Місцеве самоврядування в Україні

комунах і провінціях та адміністративно — за окремими галузями суспільного життя.

Наприкінці XIX — початку XX ст. набули поширення соціал-ре-формістські муніципальні концепції, зокрема теорія муніципального (комунального) соціалізму. її ідеологами виступали реформісти різних країн: посибілісти — у Франції, фабіанці та керівники Незалежної робітничої партії — у Великій Британії, бернштейніанці — у Німеч­чині, економісти та меншовики — у Росії тощо. Серед найбільш відо­мих ідеологів цієї теорії були М. Загряцков, М. Курчинський. Муніци­пальний соціалізм являв собою сукупність програмних положень та установок, спрямованих на забезпечення якомога більш повної демо­кратизації місцевого життя. Першою вимогою, яка містилася в муніципальних програмах політичних партій, — наділення міської та сільської громади правами більш широкої автономії. Ще одна вимога полягала у збільшенні представництва населення в органах місцевого самоврядування. Прихильники ідеї муніципального соціалізму сподівалися шляхом послідовних реформ, зміни державного та гро­мадського життя без різких стрибків та потрясінь перебудувати сучас­не життя на нових засадах. Тобто її ідеологи виходили з можливості соціалістичної еволюції буржуазного місцевого самоврядування як одного з шляхів безреволюційної трансформації сучасного суспільства у соціалістичне. Створення на місцях оплотів демократії, здатних протистояти центральним органам, розширення прав місце­вого самоврядування в політичній сфері тлумачилося прихильниками муніципального соціалізму як корінна зміна влади в суспільстві¹.

Слід зазначити, що муніципальний соціалізм нічого спільного з соціалізмом у «звичному» для нас (радянському) значенні цього сло­ва не має. Тези муніципального соціалізму висувалися насамперед більшістю буржуазних партій. Ідеологія муніципального соціалізму знайшла підтримку лише у частини російських соціал-демократів. Так, Г. Плеханов писав, що самоврядування незрівнянно «краще, ніж бюрократичний режим у новому політичному устрої»².

¹ Загряцковь М. Соціальная деятельность городского самоуправлеяія на Западе.
Вьш. І: Проблеми муниципализаціи. — Кіевт>, 1906; Загряцков М.Д. Что такое муни-
ципальньїй социализм? — М., 1917; Курчинскій М.А. Муниципальньїй соціализмт. и
развитіе городской жизни. — СПб., 1907.

² Плеханов Г. В. Соч.: В 24 т. — Т. 16. — С. 177.

За радянських часів ідея місцевого самоврядування в нашій країні більш як на півстоліття затрималася в своєму існуванні. Але на Заході теорія і практика демократичного управління йшли пліч-о-пліч, роз­виваючись та вдосконалюючись. Зокрема, у Великій Британії у 20-30-х роках XX ст. спостерігається підвищений інтерес до проблем місцевого самоврядування, переважно пов'язаний із зміцненням ру­ху тред-юніонізму. В цей період висувається ідея функціонального представництва. Сенс її полягає в тому, що у місцевому управлінні мають бути представленими не групи тиску з середнього класу, а гільдії трударів різних ремесел і професій. Оскільки виробники вод­ночас є і користувачами, функціональне представництво має забезпе­чити більш повне поєднання інтересів членів місцевих спільнот.

У період після Другої світової війни в Європі та США відбувся тріумфальний розвиток принципів субсидіарності, регіоналізації та децентралізації. Було визнано, що централізм не змінює держави, а веде до нездатності уряду. Регіоналізація та децентралізація стали те­пер провідними принципами європейської політики. Основна спря­мованість принципу субсидіарності зрозуміла: попри фашистські і соціалістичні тенденції початку 30-х років XX ст. і всупереч демокра­тичному централізму соціалістичних держав треба було захистити автономію особи і право на самоврядування нижчих політичних одиниць. Субсидіарність організації влади тим самим протиставляла­ся тенденціям у напрямі авторитарної централізованої держави. Субсидіарність розглядається як передумова устрою, що базується на свободі: держава, яка дотримується принципу субсидіарності, гаран­тує своїм громадянам свободу і незалежність; вона гарантує місцеве і регіональне самоврядування. Захист свободи через реалізацію прин­ципу субсидіарності проголошується однією з традиційних цінностей європейського політичного устрою.

Кардинальні зміни в соціально-економічній сфері викликали по­яву муніципальних концепцій, пов'язаних з теорією держави соціаль­ ного добробуту. Муніципалітети проголошувалися інструментом соціального обслуговування, який забезпечує та охороняє однаковою мірою інтереси усіх класів та прошарків суспільства. Пануюча на Заході, зокрема в США, теорія соціального обслуговування тлумачить функції муніципалітетів як один з проявів надкласової природи дер­жави загального добробуту. В її основі робиться наголос на здійснен­ня муніципалітетами одним із основних своїх завдань пропонування послуг своїм мешканцям, організація обслуговування населення.

694

695

Розділ 26