Становлення і розвиток держави загального добробуту, розширення комплексу послуг, які надаються громадянам, мало подвійний вплив на функціонування місцевого самоврядування сучасного світу. З одного боку, зросла роль місцевих органів у наданні послуг населенню, в реалізації урядової політики на місцях, що в свою чергу стимулювало заінтересованість держави в ефективності місцевого управління. З іншого — посилилася централізація податкової системи, контроль центру за діяльністю місцевого управління. Стрімка активізація ролі держави в галузі місцевих фінансів призвела до трансформації традиційного балансу між державним контролем та місцевою автономією в економічній сфері, поставивши місцеві органи в залежне становище від центральних влад1. Еволюція місцевого управління, таким чином, «значно посилила державну природу муніципальних інститутів, зростивши місцеві справи з загальнодержавними та поставивши виборні муніципальні установи у велику адміністративну та фінансову залежність від уряду і міністерств»2.
Сучасна правова доктрина місцевого самоврядування здебільшого утверджує, що самоврядування поєднує в собі елементи державних та громадських засад. Поступово відбувається переоцінка традиційних цінностей місцевої автономії і муніципальних свобод, хоча й нині є прихильники громадівської школи місцевого самоврядування.
Здебільшого в теорії сучасної комунальної політики головний акцент зміщується з питань свободи та невтручання з боку центральних влад у бік таких цінностей, як раціональність, ефективність, економія. Місцеве самоврядування розглядається вже не стільки як загальнодемократична мета, скільки засіб для розв'язання локальних проблем, реалізації інтересів територіальних громад, здійснення на місцях загальнодержавного політичного курсу.
Розглянуті теорії місцевого самоврядування мали суттєвий вплив на муніципальне будівництво нашої країни. Теорії як громадівського, так і державницького спрямування істотно вплинули на зміст відповідних положень Конституції України та законодавства про місцеве самоврядування. Політико-правові вчення про походження
1 Черкасов А. И. Сравнительное местное управление: теория и практика. — М.,
1998. — С. 17.
2 Барабашев Г. В. Муниципальньїе органьї современного государства (США, Велико
британія). — М., 1971. — С. 13.
місцевого самоврядування, сформульовані протягом століть вітчизняною та зарубіжною науковою думкою, не втратили своєї актуальності до нашого часу, а знання уявлень про природу місцевого самоврядування, взаємозв'язок держави та інститутів громадянського суспільства, необхідне для успішного розв'язання проблем формування місцевого самоврядування в сучасній Україні.
Варто зазначити, що, незважаючи на активізацію дослідження феномену локальної демократії, в сучасній вітчизняній юридичній науці не знаходимо ні оптимальних визначень, ні єдності підходів до з'ясування правової природи, змісту та сутності місцевого самоврядування. Однак широта та багатогранність феномену місцевого самоврядування детермінує існування різних суджень, коли деякі вважають його зміцненням державності шляхом посилення місцевого самоврядування, інші пов'язують самоврядування з ідеалами демократії, треті, навпаки, уявляють його як систему, що на практиці не працює. Іншими словами, багатовимірний характер місцевого самоврядування та супроводжуюча його полярність думок дають змогу будь-якій зацікавленій стороні знайти або привабливе, або відштовхуюче у тому, що вона хотіла б побачити у цьому інституті сучасної політики та права.
Теоретичне осмислення місцевого самоврядування здійснюється за різними напрямами дослідницького пошуку. Так, як зазначалося, поширеними є погляди на місцеве самоврядування як принцип організації та здійснення влади на місцях, форму самоорганізації та самодіяльності громадян1; складову організації управління суспільством2; гарантоване державою право та реальну здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення3; децентралізовану форму управління4; принцип організації та здійснення публічної влади та детерміноване цим принципом право місцевого населення, громадян—мешканців відповідної
1 Козлова Е. И„ Кутафин О. Е. Конституционное право России. — М., 1995. — С. 455,
456.
2 Основи конституційного права / За ред. В. В. Копєйчикова. — К., 1998. — С. 186.
3 Борденюк В. Конституція України та становлення галузі права місцевого самоврядування // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. — 1999. — Вип. 1. — С. 287.
4 Григорьев В. А. Становление местного самоуправления в Украине. — Одесса, 2000. — С. 5.
696
697
Розділ 26
