Територіальний устрійі^країни

державно-правової діяльності. Так, загальними принципами держав­ного устрою є: неподільність та невідчужуваність суверенітету Української держави у сфері державного устрою та можливість транс­формації її суверенних прав у самоврядні права територіальних гро­мад; єдність, неподільність, недоторканність та цілісність державної території; конституційність та законність утворення, реорганізації та ліквідації складових державного устрою; єдність державної регіональ­ної політики; конституційно визнана та визначена граничність де­централізації публічної влади, зумовленої загальнонаціональними і державними інтересами та потребами, керованістю країною як єди­ним політичним, соціально-економічним, екологічним, правовим простором; забезпеченість націй, етносів, корінних народів, національних меншин та історично сформованих територіальних громад з перевагою поліетнічного населення та полілінгвістичного складу, сталими загальними (інтернаціональними, позанаціональни-ми) традиціями та менталітетом, правом на територіально-культурну автономію тощо.

Розрізняють два основних види територіального устрою: політико-територіальний і адміністративно-територіальний. Політико-тери-торіальний устрій передбачає поділ території держави на окремі самостійні складові. Він є характерним для федеративних держав (Бразилія, Індія, Мексика, США, ФРН та ін.). Адміністративно-тери­торіальний устрій — це внутрішній поділ території держави на адміністративно-територіальні одиниці. Він притаманний унітарним державам (Великобританія, Китай, Польща, Франція, Японія та ін.). Такий погляд зумовлюється тим, що в державах із федеративним уст­роєм територіальний устрій характеризується наявністю політичних зв'язків між державою і суб'єктами федерації, а в унітарних державах зв'язок між державою і адміністративно-територіальними одиниця­ми має адміністративний характер.

Також територіальний устрій може бути симетричним або асимет­ричним. За симетричного територіального устрою держави адміністративно-територіальні або політико-територіальні одиниці, які його складають, мають рівний статус. Наприклад, Німеччина складається з 16 земель з однаковим конституційно-правовим стату­сом, тобто має симетричний федеративний територіальний устрій. До складу США поряд із 50 штатами входять федеральний округ Колумбія, вільно приєднана держава Пуерто-Ріко, деякі інші острівні території, які не мають статусу штату, з чого можна зробити висновок

600

про асиметричний територіальний устрій цієї країни. Що стасується унітарних держав, то суто симетричний устрій наявний духзг рідко: столиці, як правило, мають дещо або суттєво інший статус порівняно з іншими територіальними одиницями вищого рівня. Асимдгрія те­риторіального устрою держави нерідко зумовлена тим, що в і Ш ком­пактно проживають інонаціональні групи, яким надана націмнально-територіальна автономія¹.

Відповідно до Конституції України наша держава є уьнгарною. Термін «унітарна держава» походить від латинського слооїа unus, unitas, що означає «один», «єдність». Унітарна держава, такиї (чином, складається не з державних утворень, а з адміністративно-тери­торіальних одиниць, правовий статус яких визначається централь­ною владою. Унітарний характер Української держави ознчнає, що територія України у межах існуючих кордонів є цілісною і недоторкан­ною, що складові частини цієї території перебувають у нерсрривному взаємозв'язку, відзначаються внутрішньою єдністю і не маюсшь ознак державності, як це властиво складовим частинам, скажімо.» федера­тивної держави.

Унітарна держава є найбільш поширеною у світі формоюоцержав-ного устрою. В унітарній державі є лише одна загальнонаі_дональна конституція, норми якої застосовуються на території всієї країни без будь-яких обмежень, а також існує тільки загальнонаціональне гро­мадянство. Для унітарної держави характерна єдина системі вищих органів (парламент, глава держави, уряд). Юрисдикція цим органів поширюється на всю територію країни, яка поділяеегься на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають політичної са­мостійності. У цих одиницях (департаменти, області, округиа,райони, міста тощо) утворюються власні представницькі та виконавчі органи, які функціонують відповідно до загальнонаціонального законодавст­ва та зобов'язані застосовувати законодавчі та інші нормативні акти, які приймаються центральними органами державної влади.

Територія унітарної держави завжди має свою внутрішн: и органі­зацію, або так званий адміністративно-територіальний устрой (виня­ток становлять лише так звані мікродержави), суть якого полягає в поділі єдиної території держави на складові частини. Територія

¹ Енгибарян Р. В. Сравнительное конституционное право: Учеб. пос. — I'M., 2005. — С. 210.

601

Розділ 24