Теорія запобігання злочинності

Згідно з цією методологічною настановою, потрібно методично та у практичній діяльності в якості об'єктів, що потребують пер­шочергової запобіжної дії, насамперед виділити детермінуючий комплекс першої безпосередньої ланки детермінації. У ньому пер­ше місце для запобіжного впливу має бути відведено особистості особи, зокрема антисуспільним елементам її свідомості, передусім тим, які досягли суспільної небезпечності, стали підґрунтям вчин­ків, що свідчать про криміногенну орієнтацію та формування кримінальної мотивації. Такими є антигромадські, аморальні вчинки підвищеної небезпечності, подібний їм спосіб життя, поведінки, що містить реальну небезпеку криміногенності. Об'єктами першочергової запобіжної діяльності (контролю, корекції, зміни змісту, впливу тощо) повинні стати також інди­відуальні умови буття, виховання, що безпосередньо сприяють формуванню та реалізації криміногенного мотиву, такі самі за змістом об'єкти мікросередовища та конкретної життєвої ситуації.

До об'єктів першочергової запобіжної дії мають бути віднесені також індивідуальні біопсихологічні та психічні особливості осо­би з суспільне небезпечною поведінкою, стосовно яких пріоритет-но потрібні відповідні корегуючі, медико-профілактичні заходи, спеціальні психологічні тренінги тощо.

Наступними за потребою запобіжної дії мають бути визначені як ЇЇ об'єкти елементи детермінуючого комплексу другої черги (порядку). Серед них більше уваги щодо здійснення запобіжної діяльності має бути приділено тим, які виконують роль причин другого порядку. Такий самий підхід необхідно використовувати під час визначення об'єктів запобіжної дії третього та наступних порядків.

Визначення об'єктів запобіжної діяльності не може бути схема­тичним, а потребує конкретного аналізу та виявлення тих об'єктів, які більш виразно проявилися під час аналізу причин і умов вчи­нення певної категорії злочинів. Важливо не ставитися до виявле­них об'єктів однаково. Часто нам стають відомими ці об'єкти, але невідомо, які з них та яку саме роль відіграють для певного типу особистості, за різних умов, у різний час та за різної життєвої ситуації. Під час аналізу причин і умов вчинення злочинів слід предметне і послідовно визначити, які з них належать до першого,

333

Глава 8

другого та наступних порядків. Відповідно до цього визначати об'єкти запобіжного впливу першої, другої, наступної черги.

Все наведене вище про визначення об'єктів запобіжної діяль­ності здебільшого стосується її профілактичного етапу. Дещо інший підхід має бути застосований під час визначення об'єктів відвернення можливості вчинення злочину або його припинення. Для обох цих етапів запобігання першим і найголовнішим об'єктом впливу є особа, яка замислила вчинити злочин або вже розпочала його вчинення. Саме вплив на цю особу може відверну­ти або припинити злочин. Цей вплив може бути безпосереднім або опосередкованим, у тому числі із застосуванням оперативних можливостей, через ближче оточення, членів сім'ї. Ефективною на цих етапах запобігання може бути зміна конкретної ситуації, пере­дусім тієї умови, обставини, яка визначає можливість вчинення злочину. У такому разі відповідні засоби, знаряддя, умови охоро­ни, проникнення у приміщення, а також особи, причетні до вико­нання функцій охорони, забезпечення безпеки тощо, стають пер­шочерговими об'єктами запобіжного впливу. Зрозуміло, що термін «запобіжний вплив» тут використовується у широкому розумінні, охоплюючи й інші методи і заходи запобігання, про які йтиметься далі.

ф 2. Конституційні та інші правові засади
,           запобігання злочинності в Україні

Питання правового регулювання діяльності щодо запобігання злочинності є дуже важливим з огляду на деякі конкретні обстави­ни. Передусім, вжиття запобіжних заходів нерідко поєднане із за­стосуванням певних обмежень до особи, наприклад тієї, яка підля­гає адміністративному нагляду, зберігає вдома вогнепальну зброю та ін. Інколи за необхідності та наявності підстав до особи має засто­совуватися примус, застереження. Заходи запобігання не можуть пригнічувати людину, принижувати її честь та гідність. З іншого боку, має бути регламентований обов'язок здійснення запобіжної діяльності. Все наведене свідчить про необхідність її правової регла­ментації. Це стало особливо важливим після закріплення в Конституції України прав і свобод людини і громадянина, які є невід'ємними і не можуть порушуватися або нехтуватися.

334