взаємозв'язку детермінант, що виконував раніше роль причини, може набути функціональної ролі умови і навпаки. Разом з тим, навряд чи можливо, щоб умова (або їхня сукупність), обумовлюючи певний «стимулюючий вплив» на злочинність, набула якості причини, стала «породжувати» останню. За відповідних конкретних умов, у відповідних конкретних взаємовідносинах певний елемент обумовлення може виконувати лише одну функціональну роль причини або умови. Змішування останніх підриває саму ідею їхньої функціональної та сутнісної диференціації. Інколи умови за ознакою часу та змісту їхнього впливу на причинний зв'язок поділяють на: 1) умови, що сприяють виникненню (формуванню) причини; 2) умови забезпечення реалізації процесу спричинення. Залежно від характеру зв'язку з причиною умови розрізняють так: супроводжуючі (створюють загальну обстановку обумовлення), необхідні (без яких реалізація причини не може відбутися), достатні (оптимальний комплекс необхідних умов).
Третім видом детермінантів, зокрема у системі кримінологічної детермінації, є корелянти. їх зв'язок з причиною і наслідком кореляційний. Вже зазначалося, що кореляційний — це такий зв'язок між подіями, явищами, процесами, за якого зміна одних явищ супроводжується (не спричинюється чи обумовлюється) зміною других. Це зв'язок відповідності, більшої або меншої синхронізації. Не більше. Проте «не більше» можливо лише до того, доки інший, зокрема обумовлюючий зв'язок, між ними ще не встановлений, не підтверджений. Після встановлення (визначення) останнього корелянт може стати умовою цієї або іншої ланки обумовлення. Міра кореляції визначається математичними методами за шкалою від 0 до 1. Визначення наявності кореляції між об'єктами, що досліджуються, — на сьогодні неодмінна умова, обов'язковий попередній етап кримінологічного дослідження, зокрема оцінки значущості емпіричної інформації. Якщо кореляція підтверджується, тим більше значуща (понад 0,5), — це сигнал для визначення характеру корелятивного зв'язку, у тому числі можливої присутності у ньому обумовлюючої залежності або навіть причинної детермінації. Останнє з'ясовується через функціональний аналіз змісту зв'язку, наразі кримінологічного зв'язку. Якщо кореляція між об'єктами дослідження не визна-
189
Глава 5
чається — це показник того, що між ними немає детерміністичного зв'язку загалом, тим більше причинної детермінації.
Інколи серед видів детерміністичного зв'язку як окремий (четвертий) його вид виділяють функціональну залежність, за якої коефіцієнт корелятивного зв'язку дорівнює 1. Це означає жорстку (функціональну) залежність, коли зміна одного об'єкта жорстко (обов'язково) супроводжується зміною іншого, як функція останнього. Соціальна, в тому числі кримінологічна, детермінація не належить до жорсткої, її характер імовірний, статистичний, де значущою є роль випадкових умов, обставин. Тому домінують, зокрема щодо детермінації злочинності, закони великих чисел, закони-тендєнції. За статистичної кореляційної детермінації, у тому числі щодо детермінації злочинності, одна подія може бути названа причиною іншої, якщо за першою подією з великою мірою ймовірності слідує поява наступної.
Зазначимо, що при дослідженні детермінації і у філософії, і у кримінології інколи замість терміна «детермінант» використовують термін «фактор» (від лат. /асіог — той, що робить, виробляє). Порівняйте з (іеіегтіпю — «той, що визначає». Як синоніми терміни «детермінант» та «фактор» заперечень не викликають. Проте, якщо на цьому дослідження зупиняється, не вивчається та не визначається різний детерміністичний, у тому числі причинний чи обумовлюючий, чи, загалом, кореляційний зв'язок різних факторів, складових останніх, — це не розкриває процес детермінації та спричинення змістовно, функціонально, тобто не дотримується вимога визначеності, точності та предметності. Це значно зменшує можливість використання такого пояснення детермінації, передусім тоді, коли потрібне чітке визначення її елементів у запобіжних цілях.
Інколи поряд з термінами «причина», «умова», «корелянт», «фактор» вживають терміни «обставина», який означає щось неординарне у навколишніх умовах, та «ситуація» в якості сукупності, тісного взаємозв'язку обставин. Проте ці терміни не означають іншої функціональної ролі, ніж ту, яку виконує умова, вони лише окреслюють певний механізм, нестандартність її функціонування.
Можемо тепер стисло викласти основні положення розгляду загальної теорії детермінації і причинності в її застосуванні до
190
