Конституційний статус Президента України

 

брав більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосу­ванні, ЦВК призначає повторне голосування по виборах Президента України по двох кандидатах, які одержали найбільшу кількість голосів.

Обраним Президентом України вважається кандидат, який у результаті повторного голосування одержав більшу, ніж інший канди­дат, кількість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

Новообраний Президент вступає на пост у визначений Консти­туцією термін: не пізніше ніж через ЗО днів після офіційного оголошення результатів виборів і з моменту складення присяги Українському народові на урочистому засіданні Верховної Ради України. Приведення Президента України до присяги здійснює Голо­ва Конституційного Суду України.

Президент України складає присягу на урочистому засіданні Верховної Ради України в присутності представників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, політичних партій і громадських організацій, почесних громадян України та представників іноземних держав.

Мандат Президента України. Президент України обирається стро­ком на п'ять років. У деяких країнах (Франція до 2000 p., Казахстан) строк повноважень президента складає сім років. В Україні обгово­рювалася можливість продовження строків повноважень Президен­та, однак скорочення повноважень президента у Франції у 2000 р. до п'яти років та протести опозиції охолодили такі спроби в Україні.

Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд. Таке обмеження спрямовано на те, щоб уникну­ти можливості узурпації влади з боку однієї особи. Триваліше, ніж два строки підряд, перебування однієї особи на посту Президента може призвести до звуження повноважень інших конституційних органів влади та концентрації влади у руках Президента. Як свідчить за­рубіжна практика, це має наслідком затримання динамічних процесів у політичній системі, послаблення ролі політичних партій. У деяких країнах (Білорусь, Єгипет, Казахстан) строки перебування прези­дентів на посту пролонгуються шляхом голосування на референдумі, що свідчить про відвертий популізм влади. Це у свою чергу призводить до викривлення зворотних зв'язків між державою і населенням та утвердження авторитарного або навіть тоталітарного режиму.

Питання про строки перебування на посту Президента України вже було предметом розгляду в Конституційному Суді України.

402

Вивчаючи питання про можливість балотуватися на президентських виборах у 2004 р. Президента Л. Кучми, Конституційний Суд зазна­чив, що до прийняття Конституції України 1996 р. визначали інак­ший статус Президента. Тому Л. Кучма був уперше обраний у ро­зумінні Конституції України 1996 р. лише у 1999 p.: «Таким чином, передбачене Конституцією України обмеження щодо зайняття однією і тією особою поста Президента України стосується лише осо­би, яка, по-перше, займала пост Президента України два строки підряд, а по-друге, набувала повноважень Президента України відповідно до частини першої статті 104 Конституції України. Отже, особа, яку вперше було обрано Президентом України за чинною Кон­ституцією України в 1999 році, має право балотуватися на чергових виборах Президента України у 2004 році»¹.

Це рішення мало безпрецедентний характер і яскраво продемон­струвало кризу конституційної юстиції, зокрема її залежність від виконавчої влади. Воно зазнало справедливої критики в окремих думках суддів Конституційного Суду України В. Шаповала, М. Са-венка та П. Ткачука. Фактично у цьому рішенні Конституційний Суд відверто знехтував принципами континуїтету (правонаступності), верховенства права, правової визначеності.

Несумісність мандата Президента України. Відповідно до cm. 103 Конституції Президент не може мати іншого представницького манда­ та, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях грома­ дян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.

Під представницьким мандатом на зовнішньополітичній арені мається на увазі мандат спеціального представника від України (на­приклад, депутата) в інститутах Ради Європи, СНД, окрім випадків здійснення Президентом власних представницьких функцій. На внутрішньополітичній арені мандат Президента України несумісний із мандатами народного депутата, депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів. Конституція-України не забороняє Прези­дентові бути членом політичної партії, однак йому заборонено обіймати будь-які посади в об'єднаннях громадян, а також в органах державної влади. Очевидним є те, що Президент не може обіймати посади в органах місцевого самоврядування, хоча про це немає пря­мої вказівки у Конституції України.

¹ Рішення КСУ № 22-рп/2003 від 25.12.2003 р. // КСУ РВ. — 4:564.

403

Розділ 19

Конституційний статус Президента України

 

Для забезпечення незалежності Президента від ділових і еко­номічних кіл є природною заборона щодо входження глави держави до керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку. Видається декларативною конституційна забо­рона займатися Президентові підприємницькою діяльністю, оскіль­ки юридичними засобами це забезпечити досить складно. Фактично, щоб припинити підприємницьку діяльність Президента, потрібно його притягати до відповідальності за процедурою імпічменту, яка є за природою політико-правовою. Це також пов'язано із тим, що не виключені випадки вступу на пост Президента особи, яка належала до ділових і бізнесових кіл. Як свідчить практика, такі особи все одно опосередковано причетні до підприємницької діяльності, тому цей критерій несумісності є юридично невизначеним. Заборона входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку, є цілком достатньою для Президента. Відповідно цей термін можна тлумачити не лише з формальних, а й зі змістовних критеріїв.

Припинення повноважень Президента України та заміщення його ва­ кансії (ст. 108 Конституції). Повноваження Президента, як правило, припиняються по закінченні терміну п'яти років. Президент виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента. Водночас можливе дострокове припинення повноважень Президента за наявності передбачених Конституцією випадків, а також із додер­жанням конституційно визначеної процедури — імпічменту.

Відставка Президента — це добровільне припинення ним своїх повноважень. Заява Президента про відставку має проголошуватися ним особисто.

Юридичний факт неможливості виконання Президентом своїх по­ вноважень за станом здоров'я як підстава дострокового припинення його повноважень має встановлюватися на відкритому пленарному засіданні Верховної Ради України. Цей факт має підтверджуватися рішенням, прийнятим більшістю від її конституційного складу. Підставою для прийняття такого рішення Верховною Радою України є письмове подання Верховного Суду України за зверненням Верхов­ної Ради і медичний висновок. Тобто сам по собі медичний висновок не є підставою для дострокового припинення повноважень Прези­дента. Необхідне ще й письмове подання Верховного Суду України, яке містить юридичну оцінку медичного висновку.

Імпічмент є політико-юридичною відповідальністю Президента і здійснюється за спеціальною процедурою, врегульованою ст. 111 Конституції.

Смерть зумовлює оголошення вакансії поста Президента.

У разі дострокового припинення повноважень Президента або йо­го смерті повноваження Президента здійснює Голова Верховної Ради. На період до обрання і вступу на пост нового Президента він не може здійснювати повноважень, передбачених пп. 2, 6—8, 10—13, 22, 24, 25, 27, 28 ст. 106 Конституції України.

19.3. Функції і повноваження Президента України

Призначенням глави держави є забезпечення представництва нації на зовнішній і внутрішній арені. Однак він має значний вплив на уряд, принаймні як своєрідна резервна влада, оскільки бере участь у фор­муванні уряду, призначає ряд міністрів тощо. За допомогою таких інструментів Президент забезпечує контроль над виконавчою владою та визначає зовнішньополітичний курс держави, провідником якого в уряді є міністр зовнішніх справ. Маючи певні прерогативи по форму­ванню уряду та впливу на здійснення ним влади, Президент здійснює арбітражні функції.

Як представник нації Президент звертається до парламенту зі що­річними (позачерговими) посланнями та представляє націю у міжнарод­них відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю. Президент приймає рішення про визнання іноземних держав, призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях, а також приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представництв іно­земних держав.

Здійснення арбітражних функцій Президентом можливе шляхом звернення до компетентних органів влади про вжиття невідкладних заходів щодо забезпечення нормального функціонування органів влади. Насамперед Президент забезпечує співпідпорядкованість органів державної влади, тобто координацію діяльності органів публічної влади, забезпечує баланс у системі публічної влади та вживає необхідних заходів у разі порушення ними Конституції та законів України.

 

404

405

Розділ 19