Конституційний статус Президента України

України на предмет додержання повноважень, визначених у Консти­туції і законах України. Конституційний контроль норм урівноважує вищі органи влади, які можна назвати конституційними — парла­мент, главу держави, уряд, орган конституційної юстиції та інші органи, статус яких в істотних елементах визначений Конституцією України.

Згідно із Конституцією України статус глави держави має спе­цифіку, оскільки за своїм становищем він посідає місце арбітра у механізмі публічної влади України, тобто забезпечує правонас-тупність і належне функціонування публічних інститутів. Прези­дент України володіє високим ступенем легітимності, оскільки обирається народом шляхом загальних і прямих виборів. У цьому аспекті може виникати небезпека застосування референдарних процедур в обхід парламентських процедур прийняття суспільно важливих рішень.

Як глава держави Президент володіє резервною владою. За своїм призначенням глава держави покликаний доповнювати діяльність парламенту та уряду у разі, якщо вони неефективно або неналежним чином здійснюють свої повноваження. Такі прерогативи глава держа­ви повинен застосовувати у крайніх випадках, коли, дійсно, всі засо­би, якими володіють парламент і уряд, не забезпечують здійснення їх функцій і повноважень. Обставини застосування резервної влади з боку Президента є винятковими — стан війни, зовнішня агресія, тривала парламентська чи урядова криза, які не дають змоги цим органам діяти належним чином і приймати рішення. У такому разі Президент може діяти виключно у рамках права, тобто ухвалення указів відповідно до власної компетенції, які повинні бути поперед­ньо розглянуті на засіданні РНБО. У якості резервної влади Прези­дент може також вживати заходів для забезпечення ефективної взаємодії органів публічної влади.

Конституційний Суд України встановив, що для здійснення своїх конституційних повноважень Президент України може створювати консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби (ст. 106, частина перша, п. 28 Конституції), які сприяють у виконанні ним своїх функцій. Таким чином, Суд визнав конституційність створення Президентом Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і ор­ганізованою злочинністю як органу, що сприяє главі держави здійснювати функції по забезпеченню національної безпеки, держав-

ного суверенітету і територіальної цілісності України¹. При здійсненні таких повноважень Президент не може втручатися у компетенцію інших органів влади, бо це вже буде зловживанням владою. Напри­клад, Конституційний Суд України ухвалив, що Президент не вправі регулювати ті сфери, які належать до компетенції Кабінету Міністрів².

Президент забезпечує континуїтет правової держави, тобто пра- вонаступність і забезпечення нормальної діяльності інститутів держа­ ви. Прийняття правових актів у рамках забезпечення континуїтету та стабільності конституційного ладу пов'язано не лише із консти­туційно визначеними повноваженнями глави держави (ст. 106) чи міркуваннями недостатності законодавчого регулювання, а й з його конституційним статусом. Хоча ця думка у доктрині сприймається неоднозначно³, глава держави покликаний забезпечити принцип поділу влади, ефективну взаємодію конституційних органів влади і вживати належних заходів для забезпечення ефективного здійснення функцій держави.

Застосування Президентом України необхідних заходів у рамках частини другої ст. 102 Конституції України передбачає: а) вжиття за­ходів у рамках правових актів — указу, розпорядження, консти­туційного подання; б) такі заходи повинні відповідати критеріям пропорційності й не накладати надмірних обмежень у сфері основних прав і свобод; в) такі заходи повинні бути оперативними, своєчасни­ми і ставити досягнення соціально значущої мети у рамках забезпе­чення засад конституційного ладу; г) порушення повинні мати прин­циповий характер, і вжиття інших заходів не дає змоги забезпечити режим конституційності; ґ) підставою цього є забезпечення саме принципів верховенства права, поділу влади, належного функціону­вання публічної влади та правонаступності її інститутів; д) вжиття заходів, пов'язаних із обмеженням основних прав, повинно стати предметом невідкладного парламентського або конституційного кон­тролю у порядку, визначеному Конституцією і законами України.

Недоторканність Президента України (частина перша ст. 105 Конституції України). На час виконання своїх обов'язків Президент

¹ Рішення КСУ № 9-рп/2004 від 07.04.2004 р. // КСУ РВ. — 5:164.

² Рішення КСУ у справі управління нафтовою галуззю № 7-рп/2005 від 05.10.2005р //
URL: http://www.ccu.gov.ua

³ Лучин В. О., Мазуров А. В. Указьі Президента РФ: основньїе социальньїе и правовьіе
характеристики. — М., 2000. — С. 49-50; Российское законодательство: проблеми и
перспективи. — М., 1995. — С. 139.

394

395

Розділ 19