Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕ»“јЌЌя 27. ‘≥лософ≥€ √ригор≥€ —авовича —ковороди.




— ќ¬ќ–ќƒј √ригор≥й —авович Ц письменник, ф≥лософ Ц Ђукрањнський —ократї, €кий зробив вагомий ориг≥≠нальний внесок в украњнську духовну культуру, народивс€ 3 грудн€ 1722 р. всел≥ „орнухи, Ћубенського пов≥ту на ѕолтавщин≥ в родин≥ достат≠ньо заможного в≥льного козака. «ак≥нчив с≥льську школу, п≥сл€ чого у 1734-1741, 1744-1745 та 1751-1753 навчавс€ у  иЇво-ћогил€нсбк≥й академ≥њ, де здобув ірунтовну, в т. ч. й ф≥ло≠софську осв≥ту.

” 1745-1750 рр. в≥н ра≠зом з посольською м≥с≥Їю генерал-майо≠ра ¬ишневського в≥дв≥дав “окай, ќфен (”гор≠щина), ѕресбург (Ѕратисла≠ву), ¬≥день, ≥мов≥рно ≤тал≥ю та Ќ≥меччи≠ну. « 1753 р. √. —коворода викладав поетику у ѕере€славському ко≠лег≥ум≥. «астосований ним новий метод на≠вчанн€ й вихованн€, що пол€гав в ≥н≠див≥дуальному п≥дход≥ до своњх учн≥в з метою ви€вленн€ ≥ розвитку њхн≥х врод≠жених зд≥бностей, уск≠ладнив його стосунки з Їпископом Ќикодимом —трибницьким ≥ в≥н змушений був зв≥льнитиис€ з колег≥уму.

ѕ≥зн≥ше √. —коворода був домашн≥м учителем, викладачем ’арк≥вського колег≥уму. ¬решт≥, через протир≥чч€ ≥з цер≠ковними наставниками, в≥ностаточно припинив викладацьку д≥€льн≥сть ≥ останн≥х майже 25 рок≥в в≥в житт€ мандр≥вного ф≥лософа-поета. ѕомер √. —коворода9 листопада 1794 року в сел≥ ≤ван≥вка на ’арк≥вщин≥. Ќа його могил≥, за його власним проханн€м написали: "—в≥т ловив мене, та не сп≥ймав".

¬ченн€ √. —ковородивикладене у численних прац€х, серед них: Ђћ≥ркуванн€ про поез≥ю та кер≥вництво до нењї (1769), ЂЌарк≥сї (1771), Ђјсханьї (1767), ЂЅес≥да, названа Ц двоЇї (1772), Ђ ≥льцеї (1775), Ђ«м≥й ≥зрањльськийї, Ђƒружина Ћотоваї, Ђѕотоп зм≥њнийї (1791) та ≥н.

√. —коворода €вл€в собою той особливий тип ф≥ло≠софа, €кий ф≥лософ≥ю розгл€даЇ €к пр€м≥ духовн≥ концентрац≥њ власного житт€, а саме житт€ не мислить соб≥ ≥накшим, €к побудованим у в≥дпо≠в≥дност≥ ≥з принципами своЇњ ф≥лософ≥њ.

ƒл€ ф≥лософських погл€д≥в√. —ковороди харак≠терним Ї те, що при ≥деал≥стичн≥й, в ц≥лому, св≥тогл€д≥, ч≥тко про€в≠л€Їтьс€ матер≥ал≥стична тенденц≥€. ÷е, зокрема, видно з його концепц≥њ Ђтрьох св≥т≥вї та Ђдвох натурї. «г≥дно ≥з нею, весь св≥т складаЇтьс€ з Ђмакро≠космуї, тобто природи, Ђм≥крокосмуї, тобто людини, та Ђсв≥ту символ≥вї, тобто Ѕ≥бл≥њ.

ќсновн≥ ф≥лософськ≥ ≥дењ √. —ковороди

- найпершим об'Їктом, г≥дним ф≥лософського осмисленн€ Ї людина, оск≥льки, не знаючи, що таке людина, нам нема з чим пор≥вн€ти все ≥нше;

- найважлив≥шим завданн€м людини Ї самоп≥знанн€, тому сл≥д спов≥дувати принцип Ђѕ≥знай самого себе!ї;

- таке прив≥лейоване становище людини зумовлене тим, що вона Ї Ђм≥крокосмомї Ц малим св≥том, €кий дор≥внюЇ Ђмакрокосмуї Ц великому св≥ту;

- людина, €к нас≥нн€, м≥стить в соб≥ потенц≥йно ус≥ глибинн≥ елементи св≥ту;

- у самоп≥знанн≥ розкриваЇтьс€ основне: людина, €к м≥кросв≥т, скла≠даЇтьс€ ≥з двох натур: матер≥аль≠ноњ Ц темноњ, поверховоњ, м≥нливоњ та духовноњ Ц св≥тлоњ, в≥чноњ, глибинноњ, €ка Ї Ѕогом, ≥стиною, сутн≥стю бутт€;

- у п≥знанн≥ ви€вл€ютьс€ глибинн≥ засади св≥ту, але людина повинна ще волод≥ти ≥ здатн≥стю самоп≥знанн€, п≥знати самого себе, тобто внутр≥шню сутн≥сть, свою ду≠ховн≥сть або своЇ серце;

- через самоп≥знанн€ людина входить у д≥алог ≥з великим св≥том, а посередником постаЇ особливий символ≥чний св≥т, або св≥т Ѕ≥бл≥њ, €кий мав ту особлив≥сть, що його зовн≥шн≥ форми найб≥льш адекватно виражали невидиму духовну, Ѕожественну натуру;

- матер≥альна ≥ духовна натури поЇднуютьс€ у прац≥, тому прац€ маЇ бути Ђсродноюї, тобто узгоджу≠ватись з природними зд≥бност€ми та прагненн€ми лю≠дей ≥ в цьому знайти своЇ життЇве щаст€;

- нищ≥вна критика неробства, паразитизму, розкритт€ злиденност≥ ≥ безправност≥ труд€щих, протест проти соц≥альноњ нер≥вност≥;

- баченн€ су≠сп≥льного ≥деалу в республ≥≠кан≠ському устроњ в≥льноњ крањни, €кий повинен базуватис€ на принципах високоњ морал≥, свободи та р≥вност≥.

ќкреслен≥ пров≥дн≥ думки √. —ковороди св≥дчать про те, що в≥н:

- по-перше, у т≥ часи мав такий св≥тогл€д, €кий у багатьох пунктах суттЇво в≥др≥зн€вс€ в≥д санк≠ц≥онованого царизмом ≥ церквою;

- по-друге, в≥н певною м≥рою створив в ”крањн≥ той тип ф≥лософствуванн€, €кий був притаманний крањнам «ах≥дноњ ™вропи;

- по-третЇ, його ф≥лософ≥€ найб≥льше ц≥нувала поЇднанн€ житт€ з високою духовн≥стю, Їдност≥ вчинк≥в та високоњ моральност≥.

“аким чином, √рикор≥й —коворода був не просто ф≥лософом, а ф≥ло≠софом особливого культурно-≥сторичного типу. …ого ф≥лософ≥€ Ц це €вище орган≥чно ц≥л≥сне, прос€кнуте Їди≠ними темами, настро€ми та ≥де€ми. Ќе дивл€чись на те, що переважна б≥льш≥сть ф≥лософських ≥дей була запозиченою з античност≥ та зах≥дно-Ївропейськоњ ф≥лософ≥њ, вс≥ ц≥ складов≥ тек введен≥ у нац≥ональний контекст, ≥ з таким спр€муванн€м, що в ц≥лому ц€ ф≥лософ≥€ постаЇ зовс≥м новою, украњнською.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-24; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 376 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћучша€ месть Ц огромный успех. © ‘рэнк —инатра
==> читать все изречени€...

2049 - | 1931 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.01 с.