Теорія детермінації злочинності

визначення системи детермінації та спричинення злочинності та її проявів.

Детермінація — це зв'язок, що включає різні функції та залеж­ності: спричинення, опосередкування і обумовлення. Серед детермі­нантів важливішими щодо впливу є причини (спричинення) та умо­ви (обумовлення). Корелянти відтворюють кореляційний зв'язок, який згодом, у міру визначення його природи, може конкретизува­тися в інший вид зв'язку (обумовлення, опосередкування тощо). Системно-структурна детермінація відображає лише системні та структурні зв'язки. Види детермінантів і детермінації у наведеному значенні повинні використовуватися і подібним чином визначатися та класифікуватися у теорії детермінації злочинності.

Причинність — це вид детермінації, який полягає у продукуванні одним явищем (причиною) іншого явища (наслідку). Спричинення проявляється у двоелементній ланці (причина — наслідок), при­чинному ланцюзі (де стільки причин і наслідків, скільки ланок у цьому ланцюзі) і причинній мережі або «дереві» ланцюгів. Прин­цип причинності — все має свої причини, їх потрібно лише правиль­но визначати. Визначальним для наявності причини є безпосереднє продукування. Серед основних законів причинного зв'язку — не­оборотність причини і наслідку у даному безпосередньому їх відно­шенні. Треба розрізняти поняття причини та причинного зв'язку, в тому числі не змішувати їхні значення в кримінології.

Обумовлення — ще один вид детермінації, який полягає у ство­ренні можливості (ймовірності) настання наслідку через один з двох або обома функціональними способами: сприянням форму­ванню причини і сприянням (створенням умов) для її реалізації. Утворення наслідку є результатом взаємодії причини та умови. Проте взаємодія — лише механізм зв'язку між причиною та умовою. Взаємодія не замінює причину, не набуває її функції та не переносить причинний зв'язок на умови.

У кожній ланці причинного ланцюга, крім самої причини, на­явні й інші, пов'язані з нею детермінанти, зокрема обов'язково: умови формування причини цієї ланки та умови, які сприяють на­станню наслідку дії зазначеної причини. У цій ланці можуть бути присутні й інші різновиди детермінантів, зокрема корелянти. Всі детермінанти цієї ланки становлять її детермінуючий комплекс.

191

Глава 5

Детермінуючі комплекси різних ланок відрізняються безпосе­редністю або опосередкованістю (різної міри) в обумовленій зло­чинності та ЇЇ проявів.

Згідно з названою підставою поділу детермінуючих комплексів, потрібно передусім виокремити детермінуючий комплекс першої безпосередньої ланки детермінації конкретних злочинних проявів. У цьому комплексі роль безпосередньої причини злочинного прояву відіграють антисуспільиі суспільна неприйнятні елементи індивідуальної свідомості, особистості загалом, які через досягнен­ ня суспільної небезпечності стають підґрунтям формування криміногенної мотивації та перетворюються на мотив конкретно­ го злочину, як його внутрішня (суб'єктивна) причина. Ці елементи свідомості на етапі формування криміногенної мотивації набува­ють якості криміногенності, тому що безпосередньо породжують злочинний прояв. Термін «криміногенний» походить від лат. сгітеп — злочин та грец. §епш — зародок (те, що породжує). Звідси криміногенним може називатися лише той елемент детермінації, який породжує злочин і злочинність. Наведене поняття «криміно­генний», на жаль, часто поширюється й на інші детермінанти, які не тільки не породжують злочин і злочинність, а й не мають з ними причинного зв'язку. У таких випадках терміном «криміногенний» заміняють термін «детермінуючий».

До першої найближчої ланки зумовлений злочину належать та­кож умови, що безпосередньо сприяють формуванню та реалізації криміногенного мотиву. Це індивідуальні умови життєвого буття особи-носія криміногенного мотиву, її найближчого середовища, індивідуальні, в тому числі біопсихологічні та психічні особли­вості, які разом узяті у взаємодії, сприяють формуванню та ре­алізації криміногенного мотиву і тому набувають криміногенного значення. Перша безпосередня ланка обумовлення злочинного прояву включає також конкретну життєву ситуацію, що позна­чається на формуванні та реалізації злочинного наміру, і тому теж може називатися криміногенною. Таким чином, першу ланку без­посередньої детермінації злочинного прояву можна назвати ланкою криміногенності. Криміногенного значення набувають умови лише першої безпосередньої ланки детермінації, і то не завжди.

192