Ще однією проблемою сучасного адміністративно-територіального устрою є наявність адміністративно-територіальних одиниць, які не знято з обліку. В Україні станом на 1 січня 2007 р. таких адміністративно-територіальних одиниць нараховувалося 227. Загалом за роки незалежності, за період з 1991 по 2007 p., в Україні знято з обліку в зв'язку з переселенням жителів 407 населених пунктів1.
Хаотичність і багатоступеневість адміністративно-територіального устрою, відсутність комплексної поінформованості держави про стан речей, заважає будувати дієву систему державної влади і місцевого самоврядування, реалізувати ефективну модель міжбюджетних відносин, тобто реалізувати системні реформи. Адже у межах сучасної України — понад 30 тисяч адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів. Понад 12 тисяч територіальних громад де-юре є реальними суб'єктами місцевого самоврядування. Якщо виходити із змісту ст. 140 Конституції України, то ще близько 18 тисяч є потенційними суб'єктами місцевого самоврядування, які повинні мати власну організаційну, фінансову та правову автономію.
Тому від адекватного Конституції України адміністративно-територіального устрою залежить розв'язання багатьох важливих проблем, пов'язаних із розвитком територіальних громад. У свою чергу місцеве самоврядування у силу своєї природи виступає інтегруючою ланкою між населенням та державними структурами, ефективним інструментом регіональної політики. Розвиток місцевого самоврядування сприяє зміцненню держави, її територіальної цілісності; зниженню вірогідності виникнення соціальних напружень та національних конфліктів; формуванню адаптованої до місцевих особливостей економіки.
Концептуальною основою для з'ясування сутності та змісту існуючих в- Україні проблем адміністративно-територіального устрою є те, що адміністративно-територіальна одиниця — це частина єдиної території України, що є просторовою основою для організації та діяльності органів державної влади й органів місцевого самоврядування. Усі адміністративно-територіальні одиниці є носіями певних прав та обов'язків. Вони мають, зокрема, права та обов'язки щодо інших адміністративно-територіальних одиниць, а також стосовно того суб'єкта, територіальною частиною якого вони є. Суб'єктами
1 Адміністративно-територіальний устрій України. Шляхи реформування. — К., 2007. — С. 41-46.
конституційно-правових відносин є як самі адміністративно-територіальні одиниці, так і органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які утворюються і функціонують у цих адміністра-. тивно-територіальних одиницях. Тому адміністративно-територіальні одиниці можуть брати участь у правовідносинах як безпосередньо, так і через свої органи. При цьому, коли органи державної влади або органи місцевого самоврядування виступають у правовідносинах від імені адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктами таких відносин є не самі органи державної влади або органи місцевого самоврядування, а ті адміністративно-територіальні одиниці, від імені яких вони виступають.
Слід мати на увазі і те, що суб'єктом конституційно-правових відносин виступає не територія, а саме адміністративно-територіальна одиниця, тобто частина території Української держави, яка є певним чином організованою. Адміністративно-територіальна одиниця — це не тільки і не стільки географічне, а передусім публічно-правове утворення, соціальною основою якого є населення, яке відіграє вирішальну роль у формуванні адміністративно-територіальної одиниці, конституційного розуміння її правового статусу. Адміністративно-територіальна одиниця є одним із способів публічно-правової (іноді — політичної) організації населення.
Адміністративно-територіальна одиниця як суб'єкт конституційно-правових відносин характеризується тим, що має свої закріплені у правових актах кордони, своє найменування, органи державної влади або органи місцевого самоврядування, через які вона реалізує надані їй права. Слід зазначити, що коли адміністративно-територіальні одиниці є, як правило, виключно суб'єктами конституційно-правових відносин, то органи державної влади або органи місцевого самоврядування, за допомогою яких вони можуть брати участь у правовідносинах, належать до учасників широкого кола суспільних відносин, які регулюються різними галузями права. Усі адміністративно-територіальні одиниці мають самостійну матеріаль но-технічну базу і бюджет.
Спеціальна правосуб'єктність окремих адміністративно-територіальних одиниць у конституційно-правових відносинах є різною. Відзначимо особливості кожного з видів адміністративно-територіальних одиниць, передбачених Конституцією України.
За своїми географічними ознаками існуючі в Україні адміністративно-територіальні одиниці не є однорідними. Вони поділяються на
620
621
Розділ 24
