Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


“ема 13. —оц≥альна ф≥лософ≥€: людина та ≥сторичний процес




ћета:

- ѕ≥знавальна: познайомитись з пон€тт€м та типолог≥Їю сусп≥льства, проблемою ≥сторичного процесу

- ¬иховна: виховати висококультурну особист≥сть.

- –озвиваюча: розвити п≥знавальн≥ процеси (п≥знавально-психолог≥чн≥ процеси: памТ€ть, абстрактне мисленн€, увага, у€ва).

ѕлан лекц≥њ:

1. ѕон€тт€ сусп≥льства.

2. ќсновн≥ джерела сусп≥льного розвитку ≥ типолог≥€ сусп≥льства.

3. —пр€мован≥сть ≥стор≥њ ≥ проблема ≥сторичного прогресу.

—оц≥альна ф≥лософ≥€, €к одна з галузей ф≥лософського знанн€, визначаЇ специф≥ку ≥ тенденц≥њ розвитку людського сусп≥льства, механ≥зми його утворенн€ та закони ≥снуванн€, м≥сце в ньому людини, соц≥альну будо≠ву сусп≥льства, р≥вн≥ ≥ форми його орган≥зац≥њ, спр€мован≥сть та сенс людськоњ ≥стор≥њ, духовн≥ основи сусп≥льства.

ѕрот€гом вс≥Їњ ≥стор≥њ розвитку соц≥альноњ думки мислител≥ прагнули знайти в≥дпов≥д≥ на кор≥нн≥ питанн€ сусп≥льного бутт€ людей: €к виникаЇ сусп≥льство ≥ €к воно ≥снуЇ? ўо змушувало ≥ змушуЇ людей об'Їднуватись? яким чином це в≥дбуваЇтьс€, €кщо в ≥ндив≥д≥в, що складають сусп≥льство, так≥ р≥зноман≥тн≥ ≥ нав≥ть протилежн≥ ≥нтереси та мотиви д≥€льност≥?

ѕерш≥ об'Їднанн€ людей ірунтувалис€ на родинних ≥ сус≥дських зв'€з≠ках, на звичц≥, на взаЇмному т€ж≥нн≥ ≥ почутт€х симпат≥њ один до одного, в решт≥-решт через страх залишитис€ наодинц≥ перед загрозою ззовн≥. јле з поступом ≥стор≥њ, ≥з зростанн€м населенн€, з ускладненн€м системи сп≥льно≠го житт€ виникають певн≥ соц≥альн≥ структури, що набувають власних зако≠н≥в розвитку. ¬они п≥дтримують ц≥л≥сн≥сть та Їдн≥сть сусп≥льства, забезпе≠чуючи його стаб≥льн≥сть ≥ можлив≥сть саморозвитку.

—усп≥льство Ї надскладною системою, €ка формуЇтьс€ в м≥ру розвитку здатност≥ людей в≥докремлюватис€ в≥д природи, збер≥гаючи разом з тим звТ€зок з нею. ¬ сусп≥льно-ф≥лософськ≥й та соц≥олог≥чн≥й л≥тератур≥ вид≥л€ють три групи фактор≥в саморозвитку сусп≥льства:

- трудова д≥€льн≥сть людей;

- соц≥альн≥сть, колективний характер людського житт€, субстратом €кого Ї культура, надб≥олог≥чна форма насл≥дуванн€;

- духовний потенц≥ал людства (на€вн≥сть св≥домост≥, ≥нтелекту, п≥знавальноњ д≥€льност≥).

—усп≥льство визначаЇтьс€ в соц≥альн≥й ф≥лософ≥њ €к системно орган≥зована сукупн≥сть вс≥х форм ≥ способ≥в взаЇмод≥њ ≥ об'Їднанн€, що породжуЇть≠с€ доц≥льною ≥ ц≥леспр€мованою д≥€льн≥стю великих груп людей. ¬ такому широкому значенн≥ сусп≥льство включаЇ в себе все, що в≥др≥зн€Ї цю систе≠му в≥д природних €вищ ≥ дозвол€Ї розгл€нути створену людиною реальн≥сть €к особливу форму руху матер≥њ.

ўоб зрозум≥ти феномен сусп≥льства, потр≥бно визначити характер законом≥рностей, що об'Їднують людей в Їдине ц≥ле, в сусп≥льний орган≥зм. —усп≥льство €к система взаЇмод≥њ людей визначаЇтьс€ певними внутр≥шн≥ми суперечност€ми - м≥ж природою ≥ сусп≥льством, м≥ж р≥зними соц≥альними сп≥льнотами, м≥ж сусп≥льством ≥ особист≥стю. ÷≥ зв'€зки стали основою дл€ розробки р≥зноман≥тних соц≥олог≥чних концепц≥й сусп≥льства. ќдн≥ з таких теор≥й нехтують €к≥сною р≥зницею м≥ж сусп≥льством ≥ природою (натурал≥стичн≥ концепц≥њ), ≥нш≥ - абсолютизують њњ (≥деал≥стичн≥ вченн€).

“ак, дл€ натурал≥стичного п≥дходу характерним Ї розгл€д сусп≥льства, €к продовженн€ законом≥рностей природи,  осмосу. —усп≥льно-≥сторичн≥ зм≥ни ≥ в≥дм≥нн≥ риси того чи ≥ншого сусп≥льства по€снюютьс€ географ≥чним середовищем, природнокл≥матичними характеристиками, ритмами сон€ч≠ноњ активност≥ ≥ косм≥чних випром≥нювань, специф≥кою людини €к природ≠ноњ ≥стоти, њњ генетичними, расовими, статевими особливост€ми. Ќа думку представник≥в соц≥об≥олог≥њ, вс≥ форми сусп≥льноњ повед≥нки людей мають б≥олог≥чну основу, саме природн≥ сили, хоча ≥ окультурен≥, п≥дкоректован≥ цив≥л≥зац≥Їю, Ї базовими у формуванн≥ людського сусп≥льства.

≤деал≥стичний п≥дх≥д спр€мований на анал≥з духовних про€в≥в людського житт€. …ого зм≥ст пол€гаЇ у тому, що сутн≥сть зв'€зк≥в, котр≥ об'Їднують людей в Їдине ц≥ле, знаход€ть в рел≥г≥йних в≥руванн€х, в м≥фах, в ≥де€х духовних устремл≥нн€х великих ≥сторичних д≥€ч≥в. “обто основним факто≠ром соц≥ального житт€ ви€вл€ютьс€ суто духовн≥ мотиви.

ўе одна актуальна соц≥ально-ф≥лософська проблема пов'€зана з≥ сп≥вв≥дношенн€м об'Їктивних та ≥нтерсуб'Їктивних (м≥ж≥ндив≥дуальних) стор≥н в сусп≥льному житт≥. „и сусп≥льство виникаЇ з ≥ндив≥дуальноњ взаЇмод≥њ, чи ≥ндив≥д - пох≥дне в≥д сусп≥льства? ÷€ проблема маЇ в соц≥альн≥й думц≥ два протилежн≥ вир≥шенн€. ¬ одних теор≥€х визначаЇтьс€ первинн≥сть ≥ндив≥дуального початку в сусп≥льств≥ (ћ.¬ебер, “.ѕарсонс, ѕ.—орок≥н, ƒж.’оманс, ƒж.ћ≥д, √.Ѕлумер), в ≥нших вих≥дними Ї об'Їктивн≥, над≥ндив≥дуальн≥ соц≥альн≥ структури ( .ћаркс, ≈.ƒюркгейм). ¬ матер≥ал≥стичному розум≥нн≥ ≥стор≥њ, що була розроблена ћарксом, основною Ї ≥де€ про спос≥б виробництва, що формуЇтьс€ об'Їктивно, тобто незалежно в≥д вол≥ ≥ св≥до≠мост≥ людей. «в'€зуЇ людей в сусп≥льний орган≥зм не сп≥льна ≥де€ або сп≥ль≠на рел≥г≥€, а продуктивн≥ сили ≥ виробнич≥ в≥дносини. ћатер≥ал≥стичне ро≠зум≥нн€ ≥стор≥њ робить акцент на об'Їктивност≥ процес≥в, що в≥дбуваютьс€ в сусп≥льств≥.

Ќамагаючись подолати Ђобезлюдненийї п≥дх≥д до сусп≥льства, протилежна доктрина, що отримала назву методолог≥чного ≥ндив≥дуал≥зму, саме взаЇмод≥ю ≥ндив≥д≥в розгл€даЇ €к вих≥дну основу соц≥альноњ орган≥зац≥њ. ѕо≠чаток такоњ традиц≥њ було покладено ћ.¬ебером ≥ розвинуто “.ѕарсонсом. ѕродовжили розробку ц≥Їњ традиц≥њ ƒж. ’оманс, ѕ.—орок≥на та ≥н.

≤ндив≥ди пост≥йно вступають у взаЇмод≥ю в процес≥ прац≥, з метою самозахисту, гри, здобутт€ знань, народженн€ та вихованн€ д≥тей тощо. ÷€ взаЇмод≥€ Ї первинним актом соц≥альност≥. —усп≥льство немов би нарощуЇ≠тьс€ над взаЇмод≥Їю ≥ндив≥д≥в. ѕричому найсуттЇв≥шою в≥дм≥нн≥стю людсь≠кого сп≥втовариства в≥д тваринного стада Ї той факт, що в процес≥ взаЇмод≥њ в людському сусп≥льств≥ ≥сторично створюЇтьс€ розпод≥л соц≥альних ролей, коли кожна людина не т≥льки под≥бна до ≥ншоњ, але й виступаЇ разом з тим в рол≥ роб≥тника, банк≥ра, фермера тощо. ќсновою взаЇмод≥њ та рольового розпод≥лу Ї необх≥дн≥сть задоволенн€ матер≥альних та духовних потреб.

—усп≥льство - це сам≥ люди в њх сусп≥льних в≥дносинах. ¬с≥ сусп≥льн≥ €вища Ї врешт≥-решт результатом д≥й ≥ндив≥д≥в, њх ц≥лей, бажань, думок, в≥льного вибору. —усп≥льство Ї системою сп≥лкуванн€, взаЇмозв'€зк≥в ≥ взаЇмод≥й ≥ндив≥д≥в. јле разом з тим сусп≥льство Ї такою системою, що здатна Ђо саморегул€ц≥њ, до розвитку за власними законами. ћ≥жособиста взаЇмо≠д≥€, що передбачаЇ на€вн≥сть регул€тивних правил, норм, звичањв, призво≠дить до по€ви в≥дносно самост≥йних ≥ незалежних в≥д ≥ндив≥д≥в форм сусп≥≠льноњ ≥нтеграц≥њ ≥ регулюванн€ в≥дносин м≥ж ≥ндив≥дами, м≥ж соц≥альними сп≥льнотами, м≥ж людиною та природою. ¬иникають об'Їктивн≥ щодо лю≠дини ≥нститути держави, права, науки, ≥деолог≥њ, морал≥ ≥ та ≥н. —аме цей ≥нтерсуб'Їктивний прост≥р, в €кому живе ≥ чинить ≥ндив≥д, визначаЇ €к його житт€, так ≥ житт€ м≥льйон≥в ≥нших людей.

—аме така суперечлива особлив≥сть сусп≥льноњ реальност≥ - бути продуктом взаЇмод≥њ ≥ндив≥д≥в, в≥дбитком њх суб'Їктивност≥ (ц≥лей, ≥нтерес≥в, бажань) ≥ разом з тим незалежно в≥д них надлюдською силою - обумовлюЇ специф≥ку соц≥альноњ законом≥рност≥ (соц≥альноњ детерм≥нац≥њ), що €к≥с≠но в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д природних законом≥рностей. —усп≥льн≥ закони, на в≥д≠м≥ну в≥д закон≥в природи, виникають п≥зн≥ше, реал≥зуютьс€ т≥льки в св≥до≠м≥й д≥€льност≥ людей, складн≥ш≥ за механ≥змом д≥њ ≥ в значн≥й м≥р≥ ймов≥рн≥. ÷е скор≥ше закони-тенденц≥њ, в њх розгортанн≥ реал≥зуютьс€ далеко не вс≥ потенц≥њ, можливост≥, а непередбачуван≥сть багатьох под≥й Ї загальною за≠коном≥рн≥стю. —усп≥льне бутт€ та ≥стор≥€ людства, оточуючий нас предмет≠ний св≥т складаютьс€ ≥з зусиль конкретних ≥ндив≥д≥в, Ї результатом њх д≥€ль≠ност≥. ѕроте сам цей результат, стаЇ об'Їктивною передумовою людського ≥снуванн€. ќтже, те, що маЇ назву Ђсоц≥альноњ детерм≥нац≥њї, Ї фактом залежност≥ людей в≥д продукт≥в та результат≥в њх власноњ д≥€льност≥. ≤з сукупноњ взаЇмод≥њ ≥ндив≥д≥в розвиваютьс€ нов≥ об'Їктивн≥ ≥сторичн≥ обставини, €к≥, у свою чергу, визначають наступний розвиток людства. “им самим законом≥≠рних тенденц≥й сусп≥льного розвитку без д≥€льност≥ людей не ≥снуЇ. Ћюди знаход€тьс€ в залежност≥ в≥д об'Їктивних умов ≥ обставин житт€, але разом з тим створюють ≥ зм≥нюють т≥ обставини.

—усп≥льство €к система взаЇмозв'€зк≥в ≥ взаЇмод≥й ≥ндив≥д≥в маЇ певну структуру. —труктура сусп≥льства маЇ два аспекти. ѕо-перше, це те, що маЇ назву Ђсоц≥альноњ структури сусп≥льстваї, тобто сукупн≥сть Ђм≥кро-соц≥ум≥вї - соц≥альних груп, сп≥льнот, котр≥ Ї суб'Їктами сусп≥льного житт€. ѕо-друге, це Ї система основних сфер життЇд≥€льност≥ сусп≥льства (матер≥ально-економ≥чна, соц≥ально-пол≥тична ≥ духовно-культурна) ≥ в≥дпов≥дних до них сусп≥льних в≥дносин (економ≥чних, пол≥тичних, правових, мо≠ральних, рел≥г≥йних тощо).

—уб'Їктами сусп≥льного житт€ Ї сам≥ люди, саме вони твор€ть ≥стор≥ю. “ворц€ми соц≥ального процесу вони Ї разом з ≥ншими людьми, у взаЇмозв'€зку з ними.  ожна людина включена в певну соц≥альну сп≥льноту чи групу (або в дек≥лька соц≥альних груп). “ому суб'Їктами ≥сторичного процесу Ї не т≥льки ≥ндив≥ди, але й соц≥альн≥ сп≥льноти, що формуютьс€ на заса≠дах Їдност≥ ≥сторичноњ дол≥, обставин житт€, ≥нтерес≥в та ц≥лей ≥ндив≥дуального та сусп≥льного розвитку. —укупн≥сть р≥зноман≥тних соц≥альних сп≥ль≠нот та зв'€зк≥в м≥ж ними складають соц≥альну структуру сусп≥льства.

—еред фактор≥в, що обумовлюють формуванн€ соц≥альних сп≥льнот та груп, Ї ≥ природн≥ ознаки (стат≥, в≥ку, раси), ≥ соц≥альн≥ (профес≥йн≥, культу≠рн≥ та ≥нш≥) ознаки. “ак, можна вид≥лити соц≥ально-територ≥альн≥ сп≥льноти (мешканц≥ м≥ста ≥ мешканц≥ села), соц≥ально-демограф≥чн≥ (чолов≥ки, ж≥нки, д≥ти, молодь, пенс≥онери), соц≥ально-етн≥чн≥ (с≥м'€, р≥д, плем'€, народн≥сть, нац≥€, етнос). ” сучасн≥й соц≥олог≥њ пор€д з пон€тт€м Ђкласї вживаЇтьс€ терм≥н Ђстратаї. “еор≥€ стратиф≥кац≥њ вид≥л€Ї певн≥ верстви ≥ сп≥льноти (страти) за ознаками культури, осв≥ти, стилем житт€, родом за≠н€ть тощо. “ак, ћ.¬ебер включаЇ в число таких ознак, кр≥м в≥дношенн€ до власност≥ ≥ р≥вн€ прибутку, в≥дношенн€ до влади ≥ соц≥альний престиж.

¬ир≥шальним моментом, що визначаЇ власне структуру соц≥уму, Ї фактори, завд€ки €ким стало можливим саме його народженн€ ≥ ≥снуванн€: пра≠ц€, сп≥лкуванн€, св≥дом≥сть. ¬они лежать не т≥льки в основ≥ визначенн€ трьох сфер життЇд≥€льност≥ людей, але й - в≥дпов≥дних до них сусп≥льних в≥дносин.

—усп≥льне житт€ в≥дбуваЇтьс€ в трьох основних сферах, або реаль≠них процесах життЇд≥€льност≥, - в матер≥ально-економ≥чн≥й, соц≥ально-пол≥тичн≥й ≥ духовно-культурн≥й. ѕотр≥бно п≥дкреслити, що визначенн€ трьох основних сфер сусп≥льного житт€ маЇ певною м≥рою в≥дносний, умо≠вний характер, тому що реальна людська життЇд≥€льн≥сть - це т≥сний взаЇ≠мозв'€зок ≥ взаЇмовплив цих сфер. јбсолютизац≥€ €коњсь одн≥Їњ сфери сусп≥≠льного житт€ веде до створенн€ деформованоњ модел≥ сусп≥льства.

¬ процес≥ багатогранноњ життЇд≥€льност≥ людей складаютьс€ певн≥ сус≠п≥льн≥ в≥дносини. ¬они охоплюють вс≥ сфери сусп≥льного житт€ та д≥€ль≠ност≥. ћатер≥ально-економ≥чн≥ в≥дносини включають в себе виробнич≥ в≥д≠носини, технолог≥чн≥, в≥дносини розпод≥лу, обм≥ну; соц≥ально-пол≥тичн≥ Ц пол≥тичн≥, правов≥, моральн≥, класов≥, нац≥ональн≥, соц≥ально-групов≥; духо≠вно-культурн≥ - моральн≥, рел≥г≥йн≥, художньо-естетичн≥, науков≥ в≥дносини. —уб'Їктами сусп≥льних в≥дносин Ї ≥ндив≥ди та соц≥альн≥ сп≥льноти, саме њх ≥нтереси та потреби лежать в основ≥ сусп≥льних в≥дносин.

—усп≥льство €к Їдн≥сть соц≥ального й ≥ндив≥дуального спр€моване, перше, на забезпеченн€ умов дл€ збереженн€ ≥ розвитку самого соц≥уму ≥, по-друге, на забезпеченн€ умов дл€ реал≥зац≥њ ≥ розвитку зд≥бностей ≥ндив≥≠д≥в, дл€ задоволенн€ ними своњх потреб.

ќсновн≥ сфери людськоњ життЇд≥€льност≥ зумовлюють основн≥ функц≥њ сусп≥льства:

- функц≥ю забезпеченн€ ≥ в≥дтворенн€ матер≥ально-економ≥чних умов житт€ (продукуванн€ благ дл€ задоволенн€ в≥тальних потреб, зростанн€ до≠бробуту, матер≥ального достатку, п≥двищенн€ р≥вн€ комфортност≥ житт€);

- функц≥ю регулюванн€ ≥ орган≥зац≥њ сусп≥льних в≥дносин (забезпеченн€ соц≥ально-пол≥тичних ≥ етичних гарант≥й виживанн€ людства, упор€дку≠ванн€ ≥ нормал≥зац≥€ пол≥тичних, правових, моральних, рел≥г≥йних в≥дно≠син);

- функц≥ю акумул€ц≥њ ≥ збер≥ганн€ людськоњ духовност≥ в соц≥альних формах науки, мистецтва, рел≥г≥њ, ф≥лософ≥њ, перетворенн€ њх у механ≥зм со≠ц≥альноњ пам'€т≥ ≥ в засоби духовного росту особистост≥.

≈коном≥чна сфера Ї вих≥дною структурою сусп≥льства. —права в тому, що основне призначенн€ сусп≥льства - в≥дтворити ≥снуванн€ живих людсь≠ких ≥стот, €к≥ Ї субстратом сусп≥льства. ћатер≥ально-економ≥чна сфера Ї процесом перетворенн€ ≥ освоЇнн€ природи з метою створенн€ матер≥альних умов ≥ засоб≥в житт€.

≈коном≥чна сфера ор≥Їнтована в першу чергу на забезпеченн€ в≥таль≠них (життЇутворюючих ≥ життЇзбер≥гаючих) потреб ≥ндив≥д≥в. јле це не означаЇ, що сусп≥льство функц≥онуЇ лише €к економ≥чна система. —усп≥льне житт€ в своњй сутност≥ Ї творчим процесом, процесом розвитку людьми со≠ц≥альних умов свого житт€. ¬ цьому процес≥ розвиваЇтьс€ ≥ сама людина, збагачуютьс€ њњ можливост≥, вдосконалюютьс€ зд≥бност≥. “ака особлив≥сть людського бутт€ визначаЇтьс€ в соц≥альн≥й теор≥њ пон€тт€м Ђсусп≥льне ви≠робництвої.

—усп≥льне виробництво не обмежуЇтьс€ лише економ≥чною сферою, матер≥альними виробництвом, воно Ї разом з тим ≥ розвитком р≥зноман≥тних сусп≥льних в≥дносин та соц≥альних ≥нститут≥в (тобто Ї виробництвом форм сп≥лкуванн€, процесом формуванн€ ≥ розвитку духовноњ сфери людства, су≠сп≥льних форм св≥домост≥ (це так зване Ђдуховне виробництвої). ќтже, ос≠новн≥ сфери життЇд≥€льност≥ сусп≥льства в њх взаЇмозв'€зку - це ≥ Ї реальний процес сусп≥льного виробництва €к виробництва житт€, його умов ≥ його суб'Їкта - соц≥ального ≥ндив≥да.

—оц≥ально-пол≥тична сфера сусп≥льства - це сфера, в €к≥й зд≥йснюЇ≠тьс€ взаЇмод≥€ ≥ндив≥д≥в та соц≥альних сп≥льнот, це сфера продукуванн€ способ≥в ≥ форм сп≥лкуванн€, правил взаЇмостосунк≥в м≥ж людьми. ÷€ сфера пов'€зана з формуванн€м в ≥стор≥њ р≥зноман≥тних соц≥альних систем, соц≥≠альних сп≥льнот та ≥нститут≥в (конкретно-≥сторичних сусп≥льств, держав, клас≥в, нац≥й, численних соц≥альних груп), пол≥тичних парт≥й тощо. ќдн≥Їю з найважлив≥ших функц≥й сусп≥льства Ї функц≥€ орган≥зац≥њ, упор€дкуванн€, нормал≥зац≥њ сусп≥льних в≥дносин. —аме регул€тивну функц≥ю виконують соц≥альн≥ ≥нститути. ¬они Ђобслуговуютьї вс≥ сфери сусп≥льства, забезпе≠чуючи соц≥альну консол≥дац≥ю ≥ стаб≥л≥зац≥ю житт€ всього сусп≥льства. —оц≥альн≥ ≥нститути - це ≥ певн≥ установи, ≥ сукупн≥сть соц≥альних норм та культурних зразк≥в, ≥ система повед≥нки, в≥дпов≥дна до цих норм. ¬ залеж≠ност≥ в≥д сфер життЇд≥€льност≥ вид≥л€ють так≥ соц≥альн≥ ≥нститути: економ≥≠чн≥ (розпод≥л прац≥, власн≥сть, зароб≥тна плата тощо); пол≥тичн≥, або ≥нсти≠тути влади (держава, арм≥€, ≥нститут права, парт≥њ, профсп≥лки та ≥н.); ≥нсти≠тути в сфер≥ культури (традиц≥њ ≥ звички, мораль, ≥нститути осв≥ти, с≥м'њ, церкви).

ƒуховна сфера Ї сферою духовного виробництва, процесом формуванн€ ≥ функц≥онуванн€ об'Їктивних форм духовного житт€ - мистецтва, морал≥, рел≥г≥њ, ф≥лософ≥њ, культурних ц≥нностей, сусп≥льних ц≥лей та ≥деал≥в, науки, вихованн€, осв≥ти.  ожне сусп≥льство в своЇму розвитку ірунтуЇтьс€ на певн≥й систем≥ ц≥нностей, норм, ≥деал≥в. якщо ≥деали сусп≥льства, його культура, форми ментал≥тету народу п≥дпадають п≥д загрозу ероз≥њ, то нега≠тивного впливу зазнають сусп≥льн≥ в≥дносини, в≥дпов≥дним чином транс≠формуЇтьс€ цив≥л≥зац≥€. —усп≥льне житт€ в будь-€к≥й форм≥ ≥ на будь-€кому р≥вн≥ визначаЇтьс€ духовно-культурними чинниками, €к≥ не можна ≥гнору≠вати.

—оц≥альна ф≥лософ≥€ не може залишити поза увагою проблеми сусп≥≠льного розвитку - джерела саморозвитку людського сусп≥льства, ≥сторично суперечливий характер сусп≥льного прогресу та його критер≥њ, спр€муванн€ ≥стор≥њ, ≥сторичну типолог≥ю сусп≥льства та ≥нш≥. Ѕ≥льше того, перед сучас≠ною соц≥олог≥Їю та ≥ншими науками постаЇ завданн€ розробки загальноњ соц≥одинам≥чноњ теор≥њ, що дало б змогу прогнозувати соц≥альний розвиток р≥зних сп≥льностей ≥ людства загалом.

¬ соц≥альн≥й ф≥лософ≥њ та соц≥олог≥њ по-р≥зному вир≥шуЇтьс€ питанн€ про основн≥ чинники розвитку сусп≥льства. як правило, пошук йде в на≠пр€мку визначенн€ певноњ Їдиноњ детерм≥нанти або Ђдвигунаї ≥стор≥њ, чи то буде техн≥ка, чи економ≥ка, чи св≥дом≥сть. ¬ натурал≥стичних концепц≥€х розвиток сусп≥льства по€снюЇтьс€ б≥олог≥чними законами, природними фа≠кторами, зокрема, географ≥чними чинниками, зм≥нами народонаселенн€ то≠що. ≤нш≥ концепц≥њ апелюють до людського розуму. ≤де€ про вир≥шальне значенн€ людськоњ духовност≥ Ї чи не найпоширен≥шою в соц≥альн≥й ф≥ло≠соф≥њ ≥ соц≥олог≥њ. ќсоблива увага тут прид≥л€Їтьс€ численним соц≥окультурним та духовним факторам - рол≥ п≥знанн€ ≥ науки в ≥стор≥њ, рол≥ творчоњ д≥€льност≥ особистост≥, њњ вольовим про€вам. ≤сторичний розвиток пов'€зуЇ≠тьс€ ≥з зростанн€м усв≥домленн€ людськоњ свободи, вдосконаленн€м мо≠ральних норм, поширенн€м культурних ц≥нностей тощо. ¬ сучасних зах≥д≠них технократичних концепц≥€х соц≥альний розвиток по€снюЇтьс€ прогресом техн≥ки ≥ технолог≥њ. ¬ марксистськ≥й соц≥альн≥й теор≥њ визначальна роль в ≥сторичн≥й еволюц≥њ сусп≥льства в≥дводитьс€ економ≥чному фактору, матер≥альному виробництву, р≥вню розвитку продуктивних сил ≥ виробни≠чих в≥дносин, продуктивност≥ прац≥.

¬с≥ назван≥ фактори Ї суттЇвими ≥ необх≥дними в соц≥альному розвитку, вс≥ вони обумовлюють певним чином плин ≥сторичних под≥й. ¬ еволюц≥њ сусп≥льства важлив≥ вс≥ форми життЇд≥€льност≥ - матер≥ально-економ≥чн≥, пол≥тичн≥, рел≥г≥йн≥, моральн≥ та ≥нш≥ - в њх ≥сторичн≥й Їдност≥ ≥ взаЇмозв'€з≠ану. Ќе заперечуючи величезний детерм≥нуючий вплив техн≥ко-економ≥чних фактор≥в, потр≥бно все ж зазначити, що не можна вказати на Їдиний визна≠чальний чинник дл€ вс≥Їњ людськоњ ≥стор≥њ. Ќа р≥зних етапах соц≥ального розвитку головним може стати будь-€кий з названих чинник≥в. —усп≥льство Ц ≥мов≥рн≥сна система, джерело розвитку €коњ Ї досить складним, включаю≠чи ц≥лий спектр р≥зних сил - природних, власне соц≥альних, духовних. њх сп≥вв≥дношенн€ зм≥нюЇтьс€ в ход≥ ≥стор≥њ ≥ не може бути передбаченим з математичною точн≥стю. Ќа формуванн€ т≥Їњ чи ≥ншоњ сусп≥льноњ структури впливають: природн≥ особливост≥, наука, економ≥ка, техн≥ка, техноло≠г≥€, устр≥й пол≥тичноњ системи, на€вна ≥деолог≥€ та р≥вень духовноњ куль≠тури, нац≥ональн≥ особливост≥, м≥жнародн≥ умови, роль особистост≥.

ќтже, ≥стор≥€ обумовлена сукупн≥стю р≥зних фактор≥в, одн≥ з €ких в конкретних ситуац≥€х ви€вл€ютьс€ сильн≥шими за ≥нш≥ ≥ постають в €кост≥ основних детерм≥нант. ƒосв≥д XX стол≥тт€ спростовував однофакторний в≥дх≥д до розвитку сусп≥льства.

ѕроблема джерел та основних чинник≥в соц≥ального розвитку безпосе≠редньо пов'€зана з проблемою ≥сторичноњ типолог≥њ сусп≥льства. ” сучас≠ному св≥т≥ ≥снують р≥зноман≥тн≥ форми сусп≥льства, що суттЇво в≥др≥зн€ють≠с€ одне в≥д одного за багатьма параметрами. “ак само ≥ в ≥стор≥њ людства можна пом≥тити, що сусп≥льство пройшло в своЇму розвитку р≥зн≥ етапи. «а €кими ж критер≥€ми можна визначити ≥сторичн≥ типи, а також р≥зноман≥тн≥ форми сучасного сусп≥льства?

« цього приводу в сучасн≥й соц≥олог≥чн≥й думц≥ сп≥в≥снують два п≥дхо≠ди до типолог≥њ сусп≥льства, €к≥ частково заперечують, але й доповнюють один одного - формац≥йний ≥ цив≥л≥зац≥йний.

‘ормац≥йна теор≥€ розвитку сусп≥льства належить  .ћарксу. —вою основну ≥дею матер≥ал≥стичного розум≥нн€ ≥стор≥њ в≥н ірунтуЇ на концепц≥њ сусп≥льства €к соц≥ально-економ≥чноњ ц≥л≥сност≥, вир≥шальна роль в €к≥й належить економ≥чному фактору. « р≥зних сфер сусп≥льного житт€ в≥н вид≥≠л€в економ≥чну, а з ус≥х сусп≥льних в≥дносин - виробнич≥ €к основ≥ ≥ визна≠чальн≥.

ѕотребам б≥льш досконалого осмисленн€ сучасного сусп≥льства в≥дпо≠в≥даЇ цив≥л≥зац≥йний п≥дх≥д, що утвердивс€ в сучасн≥й соц≥олог≥њ ≥ соц≥альн≥й ф≥лософ≥њ.

“ерм≥н Ђцив≥л≥зац≥€ї досить багатогранний ≥ не маЇ однозначного ви≠значенн€. ≤нод≥ цив≥л≥зац≥ю ототожнюють з пон€тт€м культури (коли йдеть≠с€ про китайську цив≥л≥зац≥ю, шумерську, латиноамериканську тощо). Ќе≠р≥дко п≥д пон€тт€м Ђцив≥л≥зац≥€ї розум≥Їтьс€ б≥льш високий р≥вень розвитку сусп≥льства, €кий йде на зм≥ну його вих≥дному стану - варварству ≥ €кий пов'€заний з високим р≥внем техн≥ки ≥ технолог≥њ. јле у вс€кому випадку пон€тт€ Ђцив≥л≥зац≥€ї вживаЇтьс€ дл€ характеристики ц≥л≥сност≥ матер≥аль≠ноњ ≥ духовноњ життЇд≥€льност≥ людей.

ўодо цив≥л≥зац≥йного п≥дходу в соц≥олог≥њ, то тут п≥д цив≥л≥зац≥Їю ро≠зум≥Їтьс€ певне ≥сторичне утворенн€, в≥дгалуженн€ ≥сторичного розвитку, в сукупност≥ культур ≥ соц≥ум≥в, об'Їднаних сп≥льними ознаками. ¬ соц≥олог≥њ став уже загальноприйн€тим под≥л ≥стор≥њ на три типи цив≥л≥зац≥њ - на пер≥од традиц≥йноњ (аграрноњ), ≥ндустр≥альноњ (техногенноњ) ≥ пост≥ндустр≥альноњ (≥нформац≥йноњ) цив≥л≥зац≥њ. јграрна цив≥л≥зац≥йна революц≥€, €ка в≥дбулас€ 6-8 тис. рок≥в тому, зд≥йснила перех≥д в≥д споживацького типу життЇд≥€льност≥ до продуктивного; ≥ндустр≥альна революц≥€ пов'€зана з по≠€вою машинного виробництва (’V≤-’V≤≤ ст.); ≥нформац≥йна революц≥€, в €ку вступають найрозвинен≥ш≥ крањни сучасност≥, Ї початком новоњ цив≥л≥≠зац≥њ. „им же в≥др≥зн€ютьс€ типи цив≥л≥зац≥й в≥д тип≥в сусп≥льно-економ≥чних формац≥й?

ѕотр≥бно зауважити, що цив≥л≥зац≥йний п≥дх≥д в його початкових вар≥≠антах теж ви€вив свою обмежен≥сть ≥ односторонн≥сть, тому згодом зазнав певних зм≥н. “ворц€ми концепц≥њ трьох ≥сторичних тип≥в цив≥л≥зац≥њ стали американськ≥ соц≥ологи ≥ футурологи ƒ.Ѕелл ≥ ќ.“оффлер. «а основу њх цив≥л≥зац≥йноњ схеми була вз€та технолог≥€ €к сукупн≥сть виробництва ≥ пев≠ного типу використовуваного знанн€. якщо в марксизм≥ в соц≥альн≥й теор≥њ пануЇ економ≥чний детерм≥н≥зм, то в цив≥л≥зац≥йн≥й концепц≥њ - технолог≥ч≠ний. ѕ≥зн≥ше при анал≥з≥ тип≥в цив≥л≥зац≥њ б≥льша увага прид≥л€Їтьс€ соц≥окультурним факторам.

Ќа в≥дм≥ну в≥д формац≥йноњ типолог≥њ сусп≥льства, €ка базуЇтьс€ на еко≠ном≥чних структурах, певних виробничих в≥дносинах, пон€тт€ Ђцив≥л≥зац≥€ї - ф≥ксуЇ увагу не лише на економ≥чн≥й ≥ технолог≥чн≥й сторон≥, а на сукупност≥ вс≥х форм життЇд≥€льност≥ сусп≥льства - матер≥ально-економ≥чн≥≥ пол≥тичн≥й, культурн≥й, моральн≥й. ќснову цив≥л≥зац≥њ складаЇ не лише економ≥чний базис, але в б≥льш≥й м≥р≥ - сукупн≥сть культурних зразк≥в, ц≥нн≥сних ор≥Їнтир≥в, ц≥лей, мотив≥в, ≥деал≥в. ÷ив≥л≥зац≥йний п≥дх≥д б≥льш ун≥версальний за формац≥йний. …ого типи б≥льш глобальн≥, б≥льш стал≥ утворенн€, н≥ж типи формац≥й. ” межах одного типу цив≥л≥зац≥њ можлив≥ формац≥йн≥ в≥дм≥нност≥. –озвиток цив≥л≥зац≥й Ї б≥льш могутн≥м, значущим, довготривалим процесом, н≥ж зм≥на формац≥й. ¬ажливо п≥дкреслити, що кожному типов≥ цив≥л≥зац≥њ притаманн≥ своњ визначальн≥ чинники розвитку, св≥й власний механ≥зм детерм≥нац≥њ.

ѕ≥д традиц≥йною цив≥л≥зац≥Їю розум≥ють докап≥тал≥стичн≥ (до≥ндустр≥альн≥) сусп≥льн≥ уклади аграрного типу, з≥ способом соц≥окультурноњ регул€ц≥њ, заснованим на традиц≥њ. “радиц≥йна цив≥л≥зац≥€ охоплюЇ не лише ≥ пер≥оди стародавност≥ ≥ середньов≥чч€, цей тип соц≥альноњ орган≥зац≥њ збер≥гс€ ≥ до наших час≥в. Ѕагатьом крањнам так званого Ђтретього св≥туї притаманн≥ риси традиц≥йного сусп≥льства. …ого характерними ознаками Ї так≥:

- јграрна спр€мован≥сть економ≥ки та екстенсивний тип њњ розвитку;

- ¬исокий р≥вень залежност≥ в≥д природнокл≥матичних, географ≥чних умов бутт€;

- консерватизм в соц≥альних стосунках ≥ способ≥ житт€; ор≥Їнтац≥€ не на розвиток, а на в≥дтворенн€ ≥ збереженн€ усталеного пор€дку ≥ на€вних структур соц≥ального житт€;

- негативне ставленн€ до будь-€ких нововведень (≥нновац≥й); пр≥оритет традиц≥й, усталених норм, звичањв, авторитету;

- високий р≥вень залежност≥ людини в≥д соц≥альноњ групи ≥ жорсткий соц≥альний контроль; р≥зка обмежен≥сть ≥ндив≥дуальноњ свободи.

≤ндустр≥альна (техногенна) цив≥л≥зац≥€ сформувалась на руњнах середньов≥чного сусп≥льства. ѓњ основою став розвиток масового машинного виробництва. ≈кстенсивний тип соц≥ального розвитку зм≥нюЇтьс€ на ≥нтенсивний. Ќайвищим принципом житт€ людини ≥ сусп≥льства стають зростанн€, оновленн€, розвиток. ÷икл≥чний тип розвитку зм≥нюЇтьс€ поступальним. –озвиток економ≥ки на основ≥ техн≥ки, технолог≥њ, науки перетворюЇтьс€ на пров≥дну детерм≥нанту сусп≥льного розвитку. ¬иникаЇ нова система ц≥нностей, основу €коњ складають наука, техн≥ка, технолог≥€. ≤де€ перетворенн€ св≥ту ≥ п≥дкоренн€ людиною природи стаЇ пров≥дною в культур≥ техногенноњ цив≥л≥зац≥њ. ÷≥нн≥стю стаЇ сама новизна, ориг≥нальн≥сть, взагал≥ все нове. ѕринципово зм≥нюЇтьс€ становище ≥ндив≥да в техногенн≥й цив≥л≥зац≥њ: утверджуЇтьс€ ц≥нн≥сть свободи, принцип вих≥дноњ р≥вност≥ людей, автоном≥€ ≥ндив≥да. —аме тут набувають особливого значенн€ ц≥нност≥ демократ≥њ, суверенност≥ особистост≥, принцип недоторканост≥ њњ прав ≥ свобод. ќсновною настановою д≥€льност≥ ≥ндив≥д≥в стаЇ дос€гненн€ усп≥ху завд€ки власним зусилл€м.

≤ндустр≥альна цив≥л≥зац≥€ не т≥льки динам≥чна ≥ рухлива, але й досить агресивна. ¬она подавл€Ї, п≥дкор€Ї культуру традиц≥йного сусп≥льства. —е≠ред пров≥дних ц≥нностей ц≥Їњ цив≥л≥зац≥њ не останнЇ м≥сце належить ц≥ннос≠т€м влади, сили, боротьби, пануванн€ над природою.

≈волюц≥€ зах≥дних сусп≥льств XIX-XX стол≥ть ви€вила фундаменталь≠ну суперечн≥сть техногенноњ цив≥л≥зац≥њ. « одного боку, њњ вища мета Ц зб≥льшенн€ матер≥ального багатства на основ≥ пост≥йного оновленн€ техн≥ко-економ≥чних систем - перетворюЇ людину на просту функц≥ю, зас≥б еко≠ном≥чноњ сфери. ≤ндив≥д стаЇ об'Їктом ман≥пулюванн€ з боку масовоњ куль≠тури, засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ. јле з другого боку, та ж техногенна цив≥≠л≥зац≥€ ор≥ЇнтуЇтьс€ на свободу ≥ндив≥да, моб≥л≥зуЇ людську активн≥сть, стимулюЇ розвиток њњ потреб та зд≥бностей, внасл≥док чого в≥дбуваЇтьс€ гу≠ман≥зац≥€ сусп≥льства, заснованого на кап≥тал≥стичн≥й економ≥ц≥. “аким чи≠ном, ≥ндустр≥альна цив≥л≥зац≥€ породжуЇ ≥ економ≥чний базис, ≥ новий тип людини, €ка ≥ здатна модиф≥кувати, гуман≥зувати цей базис. « цим пов'€за≠ний розвиток економ≥чного ≥ пол≥тичного л≥берал≥зму, визнанн€ принципу соц≥альноњ справедливост≥, створенн€ механ≥зму соц≥ального захисту, обме≠женн€ влади пануючоњ ел≥ти, демократичн≥ свободи тощо.

—истему ≥дей ≥ндустр≥ального сусп≥льства розробл€ли в 50-60-х роках так≥ в≥дом≥ соц≥ологи —Ўј та «ах≥дноњ ™вропи, €к –.ƒарендорф, –.јрон, ”.–остоу, ƒ.Ѕел та ≥нш≥. “еор≥њ ≥ндустр≥ального сусп≥льства об'Їднуютьс€ сьогодн≥ з технократичними концепц≥€ми, а також з теор≥Їю модерн≥зац≥њ.

 онцепц≥€ пост≥ндустр≥ального сусп≥льства була розроблена ƒ.Ѕеллом, а також продовжена в соц≥олог≥чних, економ≥чних, футуролог≥ч≠них концепц≥€х ќ.“офлера, ∆.‘ураст'Ї, –.√елбрейта, –.јрона, ”.–остоу. „исленн≥ модел≥ новоњ цив≥л≥зац≥њ породжують ≥ численн≥ њњ назви - пост≥ндустр≥альне сусп≥льство, сусп≥льство Ђтретьоњ хвил≥ї, технотронне, спожи≠вацьке, трансформац≥йне тощо. ќстанн≥м часом все част≥ше використовую≠тьс€ терм≥н Ђ≥нформац≥йна цив≥л≥зац≥€ї.

¬иникненн€ нового, ≥нформац≥йного сусп≥льства, пов'€зане насамперед ≥з зм≥нами в соц≥альн≥й структур≥ сусп≥льства, що обумовлено новою роллю науки ≥ техн≥ки. ¬ласн≥сть, на думку ƒ.Ѕела, втрачаЇ своЇ значенн€ €к кри≠тер≥ю соц≥альноњ стратиф≥кац≥њ, вир≥шальним тут стаЇ р≥вень осв≥ти ≥ знань. ќсновою пост≥ндустр≥альноњ цив≥л≥зац≥њ стаЇ ≥нформац≥€, ≥нформац≥йна тех≠нолог≥€, а також так зван≥ Ђсинергетичн≥ї, здатн≥ до саморозвитку, в≥дкрит≥ системи (комп'ютерн≥, б≥отехнолог≥чн≥ комплекси тощо).

Ћюдська думка не може не прагнути знайти певну лог≥ку, певну упо≠р€дкован≥сть ≥стор≥њ, тим б≥льше, що певний пор€док в ≥стор≥њ ≥нтуњтивно розп≥знаЇтьс€. ќчевидно, що ≥сторичний процес не Ї лише калейдоскопом, хаосом под≥й. ¬ ньому можна вид≥лити певн≥ пер≥оди розвитку, певн≥ типи сусп≥льства. јле чи можливо, виход€чи з того, охопити ≥стор≥ю в њњ ц≥л≥сно≠ст≥, тобто з врахуванн€м майбутньоњ перспективи? „и можливо однозначно в≥дпов≥сти на питанн€: куди саме йде людство, в чому пол€гаЇ сенс ≥стор≥њ ≥ чи Ї вона прогресивним розвитком?

∆одне фактичне знанн€ про минуле не дозвол€Ї судити про ≥стор≥ю в њњ ц≥л≥сност≥. ≤сторична наука, наприклад, не ставить перед собою таке завдан≠н€. ѕро ≥стор≥ю людства не можна судити по ≥стор≥њ окремих крањн, народ≥в, рег≥он≥в, нав≥ть епох. Ћюдська ≥стор≥€ Ї принципово незавершеною. «нахо≠д€чись в середин≥ незавершеного процесу, не знаючи його к≥нц€, не маючи ≥ншоњ системи дл€ пор≥вн€нн€ (бо людство - Їдине ≥ ун≥кальне, ≥ншого прос≠то немаЇ), не можна сказати, на €к≥й стад≥њ всесв≥тньоњ ≥стор≥њ €к ц≥лого люд≠ство знаходитьс€. ƒо того ж ≥сторичний процес, на в≥дм≥ну в≥д природних €вищ, Ї процесом людськоњ д≥€льност≥ ≥ творчост≥, а результати творчост≥ не можна однозначно передбачити.

“аким чином, науково-теоретична в≥дпов≥дь на запитанн€ про спр€мо≠ван≥сть ≥стор≥њ в њњ ц≥л≥сност≥ неможлива, €к неможливе ≥ обірунтуванн€ чи спростуванн€ ≥сторичного прогресу. јле це не означаЇ, що таке питанн€ ви€вл€Їтьс€ марним, ц≥лком вигаданим, воно просто не Ї питанн€м конкре≠тноњ науки. ѕроблема спр€мованост≥ та сенсу ≥стор≥њ - суто ф≥лософська проблема, €ка маЇ кор≥нн€ в безпосередньому житт≥ людей ≥ саме там набу≠ваЇ особливого значенн€. ‘≥лософ≥€ розум≥Ї ≥стор≥ю не €к сукупн≥сть ≥сто≠ричних под≥й ≥ факт≥в, а €к реальн≥сть, €ка створюЇтьс€ людиною ≥ маЇ дл€ нењ значущ≥сть, ц≥нн≥сть. Ћюдина не може жити ≥ творити без баченн€ перс≠пективи свого тепер≥шнього житт€. ј це передбачаЇ певне ставленн€ до ≥с≠тор≥њ, визначенн€ свого м≥сц€ в н≥й. —аме в процес≥ безпосереднього житт€ людей створюЇтьс€ певний узагальнений образ ≥стор≥њ. ≤стор≥€ набуваЇ пев≠ного сенсу, коли люди ставл€ть питанн€: хто ми сам≥ в ≥стор≥њ? ”св≥домлен≠н€ ≥стор≥њ завжди залежить в≥д ставленн€ людей до сучасност≥. ¬ залежност≥ в≥д обставин житт€, люди по-р≥зному в≥дчувають себе в своЇму час≥, сприйма≠ють його то €к прогрес щодо минулого, то €к регрес, то €к кризу, занепад, зупинку ≥стор≥њ.  ожна епоха бачить лог≥ку ≥стор≥њ та њњ сенс, виход€чи ≥з своњх спод≥вань, ≥з своњх у€влень про свободу, щаст€, справедлив≥сть, добро, мир. ‘≥лософ≥€ лише в≥дбиваЇ в теоретичн≥й форм≥, узагальнюЇ набутий людством духовний досв≥д в усв≥домленн≥ ≥стор≥њ. «окрема це стосуЇтьс€ досить склад≠ноњ ≥ неоднозначноњ проблеми - проблеми ≥сторичного прогресу.

ƒавно було пом≥чено, що в теоретичному поступ≥ в≥д минулого до май≠бутнього спостер≥гаютьс€ певн≥ цикли: ≥сторичн≥ под≥њ в≥дбуваютьс€ в пев≠ному ритм≥ ≥ немов би повторюютьс€.

ѕоступово в соц≥альн≥й думц≥ людства сформувалис€ дв≥ позиц≥њ щодо розум≥нн€ характеру ≥сторичного розвитку. ÷е, з одного боку, ви≠знанн€ цикл≥чного, колопод≥бного розвитку сусп≥льства, з другого - у€вленн€ про прогресивний поступ людства. ÷≥ два п≥дходи поперем≥нне дом≥нують в людських у€вленн€х, обидва мають серйозне наукове обірунтуванн€, а значить - право на ≥снуванн€ ≥ наукову перспективу.

ѕерший п≥дх≥д розгл€даЇ ≥стор≥ю €к складну конф≥гурац≥ю сп≥в≥сную≠чих або пост≥йно зм≥нюючих одна одну у час≥ цив≥л≥зац≥й ≥ культур.  ожна з них живе власним житт€м, маЇ власну неповторну ≥стор≥ю, але згодом не≠минуче гине, перетворюЇтьс€ на ≥ншу. «агальний принцип такого п≥дходу Ц пост≥йна повторюван≥сть, ритм≥чн≥сть, цикл≥чн≥сть ≥сторичного процесу. –озвиток ≥сторичних систем (людства в ц≥лому, окремих держав, окремих соц≥альних сфер - пол≥тики, культури, рел≥г≥њ, економ≥ки) розгл€даЇтьс€ в≥д≠пов≥дно з певними ритмами ≥ циклами. ¬≥дбуваЇтьс€ пост≥йний процес заро≠дженн€, зр≥лост≥, стар≥нн€, занепаду ≥ нового в≥дродженн€ соц≥альноњ систе≠ми та ≥нститут≥в.

¬ межах даного п≥дходу знаход€тьс€ ≥дењ ф≥нал≥стського розум≥нн€ ≥с≠тор≥њ, ≥дењ цикл≥зму, культурно-≥сторичних тип≥в (ћ.ƒанилевський, ќ.Ўпенглер, ћ.¬ебер, ѕ.—орок≥н, ј.“ойнб≥ та ≥н.).

ƒругий п≥дх≥д стверджуЇ Їдн≥сть ≥сторичного процесу, на€вн≥сть за≠гальних ≥сторичних закон≥в ≥ ун≥версальн≥сть ступен≥в, фаз, через €к≥ прохо≠дить людство в своЇму розвитку. ÷ей п≥дх≥д найб≥льш €скраво представле≠ний в соц≥альн≥й думц≥ марксизму, але таку позиц≥ю (в р≥зних њњ вар≥антах) под≥л€ли й класики ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ (¬ольтер, √ердер, √егель), ≥ представ≠ники цив≥л≥зац≥йного п≥дходу до типолог≥њ сусп≥льства (—пенсер, ƒюркгейм, Ѕел, “офлер, јрон), ≥ представники сучасних технократичних теор≥й (√елбрейт, –остоу). ќсобливою рисою даного п≥дходу Ї у€вленн€ про про≠гресивний поступ людства, €к законом≥рне сходженн€ в≥д прим≥тивних, нижчих форм соц≥альноњ орган≥зац≥њ до б≥льш досконалих, вищих форм.

—оц≥альний прогрес ще й дос≥ здеб≥льшого трактуЇтьс€ €к висх≥дна л≥н≥€ розвитку шл€хом просуванн€ в≥д простого до складного, в≥д менш до≠сконалого до б≥льш досконалого. “аке розум≥нн€ прогресу зустр≥чаЇмо у  онта, —пенсера, у ћаркса ≥ √егел€.

≤де€ прогресу була пануючою на прот€з≥ ’VЎ-’≤’ стол≥ть. —аме в цей пер≥од людство беззастережно в≥рило у всеперемагаючу силу розуму, нау≠кового знанн€, техн≥чних дос€гнень. —аме тут пон€тт€ прогресу набуло зна≠ченн€ сходженн€ людства до кращого, безперервного ≥ дедал≥ зростаючого вдосконаленн€ житт€ ≥ людини.

ƒе€к≥ напр€мки сучасноњ зах≥дноњ соц≥олог≥њ (технократичн≥ концепц≥њ, теор≥њ модерн≥зац≥њ, конвергенц≥њ, пост≥ндустр≥ального сусп≥льства тощо) не заперечують ≥дею прогресу ≥ важлив≥сть його об'Їктивного критер≥ю (в≥н доповнюЇтьс€ ≥ншими показникам - р≥внем зайн€тост≥, р≥внем споживанн€ тощо). ƒ≥йсно, можна застосувати пон€тт€ прогресу та його критер≥ю щодо окремого соц≥ального €вища (наприклад, науки, техн≥ки, технолог≥њ), дл€ пор≥вн€нн€ певних параметр≥в окремих соц≥альних систем. јле навр€д чи це даЇ п≥дстави робити висновок щодо тенденц≥њ ≥стор≥њ в ц≥лому.

ѕотр≥бно врахувати суперечливий характер сусп≥льного прогресу, бо своЇю зворотною стороною в≥н маЇ регрес.  ожен крок уперед в ≥стор≥њ Ї водночас ≥ певним в≥дступом. ¬ажко знайти загальний баланс здобутк≥в ≥ втрат людства, тим б≥льше, що певне сходженн€ людства в р≥зних сферах соц≥аль≠ного житт€ - економ≥ц≥, технолог≥њ, духовн≥й сфер≥ - ви€вл€Їтьс€ неоднако≠вим. ќсобливо наочно пом≥тна розб≥жн≥сть, несп≥впад≥нн€ прогресу матер≥≠ально-техн≥чноњ сфери ≥з р≥внем духовно-культурного розвитку ≥ндив≥да. «агальнов≥дом≥ ≥ так≥ зворотн≥ сторони науково-техн≥чного прогресу, €к еколог≥≠чн≥, демограф≥чн≥ та ≥нш≥ так зван≥ Ђглобальн≥ї проблеми людства.

„и можна вважати про€вом прогресу ≥стор≥њ науково-техн≥чний про≠грес, що поставив людство перед загрозою загибел≥? „и Ї дикун з комп'юте≠ром б≥льш досконалим за дикуна з кам'€ною сокирою? „и насправд≥ сучасна епоха з њњ шаленим ритмом, економ≥чними перегонами на виживанн€, з њњ масовою культурою даЇ б≥льше можливостей дл€ розвитку людини, н≥ж епоха середньов≥чч€, сповнена рел≥г≥йного ставленн€ до природи, зосере≠дженоњ уваги до духовного св≥ту людини? „и зб≥льшуЇ щаст€ ≥ чи зменшуЇ стражданн€ перех≥д в≥д плем≥нного ладу до держави? —воЇр≥дною в≥дпов≥д≠дю на це може стати запитанн€ одного з ф≥лософ≥в: чи не Ї ≥де€ прогресу лише назвою ст≥йкого ≥нстинкту, що не дозвол€Ї черед≥ сто€ти на м≥сц≥ ≥ що т€гне њњ все дал≥ в над≥њ, що дал≥ буде б≥льш соковита трава?

¬ сучасн≥й соц≥ально-ф≥лософськ≥й л≥тератур≥ в≥дзначають факт не≠узгодженост≥ м≥ж собою прогресу соц≥альноњ системи ≥ розвитку особистос≠тей, з €ких складаЇтьс€ сусп≥льство ≥ €к≥ Ї його субстратом. ”досконаленн€ ≥ зм≥цненн€ системи, €к правило, н≥велюЇ особист≥сть ≥ндив≥да, внасл≥док чого в≥дбуваЇтьс€ його в≥дчуженн€, перетворенн€ на Ђгвинтикї, фактор сус≠п≥льного механ≥зму. „и прогресуЇ сама людина - залишаЇтьс€ в≥дкритим питанн€м. ѕрост≥ше знайти ознаки прогресивного поступу сусп≥льства €к системи. —истемн≥ досл≥дженн€ св≥дчать про те, що в системних утворенн€х на€вна спр€мован≥сть розвитку по висх≥дн≥й (зростаЇ р≥вень самоорган≥зац≥њ системи, п≥двищуЇтьс€ здатн≥сть до б≥льш високого р≥вн€ ц≥леспр€мованос≠т≥, власноњ оптим≥зац≥њ тощо).

≤де€ прогресу в тому значенн≥, €ке њй надала попередн€ епоха, може вважатис€ вичерпаною. Ќе випадково формац≥йний п≥дх≥д до ≥стор≥њ зм≥нив≠с€ у XX стол≥тт≥ на цив≥л≥зац≥йний. ѕон€тт€ цив≥л≥зац≥њ передбачаЇ розгл€д ≥стор≥њ не лише €к ≥стор≥њ економ≥ки, а €к ≥стор≥њ людей, в Їдност≥ њх матер≥ального ≥ духовного житт€. ќснову цив≥л≥зац≥й складають певн≥ культурн≥ ц≥нност≥.  ожна епоха Ї в≥дбитком неповторноњ, ун≥кальноњ культури, €ка Ї самоц≥нною ≥ не п≥дл€гаЇ пор≥вн€нню, не може вим≥рюватись критер≥€ми прогресу. ћ.Ѕерд€Їв вважав вченн€ про прогрес (€к про поступальний роз≠виток Ђпо сходинкахї ≥стор≥њ в≥д нижчого до вищого, в≥д менш досконалого до б≥льш розвиненого) хибним ≥ невиправданим н≥ з ф≥лософськоњ, н≥ з мо≠ральноњ, н≥ з науковоњ точки зору. ѕри такому п≥дход≥ втрачаЇтьс€ самоц≥нн≥сть кожноњ епохи, покол≥нн€, культури. ¬они перетворюютьс€ лише на зас≥б майбутнього, б≥льш досконалого сусп≥льства. Ќасправд≥ ж кожна епо≠ха, кожна цив≥л≥зац≥€ ≥ культура, за словами одного з ≥сторик≥в, р≥вною м≥≠рою наближена до Ѕога.  ритер≥й б≥льшоњ або меншоњ досконалост≥, повно≠ц≥нност≥ або меншвартост≥ щодо пер≥од≥в ≥сторичного розвитку не спрацьо≠вуЇ. Ћюдство все б≥льше розум≥Ї необх≥дн≥сть Ђр≥вноправного партнерстваї, д≥алогу р≥зних епох ≥ р≥зних культур. Ќе випадково, що в пер≥од кризи тех≠ногенноњ цив≥л≥зац≥њ людство все част≥ше звертаЇтьс€ до культурних ц≥ннос≠тей традиц≥йного сусп≥льства, вони ви€вл€ютьс€ такими, що потребують освоЇнн€ наново ≥ по-новому.

Ѕезперечно, людство йде вперед, але це скор≥ше рух в≥д дитинства до юнацтва, в≥д юнацтва - до зр≥лост≥. ÷е сходженн€ не до кращого, а до скла≠дн≥шого: це нов≥ труднощ≥, нова в≥дпов≥дальн≥сть, загостренн€ ≥ необх≥д≠н≥сть подоланн€ нових, б≥льш серйозних проблем. “ому ≥де€ прогресивного розвитку ≥ цикл≥чност≥ не взаЇмовиключають, а взаЇмодоповнюють одна одну. ƒ≥йсно, злети ≥ пад≥нн€ в≥дбуваютьс€ в сусп≥льств≥ ритм≥чно, певн≥ цикли можна знайти в розвитку економ≥ки, культури, рел≥г≥њ, але разом з тим спостер≥гаЇтьс€ ≥ поступальний рух в ≥стор≥њ.

ќстанн≥м часом з'€вивс€ новий - трет≥й п≥дх≥д до проблеми спр€мо≠ваност≥ сусп≥льного розвитку. ¬≥н прагне орган≥чно поЇднати у€вленн€ про л≥н≥йно-прогресивний поступ теор≥њ з теор≥€ми цикл≥чного розвит≠ку. ” сучасному св≥т≥ на перший план починають виходити закони систем≠но-цикл≥чноњ динам≥ки. ¬≥дбуваЇтьс€ становленн€ ≥ розвиток багатовар≥ант≠ного ≥ багатом≥рного св≥ту, в котрому поЇднуютьс€ ритм≥чн≥сть ≥ поступаль≠н≥сть соц≥ального процесу, його альтернативн≥сть ≥ разом з тим нев≥дворот≠н≥сть еволюц≥њ.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 570 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

ѕобеда - это еще не все, все - это посто€нное желание побеждать. © ¬инс Ћомбарди
==> читать все изречени€...

2016 - | 1871 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.054 с.