Теорія запобігання злочинності

кримінологічні засоби з переважанням виховних, соціально-пси­хологічних, педагогічних, індивідуально-побутових, медичних тощо- На другому (відвернення наміру вчинити злочин) — це переважно оперативно-розшукові заходи, що поєднуються з індивідуально-психологічними. На третьому (припинення розпо­чатого злочину) переважають криміналістичні та процесуальні засоби. З урахуванням цього на практиці, зокрема у практичній діяльності органів внутрішніх справ, давно вже розрізняють та окремо обліковують відповідні показники щодо профілактики (профілактичний облік), відвернення та припинення злочинів.

Четверта підстава диференціації етапів індивідуального запобі­гання та термінів, які їх відображають, пов'язана з різними резуль­татами запобіжного впливу, що чиниться на цих етапах. Йдеться про результати впливу безпосередньо стосовно причин, які обу­мовлюють злочин. На першому етапі результати профілактики визначаються щонайменше усуненням або недопущенням форму­вання кримінальної мотивації і мотиву злочину та загалом індивідуально-психологічного комплексу, а максимально — ви­правленням несприятливої морально-психологічної деформації особистості. Результатом запобіжної дії на другому етапі є відвер­нення на певний час реалізації злочинного наміру, проте це не свідчить про усунення його повною мірою і остаточно, а тим більше — безпосередньої причини злочинного прояву. Вона може «спрацювати» за інших умов, в іншій ситуації. Під час припинення вчинення злочину усунення його причини зовсім не планується і не ставиться за мету; на це вже пізно сподіватися, тому що причи­на реалізується у свій наслідок — вчинення злочину, який потрібно припинити, у чому й полягає результат запобігання.

Наведене, на наш погляд, переконливо свідчить про принципо­ ву змістову відмінність зазначених трьох етапів індивідуального кримінологічного запобігання, що дає більш ніж достатні підстави для їхнього окремого термінологічного найменування. Той, хто заперечує наявність цих підстав, мабуть, не розібрався в них або не хоче їх бачити і зводить все лише до термінологічних маніпу­ляцій.

Існує ще одна диференціація засобів кримінологічного запо­бігання, зокрема його профілактичного етапу. Ця дифенціація

331

Глава 8

пов'язана з цільовою спрямованістю профілактичних засобів. Якщо вони спрямовуються на профілактику формування безпосе­редньої причини злочинного прояву, тобто на зниження суспіль­ної небезпечності особистості, гальмування процесів криміноген­ної мотивації, взагалі, на переведення особистості з перед-кримінального до некримінального її типу, — таку профілактику нерідко йменують безпосередньою. Якщо профілактичні заходи віддалені від впливу на безпосередню причину злочинного прояву, торкаються, скажімо, джерел формування антисуспільної спрямо­ваності, її проявів, наприклад у сім'ї, школі, мікросередовищі, їх часто називають ранніми. Проте наведений поділ досить умовний і може мати сенс лише стосовно особистості та поведінки тієї самої особи.

Видова диференціація діяльності щодо запобігання злочинності та злочинних проявів здебільшого є відображенням сутності та особливостей об'єктів цієї діяльності. Об'єктом діяльності за за­гальним визначенням може бути явище, процес, особа, прояви їхньої активності, щодо яких спрямовується вказана діяльність. Об'єкти діяльності разом з її метою становлять предмет діяльності.

У запропонованому понятті запобігання злочинності її об'єкта­ми визначені детермінанти злочинності та її проявів, передусім причини й умови останніх. Вже зазначалося, що особливе значен­ня для визначення об'єктів діяльності стосовно запобігання зло­чинності згідно з кримінологічним принципом «відповідності» має предметне уявлення про детермінанти злочинності. Запобігання повинно адресне поширюватися саме на них, через що і досягається його запобіжна мета. Причому — першочергово і пріоритетне — на ті з них, які становлять безпосередньо обумов­люючий комплекс злочинного прояву.

Цим обґрунтовується важливий методологічний висновок: наскільки обґрунтованим і предметним є уявлення про детермінан­ти злочинності та злочинних проявів, їхнє детермінуюче значення, передусім спричинююче та обумовлююче як причин і сприяючих їм умов, настільки адресна точно та з урахуванням предметної зна­ чущості можна визначити об'єкти запобіжної дії на ці детермінан­ ти та розподілити ці об'єкти залежно від міри їх значущості і відповідної черговості здійснення такої дії.

332