Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕ»“јЌЌя 24. ѕсихолог≥чн≥ напр€ми у ф≥лсоф≥њ XX ст. (фрейдизм, неофрейдизм).




 

¬ажливу роль у формуванн≥ сучасного погл€ду на людину в≥д≥грав у XX ст. такий ф≥лософський напр€мок €к фрейдизм. …ого засновником був австр≥йський псих≥атр 3игмунд ‘рейд(‘ройд) (1856 - 1939).

ƒоктрина запропонована «. ‘рейдом з к≥нц≥ XIX Ч на початку XX ст. дл€ вивченн€ потаЇмних зв'€зк≥в та основ людського житт€, була запропонована в прац≥ Ђ“лумаченн€ сновид≥ньї (1899).  ожне псих≥чне €вище, вказував в≥н, необх≥дно розгл€дати в трьох аспектах Ч динам≥чному (взаЇмод≥€ р≥зних пси≠х≥чних сил), енергетичному (розпод≥л енерг≥њ в конкретному процес≥) ≥ структурному. ‘рейдизмстверджуЇ, що ≥нстинкт Ц це головний стимул повед≥нки людини та сусп≥льного розвитку загалом. Ћюдина керуЇтьс€ насамперед п≥дсв≥домими спонука≠н≠н€ми. —еред ус≥х ≥нстинкт≥в ‘рейд дом≥нантним вважав ≥нстинкт л≥б≥до (лат. Устатевий пот€гФ).

÷ей психолог≥чний напр€м у ф≥лософ≥њ за вих≥дне положенн€ при досл≥дженн≥ сусп≥льних проблем брав психолог≥ю людей ≥ механ≥чно перен≥с закони б≥олог≥њ у сферу сусп≥льного житт€, що, на думку автора, забезпечувало обТЇк≠тив≠не обгрунтуванн€ характеру закон≥в сусп≥льного розвитку.

¬ченн€ ж про псих≥чну структуру виникло п≥зн≥ше. «. ‘рейд у прац≥ Ђя ≥ ¬оної (1923р.) використовуЇ три псих≥чн≥ складов≥: ¬оно (≥д), я(его), над-я (супер-его). ѕ≥д ¬оно розум≥лас€ сукупн≥сть ≥нстинктивних пот€г≥в. ÷€ частина псих≥чного апарату охоплюЇ все природжене, генетично первинне, €ке п≥двладне принципу задоволенн€ ≥ н≥чого не розум≥Ї про реал≥њ. ÷е резервуар псих≥чноњ енерг≥њ, по≠т€г≥в, що прагнуть до негайного задоволенн€. ÷€ енерг≥€ пер≠винна, ≥ррац≥ональна та аморальна ≥ њњ потреби повин≠не задов≥льн€ти я(его).

я, або св≥дом≥сть, в≥докремилос€ в≥д ¬оновнасл≥док еволюц≥њ, з метою адаптац≥њ до оточуючого середовища. я стаЇ посередником м≥ж зовн≥шн≥м св≥том ≥ ¬оно Цпот€гами та задоволенн€ми. якеруЇтьс€ не принципом задоволен≠н€, а вимогами реальност≥, стримуЇ ≥ррац≥ональн≥ ≥мпульси ¬оно.ƒо функц≥њ я належить самозбережен≠н€ орган≥зму, накопиченн€ досв≥ду зовн≥шн≥х вплив≥в, збереженн€ пам'€т≥, уникненн€ загрозливих вплив≥в, контроль над ≥нстинктами, що визиваютьс€ ¬оно.

ќсоблива увага прид≥л€лас€ над-я, €ке представл€Ї соц≥ально-культурний св≥т (в≥дображенн€ сусп≥льноњ св≥домост≥) в людин≥. ¬оно формуЇтьс€ в результат≥ сприйн€тт€ людиною соц≥альних норм, моральних норм заборон та за≠охочень ≥ виступаЇ €к джерело життЇвоњ позиц≥њ ≥ндив≥да. Ќад-япро€вл€Їтьс€ у св≥домост≥ €к сов≥сть. Ќапруга, що породжуЇтьс€ ним у псих≥чн≥й структур≥, сприймаЇть≠с€ €к почутт€ страху, провини, депрес≥њ, неповноц≥н≠ност≥ тощо.

¬≥д напруг яр€туЇ за допомогою субл≥мац≥њ. —убл≥мац≥€ Ч це процес, за допомогою €кого заборо≠нена сексуальна енерг≥€, переходить на несексуальн≥ об'Їкти ≥ про€вл€Їтьс€ у вигл€д≥ р≥зноман≥тноњ д≥€ль≠ност≥.

ѕроцес субл≥мац≥њ включаЇ наступн≥ аспекти:

Ч переключенн€ енерг≥њ з об'Їкта ≥нстинктивних пот€г≥в на об'Їкти ≥ншого роду (ф≥зична прац€, спорт, художн€ творч≥сть тощо);

Ч трансформац≥ю емоц≥й, що супроводжують цю д≥≠€льн≥сть (десексуал≥зац≥€, дезагресиф≥кац≥€);

Ч зв≥льненн€ особистост≥ в≥д диктату ≥нстинкт≥в;

Ч перетворенн€ ≥нстинктивних пот€г≥в у соц≥ально прийн€тну форму.

ѕон€тт€ "субл≥мац≥€" 3. ‘рейд прагнув викорис≠тати €к доказ, що вищ≥ психолог≥чн≥ функц≥њ виника≠ють з нижчих. ¬≥н намагавс€, за допомогою психолог≥чного пансексуал≥зму, по€снити так≥ €ви≠ща, €к наукова д≥€льн≥сть, художн€ творч≥сть тощо. “аким чином, субл≥мац≥€ розгл€даЇтьс€ в психоанал≥з≥ €к один з найефективн≥ших засоб≥в розв'€занн€ псих≥чних конфл≥кт≥в, €к≥ в ≥ншому ви≠падку призвели б до невроз≥в.

–азом з тим, психоанал≥з «. ‘рейда маЇ певн≥ недол≥ки. «окре≠ма, в≥н фактично нехтуЇ роллю соц≥ального фактора у формуванн≥ й розвитков≥ св≥домост≥ та псих≥ки люди≠ни. « критикою його виступили учн≥ «. ‘рейда  арл ёнг (1857- 1961) ≥ јльфред јдлер (1870-1937), €к≥ створили власн≥ напр€мки психоанал≥зу.

 . ёнг використовуЇ нове пон€тт€ Ч колективне несв≥доме, що успадковане в≥д далеких предк≥в ≥ €ке в≥н назвав архетипами.  олективне несв≥доме Ч це загальнолюд≠ський досв≥д, що притаманний ус≥м расам та народам. ¬≥н Ї потаЇмним сл≥дом пам'€т≥ людського минулого, а також долюдським, тваринним станом.

ј. јдлерпрагнув удосконалити концепц≥ю психо≠анал≥зу шл€хом вид≥ленн€ такого фактора розвитку особистост≥, €к в≥дчутт€ неповноц≥нност≥, породжено≠го, зокрема, т≥лесними дефектами. ѕрагнучи подола≠ти це в≥дчутт€ та самоутвердитис€ в сусп≥льств≥, лю≠дина актуал≥зуЇ своњ творч≥ потенц≥али. ÷ю актуал≥за≠ц≥ю ј. јдлер називаЇ надкомпенсац≥Їю. Ќадкомпенсац≥€ Ч це особлива соц≥альна форма реакц≥њ людини на в≥дчутт€ неповноц≥нност≥. " омплекс не≠повноц≥нност≥", за јдлером, Ї джерелом невроз≥в.

” к≥нц≥ 30-х рок≥в XX ст. виник так званий нео-фрейдизм, €кий поЇднав у соб≥ психоанал≥з ‘рейда та соц≥олог≥чн≥ теор≥њ. ѕредставники неофрейдизму п≥ддали критиц≥ р€д положень класичного психоана≠л≥зу, але зберегли головн≥ його аспекти Ч ≥ррац≥о≠нальн≥ мотиви людськоњ д≥€льност≥, що властив≥ кожному ≥ндив≥ду. ќсновну увагу вони звернули на досл≥≠дженн€ м≥жлюдських стосунк≥в.«окрема, неофрейдисти вважали, що сучасне су≠сп≥льство саме по соб≥ вороже людин≥, воно заважаЇ розвитков≥ особистост≥, формуванню њњ життЇвих ц≥нностей та ≥деал≥в, а людина не маЇ можливост≥ до≠с€гти гармон≥њ з ним. «в≥дси виникаЇ почутт€ самотност≥, в≥д≥рваност≥ в≥д оточуючих, в≥дчуженн€.

Ќайб≥льш в≥домим представником неофрейдизму був ≈р≥х ‘ромм (1900-1980). ’арактерн≥ особливост≥ особистост≥, на думку ≈. ‘ромма, поглинаютьс€ р≥зними соц≥альними середовищами, що њњ ото≠чують. „ерез це, головним протир≥чч€м Ї протир≥чч€ м≥ж ≥ндив≥дом, €к нос≥Їм властивих йому певних потенц≥й ≥ неможлив≥стю реал≥зувати њх в сусп≥льств≥ внасл≥док короткочасност≥ свого житт€. ¬≥д цих протир≥ч людина не може позбавитис€ ≥ реагуЇ на них р≥зними способами, залежно в≥д свого характеру ≥ р≥вн€ культури.

≈. ‘ромм вв≥в у психолог≥чну науку пон€тт€ 4-х тип≥в соц≥≠ального характеру, що в≥дображуЇ взаЇмозвТ€зок ≥ндив≥дуальноњ псих≥чноњ сфери ≥ соц≥оеконом≥чноњ структури (рецеп≠тивний, експлуата≠торський, нагромаджувальний, ринковий).

“аким чином, можна констатувати, що класичний фрейдизм та вченн€ неофрейдизму окреслили €к природу, так ≥ основн≥ сфе≠ри про€в≥в несв≥домого у псих≥ц≥ людини ≥ досить глибоко ≥ виразно окреслили ту ситуац≥ю, в €к≥й людина XX ст. про€вл€ла та усв≥домлювала себе. ѕсихоанал≥тична теор≥€, започаткована «. ‘рейдом, уплинула на ми≠стецтво, етнограф≥ю, психолог≥ю та на духовне житт€ зах≥дного сусп≥ль≠ства в ц≥лому.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-24; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 411 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

∆изнь - это то, что с тобой происходит, пока ты строишь планы. © ƒжон Ћеннон
==> читать все изречени€...

2070 - | 1875 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.01 с.