Територіальний устрій України

сільських населених пунктів — 28 651^і. На той саме період, за даними Держкомстату, щодо сільських населених пунктів: усього по Україні — 28 612². Зовсім іншу інформацію надавав інститут «ВАТ Укрводпро-ект», за даними якого станом на 1 січня 2003 р. кількість сільських населених пунктів в Україні складає 28 41 V.

Станом на 20 жовтня 2005 р. систему адміністративно-тери­торіального устрою України становили: Автономна Республіка Крим; 24 області; 490 сільських районів; 118 районів у містах; 2 міста загаль­нодержавного значення; 457 міст, із них міст загальнодержавного значення (зі спеціальним статусом) — 2, міст обласного значення (республіканського в Автономній Республіці Крим) — 176, районно­го значення — 279; 885 селищ міського типу; 28 573 села⁴.

Сучасний адміністративно-територіальний устрій України є трирівневим: вищий рівень територіальних одиниць складають Авто­номна Республіка Крим, області й міста Київ та Севастополь, що ма­ють спеціальний статус; середній рівень — райони і міста обласного підпорядкування; нижчий рівень — райони в містах, міста районного підпорядкування, селища і села.

Станом на 1 січня 2007 р. систему адміністративно-територіально­го устрою України становили: Автономна Республіка Крим; 24 об­ласті; 490 сільських районів; 118 районів у містах; 2 міста загальнодер­жавного значення; 457 міст, із них міст загальнодержавного значення (зі спеціальним статусом) — 2, міст обласного значення (рес­публіканського в Автономній Республіці Крим) — 177, районного значення — 278, причому всього міст з районним поділом — 26; 885 селищ міського типу; 1363 селища та 27 210 сіл⁵.

Основним нормативно-правовим документом, що регулює питан­ня адміністративно-територіального устрою України, є Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального уст­рою Української РСР, затверджене 12 березня 1981 р. Але нині це по­ложення застаріло, оскільки Конституцією не передбачене створення

¹ Інформаційні матеріали до парламентських слухань «Регіональна політика та
місцеве самоврядування в Україні: законодавчі аспекти» 16 квітня 2003 р. — С. 25.

² Там само. — С. 26.

³ Інформаційні матеріали до парламентських слухань «Регіональна політика та
місцеве самоврядування в Україні: законодавчі аспекти» 16 квітня 2003 р. — С. 68.

⁴ Кравченко В. В. Конституційне право України: Навч. посіб. — К., 2006. — С. 377.

⁵ Адміністративно-територіальний устрій України. Шляхи реформування. — К.,
2007. — С. 31.

Президії Верховної Ради України, на яку було покладене вирішення відповідних питань. Також на сьогодні до системи адміністративно-територіального устрою включено не передбачені Конституцією Ук­раїни селища міського типу. Досі існують специфічні адміністратив­но-територіальні утворення, де на території одного міста знаходиться інша самостійна адміністративно-територіальна одиниця (напри­клад, це стосується Києва, Севастополя, Великої Ялти, а також 64 міст обласного значення, на території яких діють 202 інших міських рад, знаходяться 619 населених пунктів). Мають місце випад­ки так званої екстериторіальності адміністративно-територіальних одиниць, тобто існування населених пунктів, територія яких відокремлена від основної (титульної) території адміністративно-те­риторіальної одиниці. Зокрема, місто Славутич адміністративно на­лежить до Київської області, але розміщено на географічній території Чернігівської області, селище Коцюбинське територіально розташо­ване в межах міста Києва, але адміністративно — у Київській області, село Макарів-1 територіально розташоване в Житомирській, але адміністративно — у Київській області.

Крім того, є досить значна кількість сільських рад, що мають підпорядковані їм землі, територіально відірвані від основної (ти­тульної) території сільської ради (так звані анклави). Це такі випадки, коли деякі населені пункти чи землі територіально не перебувають в адміністративно-територіальних одиницях, до яких приписані, що ускладнює систему управління ними (наприклад, фермер, що прожи­ває в одному селі, має землю на території, на яку поширюється юри­сдикція іншої сільської ради. Тому для спрощення оподаткування місцеві органи влади прийняли рішення про відведення цієї землі під юрисдикцію ради, де мешкає цей фермер).

Недосконалою та суперечливою є класифікація міст. Так, згідно з Положенням про порядок вирішення питань адміністративно-тери­торіального устрою Української РСР в Україні визначено дві категорії міст — обласного і районного підпорядкування. До категорії міст об­ласного підпорядкування належать міста з чисельністю населення понад 50 тисяч осіб, але фактично до цієї категорії належить 59 міст меншої людності. Наприклад, мільйонна Одеса і Теплодар з 9,5 тися­чами населення належать до категорії міст обласного підпорядкуван­ня, а місто Кілія з людністю 25 тисяч жителів є містом районного підпорядкування. До міст районного підпорядкування належать міста з чисельністю населення понад 10 тисяч осіб.

618

619

Розділ 24