торіального поділу) або знаходитися в ділянці політичної самоорганізації простору. Можна сказати, що політична структура суспільства весь час є свого роду результуючою цілеспрямованою діяльністю щодо зміни параметрів політичного простору та процесу самоорганізації цього простору. Прикладом політичної регіоналізації може слугувати національне самовизначення. Для цієї форми регіоналізації пріоритетне значення має вже не регіональна, а національна самосвідомість.
Отже, питання регіоналізації в контексті удосконалення територіального устрою України мають знайти своє вирішення із врахуванням усіх соціокультурних, економічних, політичних аспектів. Тому не випадково головною метою державної регіональної політики згідно з Концепцією державної регіональної політики, затвердженою указом Президента України у 2001 p., проголошується створення умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку України та її регіонів, підвищення рівня життя населення, забезпечення додержання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного її громадянина незалежно від місця проживання, а також поглиблення процесів ринкової трансформації на основі підвищення ефективності використання потенціалу регіонів, підвищення дійовості управлінських рішень, удосконалення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Державна регіональна політика визначається складовою національної стратегії соціально-економічного розвитку України, тісно пов'язаною із здійсненням адміністративної реформи та впорядкуванням адміністративно-територіального устрою, і реалізується шляхом здійснення органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування системи заходів для забезпечення ефективного комплексного управління економічним та соціальним розвитком України та її регіонів — Автономної Республіки Крим, областей та районів.
Щодо пропозицій федералізації України, які час від часу висловлюються, зазначимо, що аналіз відомих світовій практиці різновидів державного устрою, а також вікових традицій вітчизняного державотворення, вказує на те, що сьогодні Україна, об'єктивно і суб'єктивно, ближча до унітарної децентралізованої держави. Незважаючи на перманентні дискусії та твердження про те, що історично Україна тяжіє до федералізму, пропозиції щодо федеративного устрою України є штучними, вони не відповідають історичним та передусім існуючим політико-правовим реаліям.
Федералізація державного устрою України (у будь-яких формах: класичного або кооперативного федералізму, федеративного дуалізму, федерально-матричної моделі тощо) нині жодною мірою не перевірена досвідом сучасних федерацій у зарубіжних країнах, політичною ситуацією у країні, прогнозами щодо її історично видимого майбутнього, її соціально-демографічною мапою тощо, особливо за умов, коли настає якісно новий етап розвитку української нації, триває практичний процес та теоретичне обґрунтування власної державності, по суті, формування нової державної нації у широкому (загальногромадянському) розумінні. Якщо централізована федерація є для державності України небезпечною і небажаною, то реалізація ідеї децентралізованої федерації, яку обстоюють деякі гарячі голови, може стати політичною і соціальною катастрофою. За таких умов, за висновками більшості вітчизняних експертів, оптимальна конституційна модель державного устрою України — унітарна конституційно децентралізована держава з адміністративно-територіальною автономією — Автономною Республікою Крим1.
Безумовно, зарубіжний досвід регіонального розвитку та вимоги вступу до ЄС дають важливі уроки регіональної політики. Міжнародний досвід є дуже повчальним для України, оскільки вона знаходиться лише на шляху розвитку своєї регіональної політики. Проте, перш ніж розглядати рекомендації зарубіжних експертів щодо регіональної політики, корисно вивчати окремі важливі уроки вже зробленого упродовж останніх років в Україні. У минулому було здійснено цілу низку заходів щодо вирішення питань, пов'язаних з політикою регіонального розвитку, але жодні з них не дали успішних результатів.
24.2. Система адміністративно-територіального
устрою України
Одним із головних елементів територіального устрою України є її адміністративно-територіальний устрій, тобто територіальна організація держави відповідно до її поділу на структурні елементи — адміністративно-територіальні одиниці. Адміністративно-територіаль ний устрій — це зумовлена соціальними, економічними, соціально-
1 Орзих М., Крусян А. Современньїй конституционализм в Украине. Введение в украинское конституционное право: Монография. — К.: Алерта, 2006. — С. 230-231.
608
20-8152
609
Розділ 24
