Теорія детермінації злочинності

теорії причинності. Важливою умовою правильного розуміння сутності та застосування цих термінів є їхнє вживання у будь-якій науці, включаючи кримінологію, у тому значенні, яке їм надають теорії детермінації та причинності. На жаль, цієї важливої умови часто не дотримують кримінологи, які надають згаданим термінам дещо інше значення.

Згідно з названими теоріями причиною називають явища (си­стеми), які породжують, продукують інші явища (системи) — наслідки. Тобто між причиною і наслідком зв'язок генетичний, продукуючий. У тлумачних словниках слово «причина» звичайно етимологічне пов'язується з дієсловом «вчиняти», тобто робити, творити, виробляти¹.

Важливим для розуміння дії причинності є питання про внут­рішню структуру причинного зв'язку. Остання має такі різновиди: а) бінарний (двоелементний) зв'язок причини і наслідку; б) при­чинний ланцюг, тобто послідовна змінюваність двоелементних ла­нок причинного зв'язку, в якому причина цієї ланки є наслідком попередньої ланки, ЇЇ причини; в) причинна мережа або «дерево причинності», під якою розуміють систему процесів, утворень, що охоплюються єдиною динамічною структурою, стан кожного з елементів системи прямо або опосередковано обумовлений станом інших елементів цієї системи². На думку Н. Ф. Кузнєцової, яку ав­тор Курсу повністю поділяє, у системі причинності злочинності присутні всі згадані види причинного зв'язку: бінарний, злочин­ний ланцюг, причинна мережа. Але при цьому наголошується, що причинний зв'язок у кожній ланці завжди є безпосереднім, тобто А спричинює В. І якщо В спричинює С, то це не означає, що в усіх випадках А спричинює С. Це можливо, якщо між А та С також існує причинний зв'язок. При цьому причина попередньої причи­ни — не причина наслідку цієї ланки, а його умова. За іншого підходу, коли вважають, що причина може бути «опосередкова­ною», тобто знаходиться у другій ланці спричинення, фактично відбувається поєднання різних причин і наслідків у міру просу­вання за причинним кримінологічним ланцюгом. Після цього

¹                 Даль В. Й. Толковьій словарь всликорусского язмка. — М., 1965. — Т. III. — С. 459.

²                 Кузпецова Я. Ф. Зазнач, праця. — С. 12.

187

Глава 5   ,;, _;

причину кожної ланки вважають причиною кінцевого результа­ту — злочинності або злочину. Подібне змішування змістовного щодо функції причини та термінологічного стосовно її речового вираження суперечить філософській теорії причинності, де такі підходи не допускаються. Незважаючи на неодноразовий розгляд у філософській та кримінологічній літературі питань про спе­цифічну функціональну відмінність причини від інших детермінантів, і у сучасний період, на жаль, допускається їх невиправдане змішування¹. Інша річ, коли залежно від належності причини до певної ланки причинного ланцюга, починаючи з безпосередньої, терміном «причина» визначають певну поряд-ковість причин: «першої», «другої», іншої ланки. Це допомагає, хоча й дещо умовно, розуміти значення кожної причини у причинному ланцюзі. Прикладом точного слідування як змісто­вно, так і термінологічне, сучасним надбанням філософської теорії детермінації і причинності та, одночасно, творчого їх застосування на галузевому науковому рівні стали результати недавнього дослідження Н. М. Ярмиш теоретичних проблем причинно-наслідкових зв'язків у кримінальному праві². Розуміння авторкою винятково складної проблеми спричинення стосовно злочинного прояву заслуговує на увагу не лише фахівців науки кримінально­го права, а й кримінологів.

Другим після причини видом детермінантів кримінологічної детермінації є умови, їх зв'язок з причиною і наслідком називають обумовленням, на відміну від спричинення. Умови — це різно­манітні явища, процеси, обставини, які сприяють або створюють можливість виникнення та прояву причини, яка породжує наслідок. Дія умови на наслідок опосередкована причиною. Дія умови не обов'язкова, а як правило, ймовірна. Умова не породжує наслідок, але вона забезпечує (сприяє, допомагає) прояву та дії причини. Без умови остання може не проявити свою спричинюючу дію. Поділ детермінантів на причини і умови є відносним, він має зна­чення лише для цього конкретного взаємозв'язку двох явищ у пев­ний час та за певних умов. За інших умов та характеру

¹ Бандурка А. М., Давьіденко Л. М. Зазнач, праця. - С. 32-33.

² Ярмиш II. Я. Тсорстическис проблеми ІІричшІІІо-слсдствеІшой связи й уголовном праве.
Философско-правоиой апализ. — X., 2003.

188