Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕ»“јЌЌя 22. –ел≥г≥йно-ф≥лософськ≥ напр€ми ф≥лософ≥њ XX ст. (неотом≥зм, персонал≥зм, ѕ.“ей€р де Ўарден).




’арактерн≥ риси сучасних рел≥г≥йно- ф≥лософських напр€м≥в:

Ц поворот в≥д теоцентризму до антропоцентризму, визнанн€ аб≠солютноњ ц≥нност≥ людини;

Ц спроба гармон≥йного поЇднанн€ рел≥г≥йноњ ф≥лософ≥њ та науки;

Ц визнанн€ важливост≥ збереженн€ гуман≥стичноњ спр€мованост≥ культури;

Ц увага до проблем справедливого сусп≥льного розвитку;

Ц п≥дтримка екумен≥чного руху Ц руху за обТЇднанн€ рел≥г≥й €к зас≥б помТ€кшенн€ траг≥чних суперечностей сучасност≥.

Ќайавторитетн≥шою теч≥Їю Ї неотом≥зм €к оф≥ц≥йна ф≥лософ≥€ ¬а≠тикана. ÷е обТЇктивно-≥деал≥стична ф≥лософ≥€, що найб≥льш поширена в крањнах, де пануЇ католицька рел≥г≥€. як видно з самоњ назви, неотом≥зм Ч це сучасний том≥зм вченн€ середньов≥чного ф≥лософа “оми (‘оми, ’оми) јкв≥нського (1225Ц1274), пристосованого до нових ≥сторичних умов. ≈нцикл≥ка (посланн€) ѕапи –имського Ћева ’≤≤≤ (1879) до вс≥х католик≥в, визнала неото≠м≥зм Їдиною ≥стинною ф≥лософ≥Їю, що в≥дпов≥даЇ католицькому христи€нському в≥ровченню.

«асновниками ≥ найб≥льш в≥домими представниками неотом≥зму прийн€то вважати ∆ака ћар≥тена (1882Ц1973, ‘ранц≥€) та ёзефа Ѕохеньського (1902Ц1995, Ўвейцар≥€). ќдним з основних принцип≥в ф≥лософ≥њ том≥зму Ї ≥де€ гармон≥чноњ Їдност≥ в≥ри ≥ знанн€,рел≥г≥њ ≥ науки.јпологети неотом≥зму стверджу≠ють, що в≥ра ≥ знанн€, рел≥г≥€ ≥ наука перебувають у беззаперечному синтез≥. ѕричому, це поЇднанн€ ба≠зуЇтьс€ на твердженн≥, що обов'€зко≠вим, орган≥чним дл€ ф≥лософ≥њ Ї божественне одкро≠венн€. «в≥дси виходить неотом≥стське твердженн€, що ф≥лософ≥€ Ї служницею богослов'€. ¬важаЇтьс€, що основним завданн€м ф≥лософ≥њ маЇ бути рац≥ональне розкритт€ ≥ виправ≠данн€ рел≥г≥йних (божественних) ≥стин.

Ќеотом≥зм оголошуЇ матер≥альний св≥т другор€дним, пох≥дним в≥д Ѕога, €кий Ї першопочатком ус≥Їњ реальност≥. …ого представники п≥дпор€дковуючи науку в≥р≥ в Ѕога, вид≥л€ють три р≥вн≥ п≥знанн€: чуттЇвий, рац≥ональний та Ѕожествене од≠кровенн€. Ќайвищим ступенем п≥знанн€ вважаЇтьс€ трет≥й, €кий грунтуЇтьс€ на в≥р≥ в Ѕога.

« метою уникнн€ конфл≥кт≥в м≥ж прихильниками науки ≥ рел≥г≥њ, неотом≥сти праг≠нуть представити цей конфл≥кт лише €к не≠порозум≥нн€, не зовс≥м правильне тлумаченн€ текст≥в —в€≠щенних книг. “ак, д≥€х “ворц€ щодо створенн€ св≥ту, в алегоричн≥й форм≥ розпов≥даЇтьс€ про м≥ль€рди ≥ м≥льйони рок≥в формуванн€ та розвитку сучасного св≥ту. ƒл€ примиренн€ в≥ри ≥ ро≠зуму, науки ≥ рел≥г≥њ, Ї запевненн€ неотом≥ст≥в, що п≥д створенн€м Ѕогом у перший день св≥тла сл≥д розу≠м≥ти взаЇмоперетворенн€ позитрон≥в ≥ електрон≥в (електронно-позитронна ан≥г≥л€ц≥€) на потоки фотон≥в.

Ќав≥ть неотом≥сти не заперечують. ≤ншим прикладом використанн€

ѕор€д з доказом фундаментальноњ проблеми том≥зму Ч бутт€ Ѕога тарозум≥нн€м його м≥сц€ в св≥т≥, неотом≥сти розвивають матер≥ал≥стичну еволюц≥йну теор≥ю похо≠дженн€ живих орган≥зм≥в та проблему бутт€ людини.

„ерез анал≥з людського бутт€ у св≥т≥ розгл€≠даютьс€ та обірунтовуютьс€ вс≥ основн≥ положенн€ неотом≥зму. Ћюдина, за неотом≥змом, Ї складною Їдн≥стю душ≥ та т≥ла. ћетою ≥ смислом њњ ≥снуванн€ повинно бути спогл€данн€ божественного блага та прагненн€ до нього. ѕрагну≠чи до блага, людина набуваЇ ≥нтелектуальних, мораль≠них та рел≥г≥йних чеснот, на формуванн€ €ких ≥ по≠винно бути спр€моване њњ житт€.

Ќеотом≥сти не заперечують, що особист≥сть Ч це ст≥йка ≥ самост≥йна матер≥ально-духовна субстанц≥€, характерними рисами €коњ Ї свобода, самосв≥дом≥сть, здатн≥сть про€вити себе в духовн≥й сфер≥ та творч≥ можливост≥. јле про€витись вс≥ ц≥ риси можуть лише в сп≥вв≥днесенн≥ з Ѕогом. ¬загал≥, людський ≥нтелект, щоб бути ≥стинним, повинен бути узгодженим з Ѕожественною сутн≥сть. Ћюдина творить св≥й культурно-≥сторичний св≥т, але спонукаЇтьс€ до цього Ѕогом.

Ћюдина Ї основним елементом сусп≥льного бутт€, вона творить ≥стор≥ю, €ка веде до вищого стану розвитку су≠сп≥льства Ч Ђграду √осподньогої. Ћюдське сусп≥льстворо≠зум≥Їтьс€ неотом≥стами €к природне. …ого основними формами Ї: с≥м'€, община, сусп≥льство, держава. ѕриватна власн≥сть ототожнюЇтьс€ з присвоЇнн€м людиною предмет≥в природи. Ќеотом≥зм заперечуЇ ≥ндив≥дуал≥зм та колек≠тив≥зм, €к фальшив≥ крайнощ≥. ¬≥н пропагуЇ так зва≠ний сол≥даризм, що грунтуЇтьс€ на христи€нських принципах любов≥ до ближнього. Ќа практиц≥ це маЇ вигл€д пропов≥д≥ соц≥ального миру м≥ж р≥зними соц≥альними верствами населенн€ та в≥дстоюють ≥дею теократичного сусп≥льства, тобто такого, в €кому кер≥вн≥ посади будуть належати представникам рел≥г≥њ.

ƒо рел≥г≥йноњ ф≥лософ≥њ в≥дноситьс€ також ≥ персонал≥зм Ц напр€м ф≥лософ≥њ другоњ половини XX ст., що визнаЇ особист≥сть первинною творчою реальн≥стю ≥ вищою ц≥нн≥стю бутт€. ¬перше цей терм≥н був ужитий у 1799 р. ќсоба, особист≥сть, у вченн€х персонал≥ст≥в, Ї первинною стосовно сусп≥льства.

‘ранцузький ф≥лософ ≈мманнуель ћуньЇ (1905 - 1950) вважав, що особист≥сть - це про€в вищоњ, абсолютноњ духов≠ноњ сутност≥ в людин≥. як особист≥сть, людина не знаЇ н≥€ких меж ≥ перебу≠ваЇ у пост≥йному творчому становленн≥, €ке Ї р≥зновидом включеност≥ в соц≥альне бутт€. ≈. ћуньЇ закликав до оновленн€ сусп≥льства шл€хом в≥дродженн€ особистост≥. “ому все, що спри€Ї роз≠витку особистост≥, було прийн€тним дл€ персонал≥зму. Ѕ≥льше того, в≥н на≠пол€гав саме на необх≥дност≥ в≥тати та позитивно засвоювати р≥зн≥ культур≠но-≥сторичн≥ та ф≥лософськ≥ надбанн€ саме тому, що вони можуть постати надбанн€ми окремоњ особистост≥.

–ос≥йський ф≥ло≠соф ћихайло Ѕерд€Їв (1874-1948), у категоричн≥й форм≥ декларував те, що особист≥сть Ї абсолютною, тобто Ѕожественною духовною одиницею, а тому вона у вих≥дн≥й своњй €кост≥ по≠стаЇ €к абсолютна свобода, тобто свобода геть в≥д усього, в тому числ≥ ≥ в≥д Ѕога, бо ≥ у в≥дношенн≥ до Ѕога особист≥сть маЇ можлив≥сть визначатис€ сама. ¬≥дчути в соб≥ особист≥сть, зрозум≥ти та оц≥нити њњ, - це значить перейти в особливий, творчий режим бутт€. ѕроте найб≥льше закабал€Ї людину матер≠≥альне, тому, на думку ћ. Ѕерд€Їва, матер≥ал≥зм та р≥зного роду реал≥стичн≥ напр€мки Ї найб≥льш небезпечними та ворожими людськ≥й особистост≥ позиц≥€ми.

≤дењ персонал≥зму орган≥чно розвивалис€ в р≥чищ≥ украњнськоњ ф≥лософськоњ думки (частково вони на≠€вн≥ у √ригор≥€ —ковороди (1722-1794)та ѕамф≥ла ёркевича (1826-1874). ƒосить ч≥тка концепц≥€ персонал≥зму притаманна ф≥лософ≥њ ќлександра  ульчицького (1895-1980), €кий, досл≥джуючи сутн≥сть людськоњ природи у нац≥ональному контекст≥, розробив ориг≥нальну концепц≥ю Ђукрањнського персонал≥змуї. …ого теор≥€ виступаЇ не замкне≠ним, Ђхут≥рськимї вченн€м, а розгор≠таЇтьс€ у т≥сному зв'€зку з≥ св≥товою ф≥лософською думкою та Ї складовою ча≠стиною Ївропейськоњ культури. ¬.  ульчицький висловлюЇ низку думок, що п≥зн≥й вступ ”крањни на арену св≥товоњ ≥стор≥њ допоможе украњнц€м оминути помилки «аходу.

Ќеотом≥стським у€вленн€м про людину ≥ св≥т протистоњть вченн€ ѕТЇра “ей€ра де Ўардена (1881Ц1955). ÷е видатний французький палеонтолог, антрополог (один з першов≥дкривач≥в синантропа), теолог ≥ член ќрдену ≥Їзуњт≥в, €кий п≥зн≥ше був в≥длучений в≥д католицькоњ церкви. ќсновна його прац€ У‘е≠номен людиниФ.

÷ентральним принципом розвитку “ей€р де Ўарден проголосив еволюц≥он≥зм. Ќа його думку, принцип еволюц≥њ вкор≥нений у сам≥й д≥йсност≥ ≥ притаманний ус≥м €вищам природи.

ќсновними етапами процесу розвитку св≥ту, на його думку, виступають:

1) переджитт€;

2) житт€;

3) мисленн€ (думка);

4) наджитт€.

¬≥дпов≥дно до цього формуютьс€: л≥тосфера (неорган≥чна природа); б≥осфера (орган≥чна природа); ноосфера (феномен людини); космосфера (Їднанн€ душ людей у косм≥чному ’рист≥ п≥сл€ завершенн€ ≥стор≥њ).

ќсобливу увагу “ей€р де Ўарден прид≥л€в третьому етапов≥ еволюц≥њ, повТ€заному ≥з становленн€м та розвитком людства. Ќа етап≥ ми≠сленн€, на його думку, зТ€вл€Їтьс€ людина, €ка концентруЇ в соб≥ псих≥ч≠ну енерг≥ю, творить ноосферу, персонал≥зуЇ св≥т. ¬она Ї ланкою в б≥оло≠г≥чн≥й еволюц≥њ. ƒо часу по€ви людини, з њњ ун≥кальними зд≥бност€ми мисленн€, все у св≥т≥ було розТЇднаним, в≥докремленим. Ћюдина своЇю д≥€льн≥стю пост≥йно зд≥йснюЇ вищий синтез усього сущого, створюЇ нову сферу Ц сферу духу. Ќа цьому р≥вн≥ виникаЇ вища фо≠рма в розвитку св≥ту Ц св≥дом≥сть, духовн≥сть.

“ей€р де Ўарден намагавс€ обірунтувати положенн€, що Ѕого≠людина ≤сус ’ристос, завд€ки механ≥змов≥ Ѕоговт≥ленн€, маЇ ун≥версальн≥ косм≥чн≥ атрибути. —аме тому ¬≥н Ї особист≥сним центром усього ун≥версуму, в≥д €кого починаютьс€ ≥ до €кого сход€≠ть≠с€ вс≥ шл€хи еволюц≥њ.  осмогенез, у “ей€ра де Ўардена, ототожнюЇтьс€ з Ђ’ристосогенезомї. …ого ≥дењ значно вплинули на соц≥аль≠но-етичне вченн€ католицизму, зокрема на його модель майбутнього людського сусп≥льства.

—усп≥льний еволюц≥он≥зм “ей€р де Ўардена передбачаЇ всесв≥тню ун≥ф≥кац≥ю, л≥кв≥дац≥ю вс≥х ≥нтелектуальних, пол≥тичних, нац≥ональних ≥ мовних барТЇр≥в. —початку, на його думку, виникнуть Їдин≥ загальнолюдськ≥ культура, наука, рел≥г≥€, мораль, €к≥ стануть основними засобами захисту в≥д ус≥х б≥д ≥ проблем сучасност≥. „инником, що зумовить обТЇднанн€ людства в Їдине ц≥ле, Ї христи€нська любов. —аме вона Ц Ї руш≥Їм еволюц≥њ сусп≥льства ≥ даЇ змогу людству обТЇднатис€, без втрат осо≠би≠≠≠≠с≠тоњ ≥ндив≥дуальност≥ кожного.

ѕри пом≥тному несп≥впаданн≥ розгл€нутих ≥дей, сп≥льною њх рисою Ї те, що в к≥нцевому результат≥ вони переход€ть в≥д суто теолог≥чних проблем до соц≥альних ≥ намагаютьс€ розвТ€зати њх разом з ≥ншими прогресивними напр€мами сучасност≥.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-24; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 671 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—воим успехом € об€зана тому, что никогда не оправдывалась и не принимала оправданий от других. © ‘лоренс Ќайтингейл
==> читать все изречени€...

1423 - | 1254 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.012 с.