Територіальний устрій України

(органами місцевого самоврядування та органами самоорганізації на­селення).

За такого ототожнення, змішування, взаємонакладення понять по-різному може тлумачитися конституційна лексика, а звідси страж­дають законодавча логіка та техніка, що у свою чергу негативно відбивається на організації й ефективності діяльності державної вла­ди та місцевого самоврядування, а звідси — на якості публічних по­слуг, які надаються (повинні надаватися) населенню. Характерно, що у Верховній Раді України ще у 1997—1998 pp. обговорювався проект Закону «Про адміністративно-територіальний устрій», який до цього (січень 1997 р.) узагалі мав назву «Про територіальний устрій України». Аналогічні тенденції можна спостерігати й у сучасній Ук­раїні. Так, проектом Закону України про внесення змін до Консти­туції України щодо удосконалення системи територіального устрою України (реєстраційний № 3207-1) передбачається внесення суттєвих змін з питань адміністративно-територіального устрою. Відповідно до цих змін робочою групою, утвореною згідно з дорученням Кабіне­ту Міністрів України від 14 лютого 2005 p., було розроблено проект Закону «Про територіальний устрій України», у якому територіаль­ний устрій України визначається як «обумовлена географічними, історичними, економічними, соціальними, культурними та іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з поділом її території на складові частини — адміністративно-територіальні оди­ниці з метою забезпечення населення необхідним рівнем послуг та збалансованого розвитку усієї території держави»¹.

Водночас у проекті Закону «Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою України», підготовленому експертами Фонду сприяння місцевому самоврядуванню в Україні на основі урядового проекту, адміністративно-територіальний устрій України визначається як «обумовлена географічними, історичними, економічними, соціальними, культурними та іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з поділом її території на складові — адміністративно-територіальні одиниці з метою забезпе­чення населення необхідним рівнем послуг (адміністративних і

¹ Про територіальний устрій України: Закон України. Проект // Проблеми транс­формації територіальної організації влади: 36. матеріалів та документів / Наук. ред. М. Пухтинський. — К., 2005. — С. 659.

громадських) на основі формування раціональної системи уп­равління соціально-економічними процесами для збалансованого розвитку усієї території держави»¹.

Отже, з позицій як теорії, так і законодавчої філософії та законо­давчої техніки слід виходити з концептуальної ідеї про те, що «територіальний устрій» — категорія ширша ніж категорія «адмі­ністративно-територіальний устрій», яка є його невід'ємною складо­вою частиною. Якщо територіальний устрій — це передбачена законом територіальна організація держави для забезпечення найбільш опти­мального вирішення завдань та здійснення функцій держави та суспільства, то адміністративно-територіальний устрій — це тери­ торіальна організація держави з її внутрішнім поділом на складові частини — адміністративно-територіальні одиниці, які є просторовою основою для утворення і діяльності відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Адміністративно-територіальний поділ — це своєрідний каркас про­ сторової організації держави та її устрою. Залежно від особливостей політичної системи та характеру правлячого режиму держави кон­кретно-правовий зміст адміністративно-територіального устрою мо­же передбачати різний ступінь централізації.

Щодо категорії «державний устрій», то під ним варто розуміти те­риторіальну у державних кордонах організацію держави, яка визначає просторові межі дії державної влади, відносини між адміністративно-територіальними одиницями, центральною та місцевими державни­ми адміністраціями (у значенні державних організаційних структур), державними структурами та місцевим самоврядуванням з конститую­вання та управління територіями, між публічною владою (державною та муніципальною) та населенням. Це елемент форми держави, який характеризує територіальну організацію влади та державного само­визначення населення, що на ній проживає.

По суті, державний устрій — це сукупність державно-правових прин­ ципів, які визначають інституціонально-територіальну основу держа­ ви, а також їх практична реалізація. Це система політичних взаємодій, у якій стикаються та зумовлюють одна одну різні сфери

¹ Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою України: Закон України. Проект // Місцеве самоврядування: пошуки та здобутки: 36. ма­теріалів та документів / За ред. М. Пухтинського, О. Власенка. — К., 2007. — С. 870.

598

599

Розділ 24