етнічними, історичними, географічними, культурними, політичними та іншими чинниками територіальна організація держави або її окремої ча стини, яка має визначені законом межі, у рамках яких здійснюється державне управління та місцеве самоврядування.
Зазначимо, що проблема правового статусу адміністративно-територіальних одиниць як суб'єктів конституційно-правових відносин, так само як і проблеми територіального устрою та державного устрою загалом, є однією з найскладніших та, попри наявність багатьох наукових праць, найменш досліджених у юридичній науці.
Початок підготовки реформи адміністративно-територіального ус трою України стимулював розробку цих питань на урядовому рівні. У 1994 р. підготовлено перше, у 2002 р. — друге, а у 2007 р. — третє видання довідкових матеріалів з питань адміністративно-територіального устрою України1. Збірники містили добірку історико-ге-ографічних, інформаційно-аналітичних матеріалів, статистичних таблиць і карт з історії формування та сучасного стану адміністративно-територіального поділу України. Специфіка видань, розрахованих на працівників органів влади, спеціалістів з підготовки адміністративно-територіальної реформи, зумовила їх недоступність для багатьох дослідників. Протягом останніх років з'явилися й дослідження, що мають регіональний характер2.
Однак концептуальні проблеми адміністративно-територіального устрою та конституційно-правового статусу окремих адміністративно-територіальних одиниць потребують поглибленого дослідження, аби усунути наявні прогалини, які у свою чергу гальмують розв'язання практичних проблем державного будівництва в Україні. Сучасні процеси, пов'язані із реформуванням адміністративно-територіаль-
ного устрою, повільні темпи й труднощі трансформації держави і суспільства на принципах свободи і демократії напряму пов'язані з слабкістю наукових основ адміністративно-територіального устрою, місцевого самоврядування й локальної демократії та відсутністю науково-аналітичного забезпечення державної політики у сфері місцевого самоврядування, або так званої державної муніципальної політики України. Наслідком цього є, зокрема, те, що більшість проблем адміністративно-територіального устрою та правосуб'єктності адміністративно-територіальних одиниць визнаються і стають предметом доктринального обгрунтування й практичного розв'язання постфактум, уже після того, як вони загострилися. Парадоксальною є практика внесення сучасних урядових ініціатив у сфері адміністративно-територіального устрою, а вже потім формальні одноособові спроби їх концептуалізації1. Тому цілком справедливим є твердження про те, що адміністративно-територіальна реформа у запропонованому у 2005 р. владою варіанті позбавлена концептуального підходу, стратегії: є тільки схема, але немає розрахункового обґрунтування, не зазначаються методи, строки та навіть немає обґрунтування адекватності об'єктивним реаліям сьогодення. Усі ці аспекти просто необхідно попрацювати, задіяти широке коло експертів, а не доручати тільки політичним однодумцям «забезпечити підтримку»2.
Варто зазначити, що адміністративно-територіальний устрій кожної держави зумовлений рядом об'єктивних і суб'єктивних чинників — історичних, політичних, географічних, національних, економічних, культурних, мовних та ін. Формування системи адміністративно-територіального поділу — тривалий процес. Адміністративно-територіальний поділ держави на певні частини виник разом з появою самої держави, що прийшла на зміну родовій
1 Адміністративно-територіальний устрій України: шляхи і перспективи. — К.,
1994; Адміністративно-територіальний устрій України. Історія і сучасність / За
заг. ред. В. Яцуби. — К., 2002; Адміністративно-територіальний устрій України.
Шляхи реформування. — К., 2007.
2 История административно-терряториального деления Донецкой области.
1919-2000 гг.: Сб. документов и материалов. — Донецк, 2001; Адміністративно-те
риторіальний поділ Полтавщини (1648-1941 pp.): Довідник з історії адміністратив
но-територіального поділу. — Полтава, 2002; Административно-территориальние
преобразования в Крьіму. 1783-1998 гг.: Справочник. — Симферополь, 1999; Воло
вик В. П., Григорчук П. С. Зміни адміністративно-територіального устрою Поділ-
ля-Вінниччини // Поділля у контексті української історії: Матеріали Всеукраїнської
наукової конференції. 29-30 листопада 2001 р. — Вінниця, 2001. — С. 153-157.
1 Безсмертний Р. Основні засади адміністративно-територіальної реформи в Ук
раїні / J Реформування місцевого самоврядування в контексті конституційної рефор
ми: Матеріали науково-практичного семінару (23-24 червня 2005 p., м. Бер
дянськ). — К., 2005. — С. 64-68; Безсмертний Р. Основні засади адміністративно-те
риторіальної реформи в Україні // Воля-регіон. — 2005. — Червень-липень;
Безсмертний Р. П. Концепція реформування системи влади на регіональному та
місцевому рівнях // Засідання Спілки секретарів місцевих рад Асоціації міст Ук
раїни та громад: Науково-практичний семінар «Реформування місцевого самовряду
вання в контексті конституційної реформи», м. Бердянськ. 23-24 червня 2005 p.: 36.
матеріалів /За ред. В. В. Кравченка та М. В. Пітцика. — К., 2005. — С. 16-23 та ін.
2 Круглов Н. Партія знову посилає Давидова? // Голос України. — 2005. — 22 червня.
610
611
Розділ 24
