Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕ»“јЌЌя 23. ‘≥лософ≥€ екзистенц≥ал≥зму XX ст. ( .ясперс, ћ.’айдегтер, ∆.-ѕ.—артр).




 

 

≈кзистенц≥ал≥зм або ф≥лософ≥€ ≥снуванн€ Ч ≥ррац≥онал≥стичний, один з найвпли≠вов≥ших напр€м≥в св≥товоњ ф≥лософ≥њ ’’ ст. ѕопередником сучасного екзистенц≥ал≥зму вважаЇть≠с€ датський ф≥лософ —ьорен  ТЇркегор (1813Ц1855), хоча екзистенц≥ал≥зм, €к самост≥йний напр€м, виник на початку 20-х рок≥в ’’ ст. у Ќ≥меччин≥ та ‘ранц≥њ.

¬ умовах гли≠боких потр€с≥нь, що сп≥ткали людство у XX ст., екзистенц≥ал≥зм звернувс€ до проблем критичних, кризових ситуац≥й, прагнучи зрозум≥ти повед≥нку люди≠ни в жорстоких, граничних ситуац≥€х, €к≥ показали нест≥йк≥сть, слабк≥сть ≥ нев≥дворотну к≥нечн≥сть будь-€кого людського ≥снуванн€.

√оловна увага в екзистенц≥ал≥зм≥ прид≥л€Їтьс€ духовн≥й витримц≥ людини, €ку дол€ закинула в ≥ррац≥ональний (нерозумний) пот≥к под≥й ≥ €ка глибоко розчарувалас€ в ≥стор≥њ. ¬ цих умовах, Їдиною справжньою д≥йсн≥стю стаЇ лише бутт€ людськоњ особи≠стост≥. ÷е бутт€, в €кому людина спочатку ≥снуЇ Ч думаЇ, в≥дчуваЇ, живе, а уже пот≥м визначаЇ своЇ м≥сце в св≥т≥ ≥ Ї предметом ф≥лософського анал≥зу екзистенц≥ал≥зму.

ќсновний зм≥ст екзистенц≥ал≥зму надзвичайно складно визначити. ћайже в кожн≥й крањн≥ екзистенц≥ал≥зм на≠був специф≥чних рис. јле, не дивл€чись на це, все-таки можна виокремити де€к≥ основоположн≥ ф≥лософськоњ позиц≥њ екзистенц≥ал≥зму.

Ћюдин≥ здаЇтьс€, що оточуючий њњ св≥т Ї рац≥ональ≠ним, що Ї €к≥сь загальн≥ закони св≥ту, ≥стор≥њ, культу≠ри. јле в д≥йсност≥ св≥т абсурдний, чужий, безглуз≠дий, €к ≥ все людське житт€. Ѕутт€ людини Ч це дра≠ма. Ћюдина одинока у своњх почутт€х, вона знахо≠дитьс€ в пустот≥. ” сп≥лкуванн≥ ж з ≥ншою вона або п≥дкор€Ї њњ волю соб≥ або сама п≥дкор€Їтьс€ њњ вол≥.

’арактеризуючи людину, екзистенц≥ал≥зм ≥гноруЇ соц≥альне середовище, в €кому людина живе. Ќа дум≠ку екзистенц≥ал≥ст≥в, у св≥т≥ ≥снують лише окрем≥, конкретн≥ особистост≥ з автономною св≥дом≥стю, €ка не залежить в≥д зовн≥шнього св≥ту.  олектив, сусп≥ль≠ство протисто€ть особистост≥, прир≥кають њњ на по≠вс€кчасне безособове ≥снуванн€, що викликаЇ страх, в≥дчутт€ невпевненост≥, приреченост≥, безсилл€.

÷ентральною проблемою дл€ екзистенц≥ал≥зму Ї конфл≥кт особистост≥ ≥ сусп≥льства.¬ сучасному сусп≥льств≥ спостер≥гаЇтьс€ деперсо≠нал≥зац≥€ ≥ндив≥да, €ка про€вл€тьс€ в тому, що науко≠во-техн≥чний прогрес, монотонн≥сть прац≥, ускладнен≠н€ соц≥альних структур, об'Їднанн€ великих мас лю≠дей на виробництв≥, бюрократизац≥€ та стандартиза≠ц≥€ житт€ поглинають особист≥сть, н≥велюють людей, призвод€ть до дегуман≥зац≥њ сусп≥льства.

Ўл€х до подоланн€ цього конфл≥кту приб≥чники екзистенц≥ал≥зму вбачають не в перебу≠дов≥ сусп≥льних в≥дносин, а у втеч≥ в св≥т екзистенц≥њ, в св≥т, так званого, ≥стинного ≥снуванн€ особистост≥. Ћюдина така, €кою вона сама себе хоче бачити. ¬она сама себе визначаЇ, прагне до своЇњ ≥ндив≥дуальноњ мети, тво≠рить себе, вибираЇ своЇ житт€.

∆итт€ людини суперечливе. « одного боку, люди≠на в≥дчуваЇ свою силу, здатн≥сть зм≥нити св≥т, з≥ншо≠го Ч безпорадн≥сть, уразлив≥сть, самотн≥сть у св≥т≥. ƒл€ подоланн€ цього в≥дчутт€ необх≥дно ч≥тко з'€су≠вати, €ким Ї св≥т сьогодн≥ ≥ €ке м≥сце людина займаЇ у цьому св≥т≥. јнал≥зуючи п≥дходи представник≥в екзистенц≥ал≥зму до вир≥шенн€ цього питанн€, в сучасн≥й ф≥лософ≥њ умовно вид≥л€ють його дв≥ основн≥ форми:

1) рел≥г≥йну Ц  арл ясперс (1883Ц1969, Ќ≥меччина) та √абр≥ель ћарсель (1889Ц1973, ‘ранц≥€).

2) атењстичну Ц ∆ан-ѕоль —артр (1905Ц1980, ‘ранц≥€), јльбер  амю (1913 Ц 1960, ‘ранц≥€) та ћарт≥н ’айдеггер (1889Ц1976, Ќ≥меччина).

 . ясперсробить наголос на не≠завершеност≥, в≥дкритост≥ розумового процесу усв≥домленн€ д≥йсност≥, в €ко≠му питанн€ переважають над в≥дпов≥д€ми. √оловна мета ф≥лософ≥њ Ч допомогти людин≥ зрозум≥ти, усв≥до≠мити своЇ м≥сце в св≥т≥, зрозум≥ти важлив≥сть любов≥, навчитис€ бути самим собою, дос€гти свободи. ‘≥ло≠соф≥€ маЇ поставити перед людиною життЇв≥ ор≥Їнти≠ри. ѕричому, ≥стинне бутт€ не п≥знаЇтьс€ наукою, а усв≥домлюЇтьс€ душею за допомогою ф≥лософ≥њ, цен≠тральне м≥сце в €к≥й, стверджуЇ  . ясперс, займаЇ рел≥г≥йна в≥ра, €ка ірунтуЇтьс€ на роздумах, на Ѕожественному одкровенн≥.

∆.-ѕ. —артрсенс людського бутт€ вбачаЇ в свобод≥.  ожна людина, вказуЇ в≥н, в своњх природно-б≥олог≥чних, соц≥альних, пол≥тичних характеристиках повторна, под≥бна ≥ншим люд€м. јле разом ≥з тим њй властива неповторн≥сть, €ка про≠€вл€Їтьс€ в њњ ц≥л€х, задумах, що спр€мовують люди≠ну в майбутнЇ. ћайбутнЇ представлене розмањтт€м можливостей ≥ тому завжди багатозначне. ÷е пост≥йно ставить людину в ситуац≥ю вибору, а значить Ч свобо≠ди, €ка, за ∆.-ѕ. —артром, Ї ун≥версальною характе≠ристикою людського ≥снуванн€.

≤нший французький ф≥лософ-екзистенц≥ал≥ст ≥ також знамени≠тий письменник ј.  амю (1913 - 1960) створив св≥й вар≥ант ф≥ло≠софського осмисленн€ переживанн€ людиною свого бутт€. Ћюдин≥ в цьому св≥т≥ немаЇ на що спод≥ватис€, окр≥м себе самоњ, проте в сам≥й соб≥ вона може знайти силу про≠тисто€ти абсурду, в≥дносност≥, безнад≥њ. “ому в своЇму твор≥ про —≥з≥фаф≥лософ пише, що Їдиним ≥ найпершим питанн€м ф≥лософ≥њ може бути лише питанн€ про самогубство, €ке в≥н формулюЇ так: чи варте житт€ того, щоби бути живим? ÷е питанн€ кожна людина може вир≥шити лише сама наодинц≥ ≥з собою.

ћ. ’айдеггер вважав, що сучасна йому ф≥лософ≥€ втратила головне своЇ питанн€ Ч питанн€ про сут≠н≥сть бутт€, взагал≥. ўоб розв'€зати його, сл≥д з'€су≠вати сутн≥сть людського бутт€. ¬ чому ж пол€гаЇ сутн≥сть людини? ¬она пол€гаЇ в особливому способ≥ ≥снуванн€, а саме Ч ≥снуванн€ в страхов≥. ¬≥дчуваючи страх, людина стаЇ одинокою, њњ перестаЇ ц≥кавити св≥т, вона звертаЇтьс€ до себе ≥ починаЇ розум≥ти себе. —трах Ч основне переживанн€ ≥ спос≥б бутт€, що даЇ змогу точно ≥ всеб≥чно зрозум≥ти людину. ќб'Їктом страху не Ї щось конкретне. —трах належить до невизначеноњ небезпеки, до св≥ту €к такого, нев≥домоњ дол≥ в житт≥, а смерть Ї остан≠ньою, вир≥шальною ≥ справжньою можлив≥стю бутт€.

ќкреслен≥ ≥дењ основних представник≥в екзистенц≥ал≥зму мали ве≠ликий вплив на громадську думку середини та другоњ половини XX ст., на мистецтво, нав≥ть пол≥тику. ÷€ ф≥лософ≥€ справд≥ поставила лю≠дину обличч€м до найперших питань житт€, зробивши внутр≥шн≥й св≥т людини Їдиним вих≥дним пунктом дл€ розум≥нн€ вс≥х аспект≥в житт€. ¬ к≥нцевому п≥дсумку ц€ ф≥лософ≥€ закликала людину бути г≥дною своњх власних €костей, боротис€ за свою г≥дн≥сть та збережен≠н€ своЇњ ≥ндив≥дуальност≥.

“аким чином, екзистенц≥ал≥зм вказуЇ, що дл€ вир≥шенн€ головних проблем Ц самоп≥знанн€ особистост≥ та подоланн€ протир≥чь м≥ж особист≥стю ≥ сусп≥льством ≥снуЇ два шл€хи. ѕерший знаходитьс€ поза ф≥лософ≥Їю Ц це небезпечн≥ дл€ житт€ моменти ризику при з≥ткненн≥ з сусп≥льними проблемами та в≥йни, хвороби ≥ смерть. ƒругий Ц це вир≥шенн€ вказаних проблем за допомогою його ф≥лософ≥њ, €ка розкриваЇ сутн≥сть бутт€ людини, њњ можливост≥ в сусп≥льств≥, п≥дштовхуЇ до свободи ≥ до житт€. —тати в≥льним Ч це означаЇ подолати кризи, прий≠ти до п≥знанн€ себе, побачити д≥йсн≥ зв'€зки реального бутт€ ≥ визначити свою долю.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-24; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 406 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬елико ли, мало ли дело, его надо делать. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2233 - | 1905 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.01 с.