Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕерша ≥стина пол€гаЇ у тому, що житт€з ус≥ма його про€вами (народженн€ ≥ смерть, хвороба ≥ стар≥сть, любов ≥ ненависть, зустр≥ч ≥ розлученн€) сповнене стражданн€м




ƒруга ≥стина розкриваЇ причину страждань. Ќевгамовна жага житт€, надм≥рн≥ пристраст≥, прагненн€ щаст€, до задоволень ≥ насолоди, неск≥нченн≥сть бажань, Ц все це приводить до стану в≥чного незадоволенн€ ≥ тому стражданн€.

“рет€ ≥стина вказуЇ на шл€х спас≥нн€ Ц позбавитись страждань можна т≥льки перервавши ланцюг перероджень (оск≥льки нове житт€ веде до нових страждань), через зреченн€ в≥д пристрастей, ненавист≥, гордин≥, заздрост≥, жадоби, влади Ц все це дос€гненн€ к≥нцевоњ мети Ц н≥рвани.

Ќ≥рвана Ц злитт€ з божественним абсолютом, стан абсолютного спокою, перех≥д людини у надбутт€. якщо дл€ Ївропейц≥в велику ц≥нн≥сть маЇ збереженн€ ≥ збагаченн€ себе €к особистост≥, то дл€ буддист≥в ≥деалом ≥ метою стаЇ зреченн€ в≥д власноњ ≥ндив≥дуальност≥.

„етверта ≥стина буддизму Ц ≥снуванн€ Ђвосьмир≥чного шл€хуї дос€гненн€ н≥рвани.

—в≥т у буддизм≥ розум≥Їтьс€ €к абсолютна тотожн≥сть протилежностей, вс≥ в≥дм≥нност≥ у ньому в≥дносн≥. ¬се Ї вт≥ленн€м ≥ про€вом безособистого духовного јбсолюту. Ђ¬се в одному, ≥ одне Ц у всьомуї - такий основоположний принцип буддизму. Ђяї ≥ Ђ“иї, ворог ≥ друг, добро ≥ зло, житт€ ≥ смерть Ц лише ≥люз≥€ протилежностей, бо все повернетьс€ до в≥чного ™диного. —х≥дна культура сприймаЇ св≥т €к споконв≥чну гармон≥ю, довершен≥сть ≥ досконал≥сть, людин≥ потр≥бно лише насл≥дувати природу. ≤сторичне значенн€ буддизму пол€гаЇ у тому, що в≥н проголосив духовну р≥вн≥сть вс≥х людей, р≥вн≥сть у стражданн€х, р≥вн≥сть у можливост€х спас≥нн€ шл€хом морального самовдосконаленн€. ≤деалом буддистськоњ етики Ї любов до всього живого, утриманн€ в≥д запоб≥ганн€ йому зла.

ƒавньокитайська ф≥лософ≥€, €к ≥ ≥нд≥йська, була т≥сно повТ€зана з м≥фолог≥чними у€вленн€ми минулого, що збереглис€ у класичних стародавн≥х книгах. “ак, у Ђ низ≥ перем≥нї даЇтьс€ тлумаченн€ пон€ть, €к≥ Ї вих≥дними дл€ вс≥Їњ китайськоњ культури Ц Ђ≤ньї, Ђянї, Ђƒаої. —в≥т, зг≥дно з китайськими у€вленн€ми, Ї в≥чною боротьбою двох протилежних сил, €к≥ не т≥льки заперечують, але й взаЇмодоповнюють одне одного. ян Ц символ неба, енерг≥њ, св≥тла, це Ї активний, чолов≥чий початок св≥ту. ≤нь Ц символ земл≥, матер≥њ, це темна сторона св≥ту, ж≥ночий початок, €кому належить пасивна роль. ≤нь ≥ ян пронизують все суще Ц небо, землю ≥ людину. ¬≥д гармон≥њ ≥ р≥вноваги м≥ж ними залежить пор€док. ¬заЇмозалежн≥сть та взаЇмопроникненн€ цих двох сил називаЇтьс€ ƒао (буквально Ђшл€хї) Ц Їдиний св≥товий закон, божественна основа вс≥х речей.

” давньокитайськ≥й ф≥лософ≥њ ≥снувало ш≥сть основних шк≥л: даосизм, школа Ђ≤нь-янї (натурф≥лософська школа), конфуц≥анство, моњзм, лег≥зм та школа ≥мен. Ќайвпливов≥шими з ус≥х вчень стали конфуц≥анство ≥ даосизм. ƒаосизм ≥ конфуц≥анство Ї двома протилежними полюсами св≥тобаченн€, в р≥зн≥ часи китайська культура т€ж≥ла до одн≥Їњ чи ≥ншоњ ф≥лософськоњ традиц≥њ.

 онфуц≥анство виникаЇ у VI стол≥тт≥ до н.е. його засновником став  онфуц≥й. ќсновним л≥тературним джерелом конфуц≥анства Ї книга ЂЋунь-юйї (ЂЅес≥да та висловлюванн€ї).  онфуц≥анство - етико-пол≥тичне вченн€, основна увага в ньому прид≥л€Їтьс€ мистецтву управл≥нн€ та вихованн€ людини в дус≥ поваги до предк≥в, до держави, до ≥нших людей. ≈тика  онфуц≥анства заснована на розр≥зненн≥ двох соц≥альних тип≥в людей, двох стил≥в повед≥нки у сусп≥льств≥ Ц Ђшл€хетноњ людиниї ≥ Ђнизькоњ людиниї. ЂЎл€хетна людинаї - це людина вимоглива до себе, прагне до самовдосконаленн€, вм≥Ї волод≥ти собою, пом≥ркована у словах ≥ вчинках, гуманна. √уманн≥сть, за  онфуц≥Їм, Ц це повага до старших, справедлив≥сть, шаноблив≥сть, правдив≥сть; а вища моральна запов≥дь: ЂЌе чини ≥ншим те, чого не бажаЇш соб≥ї.

¬ основ≥ конфуц≥анського ≥деалу управл≥нн€ лежить принцип морального зразку, а не примусу на основ≥ п≥дкоренн€ особист≥сних ≥нтерес≥в людини ≥нтересам держави. ѕ≥д контролем конфуц≥анства, €к державноњ ≥деолог≥њ був весь образ житт€ китайц≥в Ц в≥д стилю повед≥нки ≥ мови, смак≥в ≥ звичок до од€гу ≥ зач≥ски, акцент на субординац≥ю (кожен маЇ знати своЇ м≥сце, ≥ не претендувати на чуже). —аме тому у конфуц≥анств≥ мали формальн≥ правила сп≥лкуванн€ Ц церемон≥њ, ритуали, етикет.

—еред посл≥довник≥в ≥ критик≥в конфуц≥анства вид≥л€ютьс€ школа моњст≥в ≥ школа законник≥в (лег≥ст≥в). ћоњсти внесли демократичн≥ елементи у соц≥альне вченн€, ≥дею пр≥оритета ≥нтерес≥в народу над ≥нтересами держави, зробили першу спробу постанови проблеми соц≥альноњ р≥вност≥ людей. Ћег≥сти, або законники, на в≥дм≥ну в≥д конфуц≥анц≥в ≥ моњст≥в, в≥дмовилис€ в≥д гуман≥стичних ц≥нностей, висунувши ≥дею пануванн€ закону, а не морал≥. јле ц≥ закони лег≥сти розум≥ли €к закони покаранн€, так €к на њх думку гуманн≥сть лише послаблюЇ державу, а доброта Ї Ђмат≥рТю злочин≥вї. ƒержава повинна ірунтуватис€ на примус≥ ≥ насилл≥, на жорстокост≥, на стратах ≥ в≥йн≥, на взаЇмних нагл€дах ≥ доносах у сусп≥льств≥.

ƒаосизм виникаЇ приблизно у той же час, що ≥ конфуц≥анство, в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д попередн≥х вчень своЇю проблематикою. ” центр≥ уваги даосист≥в не соц≥ально-етичн≥ ≥ пол≥тичн≥ проблеми, а натурф≥лософ≥€, проблеми взаЇмозвТ€зку людини з природою, косм≥чним ц≥лим. ќсновн≥ положенн€ викладен≥ у книз≥ Ђƒаодецзинї (буквально Ђ нига про ƒао ≥ ƒеї).

ƒао Ц центральний терм≥н даосизму, за допомогою €кого можна дати в≥дпов≥дь на питанн€ про походженн€ св≥ту ≥ спос≥б його ≥снуванн€. ƒао Ц першопричина, першооснова ≥ Їдиний закон св≥ту, €кому п≥дкорюЇтьс€ природа, сусп≥льство, людина. —утн≥сть ƒао Ї небутт€, тому ƒао неможливо ос€гнути розумом, неможливо дати йому визначенн€. ”се в св≥т≥ Ї м≥нливим ≥ плинним, нест≥йким ≥ нев≥чним, все з часом ≥де в небутт€, повертаЇтьс€ до своЇњ основи ≥ знаходить спок≥й. ¬≥чним Ї т≥льки ƒао, т≥льки небутт€. ѕод≥бно до буддизму, даосисти напол€гають на ≥люзорност≥ вс≥х протилежностей, все у цьому св≥т≥ перебуваЇ в Їдност≥, ≥ ц€ Їдн≥сть Ї ƒао. ќсновним принципом житт€ людини в даосизм≥ Ї принцип нед≥€нн€, а у зв≥льненн≥ в≥д бажань ≥ пристрастей пол€гаЇ природний ви€в людини. ƒозволити всьому йти своњм власним, природним шл€хом, бути спогл€дачем у житт≥, спок≥йно ставитись до вимог св≥ту ≥ до власних бажань Ц ось мудр≥сть даосизму. ћудра людина повинна дос€гти у своЇму житт≥ три основних мети: здобути довгол≥тт€, пережити стан просв≥тленн€ (Їднанн€ з ƒао), стати безсмертною.

 

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 554 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ѕутерброд по-студенчески - кусок черного хлеба, а на него кусок белого. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2216 - | 2155 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.01 с.