Теорія запобігання злочинності

але частіше до нього; 2) у сфері, яка лише частково регулюється правом; 3) засобами, що мають виключно цільове запобіжне при­значення; 4) інколи паралельно з засобами згаданих вище різно­видів, але частіше після них. Такі заходи становлять окремий різновид діяльності щодо запобігання злочинності — суто кримі­нологічний, їх так і називають — спеціально-кримінологічні.

Дослідження спеціально-кримінологічного запобігання, здій­снюваного в індивідуальному масштабі, тобто стосовно конкрет­ної особи, показали суттєві змістовні відмінності окремих напрямів цієї діяльності. Залежно від властивих для них форм, методів і засобів запобігання, які в свою чергу залежать від стану сформованості і ступеня реалізації тих елементів системи де­термінації злочинного прояву, що відіграють роль його причини та сприятливих умов, вказану індивідуально-запобіжну діяльність можна розділити на 3 етапи: 1) до формування мотиву злочинного прояву та наміру його вчинити; 2) після його сформованості, але до початку реалізації; 3) після початку реалізації наміру через здійснення конкретних злочинних дій. З урахуванням зазначених якісних відмінностей, на кожному з етапів вжиття заходів запобі­гання вчиненню злочину, з метою відрізнити змістовну відмінність останніх, вживаються різні терміни щодо іменування відповідної запобіжної діяльності: 1) профілактика, 2) відвернення, 3) припи­нення злочинних проявів.

На початку глави вже зверталася увага на пов'язаність названих термінів з різним предметом і змістом запобіжної діяльності, яку во­ни відображають. Зараз детальніше розглянемо ці змістовні відмінності на зазначених етапах запобіжної діяльності, оскільки вони виразно проявляються саме при її практичному здійсненні, що не завжди є очевидним на теоретичному рівні, а тому вживання різної термінології для визначення діяльності на цих етапах здається надуманим. По-перше, запобіжна діяльність на зазначених різних етапах спрямовується фактично на різні об'єкти. На першо­му етапі, якому відповідає термін «профілактика», об'єктом за­побіжного впливу є сформована суспільне неприйнятна спрямо­ваність особистості, яка відображається ззовні в антисуспільних проявах, правопорушеннях, але формування криміногенної орієнтації тільки розпочалося і не визначилося у кримінальній

329

Глава 8

мотивації, тим більше — у мотиві вчинення конкретного злочину. Інакше кажучи, ще відсутній намір його вчинити, а мають місце ан-тисуспільні, аморальні вчинки, що свідчать лише про початкові (не-злочинні) форми суспільної небезпечності. На другому етапі вже наявні кримінальна мотивація та в основному сформований мотив злочину і намір його вчинити, які й стають об'єктами запобіжного впливу. Конкретна мета запобігання на цьому етапі — відвернення можливості реалізації злочинного наміру, тому й позначається за­побіжна діяльність на цьому етапі терміном «відвернення». На тре­тьому етапі вже розпочаті злочинні вчинки і наявні умови доведен­ня наміру до злочинного результату. Тепер вже стосовно цих об'єктів спрямовується запобіжний вплив. Завдання і мета за­побігання на цій стадії — припинити розвиток злочинної діяльності, перешкодити їй досягти спланованого результату, тому й позна­чається вона терміном «припинення».

Крім суттєвих відмінностей щодо об'єкта впливу, зазначені напрями запобігання злочину, визначені різними термінами, значно відрізняються й сферою здійснення, що є другою підста­вою їхнього розрізнення. На першому етапі (профілактики) сфе­ра ЇЇ здійснення незрівнянно ширша, ніж на наступних, охоплює джерела процесів, що детермінують формування антисуспільної спрямованості та суспільної небезпечності особистості, а також інших «віддалених» детермінантів (корелянтів та залежностей) формування цієї особистості. Запобігання на цій стадії відріз­няється завчасним виявленням та профілактичним впливом на процеси та явища, які потенційно можуть відігравати роль при­чин і умов вчинення конкретного злочину, здійснюється значно раніше, ніж проходить процес формування його мотиву. Запо­ біжний вплив на першому етапі має чіткий рубіж, який відділяє його від другого етапу. Ним є сформований мотив і намір вчинити злочин. Після їхнього формування профілактику в буквальному її розумінні проводити пізно. Потрібні відвернення та припинення їхньої реалізації.

Третьою підставою розділення та окремого найменування етапів індивідуального кримінологічного запобігання є значні відмінності у сутності запобіжних заходів, що переважають на кожному з етапів. На першому (профілактичному) — це власне

330