спостереженн€ тощо), та теоретичного (фор≠мал≥зац≥њ, акс≥оматичний, теоретичного моделюванн€ тощо).

« позиц≥њ сфери застосуванн€ методи под≥л€ютьс€ на загальн≥ ≥ частков≥. „астков≥, спец≥ально-науков≥, використовуютьс€ в окремих науках (наприклад, в математиц≥ - метод математичноњ ≥ндукц≥њ, у космолог≥њ Ц метод рад≥оактивного розпаду, в економ≥ц≥ - метод економ≥чного анал≥зу, еко≠ном≥чноњ статистики тощо). «агальнонауков≥ методи використовують вс≥ або майже вс≥ науки. ƒо таких метод≥в в≥днос€тьс€ анал≥з ≥ синтез, ≥ндукц≥€ ≥ дедукц≥€, узагальненн€ ≥ абстрагуванн€, метод експерименту ≥ аналог≥њ, моделюванн€, формал≥зац≥њ, акс≥оматичний метод та ≥нш≥.

ћетод абстрагуванн€ - вид≥ленн€ Їдност≥ найб≥льш ≥стотних ознак характерних зв'€зк≥в ≥ в≥дношень предмет≥в ≥ €вищ з метою проникненн€ в сутн≥сть останн≥х.

”загальненн€ - лог≥чне завершенн€ абстрагуванн€, поширенн€ сп≥ль≠них ознак предмет≥в на вс≥ €кост≥ предмета даноњ множини. ¬насл≥док узагальнен≠н€ в≥дбуваЇтьс€ мислене об'Їднанн€ окремих предмет≥в у загальне пон€тт€, наукову абстракц≥ю.

јнал≥з ≥ синтез - взаЇмообумовлен≥ методи п≥знанн€. јнал≥з Ц мислене розчленуванн€ ц≥л≥сного предмета на його частини, вид≥ленн€ окремих ознак, властивостей предмету ≥ вивченн€ њх €к певних елемент≥в ц≥лого. јнал≥тичний метод спр€мований на визначенн€ внутр≥шн≥х тенденц≥й ≥ мо≠жливостей предмету. —интез - зворотний процес - мислене поЇднанн€ в Їдине ц≥ле розчленованих частин предмету. —интетичний п≥дх≥д в процес≥ п≥знанн€ передбачаЇ вм≥нн€ побудувати ц≥л≥сний образ, модель досл≥джува≠ного предмета.

ћетод сходженн€ в≥д абстрактного до конкретного Ц метод, за допомогою, €кого зд≥йснюЇтьс€ синтез абстракц≥й, внасл≥док чого д≥йсн≥сть в≥дтворюЇтьс€ системно ≥ ц≥л≥сно. «а своЇю сутн≥стю цей метод Ї Їдн≥стю анал≥тичного ≥ синтетичного метод≥в.

≤ндуктивний ≥ дедуктивний методи п≥знанн€ - загальн≥ види умови≠вод≥в, взаЇмопов'€зан≥ методи п≥знанн€. ƒедукц≥€ - достов≥рний висновок в процес≥ переходу в≥д б≥льш загального знанн€ до менш загального. ≤ндукц≥€ - загальний висновок, що робитьс€, виход€чи з≥ знанн€ про одиничне чи часткове.

Ќаукове спостереженн€ - метод вивченн€ ознак ≥ в≥дношень окремих предмет≥в, €к≥ розгл€даютьс€ в њхн≥х природних умовах.

≈ксперимент - метод вивченн€ предмет≥в ≥ €вищ, у €кому людина ак≠тивно втручаЇтьс€ в њх природний стан ≥ розвиток, створюЇ дл€ них штучн≥ умови.

ћетоди аналог≥њ ≥ моделюванн€ - методи, що ірунтуютьс€ на перене≠сенн≥ знань, отриманих при анал≥з≥ певного об'Їкта, на ≥нший об'Їкт, менш вивчений.

ћетод побудови г≥потез пол€гаЇ у формуванн≥ припущенн€, ≥мов≥рного знанн€, у створенн≥ обірунтованого передбаченн€ певних законом≥рнос≠тей або причини, €ка викликаЇ певний факт або €вище.

ћетод екстрапол€ц≥њ Ц метод досл≥дженн€, що даЇ можлив≥сть при певних умовах розповсюдити знанн€ про одн≥ предмети на ≥нш≥, под≥бн≥ до першиху певних в≥дношенн€х.

ƒинам≥чн≥ ≥ статистичн≥ методи - дв≥ велик≥ групи метод≥в, що досл≥джують об'Їкти в р≥зних аспектах. ƒинам≥чн≥ методи спр€мован≥ на €вища, взаЇмозв'€зок €ких маЇ однозначний причинно-насл≥дковий характер, в €ких випадков≥сть в≥д≥граЇ незначну роль. «аконом≥рн≥сть цих €вищ маЇ необх≥д≠ний характер. ”с≥ назван≥ вище методи в≥днос€ть до динам≥чних. —татисти≠чн≥ методи використовуютьс€ дл€ досл≥дженн€ не окремих €вищ, а њх мно≠жини. ѕор€д з необх≥дн≥стю велике значенн€ тут маЇ випадков≥сть.

—истемно-структурний метод заснований на досл≥дженн≥ матер≥аль≠них утворень €к систем, що мають певну структуру ≥ певну к≥льк≥сть еле≠мент≥в.

ћатематичн≥ методи (акс≥оматичний, математичне моделюванн€, ма≠тематична статистика тощо) заснован≥ на формал≥зац≥њ п≥знавального процесу, на абстрагуванн≥ в≥д конкретного зм≥сту об'Їкта, на анал≥з≥ к≥льк≥сних ≥ структурних стор≥н предмет≥в.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 656 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ѕольшинство людей упускают по€вившуюс€ возможность, потому что она бывает одета в комбинезон и с виду напоминает работу © “омас Ёдисон
==> читать все изречени€...

2292 - | 2001 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.013 с.