Теорія детермінації злочинності

містить елементів суспільного буття, що можуть породжувати зло­чинність.

Таке «відірване» уявлення про детермінанти злочинності й ок­ремих злочинів, їхнє протиставлення піддавалося критиці окреми­ми авторами як необгрунтоване ще у радянські часи¹. Зазначалося, що конкретні детермінанти злочину виступають порівняно нероз­дільним елементом системи причин і умов злочинності, а конкретні злочини — елементами злочинності»². Незважаючи на декларовану зміну ідеологічних орієнтирів та нібито відкидання догм соціалістичної міфології у суспільстві нових суверенних країн, зокрема в Україні, в кримінологічній літературі, навчальних програмах з кримінології та у новітніх підручниках з кримінології питання детермінації злочинності розглядаються відокремлено від причин і умов конкретного злочину.

Безперечно, злочинність та її діяльнісні прояви — елементи си­стем різного рівня: перша — це система високого узагальнення та певної соціальної абстракції, друга — прояв елементів індивідуаль­ного рівня. Так само і детермінанти цих комплексів елементів (суспільного і індивідуального) знаходяться на різних рівнях узагальнення. Під час узагальнення останніх на соціально-суспільному рівні, певна річ, деякі індивідуальні детермінанти не виявляються у незмінному вигляді, окремі їх особливості зовсім не проявляються, але належні їм якісні ролі в системі детермінації та механізми співвідношення у детерміністичному процесі не змінюються. Взаємозв'язок між ними характеризується філо­софською закономірністю співвідношення між загальним і окре­мим. Між ними знаходиться й особливе, що відтворює детермінацію окремих видів злочинності.

Коли розглядається структура детермінації конкретного злочи­ну, то ні в кого не виникає питання щодо ролі у ній особи, елементів ЇЇ психології та загалом свідомості, які виявляються у мотивах злочину і є безпосередньою, внутрішньою причиною його вчинення. Які саме елементи індивідуально-психологічного ком­плексу особи відіграють тут вирішальну роль — питання дис-

' Овчиппиков Б. Д. Вопросьі тсории кримипологии. — Л., 1982. — С. 49-52; Бафия Е. Про­блеми криминологни. — М., 1983. ² Кузиецова Н. Ф. Зазнач, праця. — С. 45.

201

Глава 5

кусійне, ми розглянемо його у главі про особу злочинця. Дія цієї причини визначається змістом індивідуальної свідомості, зокрема індивідуальної психології. На формування останньої, а також на її реалізацію у конкретному діяльнісному прояві впливають умови, у яких складалися особистість та світогляд особи, а також умови середовища, індивідуального та групового буття і конкретної життєвої ситуації, в яких елементи свідомості позначаються на ви­никненні та реалізації мотиву злочину. Ці питання докладніше висвітлюються у главі про механізм злочинного прояву. Згідно з теорією детермінації умови формування особи, що вчинила злочин, та умови реалізації її особистісних та інших індивідуаль­них властивостей належать до умов, які сприяють вчиненню зло­чину, прояву дії його причини.

Разом з тим, і це дуже важливо, умови формування особи, а та­кож умови реалізації її мотивів, маючи індивідуально конкретний зміст стосовно певної особи і певного злочину, не є виключно індивідуальними. За своїм типовим змістом елементи індивіду­альної психології та свідомості є одиничним окремим проявом певних елементів суспільної психології та свідомості. Остання, з одного боку, є узагальненим відбитком існуючих елементів індивідуальної свідомості певної частини членів суспільства, з другого — елементи суспільної свідомості та психології є відобра­женням інших суспільних відносин, явищ, процесів економічного, соціального, соціально-психологічного, політичного, правового та іншого змісту. Між суспільною, груповою та індивідуальною свідомістю, її елементами, у тому числі негативними, що спричи­нюють злочинні прояви, також існує закономірне співвідношення як між загальним, особливим та одиничним. Тому, за словами визначного російського кримінолога Г. А. Аванесова, «у причинах та умовах конкретних злочинів потрібно виявляти те, що є загаль­ним для усіх злочинів... Стосовно ж причин та умов окремих видів злочинів потрібно сказати, що вони є елементами причин злочин­ності у цілому, співвідносяться з ними як особливе із загальним, через що у своєму визначенні містять ознаки цілого — злочин­ності»¹. Як на одиничному рівні певні елементи індивідуальної

¹ Криминология: Учеб. / Под ред. Г. А. Авапесова. — 3-с изд., псрераб. й доп. — М., 2005. — С. 200.

202