Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕ»“јЌЌя 21. ‘≥лософська антрополог≥€.




‘≥лософська антрополог≥€ Ч ф≥лософське вченн€ про сутн≥сть людини, була заснована ћаксом Ўелером (1874-1928) та згодом набула багатьох прихильник≥в, серед €ких в≥дом≥ јрнольд √елен(1904- 1976), ≈рнст –отхакер (1888 - 1965), ’анс ѕлеснер (1892 - 1985) та ≥нш≥. ѕред≠ставники антрополог≥њ напол€гали на тому, що найпершим об'Їктом ф≥лософського досл≥джен≠н€ повинна бути людина, проте людину сл≥д роз≠гл€дати та вивчати всеб≥чно, в ус≥х њњ про€вах та характеристиках, залучаючи до њњ розум≥нн€ результати багатьох наук.

ѕередумовою виникненн€ цього напр€мку була криза традиц≥йних у€влень про людину. Ќа думку ћ. Ўелера, спец≥альн≥ науки про людину не дають ч≥ткого у€вленн€ про природу ≥ сутн≥сть людини. ‘унда≠ментальною наукою про людину, њњ походженн€, ф≥зичне, псих≥чне ≥ духовне начала в св≥т≥, про сили ≥ тенденц≥њ њњ розвитку мала стати ф≥лософська антрополог≥€. ÷е була спроба узагальненн€ ≥ теоретичного анал≥зу тих знань про людину, що були отриман≥ антрополог≥Їю, б≥олог≥Їю, психолог≥Їю, соц≥олог≥Їю та ≥н.

ѕочатком ф≥лософськоњ антрополог≥њ вважаЇтьс€ по€ва праць ћ. Ўелера Ђ—тановище людини в кос≠мос≥ї (1928) ≥ √. ѕлеснера Ђ—туп≥н≥ орган≥чного св≥ту ≥ людинаї (1928). ¬ них розгл€далис€ суттЇв≥ ас≠пекти в≥дносин людини з живою природою Ц тваринним та рослинним св≥том, частиною €кого була людина.

ѕредствники цього напр€мку п≥дкреслювали в≥дм≥нн≥сть людини ≥ природи, €ку бачили в тому, що люди≠на здатна зв≥льнитис€ в≥д тиску б≥олог≥чних потреб. ¬она не ст≥льки б≥олог≥чна, ск≥льки духовна ≥стота,€ка здатна стати над природою, але через це, людина знаходитьс€ у в≥чних пошуках шл€х≥в до самовдосконаленн€. „ерез б≥олог≥чну непристосован≥сть до природи, людина змушена активно д≥€ти, пристосовувати природу до себе, що реал≥зуЇтьс€ в р≥зних формах людськоњ культури. ¬они вважали, що в≥дм≥нн≥сть людини в≥д тварини про€вилас€ вже на етап≥ д≥й перв≥сноњ людини. “обто визна≠чальним у розум≥нн≥ сутност≥ людини Ї њњ д≥€льн≥сть.

ћ. Ўелер вважав, що людина постаЇ ун≥кальним €вищем св≥ту, оск≥льки лише вона прилучена до бутт€ €к такого. Ќасл≥дком такого при≠лученн€ постаЇ людська зор≥Їнтован≥сть на духовн≥ ц≥нност≥. Ћюдина, перш за все, Ї нос≥Їм духовних ц≥нностей, а це значить, що њњ первинним в≥дношенн€м до св≥ту Ї позитивне в≥дношенн€. ¬оно про€вл€Їтьс€ у ставленн≥ до ≥нших людей, найвищим про€вом €кого постаЇ любов, бо любов Ц це ун≠≥кальна зустр≥ч з ≥ншим, р≥вним тоб≥ бутт€м, ≥ входженн€ ≥з ним у духовне сп≥лкуванн€ ≥ взаЇмод≥ю.

Ќа думку ћ. Ўелера, найвищим р≥внем любов≥ Ї любов до Ѕога, оск≥ль≠ки лише в н≥й знаходить повний про€в ун≥кальн≥сть людини, њњ в≥дношенн€ до св≥ту та ц≥нн≥сн≥ засади духовност≥. ѕроте, в реальному житт≥, через на€вн≥сть гр≥зних природних €вищ, духовн≥ людськ≥ ц≥нност≥ зазвичай ви€вл€ютьс€ безсилими, а зв≥дси випливаЇ основне завданн€ людини Ц поЇднати духов≠н≥сть ≥з проблемами реального житт€.

ƒо безумовних надбань ф≥лософськоњ антрополог≥њ сл≥д в≥дне≠сти те, що вона звернула увагу на виключне значенн€ проблем людини дл€ сучас≠ного сусп≥льства та ф≥лософ≥њ. ќсобливо переконливе значенн€ в сучасних умовах маЇ акцентуванн€ уваги на тих питанн€х, що ведуть до втрати людиною, на меж≥ тис€чол≥ть, над≥йних ор≥Їнтир≥в свого самоудосконаленн€, а також намаганн€ включити у осмисленн€ людини визначенн€ њњ рол≥ ≥ м≥сц€ у складному сучасному св≥товому процес≥.

¬ ц≥лому, методолог≥чн≥ принципи ф≥лософськоњ антрополог≥њ ≥ конкретн≥ теоретичн≥ побудови моделей сусп≥лного житт€ та оц≥нки духовност≥, що вит≥кають з них, спри€ють подальшому прогресивному розвитков≥ соц≥альних систем. јле, разом з цим, вони страждають тим, що будучи в≥д≥рваними в≥д реального тжитт€ ≥ њњ претенз≥њ на осно≠воположну ф≥лософську дисципл≥ну, що даЇ наукове знанн€ про сутн≥сть людини, про њњ ц≥л≥сний образ залишилис€ незд≥йсненими. ¬ к≥нц≥ XX ст. ф≥лософська антрополог≥€ влилас€ в ≥нш≥ ф≥лософськ≥ апр€мки, що претенду≠ють на теоретичне осмисленн€ ≥ тлумаченн€ сучасного знанн€ про людину ≥ дос€гненн€ нового розум≥нн€ сут≠ност≥ людини Ч екзистенц≥ал≥зм, прагматизм, персо≠нал≥зм, структурал≥зм та ≥н.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-24; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 408 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

„то разум человека может постигнуть и во что он может поверить, того он способен достичь © Ќаполеон ’илл
==> читать все изречени€...

2103 - | 1929 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.012 с.