Методологія і методи кримінологічної науки

вроджених інстинктів, рефлексій, закодованих мотивацій та емоцій, інших генетичних та психічних індивідуальних особливо­стей особи злочинця, визначення їхнього справжнього детерміну­ючого впливу на різні можливості набуття особою соціального досвіду та культури, суспільного самоусвідомлення, адаптації у соціумі згідно з його стандартами, правилами, нормами, у тому числі тими, що містять кримінально-правову заборону, а також для розроблення відповідних профілактичних, корекційних, реабілітаційних рекомендацій. Одночасно у публікаціях слід забезпечити подання достатньої наукової аргументації для того, щоб чітко розрізняти висунення відповідних ідей у значенні гіпо­тез, які потребують дослідної експериментальної перевірки, від висновків, що ґрунтуються на репрезентативних наукових дослі­дженнях.

Методологічними завданнями є подолання відставання у розробленні теоретичних проблем від потреб науки і практики, приведення кримінологічних досліджень та викладання криміно­логії у відповідність з новим законодавством, у тому числі уніфі­кованим згідно з європейськими стандартами, піднесення розроб­лення методологічних засад кримінології на рівень розвитку загальносоціальних наук, передусім філософії, їхнє широке пред­ставницьке обговорення.

В удосконаленні методичного забезпечення кримінології не­обхідно розширити взаємодію з іншими науками, насамперед соціологією, психологією, кримінальним правом, педагогікою, правовою статистикою, прогностикою, математикою, одночасно забезпечити точність і вірогідність застосування методів інших на­ук. Методи дослідження інших наук мають сприйматися зважено, очевидно, лише до того конкретного об'єкта, який є спільним предметом пізнання з відповідною наукою, та у тих конкретних цілях, які ставить перед собою кримінологія.

Потрібно сприяти розвитку спільних досліджень з представни­ками інших наук з проблем, що потребують їхньої участі. Разом з тим необхідно усвідомлювати, що така наукова співпраця не є «інтеграцією» кримінології в ці науки, бо кримінологічна наука має свій предмет та свої цілі. З концептуальних позицій має роз­глядатися та підвищуватися представництво кримінології та

119

Глава З

результатів кримінологічних досліджень у визначенні державної політики запобігання та протидії злочинності в Україні.

Методологічним та загалом стратегічним завданням криміно­логічної науки в Україні на початку XXI ст. є забезпечення суспільного визнання потреби у кримінології, зокрема необ­хідності врахування кримінологічних обґрунтувань під час визна­чення шляхів і засобів розв'язання проблем подальшого розвитку держави і права, законодавства, практики його застосування, управління діяльністю у галузі запобігання та протидії злочин­ності, подолання у ній збочень та викривлень, пов'язаних з режи­мом Л. Д. Кучми, удосконалення сфери правоохорони, захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, викорис­тання для цього у кримінологічній практиці можливостей демо­кратизації, розвитку громадянського суспільства, що задекларо­вані новою владою.

Значним стимулом для розвитку кримінологічної та всієї юри­дичної науки, удосконалення їхньої методологічної та методичної основ мала б стати рішуча зміна ідеології та практичного ставлен­ня державних інституцій до використання надбань науки, резуль­татів наукових, зокрема кримінологічних, розроблень. У нас немає нестачі декларацій та загальних вказівок вищих органів влади з цього приводу. Проте урядові чиновники, керівники багатьох пра­воохоронних органів не сприймають цих вказівок. У попередні роки вчених, зокрема кримінологів, значно рідше залучали до опрацювання проектів державних програм, планів, урядових заходів, розроблення проектів законодавчих актів, а у разі залу­чення продовжували здебільшого ігнорувати пропозиції на­уковців, найчастіше з мотивів так званої «практичної недоціль­ності», відсутності фінансових ресурсів тощо. Практика ігнору­вання наукової думки не відповідає сучасним цивілізаційним потребам наукового забезпечення діяльності державного апарату, системи правоохорони і має бути не на словах, а на ділі припинена вищими керівними інстанціями. Будемо сподіватися, що нова вла­да нарешті з розумінням поставиться до цього. Одночасно має бути вирішена на державному рівні у методологічному, норматив­ному, методичному та організаційному відношенні проблема впро­вадження наукових розробок, у тому числі з кримінологічної тема-

120