Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


“ема 14:  ультура ≥ наука у систем≥ людських ц≥нностей




ћета:

- ѕ≥знавальна: познайомитись з пон€тт€ми культури, ц≥нностей, глобальних проблем бутт€.

- ¬иховна: виховати висококультурну особист≥сть.

- –озвиваюча: розвити п≥знавальн≥ процеси (п≥знавально-псих≥чн≥ процеси: памТ€ть, абстрактне мисленн€, увага, у€ва).

ѕлан лекц≥њ:

1. ‘≥лософське розум≥нн€ культури.

2.  ультура ≥ творч≥сть.

3. Ќаука в духовн≥й культур≥ XX ст.

4. ÷≥нност≥ та ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ в культур≥

5. ÷≥нност≥ бутт€ ≥ глобальн≥ проблеми людства.

ѕон€тт€ Ђкультураї виникаЇ одночасно з формуванн€м науки Ќового часу ≥ зародженн€м буржуазних в≥дносин. ÷ей латинський терм≥н спочатку означав культивуванн€, обробку земл≥, щось таке, що маЇ штучний характер на в≥дм≥ну в≥д природних речей. —аме у XVII стол≥тт≥, коли зд≥йснилис€ величезн≥ зм≥ни у соц≥ально-економ≥чному становищ≥ людини, в њњ взаЇмо≠зв'€зках з природою, з'€вл€Їтьс€ ≥де€ людини-творц€ €к володар€ природи. —аме тод≥ виникаЇ у€вленн€ про культуру €к про штучний, надприродний св≥т соц≥уму в протилежн≥сть природному св≥тов≥.  ультура постаЇ €к св≥т людини, њњ творчоњ д≥€льност≥.

” буденному розум≥нн≥ культура - це сукупн≥сть ц≥нностей, духовного ≥ матер≥ального багатства людства. ƒ≥йсно, певним чином вс≥ предмети мате≠р≥ального ≥ духовного виробництва Ї сферою культури, предметним вт≥лен≠н€м зд≥бностей людини, њњ сутн≥сних сил та в≥дносин. јле культуру не мож≠на розум≥ти лише €к емп≥ричну сукупн≥сть результат≥в людськоњ д≥€льност≥, це - лише њњ зовн≥шн€, предметна сторона. ” ф≥лософ≥њ проблема культури розкриваЇтьс€ €к проблема зм≥ни, розвитку самоњ людини. —утн≥сть ≥ сенс культури пол€гаЇ у реальному ≥сторичному процес≥ самостворенн€ люди≠ни.  ультура Ї способом ≥ засобом саморозвитку зд≥бностей ≥ндив≥да, його матер≥ального ≥ духовного св≥ту. ¬она Ї м≥рою Ђолюдненн€ї самоњ людини, м≥рою люд€ност≥ њњ в≥дношень до природи, до сусп≥льства, до ≥нших людей, до самоњ себе.  ультура Ї тим вим≥ром людського бутт€, €кий в≥дпов≥даЇ саме за розвиток людини €к Ћюдини. ”се, що створене, будь-€кий предмет цив≥л≥зац≥њ збер≥гаЇ в соб≥ людськ≥ зд≥бност≥ ≥ властивост≥, маЇ людську фор≠му й в≥дображаЇ ≥сторичний досв≥д, знанн€, смисли, значенн€, потреби, ц≥н≠ност≥. —аме в процес≥ предметноњ д≥€льност≥ в ≥сторичному процес≥ соц≥аль≠ного житт€ створюЇтьс€ т≥ло цив≥л≥зац≥њ ≥ культури - св≥т людини, св≥т њњ сил, можливостей, зд≥бностей. —в≥т людськоњ культури - це ≥ природа, ≥ сус≠п≥льство, ус€ оточуюча д≥йсн≥сть.  ультура в≥дбиваЇ смисли ≥ значенн€ люд≠ського ≥снуванн€, вона Ї про€вом самовиробництва, саморозвитку людини. “ому культура не починаЇтьс€ там, де зак≥нчуЇтьс€ природа, вона не Ї пев≠ною надбудовою над природою.  ультура Ї способом ≥ формою людського ставленн€ до природи, що передбачаЇ в≥дношенн€ до природного середови≠ща €к до суверенноњ ц≥нност≥.  ультура Ї, разом з тим, способом ≥ формою Ђолюдненн€ї сусп≥льства ≥ ≥ндив≥да. —аме в н≥й складаЇтьс€ надб≥олог≥чна програма повед≥нки, сп≥лкуванн€, д≥€льност≥, що в сукупност≥ створюЇ соц≥альний досв≥д (знанн€, зразки, навички, соц≥альн≥ ц≥л≥ ≥ ≥деали, ц≥нност≥ норми).  ультура збер≥гаЇ, транслюЇ ≥ продукуЇ ц≥ програми €к результат людськоњ творчост≥. “≥льки по культур≥ ми можемо судити про те, хто ми Ї ≥ цьому св≥т≥, €кими Ї меж≥ ≥ масштаби нашого ≥снуванн€, що взагал≥ означаЇ - бути людиною.  ультурою Ї весь св≥т €к поле людських смисл≥в ≥ значень. ” дзеркал≥ культури людина знаходить саму себе, саме в культур≥ м≥ст€тьс€ передумови ≥ необх≥дн≥ засоби по-справжньому людського ≥снуванн€ ≥ само-творчост≥.

“ворч≥сть у загальному розум≥нн≥ - це д≥€льн≥сть, €ка породжуЇ щось нове, так≥ матер≥альн≥ ≥ духовн≥ ц≥нност≥, €к≥ н≥коли ран≥ше не ≥снували. “радиц≥йно по-справжньому творчими процесами вважали наукову ≥ художню творч≥сть. ѕевн≥ п≥дстави дл€ цього Ї, тому що в цих сферах творчий акт маЇ найб≥льш €вний ≥ €скравий вираз. јле за своЇю сутн≥стю вс€ людсь≠ка д≥€льн≥сть €к така, у вс≥х њњ про€вах маЇ творчий характер. “ворч≥сть бере своњ витоки у соц≥ально-практичному способ≥ бутт€, у ц≥лепокладаюч≥й д≥€≠льност≥. “ворч≥сть ви€вл€Їтьс€ в прац≥, соц≥альн≥й, моральн≥й, правов≥й д≥€≠льност≥, у ф≥лософ≥њ, у сфер≥ рел≥г≥њ тощо. ≤ншими словами, вс€ людська культура €к в≥дбиток сутн≥сних сил людини Ї про€вом творчост≥.

“ворч≥сть Ї найскладн≥шим €вищем, €ке м≥стить у соб≥ психолог≥чн≥, соц≥альн≥, моральн≥, педагог≥чн≥, ф≥лософськ≥ аспекти тощо. јле два аспекти творчост≥ можна вважати головними - це психолог≥чний ≥ ф≥лософський аспекти. ѕсихолог≥€ анал≥зуЇ процес творчост≥ з боку його психолог≥чного механ≥зму, ф≥лософ≥€ ставить питанн€ про сутн≥сть ≥ сенс творчост≥.

ѕсихолог≥чн≥ досл≥дженн€ дають змогу окреслити основн≥ особливост≥, характерн≥ риси творчо-обдарованоњ особистост≥. —еред них можна назвати так≥: величезна продуктивн≥сть прац≥, вм≥нн€ зосередити увагу ≥ довго утри≠мувати њњ на одн≥й проблем≥; гнучк≥сть розуму, широта ≥ ориг≥нальн≥сть мис≠ленн€; незалежн≥сть думок ≥ оц≥нок, вм≥нн€ критично ставитись до своњх ≥ чужих ≥дей; готовн≥сть до ризику, мужн≥сть ≥ см≥лив≥сть духу ≥ розуму; п≥д≠вищене прагненн€ до самоутвердженн€; схильн≥сть до гри, на€вн≥сть есте≠тичного почутт€ ≥ почутт€ гумору.

“ворчий акт €к псих≥чна д≥€льн≥сть складаЇтьс€ з усв≥домлених ≥ п≥дсв≥домих процес≥в. “ак, наприклад, св≥дом≥ етапи науко≠воњ творчост≥ включають в себе накопиченн€ знань ≥ навичок, освоЇнн€ лог≥≠чних правил ≥ алгоритм≥в вир≥шенн€ задач≥, саме формулюванн€ проблеми, а також перев≥рку ≥ лог≥ко-теоретичне обірунтуванн€ новоњ ≥дењ. ѕроте твор≠ч≥сть не можна розум≥ти лише €к результат св≥домого задуму, €к т≥льки ра≠ц≥ональну д≥€льн≥сть. ѕсих≥ка суб'Їкта творчост≥ включаЇ в себе численн≥ компоненти несв≥домого, серед €ких головне м≥сце належить ≥нтуњц≥њ, рап≠товому ос€гненню сутност≥ проблеми. ѕ≥дсв≥дом≥ процеси мають наст≥льки вагоме значенн€ в творчост≥, що психологи шукають спец≥альн≥ засоби роз≠гальмуванн€ ≥ стимулюванн€ несв≥домоњ псих≥чноњ д≥€льност≥. јле це не означаЇ, що творчий потенц≥ал ≥ндив≥да зосереджений здеб≥льшого у сфер≥ п≥дсв≥домого, у стих≥њ неконтрольованих б≥олог≥чних сил, пот€г≥в ≥ спону≠кань. “а й взагал≥ продуктивна, творча д≥€льн≥сть не може бути розкрита лише €к псих≥чна д≥€льн≥сть в Їдност≥ њњ св≥домих ≥ несв≥домих компонент≥в. ¬она маЇ своЇ кор≥нн€ в культурно-≥сторичн≥й сфер≥, саме тому творч≥сть часто називають надсв≥домою д≥€льн≥стю.

“ак, досл≥дники вид≥л€ють дв≥ най≥стотн≥ш≥ характеристики творчого процесу: величезну значущ≥сть в ньому сфери несв≥домого ≥ естетичний характер будь-€кого творчого акту. ќбидв≥ ц≥ особливост≥ можуть бути зрозум≥л≥ лише у контекст≥ культурно-≥сторичного бутт€ людини. ѕо-перше, п≥дсв≥доме (≥нтуњц≥€, зокрема) не Ї €коюсь ЂтаЇмницеюї ≥зольованоњ ≥ндив≥дуальноњ псих≥ки людини. ƒжерело несв≥домих потенц≥й псих≥ки зна≠ходитьс€ у загальному досв≥д≥ людства. ”с≥ накопиченн€ ≥ здобутки сусп≥≠льноњ життЇд≥€льност≥, людського досв≥ду мають безпосереднЇ в≥дношенн€ до сфери п≥дсв≥домого. —аме вони Ї п≥дірунт€м псих≥ки ≥ формують сферу несв≥домого.

ѕо-друге, будь-€ка творч≥сть в своњй глибин≥ маЇ естетичний характер, вона Ї д≥€льн≥стю за законами краси. “ворити - означаЇ зд≥йснювати в≥ль≠ний виб≥р серед безл≥ч≥ можливостей ≥ в≥дкидати неприйн€тн≥ вар≥анти. Ћо≠г≥чно-рац≥ональним шл€хом це зробити практично неможливо, €к ≥ немож≠ливо Ђперерахуватиї весь неск≥нченний числовий р€д. “ому в процес≥ твор≠чост≥ зд≥йснюЇтьс€ п≥дсв≥домий виб≥р, €ким керуЇ почутт€ краси. ” науц≥, наприклад, одним з критер≥њв ≥стинност≥ Ї естетичний критер≥й - краса ≥дењ, г≥потези, теор≥њ (њх гармон≥њ, симетричност≥, ритму, пропорц≥йност≥, доско≠налост≥, сп≥вм≥рност≥, доц≥льност≥).  раса ж не Ї в≥дображенн€м лише при≠родно ≥снуючих форм ≥ властивостей предмету, вона пов'€зана з культурною творч≥стю, з перетворенн€м оточуючого св≥ту у св≥т людини. явищам ≥ пре≠дметам об'Їктивноњ реальност≥ притаманна властив≥сть краси тою м≥рою, €кою вони Ї сусп≥льно-≥сторичними, культурними ц≥нност€ми.  раса Ї на≠звою дл€ найб≥льш оптимального ≥ розумного розвитку людини та њњ св≥ту, Ї про€вом культури, м≥ри Ђолюдненост≥ї людини ≥ св≥ту, м≥ри причетност≥ предмет≥в ≥ €вищ об'Їктивного св≥ту життЇвому ≥ духовному св≥ту людства.

 ультура надаЇ своЇр≥дну програму творчост≥. «авд€ки культур≥ творч≥сть ≥ндив≥д≥в спр€мовуЇтьс€ на отриманн€ загальнозначущих результат≥в.  ультура викликаЇ проблемну ситуац≥ю, що стимулюЇ творч≥сть, створюЇ Ђпопитї на вир≥шенн€ певноњ проблеми, необх≥дн≥ дл€ цього умови ≥ засоби. —аме у точц≥ перетину ≥ндив≥дуального св≥ту ≥ св≥ту культури виникають вс≥ основн≥ типи ≥ стил≥ мисленн€, ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ творчоњ д≥€льност≥, засоби та критер≥њ твор≠чост≥. ѕродукти творчост≥ з самого початку створюютьс€ €к культурн≥ ц≥нност≥, сп≥вм≥рн≥ ≥снуючим у культурному середовищ≥ зразкам ≥ нормам.

ќтже, можна говорити про загальнолюдську здатн≥сть до творчост≥, що знаходить своЇ в≥дображенн€ в ≥стор≥њ культури.  ультура постаЇ €к скарб≠ниц€ результат≥в людськоњ творчост≥ ≥, разом з тим, €к спос≥б пробудженн€ ≥ндив≥да до творчост≥.

Ќаука в духовн≥й культур≥ сучасного св≥ту пос≥даЇ центральне м≥сце. ÷ей факт Ї безперечним, хоча ставленн€ до науки, оц≥нки њњ рол≥ в ≥стор≥њ людства можуть бути досить неоднозначними ≥ нав≥ть протилежними: в≥д п≥днесенн€ науки, перетворенн€ њњ на певний культ, до обвинуваченн€ њњ у вс≥х б≥дах людства.

ƒо анал≥зу науки застосовуютьс€ три п≥дходи. Ќауку визначають:

- €к соц≥альний ≥нститут, що маЇ особливу систему ц≥нностей ≥ норм;

- €к п≥знавальну д≥€льн≥сть, що зд≥йснюЇтьс€ науковим сп≥втоварист≠вом ≥ регулюЇтьс€ певними засобами;

- €к систему спец≥ал≥зованого знанн€, що маЇ певн≥ ознаки Ђнауковос≠т≥ї ≥ призначена задовольн€ти конкретн≥ потреби людей.

‘ормуванн€ науки €к специф≥чного знанн€ ≥сторично було пов'€зане з≥ створенн€м перших теоретичних систем. ÷е в≥дбуваЇтьс€ у —тародавн≥й √рец≥њ в VI ст. до н.е., коли з'€вл€ютьс€ перш≥ теоретичн≥ розробки в галуз≥ матема≠тики, зроблен≥ ≈вкл≥дом ≥ јрх≥медом. ѕеретворенн€ же науки на соц≥альний ≥нститут, на розгалужену систему науково-досл≥дних ≥нститут≥в, лаборато≠р≥й тощо, а також формуванн€ науки €к профес≥йноњ д≥€льност≥ в≥дбуваЇтьс€ набагато п≥зн≥ше - в XVII ст. —аме тод≥ (вперше - в јнгл≥њ, пот≥м у ‘ранц≥њ) виникають науков≥ сп≥втовариства, науков≥ јкадем≥њ, починають друкувати≠с€ науков≥ журнали ≥ та ≥н.

ѕрот€гом трьох стол≥ть (XVII- XIX ст.) ≥деалом наукового знанн€ були природознавч≥ теор≥њ, побудован≥ на експериментально-досв≥дн≥й ≥ матема≠тичн≥й основ≥. Ќьютон≥вська механ≥ка була зразком того, €кою повинна бу≠ти наукова теор≥€ €к така.

ћодель науки XVII- XIX ст. називаЇтьс€ класичною наукою. њњ ос≠новн≥ установки:

- св≥т Ї законом≥рним ≥впор€дкованим ц≥лим, його закони Ї строго од≠нозначн≥ ≥ абсолютно визначен≥;

- наукове п≥знанн€ повинно бути безсторонн≥м, суто об'Їктивним, неза≠лежним в≥д ус≥х суб'Їктивних Ђнашаруваньї - людських ≥нтерес≥в, ц≥ннос≠тей тощо;

- наука в принцип≥ здатна вир≥шити будь-€ку теоретичну проблему, а њњ результати Ї безумовно позитивним внеском в соц≥альний прогрес.

Ќа меж≥ ’≤’-’’ ст. наука переживаЇ своЇр≥дну революц≥ю, пов'€зану з кризою вс≥х традиц≥йних, усталених наукових у€влень. ¬≥дбуваЇтьс€ низка нових в≥дкритт≥в, насамперед у ф≥зиц≥ ≥ математиц≥ (ви€вленн€ ћаксвелом електромагн≥тного пол€, в≥дкритт€ €вища рад≥оактивност≥, створенн€ теор≥њ в≥дносност≥ ≈йнштейном, знайденн€ квантових €вищ ≥ формулюванн€ прин≠цип≥в квантовоњ ф≥зики ѕланком, Ѕором, √ейзенбергом, побудова неевкл≥довоњ геометр≥њ Ћобачевським ≥ –≥маном тощо). ¬насл≥док цього зм≥нюЇтьс€ наукова картина св≥ту. ¬ н≥й утверджуЇтьс€ у€вленн€ про те, що найважли≠в≥шим природним субстратом Ї порожнеча, вакуум; що речовина ≥ енерг≥€ переход€ть одне в одного; що час не Ї незалежною, абсолютною властив≥с≠тю (в≥н йде по-р≥зному); що закони евкл≥довоњ геометр≥њ можуть бути необо≠в'€зковими у випадку викривленого простору; що субатомн≥ €вища мають подв≥йну природу - ≥ частинки, ≥ хвил≥; що об'Їктивне спостереженн€ €виш м≥кросв≥ту ви€вл€Їтьс€ в принцип≥ неможливим; що зам≥сть ньютон≥вських законом≥рностей ≥ строгоњ механ≥чноњ причинност≥ з'€вл€Їтьс€ принцип невизначеност≥, ймов≥рност≥ ≥ та ≥н.

Ќекласична (посткласична) модель науки зм≥нила сам образ наукового знанн€. ” XX стол≥тт≥ ви€вилос€:

- у сучасному природознавств≥ предметом досл≥дженн€ стають перева≠жно процеси, а не застигл≥ €вища, законом≥рност≥ статистичн≥ (≥мов≥рн≥сн≥), ане динам≥чн≥ (Ђточн≥ї).

- наука не тотожна експериментально-математичному природознавст≠ву, вона включаЇ в себе ≥ соц≥ально-≥сторичне (гуман≥тарне) знанн€, €ке маЇ своњ особлив≥ норми, методи ≥ значно в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д природознавства;

- наукове знанн€ Ї соц≥альним конструктом, воно значною м≥рою обу≠мовлене соц≥альними факторами;

- наукове знанн€ не Ї знанн€м про об'Їктивн≥ сутност≥, воно Ї ≥нтерпре≠тац≥Їю об'Їкта з певноњ точки зору, а тому - завжди ц≥нн≥сно забарвлене;

- некласична наука в≥дмовл€Їтьс€ в≥д власноњ претенз≥њ на всевладн≥сть ≥всемогутн≥сть, вона ви€вл€Їтьс€ неоднозначною ≥ неточною, далекою в≥д певност≥ та визначеност≥.

—труктура науки, зг≥дно з сучасною типолог≥Їю, включаЇ в себе так≥ компоненти:

- за предметом ≥ методами п≥знанн€ наука под≥л€Їтьс€ на природознавство, соц≥ально-гуман≥тарн≥ ≥ техн≥чн≥ науки (або природно-математичний ≥ соц≥ально-гуман≥тарний цикли);

- в залежност≥ в≥д мети ≥ задач виокремлюютьс€ фундаментальн≥ ≥ прикладн≥ науки;

- у залежност≥ в≥д метод≥в одержанн€ ≥ р≥вн€ абстрагуванн€ знанн€, ви≠д≥л€ють теоретичний ≥ емп≥ричний р≥вн≥ наукового знанн€.

¬ сучасн≥й культур≥ сформувалис€ два п≥дходи до оц≥нки рол≥ та значенн€ наукового знанн€ в сусп≥льному житт≥. —ц≥Їнтистська позиц≥€ ірунтуЇтьс€ на в≥р≥, що наука веде до зростанн€ благополучч€ могутност≥ люд≠ства (вс≥ сучасн≥ технократичн≥ концепц≥њ, що вбачають джерело ≥сторично≠го розвитку в науц≥ ≥ техн≥ц≥, в≥днос€тьс€ до ц≥Їњ позиц≥њ).

√уман≥тарний п≥дх≥д, антисц≥Їнтизм звертаЇ увагу на негативн≥ непередбачуван≥ насл≥дки науково-техн≥чноњ революц≥њ, п≥ддаЇ критиц≥ про€ви дегуман≥зац≥њ науки, випадки Ђзаангажованост≥ї сучасноњ науки, њњ зв'€зки з пол≥тичними, воЇнними, корпоративними структурами ≥ слугуванн€ ним. ѕредставники антисц≥Їнтистського п≥дходу до проблем науки ≥ техн≥ки, ви≠словлюють стурбован≥сть Ђрозмиванн€ї ≥ втратою найважлив≥ших ц≥ннос≠тей людського бутт€ п≥д тиском техногенноњ цив≥л≥зац≥њ.

—в≥т предмет≥в, в €кому живе людина, створений нею ≥ тому њй небай≠дужий. Ћюдина вкладаЇ в реч≥ свою працю ≥ свою душу, надаЇ њм значенн€ ≥ сенсу. ÷≥нн≥сть - це людський вим≥р речей, це ставленн€ до них людини з позиц≥њ своњх потреб та ≥нтерес≥в. „им б≥льше витратила людина своњх ф≥зичних та духовних сил на освоЇнн€ того чи ≥ншого предмету, тим б≥льш не≠байдужим, небезсторонн≥м Ї њњ ставленн€ до нього. ÷≥нн≥сть ≥снуЇ об'Їктив≠но €к властив≥сть предмету. јле це не природна властив≥сть, а сусп≥льна.

—ам≥ по соб≥ предмети - н≥ позитивн≥, н≥ негативн≥. ¬они отримують ц≥нн≥с≠ну характеристику лише по в≥дношенню до потреб людини, оц≥нюЇтьс€ не ф≥зичний, природний зм≥ст предмет≥в, а њх сусп≥льна функц≥€. “ому ц≥нн≥сть - пон€тт€, €ке визначаЇ позитивне чи негативне значенн€ об'Їкта саме дл€ людини. ÷≥нност≥ об'Їктивн≥ за своњм зм≥стом, але вони завжди переживаю≠тьс€ ≥ сприймаютьс€ суб'Їктивно.

÷≥нност≥ можуть бути предметними ≥ суб'Їктними. ѕредметн≥ ц≥нно≠ст≥ - це т≥ сторони будь-€ких об'Їкт≥в людськоњ д≥€льност≥, €к≥ викликають суб'Їктивне в≥дношенн€ до них людини. ѕредметн≥ ц≥нност≥ - це природне благо ≥ зло, споживча варт≥сть предмет≥в прац≥ (корисн≥сть), культурна спа≠дщина, корисний ефект п≥знанн€, моральне добро ≥ зло, естетичн≥ характе≠ристики природних ≥ сусп≥льних об'Їкт≥в, предмети рел≥г≥йного поклон≥нн€ тощо. Ћюдський св≥т, тим самим, не Ї простою сукупн≥стю об'Їкт≥в п≥знанн€ або перетворенн€. ¬≥н набуваЇ суб'Їктивного значенн€, переживаЇтьс€ лю≠диною €к частина њњ самоњ, на нього розповсюджуютьс€ людськ≥ €кост≥ ≥ вла≠стивост≥. ѕредметн≥ ц≥нност≥ ≥ Ї в≥дображенн€м значенн€ предмет≥в в люд≠ському житт≥, вони оц≥нюютьс€ людиною в пон€тт€х Ђпозитивногої ≥ Ђне≠гативногої: добра ≥ зла, ≥стинного ≥ хибного, дозволеного ≥ забороненого, справедливого ≥ несправедливого, правди ≥ брехн≥, прекрасного ≥ потворно≠го, доброго ≥ поганого тощо. —пособом ≥ критер≥Їм оц≥нки виступають суб'Їктн≥ ц≥нност≥. ¬они Ї сукупн≥стю настанов ≥ оц≥нок, ≥мператив≥в ≥ за≠борон, ≥деал≥в ≥ принцип≥в, ц≥лей ≥ проект≥в, €к≥ виконують функц≥ю норм, усталених ор≥Їнтир≥в повед≥нки людини, њњ життЇд≥€льност≥. «датн≥сть ц≥н≠ностей бути регул€торами ≥ ор≥Їнтирами людських в≥дносин ≥ повед≥нки ≥ндив≥д≥в обумовлена њх сусп≥льним характером. ÷≥нност≥ Ї продуктом коле≠ктивноњ д≥€льност≥ людей - соц≥альних груп, нац≥й, клас≥в, сусп≥льства. “ому будь-€ка ц≥нн≥сть формуЇтьс€ €к сусп≥льна ц≥нн≥сть.

÷≥нност≥ р≥зноман≥тн≥ ≥ розповсюджен≥ нер≥вном≥рно серед вс≥х член≥в сусп≥льства. ћожна вид≥лити так≥ р≥вн≥ ц≥нностей: загальнолюдськ≥, загальносоц≥альн≥, соц≥ально-групов≥ ≥ ≥ндив≥дуально-особист≥сн≥. «агаль≠нолюдськ≥ можуть сп≥впадати з загальносоц≥альними (ц≥нност≥ житт€, лю≠бов≥, добра, ≥стини, краси, свободи, творчост≥ тощо), але можуть ≥ в≥др≥зн€≠тис€. Ќаприклад, в одних сусп≥льствах вищою ц≥нн≥стю може бути дотри≠манн€ традиц≥њ, авторитету роду чи общини, а в ≥ншому - ≥ндив≥дуальне самоутвердженн€ особистост≥. «агальнолюдськ≥ ц≥нност≥ мають конкретно-≥сторичний зм≥ст (розум≥нн€ свободи в епоху середньов≥чч€, наприклад, в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д зм≥сту цього пон€тт€ в наш час). —оц≥ально-групов≥ ц≥нно≠ст≥ - це ц≥нност≥ певного класу, соц≥альноњ групи чи сп≥льноти (молод≥жн≥ ц≥нност≥, етн≥чн≥ тощо). ≤ндив≥дуальн≥ ц≥нност≥ завжди залежать в≥д р≥вн€ матер≥ального ≥ духовного розвитку сусп≥льства, в≥д особистоњ культури ≥ндив≥да.

—укупн≥сть ц≥нностей, притаманних особистост≥, в≥дмежовуЇ дл€ нењ у њњ власн≥й життЇд≥€льност≥ суттЇве в≥д несуттЇвого, важливе в≥д неважливо≠го, спр€мовуЇ њњ потреби ≥ ≥нтереси у певному напр€му. ÷≥нн≥сна ор≥Їнтац≥€ - це спр€мован≥сть вс≥х про€в≥в життЇд≥€льност≥ людини на певну систему ц≥нностей, що надаЇ життю сенс ≥ значенн€. ќсновним зм≥стом ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й особистост≥ Ї пол≥тичн≥, ф≥лософсько-св≥тогл€дн≥, моральн≥ пере≠конанн€, глибинн≥ ≥ устален≥ симпат≥њ ≥ прихильност≥, моральн≥ принципи повед≥нки. ” своЇму житт≥ особист≥сть завжди зд≥йснюЇ виб≥р духовних ц≥нностей, що само по соб≥ Ї про€вом людськоњ свободи.

” XX стор≥чч≥ перед загрозою знищенн€ опинилис€ вищ≥ ц≥нност≥ бутт€ Ц людина ≥ людство. —учасна цив≥л≥зац≥€ знаходитьс€ в критичному пер≥од≥ свого розвитку. —тановленн€ глобальноњ цив≥л≥зац≥њ стикаЇтьс€ з протир≥ч≠ч€ми, що обумовлен≥ внутр≥шн≥ми суперечност€ми техногенноњ цив≥л≥зац≥њ, нер≥вном≥рн≥стю економ≥чного, техн≥чного, пол≥тичного, культурного розвитку людства. ќсновн≥ чинники техногенноњ цив≥л≥зац≥њ - неухильне економ≥чне зростанн€, науково-техн≥чний прогрес - ви€вили своњ негативн≥ насл≥дки. Ќаприк≥нц≥ XX стол≥тт€ загострилис€ проблеми, €к≥ набули загальнопланетарного значенн€ ≥ котр≥ загрожують самому ≥снуванню людства, - так зван≥ глобальн≥ проблеми. —еред основних глобальних проблем можна назвати так≥:

- проблема виживанн€ людства в умовах розвитку принципово нового типу в≥йськовоњ техн≥ки ≥ нагромадженн€ зброњ масового знищенн€;

- глобальна еколог≥чна криза ≥ пов'€зан≥ з нею сировинн≥, енергетичн≥, економ≥чн≥ проблеми;

- загроза демограф≥чноњ кризи;

- проблема збереженн€ особистост≥ €к б≥осоц≥альноњ ≥стоти в умовах деформуючого впливу техногенноњ цив≥л≥зац≥њ та њњ масовоњ культури, зростаючих процес≥в в≥дчуженн€ (накопиченн€ шк≥дливих мутац≥й, ≥нформац≥й≠н≥ перевантаженн€, стреси, наркоман≥€, ман≥пул€ц≥€ св≥дом≥стю тощо).

¬ир≥шенн€ глобальних проблем можливе лише зусилл€ми св≥тового сп≥втовариства, спираючись на культурн≥ ц≥нност≥ новоњ (нетехногенноњ) цив≥л≥зац≥њ.

ƒосл≥дити шл€хи подальшого розвитку людства, осмислити ознаки ≥ риси новоњ цив≥л≥зац≥њ, €ка ще знаходитьс€ в процес≥ формуванн€, - це осно≠вне завданн€ соц≥ального передбаченн€ ≥ прогнозуванн€. ѕрогнозуванн€ Ї процесом отриманн€ знань про майбутнЇ на ірунт≥ спец≥альних наукових ≥ метод≥в. —оц≥альне прогнозуванн€ проводитьс€, €к правило, на основ≥ м≥ждисципл≥нарних досл≥джень, в процес≥ ≥нтеграц≥њ гуман≥тарного, техн≥чного знанн€ ≥ природознавства. ƒо основних метод≥в соц≥ального прогнозуванн€ належать методи екстрапол€ц≥њ, метод ≥сторичноњ аналог≥њ, комп'ютерного моделюванн€, метод побудови сценар≥ю майбутнього ≥ методи експертних оц≥нок. «а своњми видами соц≥альн≥ прогнози бувають пошуковими, норма≠тивними, анал≥тичними ≥ застер≥гаючими.

ўодо соц≥ального передбаченн€, створенн€ моделей майбутньоњ цив≥≠л≥зац≥њ, то особливо активно ц€ проблема починаЇ розробл€Їтьс€ в зах≥дн≥й футуролог≥њ починаючи з 60-х рок≥в минулого стол≥тт€. „исленн≥ модел≥ новоњ цив≥л≥зац≥њ породжують ≥ численн≥ њњ назви - пост≥ндустр≥альне сусп≥льство, сусп≥льство третьоњ хвил≥, технотронне, споживацьке, трансформац≥йне то≠що. ќстанн≥м часом все част≥ше ≥ використовуЇтьс€ терм≥н Ђ≥нформац≥йна цив≥л≥зац≥€ї. Ќезважаючи на те, що залишаютьс€ ще технократичн≥ спод≥≠ванн€ на вир≥шальне значенн€ техн≥ки ≥ науки, пр≥оритетними стають ≥нш≥ вар≥анти розвитку майбутнього сусп≥льства. як≥ ж основн≥ контури новоњ цив≥л≥зац≥њ?

ѕо-перше, очевидним стаЇ принципово ≥нший тип детерм≥нац≥њ новоњ цив≥л≥зац≥њ. ÷е будуть вже не соц≥ально-економ≥чн≥ ≥ техн≥ко-технолог≥чн≥ чинники, а фактори людськоњ самодетерм≥нац≥њ - св≥домост≥, в≥льного ви≠бору, соц≥ально-культурних пр≥оритет≥в.

ѕо-друге, така цив≥л≥зац≥€ буде ірунтуватис€ на ≥нш≥й, н≥ж техногенна, систем≥ культурних ц≥нностей: на етиц≥ ненасильства, на в≥дмов≥ в≥д куль≠ту сили ≥ пануванн€, на толерантному ставленн≥ до р≥зних культурних-тра≠диц≥й, на принципово ≥нших засадах в≥дношенн€ до природи. «ростаюча ц≥л≥сн≥сть ≥ Їдн≥сть людства буде супроводжуватис€ зростанн€м багатовар≥антност≥ ≥ р≥зноман≥тност≥ культурного розвитку.

ѕо-третЇ, нове сусп≥льство буде засноване на розвитку нового тину соц≥альних зв'€зк≥в людей. —усп≥льство розр≥знених, атом≥зованих ≥ндив≥≠д≥в зм≥нитьс€ на сусп≥льство в≥льних соц≥альних сп≥льнот, де людина стане будувати своњ зв'€зки, виход€чи з м≥ркувань в≥льного вибору, ор≥Їнтуючись на власн≥ смаки ≥ потреби.

ѕо-четверте, технолог≥чною основою майбутньоњ цив≥л≥зац≥њ будуть принципово нов≥ процеси ≥ об'Їкти, €к≥ набули назви Ђсинергетичнихї, тобто таких, що здатн≥ до саморозвитку (комп'ютерн≥ системи, б≥отехнолог≥чн≥ комплекси).

ѕопри вс≥ соц≥альн≥ прогнози, теоретичн≥ доводи, емп≥ричн≥ про€ву цих тенденц≥й, чи реал≥зуютьс€ вони - це питанн€, на €ке може в≥дпов≥сти лише ≥стор≥€.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 470 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

≈сли президенты не могут делать этого со своими женами, они делают это со своими странами © »осиф Ѕродский
==> читать все изречени€...

2247 - | 2158 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.048 с.